Ухвала

від 19.07.2017 по справі 818/175/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2017 р.Справа № 818/175/17 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: П'янової Я.В. , Зеленського В.В.

за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.

представник відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Реєстраційно-інвентаризаційна служба" В'язівської сільської ради Охтирського району Сумської області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.03.2017р. по справі № 818/175/17

за позовом Приватного підприємства "Рассвєт Агро"

до Комунального підприємства "Реєстраційно-інвентаризаційна служба" В'язівської сільської ради Охтирського району Сумської області , Державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційно-інвентаризаційна служба" В'язівської сільської ради Охтирського району Сумської області В'ялик Руслани Вікторівни треті особи ОСОБА_3 , Фізична особа-підприємець ОСОБА_4

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство "Рассвєт Агро", звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Комунального підприємства "Реєстраційно-інвентаризаційна служба" В'язівської сільської ради Охтирського району Сумської області, треті особи: ОСОБА_3, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4, в якому просив суд: визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційно-інвентаризаційна служба" В'язівської сільської ради В'ялик Р.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 31996188 від 23 жовтня 2016 року в частині реєстрації права оренди земельної ділянки площею 3,6827га, кадастровий номер НОМЕР_1, належної ОСОБА_3 за ФОП ОСОБА_4 згідно договору оренди землі від 21 жовтня 2016 року.

В обгрунтування позову зазначив, що 06 вересня 2006 року між ним та ОСОБА_3 було укладено договір оренди земельної ділянки терміном на 10 років. Договір було зареєстровано у Тростянецькому районному регіональному відділенні Сумської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" 24 січня 2007 року. В подальшому була укладена угода про внесення змін до договору - збільшено термін оренди до 20 років, яка була зареєстрована 06 листопада 2008 року. У 2017 році він дізнався, що 23 жовтня 2016 року державний реєстратор прийняв рішення про реєстрацію права оренди тієї ж земельної ділянки за ОСОБА_4 на підставі договору від 21.10.2016, укладеного з ОСОБА_3

Вважає таке рішення протиправним, оскільки на час прийняття оскаржуваного рішення право оренди зазначеної земельної ділянки було зареєстровано за позивачем відповідно до законодавства, що діяло на момент такої реєстрації. Проведення державної реєстрації права на майно за однією особою виключає можливість проведення державної реєстрації права на нього за іншими особами та є підставою для відмови такій особі в державній реєстрації права. Приймаючи оскаржуване рішення, відповідач не дотримався вимог п. 6 ч. 1 ст. 24 та п. 3 ч. 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Строк дії договору, укладеного позивачем з ОСОБА_3- до 06.09.2026 року. Строк його дії не сплив, він не розірваний та не припинений.

Протокольною ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 27.02.2017 р. було залучено, як другого відповідача, - Державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційно-інвентаризаційна служба" В'язівської сільської ради Охтирського району Сумської області В'ялик Р.В.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 28.03.2017 року адміністративний позов Приватного підприємства "Рассвєт Агро"задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем, Комунальним підприємством "Реєстраційно-інвентаризаційна служба" В'язівської сільської ради Охтирського району Сумської області, подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України Про оренду землі , Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , ч. 2 ст. 125, ч. 2 ст. 126 ЗК України, ч. 1 п. 1 ст. 18 КАС України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких він, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін. Просив провести розгляд справи за відсутності їх представника.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача, Комунального підприємства "Реєстраційно-інвентаризаційна служба" В'язівської сільської ради Охтирського району Сумської області, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судове засідання представник позивача, відповідач, Державний реєстратор Комунального підприємства "Реєстраційно-інвентаризаційна служба" В'язівської сільської ради Охтирського району Сумської області В'ялик Руслана Вікторівна, та треті особи не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином. Треті особи надали до суду клопотання про розгляд справи за їх відсутністю. Зазначили, що апеляційну скаргу Комунального підприємства "Реєстраційно-інвентаризаційна служба" В'язівської сільської ради Охтирського району Сумської області підтримують в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, справа розглядається за відсутності осіб, які не прибули.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 06.09.2006 між ОСОБА_3 та ПП "Рассвєт Агро" укладено договір № 213 оренди земельної ділянки загальною площею 3,6827 га строком на 10 років. Вказаний договір зареєстрований в Тростянецькому районному державному реєстраційному відділі Сумської регіональної філії Центру ДЗК України, про що в Державному реєстрі земель вчинений запис від 24.01.2007 № 040763500187 (а.с. 8-9). Відповідно до відповіді на запит суду Відділу у Тростянецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області вказаний договір дійсно був зареєстрований в установленому на час укладання договору порядку (а.с. 93).

В пункті 8 зазначеного Договору вказано, що його укладено на 10 років. Відповідно до пункту 43 договору він набуває чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Таким чином, договір оренди від 06.09.2006 набрав чинності 24.01.2007.

21.10.2016 ОСОБА_3 уклала новий договір оренди землі з іншим орендарем - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, який зареєстрований 26.10.2016 року згідно з рішенням державного реєстратора КП "Реєстраційно-інвентаризаційна служба" В'язівської сільської ради Охтирського району Сумської області Вялик Р. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 31996188 (а.с. 45-62).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що державний реєстратор, не перевіривши інформацію з Державного реєстру земель про зареєстроване право оренди земельної ділянки, прийняла рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 21.10.2016, укладеного між ОСОБА_3 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, тому це рішення не може бути визнане правомірним, оскільки державний реєстратор не виконав покладених на нього законодавством обов'язків і вчинив подвійну державну реєстрацію права оренди однієї й тієї ж земельної ділянки.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються положеннями Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в редакції, чинній на момент проведення державним реєстратором реєстраційних дії, які являються предметом оскарження згідно даної судової справи.

Як свідчать матеріали справи 06 вересня 2006 р. між ОСОБА_3, як орендодавцем та ПГТ Рассвет агро , як орендарем був укладений Договір оренди землі №213 у відповідності з умовами якого була передана у строкове платне користування земельна ділянка площею 3,6827га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розміщена в адмінмежах Люджанської сільської ради Тростянецького району Сумської області терміном на 10 років.

Згідно положень ст. 20 Закону України Про оренду землі (в редакції чинній до 01 січня 2013р.) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Даний договір було зареєстровано у Тростяяецькому районному регіональному відділенні Сумської регіональної філії ДП Центр ДЗК , про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 24 січня 2007р. за №040763500187.

В подальшому між ОСОБА_3 та ПП Рассвет агро була укладена Угода про внесення змін до вищевказаного Договору оренди землі про підвищення розміру орендної плати та про збільшення терміну оренди до 20 років.

Дана Угода про внесення змін до Договору оренди землі була зареєстрована у Тростянецькому районному регіональному відділенні Сумської регіональної філії ДП Центр ДЗК , про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 06 листопада 2008р. за № 040863506134.

П.43 Договору встановлено, що цей Договір набирає чинності після його підписання сторонами та його державної реєстрації, тобто діє до 24 січня 2027р. (з урахуванням Угоди про внесення змін до Договору оренди землі).

При цьому згідно ч. 3 ст.3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Ст.18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено, що державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:

1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав;

3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд;

4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

5) прийнятгя рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації;

6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав;

7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником;

8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Згідно ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Відповідно до ч. 2 ст.24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Згідно абз.1 п.1 ч.2 ст.9 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення державним реєстратором) державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема щодо відповідності відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах.

При цьому згідно п. 8-1 ч.2 ст.9 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення державним реєстратором) державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та оформлені в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правояабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо оформлених речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки.

Тобто, Державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав на земельні ділянки не лише використовує відомості Державного земельного кадастру, а й запитує під час проведення державної реєстрації прав, шо виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013р. від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Колегія суддів зазначає, що відносини із реєстрації договорів оренди землі, на час укладення позивачем договору оренди земельної ділянки від 06 вересня 2006р. та Угоди про внесення змін до вищевказаного Договору оренди землі з ОСОБА_3, регулювалися, зокрема Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, Законом України Про оренду землі , Порядком державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998р. №2073, Тимчасовим порядком ведення державного реєстру земель, затвердженим наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 02 липня 2003р. №174, Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженою наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04 травня 1999р. № 43.

У відповідності до ч. 1 ст.210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно з вимогами ст.18 Закону України Про оренду землі , у редакції, чинній на момент укладення позивачем договорів оренди, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до ч.2 ст.125 Земельного кодексу України, у редакції, чинній на момент укладення позивачем договорів оренди, визначено, що право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом (ст.20 Закону України Про оренду землі , у редакції, чинній на момент укладення договорів оренди).

Єдині умови реєстрації договорів оренди та договорів суборенди земельних ділянок на час укладення зазначених договорів оренди, було визначено Порядком державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998р. №2073.

Так, відповідно до п.2 вказаного Порядку, у редакції, чинній на час укладення позивачем договорів, державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту' виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.

Забезпечення реєстрації договорів оренди покладається на відповідні державні органи земельних ресурсів: районні відділи земельних ресурсів; управління (відділи) земельних ресурсів у містах обласного і районного підпорядкування; Київське і Севастопольське міське управління земельних ресурсів (п.4 Порядку).

