Постанова

від 10.07.2017 по справі 817/189/17

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

10 липня 2017 р.Р і в н е 817/189/17 16год. 25хв.

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Рівненське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області до Рівненського районного відділу Державної виконавчої служби про визнання протиправними дії та скасування постанови, зобов'язання вчинення певних дій, - В С Т АН О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду звернулося Управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі з адміністративним позовом до Рівненського районного відділу Державної виконавчої служби про визнання протиправними дії, скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 16 грудня 2016 року ВП №52836371 та зобов'язання відновити виконавче провадження за виконавчим документом.

Ухвалою суду від 10.07.2017 на підставі ст. 55 КАС України Управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі (код ЄДРПОУ 05490523) замінено правонаступником Рівненським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Рівненської області (код ЄДРПОУ 40373305).

Позов обгрунтований тим, що 01 лютого 2017 року на адресу позивача надійшла постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження за виконавчим документом - рішенням управління ПФУ в Здолбунівському районі про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску від 09.08.2013 №559, боржником за яким є ОСОБА_1, а стягувачем управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі. Позивач вважає, що така постанова прийнята всупереч нормам чинного законодавства та підлягає скасуванню, оскільки з дати винесення постанови про відкриття виконавчого провадження жодних коштів в рахунок погашення боргу за виконавчим документом на рахунки управління не надходило.

В судове засідання позивач, відповідач не з'явилися, подали суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Таким чином, у зв'язку з тим, що всі особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши позовну заяву, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, оцінивши їх у сукупності, відповідно до вимог закону, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з таких підстав.

Суд встановив, що 09.08.2013 начальником Управлінням Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі прийнято рішення №559 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (а.с.5). Згідно з вказаним рішенням та на підставі п. 4 ч. 11 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом вирішено застосувати штрафні санкції до ПП ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 170 (сто сімдесят) грн. 00 коп., які підлягають перерахуванню (сплаті) на рахунок ГУ ДКУ у Рівненській області №37190104001708 р/р МФО 833017 ЄДРПОУ 22553484 протягом десяти робочих днів з дня одержання рішення.

В рішенні від 09.08.2013 №559 також вказано, що у разі несплати суми штрафу в установлений строк, рішення передається до органу державної виконавчої служби для стягнення в примусовому порядку протягом року з дати набрання ним чинності.

Постановою про закінчення виконавчого провадження від 31.10.2016 ВП №52185322 Здолбунівського районного відділу Державної виконавчої служби з примусового виконання рішення №559 від 09.08.2013 закінчено виконавче провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" з урахуванням того, що боржник працює в ТзОВ Фірма "АГРОХІМПАК", код 32451363, смт. Квасилів, вул. Індустріальна, 4Б (а.с.50).

09.11.2016 державним виконавцем Рівненського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Полюхович Анжелою Ігорівною прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №52836371 з примусового виконання рішення №559 від 09.08.2013 про стягнення боргу 170,00 грн. з ОСОБА_1 на користь стягувача УПФУ в Здолбунівському районі (а.с.51).

Постановою про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження від 15.11.2016 ВП №52836371 (а.с.52) приєднано виконавче провадження №52836371 з примусового виконання рішення №559, виданого УПФУ у Здолбунівському районі 09.08.2013, до зведеного виконавчого провадження №52893671, яке перебуває на виконанні Рівненського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області.

16.12.2016 державним виконавцем Рівненського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Полюхович Анжелою Ігорівною прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №52836371 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з сплатою боргу в сумі 170,00 грн. в повному обсязі (а.с.53).

Оцінюючи спірні правовідносини, суд виходить з того, що порядок примусового виконання рішень визначений Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) та Інструкцією з примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2832/5.

Відповідно до ст. 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

Пунктом 9.8 постанови Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1 визначено, що рішення органу Пенсійного фонду про накладення штрафу є виконавчим документом.

Статтею 5 Закону №1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

У відповідності до частин 1, 2 ст. 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження", рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Суд встановив, що на підтвердження доказу сплати боржником заборгованості в сумі 170,00 грн. відповідачем враховано квитанцію №267 від 26.09.2016, що долучена до матеріалів зведеного виконавчого провадження №52836252 (а.с.56).

В квитанції №267 від 26.09.2016 платником зазначено ОСОБА_1; отримувач Рівненська ОДПІ (Здолбунівське Р); загальна сума сплати 800 грн. 00 коп.; призначення платежу: Єдиний внесок для ФОП, у т.ч. які обрали спрощену систему оподатк., ОСОБА_1.

Таким чином, суд встановив, що кошти, в сумі 800,00 грн. згідно з квитанцією №267 від 26.09.2016 сплачені на рахунок іншої особи, а не позивача, із зазначенням іншого призначення платежу, а відтак квитанція №267 від 26.09.2016 не могла слугувати підставою для її врахування в погашення заборгованості при прийнятті оскарженої постанови про закінчення виконавчого провадження.

У свою чергу, відповідно до п. 11 Порядку взаємодії органів державної виконавчої служби та органів Пенсійного фонду України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 26.12.2011 №3593/5, постановою правління Пенсійного фонду України 26.12.2011 №39-1, у разі самостійної сплати коштів боржником державний виконавець з'ясовує з органами Пенсійного фонду України відповідність платежу реквізитам виконавчого документа. Для цього державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після отримання розрахункових документів про сплату боргу звертається до органу Пенсійного фонду України, який зобов'язаний протягом п'яти робочих днів надати письмове підтвердження сплати відповідної суми боргу.

Таким чином, у випадку фактичної сплати суми боргу боржником, у відповідача під час вирішення питання про закінчення виконавчого провадження повинно бути письмове підтвердження стягувачем такої сплати.

У матеріалах справи відсутні докази того, що державний виконавець звертався до управління Пенсійного фонду України в Здолбуніському районі щодо підтвердження сплати даної суми боргу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскільки фактичного виконання в повному обсязі рішення управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі від 09.08.2013 №559 боржником ОСОБА_1 не відбулося, тому підстав для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження за вказаним виконавчим документом у відповідача не було.

Відтак постанова про закінчення виконавчого провадження є незаконною та підлягає скасуванню.

За приписами статті 41 Закону №1404-VIII у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

З огляду на наведене суд вважає відсутніми підстави для задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання державного виконавця Рівненського районного відділу державної виконавчої служби відновити виконавче провадження за виконавчим документом, оскільки обов'язок державного виконавця поновити виконавче провадження в даному випадку виникає в силу прямої вказівки закону.

Вирішуючи позов в частині позовної вимоги про визнання протиправними дії державного виконавця Рівненського районного відділу Державної виконавчої служби, суд виходить з того, що права, свободи та інтереси позивача у спірних правовідносинах порушені внаслідок прийняття оскарженої постанови про закінчення виконавчого провадження від 16.12.2016 ВП №52836371, а не в результаті дій з прийняття такої постанови.

Таким чином, в задоволенні вказаної позовної вимоги слід відмовити, оскільки порушене право позивача в повній мірі відновлюється в разі визнання судом протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення.

За встановлених обставин суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст. 94 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Рівненського районного відділу Державної виконавчої служби про закінчення виконавчого провадження від 16 грудня 2016 року ВП №52836371 за виконавчим документом - рішенням управління ПФУ в Здобунівському районі про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату єдиного внеску від 09.08.2013 №559, боржником за яким є ОСОБА_1, а стягувачем управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі.

В решті позову відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дорошенко Н.О.

Рибалко Н.О.