Постанова

від 12.12.2017 по справі 921/825/16-г/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2017 року Справа № 921/825/16-г/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Данилова М.В., Корсак В.А. за участю представників: від позивача:Козак Н.В. - договір від 15.11.2017р. від відповідача:не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуГусятинської селищної ради на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 13.07.2017р. у справі господарського суду№921/825/16-г/13 Тернопільської області за позовомГусятинського районного споживчого товариства до Гусятинської селищної ради провизнання Гусятинського РайСТ правонаступником Гусятинської райспоживспілки за правом постійного користування земельною ділянкою, площею 1,13га по АДРЕСА_1, згідно Державного акту НОМЕР_1 від 07.05.1997р.; визнання незаконним та скасування рішення позачергової сесії сьомого скликання Гусятинської селищної ради від 27.07.2016р. №257 "Про розгляд заяви Гусятинського РайСТ"; зобов'язання Гусятинську селищну раду розглянути на черговому пленарному засіданні сесії Гусятинської селищної ради звернення Гусятинського районного споживчого товариства про надання згоди на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по АДРЕСА_1 за зустрічним позовомГусятинської селищної ради доГусятинського районного споживчого товариства провизнання недійсним Державного акту на постійне користування земельною ділянкою розміром 1,13 га, серії НОМЕР_1, виданого Гусятинській райспоживспілці 7 травня 1997 р.; про припинення Гусятинському районному споживчому товариству права постійного користування земельною ділянкою, площею 1,13 га розташованою у АДРЕСА_1 В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 03.03.2017р. у справі №921/825/16-г/13 первісний позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано рішення позачергової сесії сьомого скликання Гусятинської селищної ради №257 від 27.07.2016р. "Про розгляд заяви Гусятинського РайСТ". Зобов'язано Гусятинську селищну раду розглянути на черговому пленарному засіданні сесії Гусятинської селищної ради звернення Гусятинського районного споживчого товариства про надання згоди на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по АДРЕСА_1, Тернопільська область. Припинено провадження у справі в частині позовних вимог про визнання Гусятинського РайСТ правонаступником Гусятинської райспоживспілки за правом постійного користування земельною ділянкою, площею 1,13га по АДРЕСА_1, згідно Державного акту НОМЕР_1 від 07.05.1997. Відмовлено в задоволенні зустрічного позову.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.07.2017р. у справі №921/825/16-г/13 вищезазначене судове рішення місцевого господарського суду частково змінено, а саме: в частині зобов'язання Гусятинської селищної ради розглянути на черговому пленарному засіданні сесії Гусятинської селищної ради звернення Гусятинського районного споживчого товариства про надання згоди на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по АДРЕСА_1 доповнено зазначивши площу земельної ділянки щодо встановлення меж земельної в натурі в розмірі 0,9380 га. В решті рішення господарського суду Тернопільської області від 03.03.2017р. залишено без змін.

Відповідач, Гусятинська селищна рада, з прийнятими рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить оскаржувані рішення і постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.11.2017р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 30.11.2017р. №08.03-04/6564 у зв'язку з перебуванням судді Яценко О.В. на лікарняному, призначено повторний автоматичний розподіл судової справи №921/825/16-г/13, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Алєєва І.В. (доповідач), судді - Данилова М.В., Корсак В.А.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Гусятинської селищної ради.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, відповідно до Державного акта серії НОМЕР_2 від 07.05.1997р. на право постійного користування землею, виданого на підставі рішення Гусятинської селищної Ради народних депутатів від 28.11.1995р. Гусятинській райспоживспілці надано в постійне користування земельну ділянку площею 1,13 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 для розміщення виробничих і складських приміщень. Вказаний Державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №86.

У 1999 році Гусятинська районна спілка споживчих товариств перетворена в Гусятинське районне споживче товариство, яке, як зазначено у п. 3 Статуту товариства, затвердженого зборами уповноважених пайовиків (протокол №6 від 30.04.2002р.) та зареєстрованого в Реєстрі суб'єктів підприємницької діяльності 11.07.2002р., є правонаступником реформованої Гусятинської райспоживспілки, що, також, вбачається з інформації із Єдиного державного реєстру підприємств та організацій, в якій відображено зміни Гусятинського РайСТ, наданою Управлінням статистики у Гусятинському районі за №125 від 31.03.2015р. та підтверджується збереженням у Гусятинського районного споживчого товариства ідентифікаційного коду Гусятинської районної спілки споживчих товариств.

