Ухвала

від 18.07.2017 по справі 808/1745/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

18 липня 2017 рокусправа № 808/1745/15 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гімона М.М.

суддів: Чумака С. Ю. Юрко І.В.

за участю секретаря судового засідання: Федосєєвої Ю.В.

за участю представника позивача Солтіс І.В., представника відповідача Морозової Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Дніпро апеляційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 березня 2017 року по справі № 808/1745/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер-Запоріжжя до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2015 року ТОВ Інтер-Запоріжжя звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області форми (правонаступником якого є Запорізька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області) №00023008262201 від 12.11.2014 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 16 березня 2017 року позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області форми Р від 12.11.2014 № 00023008262201, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Інтер-Запоріжжя визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток на суму 1 383 381,00 грн., у тому числі за основним платежем - 922 254,00 грн. та за штрафними санкціями - 461 127,00 грн.

Вважаючи вказане рішення таким, що винесено судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати і постановити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги фактично наведено зміст акту перевірки № 87/08-26-22-01/24912705 від 28.10.2014 року. Апелянт посилається на не включення позивачем до складу інших доходів суми безповоротної фінансової допомоги у вигляді безнадійної заборгованості, термін погашення якої минув 01.01.2013 року, та безпідставне відображення у витратах позивача курсових різниць за цією заборгованістю. Також зазначає, що метою угоди добровільного страхування фінансових ризиків є формування позивачем витрат з метою мінімізації сплати податку, тому така угода є нереальною, а сплачені по ній суми є об'єктом оподаткування.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив рішення суду залишити в силі.

Представник відповідача в судовому засіданні просив апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати.

Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах апеляційної скарги, вважає, що останню необхідно залишити без задоволення з огляду на наступне.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 01.10.2014 року по 21.10.2014 року відповідачем було проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

За результатами перевірки складено Акт №87/08-26-22-01/24912705 від 28.10.2014 року Про результати виїзної планової перевірки ТОВ Інтер-Запоріжжя з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року та з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2014 по 31.05.2014, у тому числі з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства з приводу фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Дойче Агро Компані (код ЄДРПОУ 38676213) за період січень, лютий 2014 року, дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства з приводу фінансово-господарських взаємовідносин з ФОП ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) за період січень 2014 року, дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства з приводу фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Агрогрупа Деметра (код 39046346) за період лютий, березень 2014 року, дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства з приводу фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Агро Запоріжжя (код ЄДРПОУ 39030509) за період травень 2014 року, дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства з приводу фінансово-господарських взаємовідносин з ДП Навчально-Дослідний племінний птахівничий завод ім. Фрунзе Національного університету біоресурсів і природокористування України (код ЄДРПОУ 00852631) за період травень 2014 року, та з питань правомірності декларування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у податковій декларації з ПДВ за березень 2014 року та за квітень 2014 року (т. 1, а.с. 11-88).

Згідно з висновками викладеними в акті, Перевіркою встановлено, зокрема порушення позивачем пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, пп. 140.16 п. 140.1 ст. 140, п. 135.5.4 ст. 135, п.п. 14.1.257 пп. 14.1.36, пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 на загальну суму 922254,00 грн.

На підставі Акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 00023008262201 від 12.11.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем Податок на прибуток на суму 1383381,00 грн., у тому числі за основним платежем - 922254,00 грн. та за штрафними санкціями - 461127,00 грн. (т.1, а.с. 10).

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду, правомірність винесення якого і є предметом розгляду у даній справі.

Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач довів правильність віднесення ним у період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р. до складу витрат суми заборгованості по взаємовідносинах позивача з контрагентом АДЖИНОМОТО ЕВРОЛИЗИН С.А. , витрат по Генеральним договорам добровільного страхування ризиків від 03.02.2011р. № 28.156.03, від 01.02.2013р. № 28.0000327.03 та, відповідно, визнав протиправним оскаржене податкове повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду та з цього приводу зазначає наступне.

