Постанова

від 17.07.2017 по справі 926/4643/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2017 р. Справа № 926/4643/16

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Данко Л.С.,

суддів: Галушко Н.А.,

Орищин Г.В.,

при секретарі судового засідання: Фака С.П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Чернівецький радіотехнічний завод , вих. № 75 від 21.04.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-05/1971/17 від 26.04.2017 р.),

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 11 квітня 2017 року

у справі № 926/4643/16 (суддя Миронюк С.О.),

порушеній за позовом

позивача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області, м. Чернівці,

до відповідача-1: Публічного акціонерного товариства Чернівецький радіотехнічний завод , м. Чернівці,

до відповідача-2: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Чернівці,

про визнання недійсним договору майнового найму (оренди) № 2 від 01.03.2016 р. та стягнення судових витрат.

За участю представників сторін:

від апелянта/відповідача-1: Каленський І.Б. (п/к на підставі договору про надання юридичних послуг б/н від 10.07.2017 р.), Капоровський А.В. (п/к на підставі довіреності вих. № 10 від 23.01.2017 р.);

від позивача: Чорней С.В. (п/к на підставі довіреності № 10-08-04971 від 13.12.2016 р.); Ярмистий В.І. (п/к на підставі довіреності № 10-02-00317 від 24.01.2017 р.);

від відповідача-2: не прибув.

Права та обов'язки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 28 ГПК України представникам роз'яснені та зрозумілі. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило.

Судове засідання проводиться в режимі відеоконференції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.04.2017 року, справу № 926/4643/16 Господарського суду Чернівецької області розподілено головуючому судді Данко Л.С. та суддям: Галушко Н.А., Орищин Г.В.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 03.05.2017 року прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Чернівецький радіотехнічний завод , вих. № 75 від 21.04.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-05/1971/17 від 26.04.2017 р.) до провадження та розгляд скарги призначено на 07.06.2017 року, про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою поштою (докази - оригінали повідомлень про вручення знаходяться в матеріалах справи).

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 р. розгляд справи відкладено на 21.06.2017 р., про що сторони були належним чином повідомлені, рекомендованою кореспонденцією.

З підстав зазначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 15.06.2017 р. у даній справі, за клопотанням представника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області, № 10-08-02196 від 09.06.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-04/3966/17 від 14.06.2017 р.) про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено та ухвалено провести судове засідання 21.06.2017 р. в режимі відеоконференції через Господарський суд Чернівецької області (58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14), про що сторони були повідомлені у порядку та у спосіб передбачений Інструкцією з діловодства в господарських судах України.

Ухвалою апеляційного суду від 21.06.2017 р. за клопотанням представника позивача та відповідача-1/апелянта судом продовжено строк розгляду справи та розгляд справи, повторно, відкладено на 17.07.2017 р., про що сторони також були належним чином повідомлені рекомендованою кореспонденцією та особисто під розписку (а. с. 211).

В судове засідання від апелянта/відповідача-1 прибули два представники, надали усні пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, доводи наведені в апеляційній скарзі підтримали, проти відзиву позивача заперечили та зазначили, що спірне майно є власністю ПАТ Чернівецький радіотехнічний завод , відтак, погодження позивача при укладенні спірного договору на передачу приміщення в оренду не було жодних підстав, так як це стосується майнових прав, щодо наявної у позивача частки акцій у співвідношенні 21,524% апелянт вважає, що у останнього є лише корпоративні права, відтак, просять рішення Господарського суду Чернівецької області від 11 квітня 2017 року скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області про визнання недійсним договору майнового найму (оренди) № 2 від 01.03.2016 р. приміщення, площею 1100 м. кв. в будівлі корпусу № 1 (літ. А) АДРЕСА_2, укладеного між ПАТ Чернівецький радіотехнічний завод та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 відмовити повністю.

Від позивача в судове засідання прибули два представники, проти апеляційної скарги заперечили з підстав зазначених у відзиві на апеляційну скаргу, доводи наведені у відзиві на апеляційну скаргу підтримали, усно зазначили, що оскільки статутом товариства визначено за позивачем частку в розмірі 21,524%, то апелянт/відповідач-1 укладаючи з відповідачем-2 спірний правочин, при його укладенні, зобов'язаний був погодити його укладення із позивачем, відтак, просять рішення місцевого суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача-2 в судове засідання не прибув, про причини не прибуття суд не повідомив, вимог ухвали суду від 03.05.2017 р. повторно не виконав, був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення, яке отримане ФОП ОСОБА_2 - 11.05.2017 р. за № 58003 01245941 та наступними рекомендованими кореспонденціями.

Заслухавши доводи та усні пояснення сторін у справі, які прибули в судове засідання, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду скарги за відсутності представника відповідача-2, виходячи з такого.

Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

Частиною першою ст. 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Як уже було зазначено вище у цій постанові, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 03.05.2017 р. прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Чернівецький радіотехнічний завод , вих. № 75 від 21.04.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-05/1971/17 від 26.04.2017 р.) до розгляду та з підстав зазначених в ухвалах суду від 07.06.2017 р. та від 21.06.2017 р. розгляд справи було відкладено та продовжено строк розгляду спору, про що сторони були належним чином повідомлені у порядку та у спосіб передбачений Інструкцією з діловодства в господарських судах України (а. с. 165-167).

Однак, уповноважений представник відповідача-2 в судове засідання жодного разу не прибув.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки, явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст.ст. 67 та 77 ГПК України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15 липня 2013 року по справі № 6/175(2010).

Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому неможливість представника відповідача-2 бути присутніми у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

Абзацом першим пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

При цьому, судом взято до уваги приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950 р., ратифікованої Україною 17.07.1997 р. (набрала чинності для України 11.09.1997 р.), якими гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, зокрема, цивільного характеру. Одночасно, реалізація "права на суд", передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., відповідно до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого, згідно із ст. 32 Конвенції, поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Буланов та Купчик проти України" заяви №№ 7714/06, 23654/08 від 09.12.2010р., "Чуйкіна проти України" № 28924/04 від 13.01.2011р.).

За наведених обставин, враховуючи те, що відповідач-2 був належним чином, завчасно, 03.05.2017 р., 07.06.2017 р. та 21.06.2017 р. повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, колегія суддів, вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача-2 за наявними в матеріалах справи документами, так як у справі достатньо доказів для правильного вирішення справи по суті, запобігаючи одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Крім того, ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 03.05.2017 р., 07.06.2017 р. та від 21.06.2017 р. по даній справі, судом участь уповноважених представників сторін обов'язковою не визнавалась.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 03.05.2017 р. (пунктом 5 резолютивної частини ухвали) зобов'язано відповідача-2 (ФОП ОСОБА_2.) подати суду: копію свідоцтва про державну реєстрацію; письмовий, документально та нормативно обґрунтований відзив (заперечення) на апеляційну скаргу; докази в розумінні ст. ст. 33, 34 ГПК України, однак, вимоги ухвали суду відповідачем-2 виконано не було.

Згідно статті 99 ГПК України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення (ухвали) в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до статті 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на наведене колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи № 926/4643/16 та прийшла до висновку, розглядати справу без участі представника відповідача-2, оскільки в матеріалах справи зібрано достатньо доказів для правильного вирішення справи по суті.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення місцевого суду слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 11 квітня 2017 року по справі № 926/4643/16 (суддя Миронюк С.О.) позов задоволено, вирішено визнати недійсним Договір майнового найму (оренди) № 2 від 01.03.2016 р. приміщення, площею 1100 м 2 в будівлі корпусу №1 (літ. А) АДРЕСА_2, укладений між ПАТ "Чернівецький Радіотехнічний Завод" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (п. 1-ий резолютивної частини рішення). Пунктом третім та четвертим резолютивної частини рішення вирішено стягнути з Публічного акціонерного товариства "Чернівецький Радіотехнічний Завод" вул. Хотинська, 41, м. Чернівці, (58020, р/р 26006011181027 в ПАТ Укрсоцбанку м. Київ, МФО 300023, код 14314682) на користь регіонального відділення ФДМУ по Чернівецькій області (58001, м. Чернівці, вул. Л. Кобилиці, 21-А, Код ЄДРПОУ 21432643) судовий збір в сумі 689 грн. та стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, Інд. код НОМЕР_1) на користь регіонального відділення ФДМУ по Чернівецькій області (58001, м. Чернівці, вул. Л. Кобилиці, 21-А, Код ЄДРПОУ 21432643) судовий збір в сумі 689,00 грн. (а. с. 155, 156-158).

Не погоджуючись із вищезазначеним судовим рішенням місцевого господарського суду, апелянт/відповідач-1 (Публічне акціонерне товариство Чернівецький радіотехнічний завод ) звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою вих. № 75 від 21.04.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-05/1971/17 від 26.04.2017 р.), просить рішення Господарського суду Чернівецької області від 11 квітня 2017 року скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області про визнання недійсним договору майнового найму (оренди) № 2 від 01.03.2016 р. приміщення, площею 1100 м. кв. в будівлі корпусу № 1 (літ. А) АДРЕСА_2, укладеного між ПАТ Чернівецький радіотехнічний завод та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 відмовити повністю (а. с. 168-173).

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що місцевим господарським судом оскаржуване рішення у даній справі прийняте на підставі не повністю досліджених доказів з порушенням норм матеріального права при недотриманні норм процесуального права, відтак на думку апелянта, зазначене рішення суду є незаконним та підлягає скасуванню.

