Постанова

від 17.07.2017 по справі 920/221/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2017 р. Справа № 920/221/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О. В. , суддя Крестьянінов О.О. , суддя Пуль О.А.

при секретарі Марченко В.О.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність б/н від 01.01.2017), ОСОБА_2 (довіреність б/н від 01.01.2017),

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №1666 C/2) на рішення господарського суду Сумської області від 06.04.2017 у справі № 920/221/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газовик", м.Маріуполь Донецької області,

до Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м.Суми,

про визнання недійсним рішення

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ "Газовик" звернувся до господарського суду з позовом, в якому просив суд визнати недійсним рішення адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 27.12.2016 №37 у справі № 02-06/10-2016.

Рішенням господарського суду Сумської області від 06.04.2017 (суддя Левченко П.І.) у задоволенні позову відмовлено.

Позивач із рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом вимог чинного законодавства, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В апеляційній скарзі позивач стверджує, що відповідачем порушено ст.17 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", оскільки він має право вимагати від суб'єктів господарювання інформацію, в тому числі із обмеженим доступом, при проведенні перевірки, розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, однак, на думку позивача, вимога повинна містити посилання на конкретну заяву про порушення законодавства, тоді як вимога відповідача такої інформації не містила. Апелянт зазначає, що ТОВ "Газовик" не здійснює діяльності з роздрібної торгівлі скрапленим газом у якості моторного пального, а тому не є суб'єктом господарювання, що може порушити законодавство про захист економічної конкуренції. Також апелянт посилається на те, що ТОВ "Газовик" проводить господарську діяльність, що стосується оптової торгівлі скрапленим газом на території міста Києва та Київської області, а всі автозаправні станції ним передані в оренду ТОВ "Фермі-Газ", що в свою чергу вело господарську діяльність з роздрібної торгівлі скрапленим газом у якості моторного пального на території Сумської та інших областей України.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 29.05.2017 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О.) вказану апеляційну скаргу прийнято до провадження, призначено її розгляд на 17.07.2017, запропоновано позивачу надати письмові пояснення з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції у справі та докази на підтвердження фактів, викладених в апеляційній скарзі; відповідачу - відзив на апеляційну скаргу з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції у справі та докази на підтвердження своїх заперечень.

13.06.2017 відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому із посиланням на норми статей 17, 22, 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" наголошує на наявності у позивача обов'язку надавати на вимогу голови територіального відділення Антимонопольного комітету України інформацію, в тому числі - і з обмеженим доступом, однак відповідної інформації позивачем не було надано, у зв'язку з чим до нього застосовано штраф у відповідності до ст.52 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

17.07.2017 позивач надав письмові пояснення до апеляційної скарги, в яких із посиланням на Постанову Кабінету Міністрів України від 09.08.1993 №611 "Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці" та ст.19 ГК України зазначає про відсутність юридичних фактів, що надають право відповідачу звертатися із законними вимогами щодо надання інформації, яка містить комерційну таємницю господарської діяльності підприємства, зокрема, дослідження договірних відносин між суб'єктами господарської діяльності не підпадає під обсяг повноважень Антимонопольного комітету. Також позивач вказує, що отримана ним копія спірного рішення відповідача від 27.12.2016 не містить підпису голови адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, що, на думку позивача, ставить під сумнів справжність даного документа. Окрім того, апелянт зазначає, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення не було досліджено порушення відповідачем приписів ст.17 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" стосовно змісту вимоги, яка повинна містити посилання на конкретну заяву або справу про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, тоді як вимоги, що направлялися відповідачем позивачеві, вказаних посилань не містили.

14.07.2017 відповідач звернувся до суду з клопотанням (вх.№7429) про розгляд справи за відсутності його представника.

17.07.2017 у зв'язку з відпусткою судді Фоміної В.О. було здійснено повторний автоматичний розподіл даної справи, за результатами якого визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Шевель О.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Пуль О.А.

