Постанова

від 19.07.2017 по справі 820/1989/17

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2017 р. Справа №820/1989/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шляхової О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Молчановой О.М.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Вартанян Н.Н.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач не погоджується із рішеннями, прийнятими ДФС, вважає, що вони є безпідставними та прийняті з численними порушенням законодавчо визначеного порядку прийняття рішень контролюючими органами. При цьому, висновки акту перевірки, на підставі яких прийняті оскаржувані рішення, є помилковими, такими, що не відповідають фактичним обставинам господарської діяльності підприємця та зроблені при довільному трактуванні діючого законодавства України. Позивач вважає, що податковим органом при винесенні оскаржуваних рішень допущені як формальні порушення так і порушення по суті (необґрунтовані висновки акту перевірки), що є окремими та достатніми підставами дня скасування таких рішень. У сукупності ж наведені порушення мають своїм наслідком безумовне скасування оскаржуваних рішень. Позиція ФОП ОСОБА_3 ґрунтується на тому, що у контролюючого органу були відсутні підстави для прийняття оскаржуваних рішень.

Позивач наголошує на тому, що відповідач виніс оскаржувані рішення за відсутності правових підстав для їх прийняття, оскільки Рішенням ДФС про результати розгляду скарги від 22.03.17 №392/ФОП/20-40-10-01-14 задоволено скаргу ФОП ОСОБА_3 та скасовано податкові повідомлення-рішення Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, винесених на підставі акту перевірки позивача.

Відповідач проти позову заперечував, в наданих письмових запереченнях на позов просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідач під час спірних правовідносин діяв у межах та у спосіб, визначених чинним законодавством. Також представником відповідача зазначено, що фахівцями ГУ ДФС у Харківській області було складено акт від 23.12.2016 р. №5121/20-30-13-04/НОМЕР_1 про результати документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2015 року, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.12.2015 р., виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2015 р.

Оскаржувані ФОП ОСОБА_3 податкові повідомлення-рішення за результатами розгляду скарги були скасовані відповідно до вимог пп.19 1 1.1. п.19 1 1 ст.19 1 Податкового кодексу України, але із зазначенням того, що дане порушення не спростовує по суті висновків акту перевірки, Головним управлінням ДФС у Харківській області були винесені нові податкові повідомлення-рішення на підставі встановлених порушень, зафіксованих в акті перевірки.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та письмових поясненнях з копіями наданих документів. Наголосив на тому, що висновки, зроблені податковим органом в акті перевірки позивача, на підставі яких винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних санкцій вважає необґрунтованими та безпідставними, оскільки судження податкового органу про порушення позивачем вимог ПК України ґрунтуються лише на припущеннях контролюючого органу без дослідження наявної у позивача первинної документації щодо здійснення ним господарської діяльності.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у наданих письмових запереченнях, просив в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст.75, ст.77, ст.82 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010року №2755-IV, ст.13 розділу VIII Закону України від 8 липня 2010року №2464 - VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , відповідно до наказу Центральної ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області №1537 від 11 листопада 2016 року, та відповідних направлень проведена документальна планова виїзна перевірка діяльності ФО-П ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2015 року, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.12.2015 р., виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2015 р., результати якої оформлені відповідним актом від 23.12.2016 р. за №5121/20-30-13-04/НОМЕР_1 (а.с.13 -41).

Висновками зазначеного акту встановлені порушення ФОП ОСОБА_3:

- п. 164.1 ст.164 та п. 177.1, п. 177.2, п. 177.4, ст. 177, п.п.138.1 ст. 138 Податкового Кодексу України, в результаті чого, на думку перевіряючого органу, підприємцем занижене податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі - 1973,74 грн., а саме: у 2014 році на загальну суму - 1125.00 грн. , у 2015 році на загальну суму - 848,74 грн.;

- п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу та ст. 168 ПК України від 02.12.2010р. № 2755-УІ, із змінами та доповненнями, а саме встановлено не забезпечення виконання податкових зобов'язань по військовому збору у сумі 84,87 грн.;

- п.п. б) п.176.2 ст.176 Податкового Кодексу , а саме - особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів зобов'язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковій розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сумі утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування, ненадання звіту ДФ за 3 кв. 2015 року;

- постанови КМУ №413 від 17.06.2015р., щодо не надання повідомлення про прийняття працівника роботу до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

- пп. 7.1.2 п. 7.1 ст. 7, п. 9.2 ст.9 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-УІ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлено заниження податкового зобов'язанні зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі - 4565,91 грн., а саме у 2014 році на загальну суму - 2602,51 грн. та у 2015 році на загальну суму - 1963,40 грн.

- пп.198.6 п.198 п.201.10 ст.201 ПК України підприємцем неправомірно віднесено по контрагентам податкові зобов'язання по податковому кредиту, що призвело до завищення податку на додану вартість на загальну суму 2414,00 грн., а саме - у січні 2014 року на загальну суму 1417,00 грн. та у березні 2014 року на загальну суму 997,00 грн.

- п. 1, п. 2, п. З ст. З Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995р. N 265/95-ВР зі змінами доповненнями, а саме у 2014 році не проведення розрахункових операцій на повну суму покупки через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та проведенні у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій на загальну суму 4583,93 грн.

- п 44.1, п. 44.3, п.44.6 ст.44, п.85.2 ст.85 Податкового Кодексу України а саме: не забезпечення надання документів, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків) та іншої звітності, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів.

Судовим розглядом встановлено, що на підставі зазначеного акту перевірки податковим органом 13.01.2017 року винесені податкові повідомлення-рішення №0000141304, №0000121304, № 0000111304, № 0000101304, № 0000161304, які були отримані платником 17.01.2017.

Не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями - рішеннями, ФО-П ОСОБА_3 подана скарга до ГУ ДФС у Харківській області від 26.01.2017 р. (вх. ГУ ДФС у Харківській області від 26.01.2017 № 588/ФОП-ІНШЕ).

Рішенням ГУ ДФС у Харківській області № 392/ФОП/20-40-10-01-14 від 22.03.2017 року (а.с. 49-56) скаргу директора ФОП ОСОБА_3 від 26.02.2017 задоволено, скасовані податкові повідомлення-рішення Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 13.01.2017 № 0000141304, № 0000121304, № 0000111304, № 0000101304.

Таким чином, оскаржувані ФОП ОСОБА_3 податкові повідомлення-рішення за результатами розгляду скарги скасовані відповідно до вимог пп.19 11.1. п. 191 1 ст.19 Податкового кодексу України.

У зазначеному Рішенні податковий орган зазначив, що дане порушення не спростовує по суті висновок акту перевірки.

Суд зазначає, що відповідно до приписів пп.19 1 1.1. п. 19 1 1 ст.19 Податкового кодексу України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.

Судом встановлено, що на підставі акту перевірки та з урахуванням рішення про результати розгляду скарги податковим органом - Центральною ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області прийнято податкові повідомлення- рішення (а.с. 42-48):

- № 0005331304 про застосування штрафних санкцій за порушення норм з обігу готівки у сумі 22 919,65 грн.;

- № 0005351304, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 2467,18 грн. (у т.ч. 1973,74 грн. - за податковими зобов'язаннями, 493,44 грн. - за штрафними санкціями);

- № 0005301304, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додань вартість сумі 1024,50 грн. (у т.ч. 683,00 грн. - податкові зобов'язання, 341,50 - штрафні санкції):

- № 0005321304 про застосування штрафних санкцій у сумі 510,00 грн.;

- № 0005341304 про збільшення грошового зобов'язання з військового збору у сумі 106,09 грн. (у т.ч. 84,87 грн. - за податковими зобов'язаннями, 21,22 грн. - за штрафними санкціями);

- № Ф-0000591304 вимога про сплату боргу з єдиного соціального внеску у сумі 4565,91 грн.;

- №0005311304 про застосування штрафних санкцій за порушення з питань обчислення єдиного соціального внеску у сумі 456,59 грн.

Зазначені рішення, які прийняті Відповідачем 18.04.17, позивач отримав 21.04.17 засобами поштового зв'язку.

Перевіряючи обґрунтованість висновків Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області, викладених в акті перевірки №5121/20-30-13-04/НОМЕР_1 від 23.12.2016 р., суд встановив наступне.

Відповідно до п.75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно положень ст. 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок (п.п. 75.1.2 п.75.1 ст. 75 ПК України).

Про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки (п. 77.4 ст. 77 ПК України).

Відповідно до п. 85.2 ст. 85 ПК України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Щодо виявлених порушень, відображених у висновках акту документальної планової виїзної перевірки, суд зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, що суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_5 пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, зареєстрований Департаментом Державної реєстрації юридичних осіб і фізичних осіб -підприємців ХМР 20.10.1999р., про що отримав Свідоцтво про державну реєстрацію, номер запису №24800170000065146, код основної діяльності 56.10 - Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування. На податковий облік в контролюючому органі 20.10.1999р., станом на 23.12.2016 р. перебуває на обліку в Центральній ОДПІ м Харкова ГУ ДФС у Харківській області.

У періоді, що перевірявся, ФО-П ОСОБА_6 був зареєстрований як платник ПДВ 28.11.2012р., про що має свідоцтво за НОМЕР_2. Індивідуальний податковий номер НОМЕР_1.

Судом з'ясовано, що ФО-П ОСОБА_6 у перевіряємому періоді здійснював діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, діяльність із забезпечення фізичного комфорту, надання в оренду й експлуатацію власного нерухомого майна, інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 18.04.17 №0005301304 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 1 024,50 грн.

Підставою для винесення вказаного податкового повідомлення-рішення були висновки акту перевірки про порушення ФОП ОСОБА_3 вимог п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі за текстом - ПКУ).

Суть цих порушень, на думку ДПІ, полягає у тому, що за результатами автоматизованого співставлення податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДФС України в деклараціях з ПДВ виявлені розбіжності.

У силу встановленого приписами п.198.6 ст.198 ПКУ (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин) застереження не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суд, між іншим, зазначає, що на момент складання податкових декларацій (січень, березень 2014 року), редакція положень п. п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПКУ не ставили в залежність формування податкового кредиту від наявності/відсутності будь-яких розбіжностей із показниками податкової звітності особи, яка складала податкову накладну та особи, яка отримувала таку податкову накладну.

Як встановено судом, висновками акту перевірки виявлено завищення податкового кредиту. Зазначені суми сформовані на підставі податкових накладних, виданих ПП СВІФТ , ПП ПОЛАГРОПРОМ , ПАТ ХАРКІВМІСЬКГАЗ , ПАТ ХАРКІВВОДОКАНАЛ , ТОВ ЛЮБИМИЙ ГОРОД ЛТД .

Суд звертає увагу на те, що єдиним мотивом, на підставі якого ДПІ дійшла до висновку про вчинення підприємцем податкового правопорушення, є судження про наявність розбіжностей в деклараціях з ПДВ підприємця та його контрагентів.

Інших мотивів у висновок про порушення не покладено.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_3 є платником податку на додану вартість та протягом 2014 року подавав звітність з ПДВ щоквартально. У перевіряємому періоді мав господарські взаємовідносини із вищезазначеними контрагентами.

Судовим розглядом з'ясовано, що в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення покладені висновки про завищення податкового кредиту на підставі виданих ТОВ ЛЮБИМИЙ ГОРОД ЛТД (код в ЄДР 38323999) податкових накладних на суму ПДВ - 683,33 грн.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ Любимий город ЛТД (продавець) та ФОП ОСОБА_3 (покупець) укладено договір № ХА-40 від 19.06.2013р. (а.с. 76) про поставку товару. На виконання вимог зазначеного договору на адресу позивача виписані податкові накладні від 20.03.14 №6753, від 20.03.14 №6761 та від 06.03.2014р. № 5577. (а.с. 77-78, 83).

Щодо сум завищення податкового кредиту, судом з'ясовано, що ця сума складається з податку на додану вартість, зазначеного у податковій накладній від 20.03.14 №6753 на суму 543,33 грн. та податку, зазначеного у податковій накладній від 20.03.14 №6761 на суму 140,00 грн. Зазначені податкові накладні отримані 31.03.14, включені до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за 2 квартал 2014 року та відображені в реєстрі отриманих податкових накладних за травень 2014 року та Додатку Д5 за 2 квартал 2014 року.

Вказані податкові накладні, видаткові накладні від 20.03.14 №6753, №6761, докази безготівкового розрахунку за отриманий товар містяться в матеріалах справи та надавались позивачем під час проведення перевірки.

Отже, висновок контролюючого органу є суперечливим з огляду на те, що суму ПДВ - 313,3 грн., на підставі податкової накладної, виданої ТОВ ЛЮБИМИЙ ГОРОД ЛТД від 06.03.14 №5577, яка отримана позивачем 08.04.14 та включена до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за 2 квартал 2014 року та відображена в реєстрі отриманих податкових накладних за квітень 2014 року та Додатку Д5 за 2 квартал 2014 року, ДФС визнав такою, що правомірно включена до складу податкового кредиту.

Щодо сум ПДВ, на які виявлено завищення податкового кредиту, то такі суми сформовані на підставі податкових накладних, виданих ПП СВІФТ , ПП ПОЛАГРОПРОМ , ПАТ ХАРКІВМІСЬКГАЗ , ПАТ ХАРКІВВОДОКАНАЛ , ТОВ ЛЮБИМИЙ ГОРОД ЛТД :

- ПФ СВІФТ (код в ЄДР 31236617): сума ПДВ - 79,92 грн. на підставі податкової накладної від 27.12.13 №1188336, яка отримана 09.01.14 та включена до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за 1 квартал 2014 року та відображена в реєстрі отриманих податкових накладних за січень 2014 року та Додатку Д5 за 1 квартал 2014 року. До перевірки надавалась вказана податкова накладна, товарно-транспортна накладна від 27.12.13 №ХА-188336, фіскальний чек від 27.12.13 на оплату отриманого товару у сумі 479,52 грн. ( у т.ч. ПДВ 79,92 грн.);

- ПП ПОЛІАГРОПРОМ , Харківська філія ПП ПОЛІАГРОПРОМ (код в ЄДР 23810475): сума ПДВ - 262,38 грн., яка складається з податку на додану вартість, зазначеного у податковій накладній від 27.12.13 №2258 на суму 218,31 грн. та податку, зазначеного у податковій накладній від 27.12.13 №2324 на суму 44,04 грн. Зазначені податкові накладні отримані 09.01.14 та 10.01.14 відповідно, включені до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за 1 квартал 2014 року та відображена в реєстрі отриманих податкових накладних за січень 2014 року та Додатку Д5 за 1 квартал 2014 року. До перевірки надавалась вказані податкові накладні, видаткові накладні від 27.12.13 №PDQX-104477 та № PDQX-104268, товарно-транспортна накладна від 27.12.13, фіскальні чеки від 11.01.14 на оплату отриманого товару у сумі 1310,03 грн. (у т.ч. ПДВ 218,34 грн.) та у сумі 264,25 грн. (у т.ч. ПДВ 44,04 грн.);

- ПАТ ХАРКІВМІСЬКГАЗ (код в ЄДР 03359552): сума ПДВ - 968,44 грн. на підставі податкової накладної від 31.12.13 №12435, яка отримана 10.01.14 та включена до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за 1 квартал 2014 року та відображена в реєстрі отриманих податкових накладних за січень 2014 року та Додатку Д5 за 1 квартал 2014 року. До перевірки вказана податкова накладна надавалась;

- КП ХАРКІВВОДОКАНАЛ (код в ЄДР 03361715): сума ПДВ - 106,51 грн. на підставі податкової накладної від 31.12.13 №11213, яка отримана 10.01.14 та включена до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за 1 квартал 2014 року та відображена в реєстрі отриманих податкових накладних за січень 2014 року та Додатку Д5 за 1 квартал 2014 року. До перевірки вказана податкова накладна надавалась;

Крім того, суд звертає увагу, що акт перевірки не містить висновків про те, що суми ПДВ не підтверджені податковими накладними, зазначеними на стор. 23 акту перевірки; особи, які видали зазначені податкові накладні не мають статусу платників ПДВ; податкові накладні оформлені з порушенням вимог ст. 201 ПКУ; відсутнє реальне проведення господарських операцій, на виконання яких видані зазначені податкові накладні.

Як з'ясовано під час розгляду справи та не заперечувалось і представником відповідача, до перевірки надавались, всі документи по господарським взаємовідносинам із вищевказаними контрагентами - договори, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, сертифікати, докази проведення розрахунків за придбані товари та отримані послуги. Всі наведені документи мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку податку на прибуток не встановлюють особливих вимог до первинних документів і облікових регістрів, що повинні використовуватися при обчисленні даного податку, тому відповідними документами податкового обліку вважаються бухгалтерські документи і регістри обліку, складені належним чином.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд зазначає, що до матеріалів справи в ході судового розгляду позивачем надані реєстри виданих податкових накладних. Дані реєстрів виданих податкових накладних відповідають даним додатку 5 Податкових декларацій з податку на додану вартість за відповідні періоди.

За таких обставин, суд вважає, що ФОП ОСОБА_3 правомірно включив до складу податкового кредиту податкового звітного періоду 2 квартал 2014 року ПДВ у сумі 683,33 грн. за вищезгаданими податковими накладними.

Враховуючи вищевикладене, висновок про порушення підприємцем вимог п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПКУ є нормативно та документально необґрунтованим.

Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0005351304, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 2467,18 грн. (у т.ч. 1973,74 грн. - за податковими зобов'язаннями, 493,44 грн. - за штрафними санкціями), за порушення вимог п. 164.1 ст. 164, п. 138.1 ст. 138 та п. 177.1, 177.2, 177.4 ст. 177 ПКУ судом з'ясовано наступне.

Вказаний висновок вмотивований тим, що, на думку ДПІ, підприємець безпідставно включив до складу витрат 2014 року витрати на оплату ліцензій (на право торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами).

Згідно п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 164.1.2 п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Зокрема, відповідно до пп. 164.2.1 і пп. 164.2.2 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту); суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору.

Приписами п.164.3 ст. 164 Податкового кодексу України передбачено, що при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.

На момент подання декларації про отримані за 2014 рік доходи, п. 177.4 ст. 177 ПКУ, який визначає перелік витрат ФОП, пов'язаних із отриманням доходів, мав наступну редакцію:

до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:

177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;

177.4.2. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;

177.4.3. суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;

177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Судом встановлено, що витрати, які були понесені ФОП ОСОБА_3 у 2014 році у розмірі 7500,0 грн. були пов'язані із придбанням ліцензій, які були необхідні для здійснення господарської діяльності, а отже є витратами безпосередньо пов'язаними із веденням підприємцем власної господарської діяльності.

Оскільки, як встановлено перевіркою та вбачається із виду діяльності позивача, ФОП ОСОБА_9 дійсно здійснює торгівельну діяльність, у т.ч. підакцизними товарами. При цьому, обов'язковою умовою роздрібної торгівлі підакцизними товарами (тютюновими виробами та алкогольними напоями) є наявність відповідних ліцензій. Використати зазначені ліцензії у іншій спосіб, аніж провадження підприємницької торгівельної діяльності - неможливо.

За таких обставин, витрати на придбання ліцензій є витратами безпосередньо пов'язаними із провадженням ФОП ОСОБА_3 підприємницької діяльності, а відтак, мають бути враховані при визначені оподаткованого доходу за 2014 рік.

Отже, висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог п. 138.1 ст. 138, п. 164.1 ст. 164, та п. 177.1, 177.2, 177.4 ст. 177 ПКУ є безпідставними. Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Стосовно висновку про порушення вимог п. 1, п. 2, п. 3 ст. 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг та п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.04 №637, та винесення на підставі цих висновків податкового повідомлення-рішення № 0005331304, яким застосовані штрафні санкції за порушення норм з обігу готівки у сумі 22 919,65 грн. суд зазначає наступне.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначаються Законом України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг від 06.07.95 №265 (далі за текстом - Закон №265).

Відповідно до пунктів 1, 2 та 3 ст. 3 Закону № 265, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (п. 1); видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції (п.2); застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування (п. 3).

Пунктом 2.6. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.04 №637 передбачено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у

касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Судом з'ясовано, що висновками, викладеними в Акті перевірки, ФОП ОСОБА_3 не забезпечив оприбуткування готівкових коштів за період з 01.01.14 по 31.12.14 у сумі 4583,93 грн.

Вказаний висновок вмотивований розбіжностями між сумою задекларованого валового доходу підприємця та сумою доходу, встановленою за результатами перевірки на підставі банківських виписок, книг ОРО (Z-звітів).

Судовим розглядом встановлено, що ФОП ОСОБА_3 не вірно відобразив отриманий у 2014 році дохід, а саме, завищив його на суму наданих послуг оренди у розмірі 5 335,0 грн. (у т.ч. ПДВ - 889,16 грн.), які були включені до складу валового доходу по даті складання податкових накладних (31.12.14) та актів наданих послуг (31.12.14):

- податкова накладна від 31.12.14 №4 на суму 500,0 грн. (у т.ч. 83,33 грн. - ПДВ, 416,67 грн. - без ПДВ) та акт від 31.12.14 здачі-приймання наданих послуг оренди приміщення за грудень 2014 року, складені на виконання договору оренди від 01.12.14, укладеного між ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_10;

- податкова накладна від 31.12.14 №5 на суму 2000,0 грн. (у т.ч. 333,33 грн. - ПДВ, 1666,67 грн. - без ПДВ) та акт від 31.12.14 здачі-приймання наданих послуг оренди приміщення за грудень 2014 року, складені на виконання договору оренди від 01.06.11 №1, укладеного між ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_11;

- податкова накладна від 31.12.14 №6 на суму 2835,0 грн. (у т.ч. 472,50 грн. - ПДВ, 2362,50 грн. - без ПДВ) та акт від 31.12.14 здачі-приймання наданих послуг оренди приміщення за грудень 2014 року, складені на виконання договору оренди від 01.12.14, укладеного між ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_12

Судом з'ясовано, що дохід у грошовій формі за цими господарськими операціями був отриманий 05.01.15. Грошові кошти у сумі 500,0 грн., 2835,0 грн., 2000,0 грн. за надані у грудні 2014 році послуги оренди були проведені через реєстратор розрахункових операцій 05.01.15, доказом чому є Z-звіт в розрізі товарів/послуг за 05.01.15 та Х-звіт за 05.01.15. Тобто, до складу валового доходу 2015 року підприємець мав включити 4445,84 грн. (суму оренди без урахування ПДВ).

Позивач зазначає, що дійсно грошові кошти за надані у грудні 2014 року послуги оренди були проведені через РРО (05.01.15), проте, сума 4445,84 грн. (без ПДВ) помилково відображена у складі доходів 2014 року (по даті складання актів та виписки податкових накладних), тоді як мала бути відображена у складі доходів 2015 року.

Судом встановлено, що орендна плата за січень 2015 року за договорами з ФОП ОСОБА_10, ФОП ОСОБА_11, ФОП ОСОБА_12 була отримана 30.01.15, про що свідчать відомості зазначені у Х-звіті за 30.01.15.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем були недотримані вимоги п. 1, п. 2, п. 3 ст. 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг та п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.04 №637, отже висновки акту перевірки про неоприбуткування ФОП ОСОБА_3 готівкових коштів у 2014 році знайшли своє підтвердження під час розгляду справи.

Відповідно до абз. 3 п. 1 Указу Президента України від 12.06.1995р. № 436/95 Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

На підстави вимог вищезазначеної норми законодавства, податковим органом рішенням від 18.04.2017 року № 0005331304 до ФО-П ОСОБА_3 застосовані штрафні санкції у розмірі 22919,65 грн. (4583,93Х5).

Отже, з урахуванням викладених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 18.04.2017 року №0005331304 задоволенню не підлягають.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 18.04.2017 року: № 0005341304, яким збільшено грошове зобов'язання з військового збору у сумі 106,09 грн. (у т.ч. 84,87 грн. - за податковими зобов'язаннями, 21,22 грн. - за штрафним санкціями) та рішення № 0005311304 про застосування штрафних санкцій у сумі 456,59 грн., а також вимоги ГУ ДФС у Харківській області від 18.04.17 № Ф-000059304 про сплату боргу з єдиного соціального внеску у сумі 4565,91 грн. суд зазначає наступне:

В акті перевірки (стор. 11 акту перевірки, а.с. 23) зазначається про виявлені розбіжності між сумами валового доходу за 2014 рік за даними обліку підприємця (538 555,40 грн. (без ПДВ)) та за даними проведеної перевірки (533 971,48 грн. (без ПДВ)). При цьому, особи, які проводили перевірку, зафіксувавши факт розбіжностей та підтвердивши отримання підприємцем доходу за 2014 рік лише у розмірі 533 971,48 грн. (без ПДВ), для обчислення чистого оподаткованого доходу враховують не показники підтверджені перевіркою (533 971,48 грн.), а показники, які відображені у податковій декларації підприємця за 2014 рік (538 971,48 грн.). Тим самим працівники контролюючого органу обчислюють чистий оподаткований дохід на підставі непідтверджених відомостей. Більш того, факт помилкового визначення валового доходу за 2014 рік (його завищення) не заперечується самим підприємцем.

В силу положень п. 54.3 ст. 54 ПКУ контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити платнику податків податкове зобов'язання не лише у випадку виявлення заниження показників валового доходу, а і у випадку виявлення завищення такого показника.

Таким чином, контролюючий орган під час визначення чистого оподаткованого доходу за 2014 рік мав враховувати встановлені перевіркою показники валового доходу встановлені перевіркою - тобто 533971,48 грн.

За таких обставин, рішення про збільшення грошових зобов'язань ФОП ОСОБА_3 не може бути визнане обґрунтованим оскільки при визначенні грошових зобов'язань використані непідтверджені відомості про валових дохід за 2014 рік.

З огляду на те, що чистий оподаткований дохід є базою для нарахування ЄСВ, то відповідно, помилкове визначення чистого оподаткованого доходу за 2014 рік, тягне за собою помилкове визначення ЄСВ за відповідний період. Таким чином, рішення ДПІ про стягнення недоїмки та застосування штрафних санкцій по ЄСВ документально необґрунтовані.

За таких обставин, рішення про збільшення грошових зобов'язань ФОП ОСОБА_3 по податку з доходів фізичних осіб не може бути визнане обґрунтованим оскільки при визначенні грошових зобов'язань використані не підтверджені перевіркою відомості про валовий дохід за 2014 рік.

Таким чином, рішення про збільшення грошових зобов'язань ФОП ОСОБА_3 не може бути визнане обґрунтованим оскільки при визначенні грошових зобов'язань використані непідтверджені відомості про валових дохід за 2014 рік.

З огляду на те, що чистий оподаткований дохід є базою для нарахування ЄСВ, то відповідно, помилкове визначення чистого оподаткованого доходу за 2014 рік, тягне за собою помилкове визначення ЄСВ за відповідний період. Таким чином, рішення ДПІ про стягнення недоїмки та застосування штрафних санкцій по ЄСВ документально необґрунтовані.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку закріплено в положеннях Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Положеннями Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (ч. 2 ст. 2 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування").

Згідно положень ч. 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Відповідно до п. 4 розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, який затверджено наказом Міністерств доходів та зборів від 09.09.2013 №454, передбачено, що 4. Особи, які провадять незалежну професійну діяльність, формують та подають самі за себе до органів доходів і зборів Звіт один раз на рік до 01 травня року, що настає за звітним періодом.

Звітним періодом для них є календарний рік. Звіт подається за формою № Д5 згідно з додатком 5 до цього Порядку із зазначенням типу форми "початкова".

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до п.161 підрозділу 10 розділу XX Податкового Кодексу, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Згідно з пп.1.1 п.16 1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу платниками збору є особи, визначені п.162.1 ст.162 Кодексу, а саме фізична особа - резидент (нерезидент), яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст.163 Кодексу (пп.1.2 п.16 1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу ).

Для резидента - це загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Об'єктом оподаткування нерезидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання) (ст.163 Кодексу ).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст.168 Кодексу.

Відповідно до пп.168.1.2 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України від 31.07.2014 № 1621-VII (далі - Закон № 1621-VII) Податковий кодекс України, а саме - розділ XX Перехідні положення підрозділ 10 доповнено пунктом 16-1, відповідно до якого тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір у розмірі 1,5 відсотка до доходів у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри. Вказаний Закон № 1621-VII набрав чинності з 03.08.2014.

Відповідно до пп.1.1 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України платниками воєнного збору є особи, визначені п.162.1 ст.162 цього Кодексу.

Згідно п.162.1 ст.162 Податкового кодексу України, платниками збору є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа-нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Зокрема, визначення податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб міститься у пп.14.1.180 п.14. ст.14 Податкового кодексу України. Також, згідно з п.18.1 ст.18 зазначеного Кодексу податковим агентом є особа, на яку Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Відповідно до пп.1.2 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст. 163 цього Кодексу.

В силу норм п.163.1 ст.163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

З контексту наведених норм слідує, що об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб, військовим збором та нарахування єдиного внеску є доходи у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Водночас, підпунктом 168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст.167 Кодексу.

В силу норми п.171.1 ст.171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету, згідно з підпунктом 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, під час виплати оподатковуваного доходу.

Згідно пп.1.5 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) військового збору до бюджету є особи, визначені у ст.171 Податкового кодексу України.

Тобто, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету військового збору з доходів у вигляді заробітної плати, є: роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Згідно пп.1.6 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Згідно положень п.51.1 ст.51 Податкового кодексу України податковий агент зобов'язаний подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку органу державної податкової служби за місцем свого обліку.

Обов'язки податкових агентів також закріплені в п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України.

Таким чином, з контексту наведених вище норм Податкового кодексу України вбачається, що необхідною умовою для утримання податку з доходів фізичних осіб та військового збору (в т.ч. працівника), сплати єдиного внеску є наявність факту виплати такого доходу фізичній особі податковим агентом за трудовою чи цивільно-правовою угодою.

Тобто, передумовою нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного соціального внеску є безпосередньо нарахування та сплата заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат працівнику.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, ФО-П ОСОБА_5 під час перевірки надавались документи (платіжні доручення, виписки банку, видаткові накладні, тощо), що підтверджує витрати, які були враховані при проведенні перевірки.

Зазначені обставини не заперечувались і представником відповідача у судовому засіданні.

Відповідно ж до абзацу восьмого ч. 4 статті 25 Закону Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , у разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

Враховуючи, що податковим органом не доведено заниження оподатковуваного доходу, судом робиться висновок, що під час перевірки перевіряючи ми контролюючого органу помилково зроблений висновок про незаконне зменшення сум оподатковуваного доходу ФОП ОСОБА_13, а отже, відповідно, і помилково зроблений висновок про незабезпечення виконання податкових зобов'язань по військовому збору та порушення позивачем п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень ПК України та ст.. 168 ПК України.

Оскільки перевіркою невірно визначена база нарахування єдиного внеску та військового збору (сума доходу, яка підлягає оподаткуванню ПДФО), то відповідно, помилково визначений єдиний внесок та військовий збір за відповідний період (2014 рік). Таким чином, рішення відповідача про стягнення недоїмки та застосування штрафних санкцій по ЄСВ є нормативно та документально необґрунтованими. А отже й винесення вимоги ГУ ДФС у Харківській області від 18.04.17 № Ф-000059304 про сплату боргу з єдиного соціального внеску у сумі 4565,91 грн. (а.с. 42), суд вважає такою, що винесена неправомірно.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, податковий орган не довів, документально не підтвердив правомірність винесення податкових повідомлень-рішень від 18.04.2017 року: № 0005341304, яким збільшено грошове зобов'язання з військового збору у сумі 106,09 грн. та рішення № 0005311304, яким застосовані штрафні санкції у сумі 456,59 грн., а також прийняття на підставі помилкових висновків вимоги ГУ ДФС у Харківській області від 18.04.17 № Ф-000059304 про сплату боргу з єдиного соціального внеску у сумі 4565,91 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 18.04.17 № 0005321304 про застосування штрафних санкцій у сумі 510,0 грн.

В основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення покладені висновки про порушення Позивачем вимог п.п. б п. 176.2 ст. 176 ПКУ, а саме: неподання податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків.

Суть цього порушення, на думку відповідача, полягає у тому, що позивач розрахувався із ФОП ОСОБА_14 за договором від 01.07.15 №90-15, що підтверджується видатковою накладною від 23.07.15 №1418 та квитанцією від 03.08.15, тим самим сплатив на його користь дохід, який мав відобразити у податковому розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків (ф. 1ДФ).

Підпунктом 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПКУ визначено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно з ст. 18 ПКУ податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

Пунктом 176.2 ст. 176 ПКУ передбачено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування.

Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Разом з тим, згідно з п. 177.8 ст. 177 ПКУ під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Таким чином, для неутримання податку на доходи фізичних осіб суб'єктом господарювання, який має господарські відносини з фізичною особою підприємцем необхідно встановити чи є документ, підтверджуючий, що фізична особа зареєстрована суб'єктом підприємницької діяльності (виписка або витяг з Єдиного державного реєстру юридичних або фізичних осіб - підприємців).

Відповідно до відомостей із ЄДР проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця ОСОБА_14 відбулось 13.08.04 та станом на теперішній час державна реєстрація підприємця не припинена.

Враховуючи зазначене, доходи, виплачені позивачем ФОП ОСОБА_14 не включаються до бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб. У зв'язку з цим, позивач не є податковим агентом відносно ФОП ОСОБА_14 і звільнений від обов'язку подання щодо нього податкового розрахунку за формою 1 ДФ, а отже штрафні санкції за неподання такого розрахунку до нього застосовуватись не можуть.

Суд зазначає, що правова позиція позивача підтверджується судовою практикою ВАСУ, зокрема, викладеним в ухвалах від 25.11.13 по справі №К/800/15596/13, від 15.10.15 по справі №К/800/19272/15.

За таких обставин, позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справа про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обставин, підсумовуючи усе вище викладене в сукупності, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, зважаючи на наявність у матеріалах справи належних і допустимих доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову в частині скасування податкових повідомлень - рішень від 18.04.2017 року за № 0005351304,

№ 0005301304, № 0005321304, № 0005341304, рішення № 0005311304 про застосування штрафних санкцій у сумі 456,59 грн. та вимогу ГУ ДФС у Харківській області від 18.04.17 № Ф-000059304 про сплату боргу з єдиного соціального внеску у сумі 4565,91 грн.

Стосовно податкового повідомлення-рішення від 18.04.2017р. № 0005331304, яким застосовані штрафні санкцій за порушення норм з обігу готівки у сумі 22919,65 грн., суд вважає, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, а також виходячи з положень ч. 3 ст. 94 КАС України, якою передбачено якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтею 19 Конституції України, ст. ст. 2, 8-14, 71, 72, 94, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного суду України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 02.09.2016 № 0005351304, № 0005301304, № 0005321304, №0005341304.

Скасувати вимогу ГУ ДФС у Харківській області від 18.04.17 № Ф-000059304 про сплату боргу з єдиного соціального внеску у сумі 4565,91 грн.

Скасувати рішення ГУ ДФС у Харківській області від 18.04.17 № 0005311304 про застосування штрафних санкцій у сумі 456,59 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління ДФС у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198, вул. Пушкінська, б. 46, м. Харків, 61057) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь ОСОБА_3 (код НОМЕР_1, юридична адреса: 61067, АДРЕСА_1) у розмірі 213,33 грн. (двісті тринадцять гривень 33 копійки).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 24 липня 2017 року.

Суддя Шляхова О.М.