Ухвала

від 20.07.2017 по справі 804/2596/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"20" липня 2017 р.Справа № 804/2596/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Юрко І.В., суддів: Гімона М.М., Шальєвої В.А.,

за участю секретаря судового засідання Федосєєвої Ю.В.,

за участі представника позивача Січінави В .М.,

представника відповідача Синявського І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року у справі №804/2596/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ГІР-ІНТЕРНЕШНЛ до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 28.04.2016 року (згідно штампу на поштовому конверті) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.12.2015 року № 0005552204.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.12.2015 року № 0005552204, складене Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю ГІР-ІНТЕРНЕШНЛ є юридичною особою (код ЄДРПОУ 35832123), зареєстроване Димитровським міським управлінням юстиції Донецької області, свідоцтво про державну реєстрацію від 27.03.2008 року №12661020000029816, перебуває на податковому обліку в органах ДПС з 28.02.2008 року за №21847, станом на теперішній час на обліку в ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська.

Відповідач - Державна податкова інспекція в Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м.Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області в період з 26.11.2015 року по 27.11.2015 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ГІР-ІНТЕРНЕШНЛ з питань дотримання вимог податкового законодавства при придбанні товарів (робіт, послуг) від ТОВ Бенетнаш (код ЄДРПОУ 39413810) за період з 01.01.2015 року по 31.01.2015 року, від ТОВ Біанс (код ЄДРПОУ 38211940) за період з 01.02.2015 року по 28.02.2015 року, від ТОВ Аміран-Центр (код ЄДРПОУ 39602425) за період з 01.03.2015 року по 31.03.2015 року, від ТОВ Бастія (код ЄДРПОУ 39413611) за період з 01.04.2015 року по 31.05.2015 року та подальшої реалізації їх на покупців, за результатами якої 30 листопада 2015 року складено акт № 3911/04-63-22-04/35832123 (а.с.30-43 т.1).

Згідно висновків перевірки податковим органом встановлено порушення:

1) документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки по ланцюгу постачання. Встановлена відсутність об'єктів оподаткування податком на додану вартість при придбанні та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення ст.ст.22,185,187,198 ПК України;

2) встановлено відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків по ланцюгу постачання по перевіяємим контрагентам;

3) порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну 2083333,35 грн., у т.ч. за січень 2015 року на 416666,67 грн., за лютий 2015 року на 416666,67 грн., за березень 2015 року на 416666,67 грн., за квітень 2015 року на 416666,67 грн., за травень 2015 року на 416666,67 грн..

На підставі вказаного акта перевірки податковим органом 18.12.2015 року винесено податкове повідомлення-рішення №000552204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 2083333,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 520833,00 грн. (а.с.67 т.1)

Не погодившись з зазначеним рішенням податкового органу, ТОВ ГІР-ІНТЕРНЕШНЛ оскаржило його до суду.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив із того, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких позивачем задекларовано грошові зобов'язання з податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, за період, який перевірявся податковим органом, позивач укладав наступні договори:

1) Договір суборенди №01/15-1 від 02.01.2015 року, відповідно до якого ТОВ Бенетнаш (орендар) передає ТОВ ГІР-ІНТЕРНЕШНЛ (суборендар), який приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення під розміщення офісу загальною площею 1350 кв.м., що розташовані за адресою: м.Київ, вул.Вадима Гетьмана, 27 (а.с.112-115 т.1).

На підтвердження виконання вказаної угоди позивачем до перевірки та до матеріалів справи надані первинні документи: акти приймання-передачі об'єкта суборенди від 02.01.2015 року та від 31.01.2015 року, що є додатками до договору суборенди № 01/15-1 від 02.01.2015 року; податкова накладна №10 від 31.01.2015 року на суму 2500000 грн. (в тому числі ПДВ 416666,67 грн.); квитанція ДПС №1 від 12.02.2015 року про надходження податкової накладної, рахунок на оплату №10 від 31.01.2015 року; акт надання послуг №10 від 10.01.2015 року (а.с.116-121 т.1).

2) Договір суборенди №15-3/СА від 02.02.2015 року, відповідно до якого ТОВ Біанс (орендар) передає ТОВ ГІР-ІНТЕРНЕШНЛ (суборендар), який приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення під розміщення офісу загальною площею 1350 кв.м., що розташовані за адресою: м.Київ, вул.Вадима Гетьмана, 27 (а.с.122-125 т.1).

На підтвердження виконання вказаної угоди позивачем до перевірки та до матеріалів справи надані первинні документи: акти приймання-передачі об'єкта суборенди від 02.02.2015 року та від 28.02.2015 року, що є додатками до договору суборенди №15-3/СА від 02.02.2015 року; податкова накладна №80 від 28.02.2015 року на суму 2500000 грн. (в тому числі ПДВ 416666,67 грн.); квитанція ДПС №1 від 11.03.2015 року про надходження податкової накладної; рахунок-фактура №80 від 28.02.2015 року; акт прийому передачі наданих послуг №80 від 28.02.2015 року (а.с.126-131 т.1).

3) Договір суборенди №0315-1 від 02.03.2015 року, відповідно до якого ТОВ Амірант-Центр (орендар) передає ТОВ ГІР-ІНТЕРНЕШНЛ (суборендар), який приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення під розміщення офісу загальною площею 1350 кв.м., що розташовані за адресою: м.Київ, вул.Вадима Гетьмана, 27 (а.с.132-135 т.1).

На підтвердження виконання вказаної угоди позивачем до перевірки та до матеріалів справи надані первинні документи: додаткова угода №1 від 31.03.2015 року, акт приймання-передачі об'єкта суборенди від 02.03.2015 року та від 31.03.2015 року, що є додатками до договору суборенди №0315-1 від 02.03.2015 року; податкова накладна №156 від 31.03.2015 року на суму 2500000 грн. (в тому числі ПДВ 416666,67 грн.); квитанція ДПС №1 від 10.04.2015 року про надходження податкової накладної; рахунок на оплату №156 від 31.03.2015 року; акт надання послуг №156 від 31.03.2015 року (а.с.136-142 т.1).

4) Договір суборенди №Р-11/15 від 01.04.2015 року, відповідно до якого ТОВ Бастія (орендар) передає ТОВ ГІР-ІНТЕРНЕШНЛ (суборендар), який приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення під розміщення офісу загальною площею 1350 кв.м., що розташовані за адресою: м.Київ, вул.Вадима Гетьмана, 27 (а.с.143-147 т.1).

На підтвердження виконання вказаної угоди позивачем до перевірки та до матеріалів справи надані первинні документи: акт приймання-передачі об'єкта суборенди від 01.04.2016 року та від 30.06.2015 року, що є додатками до договору суборенди №Р-11/15 від 01.04.2015 року; додаткова угода №1 від 30.06.2015 року; податкова накладна №26 від 30.04.2015 року на суму 2500000 грн. (в тому числі ПДВ 416666,67 грн.); квитанція ДПС №1 від 13.05.2015 року про надходження податкової накладної; рахунок на оплату №26 від 30.04.2015 року; акт виконаних робіт (наданих послуг) від 30.04.2015 року; податкова накладна №47 від 29.05.2015 року на суму 2500000 грн. (в тому числі ПДВ 416666,67 грн.); квитанція ДПС №1 від 09.06.2015 року про надходження податкової накладної; рахунок на оплату №47 від 29.05.2015 року; акт №47 виконаних робіт (наданих послуг) від 29.05.2015 року (а.с. 148-159 т.1).

Пунктом 198.1 ст.198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

З матеріалів справи вбачається, що в даному випадку датою виникнення права у позивача на віднесення сум податку до податкового кредиту за вказаними договорами вважається дата отримання позивачем послуг у вигляді суборенди нежитлового приміщення, що підтверджується податковими накладними.

Вказана обставина апелянтом не заперечується та не спростована.

За приписами п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абз.5 ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року № 996-ХІV (далі по тексту - Закон №996) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Приписами статті 9 вказаного Закону України визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 року №969, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість

Згідно п.201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Пунктом 201.6 ст.201 ПК України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

З наведеного вище можливо зробити висновок, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В акті перевірки зазначено про своєчасне подання позивачем податкової звітності з податку на додану вартість за періоди, у яких здійснено господарські операції (декларування цих операцій) з контрагентами (а.с.32-33 т.1).

Вся зазначена вище первинна документація містить усі необхідні реквізити, передбачені п.п.1, 2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , у тому числі зазначено найменування продукції, об'єми постачання, виконавці, печатки, суми коштів, що сплачені на виконання угод та т.і..

В акті перевірки не зазначено про випадки ненадання підприємством під час перевірки на запити податкового органу первинних документів, як і не зазначено про витребування податковим органом у позивача під час перевірки будь-яких документів.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (ухвала ВАСУ від 20.01.2015 року № К/800/15312/13).

Таким чином, вказані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджують реальність та здійснення господарських опреацій між позивачем та його контрагентами у перевіряємий період. Обсяг документів, наданих позивачем, є достатнім і свідчить про реальне настання правових наслідків, що обумовлені спірними угодами.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем правомірно сформовано у спірному періоді валові витрати під час здійснення фінансово-господарських операцій, а також, позивач мав право віднести до складу податкового кредиту суму ПДВ, сплачену у складі вартості товарів (робіт, послуг) по даних взаємовідносинах.

Апелянтом в акті перевірки та в апеляційній скарзі зазначено, що податковим органом використано інформацію автоматизованої системи співставлення, з урахуванням якої зроблено висновок про здійснення позивачем за постачальниками послуг операцій, які не направлені на реальне настання правових наслідків, що призвело до заниження податку на додану вартість. Згідно акту перевірки на думку контролюючого органу, первинні бухгалтерські та податкові документи отримані позивачем від контрагентів за перевіряємий період не мають юридичної сили та доказовості в зв'язку з тим, що діяльність контрагентів-постачальників була спрямована на надання податкових вигод та проведення безтоварних операцій.

Колегія суддів не приймає до уваги таке посилання податкового органу та зазначає, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача пояснив, що контрагентам позивача припинено свідоцтва платників ПДВ. Проте, як зазначив представник апелянта такі свідоцтва припинено через декілька місяців після здійснення господарських операцій з позивачем.

Крім того, представник відповідача пояснив, що будь-яких зустрічних перевірок контрагентів позивача за вказаними вище господарськими операціями з позивачем за перевіряє мий період контролюючими органами не проводилось, оскільки, на думку податкового органу, в цьому не було потреби.

Правова позиція Верховного Суду України у розглядуваній категорії спорів, відображена, зокрема, в постанові від 31.01.2011 року № 14/11 у справі за позовом закритого акціонерного товариства Мукачівський лісокомбінат до Мукачівської ОДПІ в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм закону Верховний Суд України дійшов висновку про те, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Такий висновок Верховного суду України узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі Булвес проти Болгарії Європейський Суд з прав людини в рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, зобов'язання контрагентів позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами.

Крім того, податковий орган в акті перевірки посилається на те, що контрагенти позивача не мають достатніх приміщень, трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів для здійснення основного виду діяльності.

Колегія суддів не приймає до уваги таке посилання контролюючого органу, оскільки позивач не має законодавчо визначених повноважень на здійснення контролю фінансово-господарської діяльності свого контрагента та дотримання ним вимог законодавства, при укладенні відповідних договорів. Позивачем при укладені договору із контрагентами всіма доступними йому способами було перевірено податкову правосуб'єктність таких контрагентів, а саме наявність статутних документів, взяття на облік в якості платника податків в податковому органі тощо.

Так, відповідно до частини четвертої статті 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення. Отже, за змістом зазначеної норми, державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

На момент вчинення та виконання господарських договорів контрагенти позивача є належним чином зареєстрованими юридичними особами, які мають право вчиняти правочини за вказаними в ЄДР видами діяльності.

При цьому згідно статті 18 Закону України від 15.05.2003 року №755-IV Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

В Єдиному державного реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відсутні записи про припинення реєстрації юридичних осіб - контрагентів позивача.

Крім того, станом на дату укладання і виконання відповідних договорів між ТОВ ГІР-ІНТЕРНЕШНЛ та ТОВ Бенетнаш , ТОВ Біанс , ТОВ Амірант-Центр , ТОВ Бастія суб'єкти господарювання були зареєстровані у передбаченому законодавством порядку і були платниками ПДВ, проти чого не заперечував представник відповідача.

Розрахунки між позивачем та його контрагентами, як постачальниками послуг, проводились у безготівковому вигляді, що підтверджується платіжними дорученнями.

Посилання апелянта на ту обставину, що позивач не в повному обсязі розрахувався з контрагентами за договорами суборенди, а тому відсутні підстави для віднесення заявлених сум податку до податкового кредиту, колегію суддів до уваги не приймається, оскільки як зазначалось вище, датою виникнення права у позивача на віднесення сум податку до податкового кредиту за вказаними договорами вважається дата отримання позивачем послуг у вигляді суборенди нежитлового приміщення, що підтверджується податковими накладними.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Державною податковою інспекцією в Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області не доведено правомірність податкового повідомлення-рішення від 18.12.2015 року № 0005552204.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Згідно частини першої статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року у справі № 804/2596/16 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року у справі № 804/2596/16 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

В повному обсязі ухвалу складено 24 липня 2017 року.

Головуючий суддя: І.В. Юрко

Суддя: М.М.Гімон

Суддя: В.А. Шальєва