Так, апелянт в апеляційній скарзі покликається на те, що судом першої інстанції в супереч норм ст. 56 Господарського процесуального кодексу України не було взято до уваги те, що позивачем на адресу відповідача-2 не було надіслано копії позовної заяви з додатками, що є порушенням норм процесуального права. Також апелянт зазначає, що судом залучивши ФОП ОСОБА_2 відповідачем-2 у даній справі не було розпочато судового розгляду справи заново, що також є порушенням норм процесуального права.

Крім того, апелянт покликається на те, що судом першої інстанції оскаржуване рішення, було прийнято за відсутності відповідача-2, що є також порушенням норм процесуального права та підставою для скасування судового рішення у даній справі.

Щодо порушення місцевим господарським судом норм матеріального права апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до приписів ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України та ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, однак на думку апелянта, позивач не був стороною за договором, а відтак, покликання позивача на порушення вимог ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України не стосується дій відповідача-1/апелянта та предмета оскарження.

Також апелянт в апеляційній скарзі звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що позивачем при зверненні до місцевого господарського суду з позовною вимогою не наведено норми Закону, які були порушені відповідачами при укладенні спірного договору, а лише той факт, що відповідач-1/апелянт укладаючи спірний договір не погодив його із позивачем.

Крім того, апелянт вважає, що місцевим господарським судом не було належним чином досліджено обставини, на які посилався апелянт/відповідач-1, а саме, не взято місцевим господарським судом до уваги доводи відповідача-1 про те, що останній у зв'язку з даними обставинами звернувся за роз'ясненнями до Спеціальної контрольної комісії Верховної ради України з питань приватизації, де згодом була отримана відповідь, з якої вбачається, що в діях наглядової ради апелянта/відповідача-1 відсутні порушення закону.

На підставі наведеного в апеляційній скарзі, апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 11 квітня 2017 року скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області про визнання недійсним договору майнового найму (оренди) № 2 від 01.03.2016 р. приміщення, площею 1100 м. кв. в будівлі корпусу № 1 (літ. А) АДРЕСА_2, укладеного між ПАТ Чернівецький радіотехнічний завод та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 відмовити повністю (п. 1 прохальної частини апеляційної скарги ).

Колегією суддів встановлено, що апелянт/відповідач-1: Публічне акціонерне товариство Чернівецький радіотехнічний завод (скорочене найменування - ПАТ ЧРТЗ ) є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 14314682, місцезнаходження юридичної особи: 58020, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Хотинська, буд. 41, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій (а. с. 197-204) та статутом ПАТ ЧРТЗ (а. с. 68-76).

Позивач: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області (скорочене найменування - РВ ФДМ України по Чернівецькій області) є юридичною особою, за організаційно-правовою формою: орган державної влади, йому присвоєно код ЄДРПОУ 21432643, місцезнаходження юридичної особи: 58001, м. Чернівці, вул. Л.Кобилиці, 21А, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій (а. с. 187-188).

Відповідач-2: ОСОБА_2 є Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою (Приватним підприємцем), податковий № НОМЕР_1, місце реєстрації ФОП: АДРЕСА_1, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій.

Як вбачається з матеріалів даної справи, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області, 21.12.2016 року (вх. № 4643 від 21.12.2016 р.) звернулося з позовом до Публічного акціонерного товариства Чернівецький радіотехнічний завод про визнання недійсним Договору майнового найму № 2 від 01.03.2016 р. приміщення, площею 1100 м 2 в будівлі корпусу № 1 (літ. А) АДРЕСА_2, що укладений між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством Чернівецький радіотехнічний завод .

Як встановлено місцевим господарським судом, звертаючись до суду позивачем позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України Про приватизацію державного майна з моменту прийняття рішення про приватизацію об'єкта стосовно його майна (нерухомого майна, інших необоротних активів) та земельної ділянки державної власності, на якій розташований такий об'єкт, забороняється передача майна в оренду; внесення майна до статутного капіталу інших суб'єктів господарювання, передача майна в управління та здійснення операцій з борговими вимогами і зобов'язаннями (факторинг), якщо за період з моменту прийняття такого рішення сума вартості майна, що відчужується або зобов'язань перевищує 5 відсотків підсумку балансу підприємства за останній звітний період, але не більш, як 250 мінімальних заробітних плат протягом одного календарного року.

Також встановлено, що зазначені обмеження діють до завершення приватизації об'єкта та в разі необхідності для забезпечення ефективного функціонування господарської організації, що приватизується, зазначені дії здійснюються за погодженням з державним органом приватизації, а оскільки укладений Договір № 2 від 01.03.2016 р. з Регіональним відділенням Фонду Державного майна не був погоджений, то такий договір підлягає визнанню недійсним.

З матеріалів справи вбачається, 22.12.2016 р. ухвалою суду першої інстанції поданий позивачем позов прийнятий до розгляду та розгляд справи призначено на 11.01.2017 р., в процесі розгляду справи місцевим господарським судом залучено до участі справі ФОП ОСОБА_2, як відповідача-2.

