Ухвала

від 16.06.2017 по справі 755/120/17

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/120/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2017 р. слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , секретар судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши в приміщенні суду в м. Києві у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 , в інтересах ТОВ «Андреас Неоклеус енд Ко», на рішення прокурора від 03.03.2017 про закриття кримінального провадження унесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.09.2013 за № 12013110060007257,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 , в інтересах ТОВ «Андреас Неоклеус енд Ко», звернувся зі скаргою до слідчого судді цього місцевого суду, в порядку ст. 303 КПК України, на постанову прокурора від 03.03.2017 про закриття вказаного кримінального провадження відносно ОСОБА_4 так, як воно закрито прокурором, на його переконання, безпідставно та без урахуваня усіх обстаивн справи в їх сукупності.

Зокрема, останній умотивовує цю скаргу таким.

В тексті самої оскаржуваної постанови про закриття кримінального провадження чітко вказано, що «досудовим розслідуванням по кримінальному провадженню встановлено, що директор ТОВ «Андреас Неоклеус енд Ко.» ОСОБА_4 , використовуючи своє службове становище здійснив розтрату ввіреного йому чужого майна, яке належить ТОВ «Андреас Неоклеус енд Ко.» на загальну суму 1070000, 00 грн., яка у 600 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, чим спричинив Товариству шкоду в особливо великих розмірах. Так, ОСОБА_4 , будучи директором ТОВ «Андреас Неоклеус енд Ко.», діючи в порушення розділу 10 пункту 10.6. статуту Товариства, 10.06.2013 у невстановлений органом досудового розслідування час, перебуваючи в офісі Товариства, не маючи згоди зборів учасників, використовуючи систему «Клієнт-банк» та особистий ключ перерахував з поточного рахунку ТОВ «Андреас Неоклеус енд Ко.» № НОМЕР_1 на поточний рахунок ТОВ «Актар Груп Трейд» (код ЄДРПОУ 38261283) грошові кошти в сумі 1070000, 00 грн. за нібито юридичні послуги згідно договору № 38 від 15.05.2013, чим здійснив розтрату чужого майна, яке належить ТОВ «Андреас Неоклеус енд Ко.», тобто в тексті самої оскаржуваної постанови встановлено, що злочин вчинив саме підозрюваний ОСОБА_4 , що підтверджується зібраними у справі доказами. Тоді зовсім незрозумілим є висновок, до якого прийшов прокурор в резолютивній частині цієї ж постанови про закриття кримінального провадження щодо підозрюваного. Це є грубим порушенням ч. 5 ст. 110 КПК України, відповідно до якої: 1)постанова слідчого, прокурора складається з: вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім`я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови.

Так, вступна та мотивувальна частини постанови суперечать висновкам, викладеним у резолютивній частині постанови, що свідчить про її необгрунтованість.

В тексті оскаржуваної постанови невірно вказані, більше того перекручені з точністю до навпаки покази свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , а також ОСОБА_7 . Так, вказано, що нібито свідок ОСОБА_8 (головний бухгалтер, ліквідатор ТОВ «Андреас Неоклеус енд Ко.») «вказує на те, що вона особисто проводила операцію з перерахування коштів з ТОВ «Андреас Неоклеус енд Ко.» на рахунок ТОВ «Актар Груп Трейд». Це не відповідає дійсності та матеріалам справи, адже ОСОБА_8 двічі допитувалась за час досудового слідства у Печерському управлінні поліції та повідомила насправді, що вона ніколи не здійснювала операцію з перерахування грошових коштів, більше того, що вона не здійснювала жодної операції з перерахування коштів, адже вона ніколи не мала електронного цифрового ключа, який на підприємстві був один і знаходився саме у ОСОБА_4 . Бухгалтер ОСОБА_8 , судячи з її показів, виконувала суто технічну роботу з оформлення (проте не підписання) фінансових документів, а саме вбивала реквізити у платіжні документи, які оформлювала в програмі «Клієнт-Банк», а потім оформлені платіжні документи підписував ОСОБА_4 , який виключно один мав повноваження з підписання фінансових документів товариства. Те ж саме повідомили і свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , тобто що повноваження з підписання фінансових документів товариства мав виключно ОСОБА_4 і що тільки він проводив платежі з рахунку ТОВ «Андреас Неоклеус енд Ко.» як його директор, адже ключ з цифровим підписом на товаристві був один виключно ключ директора. Якби у свідка ОСОБА_8 були наміри давати неправдиві покази, чи якби вона вчинила розтрату грошових коштів, а не підозрюваний ОСОБА_4 , ймовірно, в такому випадку ОСОБА_8 не давали б правдиві покази та не вказувала, що дійсно вона оформлювала фінансові документи, а одразу б вказала, що вона взагалі не причетна до фінансових видаткових операцій ТОВ «Андреас Неоклеус енд Ко.» та не працювала в системі «Клієнт-Банк». Також якби злочин, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 , вчинила ОСОБА_8 , то тоді ОСОБА_4 як директор ТОВ «Андреас Неоклеус енд Ко.», особа, що несе відповідальність, в тому числі кримінальну, мав звернутись до правоохоронних органів, виявивши недостачу грошових коштів. Натомість засновники Товариства звільнили саме ОСОБА_4 за статею, адже знали, що саме він, підозрюваний ОСОБА_4 підписував усі фінансові документи товариства та мав повноваження зі здійснення видаткових операцій з рахунку товариства, оскільки саме він був призначений засновниками на цю відповідальну посаду директора, натомість систематично вчиняв корисливі злочини проти власності, спрямовані на своє особисте збагачення за рахунок засновників.

Досудове слідство після зміни підслідності проводилось фактично не слідчим Дніпровського УП ГУНП у м. Києві, а прокурором Київської місцевої прокуратури № 4 ОСОБА_9 , що свідчить про особисту зацікавленість вказаної службової особи у результатах досудового слідства, а також про необ`єктивність та передчасність висновків про неможливість довести вину підозрюваного ОСОБА_4 в суді. Більше того, після зміни підслідності, за два місяці в кримінальному провадженні було проведено фактично дві слідчі дії два допити: сумнівний допит підозрюваного ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_10 , і це з урахуванням того, що строк досудового слідства був продовжений прокурором району до трьох місяців з метою необхідності проведення цілої сукупності слідчих дій, та, більше того, сам процесуальний керівник, прокурор ОСОБА_9 надавав вказівки про чисельні слідчі дії, які необхідно було провести, але які так і не були проведені за два місяці. Так, не була допитана свідок ОСОБА_5 , не був проведений одночасний допит осіб: свідка ОСОБА_5 та підозрюваного ОСОБА_4 з метою усунення суперечностей і розбіжностей у показах, не був проведений допит оперуповноваженого Печерського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_11 з метою підтвердження або спростування того факту, що саме ОСОБА_4 надав до управління поліції документи по взаємовідносинам ТОВ «Андреас Неоклеус енд Ко.» з фіктивним ТОВ «Аактар Груп Трейд», хоча вказівка про необхідність такого допиту вже давно надавалась прокуратурою міста Києва, а також не була призначена і проведена судово-економічна експертиза, проведення якої є обов`язковою відповідно до ст. 242 КПК України, тобто у скоєнні якого підозрюється ОСОБА_4 , що свідчить про сталі завчасні наміри прокурора ОСОБА_9 звільнити підозрюваного від кримінальної відповідальності шляхом скасування підозри (закриття кримінального провадження щодо підозрюваного).

Прокурором ОСОБА_9 зроблено передчасний упереджений висновок про недостатність доказів для доведеності розтрати ОСОБА_4 грошових коштів очолюваного ним товариства з огляду на лише показання підозрюваного ОСОБА_4 , що були ним дані в ході допиту, який проводив сам прокурор Мельник у приміщенні якогось невідомого ТОВ «Інтерн», в ході якого підозрюваний ОСОБА_12 повідомив прокуророві про те, що нібито «всі фінансові операції на товаристві виконувала ОСОБА_8 ». Виключне та переважне значення оцінці саме цього єдиного доказу, тобто показам підозрюваного про свою непричетність до скоєння злочину, надав прокурор ОСОБА_9 при закритті кримінального провадження, натомість не надав належної оцінки доказам, які в своїй сукупності повністю підтверджують вину підозрюваного ОСОБА_4 та які були зібрані до повідомлення особі про підозру і які безпідставно відхилені прокурором ОСОБА_9 .