Відповідно до п.6 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996р. №118 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22.06.2005р. №499) ідентифікаційний код зберігається за суб'єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним. У разі перетворення юридичної особи, крім центральних органів виконавчої влади, за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код.

Відповідно до ст.108 ЦК України перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходить усе майно, права та обов'язки попередньої юридичної особи.

Таким чином, в результаті перетворення, до Гусятинського районного споживчого товариства, як правонаступника Гусятинської райспоживспілки, перейшло і право постійного користування земельною ділянкою згідно Державного акта серії НОМЕР_2, площею 1,13 га, розташованою в АДРЕСА_1, що не заперечується Гусятинською селищною радою.

Водночас, судами встановлено, що за первісними позовними вимогами щодо визнання Гусятинського РайСТ правонаступником Гусятинської райспоживспілки за правом постійного користування земельною ділянкою, площею 1,13 га по АДРЕСА_1, згідно Державного акта НОМЕР_1 від 07.05.1997 р., провадження по справі місцевим господарським судом припинено, що ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права. З приводу встановлення правового статусу особи як правонаступника є обставиною по справі, що з'ясовується судом при вирішенні спору.

Відповідно до ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. При цьому, судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Розмежування компетенції між судами загальної юрисдикції щодо розгляду справ визначається, зокрема, нормами процесуального права.

Згідно ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 2 ГПК України передбачено, що господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Таким чином, звертаючись до суду з вимогою щодо визнання Гусятинського РайСТ правонаступником Гусятинської райспоживспілки за правом постійного користування земельною ділянкою, позивач фактично просить встановити певний юридичний факт.

Отже, позивач звертається до суду з вимогою про встановлення певного факту, що виходить за межі повноважень господарських судів, оскільки розглядаючи таку вимогу, суд не здійснює захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин. Заявлена позивачем вимога про встановлення певного факту не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки ця вимога є нічим іншим як встановлення факту, що має юридичне значення. Цей факт може встановлюватися господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне. Його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.

Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин.

Відповідно до ст. 12 ГПК України господарському суду підвідомчі справи у спорах, за виключенням справ, визначених у п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 12 ГПК України. Отже, господарський суд розглядає: справи у позовному провадженні, для якого характерно наявність спору про право між сторонами; справи про банкрутство; справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати.

Разом з тим, господарські суди можуть встановлювати наявність чи відсутність певних фактів, здійснюючи розгляд спорів про право.

Згідно ч. 1 п. 1 ст. 80 ГПК України за змістом якої спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

З цих підстав, суди дійшли висновку про припинення провадження в частині первісних позовних вимог про визнання позивача правонаступником на підставі ч. 1 п. 1 ст. 80 ГПК України.

Щодо вимоги за первісним позовом про визнання незаконним та скасування рішення позачергової сесії сьомого скликання Гусятинської селищної ради від 27.07.2016р. №257 "Про розгляд заяви Гусятинського РайСТ", то судами попередніх інстанцій встановлено, що Гусятинський РайСТ звернувся до Гусятинської селищної ради з приводу надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по АДРЕСА_1 з метою приведення документації у відповідність до вимог чинного земельного законодавства, у зв'язку із зменшенням фактично використовуваної площі земельної ділянки по АДРЕСА_1 внаслідок відчуження об'єктів нерухомості, які на ній знаходяться, з площі 1,13 га (як зазначено в Державному акті серії НОМЕР_1, виданого 07.05.1997р.) до 0,9380 га (яка використовується фактично).

Відповідно до ст.152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Статтями 19 Конституції України та 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією України, Законами України, актами Президента України, а також іншими нормативно-правовими актами. Рішення (акти) органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб повинні відповідати переліченому законодавству.

Згідно ст.21 ЦК України та ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" суд визнає незаконним і скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить законодавству і порушує цивільні права та інтереси.

Частиною 1 статті 92 ЗК України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених законодавством України.

