Постанова

від 17.07.2017 по справі 923/694/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2017 р.Справа № 923/694/16 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Ліпчанської Н.В.

Суддів

Секретар судового засідання: Маленкова О.П.,

За участю повноважних представників сторін:

від позивача - Казанцев Г.М., довіреність № 1, дата видачі : 09.11.16;

від третьої особи-1 - ОСОБА_4, довіреність № 668, дата видачі : 09.10.16;

Інші представники сторін у судове засідання не з'явились, про час, дату та місце слухання справи повідомлені належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5

на рішення Господарського суду Херсонської області від 11 серпня 2016 року

у справі №923/694/16

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонміськбуд",

до відповідача: Житлово-будівельного кооперативу "Потьомкінський",

за участю третіх осіб, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

1) Житлово-будівельного кооперативу "Нове місто",

2) ОСОБА_5,

про визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки,

ВСТАНОВИЛА:

05 липня 2016р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Херсонміськбуд" (в подальшому Позивач) звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Потьомкінський" про визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки. Позовні вимоги обгрунтовані відсутністю цивільної дієздатності тособи, яка підписувала спірний договір з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонміськбуд"

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 11 серпня 2016 року у справі № 923/694/16 суддя Пінтеліна Т.Г. у позові відмовлено.

Рішення суду мотивовано відсутністю правових підстав для задоволення позову.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю " Херсонськміськбуд", звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 13 грудня 2016 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_5. (а.с.61 том 2)

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 10 січня 2017 року у справі 923/694/16 у складі колегії суддів Лисенко В.А. головуючий, судді Діброва Г.І. , Савицький Я.Ф. прийнята відмова від апеляційної скарги. Припинено апеляційне провадження по справі (а.с.74-75 том 2).

Також з рішенням суду першої інстанції не погодилась третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_5, який 19 січня 2017 року звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга грунтується на тих обставинах, що рішення про укладення оспорюваного договору загальними зборами учасників Товариства не приймались, а тому відсутня дієздатність особи, яка підписувала договір від імені юридичної особи.

Більш детальніше доводи зазначені у скарзі.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 06 лютого 2017 року скарга прийнята до провадження у складі суддів : головуючий суддя Ліпчанська Н. В. судді Лисенко В.А., Ярош А.І. з поновленням строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 14 лютого 2017 року провадження у справі зупинено до розгляду касаційної скарги ТОВ "Херсонськміськбуд" на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 06.02.2017 р.

17.02.2017 року до суду надійшли клопотання ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 сформовано колегію суддів у складі головуючого Ліпчанської Н.В., суддів Лисенко В.А., Ярош А.І.

В судове засідання 17.07.2017 року не з'явились представники Житлово-будівельного кооперативу "Потьомкінський" та ОСОБА_5, хоча зазначені особи повідомлялись належним чином про час, дату та місце судового засідання, та не скористались своїм правом відповідно до ст.22 ГПК України на участь в судовому засіданні.

При цьому, клопотань про відкладення розгляду справи від зазначених осіб не надходило. Апеляційною інстанцією також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою.

Пунктом 2 інформаційного листа Вищого господарського суду від 15.03.2010р. № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" роз'яснено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Отже, судова колегія дійшла висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутністю вищевказаного представника відповідача.

Перевірівши матеріали справи відповідно до вимог ст. 101 ГПК України, судова колегія дійшла таких висновків.

Судом встановлено, що 07 квітня 2016 року між ТОВ "Херсонміськбуд" (Орендодавець) та Житлово-будівельним кооперативом "Потьомкінський" (орендар) укладено договір суборенди земельної ділянки, за умовами якого Орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,2130 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 (далі - Земельна ділянка) під будівництво багатоквартирного житлового будинку із земель комунальної власності з правом передачі в суборенду; кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_1. Земельна ділянка загальною площею 0,2130 га, в тому числі: земельна ділянка площею 0,0613 га - під капітальною забудовою, земельна ділянка площею 0,1517 га - під прибудинковою територією.

За актом прийому - передачі від 07.04.2016 року ТОВ "Херсонміськбуд" передав, а ЖБК "Потьомкінський" прийняв в строкове платне користування вищезазначену земельну ділянку площею 0,2130 га.

У відповідності до вимог ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг дієздатності. Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи , які діють відповідно до установчих документів та закону (ч.2 ст. 203 та ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України).

Предметом спору в даній справі є договір суборенди земельної ділянки №б/н від 07 квітня 2016р., згідно умов якого Орендодавець (Позивач) передає, а Орендар (Відповідач) приймає в строкове платне користування (оренду) земельну ділянку загальною площею - 0,2130 га , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 Даний договір зі сторони Позивача підписаний директором ОСОБА_11

У розділі 6 Статуту ТОВ ХЕРСОНМІСЬКБУД визначено, що в товаристві створюються наступні органи керівництва: а), найвищий орган загальні збори учасників (учасника), б), виконавчий орган директор; в), контролюючий орган - ревізійна комісія.

Пунктом 6.2.11. Статуту Позивача передбачено, що загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з питань визначених Статутом товариства і законом до виключної компетенції Загальних зборів Засновників може бути також віднесене вирішення інших питань. До компетенції загальних зборів учасників товариства належить зокрема: прийняття рішення щодо розпорядження активами, коштами, майном Товариства тобто надання попередньої згоди на вчинення від імені товариства наведеного вище правочину щодо розпорядження нематеріальним активом (правом користування земельною ділянкою) Товариства; будь-які правочини, які стосуються нерухомого майна, транспортних засобів , паїв, часток, корпоративних прав та ін.. визначеного в п. 7.3.6. Статуту Товариства в редакції 2014 року.

У розділі 6, пунктах 7.1, 7.2. Статуту Позивача в редакції 2014 року, встановлено, що управління поточною діяльністю товариства здійснюється виконавчим органом директором. Директор вирішує всі питання товариства, крім тих, які віднесені до виключної компетенції загальних зборів учасників Загальні збори учасників можуть винести рішення про передачу частини належних їм прав в компетенцію директора.

Пунктом 7.3.6. Статуту передбачено, що директор має право лише у відповідності з рішенням Загальних зборів Засновників видавати доручення від імені товариства, управляти та розпоряджатися активами, майном, коштами Товариства, тобто після отримання рішення загальних зборів засновників, викладеного у рішенні загальних зборів учасників товариства, вчиняти наведений вище нижче правочини, в тому числі видавати доручення від імені Товариства, управляти та розпоряджатися майном коштами Товариства укладати договори.

Як вбачається з обставин справи, об'єкт оренди є активом Позивача, право користування земельною ділянкою загальною площею - 0,2130 га , що знаходиться за адресоюАДРЕСА_2 а відтак враховуючи положення Статуту товариства, директор ОСОБА_10 перевищив надані йому повноваження в частиш одноосібного прийняття рішення про укладення та підписання з Відповідачем договору оренди нерухомого майна, без рішення загальних зборів учасників Позивача.

З матеріалів та обставин справи вбачається, що рішення про укладення оспорюваного договору загальним зборами учасників Позивача не приймалось.

З матеріалів справи вбачається, що засновниками ТОВ "Херсонміськбуд " є ОСОБА_5,- апелянт у справі, та ОСОБА_11 При наявності спору між зазначеними особами не можна вважати законним укладання договору від імені юридичної особи одним засновником без згоди другого засновника.

Згідно ч. З ст. 92 Цивільного кодексу України орган, або особа , яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відповідності до вимог ст. 241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Крім цього у п. 3.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними (із змінами та доповненнями) зазначено, що припис абзацу першого частини третьої статті 92 ЦК України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України).

Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють). Наприклад, третя особа, укладаючи договір, підписаний керівником господарського товариства, знає про обмеження повноважень цього керівника, оскільки є учасником товариства і брала участь у загальних зборах, якими затверджено його статут.

Якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.

Із оспорюваного договору вбачається, що він містить умову про підписання його від імені позивача директором, який діє на підставі статуту, а відтак, Відповідач був обізнаний зі Статутом Позивача в частині, що стосується обмеження повноважень директора.

Згідно п.3.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними визначено, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину. Як на підставу схвалення спірного правочину Суд посилається на наступне:

- переведення одноособово з боку Відповідача на розрахунковий рахунок Позивача кошти та прийняття їх Позивачем;

- повідомлення Відповідача про розірвання оспорюваного правочину.

Згідно вимог ч. 1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певним засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 ГПК України). Однак, як вбачається з матеріалів справи, пояснень його представника:

- відповідач перераховував кошти через фізичну особу, що позбавляло фізичної можливості Позивача повернути кошти на розрахунковий рахунок Відповідача;

- відсутній фізичний та правовий механізм унеможливити перерахування котів на рахунок Позивача від будь-якої особи (тобто будь-хто може перерахувати кошти на рахунок Позивача і це не є підставою вважати наявність домовленостей), для унеможливлення перерахування коштів позивачем змінювався рахунок;

- крім цього, 05.07.2016, та 02.08.2016 Позивачем на адресу Відповідача надіслано листи про надання розрахункового рахунку для повернення коштів котрі помилково перераховані на рахунок Позивача;

- відсутнє рішення загальних зборів в розумінні статті 7.3.6 Статуту Товариства про схвалення осопрюваного правочину.

Відтак висновок господарського суду Херсонської області, що проведення платежів на рахунок Позивача, та лист про розірвання договору вчинене від імені Позивача не є належним доказом схвалення правочину, оскільки схвалення, в тому числі прийняття до виконання чи прийняття виконаного за правочином має бути вчинено особою, уповноваженою на вчинення такого правочину. Не може вважатися схваленням правочину вчинення дій особою, з перевищенням повноважень.

Крім того, судова колегія звертаєх увагу на те, що оспорюваний правочин укладено між пов'язаними юридичними особами , а саме директор ОСОБА_10 є засновником як позивача так і відповідача.

Згідно з приписами Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 Про судове рішення , судам необхідно при прийнятті рішення звертати увагу на наступне:

На підставі статті 124 Конституції України, частини першої статті 4-5, частини першої статті 84 ГПК судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення має бути викладено чітко, зрозуміло, грамотно (тобто не містити граматичних і стилістичних помилок, виправлень).

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обгрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4-2 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

У разі необхідності в мотивувальній частині рішення суд може зазначити про урахування ним:

рішення Конституційного Суду України про офіційне тлумачення Конституції та законів України, які підлягають застосуванню в даній справі, а також рішення про відповідність Основному Закону України нормативно-правових актів, зазначених у пункті 1 частини першої статті 150 Конституції України, якими сторони обґрунтовують свої вимоги або заперечення;

прийнятих відповідно до Конституції України і Закону України "Про судоустрій і статус суддів" постанов пленуму Вищого господарського суду України;

рішення Верховного Суду України, прийнятого за наслідками розгляду заяви про перегляд судових рішень господарських судів з підстав, передбачених статтею 111-16 ГПК.

Але судом першої інстанції не дотримано вищезазначені приписи процесуального законодавства.

Оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до приписів ст.49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99; 101, 103 п.2, 104 ч.1 п. 3, 105 ГПК України, суд -

Постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 11 серпня 2016р. у справі №923/694/16 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонміськбуд" задовольнити.

Визнати недійсним договір суборенди земельної ділянки загальною площею 0,2130га, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована за адресою АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, укладений 07.04.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ХЕРСОНМІСЬКБУД" (код ЄДРПОУ 39543936) та Житлово-будівельним кооперативом "ПОТЬОМКІНСЬКИЙ" (код ЄДРПОУ 40321833)

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "ПОТЬОМКІНСЬКИЙ" (код ЄДРПОУ 40321833) на користь ОСОБА_5 судові витрати за подачу апеляційної скарги 1760,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят гривень)

Господарському суду Херсонської області доручити видати наказ із зазначенням усіх необхідних реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Н.В. Ліпчанська

Суддя В.А. Лисенко

Суддя А.І. Ярош