Постанова

від 19.07.2017 по справі 815/3332/17

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2017 року 14год.45хв. м. Одеса Справа № 815/3332/17

Одеський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Іванова Е.А.

за участі: секретаря Сакара М.М., представників: позивача Кириленко А.В., Думітру Л.В., відповідача Коперсак М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Одесі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КТТК ТРАНС" до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КТТК ТРАНС" (далі - ТОВ КТТК ТРАНС , позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області (далі - ГУ ДФС в Одеській області, відповідач) в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 26.05.2017 року №0011151402.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у період з 19.04.2017 року по 25.04.2017 року відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача. За результатами якої був складений акт №396/15-32-14-07/40764298 від 04.05.2017 року. актом перевірки було встановлено порушення позивачем п. 44.1, ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 182000 грн. На підставі вказаного акту відповідачем було винесено податкове повідомлення - рішення від 26.05.2017 року №0011151402 про донарахування податку на додану вартість на суму 182000 грн. ТОВ КТТК ТРАНС не погоджується з наведеним податковим повідомленням - рішенням, вважає його прийнятим з порушенням норм діючого законодавства. Та зазначає, що замовлення послуг здійснювалось відповідно до погоджених обома сторонами договорів - заявок на організацію перевезення вантажів в контейнерах вантажним автомобільним транспортом. А надання послуг, окрім актів наданих послуг та додатків до таких актів із зазначенням переліку контейнерів з вантажами, також підтверджувалось оформленими експедиторськими звітами. Також при наданні послуг з автоперевезення ТОВ Кінорі , у підтвердження їх здійснення, позивачу надавались товарно- транспортні накладні по формі СМR, які відповідно до ЗУ Про транспортно - експедиторську діяльність , а саме ст. 9, є належними документами, що підтверджують понесені витрати та є супроводжувальними документами при перевезенні вантажів.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали, та просили його задовольнити з підстав викладених в позовній заяві та пояснив, що спочатку на інтернет сайті вони находили водія з необхідним транспортом, а потім телефонували йому для укладення угоди на перевезення, та вони усі казали, що працюють через оператора ТОВ Кінорі саме до якого слід звертатись за оформленням договору, що й вони і зробили.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні та надав до суду письмові заперечення проти позову, які мотивовані тим, що, відповідно до фактичних обставин справи на підставі на підставі п.п. 20.1.4 п.20.1 ст. 20, п.п. 78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України, наказу Головного управління ДФС в Одеській області від 18.04.2017 року № 1128 проведена документальна позапланова виїзна перевірка TOB КТТК Транс , код за ЄДРПОУ 40764298, з питань дотримання вимог -податкового законодавства з податку на додану вартість з контрагентом-постачальником TOB Кінорі , код за ЄДРПОУ 40698147, за період жовтень 2016 року. За результатами проведеної перевірки складено акт від 04.05.2017 року № 396/15-32-14-07/40764298. У висновках акту перевірки зазначено, що товариством порушено вимоги вимог п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст.198 ПК України, що в свою чергу призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 182000 грн., у тому числі по періодам: Жовтень 2016 - 182000 грн.. На підставі зазначеного акту перевірки Головним управлінням ДФС в Одеській області було прийнято податкове повідомлення-рішення Форми Р від 26.05.2017 року № 0011151402 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 182000 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на 45500 грн.

Вислухавши пояснення представників позивача та представника відповідача, з'ясувавши обставини справи та дослідивши наявні у справі докази, суд доходить наступних висновків.

Судом встановлено, що на підставі п.п. 20.1.4 п.20.1 ст. 20, п.п. 78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України, наказу Головного управління ДФС в Одеській області від 18.04.2017 року № 1128 проведена документальна позапланова виїзна перевірка TOB КТТК Транс , код за ЄДРПОУ 40764298, з питань дотримання вимог -податкового законодавства з податку на додану вартість з контрагентом-постачальником TOB Кінорі , код за ЄДРПОУ 40698147, за період жовтень 2016 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 04.05.2017 року № 396/15-32-14-07/40764298.

У висновках акту перевірки зазначено, що Товариством порушено вимоги вимог п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст.198 ПК України, що в свою чергу призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 182000 грн., у тому числі по періодам: Жовтень 2016 - 182000 грн..

На підставі зазначеного акту перевірки Головним управлінням ДФС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення Форми Р від 26.05.2017 року № 0011151402 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 182000 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на 45500 грн.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Судом встановлено, що між ТОВ Кінорі (експедитор) та ТОВ КТТК Транс (клієнт) 27.10.2016 року укладений договір про транспортно-експедиційні послуги №2710 (далі - Договір).