Цією ж статтею визначено чіткий перелік суб'єктів, що набувають права постійного користування земельною ділянкою, разом з тим, норма статті 92 ЗК України не обмежує і не скасовує право постійного користування земельними ділянками, набуте іншими способами в установлених законодавством випадках станом на 01.01.2002р. (рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005 та п.2.7 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин").

Отже, якщо право постійного користування виникло в суб'єкта господарювання до 01.01.2002р. (дня набрання чинності діючим ЗК України), після цієї дати воно продовжує зберігатися.

Відповідно до п.10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" (чинний з 01.01.2013р.) документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними.

Про відсутність обов'язкових приписів щодо переоформлення права постійного користування землею зазначається в Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками.

З огляду на викладене, суди дійшли висновку, що відсутність в даних Національної кадастрової системи (Державного земельного кадастру) відомостей про право, яке виникло до створення такого кадастру, не може свідчити та бути підставою для припинення такого права у зв'язку із відсутністю його переоформлення (перереєстрації).

На підставі чого посилання Гусятинської селищної ради на лист відділу Держгеокадастру у Гусятинському районі №1905-99.9-52/2-16 від 19.01.2016р., у якому вказується, що на території селища Гусятин у користуванні (оренді) Гусятинського районного споживчого товариства земельні ділянки за адресою АДРЕСА_1 не обліковуються, а в даних Національної кадастрової системи (Державний земельний кадастр) земельна ділянка площею 1,13 га по АДРЕСА_1 не зареєстрована, судами були відхилені як необґрунтовані та такі, що не спростовують набуте в установленому законом порядку право постійного користування позивачем за первісним позовом.

Рішенням Гусятинської селищної ради №257 від 27.07.2016р. відмовлено Гусятинському споживчому товариству у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по АДРЕСА_1 в зв'язку з відсутністю по даній адресі нерухомого майна, що належить заявнику, що є предметом оскарження за первісним позовом.

Водночас, судами попередніх інстанцій встановлено, що у власності позивача на даний час перебувають об'єкти нерухомого майна, які розміщені на земельній ділянці, яка перебуває у постійному користуванні, а саме 3/100 частини складу будматеріалів по АДРЕСА_8, а також будівля магазину "ІНФОРМАЦІЯ_4" та навіси по АДРЕСА_7, що спростовує доводи Гусятинської селищної ради про відсутність майна Гусятинсього РайСТ на вказаній земельній ділянці.

Вказане, також, підтверджується витягом №36550949 від 21.04.2015 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на 3/100 частини складу будматеріалів по АДРЕСА_8 та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, видане Гусятинським районним комунальним БТІ від 20.05.2005р. номер витягу 7293616.

Право власності на будівлю магазину "ІНФОРМАЦІЯ_4" та навіси по АДРЕСА_7, також, визнано за товариством рішенням господарського суду Тернопільської області від 22.04.2005р у справі №14/62-854.

Проте, оскільки Гусятинським районним споживчим товариством здійснено відчуження об'єктів нерухомості, розташованих на земельній ділянці площею 1,13 га за адресою АДРЕСА_1, а саме: у 2006 році - приміщення складу меблів за адресою АДРЕСА_2 - ОСОБА_5; у 2008 році - 44/100 частин приміщення складу будівельних матеріалів за адресою АДРЕСА_8, ОСОБА_6, 32/100 - частин складу будматеріалів за адресою АДРЕСА_8 - ОСОБА_7, 21/100 частини складу будматеріалів за адресою АДРЕСА_8 - ОСОБА_8, до вказаних осіб відповідно до чинного законодавства перейшло право на частини земельної ділянки (із 1,13 га), право постійного користування якою закріплено за Гусятинським райСТ.

В подальшому, між Гусятинською селищною радою і набувачами об'єктів нерухомості укладено договори купівлі-продажу земельних ділянок, зокрема: -29.12.2005 з підприємцем ОСОБА_5 щодо земельної ділянки площею 584 кв.м в АДРЕСА_3 для обслуговування викупленого приміщення магазину-складу "ІНФОРМАЦІЯ_3"; - 25.12.2007р. з підприємцем ОСОБА_5, щодо земельної ділянки площею 1146 кв.м., в АДРЕСА_2 для обслуговування викупленого приміщення складу меблів; - 18.02.2011р. з ОСОБА_6, щодо земельної ділянки площею 291 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_4 для обслуговування нерухомого майна (магазину промислових товарів); - 02.05.2011р. з ОСОБА_7 щодо земельної ділянки площею 258 кв.м, що знаходиться в АДРЕСА_5 для обслуговування нерухомого майна (магазину будівельних, промислових, господарських товарів); - 01.11.2012р. з підприємцем ОСОБА_9 щодо земельної ділянки площею 380 кв.м., в АДРЕСА_6 для житлової та громадської забудови.

Законність укладення таких договорів сторонами в даному випадку під сумнів не ставиться.

Наведене свідчить про те, що межі земельної ділянки внаслідок відчуження нерухомого майна третім особам та її оформлення ними під нерухомістю і необхідною площею земельної ділянки для обслуговування на праві постійного землекористування позивача за первісним позовом змінилися та зменшилися з 1,13 га до 0,980га. при цьому, зміни до Державного акта не вносились.

Таким чином, суди дійшли висновку, що викладеним спростовуються доводи ради, що у зверненні позивача до селищної ради йшлося про площу земельної ділянки, в яку ввійшли відчужені площі земельних ділянок за договорами купівлі-продажу.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що рішення Гусятинської селищної ради №257 від 27.07.2016р. про відмову Гусятинському споживчому товариству у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по АДРЕСА_1 є незаконним та порушує законні права позивача як постійного землекористувача.

Як роз'яснено у п.2.14 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" за наслідками розгляду справ за позовами до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування щодо оскарження (визнання незаконними) прийнятих ними актів з питань, пов'язаних з наданням земельних ділянок у власність чи в користування суб'єктам господарської діяльності (про відмову у передачі земельної ділянки у власність чи в користування, у продажу земельної ділянки, у наданні дозволу і вимог на розроблення проекту відведення земельної ділянки тощо) господарський суд залежно від характеру спору може зобов'язати названі органи виконати певні дії, як цього вимагають приписи чинного законодавства, зокрема розглянути в установленому для даного органу порядку питання, яке стосується предмета спору. Водночас суд не вправі приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції цих органів, наприклад, про надання земельних ділянок у власність або в користування, укладення договорів купівлі-продажу або оренди земельних ділянок, а також зазначати, яке конкретно рішення повинно бути прийнято.

Оскільки при розгляді даної справи встановлено, що Гусятинською селищною радою неправомірно відмовлено Гусятинському споживчому товариству у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по АДРЕСА_1, суди дійшли висновку про обґрунтованість позовної вимоги щодо зобов'язання розглянути на черговому пленарному засіданні сесії Гусятинської селищної ради звернення Гусятинського районного споживчого товариства про надання згоди на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по АДРЕСА_1.

Щодо зустрічних позовних вимог, то судами встановлено, що в силу приписів ст.14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону

Відповідно до ч. 2 ст. 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Право постійного землекористування є безстроковим, тому може бути припинене лише з підстав, передбачених законодавством України.

Звертаючись із зустрічною позовною вимогою, Гусятинська селищна рада просила визнати недійсним Державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_1, виданий 07.05.1997р. у зв'язку із фактичною добровільною відмовою відповідача від права користування земельною ділянкою та її відчуження, наявністю у Державному акті істотної помилки про місцезнаходження земельної ділянки, внесеної до акта при його виготовленні, та невідповідністю розміру земельної ділянки вказаної у Державному акті фактичному розміру, що знаходиться у користуванні Гусятинського РайСТ.

Крім того, позивач за зустрічним позовом посилався на використання земельної ділянки під ринок всупереч цільовому призначенню, визначеному в Акті - для розміщення виробничих і складських приміщень.

При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено, що про помилковість вказаної у Державному акті адреси земельної ділянки свідчить рішення дев'ятої сесії 22 скликання Гусятинської селищної ради від 15.04.1997р. "Про закріплення земельної ділянки в постійне користування за Гусятинською ремонтно-будівельною дільницею", яким закріплено із земель селищної ради за Гусятинською РБД земельну ділянку по вул. Тернопільська, загальною площею 6290 кв. м, в постійне користування для розміщення виробничої бази підприємства. В той же час, при оформленні Державного акта на право постійного користування для Гусятинської райспоживспілки, серії НОМЕР_2, площею 1,13 га, визначено суміжних землекористувачів, зокрема в графі "Опис меж" зазначено від А до Б - землі Гусятинської селищної ради, від Б до В - землі рембуддільниці.

Наявність помилки при оформленні Державного акта в частині зазначення адреси підтверджується також проведенням реєстрації за Гусятинським райСТ нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці площею 1,13 га і належного Гусятинському райСТ, за адресою по АДРЕСА_1, зокрема: магазин "ІНФОРМАЦІЯ_4", площею 670,5 кв. м, навіс овочевий, площею 269,6 кв. м, навіс промтоварів, площею 452,2 кв. м., зареєстровані за адресою АДРЕСА_7; склад будматеріалів зареєстрований за адресою АДРЕСА_8; склад меблів - по АДРЕСА_2.

Також, згідно інформації відділу Держгеокадастру у Гусятинському районі (лист №1905-99.9-52/2-16 від 19.01.2016р.) на території селища Гусятин у користуванні (оренді) Гусятинського районного споживчого товариства земельні ділянки за адресою АДРЕСА_1 не обліковуються.

У даних Національної кадастрової системи (Державний земельний кадастр) земельна ділянка площею 1,13 га по АДРЕСА_1 не зареєстрована.

Отже, суди дійшли висновку, що посилання селищної ради на наявність у Державному акті істотної помилки про місцезнаходження земельної ділянки, що є наслідком реалізації повноважень самого позивача за зустрічним позовом, як і можлива невідповідність розміру земельної ділянки вказаної у державному акті фактичному розміру, що знаходиться у користуванні Гусятинського РайСТ, і яка виникла в результаті відчуження частини нерухомості, не є підставою для позбавлення права постійного користування спірною земельною ділянкою для визнання такого акта недійсним, а також не передбачена законом.

У постанові Верховного Суду України від 23.10.2013р. у справі №6-93цс13, зазначено, що державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій. У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

Враховуючи вищенаведене, суди дійшли висновку, що необхідними умовами для задоволення позовних вимог та визнання недійсним спірного Державного акта є встановлення судом невідповідності його вимогам чинного законодавства та визначеній законом компетенції органу, який видав цей державний акт, а також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного державного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі, а тому позовні вимоги по зустрічному позову щодо визнання недійсним Державного акта на право постійного користування землею серії НОМЕР_1, виданого 07.05.1997р., визнані судами такими, що не доведені позивачем та судами обґрунтовано відмовлено в задоволенні зустрічного позову і в цій частині.

Щодо зустрічної позовної вимоги про припинення Гусятинським районним споживчим товариством права постійного користування земельною ділянкою площею 1,13 га, розташованою в АДРЕСА_1, то судами встановлено, що порядок припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача передбачено ч. 3 ст. 142 Земельного кодексу України, якою визначено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації (ч.4 ст.142 ЗК України).

В матеріалах справи наявні копії нотаріально посвідчених заяв голови правління Гусятинського районного споживчого товариства від 16.06.2009р. та від 17.06.2009р. відповідно до яких останній, керуючись п. 5 ст. 151 Земельного кодексу України, підтверджує надання згоди Гусятинським райСТ на вилучення земельної ділянки площею 0,0258 га за адресою знаходження 32/100 частин складу будматеріалів по АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_7, земельної ділянки площею 0,0291 га за адресою знаходження 44/100 частин складу будматеріалів по АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_6, а також лист Гусятинського райСТ №142 від 07.05.2007р. згідно якого товариство не заперечує проти відчуження земельної ділянки площею 565 м.кв. в АДРЕСА_2 у зв'язку із продажем нерухомого майна - складу меблів ОСОБА_5

Згідно статті 120 Земельного кодексу України при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. Правильність застосування зазначеної статті підтверджується положеннями частини 2 статті 377 Цивільного кодексу України згідно якої, якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Дані норми права не передбачають підстав для припинення права постійного користування для позивача в решті частині земельної ділянки та судами не встановлено дачі згоди на вилучення з постійного користування решти земельної ділянки.

Щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою з підстав використання не за цільовим призначенням, то судами встановлено, що згідно з рішенням Гусятинської селищної ради від 07.04.1999р. селищний ринок з вулиці Стуса (колишня вул. Горького) перенесено на вулицю Тернопільську (територію колишнього складу-магазину будматеріалів). З пояснень представника Гусятинського РайСТ вказаний ринок функціонує й на даний момент.

Отже, на спірній земельній ділянці, яка перебуває у Гусятинського райСТ в постійному користуванні та на якій функціонує ринок знаходяться об'єкти нерухомості останнього, а тому з урахуванням вищенаведеного спростовуються доводи Гусятинської селищної ради про те, що листом начальника Гусятинського відділення Чортківської ОДПІ від 16.02.2017 підтверджується використання позивачем за первісним позовом спірної земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Таким чином, суди дійшли висновку про те, що зустрічні позовні вимоги Гусятинської селищної ради не підлягають задоволенню як такі, що не доведені належними та допустимими доказами, відповідно до ст.ст. 33-34 ГПК України.

Щодо заяви Гусятинського районного споживчого товариства про застосування строку позовної давності до позовних вимог Гусятинської селищної ради, то судами встановлено, що за змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність сплинула і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (п.2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

При цьому, судами досліджено, що права Гусятинської селищної ради як позивача по зустрічному позову не порушені, всі зміни, які відбулися внаслідок відчуження частини нерухомого майна, не впливають на права чи інтереси останньої, оскільки в силу закону відбувається коригування меж землекористування Гусятинського РайСТ.

Таким чином, правила спливу позовної давності суд не застосовує, оскільки судами встановлено, що позивач по зустрічному позову не довів належними і допустимими доказами порушень його прав, що і слугувало підставою для відмови в зустрічному позові.

Також, апеляційний господарський суд встановив, що одночасно з висновком про припинення провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, суд першої інстанції прийшов до висновку про невідповідність обраного позивачем способу захисту порушеного права в частині припинених вимог приписам ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України. Однак, апеляційний господарський суд не погодився з висновком суду попередньої інстанції щодо неправильного обраного способу захисту, оскільки такий висновок є взаємовиключним та не відповідає нормам процесуального права, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про виключення з мотивувальної частини рішення вказаного твердження.

Пунктом 12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 17.05.2011р. "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено, що з урахуванням припису частини другої статті 104 ГПК не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення.

Водночас, судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно акту проведення інвентаризації земельної ділянки по АДРЕСА_1, складеного 29.12.2016 р. комісією, за участю представників Гусятинської селищної ради, Гусятинського райСТ, Гусятинської РДА, Відділу Держгеокадастру в Гусятинському районі, площа земельної ділянки по АДРЕСА_1, на якій здійснюється торгівля продовольчими та промисловими товарами та яка фактично використовується Гусятинським райСТ становить 0,9380 га, рішення місцевого господарського суду в частині задоволення вищезазначеної позовної вимоги підлягає зміні, шляхом доповнення - зазначивши площу 0,9380 га земельної ділянки щодо встановлення її меж в натурі, яка є орієнтовною та отримана шляхом різниці початкової площі (1,13 га) та сумарної площі земельних ділянок на яких знаходились відчужені об'єкти нерухомості.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення місцевого господарського суду підлягає частковій зміні, а саме: в частині зобов'язання Гусятинської селищної ради розглянути на черговому пленарному засіданні сесії Гусятинської селищної ради звернення Гусятинського районного споживчого товариства про надання згоди на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по АДРЕСА_1 доповнити зазначивши площу земельної ділянки щодо встановлення меж земельної в натурі в розмірі 0,9380 га, а в решті рішення залишеною без змін.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки суду апеляційної інстанції такими, що відповідають наданим доказам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права, оскільки апеляційний суд в порядку ст.ст.4 3 , 4 7 , 33, 34, 35, 43, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив та належним чином оцінив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін.

В силу приписів ст.111 7 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази .

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду від 13.07.2017р. у справі №921/825/16-г/13 відсутні.

Керуючись ст.ст.111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.07.2017р. у справі №921/825/16-г/13 залишити без змін, а касаційну скаргу Гусятинської селищної ради - без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя М.В. Данилова Суддя В.А. Корсак