Колегією суддів встановлено, що залучивши судом першої інстанції до участі у справі відповідачем-2: ФОП ОСОБА_2, ухвалою суду від 21.02.2017 р. позивача було зобов'язано подати суду докази надсилання копії позовної заяви разом з додатками до неї на адресу ФОП ОСОБА_2

У зв'язку із наведеним в матеріалах справи наявні докази надсилання копії позовної заяви з додатками на адресу відповідача-2 (ФОП ОСОБА_2.) а саме, оригінал листа РВ ФДМ України по Чернівецькій області № 10-08-00879 від 06.03.2017 р. (а. с. 116) з якого вбачається, що на виконання п. 3 ухвали суду від 21.12.2017 р., на адресу відповдіча-2 скеровано копію позовної заяви із додатками, а також: обмежену виписку від 03.01.2017р. вих. № 9 про стан рахунку в цінних паперах на 29.12.2016 р., в якій зазначено розмір державної частки акцій у статутному капіталі ПАТ ЧРТЗ - 21,5239%; копію наказу регіонального відділення ФДМУ по Чернівецької області від 21.02.2017 р. № 50-ПРА про затвердження уточненого плану розміщення акцій ПАТ ЧРТЗ , в якому зазначено кількість, відсоток реалізованих акцій та кількість державної частки акцій статутного капіталу ПАТ ЧРТЗ , яка підлягає продажу на фондовій біржі; копія наказу ФДМУ від 30.01.2017 р. № 132 про затвердження плану графіка виставлення об'єктів груп В,Г,Е на продаж в 2017 р.

Крім того, в матеріалах справи є відзив відповідача-2 ОСОБА_2 (а. с. 136-137), з якого вбачається, що відповідач-2 не визнає вимоги позивача та просить позовну заяву залишити без задоволення, що свідчить про отримання останнім копії позовної заяви та доданих до неї додатків, так як відзив (заперечення) ґрунтується на доводах позивача.

Відповідно до вищенаведеного, колегія суддів вважає твердження апелянта в частині порушення судом першої інстанції норм ст. 56 Господарського процесуального кодексу України, а саме, що не було взято до уваги те, що позивачем на адресу відповідача-2 не було надіслано копії позовної заяви з додатками, надуманим та такими, що не заслуговують на увагу суду, оскільки зазначені обставини спростовуються матеріалами даної справи.

Також не заслуговують на увагу суду твердження апелянта в частині, що так як судом першої інстанції було залучено відповідачем-2: ФОП ОСОБА_2, однак не було розпочато судового розгляду справи заново та те, що судове рішення прийнято за відсутності відповідача-2, що також, на думку скаржника, є порушенням норм процесуального права та безумовною підставою для скасування судового рішення, з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що 21.02.2017 р. ухвалою суду першої інстанції було залучено відповідачем-2 у справі Фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) (а. с. 112) з підстав зазначених в мотивувальній частині цієї ухвали, та розгляд справи було відкладено на 07.03.2017 р., про що останнього було належним чином повідомлено рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 113-115). Однак поштова кореспонденція, яка була скерована на адресу відповідача-2: ФОП ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) повернута до суду поштовим відділенням з відміткою працівника пошти: За закінченням терміну зберігання .

З підстав зазначених в ухвалі місцевого суду від 07.03.3017 р. у справі № 926/4643/16 розгляд справи відкладено на 28.03.2017 р. (а. с. 128), так, як представник відповідача-2 в судове засідання не прибув.

У судовому засіданні, яке відбулося 28.03.2017 р., за участю представників: позивача (Собко С.П., Ярмистий В.І.), відповідача-1 (Капоровський А.В., Мельник О.М.) та відповідача-2 (ОСОБА_2 - підприємця) , які надавали місцевому суду пояснення, наводили свої доводи і міркування з усіх питань, що виникали в ході судового процесу, відповідачем-1 - 27.03.2017 р. за вх. № 1039 надано місцевому суду Додаткові докази та роз'яснення до відзиву на позов (а. с. 129-133) з додатками (а. с. 134-135), а відповідачем- 2 подано суду у письмовій формі, відзив на позов вх. № 1112 від 28.03.2017 р. (а. с. 136-137) з додатками (а. с. 138-144). 28.03.2017 р. у судовому засіданні оголошувалась перерва до 11.04.2017 р., про що представники сторін (позивача, відповідача-1 та відповідача-2) були повідомлені під розписку (а. с. 145, 145/зворот), що в свою чергу свідчить про те, що судом першої інстанції було дотримано в повному обсязі норми процесуального права та надано сторонам, в т.ч. відповідачу-2, можливість скористатись своїми процесуальними правами.

Також з матеріалів справи вбачається, що 28.03.2017 р. відповідачем-2: Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 суду першої інстанції за вхідним № 1112 (а. с. 136-137) подано у письмовій формі відзив, в якому відповідач-2 виклав свої доводи і міркування що стосуються позовної заяви, навів обставини справи, які на його думку, є підставою для залишення позовної заяви РВ ФДМУ по Чернівецькій області за № 10-08-04730 від 28.11.2016 р. без задоволення. У відзиві відповідач-2, зокрема, зазначив, що позов не визнає, оскільки ціна вказана РВ ФДМУ по Чернівецькій області 20 грн. за 1 кв. м. в місяць оренди, більша ніж зазначена у договорі оренди орендодавцем, максимум на що погоджується орендар - 12,50 грн. за 1 кв. м. за місяць оренди об'єкта, в іншому випадку, підприємцю економічно не вигідно платити такі кошти, оскільки зазнає збитків, що підтверджує фотографіями стану орендованого приміщення (а. с. 128-144), як стверджує відповідач-2 за час оренди останній привів орендоване приміщення у задовільний стан, просить в задоволені позову відмовити за безпідставністю.

Як вбачається з матеріалів справи, у судове засідання, яке відбулося 11.04.2017 р. прибули представники позивача та відповідача-1. Представник відповідача-2 - не з'явився, не зважаючи на те, що був під розписку 28.03.2017 р. повідомлений про дату на яку призначено було судове засідання (а. с. 145, 145/зворот).

Крім того, стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки, явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст.ст. 67 та 77 ГПК України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15 липня 2013 року по справі № 6/175(2010).

Абзацом першим пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 69 ГПК України, з огляду на те, що відповідач-2 був залучений до участі у справі 21.02.2017 р., судове рішення у даній справі ухвалено 11.04.2017 р., тобто у строк не більше двох місяців, з дати залучення до участі у справі відповідача-2, а враховуючи, що позовна заява одержана місцевим судом - 21.12.2016 р. вх. № 4643 (а. с. 5), місцевий суд розглянув даний спір в межах визначених ст. 69 ГПК України з моменту залучення до участі у справі відповідача-2.

Відтак твердження апелянта, які викладені в апеляційній скарзі, про те, що суд залучивши відповідча-2 не розпочав судового розгляду заново та те, що судове рішення прийнято за відсутності відповідача-2, колегія суддів вважає надуманими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Щодо суті позовних вимог та заперечень відповідача-1/апелянта, які викладені в апеляційній скарзі колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2016 року між Публічним акціонерним товариством Чернівецький радіотехнічний завод (Наймодавець - за договором, Відповідач-1 - у справі), в особі директора Мельника Олександра Миколайовича, що діє на підставі Статуту та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2. Що діє на підставі свідоцтва (Наймач - за договором, Відповідач-2 - у справі) було укладено договір № 2 майнового найму (споруди, будівлі, приміщення) (надалі - Договір)(а. с. 48-49).

У відповідності до п. п. 1.1., 1.2 та 1.3 договору, Наймодавець передає, а Наймач приймає в тимчасове користування, за плату наступну нежитлову споруду - приміщення (далі за текстом - об'єкт, що наймається ), яка розташована на території ПАТ ЧРТЗ , в корпусі № 1, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальна площа приміщення 1100 кв.м.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем-1/апелянтом після укладення спірного договору на адресу позивача було скеровано лист № 47 від 19.05.2016 р. в якому скаржник просив позивача погодити передачу майна ПАТ Чернівецький радіотехнічний завод в оренду, зокрема нежитлової споруди - приміщення корпусу №1 загальною площею 1100 м 2 , без права викупу на 11 місяців, за договором майнового найму (оренди) №2 від 01.03.2016 р. (а. с. 47).

У відповідь на лист апелянта/відповідача-1, РВ ФДМ України по Чернівецькій області листом № 11-02-02011 від 20.05.2016 р. (а. с. 50), повідомило ПАТ ЧРТЗ про те, що відповідач в супереч ч. 4 ст. 12 Закону України Про приватизацію державного майна звернувся до позивача з проханням погодити передачу майна ПАТ ЧРТЗ в найм (оренду), зокрема нежитлової споруди - приміщення корпусу № 1 загальною площею 1100 кв.м., після того, як уклав 01.03.2016 р. договір № 2 майнового найму зазначеного приміщення корпусу № 1. Крім того, позивачем також було зазначено, що на даний час оренда плата по м. Чернівці складає від 20 грн. до 100 грн. за 1 кв.м. нерухомого майна, відтак. Пропонує передбачити орендну плату в проекті договору від 20 грн. до 100 грн. за 1 кв.м. нерухомого майна.

03.06.2016 р. відповідач-1 (ПАТ ЧРТЗ ) звернувся повторно до позивача (РВ ФДМ України по Чернівецькій області) з проханням погодити дію спірного договору до кінця поточного року, також в листі зазначив, що після завершення ремонту даху ціна за оренду даного приміщення буде збільшена (а. с. 51-52), про що останнім було скеровано на адресу відповідча-1 лист № 11-02-02280 від 08.06.2016 р. (а. с. 53), з якого вбачається, що позивач не може погодити договір майнового найму (оренди) № 2 від 01.03.2016 р. зважаючи на низький розмір орендної плати по даному договору - 10 грн. за 1 м 2 (п.5.1. Договору № 2) та запропонувало внести відповідні зміни до нього, в частині розміру орендної плати (від 20 до 100 грн. за 1 кв.м. нерухомого майна), з метою покращення майнового стану ПАТ "Чернівецький радіотехнічний завод" та покриття збитків товариства.