Згідно п. 1.1. Договору за цим Договором клієнт доручає відповідними заявками (додаток), а експедитор приймає на себе зобов'язання від свого імені за винагороду і за рахунок клієнта, здійснювати дії щодо організації перевезення і виконання визначених цим договором послуг:

організовувати перевезення вантажу будь-яким транспортом і по маршруту, вибраним експедитором, в т.ч. у великотоннажних контейнерах;

укладати від імені клієнта або від свого імені договір (договори) перевезення вантажу по організованому маршруту будь-яким транспортом;

за дорученням клієнта провести розробку схеми руху вантажів і інші види робіт, пов'язані з рухом вантажу від дверей до дверей ;

давати клієнтові в рамках тих, що надаються за цим договором рекомендації по підвищенню ефективності транспортування за рахунок вибору раціональних маршрутів і способів перевезення вантажів, зниженню витрат по упаковці, навантажувально-розвантажувальним та іншим операціям транспортно-експедиційного обслуговування, використовуючи для цих цілей співпрацю між транспортно-експедиторськими компаніями і іншими контрагентами експедитора;

забезпечити відправку і отримання вантажу в пункті призначення, визначеному відповідно до цього договору, в т.ч. заявки;

прийняти вантаж від клієнта або вказаного ним вантажовідправника на підставі заявки;

передати вантаж клієнту або вказаному клієнтом вантажоодержувачу та ін..

Відповідно до п.1.2 Договору, додаткового до послуг, передбачених цим договором в п.1.1 експедитор може виконати такі необхідні дня доставки вантажу операції:

виконання (організація виконання) митних і інших операцій, зокрема оформлення митних декларацій, санітарних та інших документів, якщо це обумовлено в заявці;

перевірка кількості і стану вантажу.

Згідно п. 2.2. Договору до цього договору додається заявка на перевезення вантажу, яка є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 2.3 Договору конкретні умови кожного перевезення узгоджуються в заявці на перевезення, яка подається факсом або електронною поштою.

Згідно п. 3.1. Договору клієнт надсилає експедитору не пізніше, ніж за три дні до початку завантаження заявку на перевезення вантажу.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що клієнт зобов'язаний повідомити в своїй заявці всю необхідну інформацію про перевезення і гарантувати повноту і достовірність переданої інформації. Також надати інформацію про властивості вантажу, про умови його перевезення і документи, необхідні для здійснення митного, санітарного і інших видів державного контролю ті інші документи, необхідні для виконання експедитором обов'язків, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 6.1. Договору загальна сума договору визначається згідно заявок, що є невід'ємною частиною даного договору, містять у собі винагороду (плату) експедитора, суми відшкодування витрат перевізника з яким експедитор уклав договір на здійснення перевезення, оплату інших послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу (згідно розділу І).

Пунктом 6.4 Договору передбачено, що оплата здійснюється в національній валюті України і у строки вказані в заявці.

Згідно п. 6.7 Договору остаточний розрахунок за платежами за транспортно-експедиторські послуги проводиться клієнтом на підставі акту про надані транспортно-експедиційних послуг експедитора. Підставою для виставлення акту про надані транспортно-експедиційні послуги служать дані супровідних документів з відміткою клієнта про отримання вантажу вантажоотримувачем.

На підтвердження здійснення господарської операції позивачем було надано податкові накладні від 31.10.2016 року №254 на суму 358000 грн. в тому числі ПДВ у сумі 59666,67 грн., №255 на суму 370000 грн. в тому числі ПДВ у сумі 61666,67 грн., №252 на суму 364000 грн. в тому числі ПДВ у сумі 60666,67 грн. (т. 1, а.с. 26-28), акти надання послуг (т.1, а.с. 34-50, 103-126, 191-198), експедиторський звіт (т.1, а.с. 51-52, 127-128, 199-200), додаток до акту виконаних робіт (т.1, а.с. 53, 129, 201), договори-заявки (т.1, а.с. 54-61, 130-138, 202-207), CMR (т.1, а.с. 62-102, 139-190, 208-249).

Судом встановлено, що сума ПДВ, зазначена у податкових накладних у загальному розмірі 182000 грн., була віднесена позивачем до складу податкового кредиту у жовтні 2016 року.

В акті перевірки ГУДФС в Одеській області зазначає, що ТОВ КТТК Транс неправомірно віднесло до складу податкового кредиту жотвні 2016 року суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ Кінорі , оскільки господарські операції позивача з ТОВ Кінорі на думку відповідача не мають на меті наміру створення правових наслідків, а тому така угода носить фіктивний характер.