Присутні в судовому засіданні представники позивача наполягали на задоволенні вимог апеляційної скарги.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду даної справи Харківським апеляційним господарським судом, у відповідності до ч.3 ст.4-3 ГПК України, було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства - зокрема, було надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 22 ГПК України, колегія суддів задовольняє клопотання відповідача про розгляд справи без участі його представника та вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України на підставі наявних у справі доказів, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Відповідачем, Сумським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України, здійснювалося дослідження ринків низькооктанових (А-76, А-80), високооктанових (А-92, А-95, А-98) бензинів, дизельного пального та скрапленого газу у якості моторного пального. За наявною у відповідача інформацією, ТОВ «Газовик» здійснювало діяльність з роздрібної торгівлі скрапленим газом у якості моторного пального у територіальних межах Шосткинського, Конотопського, Сумського та Глухівського районів Сумської області через 5 автомобільних газозаправних станцій (далі - АГЗС).

У зв'язку із зазначеним, з метою здійснення дослідження вищезазначених ринків територіальним відділенням була надіслана ТОВ «Газовик» вимога від 01.02.2016 №02-10/165 щодо надання інформації стосовно діяльності позивача, зокрема, переліку АГЗС, що були у власності (оренді, користуванні) позивача на території Сумської області, а також обсягів реалізації скрапленого газу.

У відповідь на зазначену вимогу ТОВ «Газовик» листом від 11.02.2016 №13 (а.с.11) повідомило, що не здійснює господарську діяльність на території Сумської області, а АГЗС були здані в суборенду іншому підприємству, яке використовує торговий знак «Газовик» згідно з ліцензійним договором. При цьому Товариством не було зазначено назву, адресу чи інші відомості про суб'єкта господарювання, який наразі здійснює діяльність з роздрібної торгівлі скрапленим газом у якості моторного пального через отримані в суборенду від ТОВ «Газовик» АГЗС.

З метою встановлення суб'єкта господарювання, який у 2015 році здійснював діяльність з роздрібної торгівлі скрапленим газом у якості моторного пального на території Сумської області через АГЗС, отримані в суборенду від ТОВ «Газовик» , для проведення дослідження головою територіального відділення на підставі повноважень, визначених статями 17, 22, 22-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» , відповідачем було направлено позивачеві вимогу від 24.02.2016 №02-10/380 (а.с.9) про надання у дводенний строк з дня отримання вказаної вимоги інформації щодо суб'єктів господарювання, яким ТОВ «Газовик» були передані у користування (оренду, суборенду тощо) АГЗС, що розташовані на території Сумської області та були у власності (користуванні) позивача. У даній вимозі було зазначено, що інформація з обмеженим доступом (конфіденційна інформація) повинна бути відповідним чином позначена або подана в опечатаному конверті, а також, що вказану інформацію буде використано згідно з чинним законодавством.

Вказану вимогу було отримано позивачем 01.03.2016, що підтверджується наявним у матеріалах справи листом Сумської дирекції УДППЗ "Укрпошта" (а.с.25), проте, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується апелянтом, ТОВ «Газовик» не надало запитуваної інформації у встановлений відповідачем дводенний строк, натомість 23.05.2016 (тобто майже через три місяці після закінчення вказаного строку) направило відповідачеві листа за вих.№42 (а.с.10), в якому зазначило, що ТОВ "Газовик" не здійснює господарську діяльність на території Сумської області і що АГЗП були здані в оренду іншому підприємству. При цьому позивач не вказав, яке саме підприємство є орендарем, пославшись на те, що запитувані відповідачем документи містять охоронювану законом інформацію, зважаючи на Постанову Кабінету Міністрів №611 від 09.08.1993 та п.4 ч.1 ст.162 КПК України, та зазначив, що відповідну інформацію буде ним надано за наявності законних підстав та правильно оформлених процесуальних документів (не мотивувавши при цьому, в чому, на його думку, полягає відсутність законних підстав для надання такої інформації та неправильність оформлення відповідачем документів).

Рішенням адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 27.12.2016 №37 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» (а.с.12) встановлено, що дії ТОВ "Газовик", які полягають у ненаданні інформації на вимогу голови територіального відділення від 24.02.2016 №02-10/380 є порушенням, передбаченим пунктом 13 статті 50 Закону України «По захист економічної конкуренції» , у вигляді неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлені головою територіального відділення строки, та відповідно до статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» , за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене у пункті 1 резолютивної частини рішення № 37 від 24.02.2016, на позивача накладено штраф у розмірі 41300,00 грн.

