Рішення

від 20.07.2017 по справі 752/19362/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Апеляційне провадження № 22-ц/796/7083/2017 Головуючий у 1 інстанції - Мирошниченко О.В.

Унікальний номер справи № 752/19362/16-ц Доповідач - Андрієнко А.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого судді Андрієнко А.М.

Суддів: Заришняк Г.М.

МараєвоїН.Є.

При секретарі Майданець К.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 23 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2016 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідачів Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва ГТУЮ у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. В ході судового розгляду, подавши уточнену позовну заяву, просив суд стягнути з Державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби України у м. Києві на його користь грошову компенсацію у сумі 42 000 доларів США, яка підлягає сплаті в гривнях за офіційним курсом, встановленим Національним банком України до долару США станом на дату платежу та моральну шкоду в розмірі 90 000 гривень, у рахунок відшкодування шкоди, заподіяної державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва ГТУЮ у м. Києві.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що 19.06.2015 року ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва визнано мирову угоду в цивільній справі №752/3541/14-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 простягнення грошової компенсації, встановлення порядку користування квартирою, зобов'язання усунути перешкоди у користуванні квартирою та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про встановлення порядку користування квартирою, зобов'язання усунути перешкоди у користуванні, стягнення грошової компенсації. Відповідно до п. 3 резолютивної частини ухвали ОСОБА_5 зобов'язується сплатити ОСОБА_3 40 000 доларів США в строк до 12 вересня 2015 року включно, яка підлягає сплаті у гривнях і визначається за офіційним курсом НБУ до долару США станом на дату платежу. Відповідно до п.4 резолютивної частини ухвали за несвоєчасну сплату суми, зазначеної у пункті 3 мирової угоди у повному обсязі, ОСОБА_5сплачує ОСОБА_3 штраф у сумі2 000 доларів США.Зазначена ухвала набрала законної сили 25.06.2015 року та ніким не оскаржувалась.

18.09.2015р. ОСОБА_3 звернувся до Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві із заявою від 18.09.2015р. № б/н про відкриття виконавчого провадження, до якої було додано виконавчий документ - ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 19.06.2015р. у справі № 752/3541/14-ц. 26.09.2015 року державним виконавцем винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження №48857258 щодо примусового виконання ухвали Голосіївського районного суду м. Києва у справі №752/3541/14-ц з порушенням строків, визначених Законом України Про виконавче провадження .

10.03.2016 року ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва у справі 752/16838/15-ц визнано дії державного виконавця неправомірними, постанову від 26.09.2016 року про відмову у відкритті виконавчого провадження №48857258 скасовано.

ОСОБА_3 зазначає, що боржник станом на дату звернення позивача до відповідача Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва ГТУЮ у м. Києві із заявою від 18.09.2015р. № б/н про відкриття виконавчого провадження, мала у власності Ѕ частки квартири АДРЕСА_1 в Голосіївському районі міста Києва та корпоративні права в розмірі 100 % внеску до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім ЖБІ-ГРУП . код 39901474 у сумі 1 250 000 грн. (один мільйон двісті п'ятдесят тисяч грн.)

В день винесення державним виконавцем постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження № 48857258 - у неробочий день, а саме 26.09.2015р., боржник безоплатно відчужила належне їй нерухоме майно (частку на квартиру АДРЕСА_1 в Голосіївському районі міста Києва, шляхом укладення договору дарування, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна № 55139067 від 15.03.2016р.

13.10.2015рокуборжник ОСОБА_5 безперешкодно відчужила частку в розмірі 60 % внеску до статутного капіталу TOB ТД ЖБІ-ГРУП у сумі 750 000 грн. (сімсот п'ятдесят тисяч гривень) шляхом укладення Договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства від 13.10.2015р.

02.06.2016р. ОСОБА_5 безперешкодно відчужила частку в розмірі 40 % статутного капіталу TOB ТД ЖБІ-ГРУП у сумі 500 000 грн. (п'ятсот тисяч гривень) шляхом укладення Договору № 1 купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства від 02.06.2015р.

Позивач зазначає, що, попри відчуження боржником свого нерухомого майна, корпоративних прав, в тому числі за відплатними договорами, що передбачало отримання боржником грошових коштів (всього не менш ніж 1 250 000 грн. (один мільйон двісті п'ятдесят тисяч гривень), стан розрахунків між позивачем та боржником з моменту ухвалення судового рішення не змінився, адже будь-яких заходів з примусового виконання судового рішення державним виконавцем на момент відчуження боржником майна здійснено не було. Боржник жодного платежу станом на поточну дату за зобов'язанням перед ОСОБА_3 не сплатила.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 23 березня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби України у м. Києві на користь ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 42 000 (сорок дві тисячі) доларів США, які підлягають сплаті у гривнях за офіційним курсом, установленим Національним банком України до долару США, що становить 1 127 700 (один мільйон сто двадцять сім тисяч сімсот), та 5 000 (п'ять тисяч )гривень моральної шкоди, а всього - 1 132 700 (один мільйон сто тридцять дві тисячі сімсот) гривень. В іншій частині позову - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник відповідача Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи тим, що суд неповно з'ясував обставини справи, зібраним доказам не дав належної оцінки та допустив порушення норм матеріального і процесуального закону .

