Рішення

від 11.07.2017 по справі 916/3107/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.2017Справа №916/3107/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагро"

до Одеської обласної державної адміністрації

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Грінтермінал"

про встановлення сервітуту

Суддя Маринченко Я.В.

Представники сторін:

від позивача - Беліогло А.В. (представник за довіреністю);

від відповідача - Кравцов Р.В. (представник за довіреністю);

від третьої особи - Шамшуріна М.В. (представник за довіреністю).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімагро" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Одеської обласної державної адміністрації про встановлення сервітуту.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу на праві власності належать нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: Одеська обл., Лиманський район, смт. Нові Біляри, вул. Степанова, буд. 11, на земельній ділянці площею 0,08874, кадастровий номер 5122755400:01:002:0011. Оскільки доступ до цієї земельної ділянки з дороги загального користування можливий виключно через земельну ділянку кадастровий номер 5122755400:01:002:0045, що належить відповідачу, позивач просив установити земельний сервітут на зазначену ділянку для проїзду, проходу, прокладання комунікаційних мереж.

На підставі викладеного позивач просив задовольнити позов.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.04.2017 матеріали справи № 916/3107/16 направлено за підсудністю до господарського суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.04.2017 справу № 916/3107/16 прийнято до провадження суддею Маринченко Я.В. та призначено її до розгляду.

10.05.2017 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, відповідно до якої позивач просив встановити земельний сервітут на земельну ділянку кадастровий номер 5122755400:01:002:0045, що перебуває у власності відповідача, для проїзду, проходу, прокладання комунікаційних мереж та прокладення під'їзного залізничного шляху, та визначити наступні істотні умови сервітуту, як: встановлення строку сервітуту на 49 років (на період дії договору оренди від 07.03.2017); площа, на яку поширюється земельний сервітут, - 1,0196 га; межі сервітуту - згідно з кадастровим планом земельної ділянки; плата за встановлення та користування сервітутом - безоплатно. Розглянувши вказану заяву, суд дійшов висновку про її відповідність вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим остання підлягає прийняттю. Таким чином, подальший розгляд справи здійснюється з урахуванням даної заяви.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити, з урахуванням заяви від 10.05.2017.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві, зокрема послався на те, що позивач не вчинив передбачених чинним законодавством дій для встановлення сервітуту та на час звернення з позовом до суду не був землекористувачем земельної ділянки кадастровий номер 5122755400:01:002:0011. Водночас, після укладення договору оренди від 07.03.2017 цієї земельної ділянки, позивач до відповідача із відповідною заявою не звертався та технічну документацію не погоджував, у зв'язку з чим звернення до суду без досудового врегулювання спору є передчасним.

На підставі викладеного відповідач просив у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечував та просив у задоволенні позову відмовити.

Третя особа в письмових поясненнях по справі зауважила на тому, що 16.11.2016 між ним та відповідачем укладено Договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 5122755400:01:002:0045 для розміщення виробничої будівельної бази, а тому встановлення на цій земельній ділянці сервітуту є вкрай обтяжливим для третьої особи та унеможливить її використання.

У судовому засіданні представник третьої особи надав усні пояснення по справі, аналогічні викладеним письмово.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивачу на праві власності належать нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: Одеська обл., Лиманський район, смт. Нові Біляри, вул. Степанова, буд. 11, на земельній ділянці площею 0,08874, кадастровий номер 5122755400:01:002:0011, що підтверджується договором купівлі-продажу від 02.09.2016, посвідченим приватним нотаріусом Комінтернівського нотаріального округу Одеської області Драгой Н.І., зареєстрованим за № 871.

Відповідно до п. 8 вказаного Договору земельна ділянка, на якій розташовані нежитлові будівлі, знаходиться в оренді Будівельно-монтажного колективного підприємства Іон , що підтверджується Договором оренди земельної ділянки, посвідченим 28.03.2006, та зареєстрованим у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22.08.2016, номер запису про право власності 16113441. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1011503251227.

22.09.2016 позивач звернувся з листом № 400 до відповідача про встановлення земельного сервітуту, а саме: на право проїзду, проходу, прокладення комунікаційних мереж до земельної ділянки кадастровий номер 5122755400:01:002:0011, до якого додав проект договору земельного сервітуту.