З наданого представником відповідача розрахунку фінансових санкцій та Акта перевірки ТОВ Інтер Запоріжжя встановлено, що сума основного платежу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у розмірі 922254,00 грн. складається з трьох складових, а саме: 1) 573792,00 грн. - сума податкового зобов'язання через завищення позивачем витрат по генеральним договорам добровільного страхування фінансових ризиків від 03.02.2011р. № 28.156.03 та від 01.02.2013р. № 28.0000327.03, укладеним між позивачем та ПрАТ СК Альянс ; 2) 31590,00 грн. - сума податкового зобов'язання через врахування від'ємних курсових різниць по простроченій позивачем кредиторській заборгованості; 3) 316872,00 грн. - сума податкового зобов'язання через не включення до безнадійної кредиторської заборгованості боргу по взаємовідносинах позивача з контрагентом АДЖИНОМОТО ЕВРОЛИЗИН С.А. ; (т. 5, а.с. 183).

Стосовно визначення позивачем об'єкта оподаткування по податку на прибуток з урахуванням витрат по генеральним договорам добровільного страхування фінансових ризиків від 03.02.2011р. № 28.156.03 та від 01.02.2013р. № 28.0000327.03, укладеним між позивачем та ПрАТ СК Альянс , апеляційний суд зазначає наступне.

Пунктами 138.1, 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачені витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 140.1.6 пункту 140.1 статті 140 Податкового кодексу України передбачено, що при визначенні об'єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення: будь-які витрати із страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних засобів платника податку; будь-які витрати із страхування ризиків, пов'язаних із виробництвом національних фільмів (у розмірі не більше 10 відсотків вартості виробництва національного фільму); екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; об'єкта фінансового лізингу, а також оперативного лізингу, концесії державного чи комунального майна за умови, якщо це передбачено договором; фінансових, кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із провадженням ним господарської діяльності, в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-яких витрат із страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Між ПрАТ СК Альянс та позивачем було укладено Генеральний договір добровільного страхування ризиків від 03.02.2011р. № 28.156.03, предметом якого є майнові інтереси позивача, що не суперечать закону і пов'язані зі збитками позивача при здійсненні ним господарської діяльності, внаслідок настання страхових випадків, передбачених цим Договором (т. 3, а.с. 52-62). Пунктом 8.1 Генерального договору від 03.02.2011р. № 28.156.03 визначено, що страховим ризиком є будь-які втрати позивача, пов'язані із здійснюваною ним господарською діяльністю. Генеральний договір від 03.02.2011 № 28.156.03 вступає в законну силу з 03.02.2011 та діє протягом одного року (п. 7.1 Договору). Відповідно до додаткової угоди № 1 від 03.02.2012 року, строк дії договору № 28.156.03 продовжено на 12 місяців.

Додатком до Генерального договору від 03.02.2011 № 28.156.03 є реєстр застрахованих видаткових накладних за січень 2013 року.

Також, між ПрАТ СК Альянс та позивачем було укладено Генеральний договір добровільного страхування ризиків № 28.0000327.03 від 01.02.2013р., (т. 3, а.с. 63-66). Відповідно до п. 7.1 Генерального договору від 01.02.2013 № 28.0000327.03 він почав діяти з 03.02.2013 протягом 1 року.

Відповідач не заперечує факт укладання позивачем зазначених договорів, проте вважає, що вони були укладені з метою мінімізації сплати податку.

Такий висновок податкового органу не ґрунтується на фактичних обставинах і розцінюється судом як припущення з огляду на таке.

У період дії зазначених договорів неналежне виконання договірних зобов'язань мало місце з боку двох контрагентів позивача, а саме: ТОВ АВІАС 2000 та ТОВ Агро-Капітал .

Так, згідно з Актом звірки взаємних розрахунків, підписаного між позивачем та ТОВ АВІАС 2000 , кінцеве сальдо за Договором поставки від 05.04.2012р № 3 за І півріччя 2013 року складає 30185,00 грн. (т. 3, а.с. 186).

З метою стягнення з ТОВ АВІАС 2000 заборгованості за Договором поставки від 05.04.2012р. № 3 позивач звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2016 року по справі № 904/5942/16 за позовом ТОВ Інтер Запоріжжя до ТОВ АВІАС 2000 про стягнення заборгованості за Договором поставки від 05.04.2012р. № 3 провадження у справі припинено у зв'язку з відмовою позивача від позову через погашення відповідачем заборгованості.

Також, між позивачем та ТОВ Агро-Капітал було укладено Договір поставки від 01.03.2010 р. № 01/03 (т. 3, а.с. 187-191).

ТОВ Агро-Капітал виконав свої зобов'язання за цим договором частково. Заборгованість за Договором поставки від 01.03.2010р. № 01/03 складала 372545,41 грн. (т. 3, а.с. 196).

З метою стягнення вказаної заборгованості позивач звернувся з відповідною позовною заявою до Господарського суду Дніпропетровської області (т. 3, а.с. 197-198). Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2014 по справі №904/2187/14 стягнуто з ТОВ Агро-Капітал на користь позивача суму заборгованості у розмірі 372545,41 грн. та судові витрати у розмірі 7450,91 грн. (т. 3, а.с. 199).

23 листопада 2015 року загальна сума заборгованості у розмірі 379996,32 грн. була примусово стягнута Жовтневим відділом Державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції з ТОВ Агро-Капітал на користь позивача, що підтверджується наявною у матеріалах справи Інформацією про виконавче провадження від 24.05.2016 ВП № 44059508 (т. 3, а.с. 203).

Таким чином, ТОВ Інтер Запоріжжя на виконання підпункту 10.1 Генеральних договорів добровільного страхування фінансових ризиків, вжив всіх можливих заходів на отримання платежів від контрагентів.

Отже вказані факти не свідчать про відсутність у позивача ділової мети при укладенні договорів страхування, а тому ним правомірно віднесено сплачені за Генеральними договорами добровільного страхування фінансових ризиків суми до витрат. В той же час висновки податкового органу про те, що ціллю зазначених угод є формування витрат з метою мінімізації сплати податку, є лише припущенням які не знайшли підтвердження в ході розгляду справи.

Щодо висновку відповідача відносно не включення на момент проведення перевірки до складу інших доходів суми безповоротної фінансової допомоги у вигляді безнадійної заборгованості за отриманий від нерезидента та неоплачений товар, по якій сплинув строк позовної давності на загальну суму 1667746,00 грн. апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) фінансова допомога - це фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

До безповоротної фінансової допомоги віднесені: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

За приписами пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Між ТОВ Інтер-Запоріжжя (Покупець) та компанією АДЖИНОМОТО ЕВРОЛИЗИН С.А. (Постачальник) було укладено Контракт № 0112/03-04/AD від 01.12.2003 року, за умовами якого компанія Постачальник продає, а Покупець придбаває товар (ветеринарні та інші препарати, кормові добавки для промислового птахівництва та тваринництва) (т. 2, а.с. 93-96). Відповідно до п. 3.4 Контракту від 01.12.2003р. № 0112/03-04/AD загальна сума договору склала 2500000,00 євро. Як вірно зазначив суд першої інстанції, строк дії вказаного контракту неодноразово продовжувався в наслідок укладення додаткових угод, зокрема додатковою угодою № 6 від 29.12.2005 р. на строк до 31.12.2012р. (т. 5, а.с. 83).

Крім того, до Контракту від 01.12.2003 р. № 0112/03-04/AD було укладено додаткову угоду № 7 від 17.11.2011 р., якою п. 4.2. Розділу 4 Умови та форма оплати Контракту № 0112/03-04/AD від 01.12.2003 р. викладено у такій редакції: 4.2. Платежі за товари, що постачаються по цьому контракту, можуть здійснюватись або у вигляді авансового банківського переказу повної/часткової суми поставки, або шляхом оплати за вже поставлений товар у строк до 31.12.2012р (т. 5 а.с. 47-47).

Також, між ТОВ Інтер-Запоріжжя (Покупець) та компанією АДЖИНОМОТО ЕВРОЛИЗИН С.А. (Постачальник) було укладено Контракт № А-04-06 30.12.2004 р. за умовами якого компанія Постачальник продає, а Покупець придбаває товар (ветеринарні та інші препарати, кормові добавки для промислового птахівництва та тваринництва) (т. 2, а.с. 97-100). Відповідно до п. 3.4 Контракту від 30.12.2004р № А-04-06 загальна сума договору склала 3000000,00 євро. Як вірно зазначив суд першої інстанції, строк дії вказаного контракту неодноразово продовжувався в наслідок укладення додаткових угод і встановлений в остаточній редакції до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (т. 5, а.с. 84-85).

До того ж, до Контракту № А-04-06 було укладено додаткову угоду № 6 від 01.11.2011 р., якою п. 4.2. Контракту від 30.12.2004р № А-04-06 викладено у такій редакції: 4.2. Платежі за товари, що постачаються по цьому контракту, можуть здійснюватись або у вигляді авансового банківського переказу повної/часткової суми поставки, або шляхом оплати за вже поставлений товар у строк до 31.12.2012р (т. 5 а.с. 51-58).

Крім того, 07.03.2007р. між ТОВ Інтер-Запоріжжя (Покупець) та компанією АДЖИНОМОТО ЕВРОЛИЗИН С.А. (Постачальник) було укладено Контракт № А-02/2007, за умовами якого компанія Постачальник продає, а Покупець придбаває товар (ветеринарні та інші препарати, кормові добавки для промислового птахівництва та тваринництва) (т. 2, а.с. 89-92). Відповідно до п. 3.4 Контракту від 07.03.2007р. № А-02/2007 загальна сума договору склала 2000000,00 євро. Як вірно зазначив суд першої інстанції, строк дії вказаного контракту також продовжувався в наслідок укладення додаткових угод і встановлений в остаточній редакції до 31.12.2012 (т. 5, а.с. 86).

Також до Контракту від 07.03.2007р. № А-02/2007 було укладено Додаткову угоду № 5 від 10.11.2011 р., якою п. 4.2. Контракту від 07.03.2007р. № А-02/2007 викладено у такій редакції: 4.2. Платежі за товари, що постачаються по цьому контракту, можуть здійснюватись або у вигляді авансового банківського переказу повної/часткової суми поставки, або шляхом оплати за вже поставлений товар у строк до 31.12.2012р (т. 5 а.с. 49-50).

Отже, за умовами вказаних контрактів строк оплати за контрактами №0112/03-04/AD від 01.12.2003р., №А-04-06 від 30.12.2004р. та №А-02/2007 від 07.03.2007р. був встановлений до 31.12.2012 року, а тому на час проведення відповідачем перевірки строк позовної давності від цієї дати ще не сплинув.

Як зазначено в акті перевірки, та не заперечується сторонами, по рахунку 632 (розрахунки з іноземними постачальниками) станом на 31.12.2013 року у позивача існувала кредиторська заборгованість по взаємовідносинах з компанією АДЖИНОМОТО ЕВРОЛИЗИН С.А. за контрактами №0112/03-04/AD від 01.12.2003р., №А-04-06 від 30.12.2004р. та №А-02/2007 від 07.03.2007р. у сумі 218859,72 євро (2368088,33 грн.).

Правові засади застосування позовної давності регламентовані Цивільним кодексом України (далі - ЦК України). Частиною 1 ст. 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до ч. 1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Отже строк позовної давності по зазначеним контрактам сплинув 31.12.2015 року.

За таких обставин колегія суддів вважає безпідставним висновок податкового органу про обов'язок позивача включати до складу інших доходів як суми безповоротної фінансової допомоги безнадійну заборгованість за отриманий та неоплачений товар, по якій сплинув строк позовної давності на загальну суму 1667746,00 грн.

Крім того, оскільки кредиторська заборгованість по контрагенту позивача компанії АДЖИНОМОТО ЕВРОЛИЗИН С.А. за контрактами №0112/03-04/AD від 01.12.2003р., №А-04-06 від 30.12.2004р. та №А-02/2007 від 07.03.2007р., не була простроченою станом на час проведення перевірки, висновок податкового органу про відсутність у позивача права нараховувати та відносити до складу витрат від операційної діяльності від'ємного значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти у сумі 166265,00, є безпідставним.

Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Таким чином, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування не вбачається, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 березня 2017 року по справі № 808/1745/15 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлено 21 липня 2017 р.

Головуючий: М.М.Гімон

Суддя: С.Ю. Чумак

Суддя: І.В. Юрко