Позивач в ході провадження в суді першої та апеляційної інстанції заперечував правомірність прийняття відповідачем вказаного рішення, посилаючись, зокрема, на відсутність у ТОВ "Газовик" обов'язку надавати інформацію про контрагентів, яка, за твердженням позивача, є конфіденційною.

В обґрунтування твердження про конфіденційний характер відповідної інформації позивач посилається на Постанову Кабінету Міністрів України від 09.08.1993 №611 "Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці", а також на ліцензійні договори, укладені ним із ТОВ "Фермі-Газ", якими передбачено віднесення змісту даних договорів до відомостей, що становлять комерційну таємницю.

Стосовно вказаних посилань колегія суддів зазначає, що, як вбачається зі змісту вищевказаної Постанови Кабінету Міністрів України від 09.08.1993 №611, у наведеному в ній переліку відомостей, що не становлять комерційної таємниці, дійсно не міститься такого пункту як "відомості про контрагентів підприємств та зміст укладених з ними договорів" - з чого вбачається наявність у підприємства права віднести вказані відомості до комерційної таємниці.

Разом з тим, позивачем, всупереч вимогам ст.33 ГПК України, не було надано суду першої та апеляційної інстанції жодних доказів на підтвердження реалізації ним даного права (наказу або затвердженого керівником підприємства положення чи іншого документа із зазначенням переліку відомостей, які становлять комерційну таємницю, ліцензійних договорів, на зміст яких посилалися представники позивача в судовому засіданні, тощо), незважаючи на те, що судом апеляційної інстанції було надано достатньо часу та створено відповідні умови сторонам для надання пояснень та доказів, які, на їх думку, мають значення для вирішення спору.

Представники позивача в усних та письмових поясненнях також наполягали на тому, що запит на конфіденційну інформацію може бути направлений виключно за умови, якщо органом АМК України здійснюється розгляд заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки тощо - тоді як у даному випадку стосовно ТОВ "Газовик" такої заяви (справи) не розглядалося.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.5 ч.1 ст.17 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках Голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має повноваження вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Однак зі змісту даної норми не вбачається, що перелік зазначених у ній підстав для запитування відповідної інформації є вичерпним. Натомість згідно з п. 1 ч. 3 ст. 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", у сфері формування та реалізації конкурентної політики, сприяння розвитку конкуренції, нормативного і методичного забезпечення діяльності Антимонопольного комітету України та застосування законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, зокрема, вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, необхідну для дослідження ринків, а також інформацію про реалізацію конкурентної політики.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що твердження позивача про відсутність у органів Антимонопольного комітету України права на витребування інформації з обмеженим доступом (зокрема, тієї, яка містить комерційну таємницю) у разі проведення ним дослідження ринків - не узгоджуються зі змістом норм Закону України "Про Антимонопольний комітет України" та зроблені при їх довільному тлумаченні.

Окрім того, відповідно до ч.3 ст.22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", інформація з обмеженим доступом, одержана Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями у процесі здійснення своїх повноважень, використовується ними виключно з метою забезпечення виконання завдань, визначених законодавством про захист економічної конкуренції, і не підлягає розголошенню та оприлюдненню (крім встановлених законом випадків). Згідно з ч.6 цієї ж статті, за розголошення комерційної таємниці працівники Антимонопольного комітету України, його територіальних відділень несуть відповідальність, встановлену законом.

За таких обставин, колегія суддів не може погодитися із твердженнями позивача про те, що надання органу Антимонопольного комітету України документів, що містять конфіденційну інформацію (комерційну таємницю), за умов дотримання ТОВ "Газовик" порядку її надання, встановленого законом та визначеного у вимозі відповідача від 24.02.2016 №02-10/380, є розголошенням комерційної таємниці.

В ході апеляційного провадження позивач наполягав на тому, що ТОВ "Газовик" не здійснює діяльності з роздрібної торгівлі скрапленим газом у якості моторного пального, а тому не є суб'єктом господарювання, що може порушити законодавство про захист економічної конкуренції. Також апелянт посилався на те, що ТОВ "Газовик" проводить господарську діяльність, що стосується оптової торгівлі скрапленим газом на території міста Києва та Київської області, а всі автозаправні станції ним передані в оренду ТОВ "Фермі-Газ", що в свою чергу вело господарську діяльність з роздрібної торгівлі скрапленим газом у якості моторного пального на території Сумської та інших областей України.

