Постанова

від 21.07.2017 по справі 815/444/17

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/444/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2017 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Кравченка М.М.,

розглянувши в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ФЕСІТ БЛЕК СІ до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.12.2016 року № 0011951408, № 0011911401, № 0011901401, -

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ФЕСІТ БЛЕК СІ звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.12.2016 року № 0011951408, № 0011911401, № 0011901401.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю ФЕСІТ БЛЕК СІ отримало від Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області податкові повідомлення-рішення від 26.12.2016 року № 0011951408, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 346043,46 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 192309,02 грн., № 0011911401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 232695,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 58174,00 грн., № 0011901401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 135414,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 33854,00 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення прийняті контролюючим органом на підставі акту Про результати планової виїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю ФЕСІТ БЛЕК СІ , код за ЄДРПОУ 38087236 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 14.05.2013 по 30.09.2016 від 09.12.2016 року № 368/15-32-14-01/38087236 та висновку про результати розгляду заперечень на акт перевірки від 22.12.2016 року № 76/15-32-14-01/38087236.

Позивач не погоджується з податковими повідомленнями-рішеннями відповідача від 26.12.2016 року № 0011951408, № 0011911401, № 0011901401, вважає їх протиправними та такими, що належать до скасування.

Суд, з урахуванням ст.122 та ст.128 КАС України, вирішив розглянути дану адміністративну справу в письмовому провадженні.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ФЕСІТ БЛЕК СІ зареєстроване та перебуває на обліку в Ізмаїльській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області як платник податків з 14.05.2013 року за № 15161378676.

На підставі направлень від 09.11.2016 року та від 14.11.2016 року, відповідно до затвердженого плану, наказу від 25.11.2016 року № 1974, в період з 14.11.2016 року по 02.12.2016 року співробітники Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області провели планову виїзну документальну перевірку ТОВ ФЕСІТ БЛЕК СІ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 14.05.2013 року по 30.09.2016 року.

За результатами цієї перевірки 09.12.2016 року Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області склало акт № 368/15-32-14-01/38087236 Про результати планової виїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю ФЕСІТ БЛЕК СІ , код за ЄДРПОУ 38087236 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 14.05.2013 по 30.09.2016 .

В акті перевірки встановлені наступні порушення з боку позивача, крім іншого:

- пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.44.1, п.44.2 ст.44, п.138.2, пп.138.3.2 п.138.3, пп.138.8.5 п.138.8, пп.138.10.2, пп.138.10.3 п.138.10 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.144.1, п.144.3 ст.144 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла до 01.01.2015 року), пп.14.1.257 п.14.1 ст.14, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, п.5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року № 290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.12.1999 року за № 860/4153, п.5, п.6, п.7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 19.01.2000 року за № 27/4248, ст.1, п.2 ст.3, п.1 та п.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п.2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, що призвело до заниження податку на прибуток на 173 523,00 грн., у тому числі 2014 рік - 29019,00 грн., 2015 рік - 27112,00 грн., 1 квартал 2016 року - 87011,00 грн., півріччя 2016 року - 116782,00 грн., 3 квартали 2016 року - 117393,00 грн.;

- пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, п.2 ст.3, п.1 та п.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , що призвело до заниження суми податку на додану вартість всього у розмірі 322783,00 грн., у тому числі серпень 2014 року на 5861,00 грн., вересень 2014 року на 974,00 грн., жовтень 2014 року на 12979,00 грн., листопад 2014 року на 12525,00 грн., квітень 2015 року на 49105,00 грн., лютий 2016 року на 48470,00 грн., березень 2016 року на 64627,00 грн., травень 2016 року на 68230,00 грн., червень 2016 року на 14475,00 грн., липень 2016 року на 26190,00 грн., вересень 2016 року на 19347,00 грн.;

- пп.141.4.2 п.141.4 ст.141 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на доходи нерезидента за 2015-2016 року на загальну суму 346043,00 грн., у тому числі 2015 рік на 89631,00 грн., 2016 рік на 256412,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю ФЕСІТ БЛЕК СІ не погодилося з вказаними висновками акту перевірки від 09.12.2016 року № 368/15-32-14-01/38087236 та подало до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області заперечення до нього від 15.12.2016 року.

