Постанова

від 19.07.2017 по справі 910/394/17

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2017 року Справа № 910/394/17 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Короткевича О.Є. (доповідач у справі), суддів:Білошкап О.В., Ткаченко Н.Г., розглянувши касаційну скару Приватного акціонерного товариства "Луч АО" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2017 року у справі Господарського суду№ 910/394/17 міста Києва за заявоюПриватного акціонерного товариства "Луч АО" пробанкрутство

В судовому засіданні взяли участь представники:

Ліквідатор ПАТ "ЛучАО" Анікеєв Я.О.,

ПАТ "Райффайзен банк Аваль" - Грищенко Д.С.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2017 у справі № 910/394/17 порушено провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Луч АО" на підставі ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою Господарського суду міста Києва від 07 лютого 2017 року (суддя Пасько М.В.) у справі № 910/394/17 визнано ПАТ "Луч АО" банкрутом, відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії Анікєєва Ярослава Олеговича, підприємницьку діяльність банкрута завершено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду (судді: Пантелієнко В.О. - головуючий, Остапенко О.М., Сулім В.В.) від 26 квітня 2017 року постанову Господарського суду міста Києва від 07 лютого 2017 року скасовано, провадження у справі про банкрутство приватного акціонерного товариства "Луч АО" припинено як безпідставно порушене.

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою суду апеляційної інстанції, скаржник приватне акціонерне товариство "Луч АО" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, якою просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 квітня 2017 року, а постанову Господарського суду міста Києва від 07 лютого 2017 року у справі № 910/394/17 залишити в силі.

Доводи касаційної скарги зводяться до порушення судом норм процесуального та матеріального права, зокрема, ст.ст. 15, 83, 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 35 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту ГПК України).

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, провадження у даній справі про банкрутство приватного акціонерного товариства "Луч АО" здійснюється за ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі по тексу - Закон про банкрутство) в редакції, чинній після 19 січня 2013 року.

Визнаючи постановою від 07 лютого 2017 року у справі № 910/394/17 ПрАТ "Луч АО" банкрутом і відкриваючи ліквідаційну процедуру, господарський суд першої інстанції виходив з того, що голова ліквідаційної комісії боржника звертаючись до суду із заявою про порушення справи про банкрутство за ст. 95 Закону про банкрутство надав рішення акціонера від 28.11.2016 про припинення діяльності товариства, докази звернення до державного реєстратора та опублікування оголошення в Бюлетені державної реєстрації № 336 (31) за 2015 рік в порядку ст. 105 Цивільного кодексу України про припинення юридичної особи, докази звернення до податкового органу та фондів загальнообов'язкового соціального страхування з відповідним повідомленням для з'ясування питання про наявність заборгованості перед бюджетом та позабюджетними державними цільовими фондами, довідки державних реєстраційних органів, що здійснюють реєстрацію майнових активів, матеріали інвентаризації, довідки з банківських установ, витяг із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 1001749104 станом на 25.11.2016 та проміжний ліквідаційний баланс боржника станом на 28.11.2016. Крім того, судом встановлено, що за даними ліквідаційної комісії у товариства наявні активи на суму 196 681,30 грн., а за наслідками проведення інвентаризації виявлено наявність кредиторської заборгованості у розмірі 10 759 750, 68 грн. Отже, місцевим господарським судом визнано подані документи такими, що підтверджують дотримання ліквідаційною комісією всіх вимог Цивільного кодексу України, щодо проведення дій, які передують зверненню до суду із заявою про порушення справи про банкрутство та врахувавши те, що вартості майна боржника - ПрАТ "Луч АО", щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, що свідчить про його неплатоспроможність.

Керуючись ч. 2 ст. 95 Закону про банкрутство, враховуючи наявні у матеріалах справи докази та встановлені у ході судового розгляду обставини, зокрема, щодо недостатності майна боржника для задоволення вимог його кредиторів, господарський суд дійшов висновку щодо наявності підстав для визнання боржника банкрутом та введення процедури ліквідації.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції, апеляційний господарський суд дійшов висновку про передчасне визнання місцевим судом боржника банкрутом та припинив провадження у справі як безпідставно порушене, оскільки ліквідаційною комісією не дотримано в повному обсязі вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи, а також не надано, на момент порушення провадження у цій справі, всіх належних та допустимих доказів на підтвердження здійснення повної та належної досудової процедури ліквідації ПрАТ "Луч АО", що є порушенням вимог ст. 95 Закону про банкрутство.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду, врахувавши наступне.

Згідно ст. 4 1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Неплатоспроможність - це неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності.

Відповідно до вимог Закону про банкрутство під ліквідацією розуміється припинення суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення в порядку цього Закону вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Як вбачається із матеріалів справи, 11 листопада 2015 року позачерговими загальними зборами акціонерів ПрАТ "Луч АО" було прийнято рішення про припинення діяльності товариства шляхом його ліквідації у добровільному порядку, створено ліквідаційну комісію, головою ліквідаційної комісії було призначено Анікєєва Я.О.

В подальшому, 28 листопада 2016 року акціонером було прийнято рішення про затвердження проміжного ліквідаційного балансу боржника наданого головою ліквідаційної комісії та про звернення до господарського суду про порушення справи про банкрутство, делегувавши зазначені повноваження голові комісії з припинення товариства Анікєєву Я.О.

24 січня 2017 року Господарським судом міста Києва порушено провадження по справі № 910/394/17 про банкрутство ПрАТ "Луч АО" на підставі ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якою передбачені особливості застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником (в редакції Закону, чинній з 19.01.2013).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону про банкрутство провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Згідно ч. 5 ст. 11 Закону про банкрутство боржник зобов'язаний звернутись в місячний строк до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство у разі, якщо під час ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі.

Відповідно до ст. 95 Закону про банкрутство, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 110 ЦК України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі, у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягнення мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Згідно ч. 3 ст. 110 ЦК України, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому законом про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

Частиною 1 ст. 105 ЦК України регламентовано, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію.

За ч. 3 ст. 105 ЦК України, учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

Відповідно до ч. 5 ст. 105 ЦК України строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Статтею 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, що інформація про проведення державної реєстрації юридичної особи, зміну місцезнаходження юридичної особи, зміну найменування юридичної особи, прийняття засновниками (учасниками), судом або уповноваженим органом рішення про виділ, прийняття засновниками (учасниками) або уповноваженим ними органом рішення щодо припинення юридичної особи, про втрати оригіналів установчих документів, про персональний склад комісії з припинення (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) та її голову або призначення ліквідатора, постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, якщо таке рішення не пов'язане з банкрутством юридичної особи, постановлення судового рішення щодо порушення провадження у справі про банкрутство юридичної особи, про зменшення статутного (складеного капіталу юридичної особи, проведення державної реєстрації припинення юридичної особи, проведення державної реєстрації припинення юридичної особи за принципом мовчазної згоди, про прізвище, ім'я, по батькові спадкоємця, опікуна, піклувальника чи управителя майна фізичної особи - підприємця, дату їх призначення, про постановлення судового рішення щодо порушення провадження у справі про банкрутство фізичної особи - підприємця, про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, про постановлення судового рішення щодо припинення провадження у справі про банкрутство юридичної особи або фізичної особи - підприємця підлягає обов'язковому оприлюдненню на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, у тому числі у формі відкритих даних відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Однак, як вбачається з матеріалів справи, в порушення вимог Закону, інформація щодо ліквідації боржника оприлюднена на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади не була. Натомість, матеріали справи містять Бюлетень державної реєстрації № 336 (31) за 2015 рік, тоді як провадження про банкрутство порушено у січні 2017 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 111 ЦК України, з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов'язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки.

Разом з тим, до матеріалів справи долучено витяг із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 1001749104 станом на 25.11.2016, згідно якого юридична особа - ПрАТ "Луч АО" 09.06.2016 знаходиться у стані припинення за судовим рішенням про банкрутство з посиланням на постанову Господарського суду міста Києва від 28 березня 2016 року у справі № 910/3723/16, що не відповідає дійсним обставинам справи. За даними матеріалів справи, постанова про визнання боржника банкрутом в межах справи № 910/3723/16 скасована постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2016 року, яка залишена без змін судом касаційної інстанції.

Проте, при новому зверненні голови ліквідаційної комісії з заявою про порушення справи про банкрутства в порядку спрощеної процедури банкрутства, зазначені обставини усунуті не були. Більше того, останній не виконавши вимоги суду, викладені в постанові Вищого господарського суду України в межах справи № 910/3723/16, звернувся з тими ж самими документами, не врахувавши, що документи на підтвердження виконання всіх передумов для порушення провадження в порядку ст. 95 Закону про банкрутство повинні бути оформлені саме на момент звернення боржника із відповідною заявою.

Відповідно до ч. 3 ст. 111 Цивільного кодексу України, під час проведення заходів щодо ліквідації юридичної особи до завершення строку пред'явлення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) закриває рахунки, відкриті у фінансових установах, крім рахунка, який використовується для розрахунків з кредиторами під час ліквідації юридичної особи.

Однак, матеріали справи не містять доказів закриття рахунків, а лише довідку в порядку інформації про їх наявність станом 21 грудня 2015 року.

Частиною 4 ст. 111 ЦК України, ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо інвентаризації майна юридичної особи, що припиняється, а також майна її філій та представництв, дочірніх підприємств, господарських товариств, а також майна, що підтверджує її корпоративні права в інших юридичних особах, виявляє та вживає заходів щодо повернення майна, яке перебуває у третіх осіб.

У випадках, установлених законом, ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує проведення незалежної оцінки майна юридичної особи, що припиняється.

Водночас, в матеріалах справи наявний висновок про незалежну оцінку належного боржнику майна станом на 02 лютого 2016 року із зазначенням про закінчення строку дії звіту через шість місяців від дати складання звіту, що також не може вважатися належним доказом на підтвердження виконання всіх передумов для порушення провадження.

У відповідності до ч. 6 ст. 111 ЦК України, ліцензії, документи дозвільного характеру та інші документи, а також печатки та штампи, які підлягають поверненню органам державної влади, органам місцевого самоврядування, повертаються їм ліквідаційною комісією (ліквідатором).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ПрАТ "Луч АО" відомості про вчинення дій ліквідатором з повернення ліцензії, документів дозвільного характеру та інших документів, а також печаток та штампів не надав.

Як передбачено ч. 7 ст. 111 ЦК України, для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам доходів і зборів та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку.

До моменту затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період.

Статтею 78 Податкового Кодексу України, передбачено порядок проведення документальних позапланових перевірок, зокрема, відповідно до п.п. 78.1.7 документальна позапланова перевірка здійснюється якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

За ч. 10 ст. 111 ЦК України, до затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період.

Із наявних у справі матеріалів вбачається, що в порушення вимог Закону, ліквідатором боржника не надано доказів проведення контролюючим органом відповідних позапланових перевірок боржника, як і відсутні докази складання та подання боржником органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітності за останній звітний період, разом з тим ліквідатором боржника складено та подано до суду Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва станом на 01.10.2016, який не відповідає вимогам ч. 8 ст. 111 ЦК України.

Згідно до ч. 8 ст. 111 ЦК України, ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду.

Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

До затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період (ч. 10 ст. 111 ЦК України).

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, до заяви про порушення провадження додана переписка із Пенсійним Фондом України у Печерському районі, однак, зазначене не можна вважати належним та допустимим доказом подання до відповідних органів передбаченої Законом звітності.

Відтак, необхідною та обов'язковою передумовою порушення провадження у справі про банкрутство за ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та визнання боржника банкрутом є виконання та дотримання порядку ліквідації відповідно до норм ЦК України, а також додання та наявність доказів на підтвердження виконання всіх передумов для порушення провадження в порядку названої норми, саме на момент звернення боржника із відповідною заявою. Дотримання визначених вимог та сукупність вказаних дій із доданням доказів їх проведення є підставою для звернення ліквідатора (ліквідаційної комісії) із заявою про порушення справи про банкрутство на підставі ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що Київський апеляційний господарський суд дійшов правомірного висновку про необхідність скасування постанови суду першої інстанції про визнання боржника - ПрАТ "Луч АО" банкрутом за вимогами ст. 95 Закону про банкрутство та припинення провадження у даній справі про банкрутство як безпідставно порушеного.

Разом з тим, дійшовши вірного висновку про припинення провадження по даній справі, як такого, що порушене безпідставно, суд апеляційної інстанції при цьому помилково застосував вимоги Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо безспірності вимог кредитора в розмірі не менше трьохста мінімальних заробітних плат непогашених протягом трьох місяців після відкриття виконавчого провадження, не врахувавши, що в даному випадку застосовується спрощена процедура банкрутства в порядку ст. 95 Закону про банкрутство. Однак, в даному випадку таке помилкове посилання суду апеляційної інстанції не впливає на законність прийнятої постанови.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 26 квітня 2017 року у справі № 910/394/17, прийнята у відповідності до фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства і підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Луч АО" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 квітня 2017 року у справі № 910/394/17 залишити без змін.

Головуючий О.Є. Короткевич

Судді О.В. Білошкап

Н.Г. Ткаченко