Пунктом 12 Порядку встановлено, що факт державної реєстрації засвідчується у 10-денний термін гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради, Київської, Севастопольської міської державної адміністрації або уповноваженої ними посадової особи.

Печатка та підпис ставляться на всіх примірниках договору оренди (суборенди).

Пунктом 13 Порядку встановлено, що після засвідчення факту державної реєстрації договір оренди реєструється у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, яка ведеться державним органом земельних ресурсів за формою згідно з додатком.

Книга записів державної реєстрації договорів оренди землі ведеться окремо в розрізі кожної сільської, селищної, міської ради, а також у розрізі Київської, Севастопольської міської державної адміністрації. Книга прошнуровується, засвідчується підписами сільського, селищного, міського голови та начальника районного відділу, міського управління (відділу) земельних ресурсів і скріплюється печатками.

Датою реєстрації договору оренди у Книзі записів є дата засвідчення факту державної реєстрації (п. 14 Порядку).

За таких обставин державна реєстрація договорів оренди землі, відповідно до законодавства, яке діяло на момент укладення позивачем договорів оренди земельних ділянок, здійснювалась шляхом відповідного запису у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов'язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації.

Тобто Державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав на земельні ділянки не лише використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а й запитує під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013р. від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Такої позиції дотримується і Верховний суд України, який у своїй постанові від 29 вересня 2015р. у справі 802/37191 зазначив, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов'язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації.

Разом із тим, в порушення вимог чинного законодавства, при проведенні державної реєстрації права оренди землі, державним реєстратором не були виконані вимоги Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо встановлення відповідності заявлених прав поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема щодо відповідності відомостей про нерухоме майно, нявних у Державному реєстрі прав та поданих документах.

Враховуючи, що між ОСОБА_3 та ПП Рассвет агро на момент прийняття державшим реєстратором оскаржуваного рішення про державну реєстрацію права оренди землі за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 діяв Договір оренди землі № 213 від 06 вересня 2006р. з урахуванням Угоди про внесення змін до Договору оренди землі, які були укладені між ОСОБА_3 та ПП Рассвет агро та зареєстровані в установленому законодавством порядку, колегія суддів дійшла висновку про те, що підстави для проведення державної реєстрації права оренди такої земельної ділянки за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 23 жовтня 2016 р. у державного реєстратора були відсутні.

Аналогічна позиція викладена і в постановах Верховного Суду України від 15 листопада 2016р. у справі № 21-3030а16 та від 29 вересня 2015 року № 21-760а15, які в силу ст.244-2 КАС України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, оскільки прийняті за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої ст. 237 нього Кодексу.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правомірним та обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є законними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає хибними доводи апелянта про порушення судом першої інстанції предметної підсудності, з огляду на наступне.

Згідно з п. 1 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно- правовихактів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб'єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч. 1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України).

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ст.2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Статтею 6 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що організаційну систему державної реєстрації прав становлять: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб'єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; акредитовані суб'єкти; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори).

В Прикінцевих та перехідних положеннях Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" було, зокрема, встановлено, що: у разі забезпечення виконавчими органами сільських, селищних та міських рад, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями умов, необхідних для реалізації повноважень, передбачених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", за рішенням Кабінету Міністрів України такі органи можуть наділятися повноваженнями суб'єктів державної реєстрації прав на відповідній адміністративно- територіальній одиниці до 1 січня 2016 року.

Таким чином, колегія суддів зазначає, щоо реєстраційна служба в особі державного реєстратора прав на нерухоме майно виконує владні управлінські функції щодо державної реєстрації прав, предметом позовних вимог у даній справі є оскарження дій (рішення) реєстраційної служби (державного реєстратора) з питань державної реєстрації з посиланням на їх невідповідність вимогам Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень . Отже, суб'єктний склад спірних відносин та предмет позовних вимог свідчать про публічно-правовий характер даного спору, який виник та пов'язаний зі здійсненням відповідачем владних управлінських функцій у зв'язку з виконанням повноважень та завдань, покладених на нього законом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15 листопада 2016р. у справі № 21-3030а16.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої іистанції не було допущено порушень норм процесуального права щодо предметної підсудності такої судової справи.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 28.03.2017 року по справі № 818/175/17 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Реєстраційно-інвентаризаційна служба" В'язівської сільської ради Охтирського району Сумської області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.03.2017р. по справі № 818/175/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А. Судді (підпис) (підпис) П'янова Я.В. Зеленський В.В. Повний текст ухвали виготовлений 21.07.2017 р.