За результатами розгляду заперечень до акту перевірки від 09.12.2016 року № 368/15-32-14-01/38087236 Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області переглянуло висновки акту та: завищення податкового кредиту, встановленого перевіркою, зменшило на 90088,00 грн., в тому числі січень 2015 року на 4167,00 грн., лютий 2015 року на 16556,00 грн., березень 2015 року на 10189,00 грн., квітень 2015 року на 1405,00 грн., травень 2015 року на 3869,00 грн., червень 2015 року на 1510,00 грн., липень 2015 року на 19263,00 грн., серпень 2015 року на 6596,00 грн., вересень 2015 року на 3542,00 грн., жовтень 2015 року на 3121,00 грн., листопад 2015 року на 3050,00 грн., січень 2016 року на 5634,00 грн., березень 2016 року на 1747,00 грн., квітень 2016 року на 1720,00 грн., травень 2016 року на 3638,00 грн., червень 2016 року на 25,00 грн., липень 2016 року на 2232,00 грн., серпень 2016 року на 1824,00 грн.; заниження фінансового результату, встановленого перевіркою, та різниць, які виникають відповідно до Податкового кодексу України, зменшено на 206155,00 грн., в тому числі 2014 рік на 45363,00 грн., 2015 рік на 150621,00 грн., 1 квартал 2016 року на 3392,00 грн., півріччя 2016 року на 6785,00 грн., 3 квартали 2016 року на 10171,00 грн.; в іншій частині висновки акту від 09.12.2016 року № 368/15-32-14-01/38087236 були залишені без змін, а заперечення без задоволення.

За наслідками перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю ФЕСІТ БЛЕК СІ на підставі акту перевірки від 09.12.2016 року № 368/15-32-14-01/38087236 та висновку про результати розгляду заперечень від 22.12.2016 року № 76/15-32-14-01/38087236 Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області прийняло податкові повідомлення-рішення:

- від 26.12.2016 року № 0011951408, яким позивачеві за порушення пп.141.4.2 п.141.4 ст.141 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 538352,00 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями 346043,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 192309,00 грн.;

- від 26.12.2016 року № 0011911401, яким позивачеві за порушення пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3, п.198.4 ст.198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 290869,00 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями 232695,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 58174,00 грн.;

- від 26.12.2016 року № 0011901401, яким позивачеві за порушення пп.14.1.36, пп.14.1.257 п.14.1 ст.14, п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.2, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, пп.138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 169268,00 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями 135414,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 33854,00 грн.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Перевіривши законність дій та рішень відповідача, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити з наступних підстав.

Свій висновок суд вмотивовує наступним чином.

Що стосується податкового повідомлення-рішення від 26.12.2016 року № 0011951408, то суд зазначає наступне.

ТОВ ФЕСІТ БЛЕК СІ (Замовник) уклало з Компанією-нерезидентом МЕЕ А/S (Данія, Копенгаген) (Перевізник) як агентом SEAGO LINE A/S договір від 13.08.2014 року № SGL00077193 на транспортно-експедиторське обслуговування та перевезення зовнішньоторговельних вантажів.

В періоді, який перевірявся, ТОВ ФЕСІТ БЛЕК СІ сплатило Компанії МЕЕ А/S (Данія, Копенгаген) вартість отриманих послуг у розмірі 92565,92 дол. США на підставі інвойсів та актів виконаних робіт, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.8 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність експедитори надають клієнтам послуги відповідно до вимог законодавства України та держав, територією яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, визначеним у правилах здійснення транспортно-експедиторської діяльності, а також інші послуги, визначені за домовленістю сторін у договорі транспортного експедирування. Транспортно-експедиторські послуги надаються клієнту при експорті з України, імпорті в Україну, транзиті територією України чи іншими державами, внутрішніх перевезеннях територією України.

Згідно з абз.1 ч.3 ст.9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність експедитори за дорученням клієнтів забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а також організовують перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав відповідно до договорів (контрактів), згідно з якими сторони мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим та іншими законами України.

Відповідно до ст.2 Конвенції між Урядом України і Урядом Королівства Данії про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно, підписаної 05.03.1996 року, ратифікованої Україною 12.07.1996 року, що набрала чинності для України 21.08.1996 року (далі - Конвенція), ця Конвенція поширюється на податки на доходи і майно, що стягуються від імені Договірної Держави, або її політико-адміністративних підрозділів, або місцевих органів влади незалежно від способу їх стягнення. Податками на доходи і майно вважаються всі податки, що стягуються від загальної суми доходу та вартості майна, або з елементів доходу та майна, включаючи податки на доходи від відчужування рухомого і нерухомого майна. Податками, на які поширюється ця Конвенція, зокрема, є: а) в Україні: податок на прибуток підприємств; прибутковий податок з громадян (надалі український податок ); b) У Данії: прибутковий податок Державі; муніципальний прибутковий податок; прибутковий податок муніципалітетам графств; податок, що стягується по Податковому Закону на Вуглеводень; державний податок на капітал (надалі податок Данії ). Ця Конвенція поширюється також на будь-які ідентичні або подібні по суті податки, які стягуються однією з Договірних Держав після дати підписання цієї Конвенції в доповнення або замість існуючих податків цієї Договірної Держави. Компетентні органи Договірних Держав повідомляють один одного про будь-які істотні зміни, що відбуваються в їх законодавствах щодо оподаткування.

Згідно з ст.4 для цілей цієї Конвенції термін резидент Договірної Держави означає будь-яку особу, яка за законодавством цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі місця проживання, постійного місцеперебування, місця управління, місця реєстрації або іншого аналогічного критерію. Однак цей термін не включає особу, яка підлягає оподаткуванню у цій Державі лише стосовно доходів із джерел у цій Державі, або стосовно майна, що розташоване в ній.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.8 вказаної Конвенції прибутки, одержані резидентом Договірної Держави від експлуатації морських і повітряних суден у міжнародних перевезеннях, оподатковуються лише у цій Державі. Для цілей цієї статті прибутки від експлуатації морських або повітряних суден у міжнародних перевезеннях включають: а) доходи від оренди порожніх морських або повітряних суден; b) прибутки, одержувані від використання, утримання або здавання в оренду контейнерів (включаючи трейлери і супутнє устаткування для транспортування контейнерів), що використовуються для перевезення товарів чи виробів, де така оренда або таке використання, залежно від випадку, є побічними стосовно експлуатації морського або повітряного судна у міжнародних перевезеннях.

Суд встановив, що ТОВ ФЕСІТ БЛЕК СІ під час проведення перевірки надало Головному управлінню Державної фіскальної служби в Одеській області документи на підтвердження статусу нерезидента України Компанії МЕЕ А/S , а саме довідки від 06.01.2015 року та від 15.12.2015 року, видані Центральною митною та податковою адміністрацією, відповідно до яких дана компанія із постійним місцеперебуванням у м. Копенгаген, Данія, є резидентом Королівства Данії у розумінні зазначеної Конвенції.

Згідно з п.103.4 ст.103 Податкового кодексу України підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Відповідно до пп.141.4.2 п.141.4 ст.144 Податкового кодексу України резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3-141.4.6 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Разом з цим, згідно з п.103.2 та п.103.3 ст.103 Податкового кодексу України особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України. Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті. Бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів. При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу.

Однак, відповідно до ст.3 Податкового кодексу України податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Згідно з ч.3 ст.8 зазначеної Конвенції якщо прибутки, про які йдеться у пунктах 1 і 2 цієї статті, одержані резидентом Договірної Держави від участі у пулі, спільному підприємстві або міжнародному експлуатаційному агентстві, ці прибутки, що приписуються цьому резиденту, оподатковуються тільки в тій Договірній Державі, у якій він є резидентом.

Тобто, Конвенція між Урядом України і Урядом Королівства Данії про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно, підписаної 05.03.1996 року, ратифікованої Україною 12.07.1996 року, що набрала чинності для України 21.08.1996 року, має вищу юридичну силу ніж правила, визначені Податковим кодексом України.

