Рішення

від 20.07.2017 по справі 923/501/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2017 року Справа № 923/501/17

Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К. при секретарі судового засідання Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства "Скадовський морський торговельний порт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тарсус ОЕ"

про стягнення 82186,05 грн,

за участі представників сторін:

від позивача - Ясиненка В.І. (представника за дорученням),

від відповідача - Бобровської І.В. (представника за дорученням),

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з вимогами, спрямованими до відповідача, про стягнення 75746,97 грн, з яких: 63468,35 грн основної заборгованості, 845 грн річних, 7734,39 грн пені та 3699,23 грн інфляційних. Заявою від 26.06.2017 позивачем збільшено розмір позовних вимог та додатково заявлено до стягнення 146 грн річних, 2536,63 грн пені та 825,08 грн інфляційних. В подальшому заявою від 17.07.2017 позивач вдруге збільшив позовні вимоги, заявивши до стягнення 82186,05 грн, з яких: 63468,35 грн основної заборгованості, 1095 грн річних, 12082,90 грн пені та 5539,80 грн інфляційних. Вказані заяви прийняті судом до розгляду з огляду на приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України, за якою позивач до прийняття рішення по справі вправі збільшити розмір позовних вимог.

Безпосередньо позовні вимоги ґрунтуються на невиконання відповідачем зобов'язань за договором № 89/12-15 від 01.12.2015 щодо своєчасної оплати вартості наданих послуг по розвантаженню вантажів та, за твердженнями позивача, факт надання відповідних послуг по договору підтверджується актами № 324 від 16.12.2015, № 328 від 22.12.2015 та № 338 від 31.12.2015.

В свою чергу, відповідачем зазначені вимоги не визнаються з посиланням на неотримання послуг за договором № 89/12-15 від 01.12.2015, а також недоведеності повноважень осіб, які підписали названі акти від його імені.

Розгляд справи проведено в судових засіданнях, які відбулися 13 та 27 червня, 18 та 20 липня 2017 року. В судове засідання 20.07.2017 представник відповідача не прибув, а тому розгляд справи завершено без його участі.

Крім викладеного судом встановлено, що 01.12.2015 між Державним підприємством Скадовський морський торговельний порт та Товариством з обмеженою відповідальністю Тарус ОЕ укладено договір № 89/12-15, за умовами якого позивач зобов'язався надати послуги по перевалці вантажів на (із) судна SANTA , а відповідач, в свою чергу, зобов'язався оплачувати послуги за тарифами позивача, а саме: по ставці 7,91 доларів США без ПДВ за перевалювання 1 тон вантажу силами та засобами підприємства; по ставці 4,17 доларів США без ПДВ за перевалювання 1 тон вантажу з використанням автонавантажувачів клієнта за умови перевантаження в межах одного місяця не менше 2000 тон; по ставці 6,66 доларів США без ПДВ за перевалювання клієнтом 1 тон вантажу у випадку такої перевалки менш ніж 2000 тон вантажу з використанням автонавантажувачів клієнта. За пунктом 4.2. договору оплата повинна здійснюватися протягом 5 банківських днів після виставлення рахунку клієнту, а остаточна оплата згідно з пунктом 4.4. проводиться після виконання робіт до виходу судна з порту. Поряд з цим, відповідно до пункту 4.8. договору оплата послуг здійснюється виключно в гривні за курсом уповноваженого банку підприємства на момент надання послуг за договором.

Водночас, між Державним підприємством Скадовський морський торговельний порт та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 01.12.2015 укладено договір № 82/11-15, предметом якого є взаємовідносини при заході до порту суден, агентське обслуговування яких здійснював агент. Зокрема, за пунктом 3.2. цього договору агент зобов'язувався надавати порту інформацію про підхід суден, що обслуговуються агентом, на рейд порту, їх проведення та строки обробки вантажу.

Так, названим агентом надано позивачу три заяви на захід судна SANTA , а саме від 08.12.2015, 18.12.2015 та 24.12.2015, а також представлено вантажні Маніфести на вантаж: від 07.12.2015 на 343200 кг вантажу; від 18.12.2015 на 384650 кг вантажу; від 24.12.2015 на 375100 кг вантажу.

Як слідує з актів № 324 від 16.12.2015 на суму 48224,15 грн, № 3285 від 22.12.2015 на суму 54210,29 грн та № 338 від 31.12.2015 на суму 48090,14 грн на виконання умов договору № 89/12-15 позивачем надано відповідачу послуги по перевалці 1113,03 тон на загальну суму 150524,58 грн.

Підтвердженням факту надання послуг по перевалці вантажів є також Генеральні акти, за підписом капітана судна SANTA , з яких слідує, що 353280 кг вивантажено із судна в період з 9 по 11 грудня 2015 року, 384650 кг вивантажено в період з 20 по 21 грудня 2015 року, 375100 кг вивантажено в період з 26 по 27 грудня 2015 року.

За таких обставин суд констатує про доведеність позивачем факту надання послуг по вивантаженню вантажів із судна SANTA у вказані періоди, а тому заперечення відповідача до уваги судом не приймаються.

Не дивлячись на умови договору, та виставлені позивачем рахунки № 324 від 16.12.2015 на суму 48224,15 грн, № 328 від 22.12.2015 на суму 54210,29 грн, № 338 від 31.12.2015 на суму 48090,14 грн, відповідач сплатив лише 122434,41 грн.

Водночас, оскільки відповідачем перевантажено із застосуванням власної техніки 991,476 тон, що менше ніж обумовлена договором кількість - 2000 тон, позивачем здійснено перерахунок із застосуванням ставки 6,66 доларів США без ПДВ за 1 тону та виставлено додатковий рахунок № 104 від 29.06.2016, за яким загальна сума заборгованості складає 68727,16 грн.

На час розгляду справи в суді, за обліковими даними позивача відповідачем не сплачено 63468,35 грн.

Аналіз правовідносин за таким договором свідчить, що за своєю юридичною природою між сторонами укладено договір про надання послуг.

Зокрема, згідно до приписів статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, а за частиною 1 статті 903 того ж Кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі у строки та в порядку, що встановлені договором.

Несвоєчасна оплата вартості наданих послуг за договором є порушенням взятих відповідачем на себе зобов'язань та положень частини 7 статті 193 Господарського кодексу України, згідно до яких одностороння відмова від виконання умов договору не допускається, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Через несвоєчасне виконання зобов'язань позивачем нараховані відповідачу інфляційні в розмірі 5539,80 грн за період з 17.12.2016 по 17.07.2017 та річні в розмірі 1095 грн за період з 17.12.2016 по 17.07.2017.

Вирішуючи спір в цій частині суд зазначає наступне.

У відповідності до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Положення статті 625, як відповідальність за невиконання грошового зобов'язання, підлягають застосування поза межами договірних відносин, не потребують додаткового договірного врегулювання, оскільки інфляційні нарахування, не являючись штрафною санкцією, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення їх сплати, а річні - також, не являючись штрафною санкцією, виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічне сприйняття правових приписів статті 625 ЦК України надане в пунктах 3.1. та 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань .

Перевіривши суми нарахованих інфляційних та річних, суд зазначає про правильність їх нарахування, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Через несвоєчасне виконання зобов'язань за договором позивачем також нарахована відповідачу пеня в розмірі 12082,90 грн за період з 17.12.2016 по 17.07.2017, у зв'язку з чим суд зазначає, що за статтею 230 Господарського кодексу України неустойкою є грошова сума, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, а за частиною 2 статті 551 того ж Кодексу визначено що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Так, в пункті 5.6. договору сторони встановили: За внесення платежів, передбачених пунктом 4.2. цього договору, з порушенням терміну, клієнт сплачує підприємству пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу протягом 365 днів, враховуючи день фактичної оплати .

З викладеного договірного положення не вбачається від якої суми необхідно обраховувати подвійну облікову ставку НБУ, а тому судом констатується про відсутність договірної умови щодо нарахування пені, а тому позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів, з урахуванням факту несплати відповідачем спірної суми в добровільному порядку, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат у відповідності до приписів статті 49 ГПК України суд зазначає, що оскільки спір виник з вини відповідача, а позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, судовий збір у розмірі 1364,80 грн (виходячи з 85,30 % суми задоволених вимог) покладається на нього.

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 44, 49, 82-85 ГПК України,

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Тарус ОЕ (адреса: 75700, Херсонська область м. Скадовськ, вул. П. Сагайдачного, буд. 26; ідентифікаційний код 39195479) на користь Державного підприємства Скадовський морський торговельний порт (адреса: 75700, Херсонська область, м. Скадовськ, вул. Мангубінська, буд. 2; ідентифікаційний код 01125703) - 63468,35 грн основної заборгованості, 1095 грн річних, 5539,80 грн інфляційних та 1364,80 грн компенсації по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову в задоволенні позовних вимог відмовити.

Повне рішення підписане - 21.07.2017

Суддя М.К. Закурін