Такими доказами є: а) Договір № ag_2-54394 на банківське обслуговування з використанням системи «КЛІЄНТ-БАНК», який уклав з ПАТ «Банк Кіпру» саме ОСОБА_4 , відповідно до умов якого товариство було забезпечено оперативним веденням свого рахунку за № НОМЕР_1 . У вказаному документі міститься особистий підпис підозрюваного ОСОБА_4 та відтиск печатки ТОВ «Андреас Неоклеус енд Ко.»; б) Акт № 1 прийому передачі програмного забезпечення «Клієнт-Банк» та особистих ключів від 09.02.2012 року, відповідно до якого ПАТ «Банк Кіпру» в особі начальника відділення № 6 у м. Київ ОСОБА_13 передав а клієнт ТОВ «Андреас Неоклеус енд Ко.» в особі директор ОСОБА_4 прийняв магнітні диски з особистими ключами. У вказаному документі міститься особистий підпис підозрюваного ОСОБА_4 та відтиск печатки ТОВ «Андреас Неоклеус енд Ко.»; в) Наказ від 09.02.2012 року «Про призначення відповідальних осіб по роботі з системою «Клієнт-Банк», відповідно до якого «З метою забезпечення конфіденційності проведення електронних банківських розрахунків з використанням системи «Клієнт-Банк» та безпеки оброблення електронних документів директор ТОВ «Андреас Неоклеус енд Ко.», підозрюваний ОСОБА_4 наказав «Покласти персональну відповідальність за роботу в системі «Клієнт-Банк, проведення електронних розрахунків з використанням системи «Клієнт-Банк» та зберігання магнітних дисків з особистими ключами на: «Ключ директора директор ОСОБА_4 », а також ознайомити з цим наказом зазначених в ньому осіб під розпис». У вказаному документі міститься особистий підпис підозрюваного ОСОБА_4 та відтиск печатки ТОВ «Андреас Неоклеус енд Ко.», що свідчить про те, що підозрюваний, отримавши особистий ключ доступу до системи «Клієнт-Банк» поклав повну персональну відповідальність за усі фінансові операції товариства та зберігання магнітного ключа на себе як на директора товариства і був ознайомлений з тим, що несе персональну відповідальність за це; г) Протокол допиту свідка ОСОБА_13 (т. 8 а.с. 89-94), в якому свідок пояснила, що у 2012 році займала посаду начальника відділення № 6 ПАТ «Банк Кіпру» у місті ОСОБА_14 в руки 09.02.2012 року електронний ключ доступу до системи «Клієнт-Банк» за актом-прийому передачі вказаного ключа. Також пояснила, що ОСОБА_4 вона добре пам`ятає та може його в будь-який час впізнати; д) Протокол додаткового допиту свідка ОСОБА_7 (том 5 а.с. 167-176), в якому свідок пояснила, що усі фінансові операції на товаристві проводив саме директор ОСОБА_4 , адже лише він мав право підпису фінансових документів та безпосередньо у нього знаходився електронний ключ; е) Протокол додаткового допиту потерпілого ОСОБА_5 (том 5 а.с. 177-183), в якому ОСОБА_5 пояснила, що вона особисто могла лише виконувати технічну роботу з оформлення платіжних документів, зберігання цих документів у системі «Клієнт-Банк», а права підпису фінансових документів не мала, адже в неї не було таких повноважень та, більше того, вона не мала відповідного електронного ключа, який мав виключно директор товариства ОСОБА_4 . Більше того, ще в своїх перших поясненнях, до внесення відомостей за заявою до ЄРДР ОСОБА_8 12.08.2013 року чітко пояснила, що «На предприятии ООО «Андреас Неоклеус енд Ко.» право финансовой подписи всегда было только у директора предприятия. Ключи для осуществления платежей через систему «Клиент-Банк» выдавались на имя директора предприятия»; є) Протокол додаткового допиту свідка ОСОБА_6 (том 5 а.с. 184-193), яка повідомила, що саме ОСОБА_4 мав право підпису фінансових документів товариства та саме ОСОБА_4 проводив усі фінансові операції на товаристві; ж) Матеріали ЄО № 1578 (том 9, а.с. 42-97). Відповідно до висновку о/у ВДСБЕЗ Печерського РУ ГУМВС України в м. Києві капітана міліції ОСОБА_11 « ОСОБА_4 було надано документи, які підтверджують підстави перерахування грошових коштів на р/р ТОВ «Актар Груп Трейд». Вказане підтверджує, що саме підозрюваний ОСОБА_4 мав відносини з фіктивним підприємством ТОВ «Актар Груп Трейд», адже саме він надав ще влітку 2013 року (на той час ще ТОВ «Актар Груп Трейд» не було визнано судом фіктивним підприємством) в якості доказу своєї невинуватості та підтвердження нібито реальних господарських відносин документи з печаткою фіктивного підприємства та підписом засудженої особи за здійснення фіктивної підприємницької діяльності; з) Договори про надання юридичних послуг між ТОВ «Андреас неоклеус енд Ко.» та ПАТ «Банк Кіпру», умови яких погоджував саме підозрюваний ОСОБА_15 , підписавши їх, адже саме ці грошові кошти, які були сплачені саме цим Клієнтом, ПАТ «Банк Кіпру», були ним розтрачені, що свідчить про наміри та підготовку підозрюваного ОСОБА_4 до вчинення цього злочину; и) Аудиторський висновок про результати перевірки з питання правомірності відображення в бухгалтерському та податковому обліці взаємовідносин ТОВ «Андреас Неоклеус енд Ко.» з ТОВ «Актар Груп Трейд» у червні 2013 року (том 3, а.с. 60-66); і) Рішення учасників ТОВ «Андреас Неоклеус енд Ко.», оформлене протоколом від 19.06.2013 року про звільнення підозрюваного ОСОБА_4 з посади директора ТОВ «Андреас Неоклеус енд Ко.», що свідчить про висловлену засновниками саме А.В. Присяжнюку як директору товариства недовіру у зв`язку з розтратою коштів очолюваного ним товариства; ї) Матеріали кримінального провадження та матеріали оперативно-розшукової справи щодо розшуку підозрюваного ОСОБА_4 , що свідчать про те, що підозрюваний більше року переховувався від органів досудового слідства, Печерського управління поліції ГУНП у м. Києві аж до зміни підслідності, після чого він та/або його захисник, ймовірно, досягли домовленості з прокурором про непритягнення його до кримінальної відповідальності за вчинений злочин. Факт такого тривалого переховування підозрюваного ОСОБА_4 від поліції свідчить про усвідомлення підозрюваним своєї вини у вчиненні злочину та неможливості надати слідству жодного належного та допустимого доказу на підтвердження своєї непричетності до розтрати грошових коштів.