Представник апелянта підтримав апеляційну скаргу , просив рішення суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач просив відхилити апеляційну скаргу , а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість постановленого рішення в цій частині, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.

Судом встановлено, що ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 19.06.2015р. визнано та затверджено мирову угоду в справі №752/3541/14-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про стягнення грошової компенсації, встановлення порядку користування квартирою, зобов'язання усунути перешкоди у користуванні квартирою та зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про встановлення порядку користування квартирою, зобов'язання усунути перешкоди у користуванні, стягнення грошової компенсації.

У відповідності до п.3 зазначеної мирової угоди (набрала законної сили 25.06.2015р.) ОСОБА_6 зобов'язалася в строк до 12.09.2015р. сплатити ОСОБА_3грошову компенсацію вартості Ѕ частини квартири в сумі 40 000,00 доларів США; згідно п.4 мирової угоди - за несвоєчасну сплату суми, зазначеної у п.3 мирової угоди у повному обсязі, ОСОБА_5сплачує ОСОБА_3 штраф у розмірі 2000,00 доларів США. Станом на 18.09.2015р. грошова компенсація в сумі 40 000,00 доларів ОСОБА_5 не сплачена.

18.09.2015р. ОСОБА_3 подав до ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві заяву про відкриття виконавчого провадження від 18.09.2015р. №б/н, до якої додав виконавчий документ - зазначену Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 19.06.2015р. в справі №752/3541/14-ц.

Представником ОСОБА_3 у ВДВС Голосіївського РУЮ у м.Києві 30.09.2015р. отримано постанову від 26.09.2015р. державного виконавця Сперкач Я.О. про відмову у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання зазначеної ухвали Голосіївського районного суду міста Києва в справі №752/3541/14-ц разом із супровідним листом від 26.09.2015р.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 10.03.2016 року скаргу ОСОБА_3 на постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві про відмову у відкритті виконавчого провадження - задоволено частково. Визнано дії державного виконавця ВДВС Голосіївського РУЮ у м.Києві Сперкач Я.О. в частині винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 26.09.2015р. з примусового виконання ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 19.06.2015р. у справі №752/3541/14-ц - неправомірними. Скасовано постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві Сперкач Я.О. про відмову у відкритті виконавчого провадження від 26.09.2015р. з примусового виконання ухвали Голосіївського районного суду міста Києва №752/3541/14-ц. Зобов'язано державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві Сперкач Я.О. вирішити, з дотриманням вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст.25 Закону України Про виконавче провадження , питання щодо прийняття виконавчого документу - ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 19.06.2015р. у справі №752/3541/14-ц - до виконання, відкриття виконавчого провадження та надіслання заявникові копії винесеної постанови та здійснити виконавчі дії згідно із Законом України Про виконавче провадження щодо примусового виконання ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 19.06.2015р. у справі №752/3541/14-ц - щодо стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 грошової компенсації у сумі 40 000,00 доларів США та штрафу в розмірі 2 000,00 доларів США, а всього заборгованості у сумі 42 000,00 доларів США.

Зобов'язано Відділ державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві не пізніше ніж у місячний строк з дня одержання ухвали суду повідомити Голосіївський районний суд м. Києва та ОСОБА_3 про виконання даної ухвали.

29.06.2015 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 укладено договір дарування Ѕ частини квартири АДРЕСА_2, що підтверджується копією Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо об'єктів нерухомого майна № 551390067 від 15.03.2016 р.

13.10.2015 року укладено договір купівлі-продажу (відступлення) корпоративних прав (частки у статутному капіталі) між ОСОБА_5 та ОСОБА_9, відповідно до якого ОСОБА_5 зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати ОСОБА_9 частину своєї частки у статутному капіталі ТОВ Торговий дім ЖБІ-Груп в розмірі 60% , а ОСОБА_9 зобов'язується прийняти цю частку і сплатити за неї обговорену грошову суму.

02.06.2016 року укладено договір №1 купівлі-продажу частки у статутному капіталі між ОСОБА_5 та ОСОБА_9, відповідно до якого ОСОБА_5 зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати ОСОБА_9 частину своєї частки у статутному капіталі ТОВ Торговий дім ЖБІ-Груп в розмірі 40%, а ОСОБА_9 зобов'язується прийняти цю частку і сплатити за неї обговорену грошову суму.

12.09.2016 року постановою державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва ГТУЮ у м. Києві ОСОБА_10 повернуто виконавчий документ стягувачеві, винесену у ході виконання виконавчого документа - УхвалуГолосіївського районного суду м. Києва від 19.06.2015 р. у справі № 752/3541/14-ц, на підставі пункту 2 ч.1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження , за яким виконання не здійснювалось або здійснено частково повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що діями державного виконавця завдано збитки позивачу.

Відповідно до ст.. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не надано достатніх та допустимих доказів того, що неправомірними діями чи бездіяльністю державного виконавця позивачу завдані збитки, не зазначено в чому вони полягають.

Відповідно до ст.. 1173 ЦК України відшкодуванню підлягає шкода, яка фактично завдана матеріальним благам особи незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, органом місцевого самоврядування , незалежно від вини цієї особи.

Незаконними діяннями органів державної влади, органів Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування є діяння , які суперечать приписам законів чи інших нормативних актів або здійснені поза межами компетенції вищезазначених органів. Незаконність рішення, дії чи бездіяльності завдавача шкоди повинна бути доведена .

Як встановлено в судовому засіданні на виконання державної виконавчої служби Голосіївського ВДВС м.Києва надійшла ухвала Голосіївського районного суду м. Києва від 19.06.2015р. у справі №752/3541/14-цпро визнання мирової угоди між подружжям ОСОБА_5.

Відмовляючи у відкритті виконавчого провадження, державний виконавець зазначив про невідповідність виконавчого документа ст.18 Закону України Про виконавче провадження та відсутність заходів примусового виконання.

Таким чином державний виконавець правомірно зазначив у постанові про відмову у відкритті виконавчого провадження від 26.09.2015р. з примусового виконання ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 19.06.2015р. у справі №752/3541/14-ц , що ухвала про визнання мирової угоди між сторонами не підлягає примусовому виконанню взагалі, так як вона не носить зобов'язального характеру.

Таку ж правову позицію висловив Верховний суд України при розгляді справи № 6-274цс15, а саме: Відповідно до статті 175 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета позову.

У разі укладення сторонами мирової угоди суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Закриваючи провадження у справі, суд за клопотанням сторін може постановити ухвалу про визнання мирової угоди.

Згідно із пунктом 2 частини другої статті 17 Закону України Про виконавче провадження виконанню державною виконавчою службою підлягають ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Вимоги до виконавчого документа закріплено у статті 18 цього Закону.

Однією з підстав відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження є невідповідність виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 Закону України Про виконавче провадження (пункт 6 частини першої статті 26 цього Закону).

Відповідно до пункту 5 статті 3 Закону України Про виконавче провадження (в редакції від 21 квітня 1999 року) було передбачено, що мирові угоди, які затверджені судом, відносяться до рішень, що підлягають виконанню державною виконавчою службою.

Однак, Законом України від 18 листопада 2003 року № 1255 Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень положення пункту 5 статті 3 Закону України Про виконавче провадження виключено.

Отже, на момент постановлення ухвали суду про визнання мирової угоди вона не відносилась до рішень, що підлягають виконанню державною виконавчою службою.

Системний аналіз зазначених норм показав, що у разі невиконання однією зі сторін зобов'язань за умовами мирової угоди інша сторона угоди не позбавлена можливості звернутися до суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди. При цьому звернення заінтересованої особи до суду із зазначеним позовом без попереднього отримання постанови державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження не є підставою для відмови в задоволенні указаного позову.

За таких обставин, факт невиконання даного рішення суду державним виконавцем із об'єктивних причин , на думку колегії суддів, не є з боку державного виконавця завдаванням матеріальної шкоди позивачу, оскільки діями чи бездіяльністю самого державного виконавця будь-яких збитків позивачу не завдано.

Кошти не повернуті позивачу за мировою угодою, не повернуті не з вини державного виконавця, а у зв'язку із невиконанням ОСОБА_5 умов мирової угоди.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права ( реальні збитки).

Позивач не надав суду доказів того, що саме незаконними діями чи бездіяльністю державного виконавця йому було завдано реальних втрат ( збитків), а тому в цій частині рішення суду першої інстанції є незаконним та необгрунтованим і підлягає скасуванню .

Відповідно до ст.. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції послався на те, що діями державного виконавця завдано моральної шкоди позивачу.

Однак, з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна, так як суд неповно встановив обставини справи, прийшов до висновків, які не відповідають обставинам справи, а тому відповідно до ст.. 309 ЦПК України і в цій частині рішення суду підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст..ст. 303, 307, 313-316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві задовольнити.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 23 березня 2017 року скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення , яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді: