Постанова

від 13.07.2017 по справі 921/825/16-г/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2017 р. Справа № 921/825/16-г/13

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Бойко С.М.,

суддів Кравчук Н.М.,

ОСОБА_1,

при секретарі судового засідання Фака С.,

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом: ОСОБА_2 (доручення №20 від 10.04.2016);

від відповідача за первісним позовом: ОСОБА_3 (довіреність від 30.12.2017), ОСОБА_4 (довіреність б/н від 01.12.2016);

розглянув апеляційну скаргу Гусятинської селищної ради Тернопільської області б/н, б/д

на рішення господарського суду Тернопільської області від 03.03.2017

у справі № 921/825/16-г/13, суддя Стопник С.Г.,

за первісним позовом Гусятинського районного споживчого товариства, смт. Гусятин, Тернопільська область

до відповідача ОСОБА_5 селищної ради, смт. Гусятин, Тернопільська область

про визнання Гусятинського РайСТ правонаступником Гусятинської райспоживспілки за правом постійного користування земельною ділянкою, площею 1,13га по вул.Тернопільська, 5 у смт. Гусятин Гусятинського району Тернопільської області, згідно Державного акту ІІ-ТР №000582 від 07.05.1997р.;

визнання незаконним та скасування рішення позачергової сесії сьомого скликання Гусятинської селищної ради від 27.07.2016р. №257 "Про розгляд заяви Гусятинського РайСТ";

зобов'язання Гусятинську селищну раду розглянути на черговому пленарному засіданні сесії Гусятинської селищної ради звернення Гусятинського районного споживчого товариства про надання згоди на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по вул. Тернопільська, 5, смт. Гусятин;

за зустрічним позовом Гусятинської селищної ради, смт. Гусятин, Тернопільська область

до відповідача ОСОБА_5 районного споживчого товариства, смт. Гусятин, Тернопільська область

про визнання недійсним Державного акту на постійне користування земельною ділянкою розміром 1,13 га, серії ІІ-ТР №000582, виданого Гусятинській райспоживспілці 7 травня 1997 р.;

про припинення Гусятинському районному споживчому товариству права постійного користування земельною ділянкою, площею 1,13 га розташованою у смт. Гусятин по вул. Тернопільська, 5

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Тернопільської області від 03.03.2017 частково задоволено первісний позов Гусятинського районного споживчого товариства.

Визнано незаконним та скасовано рішення позачергової сесії сьомого скликання Гусятинської селищної ради №257 від 27.07.2016 Про розгляд заяви Гусятинського РайСТ та зобов'язано Гусятинську селищну раду розглянути на черговому пленарному засіданні сесії Гусятинської селищної ради звернення Гусятинського районного споживчого товариства про надання згоди на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по вул. Тернопільська, 5, смт. Гусятин, Тернопільська область, з тих підстав, що позивач є належним землекористувачем, що використовує її за цільовим призначенням, за ним в установленому законом порядку зареєстровано нерухоме майно, а тому Гусятинською селищною радою неправомірно відмовлено Гусятинському споживчому товариству в наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по вул. Тернопільська, 5 (3) смт. Гусятин.

Позовну вимогу щодо зобов'язання розглянути на черговому пленарному засіданні сесії Гусятинської селищної ради звернення Гусятинського районного споживчого товариства про надання згоди на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по вул. Тернопільська, 5, смт. Гусятин судом першої інстанції обґрунтовано тим, що Гусятинською селищною радою неправомірно відмовлено Гусятинському споживчому товариству в наданні такого дозволу, а в такий спосіб відбудеться ефективне поновлення порушеного права позивача за первісним позовом.

Припинено провадження у справі в частині позовних вимоги про визнання Гусятинського РайСТ правонаступником Гусятинської райспоживспілки за правом постійного користування земельною ділянкою, площею 1,13га по вул.Тернопільська, 5 у смт.Гусятин Гусятинського району Тернопільської області, згідно Державного акту ІІ-ТР №000582 від 07.05.1997 з тих підстав, що у відповідності до вимог ч.1 п.1) ст.80 ГПК України спір не підлягає вирішенню в господарських судах України та не відповідає приписам ст.12 ГПК України, якою визначено перелік спорів, які підвідомчі господарським судам. Позовна вимога про визнання правонаступництва належить до встановлення юридичного факту, що не розглядається в порядку господарського судочинства.

Стягнуто з Гусятинської селищної ради на користь Гусятинського районного споживчого товариства - 2756,00 грн. в повернення сплаченого судового збору.

Відмовлено в задоволенні зустрічного позову Гусятинської селищної ради до Гусятинського районного споживчого товариства про визнання недійсним Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою розміром 1,13 га, серії ІІ-ТР №000582, виданого Гусятинській райспоживспілці 7 травня 1997 року; про примусове припинення Гусятинському районному споживчому товариству права постійного користування земельною ділянкою, площею 1,13 га розташованою у смт. Гусятин по вул. Тернопільська, 5, оскільки вимогами діючого земельного законодавства передбачений виключний перелік підстав для припинення права постійного землекористування, а позивачем за зустрічним позовом їх не наведено і судом не встановлено.

