Рішення

від 13.07.2017 по справі 910/6232/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2017Справа №910/6232/17

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській О.С.

розглянувши справу № 910/6232/17

за позовом приватного акціонерного товариства "Київспецтранс";

до товариства з обмеженою відповідальністю "Екотранс-Груп";

про стягнення 92 204,90 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Булавіна А.М., довіреність № 14 від 16.01.2017р.;

від відповідача: Омельченко О.В., довіреність б/н від 15.05.2017р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось приватне акціонерне товариство "Київспецтранс" (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Екотранс-Груп" (надалі - відповідач) про стягнення 92 204,90 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2017р. порушено провадження у справі № 910/6232/17, розгляд справи призначений на 25.05.2017р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2017р. розгляд справи відкладено на 15.06.2017р., у зв'язку з неподанням сторонами витребуваних судом доказів.

15.06.2017р. через загальний відділ господарського суду від представника позивача надійшла заява, в якій останнім здійснено уточнені розрахунки пені, інфляційних втрат та 3% річних, а також визначено суму заборгованості в розмірі 51 110,22 грн.

Представник відповідача в засіданні суду подав уточнення до відзиву на позовну заяву з додатковими доказами, згідно з яким визнає позовні вимоги тільки в частині суми основного боргу, що станом на час розгляду справи становить 37 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2017р. розгляд справи було відкладено на 13.07.2017р., у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів по справі.

Присутній у судовому засіданні 13.07.2017р. представником позивача подано заяву, в якій останнім здійснено уточнені розрахунки пені, інфляційних втрат та 3% річних, а також визначено суму заборгованості в розмірі 30 000,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору № 602151/55 про приймання і захоронення відходів (тонни) від 29.12.2014р. у визначений строк не розрахувався за надані послуги, в результаті чого виникла заборгованість в сумі грн., за прострочення оплати якої нараховані інфляційні втрати в сумі 4818,73 грн., 3% річних у сумі 1022,61 грн., 9684,97 грн. - пені, 12 422,04 грн. - штрафу.

Представник відповідача в засіданні суду подав уточнення до відзиву на позовну заяву з додатковими доказами, згідно з яким визнає позовні вимоги тільки в частині суми основного боргу, що станом на час розгляду справи становить 30000,00 грн.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем і відповідачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.12.2014р. між позивачем (за договором - приймальник) та відповідачем (за договором - замовник) було укладено договір № 602151/55 на приймання і захоронення відходів (тони), за умовами п.2.1 якого приймальник бере на себе обов'язок з прийому, зберіганню, розміщенню та захороненню твердих відходів (далі-відходи) замовника (далі-послуги), а замовник зобов'язується здійснювати оплату послуг приймальника на умовах даного договору.

Прийом відходів на полігони здійснюється за товарно-транспортними накладними, на підставі яких визначаються фактичні обсяги відходів та вартість наданих замовнику послуг. Один примірник накладної передається приймальнику. В товарно-транспортних накладних замовника вказується вага відходів "нетто" - у тонах (п.3.3 договору).

Відповідно до п.3.4 договору, оформлення сторонами наданих послуг здійснюється актами здачі-приймання наданих послуг, в яких вказується фактична вартість наданих приймальником послуг - в гривнях, а також фактичний обсяг прийнятих у замовника відходів - у тоннах.

Умовами п.4.1 договору встановлено, що станом на день укладання договору тариф на приймання і захоронення за тонну відходів становить: тверді побутові відходи 106,32 грн., в тому числі ПДВ 17,72 грн. Приймальник має право змінювати тариф на приймання і захоронення 1 куб.м. відходів, у зв'язку з додатковими витратами, пов'язаними із загальним зростанням цін на паливно-мастильні матеріали, енергетичні носії тощо. Приймальник письмово доводить до відома замовника нову величину тарифу не пізніше, ніж за 5 (п'ять) днів до введення його в дію. Лист приймальника, в якому вказується нова величина тарифу, стає невід'ємною частиною даного договору. В разі незгоди замовника з новою величиною тарифу, приймальник має право призупинити надання послуг замовнику або розірвати договір в односторонньому порядку, в будь-який строк. В разі якщо тариф змінюється за розпорядженням/рішенням органу влади або місцевого самоврядування і оприлюднюється через засіб масової інформації - газету, замовник вважається таким, що повідомлений належним чином про зміну тарифу з дня видання номеру газети, а приймальник застосовує тариф без направлення листа.

Відповідно до п.4.2 договору, на день укладення договору загальна вартість послуг за даним договором орієнтовно складає:

- на 2015 рік - 2 126 400,00 грн., в тому числі ПДВ

- на 2016 рік - 2 126 400,00 грн., в тому числі ПДВ.

Відповідно до актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) № Кт-0004887 від 31.08.2016 року на суму 60 785,17 грн. та № Кт-0005518 від 30.09.2016 року на суму 1 325,05 грн. позивачем було надано, а відповідачем прийнято послуги на загальну суму 62 110,22 грн. Вказані акти підписані представниками сторін без зауважень і заперечень та скріплені печатками останніх.

Згідно з п.4.3 договору, замовник зобов'язаний здійснювати 100% попередню оплату послуг до 25 (двадцять п'ятого) числа поточного місяця за послуги, які будуть надаватись в наступному місяці. На вимогу замовника приймальник надає йому рахунок на оплату, який замовник зобов'язаний повністю оплатити протягом 3 (трьох) робочих днів від отримання рахунку. Замовник здійснює оплату послуг грошовими коштами на поточний рахунок приймальника, вказаний в даному договорі, незалежно від заборгованості третіх осіб перед замовником та незалежно від затримок в надходженні бюджетних коштів замовнику.

Відповідно до п.5.1.2 договору, замовник зобов'язується своєчасно та в повному обсязі у встановлені договором строки (розділ 4) сплачувати приймальнику вартість послуг незалежно від затримок в надходженні бюджетних коштів замовнику та незалежно від заборгованості третіх осіб перед замовником.

Однак, відповідачем не було сплачено позивачу за надані послуги 62 110,22 грн.

Станом на 30.09.2016р. актом звірки взаєморозрахунків сторонами визначено заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги у сумі 62 110,22 грн.

Оскільки надані позивачем послуги відповідач не оплатив у повному обсязі, позивач 17.11.2016р. рекомендованим листом, що підтверджується фіскальним чеком поштової установи № 4854 від 17.11.2016р.) направив відповідачу претензію за вих. № 931/03 від 15.11.2016р. з вимогою про сплату боргу в сумі 62 110,22 грн.

Як зазначив позивач у позовній заяві, відповідач відповіді на вказану вимогу не надав, за надані позивачем послуги не сплатив, у зв'язку з чим останній звернувся до суду з відповідним позовом.

Згідно з приписами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач у відзиві зазначив, що станом на момент подання позову, його заборгованість перед позивачем за спірним договором становила 53 110,22 грн., оскільки відповідач оплатив 9000,00 грн. у листопаді 2016 року.

Також, згідно уточнень до відзиву, відповідач стверджує, що станом на час розгляду справи судом, заборгованість відповідача становить 30 000,00 грн.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що листом № 08 від 18.05.2017р. (дублікат листа вих. № 17 від 23.11.2016р.), відповідач звернувся до відповідача з заявою про зарахування платежів № 1302 від 15.11.2016р. на суму 2000,00 грн., № 1311 від 16.11.2016р. на суму 2000,00 грн., № 1316 від 18.11.2016р. на суму 5000,00 грн. в рахунок оплати наданих послуг згідно з договором № 602151/55 від 29.12.2014р.

Відповідно до п.601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази надсилання відповідачем позивачу листа вих. № 17 від 23.11.2016р., суд дійшов висновку, що зарахування здійснених відповідачем платежів на суму 9000,00 грн. в рахунок оплати наданих позивачем послуг згідно з умовами спірного договору в сумі 9000,00 грн. було здійснено 18.05.2017р., тобто після звернення з даним позовом до суду.

Таким чином, твердження відповідача, що ним було оплачено до подання позову за отримані послуги 9000 грн. судом відхиляється, відтак, суд встановив, що заборгованість відповідача за надані позивачем послуги станом на момент звернення останнього з позовом до суду становила 62 110,22 грн.

Також судом встановлено, що відповідач частково оплатив заборгованість у сумі 23110,22 грн. лише протягом періоду з 19.04.2017р. по 10.07.2017р., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, тобто після подання позову до суду (згідно штампу поштової установи на конверті, скерованому на адресу суду - 14.04.2017р.). У зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу по оплаті послуг у сумі 32 110,22 грн. підлягають припиненню на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, з віднесенням судових витрат у цій частині, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, на відповідача, оскільки звернення позивача з позовом до суду було зумовлено неправильними діями відповідача.

В той же час, згідно з п.4.3 договору, замовник зобов'язаний здійснювати 100% попередню оплату послуг до 25 (двадцять п'ятого) числа поточного місяця за послуги, які будуть надаватись в наступному місяці, однак відповідачем попередня оплата не здійснювалась.

А тому, суд дійшов висновку про доцільність застосування положень ч. 2 ст. 530 ЦК України, та встановив, що строк виконання відповідачем обов'язку щодо оплати послуг у сумі 62 110,22 грн. настав 24.11.2016р. (7 днів з моменту пред'явлення вимоги за вих. № 931/03 від 15.11.2016р.).

З наданих позивачем і відповідачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачу послуги за відповідними актами на суму 62 110,22 грн., натомість на час розгляду спору в господарському суді відповідачем не надано доказів своєчасної оплати послуг на суму 30 000,00 грн., відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача основного боргу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у розмірі 30 000,00 грн., який також визнається і відповідачем.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 4818,73 грн., 3% річних у сумі 1022,61 грн., 9684,97 грн. - пені, 12 422,04 грн. - штрафу, які нараховані окремо за кожним актом.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Як встановлено вище судом, строк виконання відповідачем обов'язку щодо оплати послуг у сумі 62 110,22 грн. настав 24.11.2016р., відтак період прострочення починається з 25.11.2016р.

При цьому, суд враховує, що часткове виконання відповідачем оплати отриманих послуг здійснювалось, починаючи з 19.04.2017р.

За умовами п.7.2 договору, в разі порушення замовником строків оплати послуг, передбачених розділом 4 договору, внаслідок чого виникла заборгованість, замовник сплачує приймальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від загальної суми боргу за кожен день прострочення платежу. А за прострочення платежу понад тридцять днів замовник додатково, не враховуючи суми пені і суми заборгованості, сплачує приймальнику штраф у розмірі 20 (двадцять) процентів від суми заборгованості.

Приймальник має право нараховувати замовнику пеню і штраф протягом 3 (трьох) років від дня порушення замовником строку оплати послуг, але не більше ніж за 1 (один) рік, що передує моменту звернення до замовника з вимогою, претензією, позовом (п.7.3 договору), договір вступає в силу з дня його підписання і діє до 31.12.2016р., а в частині розрахунків за послуги - до повного їх здійснення (п.9.1 договору).

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Тобто, відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, встановивши у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі, однак такі норми Закону передбачають обмеження розміру.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені, задовольняє зазначену вимогу у розмірі 6233,45 грн., відповідно до уточненого розрахунку суду, враховуючи, що період прострочення починається з 25.11.2016р.

Згідно ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України, штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Отже, пеня і штраф є різновидами неустойки, які не можна ототожнювати.

Оскільки сторони самостійно передбачили додатково крім сплати пені ще й штраф, та враховуючи те, що положення пункту 3.4 договору не суперечить нормам законодавства, так як його зміст встановлює механізм одноразового обчислення розміру штрафу на суму неоплаченої у встановлений термін вартості продукції, і є правовим наслідком прострочення оплати продукції з вини відповідача, що не має нічого спільного із постійним нарахуванням пені за весь період неналежного виконання грошового зобов'язання, суд зазначає, що вимога позивача про стягнення штрафу є обґрунтованою.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, пені та штрафу не суперечить статті 61 Конституції України.

Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 р. № 06/5026/1052/2011.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу в сумі 12 422,04 грн. на підставі пп. 7.2 договору, суд встановив, що він є арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині визнаються обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Таким чином, оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат ґрунтується на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення 35 річних та інфляційних втрат є обґрунтованими та доведеними, та підлягають задоволенню згідно уточненого розрахунку суду, враховуючи, що період прострочення починається з 25.11.2016р., зокрема, 668,24 грн. - 3% річних та 1881,64 грн. - інфляційних втрат.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 49, п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 32 110,22 грн.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Екотранс-Груп" (02099, м. Київ, вул. Сормовська, 16, кв. 27; код ЄДРПОУ 37515378) на користь приватного акціонерного товариства "Київспецтранс" (04208, м. Київ, пр. Правди, 85; код ЄДРПОУ 02772037) основний борг в розмірі 30 000 грн., 6233 грн. 45 коп. - пені, 12 422 грн. 04 коп. - штрафу, 1881 грн. 64 коп. - інфляційних втрат, 3% річних у сумі 668 грн. 24 коп. та 1445 грн. 75 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано: 18.07.2017р.

Суддя А.І. Привалов