Однак вказані посилання колегія суддів не вважає належним аргументом, оскільки, як вбачається із наведених самим позивачем доводів, ТОВ "Газовик" є орендодавцем у правовідносинах із суб'єктом, що здійснює роздрібну торгівлю скрапленим газом на території Сумської області - а відтак, має безпосереднє відношення до відповідної господарської діяльності, тому направлена йому вимога про надання інформації в ході здійснюваного відповідачем дослідження ринків низькооктанових (А-76, А-80), високооктанових (А-92, А-95, А-98) бензинів, дизельного пального та скрапленого газу у якості моторного пального, на думку суду апеляційної інстанції, є правомірною.

Посилання апелянта на те, що на вимогу відповідача від 24.02.2016 №02-10/380 позивачем було надано відповідь, а саме - лист від 23.05.2016 №42, колегія суддів також вважає безпідставними, оскільки, як було встановлено вище, даний лист, надісланий з істотним порушенням встановлених відповідачем строків, не містив запитуваної відповідачем інформації, тобто законну вимогу відповідача позивачем не було виконано.

Відповідне є порушенням приписів статті 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", якою передбачено, що суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов'язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

Твердження апелянта про наявність сумнівів у справжності спірного рішення відповідача від 27.12.2016 (через відсутність на отриманій позивачем копії рішення копії підпису голови адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України) колегія суддів також не вважає підставою для задоволення апеляційних вимог, оскільки справжність даного документа підтверджено відповідачем в ході розгляду справи, окрім того, звернення ТОВ "Газовик" до господарського суду з позовом про визнання даного рішення недійсним також, на думку колегії суддів, свідчить про те, що позивач фактично погоджується з його справжністю.

Будь-яких інших обставин, що могли б бути підставою для визнання недійсним рішення відповідача в порядку ч.1 ст.59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", на яку посилається позивач, ТОВ "Газовик" не наведено в ході розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції. Також позивачем не надано заперечень (контррозрахунків) стосовно розміру штрафу, застосованого згідно з рішенням відповідача від 27.12.2016, у відповідності до приписів ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» , якою визначено, що вчинення суб'єктом господарювання порушення у вигляді подання інформації в неповному обсязі територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлені головою територіального відділення строки тягне за собою накладення штрафу у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Колегія суддів зазначає, що місцевим господарським судом надано належну оцінку правомірності нарахування штрафу та зроблено обґрунтований висновок, що розмір штрафу, накладеного на ТОВ «Газовик» (41300,00 грн.), відповідає нормам статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» .

В ході апеляційного провадження позивач також посилався на те, що місцевим господарським судом було безпідставно відмовлено ТОВ "Газовик" у клопотанні про відкладення розгляду справи (а.с.22), чим позбавлено даного учасника процесу надати пояснення і докази, що мають значення для вирішення спору. Стосовно даних аргументів колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст.77 ГПК України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано доказів неможливості вирішення спору без участі його представника, а також не обґрунтовано неможливості прибуття представника в судове засідання 06.04.2017, в якому прийнято оскаржуване рішення, та не доведено неможливості направлення у вказане засідання іншого представника (враховуючи, що у судовому засіданні в Харківському апеляційному господарському суді були присутні два представники ТОВ "Газовик"). Матеріалами справи підтверджується, що місцевим господарським судом було заздалегідь повідомлено сторони про час та місце судового засідання 06.04.2017, зокрема, позивачеві відповідне повідомлення вручено 28.03.2017 (а.с.20). Стосовно клопотання позивача про відкладення розгляду справи в оскаржуваному рішенні зазначено, що заявником не аргументовано поважності причин щодо неможливості забезпечити явку представника в судове засідання і оскільки суд не визнавав явку представників сторін в судове засідання обов'язковою, нез'явлення представника не перешкоджає розгляду справи за наявними у ній матеріалами. Тобто відмову у заявленому позивачем клопотанні було належним чином мотивовано судом.

Отже, колегія суддів не вбачає в діях суду першої інстанції порушень процесуального права, які могли б бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Оскільки доводи позивача не знайшли підтвердження в ході апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, а апеляційна скарга позивача - без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України судова колегія Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 06.04.2017 у справі №920/221/17 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 19.07.17

Головуючий суддя Шевель О. В.

Суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Пуль О.А.