Прокурором необґрунтовано та безпідставно зроблено висновок, що міститься в тексті оскаржуваної постанови про те, що нібито не встановлено причинного зв`язку між перерахуванням коштів з рахунку ТОВ «Андреас Неоклеус енд Ко.» на рахунок ТОВ «Андреас Неоклеус енд Ко.» за допомогою системи «Клієнт-Банк» з використанням особистого цифрового підпису ОСОБА_4 та діями підозрюваного, оскільки не здобуто доказів користування вказаним електронним цифровим підписом саме ОСОБА_4 . Такий висновок не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи, адже причинний зв`язок існує і він дуже яскраво виражений. Більше того простежується умисел ОСОБА_4 на вчинення вказаного злочину проти власності та логічний ланцюг з його дій, спрямованих на це. Так, саме ОСОБА_4 (не ОСОБА_8 ) як директором ТОВ «Андреас Неоклеус енд Ко.» були досягнуті домовленості, внаслідок яких були укладені договори про надання юридичних послуг з ПАТ «Банк Кіпру» на чималі суми коштів (прокурором не було з`ясовано чи мав право ОСОБА_4 укладати ці договори). Натомість реально ніякі юридичні послуги ПАТ «Банк Кіпру» не надавались і, більше того, намірів їх надавати підозрюваний ОСОБА_4 вочевидь не мав. Одразу ж як тільки ПАТ «Банк Кіпру» були сплачені грошові кошти в якості передплати за надання юридичних послуг, вони і були перераховані ОСОБА_4 на фіктивну компанію ТОВ «Аактар Груп Трейд».