Таким чином, оскільки Компанія МЕЕ А/S є нерезидентом України та є резидентом Королівства Данії у розумінні вказаної Конвенції, що підтверджується довідками Центральної митної та податкової адміністрації від 06.01.2015 року та від 15.12.2015 року, то у ТОВ ФЕСІТ БЛЕК СІ відсутні законодавчі підстави чи обов'язок щодо оподаткування на території України виплаченого доходу такому нерезиденту.

Також, відповідач зазначає, що Компанія-нерезидент МЕЕ А/S є агентом SEAGO LINE A/S, який діє під торговельною маркою Seago Line , а у разі якщо відшкодування витрат на фрахтування транспортного засобу здійснюється не безпосередньо фрахтувальнику-нерезиденту, а експедитору, тобто по суті агенту, який не є бенефіціарним власником доходу, то до такого платежу не застосовуються положення Конвенції і такий платіж є іншими доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, що оподатковуються в порядку, визначеному пп.141.4.2 п.141.4 ст.141 Податкового кодексу України, за ставкою 15 відсотків під час таких виплат.

Згідно з пп.14.1.260 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України фрахт - винагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для: перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами; перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом.

Відповідно до пп.141.4.4 п.141.4 ст.144 Податкового кодексу України сума фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6 відсотків у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів. При цьому: базою для оподаткування є базова ставка такого фрахту; особами, уповноваженими справляти податок та вносити його до бюджету, є резидент, який виплачує такі доходи, незалежно від того, чи є він платником податку, а також суб'єктом спрощеного оподаткування.

Згідно з рішенням Вищого адміністративного суду України від 24.03.2014 року № К/800/52155/13 термін фактичний отримувач доходу не має тлумачитися в вузькому, технічному сенсі, його слід визначати виходячи з мети, завдань міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування, таких як уникнення від сплати податків і з урахуванням таких основних принципів, як-то запобігання зловживання положеннями договору . Для визначення особи як фактичного отримувача доходу, така особа повинна володіти не тільки правом на отримання доходу, але і, як слідує з міжнародної практики застосування угод про уникнення подвійного оподаткування, повинна бути особою, яка визначає подальшу економічну долю доходу.

При цьому, відповідно до умов договору від 13.08.2014 року № SGL00077193 Компанія-нерезидент МЕЕ А/S (Данія, Копенгаген), що є перевізником, з приймає на себе зобов'язання здійснити перевезення вантажів ТОВ ФЕСІТ БЛЕК СІ , що є замовником. Тому, суд приходить до висновку, що Компанія-нерезидент МЕЕ А/S (Данія, Копенгаген) є бенефіціарним отримувачем доходу по вказаному договору.

Зазначені обставини також підтверджуються листом Компанія-нерезидент МЕЕ А/S (Данія, Копенгаген) від 30.11.2016 року № 1255, який адресований ТОВ ФЕСІТ БЛЕК СІ , що знаходиться в матеріалах справи та надавався відповідачу під час проведення перевірки.

Таким чином, відповідно до Конвенції прибуток від оплати фрахту Компанії-нерезиденту МЕЕ А/S оподатковується лише в Данії.

З урахуванням зазначеного, висновки відповідача про порушення позивачем пп.141.4.2 п.141.4 ст.141 Податкового кодексу України є необґрунтованими.

Тобто, податкове повідомлення-рішення від 26.12.2016 року № 0011951408 є протиправним та належить до скасування.

Що стосується податкових повідомлень-рішень від 26.12.2016 року № 0011911401 та № 0011901401, то суд зазначає наступне.

ТОВ ФЕСІТ БЛЕК СІ (замовник) уклало з ТОВ СВІТ ДРУЖБИ (виконавець) договір від 01.09.2014 року № 01092014-1 про надання послуг.

Відповідно до умов цього договору виконавець зобов'язується надати замовнику послуги по розпилу дров, прибирання території, організації оформлення документів, надання крану МКГ 25 БР для проведення необхідних робіт.

На виконання умов зазначеного договору ТОВ ФЕСІТ БЛЕК СІ отримало від ТОВ СВІТ ДРУЖБИ рахунки від 02.10.2014 року № 4, від 01.10.2014 року № 3, від 03.11.2014 року № 7, від 17.11.2014 року № 8, були складені акти надання послуг від 02.10.2014 р № 3, від 30.10.2014 року № 5, від 03.11.2014 року № 7, від 17.11.2014 року № 8, а також відповідні податкові накладні від 02.10.2014 року № 1, від 30.10.2014 року № 3, від 03.11.2014 року № 7, від 17.11.2014 року № 8.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) врегульовано Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704.

Згідно з пп.2.1, пп.2.2 п.2 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п.138.2. ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Відповідно до п.138.4 цієї статті витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з пп.138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну); до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

З сукупного аналізу вказаних норм законів суд робить висновок, що до складу валових можуть бути віднесені будь-які витрати, здійснені (нараховані) як компенсація за отримані платником товари (послуги), пов'язані з його господарською діяльністю.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, відповідно до зазначених правових норм, з моменту списання коштів з банківського рахунка позивача або отримання ним робіт, послуг від контрагента, що підтверджується податковими накладними, у нього виникло право на віднесення сум податку по операціях з цим контрагентом до складу свого податкового кредиту.

З наданих позивачем первинних документів вбачається, що вказаним контрагентом позивача в періоді, що перевірявся, виконувалися роботи та надавалися послуги, а позивач в свою чергу здійснював оплату за виконані роботи та надані послуги з метою провадження своєї господарської діяльності, що підтверджується матеріалами справи.

Під час розгляду справи суд встановив, що позивач за КВЕД має право займатися наступними видами діяльності: діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; вантажний автомобільний транспорт; складське господарство; інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (основний); діяльність у сфері права; дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук.

Тобто, що укладений договір позивача з його контрагентом повністю узгоджується, є логічним та відповідає тому виду діяльності, яким займається підприємство позивача.

Також, суд звертає увагу, що зазначений договір, укладений між позивачем та контрагентом є чинним, ніким не скасованим, а їх виконання підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, що знаходяться в матеріалах справи.

Також, суд звертає увагу, що згідно з пп.180.1.1 п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України платником податку є будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Суд встановив, що позивач та його контрагент на момент здійснення вказаних господарських операцій були платниками податків.

Також, ТОВ ФЕСІТ БЛЕК СІ в періоді, який перевірявся, уклало з ОСОБА_2 угоду від 27.03.2015 року № 30032015-1 про отримання поворотної фінансової допомоги у сумі 250000,00 грн. для стабілізації фінансового становища підприємства.

Крім того, ТОВ ФЕСІТ БЛЕК СІ уклало з ОСОБА_3 угоду від 27.03.2015 року № 30032015-2 про отримання поворотної фінансової допомоги у сумі 250000,00 грн. для стабілізації фінансового становища підприємства.

08.05.2015 року ТОВ ФЕСІТ БЛЕК СІ уклало з ОСОБА_2 угоду № 08052015-2 про отримання поворотної фінансової допомоги у сумі 162000,00 грн. для стабілізації фінансового становища підприємства.

Відповідно до умов вказаних угод поворотна фінансова допомога видається на термін не більше 365 днів.

Згідно з додатковими угодами до зазначених договорів поворотна фінансова допомога видається до 15.03.2018 року та до 06.05.2018 року відповідно.

Відповідно до пп.14.1.257 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних). Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Станом на час розгляду справи ТОВ ФЕСІТ БЛЕК СІ не здійснило повернення поворотної фінансової допомоги по вказаним угодам.

Згідно з пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років). Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу. Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Відповідно до п.5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року № 290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.12.1999 року за № 860/4153, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Згідно з п.6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року № 290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.12.1999 року за № 860/4153, не визнаються доходами такі надходження від інших осіб: сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов'язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів; сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо; сума попередньої оплати продукції (товарів, робіт, послуг); сума авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг); сума завдатку під заставу або в погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором; надходження, що належать іншим особам; надходження від первинного розміщення цінних паперів; сума балансової вартості валюти.

