Ухвала

від 19.07.2017 по справі 530/284/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 530/284/17 Номер провадження 22-ц/786/1718/17Головуючий у 1-й інстанції Должко С. Р. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Триголова В.М.

Суддів: Карпушина Г.Л., Дорош А.І.

при секретарі Діхтяр Т.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Благовість"

на рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 18 травня 2017 року

по справі за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Благовість" до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_2 про захист права користування земельною ділянкою та визнання договору припиненим,-

в с т а н о в и л а :

У березні 2017 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що 26.12.2012 року між Зіньківською районною державною адміністрацією Полтавської області та СТОВ Благовість укладено договір оренди земельної ділянки площею 40.06 га кадастровий номер НОМЕР_1, терміном до 22 червня 2022 року, але 26 листлпада 2015 року Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки площею 38.0234 га у тому числі ріллі - 38.0234 га та 05.12.2015 року реєстраційною службою Зіньківського районного управління юстиції Полтавської області зареєстровано речове право за №12387133 (площа 38.02 га). Термін дії договору 21 рік.

Відповідно до наказу № 2687/0/75-15-СГ від 24.11.2015 року затверджено розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів на території Дейкалівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області. Передано ОСОБА_2 земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності, кадастровий номер НОМЕР_1, загальною площею 38.0234 га з них: ріллі-38.0234 га, земель запасу для ведення фермерського господарства в довгострокову оренду терміном на 21 рік на території Дейкалівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області.

Позивач вважає, що укладення такого договору порушує його законні права у зв язку з чим просив визнати укладений 26 листопада 2015 року договір оренди між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_2 недійсним.

Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 18 травня 2017 року в задоволенні позову Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Благовість" до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_2 про захист права користування земельною ділянкою та визнання договору припиненим - відмовлено.

З даним рішенням суду не погодився позивач подавши на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апелянт вважає, що рішення місцевого суду є незаконним та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також посилається на те, що судом неправильно було встановлено обставини справи, що призвело до ухвалення неправомірного рішення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, розпорядженнями Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області від 22.06.2005 року № 307 (із змінами від 17.10.2012 № 533 і від 19.12.2012 № 692) прийнято рішення про передачу в оренду СТОВ Благовість земельних ділянок загальною площею 577,33 га, з них: рілля 100,00 га, сіножаті 161,83 га, пасовища - 291,61 га, господарські будівлі і двори - 23,89 га, за рахунок земель запасу, що розташовані за межами населених пунктів Дейкалівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 17 років (а.с.7-9).

26.11.2012 року між Зіньківською районною державною адміністрацією Полтавської області та СТОВ Благовість укладено договір оренди земельної ділянки площею 36,58 га кадастровий номер НОМЕР_1, терміном до 22 червня 2022 року (а.с.10-12). Але вказаний договір зареєстрований у встановленому законом порядку не був.

Відповідно до наказу № 2686/0/75-15-СГ від 24.11.2015 року затверджено розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів на території Дейкалівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області. Передано ОСОБА_2 земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності, кадастровий номер НОМЕР_1, загальною площею 38,0234 га з них: ріллі - 38,0234 га, земель запасу для ведення фермерського господарства в довгострокову оренду терміном на 21 рік на території Дейкалівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області. У місячний термін укласти договір оренди землі та зареєструвати право користування на земельну ділянку.

Відмовляючи СТОВ Благовість у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що спірний договір оренди земельної ділянки був укладений 26 листопада 2015 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_2, а тому позивач СТОВ Благовість в даному випадку не є тим суб єктом, що може визнавати його недійсним, оскільки не є стороною договору та не є власником чи землекористувачем вищезазначеної земельної ділянки. Таким чином, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні змінених позовних вимог СТОВ Благовість .

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договори оренди землі є укладеними з моменту їх державної реєстрації.

Відповідно до статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Згідно із частиною пятою статті 6 Закону України Про оренду землі право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Підпунктом 6 пункту 2 частини першої статті 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Таким чином, учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоду встановленої Форми . Разом з тим цивільні права та обовязки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договорів оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації .

Тому, виходячи з положень статті 638 ЦК України, статей 125, 126 ЗК України договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації.

У постанові Верховного Суду України від 19 лютого 2014 року (справа № 6- 162цс13) викладено правовий висновок про те, що цивільні права та обовязки, на досягнення яких спрямоване волевиявлення сторін договору оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації. У момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладання договору.

Крім того, відповідно до правової позиції висловленої у Постанові Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06.11.2009 р. № 9, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210та 640 ЦК Українине є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації (пункт 8).

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що договір оренди землі, який був укладений між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Благовість та Зіньківською районною державною адміністрацією в Полтавській області є не укладеним, та таким, що не породжує відповідні права та обовязки.

З матеріалів справи вбачається, що спірний договір оренди земельної ділянки від 26.11.2015року між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_2 укладений з неухильним дотриманням Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 р. № 220.

З наданих відповідачами доказів вбачається, що останніми дотримано вимоги чинного законодавства, якими врегульовано питання передачі земель державної власності для ведення фермерського господарства Оспорюваний позивачем договір оренди набрав чинності у встановленому порядку, тобто після його державної реєстрації, є чинним на момент розгляду справи, іншими особами його дійсність не оскаржувалася.

Апелянтом не наведено належних доводів та не надано відповідних доказів, що положення спірного договору оренди, якимось чином стосуються чи порушують його права чи законні інтереси.

Згідно правової позиції Верховного Суду України викладеної у справі № 6 - 2510 цс 15 від 16 грудня 2015 року рішення органу місцевого самоврядування у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта, вичерпує свою дію після його реалізації, а вимоги про визнання такого рішення незаконним повинні розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло речове право. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним розглядається як спосіб захисту порушеного цивільного права за п. 10 частини другої статті 16 ЦК України та повинна пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства.

У відповідності до п. 3 постанови Пленуму ВССУ України від 01 березня 2013 року № 3 Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 15, 16 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) (далі - КАС), Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12; далі - ГПК), Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК) або Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства. У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа). Оскільки згідно зі статтею 16 ЦПК не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства. Разом із тим суд також має врахувати, що в порядку цивільного судочинства підлягають розгляду справи у разі, якщо однією зі сторін є фізична особа, а вимоги взаємопов'язані між собою і окремий їх розгляд неможливий. За таких обставин судова колегія приходить до висновку, що у відповідності до правовій позиції Верховного Суду України викладеної у справі № 6 - 2510 цс 15 від 16 грудня 2015 року даний спір розглядається як спосіб захисту порушеного цивільного права за п. 10 частини другої статті 16 ЦК України. Крім того позовні вимоги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Благовість" до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_2 про захист права користування земельною ділянкою та визнання договору припиненим тісно взаємопов'язані між собою і окремий їх розгляд неможливий .

Інші доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують, тому колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції в повній мірі ґрунтуються на законі та судом було правильно встановлено характер правовідносин сторін у справі та застосовано норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

За таких обставин, враховуючи наведене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування рішення місцевого суду, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 314, 315, 317, 319ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Благовість" відхилити.

Рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 18 травня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя: /підпис/ В.М. Триголов

Судді : /підписи/ Г.Л. Карпушин

А.І. Дорош

Копія вірно

суддя Апеляційного суду

Полтаської області В.М. Триголов