Ухвала

від 19.07.2017 по справі 760/13996/15-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Хопти С.Ф.,

суддів: Гулька Б.І., Журавель В.І.,

ЗакропивногоО.В., Штелик С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, товариства з обмеженою відповідальністю Кронберг , ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, ОСОБА_8, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та повернення сторін у попередній стан, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 6 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 26 січня 2017 року,

в с т а н о в и л а:

У червні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним вище позовом, у якому просив визнати недійсними: договір купівлі-продажу жилого будинку № 47 по вул. Радченка у м. Києві від 20 квітня 2015 року, укладений між ОСОБА_4 та товариством з обмеженою відповідальністю Кронберг (далі - ТОВ Кронберг ); договір купівлі-продажу цього ж жилого будинку, укладений 24 квітня 2015 року між ТОВ Кронберг та ОСОБА_5; договір купівлі-продажу земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладений 20 квітня 2015 року між ОСОБА_4 та ТОВ Кронберг ; договір купівлі-продажу цієї ж земельної ділянки, укладений 24 квітня 2015 року між ТОВ Кронберг та ОСОБА_5, повернути сторони за вказаним договорами у попередній стан.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 зазначав, що у провадженні Пустомитівського районного суду Львівської області перебувала цивільна справа за його позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості, під час розгляду якої за його заявою застосовані заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно ОСОБА_6

Проте, під час розгляду зазначеної справи ОСОБА_4 31 липня 2013 року уклав з ОСОБА_6 договір позики, на забезпечення виконання якого укладено договір іпотеки, ОСОБА_6 передала в іпотеку належний їй житловий будинок та земельну ділянку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 27 березня 2015 року визнано постанову приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кручини-Мінюкової Т.П. від 12 лютого 2015 року про відмову у вчиненні виконавчого напису неправомірною та зобов'язано вчинити виконавчий напис на договорі іпотеки від 31 липня 2013 року.

20 квітня 2015 року між ОСОБА_4 та ТОВ Кронберг укладено договори купівлі-продажу жилого будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1.

24 квітня 2015 року між ТОВ Кронберг та ОСОБА_5 укладено договори купівлі-продажу вказаного будинку та земельної ділянки.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 7 липня 2015 року скасовано рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 27 березня 2015 року та відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_4

Оскільки вказані договори купівлі-продажу вчинені у період перебування майна під арештом за ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за договором позики і на його користь рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 травня 2015 року стягнуто з ОСОБА_6 заборгованість, тому просив позов задовольнити.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 6 жовтня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 26 січня 2017 року, позов ОСОБА_3 задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна (житлового будинку) за адресою АДРЕСА_1, укладений 20 квітня 2015 року між ОСОБА_4 та ТОВ Кронберг , який зареєстрований в реєстрі за № 277.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1, укладений 24 квітня 2015 року між ТОВ Кронберг та ОСОБА_5, який зареєстрований в реєстрі за № 307.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна (земельної ділянки), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладений 20 квітня 2015 року між ОСОБА_4 та ТОВ Кронберг , який зареєстрований в реєстрі за № 278.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна (земельної ділянки) за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ТОВ Кронберг та ОСОБА_5, який зареєстрований в реєстрі за № 308.

Повернуто сторони договору купівлі-продажу нерухомого майна (житлового будинку) від 20 квітня 2015 року за № 277 та від 24 квітня 2015 року за № 307 за адресою АДРЕСА_1 в попередній стан та визнано за ОСОБА_6 право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1.

Повернуто сторони договору купівлі-продажу нерухомого майна (земельної ділянки) за адресою АДРЕСА_1 від 20 квітня 2015 року за № 278 та від 24 квітня 2015 року за № 308 в попередній стан та визнано за ОСОБА_6 право власності на земельну ділянку загальною площею 0,1000 га з цільовим призначенням: будівництво і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з урахуванням положень ст. ст. 203, 215, 658 ЦК України, виходив із того, що ОСОБА_3 не заявляв вимог про витребування спірного нерухомого майна на свою користь, а відчуження даного майна порушує його права та законні інтереси, оскільки під час розгляду справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості встановлено обтяження. На час постановлення ухвали Пустомитівським районним судом Львівської області від 24 жовтня 2014 року, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_6 в межах суми позову, що становить 10 352 962 грн 20 коп., відповідачу належали земельна ділянка загальною площею 0,10 га та житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1. Оскільки ОСОБА_4 не набув право власності на вказане майно за договором позики від 31 липня 2013 року у порядку процедури звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса, тому він не мав права відчужувати вказане майно ТОВ Кронберг . Крім того, у іпотекодержателя не наступило право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки і відповідно у нотаріуса були відсутні правові підстави для вчинення виконавчого напису враховуючи наявність обтяження за ухвалою суду.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої та апеляційної інстанцій є правильними, ґрунтуються на нормах матеріального права та узгоджуються з нормами процесуального права.

Судами установлено, що ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 жовтня 2014 року забезпечений позов ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_6 у межах ціни позову - 10 352 962 грн 20 коп.

На момент постановлення зазначеної вище ухвали ОСОБА_6 була власником житлового будинку з надвірними спорудами, а також земельної ділянки загальною площею 0,1 га, розташованою за адресою: АДРЕСА_1.

Також установлено, що зазначені вище об'єкти нерухомого майна до реєстрації обтяження на підставі ухвали Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 жовтня 2014 року були передані ОСОБА_6 31 липня 2013 року в іпотеку ОСОБА_4 у рахунок забезпечення взятих на себе зобов'язань за договором позики від 31 липня 2013 року, укладеним між ОСОБА_6 та ОСОБА_4, за яким ОСОБА_6 отримав у позику від ОСОБА_4 100 тис. грн строком користування до 31 липня 2023 року.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 27 березня 2015 року задоволено позов ОСОБА_4 Визнано протиправною постанову приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кручини-Мінюкової Т.П. від 12 лютого 2015 року про відмову у вчиненні виконавчого напису нотаріуса та зобов'язано вчинити виконавчий напис на договорі іпотеки від 31 липня 2013 року, шляхом права продажу предмету іпотеки третій особі на умовах визначених договором іпотеки, та посвідчити відповідний договір купівлі-продажу іпотечного майна.

20 квітня 2015 року між ОСОБА_4 та ТОВ Кронберг укладено договори купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 та розташованої за цією же адресою земельної ділянки.

Надалі 24 квітня 2015 року зазначені об'єкти нерухомого майна відчужені ТОВ Кронберг за договорами купівлі-продажу ОСОБА_5

Разом з тим, рішенням апеляційного суду м. Києва від 7 липня 2015 року рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 27 березня 2015 року скасовано та у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено. Зокрема, судом зазначено, що приватний нотаріус правомірно відмовила у вчиненні виконавчого напису та посвідченні договору купівлі-продажу спірного будинку та земельної ділянки, на які ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 жовтня 2014 року накладено арешт у порядку забезпечення позову. Крім того, строк виконання зобов'язань ОСОБА_6 перед ОСОБА_4 визначений до 31 липня 2023 року, а тому зазначене виключає можливість звернення стягнення на предмет іпотеки.

Таким чином, суди дійшли правильного висновку про те, що право продажу спірного майна виникло у ОСОБА_4 на підставі рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 27 березня 2015 року, яке надалі скасовано судом апеляційної інстанції й у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено. При цьому, зі скасуванням судового рішення втрачаються усі наслідки, які з нього випливали.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. При цьому, якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення (ст. 658 ЦК України).

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (ч. 3 ст. 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-605цс16, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Задовольняючи позовні вимоги, суди правильно виходили із того, що під час розгляду справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості встановлено обтяження . На час постановлення ухвали Пустомитівським районним судом Львівської області від 24 жовтня 2014 року, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_6 в межах суми позову, що становить 10 352 962 грн 20 коп., відповідачу належали земельна ділянка загальною площею 0,10 га та житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, а тому наявні правові підстави для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги висновків суду першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судами повно та всебічно з'ясовано дійсні обставини справи, надано належну оцінку зібраним у ній доказам, ухвалено законні й обґрунтовані рішення, подану касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані рішення залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 6 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 26 січня 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий С.Ф. Хопта

Судді: Б.І. Гулько

В.І. Журавель

О.В. Закропивний

С.П. Штелик