Ухвала

від 08.06.2017 по справі 375/1626/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 375/1626/15-ц Головуючий у І інстанції Нечепоренко Л. М. Провадження № 22-ц/780/2191/17 Доповідач у 2 інстанції Коцюрба О. П. Категорія 47 08.06.2017

УХВАЛА

Іменем України

08 червня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого - Коцюрби О.П.,

Суддів - Сержанюка А.С., Суханової Є.М.,

При секретарі - Топольському В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 15 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя.

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, пояснення сторін, вивчивши матеріали цивільної справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3 звернулася до Рокитнянського районного суду Київської області із позовом про поділ майна подружжя, посилаючись на те, що вона з 17.07.1993 року перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2. Під час шлюбу, ОСОБА_2 - рішенням Рокитнянської селищної ради Київської області від 13.10.2004 року було передано у власність земельну ділянку загальною площею 0,0870 га., по АДРЕСА_1, де вони згодом з 2004 року по 2008 рік збудували житловий будинок, загальною площею 304,9 кв. м. та гараж, при цьому - рішенням виконавчого комітету Рокитнянської селищної ради Київської області № 323 від 24.12.2008 року визнано право власності на вказаний житловий будинок та господарську споруду за ОСОБА_2, а 09.10.2009 року виконавчим комітетом Рокитнянської селищної ради

Київської області, відповідачу видано свідоцтво про право власності на вказаний будинок.

Так як житловий будинок та господарська споруда будувалися під час шлюбу, ОСОБА_3 просила суд, у відповідності до ст. 61 СК України визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку № 20, загальною площею 304,9 кв. м., житловою площею 173,4 кв. м. та господарських споруд по АДРЕСА_1 та ? частину земельної ділянки, площею 0,0870 га., кадастровий номер НОМЕР_3, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка знаходиться по АДРЕСА_1.

При розгляді справи в суді, ОСОБА_3 звернулась до суду з заявою про збільшення позовних вимог в якій просила визнати за нею право власності на ? частину автомобіля VOLKSWAGEN LT 35, д.н.з. НОМЕР_4, поділити спільне сумісне майно, набуте ними за час шлюбу, визнавши за кожним з них право власності на ? частину житлового будинку № 20 загальною площею 304,9 кв. м., житловою площею 173,4 кв. м., з господарськими будівлями та спорудами - гаражем, площею 66,6 кв. м., по АДРЕСА_1, ? частину земельної ділянки, площею 0,0870 га., кадастровий номер НОМЕР_3, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка знаходиться по АДРЕСА_1.

15.02.2017 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 звернувся до суду з уточненою позовною заявою в якій просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 половину вартості вищевказаного автомобіля, в розмірі 76 558,05 грн., в іншій частині позовні вимоги залишити без змін, в редакції, викладеній в заяві про збільшення позовних вимог від 27.10.2016 року.

ОСОБА_2 звернувся в Рокитнянський районний суд Київської області з зустрічним позовом, в якому просив поділити спільне майно подружжя, визнати за ним право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_2 та 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,1529 га., кадастровий номер НОМЕР_5, яка знаходиться за вищевказаною адресою, та ? частину автомобіля VOLKSWAGEN B6, 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, посилаючись на те, що після укладення шлюбу із ОСОБА_3, ними був збудований житловий будинок АДРЕСА_2, який розташований на земельній ділянці площею 0,1529 га. та придбано інше майно, яке є їхньою спільною сумісною власністю.

У судовому засіданні ОСОБА_2 уточнив свої позовні вимоги та просив суд поділити спільне майно подружжя, визнавши за ним право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0870 га. біля нього на загальну суму 1039119 грн. 10 коп.. ОСОБА_3 виділити домоволодіння по АДРЕСА_2 із земельною ділянкою біля нього, площею 0,1529 га. та автомобіль Фольсваген Пассат B6, 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, вартість якого складає 390 000 грн., на загальну суму 737070 грн., стягнувши з нього на користь ОСОБА_3 різницю у вартості часток майна на суму 151024,50 грн.

Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 15.02. 2017 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково, в задоволенні зустрічного позову, ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просив, скасувати рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 15.02.2017 року, ухвалити у справі нове рішення про відмову ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог та задовольнити його зустрічні позовні вимоги. Зазначив, що рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 15.02.2017 року ухвалене з порушенням норм матеріального права, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 15.02.2017 року в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з таких підстав.

В судовому засіданні встановлено, що сторони з 17.07.1993 року перебували у зареєстрованому шлюбі та з 1994 року мешкали в будинку АДРЕСА_2, який є спадковим майном ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину від ІНФОРМАЦІЯ_1 після померлої ОСОБА_5

08.12.2015 року рішенням суду, шлюб між сторонами розірваний.

Під час шлюбу та спільного проживання у вказаному будинку, сторони зробили ремонт будинку, господарських споруд, частину з них добудували та перебудували, облаштували огорожу.

Під час шлюбу, сторони придбали два старі будинки, земельні ділянки по АДРЕСА_1, загальна площа яких складає 0,0870 га., об єднали їх в одну земельну ділянку та оформили право власності на неї за ОСОБА_2, на якій, сторони з 2004 року по 2008 рік збудували спірний житловий будинок, загальною площею 304,9 кв. м. та гараж, при цьому, рішенням виконавчого комітету Рокитнянської селищної

ради Київської області № 323 від 24.12.2008 року право власності на вказаний житловий будинок та господарську споруду визнано за ОСОБА_2, а 09.10.2009 року виконавчим комітетом Рокитнянської селищної ради Київської області ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на вказаний будинок.

Так як житловий будинок та господарська споруда будувалися під час шлюбу, колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції про те, що вказаний будинок та земельна ділянка є спільним майном сторін, тому воно підлягає розділу у відповідності до вимог ст. ст. 60, 61, 69, 70 СК України, ч. 2 ст. 372 ЦК України.

Згідно п. 2 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

Тому, є правильним висновок Рокитнянського районного суду Київської області про те, що домоволодіння АДРЕСА_2 та земельна ділянка біля нього є особистою приватною власністю ОСОБА_3, так як вони отримані нею у власність в порядку спадкування, що вбачається із свідоцтва про право на спадщину від ІНФОРМАЦІЯ_1 і підстав для повторного виділення у власність ОСОБА_3, належного їй житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_2 та земельної ділянки біля вказаного домоволодіння немає.

Судом також правильно встановлено, що за час спільного проживання, протягом тривалого часу - з початку отримання ОСОБА_3 у власність домоволодіння АДРЕСА_2 у 1998 році і до розірвання шлюбу, сторони робили ремонт та переобладнання господарських приміщень для покращення умов проживання сторін та їх дітей, що підтвердили у судовому засіданні як сторони, так і свідки, допитані за клопотанням сторін. За таких обставин, колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 мав право тільки на стягнення з ОСОБА_3 коштів, які вкладені ним особисто в ремонт даного будинку та проведення покращень для проживання.

За правилами ст. 62 СК України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Так як ОСОБА_2 таких вимог перед судом про визнання спірного майна обєктом права спільної сумісної власності на житловий будинок АДРЕСА_2 не ставив, тому, суд першої інстанції на законних підставах залишив їх поза увагою.

Всі переобладнання, добудови та ремонт житлового будинку АДРЕСА_2, належного ОСОБА_3 проводилися сторонами, як поточний ремонт житла, зробленого ними і спрямованого на покращення умов для їх проживання та їхніх дітей, так як вони тривалий час після зробленого ремонту проживали в даному будинку, користувалися ним, тобто використовували його за власним бажанням, в тому числі і ОСОБА_2.

Домовленості між сторонами про внесення особистих коштів на ремонт вказаного будинку не було.

Згідно до ч. 1 ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Частиною 2 ст. 65 СК України передбачено, що при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Виходячи з викладеного, є правильним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 в частині стягнення з ОСОБА_2 половини вартості автомобіля Volkswagen LT35 д.н.з.НОМЕР_6, так як відчуження вказаного автомобіля ОСОБА_2 вчинив під час шлюбу із ОСОБА_3, тобто вважається, що він діяв за згодою другого з подружжя.

До суду ОСОБА_3 із позовом про визнання договору купівлі-продажу автомобіля VOLKSWAGEN LT35 д.н.з. НОМЕР_6 від 27.11.2015 року недійсним не зверталася, тому відчуження автомобіля відповідає вимогам закону.

Також немає підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_2, так як у відповідності до ст. 60 ЦПК України ним не доведено в суді ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог і заперечень, також про визнання права власності за ОСОБА_3 на автомобіль Фольксваген Пассат В6, 2006 року випуску, д.н.з НОМЕР_1, відчуженого ОСОБА_6 згідно договору купівлі-продажу від 17.11.2015 року, а згодом 10.12.2015 року іншій особі, так як договір відчуження вказаного автомобіля позивачка ОСОБА_3 вчинила під час шлюбу із ОСОБА_2, тобто вважається, що вона діяла за згодою другого з подружжя.

За таких обставин, Рокитнянський районний суд Київської області на законних підставах, частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_3 та відмовив ОСОБА_2 в задоволенні його зустрічного позову, тому, апеляційну скаргу ОСОБА_2 необхідно відхилити, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15.02.2017 року залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 15 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: