Постанова

від 13.07.2017 по справі 914/3484/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2017 р. Справа № 914/3484/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Дубник О.П.

суддів Матущака О.І.

Скрипчук О.С.

при секретарі Мокрій А.В.

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТзОВ) "Дует-СК" б/н від 01.07.2015 р. (вх. ЛАГС № 01-05/3042/15 від 07.07.2015 р.)

на рішення Господарського суду Львівської області від 03.06.2015 р.

у справі № 914/3484/13 (суддя Морозюк А.Я.)

за позовом: Заступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі:

позивача 1: Міністерства оборони України, м. Київ

позивача 2: Концерну "Військторгсервіс", м. Київ

до відповідача: ТзОВ "Дует-СК", м. Львів

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів:

третя особа 1: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів;

третя особа 2: Фонд державного майна України, м. Київ

про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та зобов'язання повернути нерухоме майно.

за участю представників:

від прокуратури: Шадловська О.В. -прокурор (посвідчення № 042679 від 11.04.2016р.);

від позивача-1: Шведа О.Б.- представник (довіреність в матеріалах справи);

від позивача-2: не з`явився (належно повідомлений);

від відповідача: не з`явився (належно повідомлений);

від третіх осіб: не з`явилися (належно повідомлені).

Судом роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 28, 29 Господарського процесуального кодексу України (надалі -ГПК України).

Відводів складу суду в порядку ст.20 ГПК України не заявлялось. Заяв про технічну фіксацію судового процесу від сторін не надходило, у зв'язку з чим хід судового засідання фіксується у протоколі.

Причини відкладення розгляду справи викладені у відповідній ухвалі суду.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від від 15.09.2015 року у справі №914/3484/13 апеляційне провадження зупинено до вирішення Верховним судом України справи № 3-379г15/11-3 за заявою заступника Генерального прокурора України про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 16 червня 2014 р. у справі №914/2002/13.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 03.07.2017р. поновлено провадження у справі та призначено її до розгляду на 13.07.2017р.

Позивач-2, відповідач та треті особи у судове засідання участі уповноважених представників не забезпечили, про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, що підтверджується наявними у матеріалах справи списками згрупованих рекомендованих відправлень від 04.07.2017 р.

Представником відповідача через канцелярію суду подано клопотання б/н від 08.07.2017р. (вх. №01-04/4694/17) про перенесення судового засідання по справі на інший день у зв'язку з перебуванням у щорічній основній відпустці.

У судовому засіданні прокурор та представник позивача залишили вирішення клопотання на розсуд суду.

Колегія суддів, порадившись, вирішила клопотання відхилити, виходячи з наступного.

Як видно із вищезазначеного клопотання, відповідачу було відомо про те, що розгляд апеляційної скарги було призначено на 13.07.2017р. і він міг забезпечити явку в судове засідання іншого представника, оскільки діюче законодавство не обмежує представництво інтересів в суді певним колом осіб, а тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника, не є правовою підставою для відкладення розгляду справи. Відповідно до п 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Рішенням Господарського суду Львівської області від 03.06.2015 р. у справі № 914/3484/13 (суддя Морозюк А.Я.) позовні вимоги задоволено повністю та зобов'язано ТзОВ "Дует-СК" повернути до державної власності в особі Міністерства оборони України у повне господарське відання Концерну "Військторгсервіс" приміщення загальною площею 39,0 кв.м., розташоване по вул. Стрийській, 36 у м.Львові. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дует-СК" в доход Державного бюджету України 6 043,50 грн. судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що виходячи зі змісту частини першої статті 216 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України), наслідком недійсності правочину є застосування двосторонньої реституції незалежно від добросовісності сторін правочину. Таким чином, Господарський суд Львівської області прийшов до висновку, що вимога про зобов'язання повернення майна, заявлена заступником прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Концерну "Військторгсервіс" відповідно до ст. 216 ЦК України, шляхом повернення майна від ТОВ "Дует-СК" до державної власності в особі Міністерства оборони України у повне господарське відання Концерну "Військторгсервіс",є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, ТзОВ "Дует-СК" оскаржило таке в апеляційному порядку.

Апелянт зазначає, що виходячи зі змісту ч. 1 ст. 216 ЦК України наслідком недійсності правочину є застосування двосторонньої реституції незалежно від добросовісності сторін правочину. Суд обійшов увагою вимогу про обов'язковість повернення кожній із сторін того, що було передано на виконання недійсного правочину. Стверджує, що порушення було допущене саме Концерном "Військторгсервіс", а добросовісний набувач залишився без компенсації вартості сплаченої за майно. Просить рішення Господарського суду Львівської області від 03.06.2015 р. у справі № 914/3484/13 скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову Заступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України та Концерну "Військторгсервіс" до ТзОВ "Дует-СК" про повернення майна до державної власності в особі Міністерства оборони України у повне господарське відання Концерну "Військторгсервіс" відмовити.

