Постанова

від 08.11.2017 по справі 903/135/17

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2017 року Справа № 903/135/17 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Стратієнко Л.В. (доповідач), суддів Кондратової І.Д., Нєсвєтової Н.М., за участі представників: позивача: відповідача: 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: не з'явився не з'явився Пецух В.Я. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Старокостянтинівського районного споживчого товариства на рішення та постановуГосподарського суду Волинської області від 26 квітня 2017 року Рівненського апеляційного господарського суду від 17 липня 2017 року у справі№ 903/135/17 за позовомфізичної особи - підприємця ОСОБА_4 дотовариства з обмеженою відповідальністю "Українські торгівельні мережі" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаСтарокостянтинівське районне споживче товариство про зобов'язання повернути приміщення

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2017 року позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Українські торгівельні мережі" повернути фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 приміщення магазину, загальною площею 180,0 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за актом приймання-передачі.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 26.04.2017 (суддя - Бондарєв С. В.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.07.2017 (головуючий - Коломис В.В., судді - Огороднік К.М., Мамченко Ю.А.), позов задоволено.

Зобов'язано ТОВ "Українські торгівельні мережі" повернути ФОП ОСОБА_4 приміщення магазину, загальною площею 180,0 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за актом приймання-передачі.

Стягнуто з ТОВ "Українські торгівельні мережі" на користь ФОП ОСОБА_4 судовий збір.

В касаційній скарзі третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Старокостянтинівське районне споживче товариство, посилаючись на неповноту встановлення обставин справи при вирішенні спору, порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судове рішення - без змін.

3-я особа заявила клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом залишено без задоволення у зв'язку з відсутністю передбачених ст. 77 ГПК України підстав для цієї процесуальної дії.

Заслухавши пояснення представника 3-ї особи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судами, 01.09.2013 між Старокостянтинівським районним споживчим товариством в особі голови правління ОСОБА_5 (орендодавець) та ФОП ОСОБА_4 (орендар) був укладений договір № 82 (оренди, будівлі, споруди (іншого об'єкта нерухомості)), за умовами якого орендодавець зобов'язувався передати орендарю у строкове платне користування частину приміщення торгівельного комплексу "Україна", що знаходиться за адресою: вул. Острозького, 8, бокс 1, м. Старокостянтинів, загальною площею 180 кв.м (договір оренди).

Згідно з п. 3.1. договору оренди, оренда розпочинається з дня підписання акту приймання-передачі приміщення та діє до 01.06.2016.

Факт передачі позивачу частини приміщення торгівельного комплексу "Україна" за адресою: АДРЕСА_1, площею 180 кв.м. підтверджується актом прийняття-передачі від 15.08.2013.

Додатковою угодою № 1 від 15.01.2016 до договору № 82 від 01.09.2013 сторони продовжили термін оренди до 31.12.2018, а також змінили розмір орендної плати.

15.08.2013 між ТОВ "Українські торгівельні мережі" (суборендар) та ФОП ОСОБА_4 (орендар) був укладений договір суборенди нерухомого майна, за умовами якого орендар зобов'язувався передати суборендареві в строкове платне користування нерухоме майно, а саме: приміщення магазину, загальною площею 180,0 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а суборендар - прийняти об'єкт суборенди, своєчасно сплачувати суборендну плату та після припинення цього договору повернути об'єкт суборенди орендарю відповідно до умов цього договору.

За п. 1.2. договору об'єкт суборенди належить орендарю на підставі договору оренди № 82 від 15.08.2013.

Об'єкт суборенди надається в оренду за цим договором з метою розміщення магазину продовольчої групи (п. 2.1. договору суборенди).

Згідно з п. 4.1. договору суборенди розмір суборендної плати за все майно, що передається в оренду, на період 6 місяців становить 1 грн з ПДВ за один календарний місяць із 15.08.2013 по 31.01.2014.

Відповідно до п. 6.1.12. договору суборенди, суборендар зобов'язаний передати об'єкт суборенди орендарю після закінчення строку дії даного договору.

Строк суборенди становить 35 місяців з дати підписання акту приймання-передачі об'єкта суборенди. Договір вступає в силу з дня його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до закінчення строку суборенди, а в частині виконання зобов'язань щодо повернення об'єкту суборенди та здійснення розрахунків - до повного виконання сторонами зазначених зобов'язань (п. п. 11.1. - 11.2. договору суборенди).

Відповідно до п. 12.1. договору суборенди (особливі умови) суборендар при належному виконанні своїх обов'язків за даним договором має переважне право перед іншими особами на укладення договору суборенди на новий строк. В цьому випадку суборендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендаря в строк двадцять календарних днів до закінчення терміну дії даного договору. Умови договору суборенди на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право суборендаря на укладення договору припиняється.

За актом приймання - передачі нерухомого майна ФОП ОСОБА_4 передав, а ТОВ "Українські торгівельні мережі" прийняв в суборенду нерухоме майно - приміщення магазину, загальною площею 180,0 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

ФОП ОСОБА_4 звертався до ТОВ "Українські торгівельні мережі" з листами від 12.07.2016, від 21.09.2016, від 10.10.2016 та від 29.12.2016 з вимогою реалізації свого переважного права на укладення договору на новий строк або звільнення приміщення.

У відповідь на ці листи ТОВ "Українські торгівельні мережі" листом № 675 повідомив позивача, що у зв'язку із закінченням 01.06.2016 дії договору оренди, укладеного між Старокостянтинівським районним споживчим товариством і ФОП ОСОБА_4, припинив дію і договір суборенди, а тому об'єкт оренди був повернутий власнику.

Господарські суди, врахувавши, що термін дії договору суборенди закінчився 15.07.2016, а об'єкт суборенди суборендарю після закінчення строку дії цього договору повернутий не був, керуючись ст. ст. 174 - 175, 181, 193, 283, 291 ГК України, ст. ст. 626, 763, 785, 599 ЦК України, прийшли до висновку про наявність підстав для задоволення позову та зобов'язання ТОВ "Українські торгівельні мережі" повернути ФОП ОСОБА_4 приміщення магазину, загальною площею 180,0 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за актом приймання-передачі.

Проте, погодитись з такими висновками судів неможливо, виходячи з такого.

Як вбачається із матеріалів справи, договір оренди від 01.09.2013, на підставі якого ОСОБА_4 (орендар) отримав в оренду приміщення був укладений строком дії до 01.06.2016 (п. 3.1. договору № 82), а договір суборенди від 15.08.2013 останнього з ТОВ "Українські торгівельні мережі" - 15.07.2016. При цьому, додатковою угодою № 1 від 15.01.2016 до договору № 82 від 01.09.2013 сторони продовжили термін оренди до 31.12.2018.

Статтею 759 ЦК України передбачено, що одна особа (наймодавець) передає або зобов'язується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).

Аналогічна норма міститься і в ст. 283 ГК України.

Згідно з ч. 2 ст. 774 ЦК України строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.

Частиною 2 ст. 793 ЦК України передбачено нотаріальне посвідчення договорів найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладених на строк три і більше років.

У разі якщо внаслідок внесення змін до договору така його істотна умова як строк його дії сторонами визначено більше, ніж три роки (в тому числі, якщо додатковою угодою відповідним чином змінюється пункт договору, який передбачав менш ніж трирічний строк), то, за загальним правилом, передбаченим ст. 654 ЦК України, відповідна додаткова угода чи договір у редакції такої угоди підлягають нотаріальному посвідченню, якщо інше не встановлено договором.

Недотримання вимоги про нотаріальне посвідчення такого договору тягне за собою нікчемність такого договору (ст. 220 ЦК України).

Задовольняючи позов та зобов'язуючи відповідача повернути об'єкт оренди позивачу, суди належним чином не дослідили умови договору оренди № 82 від 01.09.2013, додаткової угоди № 1 від 15.01.2016 до договору оренди № 82 та не взяли до уваги, що цією угодою Старокостянтинівським РСТ та ФОП ОСОБА_4 було збільшено строк оренди за договором № 82 до 5 років 3 місяців та не з'ясували чи мала бути така угода, як невід'ємна частина договору оренди, в силу ч. 2 ст. 793 ЦК України нотаріально посвідченою і чи зобов'язаний був відповідач повертати вказане майно позивачу за актом приймання - передачі в цьому випадку. Також судами не було взяти до уваги, що договір оренди був укладений 01.09.2013, а договір суборенди - 15.08.2013.

Враховуючи викладене, постановлені у справі судові рішення не можна визнати законними і обґрунтованими, в зв'язку з чим вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, більш ретельно з'ясувати обставини справи, дослідити належним чином наявні в матеріалах справи докази, зокрема, договір оренди № 82 від 01.09.2013, додаткову угоду № 1 від 15.01.2016 до цього договору, встановити чи підлягала така угода в силу вимог ч. 2 ст. 793 ЦК України нотаріальному посвідченню і правові наслідки відсутності такого посвідчення, а також дослідити права і обов'язки сторін, що випливають з договору суборенди нерухомого майна від 15.08.2013 (врахувавши, що він був укладений раніше, ніж договір оренди № 82) та належним чином встановити чи зобов'язаний був відповідач передати вказане приміщення саме ФОП ОСОБА_4, а також дати належну оцінку наявному в матеріалах справи листу № 675 від 25.11.2016 і з'ясувати чи не поверталось таке приміщення власнику відповідачем, і в залежності від встановленого та відповідно до вимог закону постановити законне та обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу Старокостянтинівського районного споживчого товариства задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Волинської області від 26 квітня 2017 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17 липня 2017 року у справі за № 903/135/17 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Головуючий, суддя Л. Стратієнко Суддя І. Кондратова Суддя Н. Нєсвєтова