Постанова

від 03.07.2017 по справі 817/2342/16

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

03 липня 2017 р.Р і в н е 817/2342/16 17год. 10хв.

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Янчар О.П. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1,

відповідача: представник ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень В С Т АН О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду звернулася Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4 з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - ДПІ у м. Рівному ГУ ДФС у Рівненській області), у якому, з урахуванням клопотання про збільшення позовних вимог, просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.12.2016 №0003961303 та №0003941303.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що оскаржені податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем на підставі акта перевірки від 07.11.2016 №145/17-16-13-03/НОМЕР_1, яким встановлені порушення п.180.1, ст.180, п.181.1 ст.180, п.183.1 ст.183, пп.185.1.1 ст.185, п.198.5 ст.198, п.203.1 ст.203, пп.214.1.4 п.214.1 ст.214, пп.222.3.1, пп.222.3.2 п.222.3 ст.222, пп.215.3.10 п.215.3 ст.215 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та донараховано податок на додану вартість (далі - ПДВ) за період з липня 2014 року по грудень 2015 року та акцизний податок за період з січня 2015 року по грудень 2015 року. Підставою для збільшення грошових зобов'язань та застосування штрафних санкцій слугував висновок контролюючого органу про перевищення позивачем в сукупності суми 300000 грн. від здійснення операцій з постачання товарів (робіт, послуг) протягом останніх дванадцяти місяців за період з 01.06.2013 по 01.06.2014 включно. При цьому відповідач не врахував, що в ціні реалізації товару включено 20% ПДВ, який сплачено на користь постачальників. Відповідно до п.188.1 ст.188 ПК України не включаються до бази оподаткування податком на додану вартість: а) податок на додану вартість; б) акцизний податок на спирт етиловий, що використовується виробниками для виробництва лікарських засобів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів); в) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку. Отже, без врахування податку на додану вартість дохід, отриманий ФОП ОСОБА_4 в період з 01.06.2013 по 01.06.2014, є менше ніж 300000 грн., відтак не виник встановлений законом обов'язок з 01.06.2014 реєстрації платником податку на додану вартість. Тому вважає, що нарахування за подальші періоди ФОП ОСОБА_4 грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій за неподання податкової звітності з цього податку є протиправним.

Підставою для визначення акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів слугував висновок контролюючого органу про те, що протягом 2015 року (з жовтня 2014 року) ФОП ОСОБА_4 повинна була зареєструватися платником податку на додану вартість, тому вартість підакцизних товарів, що реалізовані, має визначатися з врахуванням податку на додану вартість. Позивач вважає, що оскільки ФОП ОСОБА_4 не є платником податку на додану вартість, а в ціні реалізації підакцизних товарів враховано 20% податку на додану вартість, тому висновки контролюючого органу щодо заниження акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є неправомірними.

Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримав з наведених у них підстав та просив задовольнити в повному обсязі. Додатково пояснив, що сплата позивачем податку на додану вартість постачальникам, що входив у вартість придбаних товарів (робіт, послуг), підтверджується наданими суду видатковими накладними та податковими накладними за період, що перевірявся контролюючим органом.

Відповідач адміністративний позов не визнав, подав письмове заперечення (а.с.187 т.1). Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, аналогічні наведеному в письмовому запереченні. Зокрема, зазначив, що у період з 18.10.2016 по 31.10.2016 відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період 27.03.2013 по 31.12.2015, за підсумками якої складено акт від 07.11.2016 №145/17-16-13-03/НОМЕР_1. В ході перевірки контролюючим органом на основі даних первинних документів фінансово-господарської діяльності встановлено, що позивачем перевищено обсяг виручки від здійснення операцій з поставки товарів сукупно за останніх 12 календарних місяців за період з 01.06.2013 по 01.06.2014 (300000,00 грн.), граничний розмір якої встановлено пунктом 181.1 статті 181 Податкового кодексу України, що є підставою для реєстрації позивача платником податку на додану вартість, подання податкових декларацій з цього податку та визначення відповідних податкових зобов'язань. Внаслідок зазначеного відповідач дійшов висновку про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з липня 2014 року по грудень 2015 року на суму 98587,00 грн., та акцизного податку за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 на суму 3069 грн. і про порушення правил декларування (неподання податкових декларацій) за вказаний період. Податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі акта перевірки від 07.11.2016 №145/17-16-13-03/НОМЕР_1, представник відповідача вважає правомірними, просив в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю за безпідставністю вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх у сукупності, відповідно до вимог закону, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з таких підстав.

Матеріалами справи стверджено, що ФОП ОСОБА_4 зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності 26.03.2013; перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Рівному з 27.03.2013. Згідно з реєстраційними даними видами господарської діяльності ФОП ОСОБА_4 визначено: роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами. Перебуває на загальній системі оподаткування. Не зареєстрована платником податку на додану вартість

Суд встановив, що на підставі ст. ст. 75, 77, 81, 82 ПК України, наказу про проведення планової документальної перевірки № 356 від 07.10.2016 та відповідно до направлення №140/268/17-16-13-03 від 18.10.2016 уповноваженою особою ДПІ у м. Рівному ГУ ДФС у Рівненській області в період з 18.10.2016 по 31.10.2016 проведена документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_4 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 27.03.2013 по 31.12.2015, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 27.03.2013 по 31.12.2015.

Результати перевірки оформлені актом від 07.11.2016 №145/17-16-13-03/НОМЕР_1 (далі - акт перевірки), відповідно до висновків якого документальною перевіркою встановлено порушення, зокрема:

п.180.1 ст.180, п.181.1 ст.181, п.183.1 ст.183, пп.185.1.1 п.185.1 ст.185, п.198.5 ст.198, п.203.1 ст.203 ПК України. Донараховано податок на додану вартість за період з червня 2013р. по грудень 2015р. в сумі 98587,00 грн.;

податкові декларації з ПДВ за період червень - грудень 2014р., січень - грудень 2015р. до ДПІ у м. Рівному підприємцем не подані, чим порушено пп.49.18.1 п.49.18 ст.49, п.203.1 ст.203 ПК України;

пп.214.1.4 п.214.1 ст.214, пп.222.3.1, пп.222.3.2 ст.222, пп.215.3.10 п.215.3 ст.215 ПК України. В результаті встановленого порушення донараховано акцизний податок в сумі 3069,00 грн. (а.с.5-16 т.1).

На підставі акта перевірки від 07.11.2016 №145/17-16-13-03/НОМЕР_1 ДПІ у м. Рівному ГУ ДФС у Рівненській області були прийняті податкові повідомлення-рішення:

від 08.12.2016 №0003961303, яким визначене грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 126293,75 грн., у тому числі 98587 грн. за основним платежем, 27706,75 грн. за штрафними санкціями,

від 08.12.2016 №0003941303, яким визначене грошове зобов'язання з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на загальну суму 3836,25 грн., у тому числі 3069,00 грн. за основним платежем, 767,25 грн. за штрафними санкціями (а.с.3, 35 т1).

З пояснень представника відповідача та акта перевірки встановлено, що висновків про порушення позивачем вищевказаних норм податкового законодавства та збільшення грошових зобов'язань податковий орган дійшов у зв'язку з тим, що протягом 12 послідовних календарних місяців, а саме з червня 2013 року по червень 2014 року ФОП ОСОБА_4 було перевищено суму від здійснення операцій з постачання товарів без реєстрації платника ПДВ - 300000 грн. за результатами господарської діяльності, в яких сума від здійснення операцій з постачання товарів становить 314139,80 грн.

Таким чином, контролюючий орган вважає, що згідно з п.181.1 ст. 181, п.183.2 ст.183 ПК України ФОП ОСОБА_4 повинна була зареєструватись платником податку на додану вартість, а саме не пізніше 10 числа місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій - 300000 грн. ФОП ОСОБА_4 не здійснила реєстрації як платник податку на додану вартість у вищезазначені терміни. Таким чином, відповідно до п.183.10 ст.183 ПК України за період з липня 2014 року по грудень 2015 року ФОП ОСОБА_4 несе відповідальність за не нарахування або несплату податку на додану вартість на рівні зареєстрованого платника ПДВ без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування. Перевіркою також встановлено, що в порушення вимог ПК України ФОП ОСОБА_4 не включено до податкових зобов'язань ПДВ в сумі 98587,00 грн. У зв'язку з тим, що ФОП ОСОБА_4 податкові декларації з ПДВ за період, що перевірявся, до ДПІ у м. Рівному ГУ ДФС у Рівненській області не подано, позивачу нараховані штрафні санкції в розмірі 27706,75 грн. (а.с.4 т.1).

Окрім цього, у зв'язку з тим, що ФОП ОСОБА_4 повинна була зареєструватись платником податку на додану вартість, то вартість підакцизних товарів, що реалізовані, повинна була визначатись з врахуванням податку на додану вартість, а тому відповідачем здійснено розрахунок податкового зобов'язання та штрафних санкцій з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (а.с.15,36 т.1).

Фактичні обставини справи, встановлені актом перевірки, у тому числі й сума 314139,80 грн., отримана ФОП ОСОБА_4 від здійснення господарської діяльності за період з червня 2013 року по червень 2014 року, сторонами не заперечуються та під сумнів не ставляться.

Спір між сторонами грунтується на застосуванні норм податкового законодавства України, що встановлюють умови та обов'язок платника податків з реєстрації платником податку на додану вартість.

Перевіряючи правомірність оскаржених податкових повідомлень-рішень, з урахуванням доводів та заперечень сторін, суд виходить з такого.

Відповідно до п.181.1 ст.181 ПК України в редакції на час виникнення правовідносин, у разі, якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000,00 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Статтею 183 цього Кодексу передбачено, що будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву (пункт 183.1).

У разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу (пункт 183.2).

Будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за не нарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування (пункт 183.10).

Пунктом 187.1 ст.187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.188.1 ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно з п.46.1 ст.46, пп.49.18.1 п.49.18 ст.49 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Статтею 203 цього Кодексу визначені порядок надання податкової декларації з податку на додану вартість та строки розрахунків з бюджетом.

Так, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідно до ст.120 цього Кодексу неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020,00 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Отже, обов'язок щодо реєстрації платником податку на додану вартість і, відповідно, подання податкових декларацій з цього податку та визначення податкових зобов'язань виникає у суб'єкта господарювання у разі, якщо загальна сума від здійснення ним оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг, нарахована (сплачена) цьому суб'єкту протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000,00 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Суд вважає за необхідне зазначити, що положення "без урахування податку на додану вартість" в п.181.1 ст.181 ПК України слід розуміти як необхідність вирахування суми податку на додану вартість, сплаченої платником податків при придбанні товару.

В іншому випадку вказане правове положення не матиме застосування, оскільки п.188.1 ст.188 ПК України стосується осіб, що не є платниками ПДВ, відповідно не пов'язані з жодним іншим податком на додану вартість, окрім того, що сплачується ними при придбанні товарів.

Дослідженими в справі доказами - видатковими нкладними, які були пред'явлені до перевірки, підтверджено, що при придбанні алкогольних напоїв та тютюнових виробів в контрагентів-постачальників (ТОВ "Торгова компанія "Мегаполіс-Україна" код ЄДРПОУ 30622532, ПП "Спіріт РВ" код ЄДРПОУ 36290658, ТОВ "Комерційний центр Зевс", код ЄДРПОУ 20814012, ТОВ "Баядера Логістик" код ЄДРПОУ 35871504) ФОП ОСОБА_4 сплачено в ціні товару податок на додану вартість (а.с.38-159 т.1).

В акті перевірки податковим органом не враховано, що в ціні реалізації товару враховано 20% податку на додану вартість, який сплачено на користь постачальників.

На арк.6 акта перевірки зазначено, що торгівельна націнка на продукцію, що реалізовувалася ФОП ОСОБА_4 в перевіреному періоді, становила 20-25% на алкогольні напої та 3-5% на тютюнові вироби (а.с.7 т.1).

Актом перевірки встановлено, що загальна сума отриманого позивачем доходу від реалізації товарів за період з 01.06.2013 по 01.06.2014 перевищила 300000,00 грн. і становила 314139,80 грн.

Виторг відповідно до звітів реєстраторів розрахункових операцій за період червень 2013р. - травень 2014р. становить 314139,80 грн. (а.с.160-250 т.1, а.с.1-148 т.2), що відповідає встановленому документальною перевіркою та визнається сторонами.

Поряд з тим, реалізовані товари було придбано з ПДВ, зокрема за вищевказаний період придбано товарів на загальну суму 259292,74 грн., в т.ч. ПДВ 51858,54 грн., що підтверджується дослідженими судом видатковими накладними.

Встановлені обставини не заперечуються й не спростовані відповідачем.