Тобто, з урахуванням зазначеного, суд погоджується з доводами позивача, що сума фінансової допомоги, надана на поворотній основі, не може бути врахована у складі доходів, оскільки Податковий кодекс України не містить у собі правил щодо обліку поворотної фінансової допомоги та коригувань щодо таких операцій, а тому такий облік здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Також, в періоді, який перевірявся, ТОВ ФЕСІТ БЛЕК СІ (експедитор) уклало з ТОВ ВАЯ МАЛТІМА (Агент) договір від 04.10.2013 року № 0410/13-02 про надання послуг з організації морських перевезень та експедирування вантажу в контейнерах Лінії. Агент є лінійним агентом в Україні судноплавної контейнерної лінії морського перевізника OOCL (Europe) Limited (Лінія).

02.06.2014 року ТОВ ФЕСІТ БЛЕК СІ (замовник ) уклало з ТОВ БЛЕК СІ ЛІНК (Агент), яке є на території України агентом контейнерної судноплавної лінії NYK Line , договір № 053/14/NYK про надання послуг з організації забезпечення перевезень та обслуговування вантажів.

26.08.2014 року ТОВ ФЕСІТ БЛЕК СІ (замовник ) уклало з ТОВ БЛЕК СІ ЛІНК (Агент), яке є на території України агентом контейнерної судноплавної лінії Admiral Container Lines Inc. , договір № 035/14/AD про надання послуг з організації забезпечення перевезень та обслуговування вантажів.

16.07.2015 року ТОВ ФЕСІТ БЛЕК СІ (замовник ) уклало з ТОВ БЛЕК СІ ЛІНК (Агент), яке є на території України агентом контейнерної судноплавної лінії Admiral Container Lines Inc. , договір № 089/15/AD про надання послуг з організації забезпечення перевезень та обслуговування вантажів.

На виконання умов зазначених договорів про надання послуг з організації забезпечення перевезень та обслуговування вантажів ТОВ ФЕСІТ БЛЕК СІ здійснювало як замовник також плату за понаднормативне використання контейнерів та обладнання, що стало підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість по таким господарським операціям та підтверджується наданими до суду рахунками-фактурами, актами виконаних робіт, податковими накладними.

При цьому, відповідач вважає, що здійснена позивачем плата за понаднормативне використання контейнерів, обладнання та відповідно формування податкового кредиту з податку на додану вартість на такі суми є необґрунтованим, оскільки така плата є демереджем - штрафною санкцією, яка згідно з п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України не включається до складу договірної (контрактної) вартості та не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

Згідно з ч.3 ст.8 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність експедитори за дорученням клієнтів: забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а також організовують перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав відповідно до договорів (контрактів), згідно з якими сторони мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим та іншими законами України; фрахтують національні, іноземні судна та залучають інші транспортні засоби і забезпечують їх подачу в порти, на залізничні станції, склади, термінали або інші об'єкти для своєчасного відправлення вантажів; здійснюють роботи, пов'язані з прийманням, накопиченням, подрібненням, доробкою, сортуванням, складуванням, зберіганням, перевезенням вантажів; ведуть облік надходження та відправлення вантажів з портів, залізничних станцій, складів, терміналів або інших об'єктів; організовують охорону вантажів під час їх перевезення, перевалки та зберігання; організовують експертизу вантажів; здійснюють оформлення товарно-транспортної документації та її розсилання за належністю; надають в установленому законодавством порядку учасникам транспортно-експедиторської діяльності заявки на відправлення вантажів та наряди на відвантаження; забезпечують виконання комплексу заходів з відправлення вантажів, що надійшли в некондиційному стані, з браком, у пошкодженій, неміцній, нестандартній упаковці або такій, що не відповідає вимогам перевізників; здійснюють страхування вантажів та своєї відповідальності; забезпечують підготовку та додаткове обладнання транспортних засобів і вантажів згідно з вимогами нормативно-правових актів щодо діяльності відповідного виду транспорту; забезпечують оптимізацію руху матеріальних потоків від вантажовідправника до вантажоодержувача з метою досягнення мінімального рівня витрат; здійснюють розрахунки з портами, транспортними організаціями за перевезення, перевалку, зберігання вантажів; оформляють документи та організовують роботи відповідно до митних, карантинних та санітарних вимог; надають підготовлений транспорт, який має додаткове обладнання згідно з вимогами, передбаченими законодавством; надають інші допоміжні та супутні перевезенням транспортно-експедиторські послуги, що передбачені договором транспортного експедирування і не суперечать законодавству.

