Постанова

від 18.07.2017 по справі 810/1313/17

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2017 року м.Київ № 810/1313/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Бест-Тойс до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Бест-Тойс" (далі - позивач) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 22.12.2016 №0004291406.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним, оскільки відповідач дійшов необґрунтованих висновків про порушення позивачем законодавства у сфері обігу готівки.

Позивач зазначив про те, що в акті перевірки від 09.12.2016 №143/10-36-14-01-13/35703998, на підставі якого було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, контролюючий орган зазначив про несвоєчасне оприбуткування ТОВ Бест-Тойс готівкових коштів у касовій книзі підприємства на загальну суму 26360,29 грн. оскільки оприбуткування готівкових коштів на суму 4037,29 грн. до касової книги підприємства за 02.06.2014 та за 05.06.2014 було вчинено касиром ОСОБА_1, який у період з 02.06.2014 по 05.06.2014 перебував у відрядженні, а оприбуткування готівкових коштів на суму 22323,00 грн. до касової книги підприємства за 17.06.2016 було вчинено касиром ОСОБА_2, яка 17.06.2016 перебувала у відпустці.

Проте, позивач зазначив про те, що оприбуткування ОСОБА_1 грошових коштів до касової книги підприємства на відповідну суму було здійснено у день його вибуття у відрядження та в день прибуття з відрядження, а отже 02.06.2014 та 05.06ю.2014 ОСОБА_1 фізично знаходився на робочому місці певний час.

Крім того, позивач зазначив про те, що ОСОБА_2, перебуваючи 17.06.2016 у щорічній відпустці, вийшла на роботу за власною ініціативою для того, щоб своєчасно здійснити виплату працівникам підприємства заробітної плати за першу половину червня 2016 року, що на думку позивача, не суперечить вимогам чинного законодавства.

Також позивач не погоджується з позицією відповідача щодо перевищення ТОВ Бест-Тойс ліміту залишку готівки в касі на суму 70202,59 грн., у тому числі 25825,65 грн., які надійшли до каси 30.12.2014, та 44376,94 грн., які надійшли до каси 28.12.2015, оскільки вказана сума грошових коштів є заробітною платою працівників підприємства, а тому в силу п.2.10 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, позивач мав право зберігати готівкові кошти протягом трьох днів, включаючи день їхнього надходження до каси підприємства.

Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких вказав, що під час здійснення документальної позапланової перевірки ТОВ Бест-Тойс , посадовими особами було встановлено порушення позивачем вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, зокрема, у вигляді несвоєчасного оприбуткування готівки на загальну суму 26360,29 грн. та перевищення залишку готівки в касі на суму 70202,59 грн.

Так, відповідач повідомив, що в ході перевірки було виявлено, що оприбуткування готівкових коштів до касової книги підприємства за 02.06.2014 та за 05.06.2014 було здійснено касиром підприємства ОСОБА_1, який фізично не мав змоги вчинити такі дії, оскільки вказана особа у період з 02.06.2014 по 05.06.2014 перебувала у відрядженні за кордоном.

Також відповідач зазначив, що в ході перевірки було виявлено, що 17.06.2016 касир підприємства ОСОБА_2 здійснила оприбуткування грошових коштів до касової книги ТОВ Бест-Тойс , що на думку контролюючого органу, також не є можливим, оскільки вказана особа 17.06.2016 перебувала у щорічній відпустці.

При цьому, відповідач посилаючись на лист Міністерства соціальної політики України від 17.10.2016 №376/06/186-16, зауважив про те, що вихід касира на роботу під час відпустки є порушенням вимог законодавства по працю.

Крім того, відповідач зазначив про те, що під час перевірки касової книги, прибуткових, видаткових касових ордерів, відомостей на виплату грошей посадовими особами контролюючого органу було встановлено, що ТОВ Бест-Тойс було перевищено ліміт залишку готівки в касі (нульовий ліміт) за 30.12.2014 на суму 25825,65 грн. та за 28.12.2015 на суму 46009,78 грн.

Представники позивача в судових засіданнях 03.05.2017, 06.06.2017, 26.06.2017 та 18.07.2017 позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити.

Представник відповідача, присутній у судових засіданнях 03.05.2017, 06.06.2017, 26.06.2017 та 18.07.2017 проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

У судовому засіданні 18.07.2017 суд за письмовим клопотанням представника позивача поставив на обговорення сторін питання про можливість продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Представники сторін щодо продовження розгляду справи у порядку письмового провадження не заперечували.

Згідно з частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Протокольною ухвалою суду від 18.07.2017 постановлено здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

12.10.2016 Головним управлінням ДФС у Київській області прийнято наказ №566, яким наказано провести документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Бест-Тойс (код ЄДРПОУ 35703998) тривалістю 20 робочих днів з 24.10.2016 року, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 30.06.2016 року (т.2,а.с.6).

На підстав вказаного наказу, Головним управлінням ДФС у Київській області було складено повідомлення від 12.10.2016 №141 (т.2, а.с.7) та направлення на перевірку, відповідно до яких здійснення перевірки було доручено наступним особам: головному державному ревізору-інспектору відділу перевірок платників основних галузей економіки управління аудиту ГУ ДФС у Київській області Гері Тетяні Анатоліївні (направлення на перевірку від 24.10.2016 №1228) (т.2, а.с.8); головному державному ревізору-інспектору відділу перевірок платників основних галузей економіки управління аудиту ГУ ДФС у Київській області Вечурко Світлані Юріївні (направлення на перевірку від 24.10.2016 №1229) (т.2, а.с.9); головному державному ревізору-інспектору сектору перевірок фінансових операцій управління аудиту ГУ ДФС у Київській області Дерун Антоніні Анатоліївні (направлення на перевірку від 24.10.2016 №1230) (т.2, а.с.10); головному державному ревізору-інспектору відділу фактичних перевірок, контролю за готівковими операціями управління аудиту ГУ ДФС у Київській області Двірку Олександру Миколайовичу (направлення на перевірку від 24.10.2016 №1231) (т.2, а.с.11); начальнику відділу контрольно-перевірочної роботи управління податків та зборів з фізичних осіб Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області Васильченку Олександру Олександровичу (направлення на перевірку від 24.10.2016 №1232) (т.2, а.с.12); головному державному ревізору-інспектору відділу контрольно-перевірочної роботи управління податків та зборів з фізичних осіб Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області Галкіній Вікторії Сергіївні (направлення на перевірку від 24.10.2016 №1233) (т.2, а.с.13).

18.11.2016 Головним управлінням ДФС у Київській області було прийнято наказ №699 Про продовження термінів проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ Бест-Тойс код за ЄДРПОУ 35703998 , яким доручено головному державному ревізору-інспектору відділу перевірок платників основних галузей економіки управління аудиту ГУ ДФС у Київській області Гері Тетяні Анатоліївні, головному державному ревізору-інспектору відділу перевірок платників основних галузей економіки управління аудиту ГУ ДФС у Київській області Вечурко Світлані Юріївні, головному державному ревізору-інспектору сектору перевірок фінансових операцій управління аудиту ГУ ДФС у Київській області Дерун Антоніні Анатоліївні, головному державному ревізору-інспектору відділу фактичних перевірок, контролю за готівковими операціями управління аудиту ГУ ДФС у Київській області Двірку Олександру Миколайовичу, начальнику відділу контрольно-перевірочної роботи управління податків та зборів з фізичних осіб Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області Васильченку Олександру Олександровичу та головному державному ревізору-інспектору відділу контрольно-перевірочної роботи управління податків та зборів з фізичних осіб Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області Галкіній Вікторії Сергіївні продовжити з 21.11.2016 термін проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ Бест-Тойс , код за ЄДРПОУ 35703998, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 30.06.2016 року на 10 робочих днів (т.2, а.с.14-15).

У період з 24.10.2016 по 24.11.2016 на підставі пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями) та на підставі направлень на перевірку від 24.10.2016 за №1228, №1229, №1230, №1231, №1232 та №1233 посадовими особами Головного управління ДФС у Київській області та Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області була проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Бест-Тойс (код за ЄДРПОУ 35703998) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 30.06.2016, за результатами якої складено акт від 09.12.2016 №143/10-36-14-01-13/35703998 (далі - акт перевірки) (т.1, а.с.64-132).

В акті перевірки встановлено, що ТОВ Бест-Тойс було несвоєчасно оприбутковано готівкові кошти у касовій книзі підприємства на загальну суму 26360,29 грн. (т.1, а.с.117).

Так, посадовими особами контролюючого органу зазначено про те, що на касових аркушах за 02.06.2014 та 05.06.2014 та прибуткових касових ордерах за вказані дати стоїть підпис працівника товариства ОСОБА_1

Проте, відповідно до наданих до перевірки наказів на відрядження, звітів про використання коштів, наданих під звіт та/або на відрядження, встановлено, що ОСОБА_1 у період з 02 по 05.06.2014 перебував у відрядження (м.Лондон, Англія) і фізично не мав можливості своєчасно здійснити оприбуткування готівкових коштів до касової книги підприємства, а тому формування касової книги та оприбуткування готівкових коштів було здійснено ним вже після 06.06.2014.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що на касовому аркуші за 17.06.2016 та прибуткових касових ордерах за 17.06.2017 зазначений підпис касира товариства ОСОБА_2

Проте, відповідно до наданих табелів обліку робочого часу ОСОБА_2 17.06.2016 перебувала у відпустці і фізично не мала можливості своєчасно оприбуткувати готівкові кошти до касової книги підприємства, що на думку відповідача, свідчить про те, що формування касової книги та оприбуткування готівки було здійснено вказаною особою вже після 17.06.2016.

Також посадовими особами контролюючого органу зазначено про те, що в ході здійснення перевірки касової книги, прибуткових, видаткових касових ордерів, відомостей на виплату грошей встановлено, що ТОВ Бест-Тойс було перевищено ліміт залишку готівки в касі (нульовий ліміт) за 30.12.2014 на суму 25825,65 грн. та за 28.12.2015 на суму 46009,78 грн.

В акті перевірки зазначено, що при визначенні залишку готівки в касі товариства на кінець дня 30.12.2014 та 28.12.2015 взято до уваги той факт, що формування у видаткових відомостях на виплату грошей та безпосередньо сама виплата готівки була здійснена 31.12.2014 та 30.12.2015, відповідно (т.1, а.с.117-118).

У висновках акту перевірки встановлено, зокрема, що Товариством з обмеженою відповідальністю Бест-Тойс було порушено пп.2.6, 2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 №40/10320 (зі змінами та доповненнями), а саме: встановлено факт несвоєчасного оприбуткування готівкових коштів у касовій книзі підприємства на загальну суму 26360,29 грн. та перевищення ліміту залишку готівки в касі у перевіряємому періоді на загальну суму 70202,59 грн.

З матеріалів справи слідує, що позивач, не погоджуючись з висновками, які викладені в акті перевірки, звернувся до Головного управління ДФС у Київській області із запереченнями від 15.12.2016 вих.№784/1 до акта перевірки №143/10-36-14-01-13/35703998 від 09.12.2016 (т.1, а.с.149-170).

Разом з тим, відповідач листом Про надання відповіді від 21.12.2016 №3128/10/10-36-14-01 заперечення ТОВ Бест-Тойс залишив без розгляду, у зв'язку з їх подачею до контролюючого органу не за місцем основного обліку (т.1, а.с.171).

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі викладених в акті перевірки висновків Головним управлінням ДФС у Київській області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.12.2016 №0004291406, яким позивачу за порушення п.2.6 та 2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, нараховано штрафні (фінансові) санкції на суму 272206,63 грн. (т.1, а.с.173).

Не погоджуючись з правомірністю прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся зі скаргою від 05.01.2017 вих.№04 на податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області №0004291406 від 22.12.2016 до Державної фіскальної служби України, у якій просив вищестоящий податковий орган скасувати оспорюване податкове повідомлення-рішення (т.1, а.с.174-184)

23.01.2017 Державною фіскальною службою України було прийнято рішення №1277/ 6/99-99-11-03-01-25, яким було продовжено строк розгляду скарги позивача до 05.03.2017 (включно) (т.1, а.с.185-186).

За результатами розгляду вищевказаної скарги ТОВ Бест-Тойс , Державною фіскальною службою України було прийнято рішення від 02.03.2017 №4317/6/99-99-11-03-01-25, яким податкове повідомлення-рішення від 22.12.2016 №0004291406 залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення (т.1, а.с.187-189).

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення, повивач звернувся з даним позовом до суду про визнання його протиправним та скасування, з приводу чого суд зазначає таке.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою визначені Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, яке затверджене постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №40/10320 (далі-Положення №637).

Відповідно до п.1.2 Положення №637 у цьому Положенні нижчезазначені терміни вживаються в такому значенні:

готівка (готівкові кошти) - грошові знаки національної валюти України - банкноти і монети, у тому числі розмінні, обігові, пам'ятні монети, які є дійсними платіжними засобами;

каса - приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів;

касова книга - документ установленої форми, що застосовується для здійснення первинного обліку готівки в касі;

касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси. Форми касових ордерів, що використовуються спеціалізованими підприємствами та установами Національного банку України, які не мають оборотної каси, установлюються відповідним нормативно-правовим актом Національного банку України;

касові документи - документи (касові ордери та відомості на виплату грошей, розрахункові документи, квитанції програмно-технічних комплексів самообслуговування, відомості закупівлі сільськогосподарської продукції, інші прибуткові та видаткові касові документи), за допомогою яких відповідно до законодавства України оформляються касові операції, звіти про використання коштів, а також відповідні журнали встановленої форми для реєстрації цих документів та книги обліку;

книга обліку - касова книга, книга обліку доходів і витрат, книга обліку виданих та прийнятих старшим касиром грошей або книга обліку розрахункових операцій;

оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Згідно з п.2.2 Положення №637 підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів.

Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Абзацами 1-3 пункту 2.6 Положення №637 встановлено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій або використанням розрахункової книжки оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах (абз.5 п.2.6 Положення №637).

Відповідно до абз.2-3 п.1 Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки від 12.06.1995 № 436/95 у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу:

за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день;

за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Отже, у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням розрахункової книжки оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних розрахункової книжки) та відображення на їх підставі готівки у книзі обліку розрахункових операцій. Невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність, передбачена абзацом третім статті 1 названого вище Указу Президента України.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування наведених вище норм права міститься в постанові Верховного Суду України від 2 квітня 2013 року у справі № 21-76а13, який в силу положень ч.1 ст.244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковим для врахування при застосуванні вказаних норм права.

Щодо висновків відповідача про несвоєчасне оприбуткування позивачем готівкових коштів у касовій книзі підприємства на загальну суму 26360,29 грн., суд зазначає таке.

Відповідно до п.3.1 Положення №637 касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Згідно з п.3.3 Положення №637 приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами (додаток 2), підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства.

Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.

Під час роботи з готівкою касири (особи, що виконують їх функції) керуються правилами визначення платіжності банкнот і монет Національного банку України.

Пунктом 3.4 Положення №637 встановлено, що видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами (додаток 3) або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо.

Якщо на доданих до видаткових касових ордерів документах, заявах, рахунках тощо є дозвільний напис керівника підприємства, то його підпис на видаткових касових ордерах не обов'язковий.

Відповідно до п.3.5 Положення №637 у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.

Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Пунктом 3.7 Положення №637 визначено, що приймання одержаної з банку готівки в касу та видача готівки з каси для здавання її до банку оформляються відповідними касовими ордерами (прибутковим або видатковим) з відображенням такої касової операції в касовій книзі.

Документом, що свідчить про здавання виручки до банку, є відповідна квитанція до прибуткового документа банку на внесення готівки, засвідчена підписами відповідальних осіб банку та відбитком печатки (штампа) банку. Документом, що свідчить про здавання виручки до банку через інкасаторів, є копія супровідної відомості до сумки з готівковою виручкою (готівкою), засвідчена підписом та відбитком печатки інкасатора-збирача.

Виплати, пов'язані з оплатою праці, проводяться касиром підприємства або за видатковими касовими ордерами на кожного одержувача чи за видатковими відомостями.

На титульній сторінці видаткової відомості робиться дозвільний напис про видачу готівки за підписами керівника і головного бухгалтера або осіб, уповноважених керівником, із зазначенням строків видачі готівки і суми (гривень - словами, копійок - цифрами) (п.3.8 Положення №637).

Відповідно до п.3.10 Положення №637 прибуткові касові ордери і квитанції до них, а також видаткові касові ордери і видаткові відомості мають заповнюватися бухгалтером чорнилом темного кольору чорнильною або кульковою ручкою, за допомогою друкарських машинок, комп'ютерних засобів чи іншими способами, які забезпечили б належне збереження цих записів протягом установленого для зберігання документів терміну.

У касових ордерах зазначається підстава для їх складання і перелічуються додані до них документи. Видача касових ордерів і видаткових відомостей на руки особам, що вносять або одержують готівку, забороняється.

Приймання і видача готівки за касовими ордерами може проводитися тільки в день їх складання.

Виправлення в касових ордерах та видаткових відомостях забороняються.

У касових ордерах, які оформляються на загальну суму проведених підприємством касових операцій (видача готівки за видатковими відомостями, електронними платіжними засобами, здавання готівки до банку, отримання готівки з банку за чеком та оприбуткування її в касі тощо), реквізит "Одержав" або "Прийнято від" не заповнюється.

Згідно з абз.3 п.3.12 Положення №637 касові ордери або видаткові відомості одразу ж після одержання або видачі за ними готівки підписуються касиром, а на доданих до них документах ставиться відбиток штампа або напис "Оплачено" із зазначенням дати (число, місяць, рік).

Порядок ведення касової книги та обов'язки касира встановлені розділом 4 Положення №637.

Так, згідно із абз.1-2 п.4.2 Положення №637 усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі (додаток 5).

Кожне підприємство (юридична особа), що має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті (без урахування кас відокремлених підрозділів).

Відповідно до абз.1-2 п.4.3 Положення №637 записи в касовій книзі проводяться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі. За відсутності руху готівки в касі протягом робочого дня записи в касовій книзі в цей день можуть не провадитися.

Щоденно в кінці робочого дня касир підсумовує операції за день, виводить залишок готівки в касі на початок наступного дня і передає до бухгалтерії як звіт касира другі примірники, що є відривною частиною аркуша касової книги (копію записів у касовій книзі за день), з прибутковими і видатковими касовими ордерами під підпис у касовій книзі. Готівка, яка видана за видатковими відомостями на виплати, пов'язані з оплатою праці, відображається в касовій книзі після закінчення строків цих виплат (згідно з пунктом 2.10 цього Положення), а закриття вищезазначених документів та виписка відповідних видаткових касових ордерів здійснюються в порядку, визначеному в пункті 3.9 цього Положення.

Згідно з абз. 1-2 п.4.4 Положення №637 підприємства за умови забезпечення належного зберігання касових документів можуть вести касову книгу в електронній формі за допомогою комп'ютерних засобів. Програмне забезпечення, за допомогою якого ведеться касова книга, має забезпечувати візуальне відображення і роздрукування кожної з двох частин аркуша касової книги ("Вкладний аркуш касової книги" та "Звіт касира"), які за формою і змістом мають відтворювати форму та зміст касової книги в паперовій формі.

Записи в касовій книзі здійснюються на підставі відповідної інформації з касових документів. Записи в касовій книзі мають робитися до початку наступного робочого дня (тобто із залишками на кінець попереднього дня), а також містити всі реквізити, що передбачені формою касової книги. Сторінки касової книги мають нумеруватися автоматично в порядку зростання з початку року.

Контроль за правильним веденням касової книги покладається на головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником (п.4.5 Положення №637).

З матеріалів справи слідує, що 02.06.2014 ОСОБА_1 отримав від ФЦРУ ФикБест 2604 по прибутковому касовому ордеру №24 грошові кошти на суму 621,43 грн. з призначенням платежу Кошти на виплату лікарняних за рахунок ФСС за квітень 2014 року . (т.1, а.с.36).

Судом встановлено, що вказана сума грошових коштів 02.06.2014 була виплачена як лікарняні за рахунок Фонду соціального страхування з тимчасової непрацездатності за квітень 2014, про що ОСОБА_1 було складено та підписано видатковий касовий ордер від 02.06.2014 (т.1, а.с.37).

З матеріалів справи вбачається, що 02.06.2014 ОСОБА_1 було внесено до касової книги ТОВ Бест-Тойс запис про облік грошових коштів у розмірі 621,43 грн., які надійшли по прибутковому ордеру №24 від 02.06.2014 та виплачені по видатковому касовому ордеру №34 від 02.06.2014, що підтверджується витягом зі сторінки 22 касової книги позивача за 02.06.2014 (т.1, а.с.35).

Також 05.06.2014 ОСОБА_1 було прийнято від р/с ФЦРУ ФиК Бест-Тойс грошові кошти на суму 3415,86 грн. з призначенням платежу По чеку на виплату з/п за червень 2014 р. , про що ним було складено та підписано прибутковий касовий ордер від 05.06.2014 №25 (т.1, а.с.39).

Відповідно до видаткового касового ордеру №35 від 05.06.2014 вказана сума грошових коштів 05.06.2014 була виплачена в якості заробітної плати за червень 2014 року (т.1, а.с.40).

Згідно з витягом із касової книги ТОВ Бест-Тойс за 05.06.2014 (сторінка 23), ОСОБА_1 було внесено до касової книги ТОВ Бест-Тойс запис про облік готівкових коштів у розмірі 3415,86 грн., які надійшли по прибутковому касовому ордеру №25 від 05.06.2014 та виплачені по видатковому касовому ордеру №35 від 05.06.2014 (т.1, а.с.38).

Як зазначено вище, в акті перевірки контролюючий орган, обґрунтовуючи висновки про несвоєчасне оприбуткування ТОВ Бест-Тойс готівкових коштів у касовій книзі підприємства зазначив про те, що ОСОБА_1, у період з 02.06.2014 по 05.06.2014 перебував у відрядженні за кордоном, що на думку відповідача, свідчить про те, що така особа фізично не мала можливості своєчасно оприбуткувати готівкові кошти до касової книги підприємства , а фактично формування касової книги та оприбуткування готівкових коштів було здійснено ним вже після 06.06.2014, з приводу чого суд зазначає таке.

28.05.2014 Товариством з обмеженою відповідальністю Бест-Тойс було видано наказ №41/1-к Про покладення обов'язків касира , яким встановлено призначити виконуючим обов'язки касира Товариства ОСОБА_1 (т.2, а.с.75).

Також 28.05.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю Бест-Тойс та громадянином ОСОБА_1 було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність касира, за умовами якого касир бере на себе повну матеріальну відповідальність за заподіяння майнової шкоди підприємству внаслідок порушення касиром своїх трудових обов'язків, що призвело до незабезпечення цілісності та схоронності переданих йому грошових цінностей та/або товарно-матеріальних цінностей каси підприємства; допущення невідповідності фактичної і облікової наявності грошових коштів у касі підприємства; збитків, завданих з вини інших працівників, коли така шкода заподіяна внаслідок порушення, невиконання та/або неналежного виконання касиром покладених на нього посадових та функціональних обов'язків, визначених посадовою інструкцією; втрати, відсутності, нестачі, зіпсуття, знищення грошових коштів та/або інших матеріальних цінностей, які були передані касиру для зберігання, використання на підставі касових документів, інвентаризаційних описів (актів інвентаризації), інших належним чином оформлених документів.

Пунктом 3 вказаного договору визначено, що на виконання цього договору на касира покладаються такі обов'язки, зокрема: забезпечити проведення та оформлення касових операцій відповідно до вимог діючого законодавства, умов укладеного з касиром трудового договору, посадової інструкції касира та інших внутрішніх документів підприємства, з якими касира ознайомлено під підпис (т.2, а.с.77-78).

З матеріалів справи слідує, що 29.05.2014 Товариством з обмеженою відповідальністю Бест-Тойс було видано наказ №08 Про відрядження , яким встановлено відрядити до м.Лондон, Велика Британія, для проведення переговорів з компанією Intoys Trading Ltd. Генерального директора ОСОБА_10, директора із зовнішньо-економічної діяльності ОСОБА_1 терміном на 4 (чотири) дні, з 02 по 05 червня 2014 р. (т.1, а.с.42).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 02.06.2015 прибув до Великої Британії, що підтверджується відбитком штампу міграційної служби про проходження прикордонного контролю в міжнародному аеропорті Хітроу м.Лондон, що проставлений на ст.12 паспорту громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 (т.1, а.с.43).

05.06.2015 ОСОБА_1 повернувся в Україну, що підтверджується відбитком штампу міграційної служби про проходження прикордонного контролю в Міжнародному аеропорті Бориспіль , який проставлений на ст.13 вказаного паспорту громадянина України для виїзду за кордон (т.1, а.с.235).

Відповідно до електронного квитка, придбаного ОСОБА_1 23.05.2014, час вильоту рейсу BA841 за маршрутом міжнародний аеропорт Київ (Бориспіль, термінал D) - міжнародний аеропорт Хітроу (Лондон, термінал 5) 02.06.2014 року о 13 год.20 хв. (Час UTC), а час прибуття - 02.06.2014 року о 14 год. 50 хв.

З вказаного електронного квитка вбачається, що час вильоту рейсу BA882 за маршрутом міжнародний аеропорт Хітроу (Лондон, термінал 5) - міжнародний аеропорт Київ (Бориспіль, термінал D) 05.06.2014 о 09 год. 40 хв., а час прибуття - 05.06.2014 о 14 год. 55 хв. (т.1, а.с.44).

Згідно з посадкового талону ОСОБА_1, виданого авіакомпанією British Airways, час вильоту рейсу BA841 за маршрутом Київ - Лондон 02.06.2014 року о 13 год.20 хв. (т.1, а.с.46).

Відповідно до посадкового талону ОСОБА_1 час вильоту рейсу BA882 за маршрутом Лондон - Київ 05.06.2014 о 09 год. 40 хв.(т.1, а.с.45).

При цьому, фактичний час вильоту рейсу BA841 за маршрутом міжнародний аеропорт Київ (Бориспіль) - міжнародний аеропорт Хітроу (Лондон) 02.06.2014 року о 10 год. 21 хв. (Час UTC), а фактичний час прибуття рейсу BA882 за маршрутом міжнародний аеропорт Хітроу (Лондон) - міжнародний аеропорт Київ (Бориспіль) 05.06.2014 о 12 год. 13 хв. (Час UTC) , що підтверджується листом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 19.05.2017 №1-31-1824 Про надання інформації (т.2,а.с.40).

Як вбачається з матеріалів справи, 06.06.2014 ОСОБА_1 було складено та підписано звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт №ВТ-0000024, за яким працівнику було видано на відрядження грошові кошти у сумі 3654,00 грн. (т.1, а.с.41).

Отже, матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 фактично перебував за межами України лише у період з 13 год. 21 хв. (за київським літнім часом) 02 червня 2014 року до 15 год. 13 хв. (за київським літнім часом) 05 червня 2014 року .

Суд зазначає, що відповідач в акті перевірки наголосив, що ОСОБА_1 фізично не мав можливості оприбуткувати 02.06.2014 та 05.06.2014 готівкові кошти, у зв'язку з тим, що вказаний працівник товариства у період з 02.06.2015 по 05.06.2014 перебував за межами України.

Проте, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що у період з 00 год. 00 хв. 02 червня 2014 року по 13 год. 20 хв. (за київським літнім часом) 02 червня 2014 року та з 15 год. 14 хв. (за київським літнім часом) 05 червня 2014 року по 23 год. 59 хв. 05 червня 2014 року ОСОБА_1 фактично знаходився на території України.

У зв'язку з цим, суд вважає, що ОСОБА_1 фізично мав можливість прибути на роботу, здійснити оприбуткування готівкових коштів (лікарняні та заробітна плата) та сформувати касову книгу за 02 червня 2016 року саме до 13 год. 20 хв. (за київським літнім часом) 02 червня 2014 року та за 05 червня 2016 року з 15 год. 14 хв. (за київським літнім часом) 05 червня 2014 року.

Суд звертає увагу на те, що як на момент виникнення спірних відносин, так і на сьогоднішній день, нормами чинного законодавства окремо не врегульовано порядок здійснення відряджень в межах України та за кордон працівниками підприємств, установ та організацій, які не фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Так, зокрема, Кодекс законів про працю України у ст.121 визначає виключно гарантії і компенсації при службових відрядженнях.

Наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 №59 затверджено Інструкцію про службові відрядження в межах України та за кордон (далі - Інструкція №59), пунктом 1 якої встановлено, що службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника органу державної влади, підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів (далі - підприємство), на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв'язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства).

Отже, Інструкція №59 є обов'язковою виключно для органів державної влади, підприємств, установ і організацій, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів .

Разом з тим, Державна податкова служба України у листі від 31.03.2012 р. №5742/6/ 15-1415 зазначила про те, що інші підприємства та організації даний документ (можуть використовувати в якості допоміжного (довідкового).

Таким чином, Інструкція №59 не підлягає обов'язковому застосуванню підприємствами, установами та організаціями, які не фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, та, відповідно, має виключно рекомендаційний характер.

Відповідно до п.13 розділу І Інструкції №59 питання виходу працівника на роботу в день вибуття у відрядження та в день прибуття з відрядження регулюється правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства.

Наказом Товариства з обмеженою відповідальністю Бест-Тойс від 31.12.2012 №1-ОД затверджено та введено в дію з 01.01.2013 Правила внутрішнього трудового розпорядку співробітників Товариства згідно Додатку №1 (т.2, а.с.71).

Так, відповідно до п.4.4 розділу 4 Правил внутрішнього трудового розпорядку співробітників Товариства з обмеженою відповідальністю Бест-Тойс в разі направлення працівника у відрядження, вихід працівника у день вибуття у відрядження та в день прибуття з відрядження вирішується розпорядженням керівника підприємства чи начальником підрозділу, в якому працює працівник з урахуванням службової необхідності (т.2, а.с.72-74).

Отже, з огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що нормами чинного законодавства не встановлено заборону та обмеження щодо виходу працівника на роботу у його день вибуття у відрядження та в день прибуття з відрядження.

У зв'язку з цим, суд вважає, що приймання та видача ОСОБА_1 грошових коштів у день вибуття 02.06.2014 у відрядження за кордон та у день прибуття з відрядження 05.06.2014, не суперечить вимогам чинного законодавства, а тому виконання ним трудової функції є правомірним.

Таким чином, матеріали справи підтверджують, що ОСОБА_1 фізично мав можливість 02.06.2014 та 05.06.2014 прийняти по вищевказаних прибутковим касовим ордерах готівкові кошти, здійснити їх видачу та внести записи до касової книги за 02.06.2014 та за 05.06.2014 про облік таких операцій.

При цьому, з матеріалів справи слідує, що з 28.05.2014 по 05.08.2015 окрім ОСОБА_1 обов'язки касира ніхто не виконував (т.2, а.с.64), що підтверджується штатним розписом підприємства, введеним в дію з 01.06.2014 (т.2, а.с.66-67), в якому відсутня посада касиру, та наказом №41/1-к від 28.05.2014, відповідно до якого ОСОБА_1 призначено виконуючим обов'язки касира (т.2, а.с.75).

Відповідачем під час розгляду справи не було надано будь-яких доказів, які б спростовували вище встановлені судом обставини.

У зв'язку з цим, суд вважає, що позивачем було своєчасно оприбутковано грошові кошти на суму 4037,29 грн. (у тому числі по прибутковому касовому ордеру №24 від 02.06.2014 на суму 621,43 грн. та по прибутковому касовому ордеру №25 від 05.06.2014 на суму 3415,86 грн.).

Крім того, відповідачем в акті перевірки було зазначено про те, що на касовому аркуші за 17.06.2016 та прибуткових касових ордерах за 17.06.2017 зазначений підпис касира товариства ОСОБА_2, яка 17.06.2016 перебувала у відпустці, а тому, на думку відповідача, вказана особа фізично не могла здійснити оприбуткування готівкових коштів до касової книги підприємства.

У зв'язку з цим, відповідач дійшов висновку про те, що ОСОБА_2 сформувала касову книгу та оприбуткувала готівку вже після 17.06.2016, з приводу чого суд зазначає таке.

З матеріалів справи слідує, що наказом Товариства з обмеженою відповідальністю Бест-Тойс від 05.08.2015 №111/1-ДО Про покладання обов'язків касира призначено виконуючим обов'язки касира товариства ОСОБА_2.

Пунктом 2 вказаного наказу уповноважено ОСОБА_2 підписувати касові документи від імені касира (т.1,а.с.226).

Також 05.08.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю Бест-Тойс та громадянкою ОСОБА_2 було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність касира, за умовами якого касир бере на себе повну матеріальну відповідальність за заподіяння майнової шкоди підприємству внаслідок порушення касиром своїх трудових обов'язків, що призвело до незабезпечення цілісності та схоронності переданих йому грошових цінностей та/або товарно-матеріальних цінностей каси підприємства; допущення невідповідності фактичної і облікової наявності грошових коштів у касі підприємства; збитків, завданих з вини інших працівників, коли така шкода заподіяна внаслідок порушення, невиконання та/або неналежного виконання касиром покладених на нього посадових та функціональних обов'язків, визначених посадовою інструкцією; втрати, відсутності, нестачі, зіпсуття, знищення грошових коштів та/або інших матеріальних цінностей, які були передані касиру для зберігання, використання на підставі касових документів, інвентаризаційних описів (актів інвентаризації), інших належним чином оформлених документів.

Пунктом 3 договору визначено, що на виконання цього договору на касира покладаються такі обов'язки, зокрема: забезпечити проведення та оформлення касових операцій відповідно до вимог діючого законодавства, умов укладеного з касиром трудового договору, посадової інструкції касира та інших внутрішніх документів підприємства, з якими касира ознайомлено під підпис (т.2, а.с.79-80).

З матеріалів слідує, що 17.06.2016 ОСОБА_2 як касиром ТОВ Бест-Тойс було прийнято від ПАТ Райффайзен Банк Аваль по прибутковому касовому ордеру №22 від 17.06.2016 грошові кошти у сумі 22323,00 грн.

З вказаного прибуткового касового ордеру вбачається, що зазначена сума грошових коштів є заробітною платою товариства за першу половину червня 2016 року (т.1, а.с.12).

Судом встановлено, що 17.06.2017 ОСОБА_2 було видано через касу працівникам підприємства заробітну плату за першу половину червня 2016 року, що підтверджується видатковим касовим ордером від 17.06.2016 №22 на суму 22323,00 грн. (т.1, а.с.13) та наступними відомостями на виплату грошей за червень 2016 року з підписами працівників про одержання заробітної плати:

- №113 від 15.06.2016 на суму 1573,00 грн., з яких 17.06.2016 виплачено: ОСОБА_15 - 373,00 грн., ОСОБА_2 - 827,00 грн. та ОСОБА_16 - 373,00 грн. (т.1, а.с.14);

- №114 від 15.06.2016 на суму 5500,00 грн., з яких 17.06.2016 виплачено: ОСОБА_17 - 2750,00 грн. та ОСОБА_18 - 2750,00 грн. (т.1, а.с.15);

- №115 від 15.06.2016 на суму 8250,00 грн., з яких 17.06.2016 виплачено: ОСОБА_19 - 1500,00 грн., ОСОБА_11 - 1500,00 грн., ОСОБА_20 - 2250,00 грн., ОСОБА_21 - 1500,00 грн. та ОСОБА_22 - 1500,00 грн. (т.1, а.с.16);

- №116 від 15.06.2016 на суму 1500,00 грн., яка 17.06.2016 виплачена ОСОБА_23 (т.1, а.с.17);

- №117 від 15.06.2016 на суму 1750,00 грн., яка 17.06.2016 виплачена ОСОБА_24 (т.1, а.с.18);

- №118 від 15.06.2016 на суму 3750,00 грн., яка 17.06.2016 виплачена ОСОБА_12 (т.1, а.с.19).

Згідно із витягом касової книги ТОВ Бест-Тойс за 17.06.2016 (сторінка 20), ОСОБА_2 було внесено до касової книги ТОВ Бест-Тойс запис про облік готівкових коштів у розмірі 22323,00 грн., які надійшли по прибутковому ордеру №22 від 17.06.2016 та виплачені по видатковому касовому ордеру №22 від 17.06.2016 (т.1, а.с.11).

Отже, матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_2 17.06.2016 було отримано грошові кошти на суму 22323,00 грн., здійснено їх видачу працівникам підприємства в якості заробітної плати за першу половину червня 2016 року, сформовано касову книгу та внесено до неї відповідний запис про облік вказаних операцій.

Разом з тим, судом встановлено, що наказом Товариства з обмеженою відповідальністю Бест-Тойс від 01.06.2016 №48-к надано, зокрема, ОСОБА_2, провідному економісту з фінансової роботи, частину щорічної відпустки на 12 (дванадцять) календарних днів з 06 червня 2016 року по 17 червня 2016 року, із них 11 (одинадцять) календарних днів за період з 02.04.2014 по 08.07.2015 (залишок за переведенням з ТОВ Паритет-Тойс ) та 01 (один) календарний день за період з 09.07.2015 по 08.07.2016 року (т.1, а.с.227).

Відповідно до табелю обліку використаного робочого часу за червень 2016 року, ОСОБА_2 у період з 06.06.2016 по 17.06.2016 перебувала у щорічній відпустці, а саме: з 06.06.2016 по 16.06.2016 - у відпустці без збереження заробітної плати та 17.06.2016 - у щорічній відпустці (т.2, а.с.81-86).

З метою повного та всебічного з'ясування обставин справи, судом у судовому засіданні 26.06.2017 була допитана в якості свідка ОСОБА_2.

Вказана особа була попереджена про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показань.

Так, ОСОБА_2 повідомила, що з 2015 року вона займає посаду фахівця з економічної роботи ТОВ Бест-Тойс .

Свідок зазначила, що 17.06.2017 вона перебувала у щорічній відпустці.

ОСОБА_2 підтвердила, що вона 17.06.2017 дійсно вийшла на роботу.

При цьому, свідок зауважила про те, що такі дії були нею вчинені виключно за власною ініціативою, зокрема, з метою здійснення вчасної видачі заробітної плати працівникам підприємства за першу половину червня 2016 року, тобто аванс.

Так, обґрунтовуючи причину виходу 17.06.2016 на роботу, свідок зауважила про те, що вона є єдиним касиром на підприємстві, а тому видача заробітної плати працівникам ТОВ Бест-Тойс здійснюється виключно нею як матеріально-відповідальною особою.

Крім того, свідок зазначила про те, що на підприємстві відсутній бухгалтер, оскільки директор ТОВ Бест-Тойс ОСОБА_25 самостійно готує всі первинні документи бухгалтерського обліку, у тому числі, і відомості на виплату грошей.

Свідок повідомила про те, що відомості про виплату грошей за червень 2016 року, які 17.06.2016 були нею заповнені під час видачі працівникам підприємства заробітної плати, були їй видані безпосередньо директором товариства.

При цьому, свідок зауважила про те, що у вказаних відомостях вже було надруковано дату 15 червня 2016 р. , хоча фактична видача заробітної плати була здійснена нею саме 17.06.2016.

Отже, матеріали справи та пояснення свідка підтверджують, що ОСОБА_2, перебуваючи 17.06.2016 у щорічній відпустці, отримала грошові кошти на суму 22323,00 грн., здійснила їх видачу працівникам підприємства в якості заробітної плати за першу половину червня 2016 року, сформувала касову книгу та внесла до неї відповідний запис про облік вказаних операцій.

Обґрунтовуючи протиправність вказаних дій, відповідач, посилаючись на лист Міністерства соціальної політики України від 17.10.2016 №376/06/186-16, зазначив про те, що вихід касира під час відпустки на роботу суперечить вимогам чинного трудового законодавства. Проте, суд ставиться критично до вказаної позиції відповідача, у зв'язку з наступним.

Відповідно до статті 74 Кодексу законів про працю України громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Згідно з ч.1 ст.2 Закону України Про відпустки від 15.11.1996 № 504/96-ВР право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство).

Виходячи зі змісту Закону України "Про відпустки" у період відпустки працівник не несе обов'язку виконувати роботу, обумовлену трудовим договором, і підлягати внутрішньому трудовому розпорядку.

Таким чином, трудова функція обмежуються виключно в частині обов'язковості її виконання.

При цьому, суд звертає увагу на те що, ані Кодекс законів про працю України, ані Закон України "Про відпустки" не містить заборон та обмежень щодо здійснення працівником під час перебування у відпустці чи в інші періоди відпочинку передбачених трудовим договором функцій за власною ініціативою такої особи.

Відповідні обмеження встановлені законодавцем лише у випадках, які зазначені в ст.62 та ч. 8 ст.79 Кодексу законів про працю України.

Так, згідно з ч.1 ст.62 Кодексу законів про працю України надурочні роботи, як правило, не допускаються. Надурочними вважаються роботи понад встановлену тривалість робочого дня.

Частиною 2,3 ст.62 Кодексу законів про працю України встановлено, що власник або уповноважений ним орган може застосовувати надурочні роботи лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством.

Власник або уповноважений ним орган може застосовувати надурочні роботи тільки у таких виняткових випадках:1) при проведенні робіт, необхідних для оборони країни, а також відвернення громадського або стихійного лиха, виробничої аварії і негайного усунення їх наслідків;2) при проведенні громадсько необхідних робіт по водопостачанню, газопостачанню, опаленню, освітленню, каналізації, транспорту, зв'язку - для усунення випадкових або несподіваних обставин, які порушують правильне їх функціонування;3) при необхідності закінчити почату роботу, яка внаслідок непередбачених обставин чи випадкової затримки з технічних умов виробництва не могла бути закінчена в нормальний робочий час, коли припинення її може призвести до псування або загибелі державного чи громадського майна, а також у разі необхідності невідкладного ремонту машин, верстатів або іншого устаткування, коли несправність їх викликає зупинення робіт для значної кількості трудящих;4) при необхідності виконання вантажно-розвантажувальних робіт з метою недопущення або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення;5) для продовження роботи при нез'явленні працівника, який заступає, коли робота не допускає перерви; в цих випадках власник або уповноважений ним орган зобов'язаний негайно вжити заходів до заміни змінника іншим працівником.

В свою чергу, відповідно до ч. 8 ст.79 Кодексу законів про працю України відкликання з щорічної відпустки допускається за згодою працівника лише для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їх наслідків, для відвернення нещасних випадків, простою, загибелі або псування майна підприємства, установи, організації з додержанням вимог частини шостої цієї статті та в інших випадках, передбачених законодавством. У разі відкликання працівника з відпустки його працю оплачують з урахуванням тієї суми, що була нарахована на оплату невикористаної частини відпустки.

При цьому, суд наголошує, надурочними роботами та відкликанням з відпустки вважаються дії, що проведені за ініціативою власника або уповноваженого ним органу - тобто роботодавця.

Залишення з власної ініціативи працівників після робочого часу на роботі для виконання трудової функції, а також вихід на роботу під час відпустки з власної ініціативи, по-перше, вимогами закону не заборонені, по-друге, додатково не обліковуються.

Щодо посилань відповідача на лист Міністерства соціальної політики України від 17.10.2016 №376/06/186-16ё то суд звертає увагу відповідача на те, що вказаний акт носить виключно рекомендаційний та роз'яснювальний характер, а тому не створює жодних правових норм.

Отже, з огляду на вищенаведені норми Положення №637, суд дійшов висновку про те, що готівкові кошти, що фактично надходять до кас підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами, повинні у день їх одержання в повній сумі оприбутковуватися шляхом здійснення відповідних записів у касовій книзі.

При цьому, перебування у відпустці касира товариства, хоча з формальної сторони і є порушенням законодавства про працю, проте саме по собі не свідчить про дефектність зазначеного первинного бухгалтерського документа. Правове значення має лише належність підпису працівнику, що уповноважений трудовим договором на здійснення відповідної господарської операції.

Суд звертає увагу на те, що акт перевірки від 09.12.2016 №143/10-36-14-01-13/35703998 не містить доказів, які б свідчили про те, що вищевказані прибутковий касовий ордер та видатковий касовий ордер є підробленими (зокрема, вирок у кримінальній справі за фактом вчинення злочину щодо підроблення документів, службового підроблення тощо) та є такими, що позбавлені сили касових документів.

Судом встановлено, що касир ОСОБА_2 з метою дотримання вимог трудового законодавства про оплату праці у період своєї відпустки за власною ініціативою виконала свою трудову функцію з оприбуткування коштів для подальшої виплати заробітної плати працівникам підприємства.

Так, зокрема, зі змісту прибуткового касового ордеру від 17.06.2016 №22 вбачається, що підставою його складання є саме виплата заробітної плати за червень 2016 року на суму 22323,60 грн.

Так, вказана сума грошових коштів у той же день була видана касиром працівникам підприємства як заробітна плата за відповідний період, що підтверджується видатковим касовим ордером від 17.06.2016 №22 та підписами працівників у вищевказаних відомостях на виплату грошей.

При цьому, суд звертає увагу на те, що вказана у зазначених відомостях на виплату грошей дата складання документа, зокрема 15 червня 2016 року не свідчить про виплату грошей в цей же день, а є виключно датою складання документу, у той час як гроші були видані 17.06.2016, про що свідчить власноручно зроблений касиром напис.

З огляду на вищезазначене, суд вважає, що позивачем було дотримано вимоги чинного законодавства з обігу готівки та своєчасно оприбутковано грошові кошти у розмірі 22323,00 грн., що свідчить про безпідставність та необґрунтованість застосування відповідачем на підставі спірного податкового повідомлення-рішення штрафних санкцій у сумі 131801,45 грн. (22323,00 грн. + 4037,29 грн.) х 5 (п'ятикратний розмір неоприбуткованої суми).

Щодо висновків контролюючого органу про перевищення ТОВ Бест-Тойс залишку ліміту готівки в касі на загальну суму 70202,59 грн.,суд зазначає таке.

Відповідно до п.1 Положення №637 ліміт залишку готівки в касі (далі - ліміт каси) - граничний розмір суми готівки, що може залишатися в касі в позаробочий час.

Відповідно до п.2.8 Положення №637 підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб.

За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства (підприємця) може здаватися до операторів поштового зв'язку та небанківських фінансових установ, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів без відкриття рахунку.

Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно (у тому числі із застосуванням платіжних пристроїв та через пункти приймання готівки) або через відповідні служби, яким згідно із законодавством надано право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів.

Здавання готівкової виручки (готівки) може здійснюватися для зарахування на будь-який банківський рахунок підприємства (підприємця) на його вибір.

Пунктом 2.9 Положення №637 встановлено, що готівкова виручка (готівка) підприємств (підприємців), у тому числі готівка, одержана з банку, використовуються ними для забезпечення потреб, що виникають у процесі їх функціонування, а також для проведення розрахунків з бюджетами та державними цільовими фондами за податками і зборами (обов'язковими платежами).

Підприємства не повинні накопичувати готівкову виручку (готівку) у своїх касах понад установлений ліміт каси для здійснення потрібних витрат до настання строків цих виплат.

Порядок визначення строків здавання готівкової виручки (готівки) та розрахунку ліміту каси визначений у розділі 5 Положення №637.

Так, відповідно до п.5.2 Положення №637 установлення ліміту каси проводиться підприємствами самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі (додаток 8), що підписується головним (старшим) бухгалтером та керівником підприємства (або уповноваженою ним особою). До розрахунку приймається строк здавання підприємством готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках, визначений відповідним договором банківського рахунку. Для кожного підприємства та його відокремленого підрозділу складається окремий розрахунок встановлення ліміту залишку готівки в касі.

Установлений ліміт каси затверджується внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства. Для відокремлених підрозділів ліміт каси встановлюється і доводиться до їх відома відповідними внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства - юридичної особи.

Підприємства, що розпочинають свою діяльність, а також підприємства, діяльність яких була пов'язана виключно з безготівковими розрахунками та які відповідно до встановленого законодавством України порядку отримують право на здійснення додаткового виду діяльності, що передбачає здійснення готівкових розрахунків, на перші три місяці їх роботи ліміт каси встановлюють згідно з прогнозними розрахунками. Установлений з урахуванням прогнозних розрахунків ліміт каси у двотижневий строк після закінчення перших трьох місяців їх роботи переглядається за фактичними показниками діяльності відповідно до вимог цього Положення.

Пунктом 5.3 визначено, що ліміт каси підприємства встановлюють на підставі розрахунку середньоденного надходження готівки до каси або її середньоденної видачі з каси, за рішенням керівника підприємства або уповноваженої ним особи.

Відповідно до п.5.8 Положення №637 якщо підприємством ліміт каси не встановлено (незалежно від причин такого невстановлення), то ліміт такої каси вважається нульовим. У цьому разі вся готівка, що перебуває в його касі на кінець робочого дня і не здана підприємством відповідно до вимог цього Положення, вважається понадлімітною.

Отже, нормами чинного законодавства передбачено обов'язок підприємств здійснювати передачу готівкових коштів (виручки) до установу банку, які перевищують встановлений такою юридичною особою ліміт каси.

У випадку не встановлення підприємством ліміту каси такий ліміт вважається нульовим.

Видача з каси підприємства відповідної суми коштів здійснюється з обов'язковим оформленням видаткового касового ордеру, який має містити підпис фізичної особи про одержання готівки із зазначенням одержаної суми.

Згідно з ст.1 Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки від 12.06.1995 № 436/95 у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійного представництва нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

У додаткових поясненнях по справі від 02.06.2017 позивач зазначив про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю Бест-Тойс не видавало наказ про встановлення ліміту залишку готівки в касі, а тому ліміт залишку готівки позивача становить 0 гривень (т.2, а.с.36).

Вказана обставина також була встановлена посадовими особами контролюючого органу, про що зазначено в акті перевірки (т.1, а.с.117).

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_2 по прибутковому касовому ордеру №66 від 30.12.2014 було отримано від ПУАТ Фідобанк грошові кошти на суму 27045,73 грн. З вказаного прибуткового касового ордеру вбачається, що підстава перерахування коштів виплата з/п за другу половину грудня 2014 (т.2, а.с.111).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 було підписано видатковий касовий ордер від 30.12.2014 №94, за яким видано грошові кошти на суму 25825,65 грн. із зазначенням підстави видачі виплата з/п за другу половину грудня 2014 (т.2, а.с.112) та видатковий касовий ордер від 30.12.2014 №95, за яким видано грошові кошти на суму 1220,08 грн. із зазначенням підстави видачі кошти на виплату аліментів ОСОБА_27. (т.2, а.с.120).

Судом встановлено, що 30.12.2014 ОСОБА_2 було видано працівникам підприємства грошові кошти за листопад - грудень 2014 року на суму 25825,65 грн., що піддержується наступними відомостями на виплату грошей з підписами про отримання:

- №236 від 31.12.2014 на суму 729,20 грн., яка виплачена 30.12.2014 ОСОБА_28 (т.2, а.с.113-114);

- №242 від 31.12.2014 на суму 746,76 грн., яка виплачена 30.12.2014 ОСОБА_29 (т.2, а.с.115-116);

- №235 від 31.12.2014 на суму 24349, 69 грн., з яких виплачено 30.12.2014: ОСОБА_29 - 2390,54 грн., ОСОБА_30 - 1116,86 грн., ОСОБА_11 - 858,32 грн., ОСОБА_15 - 256,68 грн., ОСОБА_31 - 899,82 грн., ОСОБА_32 - 627,49 грн., ОСОБА_14 - 1478,40 грн., ОСОБА_1 - 944,45 грн., ОСОБА_33 - 698,99 грн., ОСОБА_34 - 1021,75 грн., ОСОБА_35 - 777,06 грн., ОСОБА_36 - 505,55 грн., ОСОБА_26 - 831,53 грн., ОСОБА_37 - 570,66 грн., ОСОБА_38 - 2722,03 грн., ОСОБА_39 - 366,61 грн., ОСОБА_40 - 655,12 грн., ОСОБА_16 - 256,68 грн., ОСОБА_41 - 518, 56 грн., ОСОБА_28 - 2250,61 грн., ОСОБА_42 - 697,26 грн., ОСОБА_43 - 513,57 грн. та ОСОБА_44 - 3391,15 грн. (т.2, а.с.117-119).

Відповідно до витягу з касової книги ТОВ Бест-Тойс за 30.12.2014 (сторінка №59):

- надходження грошових коштів (кошти на виплату з/п за 2-у половину грудня 2014 року) по прибутковому касовому ордеру №66 - 27045,73 грн. (субрахунок 311);

- видаток (виплата з/п за 2-у половину грудня 2014 року) по видатковому касовому ордеру №94 - 25825,65 грн. (субрахунок 661);

- видаток (кошти на виплату аліментів ОСОБА_27.) по видатковому касовому ордеру №95 - 1220,08 грн. (субрахунок 372.1);

- разом за день - 27045,73 грн.

- залишок на кінець дня - - грн. (т.2, а.с.110).

Отже, з вищевказаних матеріалів справи вбачається, що датою отримання та видачі касиром ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 25825,65 грн. є саме 30.12.2014.

При цьому, суд звертає увагу на те, що у вищезазначених відомостях на виплату грошей зазначено дату складання документів 31.12.2014 .

Разом з тим, у вказаних відомостях касир ОСОБА_2 прописом зазначила дату складання документів саме 30.12.2014.

Допитана у судовому засіданні 26.06.2017 ОСОБА_2 повідомила суду про те, що отримання від ПУАТ Фідобанк грошових коштів, а також їх видача в якості заробітної плати працівникам підприємства, була здійснена нею саме 30.12.2014.

При цьому, свідок зауважила про те, що на наданих їй відомостях вже було надруковано дату 31.12.2014, у той час як вона лише здійснювала заповнення інформації про фактичну видачу грошових коштів.

З матеріалів справи слідує, що 28.12.2015 касиром ТОВ Бест-Тойс ОСОБА_2 по прибутковому касовому ордеру №84 від 28.12.2015 було отримано від АТ Райффайзен Банк Аваль грошові кошти на суму 188,13 грн. З вказаного прибуткового касового ордеру вбачається, що підстава перерахування коштів кошти на виплату відпускних за січень 2016 року (т.2, а.с.90).

Також 28.12.2015 ОСОБА_2 по прибутковому касовому ордеру №85 від 28.12. 2015 було отримано від АТ Райффайзен Банк Аваль грошові кошти на суму 45821,65 грн. З вказаного прибуткового касового ордеру вбачається, що підстава перерахування коштів кошти на виплату з/п за другу половину грудня 2015 (т.2, а.с.91).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 було підписано видатковий касовий ордер від 28.12.2015 №98, за яким видано грошові кошти на суму 188,31 грн. із зазначенням підстави видачі виплата відпустки по переводу за січень 2016 р. (1 кал.день) (т.2, а.с.92) та видатковий касовий ордер від 28.12.2015 №99, за яким видано грошові кошти у розмірі 45821,65 грн. із зазначенням підстави видачі виплата з/п за другу половину грудня 2015 . (т.2, а.с.93).

Відповідно до відомості на виплату грошей за грудень 2015 від 25.12.2015 №244, ОСОБА_2 було видано ОСОБА_33 грошові кошти у розмірі 1444,71 грн., що підтверджується підписом вказаної особи на зазначеній відомості (Т.2, а.с.94-95).

Судом встановлено, що 30.12.2015 ОСОБА_2 по відомостям на виплату грошей за грудень 2015 року було видано працівникам підприємства заробітну плату. Так, зокрема, видача грошових коштів здійснювалась по наступним відомостям на виплату грошей:

- №251 від 30.12.2015 на суму 3511,57 грн., яка виплачена 28.12.2015 ОСОБА_45 (т.1, а.с.22);

- №250 від 30.12.2015 на суму 4250,30 грн., з яких виплачено 28.12.2015: ОСОБА_24 - 3375,08 грн. та ОСОБА_46 - 875,22 грн. (т.1, а.с.23);

- №249 від 30.12.2015 на суму 3687,30 грн., з яких виплачено 28.12.2015: ОСОБА_11- 1687,03 грн. та ОСОБА_20 - 2000,27 грн. (т.1, а.с.24);

- №248 від 30.12.2015 на суму 15755,35 грн., з яких виплачено 28.12.2015: ОСОБА_47 - 2000,41 грн., ОСОБА_19 - 2179, 24 грн., ОСОБА_2 - 1739,47 грн., ОСОБА_48 - 2082,52 грн., ОСОБА_35 - 1900,43 грн., ОСОБА_40 - 1852,46 грн., ОСОБА_22 - 2000,41 грн. та ОСОБА_49 - 2000,41 грн. (т.1, а.с.25);

- №247 від 30.12.2015 на суму 9138,30 грн., з яких виплачено 28.12.2015: ОСОБА_50 - 3269,46 грн., ОСОБА_51 - 2821,40 грн. та ОСОБА_52 - 3047,44 грн. (т.1, а.с.26);

- №246 від 30.12.2015 на суму 4554,86 грн., з яких виплачено 28.12.2015: ОСОБА_17 - 3000,49 грн. та ОСОБА_18 - 1554,37 грн. (т.1, а.с.27);

- №245 від 30.12.2015 на суму 3479,26 грн., з яких виплачено 28.12.2015: ОСОБА_15 - 333,39 грн., ОСОБА_2 - 2812,48 грн. та ОСОБА_16 - 333,39 грн. (т.1, а.с.28). Згідно з витягу із касової книги ТОВ Бест-Тойс за 28.12.2015 (сторінка №67) (т.1, а.с.20):

- надходження грошових коштів (кошти на виплату відпускних за січень 2016) по прибутковому касовому ордеру №84 - 188,13 грн. (субрахунок 311);

- надходження грошових коштів (кошти на виплату заробітної плати за другу половину грудня 2015 року) по прибутковому касовому ордеру №85 - 45821,65 грн. (субрахунок 311);

- видаток (виплата відпустки по переводу за січень 2016 р. (1 кал.день) ОСОБА_2.) по видатковому касовому ордеру №98 - 188,13 грн. (субрахунок 377.5);

- видаток (виплата з/п за другу половину грудня 2015) по видатковому касовому ордеру №99 - 45821,65 грн. (субрахунок 661);

- разом за день - 46009,78 грн.

- залишок на кінець дня - - грн.

Отже, зі змісту вказаних матеріалів справи вбачається, що 28.12.2015 касир ОСОБА_2 отримала від АТ Райффайзен Банк Аваль грошові кошти, які у той же день були нею видані працівникам підприємства.

У вищевказаних відомостях на виплату грошей касиром було проставлено дату фактичної видачі коштів 28.12.2015 , у той час як дата вказаних документів 30.12.2015 .

Свідок ОСОБА_2 підтвердила те, що отримання та видача грошових коштів була нею здійснена саме 28.12.2015.

ОСОБА_2 зауважила, що на наданих їй відомостях вже було надруковано дату 30.12.2015, у той час як вона лише здійснювала заповнення інформації про фактичну видачу грошових коштів.

Отже, матеріали справи свідчать про те, що отримані по прибутковому касовому ордеру від 30.12.2014 за №66 грошові кошти на загальну суму 27045,73 грн . були видані працівникам підприємства того ж дня 30.12.2015 у сумі 1220,08 грн. та 30.12.2015 у сумі 25825,65 грн.

В свою чергу, отримані касиром підприємства по прибутковим касовим ордерам від 28.12.2015 за №84 та №85 грошові кошти на загальну суму 46009,78 грн. були виплачені працівникам підприємства по вищевказаним видатковим касовим ордерам та відомостям про виплату грошових коштів того ж дня 28.12.2015 у сумі 1632,84 грн. та 28.12.2015 у сумі 44376,94 грн.

Висновки відповідача про перевищення позивачем ліміту залишку готівки у касі засновані на тому, що датою складання відомостей на виплату заробітної плати є не 30.12.2014, а 31.12.2014, та не 28.12.2015, а 30.12.2015.

Проте, відповідачем не враховано, що фактичною датою виплати є та дата, яка зазначена прописом касиром ОСОБА_2

Отже, факт перевищення позивачем ліміту готівки у касі і порушення п.2.8 Положення №637 судом не встановлено, а висновки відповідача ґрунтуються на формальних обставинах, зокрема, щодо дати складання відомостей на виплату грошей, яка не співпадає з фактичною датою видачі грошових коштів на руки працівникам підприємства, у той час як матеріали справи та показання свідка дають підстави стверджувати про відсутність перевищення позивачем ліміту залишку коштів у касі.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини другої ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, доказів, які б спростовували доводи позивача, не надав.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 4083,10 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2293 від 30.03.2017, оригінал якого знаходиться в матеріалах адміністративної справи (том 1, а.с. 2).

Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 4083,10 грн. підлягають стягненню на його користь відповідно до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 22.12.2016 №0004291406.

3.Стягнути судовий збір у розмірі 4083,10 грн. (чотири тисячі вісімдесят три гривні 10 коп.) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Бест-Тойс (ідентифікаційний код: 35703998, місце знаходження: 08153, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул.Лінійна, буд.32) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код 39393260, місце знаходження: 03680, м.Київ, вул.Народного Ополчення, буд.5-А).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кушнова А.О.