Рішення

від 19.07.2017 по справі 922/1620/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2017 р.Справа № 922/1620/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Косма К.І.

розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "Сервіс "Міх - Трейд 2010", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес енерджі", м. Харків про стягнення коштів за участю представників:

позивача - Лазарєва Л.В. (дов.б/н від 02.06.17), Орел В.В. (дов.б/н від 02.06.17)

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Сервіс "Міх - Трейд 2010", м. Харків звернулось до господарського суду Харківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес енерджі", м. Харків, в якій просить суд стягнути з останнього 20 948,0грн. основного боргу, 3% річних в сумі 312,0грн., інфляційних витрат в сумі 1620,0грн., пеню в сумі 2887,96грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1600,0грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором на технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів№11/16 від 04.10.2016 року в частині оплати виконаних робіт, вказані обставини стали підставою для звернення позивачу до суду з відповідним позовом. В якості правових підстав позивач посилається на ст. ст. 526, 625 ЦК України.

Ухвалою господарського суду від 22.05.2017року порушено провадження у справі№922/1620/17, розгляд справи призначено на 06.06.2017 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.06.2017 року, задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату, розгляд справи відкладено до 19.07.2017 року.

Представник позивача в судовому засіданні 19.07.2017 року підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, відзив на позов та докази на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі не надав, хоча ухвала суду від 22.05.2017року у даній справі вручена відповідачу 30.05.2017 р., про що свідчить поштове повідомлення долучене судом до матеріалів справи.

Відповідно до ст.64 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами, без участі представника відповідача, в порядку ст.75 ГПК України.

Отже, суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги , всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, встановив наступне.

Між Позивачем, Приватним підприємством СЕРВІС МІХ - ТРЕЙД 2010 та ТОВ Прогрес енерджі було укладено Договір на технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів №11/16 від 04 жовтня 2016 року .

У відповідності до положень п.1.1 Договору Виконавець зобов'язується виконувати ремонт та технічне обслуговування наданих замовником автомобілів (що перелічені в додатку №1), а також при необхідності постачання запасних частин , а Замовник, в свою чергу, зобов'язується своєчасно оплачувати виконані роботи, запасні частини на умовах, які визначені даним Договором .

Відповідно до п. 2.1. Договору роботи виконуються відповідно до Замовлення - наряду та Акту виконаних робіт, які підписуються представниками сторін та є невід'ємними xfcnbyfvb цього Договору.

Відповідно до п. 4.2. Договору Замовник сплачує Виконавцю вартість виконаних робіт та використаних запасних частин протягом трьох банківських днів з дати підписання виконаних робіт та виписки рахунку-фактури.

На виконання умов Договору після діагностики автомобіля замовником було погоджено Замовлення-наряд №139 від 27.10.2016 року про проведення ремонтних робіт та поставку запасних частин на транспортний засіб автомобіль ДАФ з держ. номером АХ5262ЕІ.

Як вказував позивач у процесі розгляду справи, вказані в замовленні роботи із використанням визначених запасних частин було проведено виконавцем у погоджений сторонами строк та належної якості, внаслідок чого сторонами було підписано Акт виконаних робіт №139 від 27 жовтня 2016 року.

Однак, як вказував позивач, незважаючи на те, що роботи Позивачем були виконані в повному обсязі, належної якості та в строк, погоджений сторонами, оплату виконаних робіт та використаних запчастин Відповідачем так і не було здійснено.

З метою позасудового врегулювання спору Позивачем направлялася Відповідачеві претензія з вимогою сплати відповідних грошових коштів за юридичною адресою. Проте, відповідачем відповіді на попередження не надано, заборгованість не сплачено.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами статей 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

За змістом статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги зазначений договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з надання послуг з приймання платежів.

Проаналізувавши вищезазначений договір, судом встановлено, що останній за своєю правовою природою є договором про надання послуг та підпадає під регулювання статей 901-907 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем належним чином були виконані умови Договору з надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автомобільного транспортного засобу та його складових.

Виходячи з положень ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи викладене та з урахуванням вимог чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позивач зобов'язання за Договором про технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів №11/16 від 04.10.2016року виконав в узгодженому порядку, що не спростовується відповідачем. Проте відповідач, в порушення норм чинного цивільного та господарського законодавства України та умов Договору, не оплатив вартість наданих послуг , доказів на підтвердження виконання взятих на себе договірних зобов'язань в повному обсязі суду не надав.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому статтями 32, 33 ГПК України порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, не надав суду доказів сплати позивачу грошових кошти в сумі 20498,0 грн. суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення заборгованості обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 2887,96 грн., 3% річних у сумі 312,0 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1620,0 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи відсотки річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Перевіривши надані позивачем нарахування інфляційних втрат та 3% річних, суд приходить до висновку, що вони не суперечить вимогам чинного законодавства, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до умов п.4.4. договору , при порушенні строків оплати за прийняті роботи, виконавець вправі нарахувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки національного банку України за кожен день прострочення.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 2887,96 грн., суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Невиконання зобов'язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), визнається згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання, в результаті чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Як зазначено вище, умовами п. 4.4 спірного договору передбачено відповідальність у вигляді пені за порушення зобов'язання.

Враховуючи наведені норми закону та умови договору, беручи до уваги прострочення виконання відповідачем основного зобов'язання, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені у розмірі2887,96 грн. (за період з 02.11.2016 року по 02.05.2017 року) обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Відповідно ст. 49 ГПК України, судові витрати у даній справі в розмірі 1 600,00 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 6, 11, 509, 525, 545, 546, 610, 611, 625, 627, 628, 901, 903 Цивільного кодексу України, 1, 4, 4-2, 4-3, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес енерджі"(61030, м. Харків, вул. Біологічна, 4Б, код 40607772) на користь Приватного підприємства "Сервіс "Міх - Трейд 2010"( 61036, Харківська область, м. Харків, Комінтернівський район, вул. Ковтуна, буд.15,кв.115 , код 37462447) - 20 948,0грн. основного боргу, 3% річних в сумі 312,0грн., інфляційних витрат в сумі 1620,0грн., пеню в сумі 2887,96грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1600,0грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили .

Повне рішення складено 20.07.2017 р.

Суддя О.О. Присяжнюк