Відповідно до вказаного проекту договору земельний сервітут передбачалось встановити щодо земельної ділянки кадастровий номер 5122755400:01:002:0045, площею 4,6773 га, що належить на праві власності відповідачу.

Згідно з п. 1.5. зазначеного проекту договору сервітут установлюється із правом: проходу, проїзду, прокладання комунікаційних мереж та залізничних шляхів по частині земельної ділянки.

У відповідь на цей лист відповідач у листі від 26.10.2016 № 5709/02-26/05/5357 зауважив, що не відноситься до суб'єктів, які здійснюють відповідні повноваження з державної реєстрації прав, у зв'язку з чим надіслані позивачем матеріали підлягають поверненню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 395 ЦК України речовими правами на чуже майно є право користування (сервітут).

Приписами ст. 401 ЦК України передбачено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Згідно п. 1 ст. 98 ЗК України, право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений (п. 4 ст. 98 ЗК України).

Положеннями ст. 99 ЗК України передбачено види та суб'єктів, що можуть вимагати встановлення земельних сервітутів, якими є власники або землекористувачі земельних ділянок.

Водночас, як встановлено судом, на час звернення до відповідача із заявою про встановлення сервітуту та подачу позову, позивач ще не набув право на користування земельною ділянкою кадастровий номер 5122755400:01:002:0011, у зв'язку з чим не мав права на встановлення сервітуту.

Статтею 100 ЗК України передбачено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Під час розгляду даної справи судом призначалась судова землевпорядна експертиза, висновком судового експерта в якій встановлено, що з дороги загального користування відсутній проїзд (доступ) до земельної ділянки кадастровий номер 5122755400:01:002:0011, який, однак, можливий через земельну ділянку кадастровий номер 5122755400:01:002:0045, що належить відповідачу. На вказаній земельній ділянці, як зазначив судовий експерт, можливо встановити наступні земельні сервітути: право проходу та проїзду на велосипеді, право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху, право прокладення та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій. На питання щодо перешкоджання встановленням земельного сервітуту діяльності відповідача судовий експерт відповіді не надав, з огляду на правову природу даного питання.

Згідно із ч. 5 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Відтак, вказаний висновок судового експерта судом оцінюється критично, оскільки в ньому не зазначено про неможливість встановлення сервітуту через іншу земельну ділянку, а лише вказано на можливість встановлення сервітуту через земельну ділянку кадастровий номер 5122755400:01:002:0045. Таким чином, даний висновок не може бути доказом неможливості прокладення та експлуатації під'їзних колій до земельної ділянки кадастровий номер 5122755400:01:002:0011 в іншій спосіб, ніж через земельну ділянку кадастровий номер 5122755400:01:002:0045.

Згідно з п. 2. 34 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин від 17.05.2011 № 6 обов'язковою умовою встановлення земельного сервітуту є неможливість задоволення потреби особи, яка вимагає встановлення сервітуту, в інший спосіб. Під час розгляду справи у спорі про встановлення земельного сервітуту господарським судам належить з'ясовувати, з яких причин позивач не може використовувати належне йому майно. Не підлягають задоволенню позовні вимоги про встановлення земельного сервітуту, якщо судом визначено, що неможливість використання майна зумовлена діями самого позивача.

Таким чином, позивачем не доведено неможливості встановлення земельного сервітуту в іншій спосіб, ніж через земельну ділянку кадастровий номер 5122755400:01:002:0045, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог.

Водночас, як вбачається із матеріалів справи, 15.08.2016 між третьою особою та Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк Південний укладено Договір купівлі-продажу, за умовами якого третя особа придбала виробничу базу, що знаходиться за адресою: Одеська обл., Лиманський район, сщ/рада Новобілярська, комплекс будівель та споруд № 1, та яка розташована на земельній ділянці площею 4,6773 га, кадастровий номер 5122755400:01:002:0045. Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дєордієвою І.В., та зареєстрований за № 1860.

Розпорядженням Лиманської районної державної адміністрації Одеської області від 14.09.2016 № 368/А-2016 було затверджено детальний план території розміщення об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на земельній ділянці площею 13,00 га, розташованій на території Новобілярської селищної ради Лиманського (Комінтернівського) району Одеської області.

07.10.2016 відповідачем видано розпорядження № 719/А-2016 Про надання товариству з обмеженою відповідальністю Грінтермінал земельної ділянки в оренду на 49 років для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (вид використання: для розміщення виробничої будівельної бази) за адресою: Одеська область, Лиманський район, Новобілярська селищна рада, комплекс будівель та споруд № 1 .

16.11.2016 між відповідачем та третьою особою укладено Договір оренди земельної ділянки, за умовами якого в оренду на 49 років надається земельна ділянка загальною площею 4,6773 га, кадастровий номер 5122755400:01:002:0045 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (вид використання: для розміщення виробничої будівельної бази) (п. 1, 2, 7 вказаного Договору).

Факт передачі даної ділянки в оренду підтверджується підписаним та скріпленим печатками обох сторін актом приймання-передачі земельної ділянки від 16.11.2016. Також, у матеріалах справи міститься витяг із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до якого 21.11.2016 на підставі вищезазначеного Договору за третьою особою зареєстроване право оренди цієї земельної ділянки.

Із матеріалів справи вбачається, що 10.01.2017 третьою особою було затверджено завдання на розробку передпроектних рішень щодо будівництва термінала ТОВ Грінтермінал у порту Южний (морська частина).

Відповідно до листа від 24.03.2017 № 1641/01/134-17 Южненської філії державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація морського порту Южний ) до третьої особи на підставі рішення Ради морського порту Южний (протокол від 14.03.2017 № 14) проект Будівництво терміналу ТОВ Грінтермінал у порту Южний (морська частина) та причалу № 36 внесено пунктом № 17 до проекту нової редакції Плану розвитку морського порту Южний на коротко- (до 2018 року), середньо- (до 2023 року) та довгострокову (до 2038 року) перспективу.

12.04.2017 Міністерство інфраструктури України в листі № 3315/27/10-17 повідомило ДП Адміністрація морських портів України про погодження вищевказаного Плану та направлення його до подальшого виконання.

З наведеного вбачається, що земельна ділянка кадастровий номер 5122755400:01:002:0045 використовується третьої особою для розміщення виробничої будівельної бази та згідно із затвердженого Плану розвитку морського порту Южний на ній буде здійснюватися будівництво терміналу ТОВ Грінтермінал .

Також, у матеріалах справи наявний висновок експерта (спеціаліста) у проектно-містобудівній галузі від 16.06.2017 № 16-06/17, відповідно до якого встановлення сервітуту щодо будь-якої частини земельної ділянки кадастровий номер 5122755400:01:002:0045 призведе до унеможливлення забудови та організації технологічної схеми згідно детального плану, який було визначено затвердженою містобудівною документацією, тобто, унеможливить використання цієї земельної ділянки за цільовим призначенням. Встановлення земельного сервітуту для проїзду, проходу, прокладання комунікаційних мереж та прокладання під'їзного залізничного шляху по ділянкам, визначеним містобудівною документацією для розміщення будівель та споруд морського транспорту ТОВ Грінтермінал , у тому числі на земельній ділянці кадастровий номер 5122755400:01:002:0045 із урахуванням чинної містобудівної документації та кадастрового плану земельної ділянки технічно є неможливим.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено обставин, що свідчили би про найменш обтяжливий для власника сусідньої земельної ділянки спосіб встановлення земельного сервітуту. Відтак, як вбачається із матеріалів справи, на цій земельній ділянці буде здійснюватися будівництво терміналу ТОВ Грінтермінал , проект якого погоджено та внесено до Плану розвитку морського порту Южний . Одночасно, через вказану земельну ділянку по дорозі, через яку позивач просив встановити земельний сервітут, третя особа має намір проводити конвеєрну галерею, що унеможливить її будівництво та використання в такому випадку.

Крім того, Публічне акціонерне товариство Одеський припортовий завод у листі від 16.06.2017 № 1 до третьої особи повідомило про те, що позивач не звертався до нього з приводу прокладення та експлуатації під'їзних колій до земельної ділянки кадастровий номер 5122755400:01:002:0011 від залізничних колій Заводу, у тому числі через земельну ділянку кадастровий номер 5122755400:01:002:0045. Також, Завод повідомив, що на сьогоднішній день залізнична станція Промислова працює на межі своєї пропускної спроможності, та технічна можливість прокладення та експлуатації під'їзних колій через цю земельну ділянку відсутня.

До того ж, сама правова природа сервітуту передбачає надання права на користування чужою земельною ділянкою, проте не надає право здійснювати на ній будівництво нових об'єктів, як прокладення під'їзних залізничних шляхів, що потребують введення їх в експлуатацію.

Відповідно до вимог статті 67 Статуту залізниць України та пункту 1.5. Правил обслуговування залізничних під'їзних колій власник під'їзної колії має технічний паспорт, масштабний план під'їзної колії, повздовжній та поперечний профілі залізничних колій і креслення штучних споруд. Масштабний план під'їзної колії, повздовжній та поперечний профілі залізничних колій складаються за матеріалами інженерно-геодезичних вишукувань.

Таким чином, позивачем не доведено можливості та наявності технічної можливості встановлення такого виду права земельного сервітуту, як право прокладення під'їзного залізничного шляху.

У пункті 2.33 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин від 17.05.2011 № 6 зазначено, що згідно з частиною третьою статті 402 ЦК України спір про встановлення сервітуту вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту, у разі не досягнення домовленості про встановлення сервітуту та його умови. У зв'язку з цим господарським судам необхідно враховувати, що обов'язковою умовою звернення до суду з позовом про встановлення сервітуту є вжиття особою, яка вимагає такого встановлення, заходів щодо встановлення сервітуту за домовленістю з власником (володільцем) відповідної земельної ділянки. Якщо особа до звернення до суду не вчиняла дій щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін (зокрема, не звернулася до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту), господарським судам слід відмовляти у задоволенні відповідних вимог у зв'язку з відсутністю у такої особи права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду.

Як вбачається із матеріалів справи, 07.03.2017 між сторонами укладено Договір оренди землі, за умовами п. 1, 7 якого відповідач на підставі розпорядження Одеської обласної державної адміністрації від 30.01.2017 № 58/а-2017 надав, а позивач прийняв у строкове платне користування на 49 років земельну ділянку для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (вид використання: для експлуатації та обслуговування існуючої виробничої бази) із кадастровим номером 5122755400:01:002:0011, яка розташована на території Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області.

Наведене зумовило подання позивачем заяви про зміну предмету позову, відповідно до якої істотною умовою сервітуту останній просив зазначити строк у 49 років, а також доповнив вид права сервітуту - прокладення під'їзного залізничного шляху.

Проте, судовою експертизою питання щодо можливості встановлення земельного сервітуту на право прокладення під'їзного залізничного шляху не досліджувалось.

Відповідно до ч. 3 ст. 402 ЦК України у разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Одночасно, судом встановлено, що позивач не звертався до відповідача із пропозицією про укладення договору про встановлення земельного сервітуту із проектом технічного (кадастрового) плану спірної земельної ділянки, планом земельної ділянки та документами щодо визначення на місцевості меж дії земельного сервітуту після укладення 07.03.2017 Договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 5122755400:01:002:0011, що свідчить про передчасність такої позовної вимоги та відсутність наразі порушеного права позивача.

У той же час, відповідно до ст. 1 ГПК України у взаємозв'язку із ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими, а тому обов'язком позивача відповідно до статті 33 ГПК України є доведення в установленому законом порядку наявності факту порушення його прав та інтересів відповідачем у справі.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що на час звернення з даним позовом до суду позивач землекористувачем земельної ділянки кадастровий номер 5122755400:01:002:0011 не був, у зв'язку з чим правові підстави для встановлення земельного сервітуту були відсутні. Поряд із цим, після отримання вказаної земельної ділянки в оренду, позивач із відповідною пропозицією щодо укладення договору про встановлення земельного сервітуту до відповідача не звертався. Проте, згідно з ч. 3 ст. 402 ЦК України, підставою для звернення до суду з такою вимогою є відсутність між сторонами домовленості, що позивачем, наразі, доведено не було.

Крім того, позивачем не доведено неможливості використовувати свою ділянку без установлення права земельного сервітуту саме через земельну ділянку кадастровий номер 5122755400:01:002:0045, що належить відповідачу. У той же час, із наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності вбачається, що установлення земельного сервітуту може призвести до порушення права землекористувача цієї земельної ділянки, оскільки земельний сервітут унеможливить її використання за цільовим призначенням, а тому такий спосіб не є найменш обтяжливим.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, що зумовлює суд у його задоволенні відмовити.

На підставі положень ст. 49 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача. Також, не підлягають відшкодуванню витрати позивача на проведення судової експертизи.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 18.07.2017

Суддя Я.В. Маринченко