Висновки, що містяться в оскаржуваній постанові зроблені внаслідок умисної або недбалої бездіяльності прокурора ОСОБА_9 , адже допит підозрюваного ОСОБА_4 , що здійснював прокурор ОСОБА_9 , був проведений неналежним чином. Прокурором з невідомих причин не було завдано в ході допиту підозрюваного А.В. Присяжнюка питань останньому стосовно того як особистий ключ доступу до системи «Клієнт-Банк» нібито опинився у ОСОБА_8 , про що він зухвало стверджує; чи він передавав особисто ОСОБА_8 цей ключ, який він отримав в банку, а факт отримання ОСОБА_4 особистого ключа в банку не може бути спростований з огляду на докази, що містяться в матеріалах провадження; якщо підозрюваний ОСОБА_4 дійсно передав особистий ключ ОСОБА_8 то чим це підтверджується (чи підписувався між ним та ОСОБА_8 відповідний акт прийому-передачі ключа), а також чому в такому випадку підозрюваний ОСОБА_4 не видав новий наказ або не вніс зміни до старого наказу про призначення нової відповідальної особи ОСОБА_8 за роботу в системі «Клієнт-Банк» та здійснення видаткових операцій товариства. Також прокурором не було завдано питання чи усвідомлює підозрюваний ОСОБА_4 повноту своєї персональної відповідальності за здійснення усіх операцій, вчинених у системі «Клієнт-Банк» за той час коли він обіймав посаду директора ТОВ «Андреас Неоклеус енд Ко.» згідно наказу від 09.02.2012 року «Про призначення відповідальних осіб по роботі з системою «Клієнт-Банк», не було задано питання яким саме чином підозрюваний ОСОБА_4 отримав договір про надання юридичних послуг та акт приймання послуг з фіктивною компанією ТОВ «Актар Груп Трейд», який він надав в серпні 2013 року о/у Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_11 .

Прокурором безпідставно зроблено висновок про вичерпання можливостей отримати докази на підтвердження вини в діяннях ОСОБА_4 щодо розтрати ним грошових коштів очолюваного ним ТОВ «Андреас Неоклеус енд Ко.», адже ним було закрите кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати. Такий висновок не відповідає дійсності. Відповідно до ч. 2 ст. 294 КПК України якщо досудове розслідування злочину (досудове слідство) неможливо закінчити у строк, зазначений у пункті 2 частини першої статті 219 цього Кодексу, він може бути продовжений в межах строків, встановлених пунктами 2 та 3 частини другої статті 219 цього Кодексу: до шести місяців - керівником регіональної прокуратури або його першим заступником чи заступником, до дванадцяти місяців - Генеральним прокурором чи його заступниками. В даному випадку прокурор ОСОБА_9 з невідомих причин не використав можливості, надані йому кримінальним процесуальним законом для продовження строку досудового слідства, не звернувся з відповідним клопотанням про його продовження до прокурора вищого рівня, що, безумовно, свідчить про упередженість цієї службової особи та небажання встановити істину у справі. Так, навіть не було проведено ті слідчі дії, які є обов`язковими для проведення не було призначено та проведено судово-економічну експертизу для визначення розміру завданої ТОВ «Андреас Неоклеус енд Ко.» шкоди, ну було проведено одночасний допит підозрюваного ОСОБА_4 і головного бухгалтера ОСОБА_5 для усунення суперечностей у показах, а також не проведені інші слідчі та процесуальні дії, не був допитаний о/у Дзюбан В.І.

А.В. Присяжнюка навіть не було повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину, не було змінено кваліфікацію його діянь фактично прокурор ОСОБА_9 незаконно звільнив його від кримінальної відповідальності шляхом закриття щодо нього як підозрюваного кримінального провадження, що порушує принцип невідворотності покарання за скоєний злочин, адже в діяннях ОСОБА_4 міститься склад злочину, а потерпілому ТОВ «Андреас Неоклеус енд Ко.» завдана шкода в особливо великих розмірах. Це є грубим порушенням з боку прокурора Д.І. Мельника своїх службових обов`язків і ч. 2 ст. 9 КПК України, якою передбачено що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

В п.4 резолютивної частини самої оскаржуваної постанови зазначено «Копію постанови направити сторонам кримінального провадження». Це, безумовно, кореспондується і з ч. 6 ст. 284 КПК України, Якою закріплено, що копія постанови прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи надсилається заявнику, потерпілому, його представнику, підозрюваному, захиснику, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Натомість, з метою приховування інформації від потерпілого про закриття кримінального провадження щодо підозрюваного та, відповідно, недопущення надання можливості потерпілому його оскарження, в порушення ч. 6 ст. 284 КПК України оскаржувана постанова не була направлена потерпілому, а лише 20 березня, після спливу більше ніж двох тижнів, через скарги керівництву місцевої прокуратури була вручена представникові потерпілого. Це свідчить про невпевненість прокурора ОСОБА_9 у можливостях відстояти свою позицію в суді в ході розгляду справи за даною скаргою, тобто свідчить про явну незаконність та необґрунтованість винесеної ним постанови.

Вказане свідчить про або повну некомпетентність прокурора ОСОБА_9 або ж про його особисту, можливо матеріальну, зацікавленість у незаконному звільненні ОСОБА_4 , що обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, від кримінальної відповідальності, від покарання за вчинений ним злочин, від обов`язку відшкодувати потерпілому завдану його злочинними діяннями шкоду.

Відповідно до п. 3 Узагальнення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування, викладених у Листі від 01.01.2017 року процесуальна можливість оскарження рішень слідчого та прокурора про закриття кримінального провадження регламентована пунктами 3, 4 ч. 1 ст. 303 КПК, при цьому суб`єктами оскарження відповідного рішення слідчого є заявник, потерпілий, його представник, законний представник, а прокурора - заявник, потерпілий, його представник, законний представник, підозрюваний, його захисник чи законний представник. Підстави та порядок закриття кримінального провадження встановлені у ст. 284 КПК, яка, крім іншого, визначає випадки, коли закриття провадження уповноважений здійснювати слідчий, а коли - прокурор. Так, відповідно до ч. 4 ст. 284 КПК слідчий приймає постанову про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 9 ч. 1 ст. 284 КПК, якщо в цьому кримінальному провадженні жодній особі не повідомлялося про підозру, а прокурор - щодо підозрюваного з підстав, передбачених ч. 1 ст. 284 КПК.

Також під час розгляду аналізованого виду скарг слідчі судді враховують положення ч. 2 ст. 9 КПК, яка встановлює, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Враховуючи те що процесуальне рішення про закриття кримінального провадження має істотне значення для кримінального провадження, слідчі судді при розгляді скарги на відповідні постанови з`ясовують питання дотримання вимог щодо всебічності та повноти дослідження, оскільки така неповнота може призвести до прийняття необґрунтованого рішення про закриття кримінального провадження.

Таким чином, правова природа аналізованого виду оскарження процесуального рішення слідчого та прокурора передбачає необхідність перевірки не лише дотримання процесуального порядку закриття кримінального провадження посадовими особами органів досудового розслідування, а й підстав його закриття.

Пленумом Верховного Суду України 02 липня 2004 року було прийнято Постанову № 13 Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів, в якій Верховним Судом України було постановлено звернути увагу судів на те, що послідовне і неухильне додержання на всіх стадіях кримінального судочинства норм кримінально-процесуального законодавства України, якими передбачені права потерпілих від злочинів, є однією з важливих умов здійснення закріпленого ст. 55 Конституції України права громадян на судовий захист від протиправних посягань.

Відповідно до ст. 56 КПК України протягом кримінального провадження потерпілий має право: на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом; оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді, суду в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Своїми протизаконними діями, вираженими у передчасному, необґрунтованому закритті кримінального провадження № 12013110060007257 від 13.09.2013 року щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прокурор Київської місцевої прокуратури № 4 ОСОБА_9 грубо порушив права та законні інтереси потерпілого, в тому числі право на відшкодування завданої злочином шкоди, а також порушив свої службові обов`язки, що полягають в об`єктивному, повному та неупередженому встановленню обставин кримінального правопорушення та притягнення винної особи до кримінальної відповідальності.

У судовому засіданні особа, яка подала скаргу її підтримала, просила задовольнити з підстав викладених в останній.

Також у судове засідання прокурор будучи повідомленим про нього згідно ст. 135 КПК України, не з`явився, про поважні причини неявки, визначені ст. 138 цим Кодексом, не повідомив, у зв`язку з чим, слідчий суддя беручи до уваги положення ст.ст. 22, 26 вказаного Кодексу в частині того, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом та норми його ч. 3 ст. 306, яка регламентує, що неявка суб`єкта оскарження не перешкоджає розгляду провадження, з урахуванням строків розгляду скарг даного типу, вважає за можливе, у даному конкретному випадку, перейти до розгляду скарги по суті у його відсутність та дослідивши матеріали судового провадження, приходить до наступного.

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ст. 1 КПК України).

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).

Безпосередньо слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні (ст. 3 КПК України).

Зокрема, забезпечує такий контроль слідчий суддя і у разі подання скарги на рішення прокурора про закриття кримінального провадження з урахуванням того, що в силу ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Бо, згідно ст. ст. 2, 284 КПК України, закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів.

Тобто, повнота дослідження кримінального провадження означає встановлення всього кола фактичних обставин, що можуть суттєво вплинути на рішення у кримінальному провадженні; використання такої сукупності доказів, яка обґрунтовує зроблені висновки як такі, що не залишають місця сумнівам.

Неупередженість означає пізнання органами, що ведуть процес, обставин кримінального провадження у точній відповідності з дійсністю, неупередженість їх у збиранні, перевірці та оцінці доказів, безсторонність щодо всіх учасників процесу та інших осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, оскільки на прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого покладається обов`язок надати доказам належну правову оцінку за правилами ч. 1 ст. 94 КПК, та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

У відповідності до положень ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

З норм ст. 26 КПК України випливає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

З положень ст. 83 КПК України слідує, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до вимог ст. 110 КПК України, постанова слідчого про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема, в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулася з метою захисту своїх прав, та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття,що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.

Згідно положень ст. 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

У свою чергу, слідчий, прокурор під час досудового розслідування, зобов`язаний детально та всебічно перевірити доводи особи, що подала таку заяву. Зокрема, якщо слідчим закрито провадження за відсутністю в діях особи складу злочину чи самої події, то він має звернути увагу на те, що б така постанова у обов`язковому порядку містила детальний виклад обставин, за яких заявник вважав, що особою (особами) вчинено злочин, а у разі, якщо особі (особам) ставилося в вину декілька протиправних діянь, які підпадають під ознаки різних статей кримінального закону, то чи містить вона висновки щодо відсутності вини особи (осіб) у вчиненні кожного з них.

Згідно ч. 2 ст. 91 КПК України, доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Зокрема, практика ЄСПЛ що до проведення ефективного офіційного розслідування кримінальних права є сталою та вказує на те, що згідно з мінімальними критеріями ефективності, які Суд визначив у своїй практиці, таке розслідування має бути незалежним, безстороннім і підлягати громадському контролю, а компетентні органи повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю. Розслідування … має бути ретельним. Це означає, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з`ясувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень. Вони повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події, включаючи, зокрема, показання свідків та висновки судових експертиз тощо. Будь-який недолік розслідування, який підриває його здатність встановлення причини … або винних осіб, створюватиме небезпеку недотримання цього стандарту (див. рішення у справі «Олександр Ніконенко проти України», «Мута проти України», «Карабет та інші проти України»).