В подальшому, 04.07.2016 р. ПАТ Чернівецький радіотехнічний завод листом № 62 звернулось до органу приватизації з пропозицією погодити Договір оренди №2 від 01.03.2016 р. з додатком до нього (Проект Додаткової угоди від 01.08.2016 р.), визначивши розмір орендної плати 12,50 грн. за 1 кв.м. (а. с. 54).

Звітом № 86/16 про оцінку майна (оцінка виконана станом на червень 2016 р. ТОВ Оцінка-Інформ ) - частини нежитлового приміщення, площею 1100 м 2 , розташованого в будівлі корпусу № 1 (літ. А), що знаходиться за адресою АДРЕСА_2, (об'єкт оренди за Договором майнового найму № 2 від 01.03.2016 р.), встановлено, що визначена найменша вартість об'єктів оренди становить 15 грн. за 1 м 2 з урахуванням ПДВ (а. с. 13-29 звіту).

Надалі, позивач листом від 02.09.2016 р. № 11-02-03509 звернувся до ПАТ Чернівецький радіотехнічний завод з пропозицією внести зміни до Договору майнового найму № 2 від 01.03.2016 р., зокрема визначити місячний розмір орендної плати в розмірі 15 грн. за 1 м 2 , враховуючи звіт про оцінку майна (об'єкта оренди). За таких умов, державний орган приватизації погодить вказаний договір найму та зміни до нього в установленому порядку (а. с. 57).

ПАТ Чернівецький радіотехнічний завод , у свою чергу, листом від 30.09.2016 р. № 85 повідомило позивача про те, що вважає розмір орендної плати 12,50 грн. за 1 м 2 обґрунтованим та економічно вигідним, а тому, відповідно, не прийняло пропозиції органу приватизації (а. с. 58).

Таким чином, укладений Договір майнового найму (оренди) № 2 від 01.03.2016 р., із змінами від 01.10.2016 р., відповідно до якого, нежитлові приміщення площею 1100 м 2 , розташовані в будівлі корпусу №1 (літ. А) у АДРЕСА_2, передані у користування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 з місячною орендною платою 12,50 грн. за 1 м 2 , строком на 11 місяців, на момент слухання справи не погоджений з регіональним відділенням ФДМУ по Чернівецькій області (державним органом приватизації), що слугувало підставою для звернення позивача до місцевого господарського суду з позовними вимогами про визнання недійсним договору майнового найму (оренди) № 2 від 01.03.2016 р. приміщення, площею 1100 м 2 в будівлі корпусу №1 (літ. А) АДРЕСА_2, укладений між ПАТ Чернівецький радіотехнічний завод та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2

Колегією суддів, розглянувши зібрані місцевим господарським судом докази, подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується апеляційна скарга та позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами у справі, спірне приміщення є власністю ПАТ Чернівецький радіотехнічний завод з 08.10.2007 р. на підставі рішення Виконавчого комітету Чернівецької міської ради № 725/18 від 25.09.2007 р., що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно (а. с. 33).

Однак, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем-1/апелянтом, на момент розгляду справи в суді першої інстанції, державна частка акцій у розмірі 21,524% статутного капіталу ПАТ Чернівецький радіотехнічний завод належить державі в особі РВ ФДМ України по Чернівецькій області, що підтверджується обмеженою випискою про стан рахунку в цінних паперах № 9 від 03.01.2017 (а. с. 91).

Крім того, слід зазначити, що державна частка акцій, що становить 21,524% статутного капіталу товариства не реалізована, відтак, приватизація ПАТ Чернівецький радіотехнічний завод не завершена.

Отже, з моменту прийняття Фондом державного майна України (наказ від 11.05.1995 року №108-ПРА, а .с. 92), рішення про затвердження плану розміщення акцій ПАТ Чернівецький радіотехнічний завод та до моменту продажу (реалізації) державної частки акцій у розмірі 21,524% статутного капіталу ПАТ Чернівецький радіотехнічний завод (тобто розміщення 100% акцій товариства), на відповідача - ПАТ ЧРТЗ поширюються обмеження щодо розпорядження майном, визначені частиною 4 статті 12 Закону України Про приватизацію державного майна України .

У відповідності до ч. 4 ст. 12 Закону України Про приватизацію державного майна від 04.03.1992 р. № 2163-XII у місячний строк з моменту прийняття рішення про приватизацію майна державного підприємства орган, що здійснює управління майном цього підприємства, передає у встановленому порядку державним органам приватизації функції з управління цим майном, крім майна, що не підлягає приватизації, в тому числі матеріальних носіїв секретної інформації.

Згідно з абзацом 9 п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України Про Фонд державного майна України Фонд здійснює повноваження власника державного майна, у тому числі корпоративних прав, у процесі приватизації та контролює діяльність підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління. Такі ж функції покладені на регіональні відділення Фонду державного майна України.

На підставі наказу Фонду державного майна України від 19.06.2014р. № 1779 Про передачу до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області повноважень з управління корпоративними правами держави у господарських товариствах (а. с. 44) та акту № 235 приймання-передачі документів та матеріалів щодо управління корпоративними правами держави господарського товариства від Фонду державного майна України до регіонального відділення від 09.07.2014 р. (а. с. 45), регіональне відділення здійснює повноваження з управління корпоративними правами держави (21,524% акцій статутного капіталу) щодо ПАТ Чернівецькій радіотехнічний завод (ПАТ ЧРТЗ ).

Частиною 1 статті 15 Закону України Про приватизацію державного майна України передбачено, що приватизація державного майна здійснюється шляхом продажу акцій, що належать державі у господарських товариствах.

Рішенням про приватизацію акцій, що належать державі у ВАТ Чернівецький радіотехнічний завод , створеного шляхом корпоратизації (шляхом перетворення державного підприємства Чернівецький радіотехнічний завод у Відкрите акціонерне товариство), є наказ Фонду державного майна України від 11.05.1995 року № 108-ПРА Про затвердження плану розміщення акцій ВАТ Чернівецький радіотехнічний завод , яким визначений план розміщення акцій виконання якого доручено регіональному відділенню ФДМУ шляхом продажу акцій даного товариства (а. с. 92).

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України "Про приватизацію державного майна" від 04.03.1992 р. № 2163-XII у місячний строк з моменту прийняття рішення про приватизацію майна державного підприємства орган, що здійснює управління майном цього підприємства, передає у встановленому порядку державним органам приватизації функції з управління цим майном, крім майна, що не підлягає приватизації, в тому числі матеріальних носіїв секретної інформації.

З моменту прийняття рішення про приватизацію об'єкта стосовно його майна (нерухомого майна, інших необоротних активів) та земельної ділянки державної власності, на якій розташований такий об'єкт, забороняється: здійснення операцій (дій), внаслідок яких може відбутися відчуження зазначеного майна чи зменшення його вартості або зменшення розміру земельної ділянки державної власності; обмін, іпотека або застава майна; списання основних засобів, що мають залишкову вартість; безоплатна передача та реалізація майна для погашення заборгованості; передача майна в оренду; внесення майна до статутного капіталу інших суб'єктів господарювання, передача майна в управління та здійснення операцій з борговими вимогами і зобов'язаннями (факторинг), якщо за період з моменту прийняття такого рішення сума вартості майна, що відчужується, або зобов'язань перевищує 5 відсотків підсумку балансу підприємства за останній звітний період, але не більш як 250 мінімальних заробітних плат протягом одного календарного року; вчинення дій, які можуть призвести до обмеження (обтяження) прав на земельну ділянку державної власності, на якій розташований такий об'єкт; зміна номінальної вартості або кількості акцій без зміни розміру статутного капіталу акціонерного товариства; прийняття рішень про збільшення або зменшення статутного капіталу, крім випадків збільшення статутного капіталу на суму збільшення вартості власного капіталу товариства; прийняття рішень про припинення господарської організації шляхом злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення.

У разі необхідності для забезпечення ефективного функціонування господарської організації, що приватизується, зазначені дії здійснюються за погодженням з державним органом приватизації.

Зазначені обмеження не поширюються на підприємства, які перебувають у процесі приватизації і щодо яких прийнято рішення про реструктуризацію.

Частиною 6 ст. 12 Закону України "Про приватизацію державного майна" встановлено, що приватизація обєкта вважається завершеною з моменту його продажу або завершення розміщення всіх акцій, передбачених до продажу планом приватизації (розміщення акцій), і оформлюється рішенням відповідного державного органу приватизації.

Як уже було вищезазанчено, на момент розгляду справи всі акції ПАТ Чернівецький радіотехнічний завод не розміщені, а державна частка акцій, що становить 21,524% статутного капіталу товариства не реалізована, про що зазначено у обмеженій виписці про стан рахунку в цінних паперах № 9 від 03.01.2017, відтак, приватизація ПАТ Чернівецький радіотехнічний завод не завершена.

Отже, з моменту прийняття Фондом державного майна України (наказ від 11.05.1995 року №108-ПРА) рішення про затвердження плану розміщення акцій ПАТ Чернівецький радіотехнічний завод та до моменту продажу (реалізації) державної частки акцій у розмірі 21,524% статутного капіталу ПАТ Чернівецький радіотехнічний завод" (тобто розміщення 100% акцій товариства), на відповідача - ПАТ ЧРТЗ поширюються обмеження щодо розпорядження майном, визначені частиною 4 статті 12 Закону України Про приватизацію державного майна України .

Як уже було вище зазначено та вбачається з матеріалів справи, після укладення спірного договору, відповідач-1/апелянт листом № 47 від 19.05.2016 р. звернувся до Регіонального відділення ФДМУ по Чернівецькій області з проханням погодити передачу майна ПАТ ЧРТЗ в оренду, зокрема нежитлової споруди - приміщення корпусу №1 загальною площею 1100 кв.м., без права викупу на 11 місяців, за договором майнового найму (оренди) № 2 від 01.03.2016р. (Орендар - фізична особа-підприємець ОСОБА_2).

Зважаючи на низький розмір орендної плати по даному договору - 10 грн. за 1 кв.м. (п.5.1. вказаного договору), регіональне відділення, проаналізувавши вартість нерухомого майна по м. Чернівці, яке слугує об'єктами оренди, не погодило договір майнового найму (оренди) №2 від 01.03.2016р. та запропонувало внести відповідні зміни до нього, в частині розміру орендної плати (від 20 до 100 грн. за 1 кв.м. нерухомого майна), з метою покращення майнового стану ПАТ ЧРТЗ (отримання більшого прибутку за рахунок переданих в оренду площ товариства) та покриття збитків товариства (листи РВ ФДМУ від 20.05.2016р. №11-02-02011, від 08.06.2016р. №11-02-02280).

В подальшому, листом від 04.07.2016р. № 62 ПАТ ЧРТЗ звернулося до органу приватизації з пропозицією погодити договір оренди №2 від 01.03.2016р. з додатком до нього (додаткова угода від 01.08.2016р. /проект/), визначивши розмір орендної плати 12,50 грн. за 1 кв.м.

Слід зазначити, що ПАТ ЧРТЗ , в обґрунтування зазначеного розміру орендної плати, апелянт посилається на звіт № 86/16 про оцінку майна - частини нежитлового приміщення, площею 1100 кв.м., розташованого в будівлі корпусу № 1 (літ. А), що знаходиться за адресою АДРЕСА_2, (об'єкт оренди за договором майнового найму № 2 від 01.03.2016р.), який виконаний ТОВ Оцінка-Інформ .

Однак, з наявного в матеріалах справи звіту № 86/16 про оцінку майна, з вбачається, що така оцінка виконана станом на червень 2016 р. та найменша вартість об'єктів оренди становить 15 грн. за 1 кв.м. з урахуванням ПДВ (а. с. 25- 26).

З огляду на викладене, регіональне відділення листом від 02.09.2016 р. №11-02-03509 (а .с. 57) звернулося до керівництва ПАТ „Чернівецький радіотехнічний завод" з пропозицією внести зміни до договору майнового найму № 2 від 01.03.2016р., зокрема визначити місячний розмір орендної плати в розмірі 15 грн. за 1 кв.м., враховуючи звіт про оцінку майна (об'єкта оренди). За таких умов, державний орган приватизації погодить вказаний договір найму та зміни до нього в установленому порядку.

ПАТ Чернівецький радіотехнічний завод , у свою чергу, листом від 30.09.2016 р. № 85 (58) повідомило регіональне відділення про те, що вважає розмір орендної плати 12,50 грн. за 1 кв.м. обґрунтованим та економічно вигідним і тому, відповідно, не прийняв пропозиції органу приватизації.

Отже, має місце укладений договір майнового найму (оренди) №2 від 01.03.2016р. (із змінами), з місячною орендною платою 12,50 грн. за 1 кв.м., строком на 11 місяців, та який не погоджений з регіональним відділенням ФДМУ по Чернівецькій області (державним органом приватизації).

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 215 Цивільного кодексу України визначено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Отже, договір майнового найму (оренди) № 2 від 01.03.2016р., (із змінами від 01.10.2016 р.), між ПАТ Чернівецький радіотехнічний завод та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладено без дотримання вимог ч. 4 ст.12 Закону України Про приватизацію державного майна , а тому такий договір підлягає визнанню недійсним.

Інші твердження апелянта/відповідача-1, які викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами даної справи.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами (ст. 34 ГПК України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З урахуванням вищенаведеного в сукупності, дослідивши матеріали даної справи та з'ясувавши фактичні обставини, що мають значення для вирішення даного спору, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення місцевого суду слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Витрати зі сплати судового збору за перегляд рішення місцевого суду в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача-1.

Керуючись ст. ст. 4-3, 22, 32-34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 11 квітня 2017 року у справі № 926/4643/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд рішення місцевого суду в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача-1.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи повернути в Господарський суд Чернівецької області.

Головуючий суддя Л.С.Данко

Суддя Н.А.Галушко

Суддя Г.В.Орищин

17.07.2017 р. в судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну часини постанови. Повний текст постанови складено та підписано - 21.07.2017 р.