Рішення

від 27.06.2017 по справі 911/1603/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" червня 2017 р. Справа № 911/1603/17

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс , м.Київ

До 1. Товариства з обмеженою відповідальністю ПК Трейдсервісгруп , с.Мархалівка

2. Приватного підприємства Кристал ЛГК , с.Іване-Пусте

про стягнення 22247,21 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача 1: не з'явився

Від відповідача 2: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю ПК Трейдсервісгруп (далі - відповідач1) та Приватного підприємства Кристал ЛГК (далі - відповідач 2) про стягнення 22247,21 грн.

Провадження у справі №911/1603/17 порушено відповідно до ухвали суду від 26.05.2017 року та призначено справу до розгляду на 13.06.2017 року.

Відповідачі, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, у судове засідання 13.06.2017 року без поважних причин не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду не виконали. Розгляд справи відкладався до 27.06.2017 року.

В судове засідання 27.06.2017 року позивач не з'явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи без участі його представника за наявними матеріалами.

В судове засідання 27.06.2017 року представники відповідача1 та відповідача2 не з'явилися, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, відзиви на позов не надали.

Згідно з п.п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відповідачі вважаються належним чином повідомленими про час та місце судового засідання.

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомленими про судове засідання та те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, пункт 4 частини третьої 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, господарський суд встановив:

Позивач в позові зазначає, що 29.02.2008 року між ТОВ КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ та Приватним підприємством КРИСТАЛ ЛГК , був укладений Договір поставки на умовах товарного кредиту №36/2008К, відповідно до умов викладених в ньому.

У зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням ПП КРИСТАЛ ЛГК взятого на себе грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару згідно Договору поставки на умовах товарного кредиту №36/2008К від 29.02.2008 року, 11.03.2009 року ТОВ КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ звернулося до Господарського суду Тернопільської області із позовною заявою про стягнення із ПП КРИСТАЛ ЛГК суми заборгованості та штрафних санкцій за період з 31.03.2008 року по 11.03.2009 року.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 23.06.2009 року у справі №17/25-515 позов ТОВ КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ задоволено та стягнуто 79787,27 грн. основного боргу, 15075,66 грн. пені, 72506,18 грн. штрафу, 1995,90 грн. річних, 11935,92 грн. інфляційних та 2115,60 грн. судових витрат.

У зв'язку із тим, що зобов'язання ПП КРИСТАЛ ЛГК згідно Договору поставки на умовах товарного кредиту №36/2008К від 29.02.2008 року не було виконано, у травні 2013 року ТОВ Компанія НІКО-ТАЙС звернулося до Господарського суду Київської області із позовною заявою про стягнення із ПП КРИСТАЛ ЛГК та ТОВ ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП суми пені, 3%-річних та інфляційних втрат за період із 12.03.2009 року по 05.11.2012 року згідно Договору поставки на умовах товарного кредиту №36/2008К від 29.02.2008 року та на підставі Угоди №15-11/12-3 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 15.11.2012 року.

Рішенням Господарського суду Київської області у справі №911/2003/13 від 26.06.2013 року, позов ТОВ Компанія НІКО-ТАЙС задоволено.

У зв'язку із подальшим невиконанням ПП КРИСТАЛ ЛГК взятого на себе грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару згідно Договору поставки на умовах товарного кредиту №36/2008К від 29.02.2008 року, у травні 2016 року ТОВ Компанія НІКО-ТАЙС звернулося до Господарського суду Київської області із позовною заявою про стягнення із ПП КРИСТАЛ ЛГК та ТОВ ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП суми 3%-річних та інфляційних втрат за період із 06.11.2012 року по 24.05.2016 року та пені за період із 06.11.2012 року по 31.10.2014 року згідно Договору поставки на умовах товарного кредиту №36/2008К від 29.02.2008 року та на підставі Угоди №15-11/12-3 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 15.11.2012 року.

Рішенням Господарського суду Київської області у справі №911/1397/16 від 23.06.2016 року, позов ТОВ Компанія НІКО-ТАЙС задоволено.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 11.05.2017 року у справі № 17/25-515 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія НІКО-ТАЙС про заміну позивача у справі №17/25-515 та заміну стягувача при примусовому виконанні рішення Господарського суду Тернопільської області від 23.06.2009 року у справі №17/25-515, здійснено процесуальне правонаступництво при примусовому виконанні рішення Господарського суду Тернопільської області від 23.06.2009 року у справі №17/25-515, замінено сторону (стягувача) у справі №17/25-515 - Товариство з обмеженою відповідальністю КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія НІКО-ТАЙС .

У зв'язку із подальшим невиконанням ПП КРИСТАЛ ЛГК взятого на себе грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару згідно Договору поставки на умовах товарного кредиту №36/2008К від 29.02.2008 року, у березні 2017 року ТОВ Компанія НІКО-ТАЙС звернулося до Господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення із ПП КРИСТАЛ ЛГК та ТОВ СОВАГРО суми заборгованості у вигляді індексації ціни товару (дооцінки вартості товару, курсової різниці), розрахованої станом на 30.04.2009 року у розмірі 6 762,78 грн. та штрафу згідно Договору поставки на умовах товарного кредиту №36/2008К від 29.02.2008 року та на підставі Угоди №15-11/12-3 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 15.11.2012 року.

Рішенням Господарського суду Одеської області у справі №916/754/17 від 22.05.2017 року позов ТОВ Компанія НІКО-ТАЙС задоволено.

Однак, зобов'язання ПП КРИСТАЛ ЛГК згідно Договору поставки на умовах товарного кредиту №36/2008К від 29.02.2008 року як в частині виконання основного зобов'язання, так і в частині інших зобов'язань, зокрема та не обмежуючись щодо сплати заборгованості у вигляді індексації ціни товару (дооцінки вартості товару, курсової різниці), розрахованої станом на 30.04.2009 року у сумі 6 762,78 грн. не виконано.

Відповідно до змісту ст.115 Господарсько-процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Згідно із ч. 2 ст. 35 Господарсько-процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Належне виконання грошових зобов'язань Покупцем забезпечено згідно з п. 5.3.1. Договору у вигляді сплати пені в розмірі 0,25 %, але не більше розміру встановленого законодавством, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Також, даним пунктом Договору для Покупця встановлено відповідальність за порушення терміну оплати у вигляді штрафу в розмірі 30% вартості Договору за кожний факт порушення терміну платежу.

Пунктом 5.4. Договору передбачено, що частина 6 статті 232 ГК України не розповсюджується на порядок нарахування неустойки (штрафних санкцій) за прострочення виконання зобов'язань за даним договором.

Виходячи із цього, у ТОВ КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ виникло право вимоги щодо нарахування заборгованості (індексації ціни товару, дооцінки вартості товару, курсової різниці), пені, 3%-річних та інфляційних витрат згідно Договору поставки на умовах товарного кредиту №36/2008К від 29.02.2008 року за період існування боргу.

У відповідності до ч. 1 статті 510 Цивільного кодексу України визначено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Пунктом 1 ч. 1 статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 статті 513 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Приписами статті 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

15.11.2012 року між ТОВ КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ та ТОВ Компанія НІКО-ТАЙС було укладено Угоду №15-11/12-3 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України). Розділом 1 даної Угоди, встановлено, що Первісний кредитор (ТОВ КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ ) відступає Новому кредитору (ТОВ Компанія НІКО-ТАЙС ) право вимоги виконання Приватним підприємством КРИСТАЛ ЛГК зобов'язання щодо сплати розміру пені, 3% річних та інфляційних витрат, набутих ТОВ КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ на підставі Договору поставки на умовах товарного кредиту №36/2008К від 29.02.2008 року у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням ПП КРИСТАЛ ЛГК грошового зобов'язання згідно Договору поставки на умовах товарного кредиту №36/2008К від 29.02.2008 року.

Відповідно до додаткової угоди до Угоди №15-11/12-3 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України) від 15.11.2012 року Новий кредитор одержує право замість Первісного кредитора вимагати від Боржника сплати грошової суми в нарахованому розмірі заборгованості (індексації ціни товару, дооцінки вартості товару, курсової різниці), штрафу, пені, 3% річних, та інфляційних витрат, за період існування прострочення виконання Боржником грошового зобов'язання згідно Договору поставки на умовах товарного кредиту №36/2008К від 29.02.2008 року.

На виконання умов даної Угоди (п. 4.1.) ТОВ КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ було передано позивачу перелік документів, що підтверджують права вимоги виконання відповідачем2 обумовленого зобов'язання.

У відповідності до пункту 4.3. Угоди, ТОВ КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ повідомленням про зміну кредитора у зобов'язані, належним чином повідомило ПП КРИСТАЛ ЛГК про зазначені вище обставини.

Враховуючи, що відповідачем2 заборгованість не погашена, позивачу передано вищезазначені вимоги у відповідності до норм чинного законодавства України та із дотриманням положень статті 514 ЦК України, позивач є належним та законним кредитором відповідача2 щодо отримання нарахування заборгованості (індексації ціни товару, дооцінки вартості товару, курсової різниці) із врахуванням розміру непогашеного розміру заборгованостей станом на 24.05.2017 року, в тому числі й нарахування та отримання сум пені, 3%-річних, та інфляційних витрат.

Як вбачається з розрахунку позову, позивачем нараховано 1620,30 грн.3% річних на заборгованість в сумі 6762,78 грн. (індексації ціни товару (дооцінки вартості товару, курсової різниці) за судовим рішенням у справі №916/754/17) за період з 30.04.2009 року по 24.05.2017 року, 6451,69 грн. інфляційних на наведену суму боргу за наведений період прострочення. Також, позивачем нараховано 14175,22 грн. пені на прострочену заборгованість в сумі 6762,78 грн. за період з 30.04.2009 року по 24.05.2017 року.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Абзац 1 ч.1 ст.193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В той же час, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Належне виконання грошових зобов'язань Покупцем забезпечено згідно з п. 5.3.1. Договору у вигляді сплати пені в розмірі 0,25 %, але не більше розміру встановленого законодавством, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Також, даним пунктом Договору для Покупця встановлено відповідальність за порушення терміну оплати у вигляді штрафу в розмірі 30% вартості Договору за кожний факт порушення терміну платежу.

Пунктом 5.4. Договору передбачено, що частина 6 статті 232 ГК України не розповсюджується на порядок нарахування неустойки (штрафних санкцій) за прострочення виконання зобов'язань за даним договором.

Таким чином, наведені в ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України обмеження не застосовуються.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з розрахунку позову, пеня, 3% річних та інфляційні нараховані за період фактичного прострочення виконання грошового зобов'язання, що відповідає фактичним обставинам спору, вимогам чинного законодавства, не заперечено та не спростовано.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за Угодою №15-11/12-3 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 15.11.2012 року, 21.12.2012 року між ТОВ Компанія НІКО-ТАЙС (Кредитор) та ТОВ ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП (Поручитель) було укладено Договір поруки №21-12-2012-3, за умовами якого Поручитель поручається перед Кредитором за виконання обов'язку Приватним підприємством КРИСТАЛ ЛГК щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру пені у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Боржником грошового зобов'язання згідно договору поставки та Угоди, передбаченою ст. 2 цього Договору (надалі іменується основний договір ) - пункт 1.1. Договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору поруки під основним договором в цьому Договорі розуміють Угоду №15-11/12-3 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 15.11.2012 року, укладену згідно Договору поставки на умовах товарного кредиту №36/2008К від 29.02.2008 року.

У розділах 3 та 4 Договору поруки Поручителем та кредитором погоджено обсяг відповідальності Поручителя та розмір поруки. Згідно з п. 3.1. Договору поруки відповідальність Поручителя перед Кредитором обмежується сплатою розміру пені у сумі 20 000 грн.

Пунктом 4.1. Договору поруки передбачено, що у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) Боржником обов'язку за основною угодою, Кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до Боржника, так і до Поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед Кредитором. Згідно ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Позивач додатково звернувся до відповідача1 із вимогою вих. №27-3/12 від 27.12.2012 року, котра була одержана відповідачем1 29.12.2012 року, проте до сьогодні не виконана.

Відповідно до змісту ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Враховуючи те, що ні відповідач2 в повному обсязі, ні відповідач1, не сплатили заборгованість, що виникла за Угодою №15-11/12-3 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України) від 15.11.2012 року, укладену на підставі Договору поставки на умовах товарного кредиту №36/2008К від 29.02.2008 року, позивач за захистом свого права звернувся до господарського суду з даним позовом.

Статтею 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно з статтею 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

В силу приписів статті 555 Цивільного кодексу України у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі.

Положеннями статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.

Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Таким чином, враховуючи підтвердженість матеріалами справи зобов'язання боржника сплатити на користь кредитора 1620,30 грн.3% річних, 6451,69 грн. інфляційних та 14175,22 грн. пені, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом солідарного стягнення з відповідачів наведеної заборгованості, яка не перевищує встановлений в Договорі поруки обсяг відповідальності поручителя.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до Договору №14-02/17-2 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 14.02.2017 року, адвокат ОСОБА_1 здійснював підготовку по написанню та подачі позовної заяви та здійснював правове супроводження. Також, до матеріалів справи додано докази, що ОСОБА_1 є адвокатом і позивачем оплачені витрати на послуги адвоката в сумі 3 000 грн.

Як передбачено п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України , у разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Витрати за розгляд справи відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, що складаються з 1600 грн. судового збору та 3000 грн. витрат на адвокатські послуги, покладаються на відповідачів порівну по 2300 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Солідарно стягнути з Приватного підприємства КРИСТАЛ ЛГК (48748, Тернопільська обл., Борщівський р-н, с. Іване-Пусте, код 34652754) та Товариства з обмеженою відповідальністю ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП (08633, Київська обл., Васильківський р-н, с. Мархалівка, вул Комсомольська, 22, код 38267861) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія НІКО-ТАЙС (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, оф. 23, код 38039872) 1620,30 грн.3% річних, 6451,69 грн. інфляційних та 14175,22 грн. пені.

3. Стягнути з Приватного підприємства КРИСТАЛ ЛГК (48748, Тернопільська обл., Борщівський р-н, с. Іване-Пусте, код 34652754) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія НІКО-ТАЙС (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, оф. 23, код 38039872) 2300 грн. судових витрат.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП (08633, Київська обл., Васильківський р-н, с. мархалівка, вул Комсомольська, 22, код 38267861) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія НІКО-ТАЙС (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, оф. 23, код 38039872) 2300 грн. судових витрат.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя А.Ю. Кошик

дата підписання 20.07.2017 р.