Відповідно до положень ст.9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

Згідно з п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; ґ) виключено; д) виключено; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п.186.2 ст.186 Податкового кодексу України місцем постачання послуг є: 1) місце фактичного постачання послуг, пов'язаних з рухомим майном, а саме: а) послуг, що є допоміжними у транспортній діяльності: навантаження, розвантаження, перевантаження, складська обробка товарів та інші аналогічні види послуг; б) послуг із проведення експертизи та оцінки рухомого майна; в) послуг, пов'язаних із перевезенням пасажирів та вантажів, у тому числі з постачанням продовольчих продуктів і напоїв, призначених для споживання; г) послуг із виконання ремонтних робіт і послуг із переробки сировини, а також інших робіт і послуг, що пов'язані з рухомим майном; 2) фактичне місцезнаходження нерухомого майна, у тому числі що будується, для тих послуг, які пов'язані з нерухомим майном: а) послуг агентств нерухомості; б) послуг з підготовки та проведення будівельних робіт; в) інших послуг за місцезнаходженням нерухомого майна, у тому числі що будується; 3) місце фактичного надання послуг у сфері культури, мистецтва, освіти, науки, спорту, розваг або інших подібних послуг, включаючи послуги організаторів діяльності в зазначених сферах та послуги, що надаються для влаштування платних виставок, конференцій, навчальних семінарів та інших подібних заходів.

Згідно з п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань. До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Відповідно до ч.1 ст.149 Кодексу торговельного мореплавства України угодою сторін можуть бути встановлені додатковий після закінчення терміну навантаження (розвантаження) час очікування судном закінчення вантажних робіт (контрсталійний час) і розмір плати перевізнику за простій судна протягом контрсталійного часу (демередж), а також винагорода за закінчення навантаження (розвантаження) до закінчення сталійного часу (диспач).

Згідно з ст.183 Кодексу торговельного мореплавства України за простій судна внаслідок непред'явлення або несвоєчасного пред'явлення вантажу, затримки навантажувально-розвантажувальних робіт, що проводяться засобами відправника або одержувача вантажу, чи інших затримок з вини відправника або одержувача вантажу відповідальність несе відправник або одержувач вантажу згідно з договором морського перевезення вантажу. Штраф за контрсталійний час суден стягується в безспірному (безакцептному) порядку після подання відправнику або одержувачу вантажу розрахунку сталійного часу і суми штрафу.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст.241 Господарського кодексу України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

При цьому, під час розгляду справи відповідач не надав до суду належних та допустимих доказів, які дають підстави вважати, що плата за понаднормативне використання контейнерів є саме штрафом (демереджем) за простій судна.

Крім того, на думку суду, плата за понаднормативне використання контейнерів не є штрафом у розумінні зазначених норм Господарського кодексу України, оскільки будь-яких доказів про порушення позивачем правил здійснення господарської діяльності відповідач до суду також не надав.

З урахуванням зазначеного, висновки відповідача про порушення позивачем пп.14.1.36, пп.14.1.257 п.14.1 ст.14, п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, пп.138.8.1 п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3, п.198.4 ст.198 Податкового кодексу України є необґрунтованими.

Тобто, податкові повідомлення-рішення від 26.12.2016 року № 0011911401 та № 0011901401 є протиправними та належать до скасування.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, враховуючи викладене вище, суд встановив, що відповідач всупереч нормам законодавства безпідставно прийняв податкові повідомлення-рішення від 26.12.2016 року № 0011951408, № 0011911401, № 0011901401.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , ст.ст.2, 7, 8, 9, 11, 27, 69-71, 86, 94, 122, 128, 159-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 26.12.2016 року № 0011951408, № 0011911401, № 0011901401.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ФЕСІТ БЛЕК СІ (код ЄДРПОУ 38087236) суму сплаченого судового збору в розмірі 14977 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят сім) гривень 35 копійок.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст.185, 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.254 КАС України.

Суддя М.М. Кравченко