Постанова

від 17.07.2017 по справі 903/135/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2017 р. Справа № 903/135/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Коломис В.В.

суддів Огороднік К.М.

суддів Мамченко Ю.А.

при секретарі судового засідання Величко К.Я.

розглянувши апеляційну скаргу третьої особи - ОСОБА_1 районного споживчого товариства на рішення господарського суду Волинської області від 26.04.17 р.

у справі № 903/135/17 (суддя Бондарєв Сергій Васильович )

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські торгівельні мережі"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 районного споживчого товариства

про зобов'язання повернення приміщення

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_3 (довіреність від 29.03.2016 року);

відповідача - не з'явився;

третьої особи - не з'явився.

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

Розпорядженням в.о. керівника апарату від 14.07.2017 року у справі №903/135/17 в зв'язку з перебуванням у відпустці судді Тимошенка О.М. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи. Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів у справі №903/135/17 визначено склад колегії суддів: головуюча суддя Коломис В.В., суддя Огороднік К.М., суддя Мамченко Ю.А.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 26.04.2017 року у справі №903/135/17 позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські торгівельні мережі" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 районного споживчого товариства про зобов'язання повернення приміщення задоволено.

Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські торгівельні мережі" повернути Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 по акту приймання-передачі приміщення магазину, загальною площею 180,0м.кв., яке знаходиться за адресою: Хмельницька обл., м. Старокостянтинів, вул. Острозького, буд.8, бокс 1.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські торгівельні мережі" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 1 600,00грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, третя особа - Старокостянтинівське районне споживче товариство звернулася до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Волинської області скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Волинської області норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу пілтримує вимоги останньої та просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.

В судове засідання представники відповідача та третьої особи не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідача та третьої особи, оскільки останні були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.

Безпосередньо в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав вимоги та доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 15 серпня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські торгівельні мережі" (суборендар/відповідач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (орендар/позивач) був укладений договір суборенди нерухомого майна (далі - договір суборенди, а.с. 9-11) згідно з пунктами 1.1.-1.3. якого орендар зобов'язувався передати суборендареві в строкове платне користування нерухоме майно, а саме: приміщення магазину, загальною площею 180,0кв.м., яке знаходиться за адресою: Хмельницька область, місто Старокостянтинів, вул. Острозького, буд. 8, бокс 1, а суборендар зобов'язувався прийняти об'єкт суборенди, своєчасно сплачувати суборендну плату та після припинення цього договору повернути об'єкт суборенди орендарю відповідно до умов цього договору. Об'єкт суборенди належить орендарю на підставі договору оренди №82 від 15.08.2013р. Відновна вартість майна становить 2 000 000,00грн.

Об'єкт суборенди надається в оренду за цим договором з метою розміщення магазину продовольчої групи (п.2.1 договору суборенди).

Пунктами 3.1.-3.2. договору суборенди передбачено, що приймання-передача об'єкта суборенди здійснюється сторонами або їх уповноваженими представниками протягом 3 календарних днів з моменту підписання даного договору. Сторони або їх уповноважені представники перевіряють стан об'єкта суборенди та складають акт приймання-передачі.

Згідно пунктів 4.1., 4.3. договору суборенди розмір суборендної плати за все майно, що передається в оренду, на період 6 місяців становить 1 грн. з ПДВ за один календарний місяць із 15.08.2013р. по 31.01.2014р. Після закінчення періоду передбаченого у п.4.1. суборендна плата становитиме 18 000,00грн. за один календарний місяць. Сплата суборендної плати здійснюється суборендарем в наступному порядку: платежі за суборендною платою сплачуються суборендарем в безготівковому порядку на поточний рахунок орендаря не пізніше 15 числа кожного наступного місяця. Платіж за суборендну плату за останній місяць користування об'єктом суборенди, в сумі 18 000грн. згідно п.4.1.1. даного договору буде сплачений суборендарем на поточний рахунок орендаря в період 01-15 жовтня 2013 року в якості авансового платежу.

Відповідно до п.6.1.12 договору суборенди, суборендар зобов'язаний передати об'єкт суборенди орендарю після закінчення строку дії даного договору.

В розділі 7 даного договору сторони обумовили порядок повернення об'єкта оренди, а саме повернення орендареві об'єкта суборенди здійснюється уповноваженими на те представниками сторін. Не пізніше ніж за 1 календарний день до моменту закінчення строку оренди або настання інших обставин, що є підставою для розірвання договору, суборендар зобов'язаний звільнити об'єкт суборенди від сторонніх предметів та підготувати його до передачі орендарю. Об'єкт суборенди повинен бути переданий орендарю не пізніше 3 робочих днів після закінчення строку суборенди або настання інших обставин, що є підставою для розірвання договору. Якщо протягом цього терміну представник орендаря не з'являється для підписання акту приймання-передачі (повернення) об'єкта суборенди, то об'єкт суборенди вважається переданий (повернутим) суборендарю вчасно. При передачі об'єкта складається акт прийому-передачі в якому відображається його реальний стан. Даний акт підписується уповноваженими представниками сторін.

Строк суборенди становить 35 місяців з дати підписання акту приймання-передачі об'єкта суборенди. Договір вступає в силу з дня його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до закінчення строку суборенди, а в частині виконання зобов'язань щодо повернення об'єкту суборенди та здійснення розрахунків - до повного виконання сторонами зазначених зобов'язань (п.п. 11.1-11.2 договору суборенди).

Відповідно до п.12.1. договору суборенди, суборендар, при належному виконанні своїх обов'язків за даним договором має переважне право перед іншими особами на укладення договору суборенди на новий строк. В цьому випадку суборендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендаря в строк двадцять календарних днів до закінчення терміну дії даного договору. Умови договору суборенди на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право суборендаря на укладення договору припиняється.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору суборенди ФОП ОСОБА_2 передав по акту прийому- передачі нерухомого майна, а суборендар прийняв в суборенду нерухоме майно, а саме: приміщення магазину, загальною площею 180,0кв.м., що знаходиться за адресою: Хмельницька область, місто Старокостянтинів, вул. Острозького, буд. 8, бокс 1 (а.с. 11 на звороті).

Оскільки термін користування приміщенням згідно договору суборенди у ТОВ "Українські торгівельні мережі" закінчився 15 липня 2016 року, ФОП ОСОБА_2 звернувся до ТОВ "Українські торгівельні мережі" листами від 15.07.2016р., 21.09.2016р., 10.10.2016р., 29.12.2016р. з вимогою реалізації свого переважного права на укладення договору на новий строк або звільнення приміщення (а.с.12-15).

Однак, ТОВ "Українські торгівельні мережі" вищевказані вимоги не виконав, надавши ФОП ОСОБА_2 відповідь від 25.11.2016р. №675 з якої вбачається, що останній відмовляється їх виконати з посиланням на положення ст.ст. 391, 774 ЦК України щодо прав власника майна та строку дії договору піднайму (а.с.16).

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що ТОВ "Українські торгівельні мережі" в установлений договором суборенди строк нерухоме майно ФОП ОСОБА_2 не повернуло, останній звернувся до господарського суду з позовом про повернення даного приміщення.

Місцевий господарський суд, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

У відповідності до ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 205 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст.774 Цивільного кодексу України, передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст.759 ЦК України).

В силу ч.1 ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ст.763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтересидругої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вже зазначалося вище, згідно п.п. 6.1.12 договору суборендар зобов'язаний передати об'єкт суборенди орендарю після закінчення строку дії даного договору.

Об'єкт суборенди повинен бути переданий орендарю не пізніше 3 робочих днів після закінчення строку суборенди або настання інших обставин, що є підставою для розірвання договору (п.п. 7.1, 7.3 договору суборенди).

Відповідно до ча.2 ст.291 ГК України, договір припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Як встановлено судами обох інстанцій, згідно умов договору суборенди термін користування приміщенням у відповідача закінчився 15 липня 2016 року.

Оскільки об'єкт суборенди суборендарю після закінчення строку дії даного договору повернутий не був, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські торгівельні мережі" повернути Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 по акту приймання-передачі приміщення магазину, загальною площею 180,0м.кв., яке знаходиться за адресою: Хмельницька обл., м. Старокостянтинів, вул. Острозького, буд.8, бокс 1.