Судом встановлено, що мотивом для судження відповідача про відсутність реальності здійснення позивачем господарської операції з ТОВ Кінорі у жовтні 2016 року було декілька обставин, а саме:

1) згідно п. 10.1 Договору від 27.10.2016 року №2710 термін дії цього договору спливає 31.12.2014 року, хоча дата його складення 27.10.2016 року. Допущена помилка свідчить про дефектність договору та його недійсність;

2) згідно оборотно сальдової відомості по рахунку 631 за жовтень 2016 року та платіжного доручення від 15.11.2016 року №33 на користь ТОВ Кінорі було сплачено 300000 грн. За даними платника, кредиторське сальдо взаєморозрахунків між ТОВ КТТК Транс та ТОВ Кінорі по рахунку 631 на 19.04.2017 року становить 792000 грн.;

3) до перевірки не було надано заявок на перевезення вантажу;

4) в наданих до перевірки CMR відсутні печаті і підписи відправників та печаті і підписи отримувачів вантажу, не заповнено графу документи, що додаються , відсутні та не розбірливі дати складення CMR;

5) відповідно до аналізу бак даних ГУ ДФС в Одеській області щодо ТОВ Кінорі встановлено не надання жодної податкової звітності за період фінансово-господарської діяльності. Тобто відсутня будь-яка інформація про наявність трудових ресурсів та основних фондів, що взагалі ставить під сумнів здійснення відповідних господарських операцій.

Проте, суд не погоджується з таким твердженням відповідача з огляду на наступне.

Щодо першого доводу податкового органу, суд зазначає.

Статтею 3 Господарського кодексу України визначено поняття господарської діяльності, відповідно до якої під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну, або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюванний правочин).

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочини, якщо його недійсність установлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Нікчемний правочин є недійсним на підставі закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно зі ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

В даному випадку, виходячи з вищевикладених фактів та доказів, що їх підтверджують, суд встановив, що договір з контрагентом ТОВ Кінорі укладений у письмовій формі, виконання вказаного договору підтверджується податковими накладними, актами, CMR, звітами, а тому робить висновок, що сторони договору діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутків у відповідності до ст.. 3 ГК України.

При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є вірним, виходячи з загальних засад судочинства.

Проте, кримінальна справа відносно керівника та засновника ТОВ Кінорі за ознаками фіктивного підприємництва не порушувалася та вирок не приймався, зокрема доказів цього суду не надано.

Суд розцінює дату до якої діє договір 2014 рік, як лише технічну помилку. Та ні в кому разі це не впливає на визначення договору як недійсного, та доказів того, що сторони договору визнали його неукладеним через недосягнення згоди щодо його істотних умов в матеріалах справи відсутній.

Крім того в матеріалах справи містяться документи про використання придбаних у ТОВ Кінорі послуг у власній господарський діяльності позивача, а саме договори укладені між ТОВ КТТК Транс та іншими суб'єктами господарювання, на замовлення яких в наступному здійснювалось перевезення вантажів ТОВ КТТК Трнас після отримання них від ТОВ Кінорі (т.2, а.с. 56-117).

Також в матеріалах справи наявні договори укладені між ТОВ КТТК Транс з суб'єктами господарювання які на замовлення ТОВ КТТК Транс здійснювали вказані перевезення вантажів після отримання останніх від ТОВ Кінорі на рахунок третіх осіб.

До всіх цих договорів також додані акти надання послуг, паспорти водіїв які здійснювали перевезення вантажів, та прізвища яких відображенні в CMR, а також свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів якими здійснювали перевезення, які також відображені в CMR.

Щодо другого доводу відповідача суд зазначає наступне.

Згідно податкових накладних виписаних ТОВ Кінорі позивачу загальна сума господарських операцій становить 1092000 грн., в тому числі ДПВ у сумі 108200,01 грн. (податкові накладні від 31.10.2016 року №254 на суму 358000 грн. в тому числі ПДВ у сумі 59666,67 грн., №255 на суму 370000 грн. в тому числі ПДВ у сумі 61666,67 грн., №252 на суму 364000 грн. в тому числі ПДВ у сумі 60666,67 грн.)

Згідно даних оборотно сальдової відомості по рахунку 631 за жовтень 2016 року та платіжного доручення від 15.11.2016 року №33 (т.2, а.с. 123) на користь ТОВ Кінорі позивачем було сплачено 300000 грн.

Тобто за даними платника, кредиторське сальдо взаєморозрахунків між ТОВ КТТК Транс та ТОВ Кінорі по рахунку 631 станом на 19.04.2017 року становить 792000 грн..

Як пояснив представник позивача в судовому засіданні, ТОВ КТТК Транс , не здійснили повну сплату зобов'язань по договору з ТОВ Кінорі в зв'язку з тим, що в січні 2017 року, на підприємстві ТОВ КТТК Транс проводилась зустрічна звірка по правовідносинам з ТОВ Кінорі , а тому вони вирішили дочекатись її наслідків.

Факт зустрічної звірки ТОВ КТТК Транс представником відповідача не заперечується.

Щодо третього доводу податкового органу суд зазначає наступне.

Як зазначено в акті перевірки до перевірки не надано заявок на перевезення.

Проте матеріали справи містять договори-заявки (т.1, а.с. 54-61, 130-138, 202-207).

Як встановлено судом, за цими договорами - заявками, здійснювалось бронювання перевезень на майбутнє, тоді як перевезення відбувалось в жовтні 2016 року.

Щодо четвертого доводу відповідача, суд зазначає наступне.

Як зазначено в акті перевірки в наданих до перевірки CMR відсутні печаті і підписи відправників та печаті і підписи отримувачів вантажу, не заповнено графу документи, що додаються , відсутні та не розбірливі дати складення CMR.

Так в матеріалах справи містяться CMR (т.1, а.с. 62-102, 139-190, 208-249), та під час їх дослідження, судом встановлено, що всі вони оформлювалися відповідно до чинного законодавства України, на всіх документах є підписи осіб, що прийняли вантаж, печатки сторін процесу з автоперевезення, дати та номери. Всі накладні містять штампи митних органів, які здійснювали огляд вантажів у контейнерах, засвідчували правомірність пересічення ними митних меж та надавали дозволи на подальше їх переміщення.

Суд зазначає, що без вказаних штампів митних органів взагалі не можливо було б здійснювати перевезення та доставку вантажів до пунктів призначення.

Щодо п'ятого та останнього доводу податкового органу, суд зазначає наступне.

Як зазначено в акті перевірки відповідно до аналізу бак даних ГУ ДФС в Одеській області щодо ТОВ Кінорі встановлено не надання жодної податкової звітності за період фінансово-господарської діяльності. Тобто відсутня будь-яка інформація про наявність трудових ресурсів та основних фондів, що взагалі ставить під сумнів здійснення відповідних господарських операцій.

Суд зазначає, що висновок щодо нереальності господарської операції має бути підтверджений з боку ДПІ лише відсутністю саме первинних документів у позивача, які мають містити відомості про господарську операцію та підтверджувати її здійснення, а саме договору, накладних на отримання товару/надання послуг, податкових накладних, тощо.

Відповідно до ч 1. ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В матеріалах справи містяться первинні документи, що підтверджують факт господарських відносин між позивачем та ТОВ Кінорі .

Суд зазначає, що на час здійснення господарської операції між позивачем та контрагентом - постачальником, вони були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Припущення, висновки відповідача в акті перевірки, не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку, права на віднесення сплачених ним у ціні товару та послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Позивач виконав усі передбачені законом обов'язки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Саме на податковий орган покладений обов'язок контролю за сплатою податкових зобов'язань із врахуванням конституційного принципу щодо індивідуальності зобов'язань сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, а відтак вказані податковим органом заперечення не можуть бути причиною позбавлення позивача на віднесення сплачених ним у ціні послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Правова позиція Верховного Суду України у розглядуваній категорії спорів, відображена, зокрема, у постанові цього суду від 31 січня 2011 р. № 14/11 у справі за позовом закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат"до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону Верховний Суд України дійшов висновку про те, що "чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання". Верховний Суд України у вказаному рішенні також наголосив, що такий висновок "узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії"(заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності".

Окрім того, слід відзначити, що відсутність у контрагента або у позивача трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов'язань, не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи чи поставку та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів та робіт, у тому числі й по ПДВ. Адже судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб'єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов'язань тощо)(ухвала ВАСУ від 14.04.2015 року по справі №К/800/62687/14).

Щодо посилань відповідача на ненадання під час перевірки заявок на перевезення, то суд зазначає, що всі вони містяться в матеріалах справи.

Також зазначає, що підставами для формування податкового кредиту є наявність належним чином оформленої податкової накладної, митної декларації (CMR), заяви із скаргою на постачальника, поданої відповідно до пункту 201.10 статті 201 Кодексу, бухгалтерської довідки, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 Кодексу, або інших документів, передбачених пунктом 201.11 статті 201 Кодексу.

Відповідно до п 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, зокрема, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, правомірність прийнятого рішення повинен довести суб'єкт владних повноважень, який є відповідачем, оскільки саме з встановленням цих обставин пов'язана правомірність прийнятих рішень.

Таким чином податкове повідомлення-рішення форми В4 від 24.09.2015 року №000482205 підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи те, що у позивача наявні всі первинні документи, що підтверджують здійснення господарської операції з контрагентом ТОВ Кінорі , суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ КТТК Транс обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Керуючись, ст. ст. 2, 71, 158, 160, 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КТТК ТРАНС" до Головного управління ДФС в Одеській області задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0011151402 від 26.05.2017р.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КТТК ТРАНС" (код ЄДРПОУ 40764298) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3412,50грн.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст..254КАС України.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів після отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст постанови виготовлений 19 липня 2017 року.

Суддя Е.А.Іванов

.