В апеляційній скарзі Гусятинська селищна рада (відповідач за первісним позовом) просить задоволити апеляційну скаргу, скасувати рішення господарського суду Тернопільської області від 03.03.2017 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні первісного позову та задоволити зустрічний позов.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на неврахуванням судом першої інстанції: невідповідності розміру земельної ділянки вказаної в державному акті та розміру, що знаходиться в користуванні Гусятинського райСТ на даний час; відчуження позивачем об'єктів нерухомого майна, які розташовані на спірній земельній ділянці, відчуження п'яти земельних ділянок селищною радою, що розміщуються на спірній земельній ділянці. За договорами купівлі-продажу цих земельних ділянок їх загальна площа склала 2559 м.кв.

Підставою припинення права користування земельною ділянкою у відповідності до вимог п. е ст.141 Земельного кодексу України є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду.

У відповідності до вимог ч.2 ст.120 ЗК України набуття права постійного користування на частину земельної ділянки (що перебуває в користуванні іншої особи) має наслідком припинення права постійного користування земельною ділянкою відносно попереднього землекористувача, яким є позивач та переоформлення шляхом виготовлення відповідної технічної документації із землеустрою.

Щодо визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, судом першої інстанції не враховано, що у зверненні позивача до селищної ради йшлося про площу земельної ділянки, в яку ввійшли відчуженні площі земельних ділянок за договорами купівлі-продажу, що не відповідає вимогам норм як земельного так і цивільного законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Вказує на необґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині зобов'язання Гусятинської селищної ради розглянути на черговому пленарному засіданні звернення Гусятинського райСТ про надання згоди на виготовлення технічної документації із землеустрою, оскільки не надано доказів на підтвердження бездіяльності відповідача з розгляду вказаного звернення. Вважає, що з цього приводу спір відсутній між сторонами.

Окрім того зазначив, що спірну земельну ділянку позивач використовує не за цільовим призначення, що підтверджено листом начальника Гусятинського відділення Чортківської ОДПІ від 16.02.2017 року, якому як доказу по справі, суд першої інстанції не надав правової оцінки.

У відзиві на апеляційну скаргу Гусятинське районне споживче товариство (позивач за первісним позовом) просить рішення господарського суду Тернопільської області від 03.03.2017 залишити без змін, а апеляційну скаргу Гусятинської селищної ради без задоволення.

В обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу зазначає, що Гусятинське РайСТ має право постійного користування земельною ділянкою, яке посвідчено державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-ТР №000582.

Вказує на те, що судом першої інстанції правомірно відхилена інформація відділу Держгеокадастру в Гусятинському районі про те, що в даних Національної кадастрової системи (Державний земельний кадастр) земельна ділянка за Гусятинським РайСТ не зареєстрована, а по смт. Гусятин - не обліковується.

Гусятинська селищна рада не надала доказів фактичної добровільної відмови від права постійного користування земельною ділянкою по вул. Тернопільська, 5, смт. Гусятин, якою користується Гусятинське РайСТ, що підтверджено апелянтом в зустрічному позові (акт від 29.12.2016) і не спростовано в апеляційній скарзі.

Судом першої інстанції правомірно відхилена зустрічна позовна вимога про визнання недійсним державного акту та примусове припинення Гусятинському районному споживчому товариству права постійного користування земельною ділянкою розташованою в смт. Гусятин по вул. Тернопільська, 5.

В судове засідання представники сторін з'явились. Апелянт(відповідач за первісним позовом) в судовому засіданні 13.07.2017 підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення господарського суду Тернопільської області від 03.03.2017 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні первісних позовних вимог та відповідно задоволити зустрічні позовні вимоги.

Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив залишити апеляційну скаргу Гусятинської селищної ради без задоволення, а рішення господарського суду Тернопільської області від 03.03.2017 без змін. Додатково уточнивши, що після відчуження ними об'єктів нерухомого майна третім особам, в наступному, в установленому законом порядку, надали згоду на вилучення площ земельних ділянок під об'єктами нерухомості (що відчужені третім особам) та для обслуговування цієї нерухомості.

Площа земельної ділянки при зверненні для надання згоди на виготовлення проекту технічної документації із землеустрою до органу місцевого самоврядування зазначена з посиланням на державний акт, що посвідчує право постійного користування земельною ділянкою, проте за виключенням тих площ, згоду на вилучення яких з права їх постійного користування ними надавалася третім особам. Площа земельної ділянки складе 0,9380 га.

Розглянувши наявні в справі матеріали, давши оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, апеляційний господарський суд дійшов висновку про часткову зміну рішення господарського суду Тернопільської області від 03.03.2017, шляхом доповнення резолютивної частини рішення щодо орієнтовної площі спірної земельної ділянки, на яку претендує позивач та відповідно часткове задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Судами встановлено, що відповідно до державного акту серії II-ТР №000582 від 07 травня 1997 року (а.с.17-19) на право постійного користування землею, виданого на підставі рішення Гусятинської селищної Ради народних депутатів від 28.11.1995 Гусятинській райспоживспілці надано в постійне користування земельну ділянку площею 1,13 га, що знаходиться по вул. Тернопільська,3 (фактично під номером 5 ) в смт. Гусятин для розміщення виробничих і складських приміщень. Вказаний державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №86.

Як зазначено у вищевказаному рішенні, на закріпленій за Гусятинським СТ земельній ділянці розміщені: склад-піднавіс Будматеріали , склад нафтопродуктів, склад для меблів, магазин будматеріали, магазин Техніка , магазин Меблі .

У 1999 році Гусятинська районна спілка споживчих товариств перетворена в Гусятинське районне споживче товариство, яке як зазначено у п. 3 Статуту товариства, затвердженого зборами уповноважених пайовиків (протокол №6 від 30.04.2002 р.) та зареєстрованого в Реєстрі суб'єктів підприємницької діяльності 11.07.2002 р., є правонаступником реформованої Гусятинської райспоживспілки (а.с.114).

Наведене вбачається також з інформації із Єдиного державного реєстру підприємств та організацій, в якій відображено зміни Гусятинського РайСТ, наданою Управлінням статистики у Гусятинському районі за №125 від 31.03.2015, а також підтверджується збереженням у Гусятинського районного споживчого товариства ідентифікаційного коду Гусятинської районної спілки споживчих товариств.

Відповідно до п.6 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 р. №118 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22.06.2005р. №499) ідентифікаційний код зберігається за суб'єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним. У разі перетворення юридичної особи, крім центральних органів виконавчої влади, за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код.

Відповідно до вимог ст.108 Цивільного кодексу України перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходить усе майно, права та обов'язки попередньої юридичної особи.

Таким чином, в результаті перетворення, до Гусятинського районного споживчого товариства, як правонаступника Гусятинської райспоживспілки, перейшло і право постійного користування земельною ділянкою згідно Державного акту серії II-ТР №000582, площею 1,13 га, розташованою в смт. Гусятин по вул. Тернопільській, 3, а фактично по вул. Тернопільській, 5, що не заперечується Гусятинською селищною радою.

Визначення підприємств, виключно які набувають права постійного землекористування встановлені нормою ст. 92 ЗК України відповідно до частини другої якої право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності, при цьому питання припинення права користування земельною ділянкою аналогічно врегульовано положеннями ч. 1 ст. 141 ЗК України, відповідно до якої підставами припинення такого права є, зокрема добровільна відмова від права користування земельною ділянкою, припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій.

Втім, аналіз зазначених норм земельного законодавства дає підстави для висновку, що припинення права користування земельною ділянкою з підстав припинення підприємства, установи, організації допускається лише у випадку, коли припинення останніх виключає правонаступництво що відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові Верховного Суду України від 21.02.2011 в адміністративній справі за № 21-3а11.

За первісними позовними вимогами щодо визнання Гусятинського РайСТ правонаступником Гусятинської райспоживспілки за правом постійного користування земельною ділянкою, площею 1,13 га по вул.Тернопільська, 5 у смт. Гусятин Гусятинського району Тернопільської області, згідно Державного акту ІІ-ТР №000582 від 07.05.1997 р., провадження по справі місцевим господарським судом припинено, що ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права. З приводу встановлення правового статусу особи як правонаступника є обставиною по справі, що з'ясовується судом при вирішенні спору.

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. При цьому, судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Розмежування компетенції між судами загальної юрисдикції щодо розгляду справ визначається, зокрема, нормами процесуального права.

Так, відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст.2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Таким чином, звертаючись до суду з вимогою щодо визнання Гусятинського РайСТ правонаступником Гусятинської райспоживспілки за правом постійного користування земельною ділянкою, позивач фактично просить встановити певний юридичний факт.

Отже, позивач звертається до суду з вимогою про встановлення певного факту, що виходить за межі повноважень господарських судів, оскільки розглядаючи таку вимогу, суд не здійснює захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин. Заявлена позивачем вимога про встановлення певного факту не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки ця вимога є нічим іншим як встановлення факту, що має юридичне значення. Цей факт може встановлюватися господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне. Його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.

Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин.

Із змісту статті 12 ГПК України вбачається, що господарському суду підвідомчі справи у спорах, за виключенням справ, визначених у пп.2,3 ч.1 ст.12 ГПК України. Отже, господарський суд розглядає: справи у позовному провадженні, для якого характерно наявність спору про право між сторонами; справи про банкрутство; справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати.

Разом з тим, господарські суди можуть встановлювати наявність чи відсутність певних фактів, здійснюючи розгляд спорів про право.

У відповідності до вимог ч.1.п.1) ст.80 ГПК України за змістом якої спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

З цих підстав, висновок суду першої інстанції про припинення провадження в частині первісних позовних вимог про визнання позивача правонаступником на підставі ч.1 п.1 ст.80 ГПК України відповідає як встановленим обставинам по справі так і вимогам процесуального законодавства.

Щодо вимоги за первісним позовом про визнання незаконним та скасування рішення позачергової сесії сьомого скликання Гусятинської селищної ради від 27.07.2016р. №257 "Про розгляд заяви Гусятинського РайСТ", то така правильно судом першої інстанції задоволена.

Заявник звернувся до органу місцевого самоврядування з приводу надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по вул. Тернопільська, 5 (3) селища Гусятин з метою приведення документації у відповідність до вимог чинного земельного законодавства, в зв'язку зі зменшенням фактично використовуваної площі земельної ділянки по вул. Тернопільська, 5 внаслідок відчуження об'єктів нерухомості, які на ній знаходяться, з площі 1,13 га (як зазначено в Державному акті серії ІІ-ТР №000582, виданого 07.05.1997р.) до 0,9380 га (яка використовується фактично).

Вказане рішення Гусятинське районне споживче товариство вважає неправомірним і таким, що підлягає скасуванню, оскільки як правонаступник Гусятинської райспоживспілки користується земельною ділянкою по вул. Тернопільській, 5, на підставі Державного акта серії ІІ-ТР №000582, виданого 07.05.1997р., а отже, вправі отримати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по вул. Тернопільська, 5 (3) селища Гусятин. При цьому, вказує на те, що: - відчуження в ході здійснення господарської діяльності Гусятинським райСТ частини об'єктів нерухомості не може бути підставою для припинення права постійного користування землею; - приписами Земельного кодексу України визначено порядок припинення права користування земельними ділянками, наданими у постійне користування із земель державної та комунальної власності, зокрема за рішенням селищної ради про вилучення таких земельних ділянок, у разі добровільної відмови користувача, що згідно з ч.1 ст.142 ЗК України здійснюється виключно на підставі його заяви.

У відповідності до роз'яснень, викладених у п.1.2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №10 від 24.10.2011р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК підвідомчі господарським судам.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Статтями 19 Конституції України, ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією України, Законами України, актами Президента України, а також іншими нормативно-правовими актами. Рішення (акти) органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб повинні відповідати переліченому законодавству.

Суд визнає незаконним і скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить законодавству і порушує цивільні права та інтереси (ст.21 ЦК України, ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Частиною 1 статті 92 Земельного кодексу України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених законодавством України.

Цією ж статтею визначено чіткий перелік суб'єктів, що набувають права постійного користування земельною ділянкою, разом з тим, норма статті 92 ЗК України не обмежує і не скасовує право постійного користування земельними ділянками, набуте іншими способами в установлених законодавством випадках станом на 01.01.2002р. (див. Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005 у справі № 1-17/2005) (п.2.7 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин").

Отже, якщо право постійного користування виникло в суб'єкта господарювання до 01.01.2002 (дня набрання чинності діючим ЗК України), після цієї дати воно продовжує зберігатися.

Законом України "Про Державний земельний кадастр" (чинний з 01.01.2013р.) встановлено, що документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними (п.10 Прикінцевих та перехідних положень).

Про відсутність обов'язкових приписів щодо переоформлення права постійного користування землею зазначається Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками.

З огляду на викладене, відсутність в даних Національної кадастрової системи (Державного земельного кадастру) відомостей про право, яке виникло до створення такого кадастру, не може свідчити та бути підставою для припинення такого права в зв'язку із відсутністю його переоформлення (перереєстрації). У зв'язку з чим посилання Гусятинської селищної ради на лист відділу Держгеокадастру у Гусятинському районі №1905-99.9-52/2-16 від 19.01.2016 (а.с.76), у якому вказується, що на території селища Гусятин у користуванні (оренді) Гусятинського районного споживчого товариства земельні ділянки за адресою вул. Тернопільська, 5 не обліковуються, а в даних Національної кадастрової системи (Державний земельний кадастр) земельна ділянка площею 1,13 га по вул. Тернопільська 5 (Тернопільська,3) не зареєстрована, судом відхиляються як необґрунтовані та не спростовують набуте в установленому законом порядку право постійного користування позивачем за первісним позовом.

Як вже вказувалось вище, до позивача після реорганізації у встановленому законом порядку перейшло право постійного користування земельною ділянкою площею 1,13 га, розташованою в смт.Гусятин по вул. Тернопільській, 3 (а фактично по вул. Тернопільській, 5), відповідно до Державного акта на право постійного користування землею, серії ІІ-ТР №000582 від 07.05.1997р., і який на даний час є дійсним.

У власності позивача на даний час перебувають об'єкти нерухомого майна, які розміщені на території закріпленої на праві постійного користування земельної ділянки, а саме 3/100 частини складу будматеріалів по вул. Тернопільська, буд. 5д, смт. Гусятин, а також будівля магазину "Техніка" та навіси по вул. Тернопільська, буд. 5а, смт. Гусятин, що спростовує доводи Гусятинської селищної ради про відсутність майна Гусятинсього РайСТ на спірній земельній ділянці.

Вказане підтверджується наступними документами:

- витягом №36550949 від 21.04.2015 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на 3/100 частини складу будматеріалів по вул. Тернопільська, буд. 5д, смт. Гусятин;

- витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, видане Гусятинським районним комунальним БТІ від 20.05.2005 р. номер витягу 7293616, посвідчується право власності на будівлю магазину "Техніка" та навіси по вул. Тернопільська, буд. 5а, смт. Гусятин, яке визнано за товариством рішенням господарського суду Тернопільської області від 22.04.2005р у справі №14/62-854.

Проте, оскільки Гусятинським районним споживчим товариством здійснено відчуження об'єктів нерухомості, розташованих на земельній ділянці площею 1,13 га за адресою вул. Тернопільська, 5, а саме: у 2006 році - приміщення складу меблів за адресою вул. Тернопіль, 5Г - ОСОБА_6; у 2008 році - 44/100 частин приміщення складу будівельних матеріалів за адресою вул. Тернопільська, 5Д, ОСОБА_7, 32/100 - частин складу будматеріалів за адресою вул. Тернопільська, 5Д - ОСОБА_8, 21/100 частини складу будматеріалів за адресою вул. Тернопільська, 5Д - ОСОБА_9, до вказаних осіб відповідно до чинного законодавства перейшло право на частини земельної ділянки (із 1,13 га), право постійного користування якою закріплено за Гусятинським райСТ.

З виникненням права власності на будівлю чи споруду до їх власника відповідно до чинного законодавства, зокрема ст.377 ЦК України та ст.120 Земельного кодексу України, переходить право власності/користування на частину земельної ділянки, на якій розташовані належні йому об'єкти нерухомості, або також з урахуванням площі земельної ділянки, необхідної для її обслуговування. При цьому, до відносин, пов'язаних з переходом права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться житловий будинок, будівля, споруда, до особи, що набула права власності на відповідне нерухоме майно, в тому числі стосовно розміру такої земельної ділянки, застосовується законодавство, що діяло на час переходу права власності на житловий будинок, будівлю, споруду (п.2.11 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин").

З огляду на приписи статті 182, частини другої статті 331, статті 657 ЦК України покупець нерухомого майна вправі вимагати оформлення відповідних прав на земельну ділянку, зайняту нерухомістю, з моменту державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно.

Таким чином, після реєстрації права власності на нерухоме майно, такий набувач отримує право землекористування відповідною частиною земельної ділянки, яке потребує документального оформлення, а в попереднього землекористувача таке право припиняється в силу закону.

В подальшому, між Гусятинською селищною радою і набувачами об'єктів нерухомості укладено договори купівлі-продажу земельних ділянок, зокрема: -29.12.2005 з підприємцем ОСОБА_6 щодо земельної ділянки площею 584 кв.м в смт. Гусятин по вул. Тернопільська, 5"б" для обслуговування викупленого приміщення магазину-складу "Меблі"; - 25.12.2007р. з підприємцем ОСОБА_6, щодо земельної ділянки площею 1146 кв.м., в смт.Гусятин по вул. Тернопільська 5"Г" для обслуговування викупленого приміщення складу меблів; - 18.02.2011р. з ОСОБА_7, щодо земельної ділянки площею 291 кв.м., що знаходиться в селищі Гусятин по вул. Тернопільська 5"Л" для обслуговування нерухомого майна (магазину промислових товарів); - 02.05.2011р. з ОСОБА_8 щодо земельної ділянки площею 258 кв.м, що знаходиться в смт.Гусятин по вул. Тернопільська 5"В" для обслуговування нерухомого майна (магазину будівельних, промислових, господарських товарів); - 01.11.2012р. з підприємцем ОСОБА_10 щодо земельної ділянки площею 380 кв.м., в смт.Гусятин по вул. Тернопільська 5"М" для житлової та громадської забудови.

Законність укладення таких договорів сторонами в даному випадку під сумнів не ставиться.

Наведене свідчить про те, що межі земельної ділянки внаслідок відчуження нерухомого майна третім особам та оформлення ними права власності під нерухомістю і необхідною площею земельної ділянки для обслуговування в праві постійного землекористування позивача за первісним позовом змінилися та зменшилися з 1,13 га до 0,980га. при цьому, зміни у державного акту не вносились.

Таким чином, враховуючи вищенаведене спростовуються доводи апеляційної скарги, що у зверненні позивача до селищної ради йшлося про площу земельної ділянки, в яку ввійшли відчужені площі земельних ділянок за договорами купівлі-продажу.

Позивач за первісним позовом у відповідності до вимог п."г" ст.55 Закону України "Про землеустрій" та Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, звернувся до Гусятинської селищної ради із листом №43 від 04.07.2016р. (з урахуванням доповнень до листа, отриманих 19.07.2016р.) про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки за адресою вул. Тернопільська, 5 (3). До вказаного листа долучено: копію державного акту на право постійного користування, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 21.04.2015, копію витягу з ЄДРПО, копію статуту Гусятинського райСТ.

Так, статтею 55 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка.

У разі якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність чи користування, така технічна документація розробляється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України.

Підпунктом "г" ч.10 ст.55 вказаного Закону передбачено, що така документація включає згоду власника земельної ділянки, а для земель державної та комунальної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на відновлення меж земельної ділянки користувачем.

Як зазначено в п.1.2 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 18.05.2010 №376 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.06.2010р. за №391/17686), встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками.

Пунктами 4.1-4.3 вказаної Інструкції визначено, що відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється при повній (частковій) втраті в натурі (на місцевості) межових знаків, їх пошкодженні, яке унеможливлює використання межових знаків, а також при розгляді земельних спорів між власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок. Власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі раніше розробленої та затвердженої відповідно до статті 186 Земельного кодексу України документації із землеустрою. У разі відсутності такої документації розробляється технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до ст.107 ЗК України, основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

Рішенням Гусятинської селищної ради №257 від 27.07.2016р. відмовлено Гусятинському споживчому товариству у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по вул. Тернопільська, 5 (3) селища Гусятин в зв'язку з відсутністю по даній адресі нерухомого майна, що належить заявнику, що є предметом оскарження за первісним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що рішення Гусятинської селищної ради №257 від 27.07.2016р. про відмову Гусятинському споживчому товариству у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по вул. Тернопільська, 5 (3) селища Гусятин є неправомірним та порушує законні права позивача як постійного землекористувача.

Оскільки судами встановлено, а відповідачем за первісним позовом не спростовано, що позивач володіє нерухомим майном на спірній земельній ділянці, то доводи апелянта і в цій частині є необґрунтованими.

Як роз'яснено у п.2.14 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №10 від 24.10.2011р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", за наслідками розгляду справ за позовами до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування щодо оскарження (визнання незаконними) прийнятих ними актів з питань, пов'язаних з наданням земельних ділянок у власність чи в користування суб'єктам господарської діяльності (про відмову у передачі земельної ділянки у власність чи в користування, у продажу земельної ділянки, у наданні дозволу і вимог на розроблення проекту відведення земельної ділянки тощо) господарський суд залежно від характеру спору може зобов'язати названі органи виконати певні дії, як цього вимагають приписи чинного законодавства, зокрема розглянути в установленому для даного органу порядку питання, яке стосується предмета спору. Водночас суд не вправі приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції цих органів, наприклад, про надання земельних ділянок у власність або в користування, укладення договорів купівлі-продажу або оренди земельних ділянок, а також зазначати, яке конкретно рішення повинно бути прийнято.

Оскільки при розгляді даної справи встановлено, що Гусятинською селищною радою неправомірно відмовлено Гусятинському споживчому товариству у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по вул. Тернопільська, 5 (3) смт. Гусятин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про обґрунтованість позовної вимоги щодо зобов'язання розглянути на черговому пленарному засіданні сесії Гусятинської селищної ради звернення Гусятинського районного споживчого товариства про надання згоди на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по вул. Тернопільська, 5, смт. Гусятин.

Однак, враховуючи, що згідно акту проведення інвентаризації земельної ділянки по вул. Тернопільська, 5, складеного 29.12.2016 р. комісією, за участю представників Гусятинської селищної ради, Гусятинського райСТ, Гусятинської РДА, Відділу Держгеокадастру в Гусятинському районі, площа земельної ділянки по вул. Тернопільській, 5, смт. Гусятин, на якій здійснюється торгівля продовольчими та промисловими товарами та яка фактично використовується Гусятинським райСТ становить 0,9380 га, рішення місцевого господарського суду в частині задоволення вищезазначеної позовної вимоги підлягає зміні, шляхом доповнення - зазначивши площу 0,9380 га земельної ділянки щодо встановлення її меж в натурі, яка є орієнтовною та отримана шляхом різниці початкової площі (1,13 га) та сумарної площі земельних ділянок на яких знаходились відчужені об'єкти нерухомості.

Доводи апеляційної скарги, про те що відсутній спір між сторонами з приводу зобов'язання розглянути на черговому пленарному засіданні сесії звернення Гусятинського районного споживчого товариства про надання згоди на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), спростовується тим, що орган місцевого самоврядування відмовивши в законній вимозі позивача за первісним позовом порушив законні права та охоронювані законом інтереси позивача на вільне користування земельною ділянкою, а тому суд залежно від характеру спору вправі зобов'язати названі органи виконати певні дії і лише в такий спосіб можливе ефективне поновлення порушеного права позивача за первісним позовом на користування земельною ділянкою площею 0,9380 га.

Предметом зустрічного позову є вимоги Гусятинської селищної ради до Гусятинського районного споживчого товариства про визнання недійсним Державного акту на постійне користування земельною ділянкою розміром 1,13 га, серії ІІ-ТР №000582, виданого Гусятинській райспоживспілці 7 травня 1997 р.; примусове припинення Гусятинському районному споживчому товариству права постійного користування земельною ділянкою, площею 1,13 га розташованою у смт. Гусятин по вул. Тернопільська, 5.

В силу приписів ст.14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону

Відповідно до частини другої статті 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

А оскільки право постійного землекористування є безстроковим, тому може бути припинене лише з підстав, передбачених законодавством України.

Вказаною статтею визначено чіткий перелік суб'єктів, що набувають права постійного користування земельною ділянкою, разом з тим, норма статті 92 ЗК України не обмежує і не скасовує право постійного користування земельними ділянками, набуте іншими способами в установлених законодавством випадках станом на 01.01.2002р. (див. Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005 у справі № 1-17/2005) (п.2.7 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин").

Отже, якщо право постійного користування виникло в суб'єкта господарювання до 01.01.2002 (дня набрання чинності діючим ЗК України), після цієї дати воно продовжує зберігатися. Як встановлено вище судами, позивач за первісним позовом є титульним користувачем спірної земельної ділянки.

Звертаючись із зустрічною позовною вимогою, Гусятинська селищна рада просить визнати недійсним Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ТР №000582, виданий 07.05.1997р. у зв'язку із фактичною добровільною відмовою відповідача від права користування земельною ділянкою та її відчуження, наявністю у Державному акті істотної помилки про місцезнаходження земельної ділянки, внесеної до акту при його виготовленні, та невідповідністю розміру земельної ділянки вказаної у Державному акті фактичному розміру, що знаходиться у користуванні Гусятинського РайСТ.

Крім того, вказує на використання земельної ділянки під ринок всупереч цільовому призначенню, визначеному в Акті - для розміщення виробничих і складських приміщень.

Про помилковість вказаної у Державному акті адреси земельної ділянки свідчить рішення дев'ятої сесії 22 скликання Гусятинської селищної ради від 15 квітня 1997 року Про закріплення земельної ділянки в постійне користування за Гусятинською ремонтно-будівельною дільницею , яким закріплено із земель селищної ради за Гусятинською РБД земельну ділянку по вул. Тернопільська, загальною площею 6290 кв. м, в постійне користування для розміщення виробничої бази підприємства. В той же час, при оформленні Державного акту на право постійного користування для Гусятинської райспоживспілки, серії II-ТР №000582, площею 1,13 га, визначено суміжних землекористувачів, зокрема в графі Опис меж зазначено від А до Б - землі Гусятинської селищної ради, від Б до В - землі рембуддільниці.

Наявність помилки при оформленні Державного акту в частині зазначення адреси підтверджується також проведенням реєстрації за Гусятинським райСТ нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці площею 1,13 га і належного Гусятинському райСТ, за адресою по вул. Тернопільська, 5, смт. Гусятин, зокрема: магазин Техніка , площею 670,5 кв. м, навіс овочевий, площею 269,6 кв. м, навіс промтоварів, площею 452,2 кв. м., зареєстровані за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1; склад будматеріалів зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2; склад меблів - по вул. Тернопільська, 5Г.

Також, згідно інформації відділу Держгеокадастру у Гусятинському районі (лист №1905-99.9-52/2-16 від 19.01.2016р.) на території селища Гусятин у користуванні (оренді) Гусятинського районного споживчого товариства земельні ділянки за адресою селище Гусятин, вул. Тернопільська, 5 не обліковуються.

У даних Національної кадастрової системи (Державний земельний кадастр) земельна ділянка площею 1,13 га по вул. Тернопільська 5 (Тернопільська,3) не зареєстрована.

Отже, посилання селищної ради на наявність у Державному акті істотної помилки про місцезнаходження земельної ділянки (що є наслідком реалізації повноважень самого позивача за зустрічним позовом), як і можлива невідповідність розміру земельної ділянки вказаної у державному акті фактичному розміру, що знаходиться у користуванні Гусятинського РайСТ, і яка виникла в результаті відчуження частини нерухомості, не є підставою для позбавлення права постійного користування спірною для визнання такого акта недійсним, а також не передбачена законом.

У постанові Верховного Суду України від 23 жовтня 2013 року в справі №6-93цс13, зазначено, що державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій. У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

Враховуючи вищенаведене, вбачається, що необхідними умовами для задоволення позовних вимог та визнання недійсним спірного державного акту є встановлення судом невідповідності його вимогам чинного законодавства та визначеній законом компетенції органу, який видав цей державний акт, а також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного державного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

А тому позовні вимоги по зустрічному позову щодо визнання недійсним Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ТР №000582, виданого 07.05.1997р., позивачем не доведені, а судами даних вищезазначених обставин не встановлено, а тому місцевим господарським судом обґрунтовано відмовлено в задоволенні зустрічного позову і в цій частині.

Зустрічна позовна вимога про припинення Гусятинському районному споживчому товариству права постійного користування земельною ділянкою площею 1,13 га, розташованою в смт. Гусятин по вул. Тернопільська, 5 обґрунтована п. а , ґ та е ч. 1 ст. 141 ЗК України, згідно яких права користування земельною ділянкою припиняється, з підстав добровільної відмови від права користування земельною ділянкою; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Як стверджує Гусятинська селищна рада, перед відчуженням комплексу об'єктів для розміщення яких надавалась земельна ділянка в постійне користування, Гусятинського райСТ зверталось із відповідними заявами до селищної ради про добровільну відмову від користування та вилучення із постійного користування часток земельної ділянки, пропорційно відчуженим об'єктам.

Порядок припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача передбачено ч. 3 ст. 142 Земельного кодексу України, якою визначено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації (ч.4 ст.142 ЗК України).

В матеріалах справи наявні копії нотаріально посвідчених заяв голови правління Гусятинського районного споживчого товариства від 16.06.2009 р. та від 17.06.2009 р. відповідно до яких останній, керуючись п. 5 ст. 151 Земельного кодексу України, підтверджує надання згоди Гусятинським райСТ на вилучення земельної ділянки площею 0,0258 га за адресою знаходження 32/100 частин складу будматеріалів по вул. Тернопільська, 5, смт. Гусятин, який належить ОСОБА_8, земельної ділянки площею 0,0291 га за адресою знаходження 44/100 частин складу будматеріалів по вул. Тернопільська, 5, смт. Гусятин, який належить ОСОБА_7, а також лист Гусятинського райСТ №142 від 07.05.2007 згідно якого товариство не заперечує проти відчуження земельної ділянки площею 565 м.кв. в смт. Гусятин по вул. Тернопільська, 5 "г" в зв'язку із продажем нерухомого майна - складу меблів ОСОБА_6

Аналізуючи оскаржуваний судовий акт колегія суддів прийшла до висновку, що посилання суду першої інстанції на статтю 120 Земельного кодексу України року є вірним, з огляду на те, що згідно статті 120 Земельного кодексу України при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. Правильність застосування зазначеної статті підтверджується положеннями частини 2 статті 377 Цивільного кодексу України згідно якої, якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Дані норми права не передбачають підстав для припинення права постійного користування для позивача в решті частині земельної ділянки та судами не встановлено дачі згоди на вилучення з постійного користування решти земельної ділянки.

Щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою з підстав використання не за цільовим призначенням, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Згідно з рішенням Гусятинської селищної ради від 07.04.1999 (а.с.126) селищний ринок з вулиці Стуса (колишня вул. Горького) перенесено на вулицю Тернопільську (територію колишнього складу-магазину будматеріалів). З пояснень представника Гусятинського РайСТ вказаний ринок функціонує й на даний момент.

Отже, на спірній земельній ділянці, яка перебуває у Гусятинського райСТ в постійному користуванні та на якій функціонує ринок знаходяться об'єкти нерухомості останнього, а тому з урахуванням вищенаведеного спростовуються доводи апелянта про те, що листом начальника Гусятинського відділення Чортківської ОДПІ від 16.02.2017 підтверджується використання позивачем за первісним позовом спірної земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Таким чином, правильними є висновки суду першої інстанції про те, що позовні вимоги Гусятинської селищної ради по зустрічному позову не підлягають до задоволення як такі, що не доведені належними та допустимими доказами, у відповідності до ст.ст.33-34 ГПК України.

Щодо заяви Гусятинського районного споживчого товариства (вх.№5222 від 06.02.2017р.) про застосування строку позовної давності до позовних вимог Гусятинської селищної ради, то слід зазначити наступне.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (п.2.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

При цьому, судами досліджено, що права Гусятинської селищної ради як позивача по зустрічному позову не порушені, всі зміни, які відбулися внаслідок відчуження частини нерухомого майна не впливають на права чи інтереси останньої, оскільки в силу закону відбувається коригування меж землекористування Гусятинського РайСТ.

Таким чином, правила спливу позовної давності суд не застосовує, оскільки судами встановлено, що позивач по зустрічному позову не довів належними і допустимими доказами порушень його прав, що і слугувало підставою для відмови в зустрічному позові.

Також, апеляційний господарський суд зазначає, що одночасно з висновком про припинення провадження по справі на підставі п.1 ч. 1 ст.80 ГПК України, суд першої інстанції прийшов до висновку про невідповідність обраного позивачем способу захисту порушеного права в частині припинених вимог приписам статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, проте, апеляційний господарський суд не погоджується з висновками суду попередньої інстанції щодо неправильного обраного сомову захисту,оскільки такий висновок є взаємовиключним та не відповідає нормам процесуального права, а тому підлягає виключенню з мотивувальної частини рішення.

У відповідності до вимог п. 12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17.05.2011 Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України передбачено, що з урахуванням припису частини другої статті 104 ГПК не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення.

При перегляді оскаржуваного рішення апеляційна інстанція встановила коло обставин, що входять до предмету доказування у цій справі та, врахувавши її матеріали, прийшла до висновку, що наведені в апеляційній скарзі недоліки в застосуванні норм процесуального права, що містяться в мотивувальній частині оскаржуваних судових актів не могли призвести до істотних порушень процесуальних прав сторін спору або інших учасників судового процесу та не призвели до прийняття неправильних та необґрунтованого судових рішень. Інших порушень норм матеріального та процесуального права, що потягли б за собою неповне з'ясування обставин справи (які мають значення для правильного вирішення спору) чи прийняття неправильного судового рішення колегією суддів не встановлено.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню щодо незазначення площі земельної ділянки щодо якої позивач просив надати згоду на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а рішення господарського суду Тернопільської області від 03.03.2017 частковій зміні.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про залишення сплати судового збору за подання апеляційної скарги за відповідачем по первісному позову (апелянтом).

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд , -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Гусятинської селищної ради Тернопільської області задоволити частково.

Рішення господарського суду Тернопільської області від 03.03.2017 у справі №921/825/16-г/13 частково змінити.

Рішення господарського суду Тернопільської області від 03.03.2017 у справі №921/825/16-г/13 в частині зобов'язання Гусятинської селищної ради розглянути на черговому пленарному засіданні сесії Гусятинської селищної ради звернення Гусятинського районного споживчого товариства про надання згоди на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по вул. Тернопільська, 5, смт. Гусятин доповнити зазначивши площу земельної ділянки щодо встановлення меж земельної в натурі в розмірі 0,9380 га.

В решті рішення господарського суду Тернопільської області від 03.03.2017 у справі №921/825/16-г/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий суддя: С.М. Бойко

Судді: Н.М. Кравчук

ОСОБА_1

Повний текст постанови виготовлено 17.07.2017.