У письмових поясненнях Концерн "Військторгсервіс" просить залишити рішення Господарського суду Львівської області від 03.06.2015 р. у справі № 914/3484/13 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, зазначає що оскільки майно вибуло з володіння власника не з його волі, таке майно може бути витребувано у добросовісного набувача - ТзОВ "Дует-СК".

Інші учасники судового процесу не скористались своїм правом та не надали відзивів на апеляційну скаргу.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, керуючись нормами ст. 101 ГПК України щодо меж перегляду справи в апеляційній інстанції, вважає, що є можливим прийняти за наслідками розгляду апеляційної скарги постанову в даному судовому засіданні.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, оцінивши зібрані по справі докази, та дослідивши фактичні обставини у справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, при цьому, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду встановила наступні обставини та керувалася такими мотивами.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.11.2013р. у даній справі відмовлено в задоволенні позову.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.04.2014р. у даній справі рішення Господарського суду Львівської області від 12.11.2013р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.07.2014р. у даній справі постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.04.2014р. та рішення Господарського суду Львівської області від 12.11.2013р. скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.10.2014р. у даній справі позовні вимоги заступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері було задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 10.04.2009р. нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, буд. 36, укладений між ТОВ "Дует-СК" та Концерном "Військторгсервіс". Витребувано у ТОВ "Дует-СК" нежитлове приміщення, загальною площею 39 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, буд. 36, та повернуто його до державної власності в особі Міністерства оборони України у господарське відання Концерну "Військторгсервіс".

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.12.2014 р. у даній справі рішення Господарського суду Львівської області від 20.10.2014р. скасовано в частині витребування у ТОВ "Дует-СК" нежитлового приміщення, загальною площею 39, 0 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, буд. 36. В іншій частині рішення Господарського суду Львівської області від 20.10.2014 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.03.2015 р. залишено без змін постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.12.2014 р. та рішення Господарського суду Львівської області від 20.10.2014 р. у даній справі в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу від 10.04.2009 р. нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, буд. 36, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дует-СК" та Концерном "Військторгсервіс". Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.12.2014р. та рішення Господарського суду Львівської області від 20.10.2014р. у справі № 914/3484/13 в частині позовної вимоги про зобов'язання ТзОВ "Дует-СК" повернути до державної власності в особі Міністерства оборони України у повне господарське відання Концерну "Військторгсервіс" приміщення магазину загальною площею 39 кв.м., розташованого по вул. Стрийській, 36 у м. Львові, скасовано, а справу № 914/3484/13 в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

За результатами нового розгляду справи в цій частині вимог і прийняте оскаржуване рішення суду від 03.06.15 р.

Предметом позову є матеріально-правова вимога заявлена Заступником прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Концерну "Військторгсерівс" до ТОВ "Дует-СК" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення та зобов'язання ТОВ "Дует-СК" повернути до державної власності в особі Міністерства оборони України у повне господарське відання Концерну "Військторгсерівс" спірне приміщення.

Оскільки рішенням Господарського суду Львівської області від 20.10.2014р. у даній справі було визнано недійсним договір купівлі-продажу від 10.04.2009р. нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, буд. 36, укладений між ТзОВ "Дует-СК" та Концерном "Військторгсервіс", і у цій частині рішення набрало законної сили, на новому розгляді судом першої інстанції розглядалась позовна вимога в частині зобов'язання ТзОВ "Дует-СК" повернути до державної власності в особі Міністерства оборони України у повне господарське відання Концерну "Військторгсервіс" приміщення магазину загальною площею 39 кв.м., розташоване по вул. Стрийській, 36 у м. Львові.

Заступником прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Концерну "Військторгсервіс" у поданому позові заявлено вимоги про визнання недійсним договору із застосуванням наслідків недійсності правочину відповідно до ст. 216 ЦК України, шляхом повернення майна від ТзОВ "Дует-СК" до державної власності в особі Міністерства оборони України у повне господарське відання Концерну "Військторгсервіс".

У постанові Вищого господарського суду України від 18.03.2015 р. вказано, що суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутності правових підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 388 ЦК України. Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що вимогу про зобов'язання ТзОВ "Дует-СК" повернути до державної власності спірне майно через недійсність правочину в порядку ст. 216 ЦК України може заявити лише сторона правочину - Концерн "Військторгсервіс", і оскільки такий висновок призвів до неправильного застосування судом норм матеріального права, то це є підставою для скасування оскаржуваної постанови в цій частині.

Між Концерном "Військторгсервіс" (в особі начальника філії "Управління торгівлі Західного оперативного командування Концерну "Військторгсервіс" Свідерського Г.М., який діє на підставі довіреності, посвідченої 12.09.2007 за реєстровим № 4165 Ганчуком Ю.Я. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу), як продавцем, та ТзОВ "Дует-СК", як покупцем, укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 10.04.2009 р.

Згідно договору продавець передає у власність, а покупець приймає у власність відповідно до чинного законодавства України наступне майно - нежитлове приміщення, яке знаходиться у м. Львові, по вулиці Стрийська, буд. № 36 (надалі - нерухомість), загальною площею 39, 0 кв.м. Договір підписано та скріплено печатками сторін. Укладення договору посвідчив приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Тимків І.М. за реєстровим № 1009.

Згідно акту прийому-передачі від 17.04.2009 р. (затвердженим начальником філії "УТ ЗахОК" Концерну "Військторгсервіс" Г.М. Свідерським) нежитлове приміщення у м. Львові, по вулиці Стрийська, буд. № 36, загальною площею 39,0 кв.м., передано відповідачу.

Витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно № 22297548 від 27.03.2009 свідчить, що нежитлове приміщення площею 39,0 кв.м. за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, буд. 36, було власністю держави та знаходилося на праві господарського відання Державного підприємства Міністерства оборони України "Управління торгівлі Західного оперативного командування".

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, нежитлове приміщення площею 39, 0 кв.м, за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, будинок 36, належить ТОВ "Дует-СК" на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 10.04.2009 № 1009.

Згідно чинних в період 1997-2011 рр. Положенням про Міністерство оборони України, затвердженим Указом Президента України №888 від 21.08.1997, Положенням про Міністерство оборони України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1080 від 03.08.2006, Міністерство оборони України здійснює управління державним майном, закріпленим за підприємствами, установами і організаціями, які належать до сфери управління міністерства.

Відповідно до п. 1.1 Статуту Концерну "Військторгсервіс", Концерн є державним господарським об'єднанням, заснованим на державній власності. Концерн належить до сфери управління Міністерства оборони України. Концерн здійснює господарську діяльність, реалізовуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), має відокремлене майно, закріплене за ним на праві господарського відання (п. 3.4 Статуту). Майно Концерну перебуває в державній власності і закріплене за ним на праві господарського відання (п. 7.3 Статуту).

У відповідності до частини 1 ст. 136 ГК України, право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

З огляду на викладене та у зв'язку з тим, що предметом договору купівлі-продажу від 10.04.2009 р. (який визнано недійсним) є майно, яке належить до державної власності в особі Міністерства оборони України, то останнє може бути позивачем у спорі з вимогою повернути до державної власності спірне майно поряд з Концерном "Військторгсервіс" як стороною правочину.

У п. 2.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 № 11 зазначено, що якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Прокурор, звертаючись до господарського суду із заявою про визнання правочину недійсним, виступає позивачем або зазначає у ній позивачем державний чи інший орган або установу, організацію, уповноважені здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах, наприклад, управляти майном, що є предметом цього правочину, і визначає відповідачами, як правило, сторони за правочином (договором). Виняток можуть становити випадки, коли однією з сторін є названий орган (установа, організація); у такому разі відповідачем визначається друга сторона.

Також, у листі Верховного Суду України "Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України" від 01.04.2014р. зазначено, що за змістом ст. ст. 215, 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 р. № 9 роз'яснено, що реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим, вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину за правилами реституції, може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога про зобов'язання повернення майна, заявлена заступником прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Концерну "Військторгсервіс" відповідно до ст. 216 ЦК України, шляхом повернення майна від ТзОВ "Дует-СК" до державної власності в особі Міністерства оборони України у повне господарське відання Концерну "Військторгсервіс", є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що прокурор просив фактично застосувати односторонню реституцію.

Однак, виходячи зі змісту частини першої статті 216 ЦК України, наслідком недійсності правочину є застосування двосторонньої реституції незалежно від добросовісності сторін правочину. Норма ч. 1 ст. 216 ЦК України є імперативною і суд має забезпечити зазначені в ній правові наслідки.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про зобов'язання ТзОВ "Дует-СК" повернути до державної власності в особі Міністерства оборони України у повне господарське відання Концерну "Військторгсервіс" приміщення загальною площею 39,0 кв.м., розташоване по вул. Стрийській, 36 у м.Львові чим фактично застосував односторонню реституцію, про що обгрунтовано зазначено скаржником у апеляційній скарзі.

Враховуючи вищенаведені норми матеріального права, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про застосування односторонньої реституції, що суперечить ч. 1 ст. 216 ЦК України.

Згідно договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 10.04.2009 р. продажна ціна нерухомості становить 106650,00 грн. у тому числі з ПДВ на підставі протоколу №1102-н про хід публічних торгів від 21.11.2008р.

Виходячи з ч. 1 ст. 216 ЦК України, з урахуванням того, що позов Прокурора поданий в інтересах держави в особі як позивача-1, так і позивача-2, з вимогою до відповідача повернути отримане ним нерухоме майно до державної власності у повне господарське відання Концерну "Військторгсервіс" підлягають до задоволення, а отримані позивачем-2 кошти за нерухоме майно в сумі 106650,00грн., підлягають стягненню на користь відповідача.

Щодо доводів ТОВ "Дует-СК" щодо застосування позовної давності то суд зазначає таке.

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду України від 20.08.2013 р. у справі № 3-18гс13 у випадку коли прокурор та позивачі не є сторонами оспорюваних угод та були позбавлені права під час судового розгляду перевірити повноваження осіб, які укладали ці правочини, а про обставини, які стали підставою звернення до суду, прокуратура дізналася лише зі звернення позивача, то початок перебігу позовної давності слід обраховувати не з моменту, коли прокуратурі стало відомо про наявність оспорюваних правочинів, а з моменту, коли органи прокуратури дізнались про факт відсутності у представника необхідного обсягу дієздатності.

Про факт допущення порушень Міністерство та органи прокуратури, дізналися після проведення Фондом державного майна України перевірки щодо дотримання порядку відчуження майна Концерном "Військторгсервіс" та складання відповідного висновку від 20.03.2013р. №10-24-3491. Позовну заяву було скеровано до суду першої інстанції прокурором 02.09.2013р.

Прокурор та міністерство не були сторонами спірного правочину, не знали про незаконність відчуження майна, позовну давність щодо них слід обчислювати з моменту, коли саме вони дізналися про порушення закону при укладенні такого договору, відтак строк позовної давності для звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави в особі Міністерства оборони України не сплив, що підтверджується також постановою Вищого господарського суду України від 18.03.2015 р. винесеній у даній справі.

Аналогічна правова позиція відображена у справах №914/2280/13 та 914/3178/13. Окрім цього, рішення суду в частині задоволення вимог прокурора щодо недійсності правочину набрало законної сили і як уже зазначалось судом апеляційної інстанції, справа направлена на повторний розгляд лише в частині застосування наслідків недійсності правочину, визнаного судом недійсним, Саме при розгляді позовної вимоги щодо недійсності правочину суди розглядали питання застосування позовної давності.

Підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (п. 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України).

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги та зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції в частині застосування односторонньої реституції, у зв'язку із чим слід стягнути з Концерну "Військторгсервіс" на користь ТзОВ "Дует-СК" 106650,00 грн. вартості об'єкта нерухомості.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій Концерну "Військторгсервіс", який допустив порушення закону при вчиненні правочину, відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України, на нього слід покласти судові витрати (правова позиція в цій частині викладена у постанові Вищого господарського суду України від 24 грудня 2014 року у справі № 914/2691/13). Таким чином, з Концерну "Військторгсервіс" слід стягнути 6 043,50 грн. судового збору в доход Державного бюджету України та 3104,10 грн. судового збору на користь ТзОВ "Дует-СК".

Керуючись ст. ст. 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу задоволити частково. Рішення Господарського суду Львівської області від 03.06.2015 р. у цій справі змінити, виклавши резолютивну частину у наступній редакції:

Позов задоволити повністю.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Дует-СК" (79014, м. Львів, вул. І. Вільде, 22/2, код ЄДРПОУ 33285493) повернути до державної власності в особі Міністерства оборони України (03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6, код ЄДРПОУ 00034022) у повне господарське відання Концерну "Військторгсервіс" (03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 28-А, код ЄДРПОУ 33689922) приміщення загальною площею 39,0 кв.м., розташоване по вул. Стрийській, 36 у м.Львові.

Стягнути з Концерну "Військторгсервіс" (03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 28-А, код ЄДРПОУ 33689922) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дует-СК" (79014, вул. І.Вільде, 22/2, м. Львів, код ЄДРПОУ 33285493) 106650,00 грн. вартості об'єкта нерухомості.

Стягнути з Концерну "Військторгсервіс" (03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 28-А, код ЄДРПОУ 33689922) в доход Державного бюджету України 6 043,50 грн. судового збору.

Стягнути з Концерну "Військторгсервіс" (03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 28-А, код ЄДРПОУ 33689922) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дует-СК" (79014, вул. І.Вільде, 22/2, м. Львів, код ЄДРПОУ 33285493) 3104,10 грн. судового збору.

2. Місцевому господарському суду видати накази.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-І Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 18.07.2017р.

Головуючий суддя Дубник О.П.

Суддя Матущак О.І.

Суддя Скрипчук О.С.