Отже, без врахування податку на додану вартість дохід, отриманий ФОП ОСОБА_4 в період з 01.06.2013 по 01.06.2014, є менше ніж 300000 грн., а відтак в силу приписів п.181.1 ст.181 ПК України у позивача не виник встановлений законом обов'язок з 01.06.2014 реєстрації платником податку на додану вартість, відповідно позивач не була зобов'язана подавати податкові декларації з цього податку й визначати відповідні податкові зобов'язання.

З огляду на наведене, суд вважає, що у контролюючого органу були відсутніми визначені законом підстави для збільшення позивачу грошового зобов'язання з застосуванням штрафних санкцій по податку на додану вартість, тому податкове повідомлення-рішення № 0003961303 від 08.12.2016 є протиправним та підлягає до скасування.

Що стосується збільшення позивачу грошового зобов'язання з акцизного податку, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп.14.1.4 п.14.1 ст.14 ПК України акцизний податок - це непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).

Згідно з пп.212.1.11 п.212.1 ст.212 ПК України (зі змінами, внесеними Законом № 71-VIII від 28.12.2014) платниками акцизного податку є, зокрема, особа - суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.

За змістом пп.213.1.9 п.213.1 ст.213 ПК України об'єктом оподаткування є операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

При цьому відповідно до пп.214.1.4 п.214.1 ст.214 ПК України базою оподаткування є вартість (з податком на додану вартість) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу.

Пунктом 215.1 ст.215 ПК України встановлено, що до підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб i більше, транспортні засоби для перевезення вантажів; електрична енергія.

Підпунктом 215.3.10 п.215.3 ст.215 ПК України встановлено, що для підакцизних товарів, реалізованих відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, ставки податку встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради у відсотках від вартості (з податком на додану вартість), у розмірі 5 відсотків.

Відповідно до п.216.9 ст.216 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" , а у разі реалізації товарів фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок, - є дата надходження оплати за проданий товар.

Відповідач вважає, що 5 відсотків акцизного податку має бути включено до вартості алкогольних напоїв з урахуванням податку на додану вартість, які реалізовуються в роздрібній торгівлі. Оскільки ФОП ОСОБА_4 за висновком контролюючого органу з жовтня 2014 року повинна була зареєструватися платником податку на додану вартість, то вартість підакцизних товарів, що реалізовані, визначено щомісячно з врахуванням податку на додану вартість та донараховано акцизний податок в сумі 3069 грн.

Разом з тим, як зазначено вище по тексту с судового рішення, в період з 27.03.2013 по 31.12.2015 ФОП ОСОБА_4 здійснювала діяльність на загальній системі оподаткування.

При придбанні товарів позивачем сплачувався в ціні товару податок на додану вартість, що підтверджено дослідженими судом видатковими накладними (на придбання) та не заперечується відповідачем.

В акті перевірки контролюючим органом не враховано, що в ціні реалізації товару враховано 20% податку на додану вартість, сплаченого при придбанні товару.

Таким чином, враховуючи, що ФОП ОСОБА_4 не є платником податку на додану вартість, а в ціні реалізації підакцизних товарів враховано 20% податку на додану вартість, відтак висновки контролюючого органу щодо заниження акцизного податку з реалізації суб'єктом господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є неправомірними.

З огляду на наведене, податкове повідомлення-рішення № 0003941303 від 08.12.2016 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів" не грунтується на нормах матеріального закону та не відповідає фактичним обставинам справи, а відтак є неправомірним та підлягає до скасування.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході судового розгляду адміністративної справи відповідачем не доведено правомірності визначення податкових зобов'язань. За встановлених обставин суд вважає, що податкові повідомлення-рішення від 08.12.2016 №0003961303 та №0003941303 не відповідають критеріям правомірності, установленим в статті 2 КАС України, прийняті необґрунтовано, без урахування фактичних обставин справи, а відтак порушують права та законні інтереси платника податків, які підлягають до судового захисту шляхом скасування протиправних рішень суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, адміністративний позов слід задовольнити повністю.

Судові витрати суд присуджує на користь позивача відповідно до ст.94 КАС України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0003961303 від 08.12.2016 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на загальну суму 126293,75 грн., у тому числі за основним платежем 98587,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 27706,75 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0003941303 від 08.12.2016 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів" на загальну суму 3836,25 грн., у тому числі за основним платежем 3069,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 767,25 грн.

Присудити на користь позивача Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Державна податкова інспекція у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області судовий збір у розмірі 1301,31 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дорошенко Н.О.