При цьому, посилання скаржника на те, що в зв'язку з закінченням договору оренди № 82 від 01.09.2013 року та на вимогу ОСОБА_1 РСТ, 01.06.2016 року ТзОВ "Українські торгівельні мережі" було передано об'єкт оренди власнику майна - ОСОБА_1 районному споживчому товариству, що підтверджується актом прийняття-передачі від 01.06.2016 року, колегією суддів до уваги не беруться з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами обох інстанцій, 01 вересня 2013 року між ОСОБА_1 районним споживчим товариством в особі голови правління ОСОБА_4 (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (орендар/позивач) був укладений договір №82 (оренди, будівлі, споруди (іншого об'єкта нерухомості)), згідно з пунктами 1.1.-1.2. якого орендодавець зобов'язувався передати орендарю у строкове платне користування частину приміщення торгівельного комплексу "Україна", що знаходиться за адресою: вул. Острозького, 8, бокс 1, м. Старокостянтинів, загальною площею 180 м.кв. (далі - договір оренди, а.с.30-31).

Порядок надання приміщення в оренду та порядок повернення приміщення орендодавцю сторонами визначено у розділах 3 та 7 договору оренди.

Договором оренди також передбачено зобов'язання сторін, їх права, обов'язки, відповідальність та підстави дострокового розірвання даного договору (розділи 5-9 договору).

Згідно п.3.1 договору оренди, оренда розпочинається з дня підписання акту прийому-передачі приміщення та діє до 01 червня 2016 року.

Разом з тим, як встановлено судами обох інстанцій, додатковою угодою №1 від 15.01.2016р. до договору №82 від 01.09.2013р. сторони продовжили термін оренди до 31.12.2018р., а також змінили розмір орендної плати (а.с.33).

Від імені орендодавця договір оренди підписано головою правління ОСОБА_1 районного споживчого товариства ОСОБА_4, а від імені орендаря Приватним підприємцем ОСОБА_2 В преамбулі договору оренди зазначено, що голова правління ОСОБА_1 районного споживчого товариства ОСОБА_4, підписуючи договір, діє на підставі статуту.

Факт передачі відповідачу частини приміщення торгівельного комплексу "Україна" за адресою: вул. Острозького, 8 бокс 1 м. Старокостянтинів, площею 180 кв.м., підтверджується актом прийняття-передачі від 01.09.2013р.

Додаткова угода №1 від 15.01.2016р., якою сторони продовжили термін оренди до 31.12.2018р., а також змінили розмір орендної плати, від імені орендодавця підписана головою правління ОСОБА_1 районного споживчого товариства ОСОБА_4, а від імені орендаря - Приватним підприємцем ОСОБА_2

Отже, сторони договору №82 (оренди, будівлі, споруди (іншого об'єкта нерухомості)) від 01.09.2013р. додатковою угодою №1 від 15.01.2016р. продовжили термін оренди до 31.12.2018р., а відтак посилання відповідача - ТзОВ "Українські торгівельні мережі" на п. 2 ст. 774 ЦК України та на закінчення строку договору оренди № 82 від 01.09.2013 року, як на підставу відсутності у нього зобов'язання по поверненню нерухомого майна, а саме: приміщення магазину, загальною площею 180,0 кв.м., яке знаходиться за адресою: Хмельницька область, місто Старокостянтинів, вул. Острозького, буд. 8, бокс 1 позивачу- Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Договір №82 (оренди, будівлі, споруди (іншого об'єкта нерухомості)) від 01.09.2013р. та додаткова угода до нього №1 від 15.01.2016р. недійсними судом не визнавалися, сторонами розірвані не були.

Також безпідставними є посилання скаржника на наявність у нього договірних відносин з третьою особою щодо права користування приміщенням магазину від 01.06.2016р., оскільки рішенням господарського суду Хмельницької області від 21.06.2016р. у справі №924/369/16 за позовом ОСОБА_1 районного споживчого товариства до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди будівлі, споруди, приміщення (іншого об'єкта нерухомості) №82 від 01.09.2013р., залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.09.2016р., в позові відмовлено. У вказаних судових рішеннях підтверджено правомірність користування ФОП - ОСОБА_2 приміщенням магазину на час постановлення судами рішень, що виключає можливість укладання іншого договору на користування цим приміщенням, окрім того, зазначено, що недійсність додаткової угоди №1 від 15.01.2016р. не була предметом спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Волинської області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 районного споживчого товариства залишити без задоволення. Рішення господарського суду Волинської області від 26.04.2017 року у справі №903/135/17 - залишити без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Мамченко Ю.А.