А, в рішенні ЄСПЛ у справі «Бучинська проти України» Суд констатував факт того, що не може дійти висновку, що органи влади зробили усе від них залежне для забезпечення оперативного та всебічного вжиття заходів для збору доказів, встановлення місцезнаходження та притягнення до відповідальності винних (див. рішення у справі «Бучинська проти України» заява № 35493/10 від 30.04.2015, п. 49), бо за потреби зростаючих високих стандартів у сфері захисту прав людини та основоположних свобод, неминуче вимагається більша рішучість при оцінці порушень основоположних цінностей демократичного суспільства (див. рішення у справі «Сельмуні проти Франції, заява № 235803/94, параграф 95, «Нечипорук і Йонкало проти України», заява № 42310/04, параграфи 148, 149), оскільки тягар доведеним можна покласти на органи влади, адже саме вони мають надати задовільні та переконливі пояснення (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини, заява № 21986/93, п. 100, «Нечипорук і Йонкало проти України», заява № 42310/04, параграф 150).

Тож, як правило, з метою перевірки даних викладених у скарзі, при розгляді скарг на постанови про закриття провадження, слідчим суддею витребовуються матеріли відповідного закритого провадження, з метою перевірки дотримання у ньому у сіх вищезазначених норм кримінального процесуального законодавства України.

У цьому випадку, до суду матеріали закритого кримінального провадження надані не були.

Як наслідок, слідчий суддя позбавлений змоги у категоричній формі прийти до тих чи інших висновків.

Так, як яке б обґрунтування не було здійснене судом воно не бути вважатися таким, яке сформоване згідно положень ст. 94 КПК України та з дотриманням стандарту доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року, (ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України).

А тому, на думку слідчого судді, з метою забезпечення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні єдино вірним буде прийняти за наслідками розгляду скарги судове рішення про її задоволення щодо питання скасування постанови прокурора Київської місцевої прокуратури № 4 ОСОБА_9 від 03.05.2017 в частині закриття провадження, не вдаючись до оцінки даних відображених скаржником у скарзі та їх обґрунтованість з огляду на ненадання до суду матеріалів справи, в частині питання того, з якої саме підстави мало б бути закрито провадження відносно ОСОБА_4 та чи є ці підстава дійсною.

Тим паче, що скасовуючи рішення про закриття кримінального провадження, яке тягне за собою відповідне відновлення розслідування заново, слідчий суддя має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування суб`єктом оскарження того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність.

Однак, слідчий суддя, виходячи з ч. 5 ст. 40 КПК України, позбавлений змоги надати конкретні вказівки (зобов`язання) слідчому у провадженні на здійснення конкретних слідчих дій, адже останній є самостійним у своїй процесуальній діяльність, а слідчий суддя наділений лише правом судового контролю та оцінки зібраних слідством доказів на етапі розслідування, однак він не може переймати на себе функції слідства (п. 18 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 22 КПК України), однак слідчий суддя вважає за необхідне роз`яснити, що слідство зобов`язане провести у провадженні такий комплекс дій, який би не залишав місце сумнівам, а зроблені ним висновки випливали б зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту, а не ґрунтувались на припущеннях.

Але, цю ж постанову прокурора від 03.03.2017 в частині продовження досудового слідства за фактами, які викладені у заяві про вчинення злочину та доручення його проведення СВ Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві слід залишити без змін так, як вона не стосується питання захисту прав та свобод особи, яка подала скаргу, а спрямована на виконання вимог ст. 2 КПК України.

За таких обставин, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку вважає, що постанову прокурора Київської місцевої прокуратури № 4 юриста 2класу ОСОБА_9 від 03.03.2017 в частині закриття кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.09.2013 за № 12013110060007257, відносно підозрюваного ОСОБА_4 , у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпаними можливостями їх отримати з вищенаведених в ухвалі підстав, слід скасувати.

Керуючись ст. ст. 1-29, 84-86, 91-94, 110, 303-307, 309, 310, 369-372, 376 КПК України слідчий суддя

п о с т а н о в и в :

Скаргу задовольнити.

Постанову прокурора Київської місцевої прокуратури № 4 юриста 2класу ОСОБА_9 від 03.03.2017 в частині закриття кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.09.2013 за № 12013110060007257, відносно підозрюваного ОСОБА_4 , у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпаними можливостями їх отримати - скасувати.

Цю ж постанову прокурора в частині продовження досудового слідства за фактами, які викладені у заяві про вчинення злочину та доручення його проведення СВ Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає та є обов`язковою до виконання на всій території України.

Слідчий суддя: