Рішення

від 12.07.2017 по справі 322/530/17

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

смт. Новомиколаївка

Іменем України

РІШЕННЯ

12 липня 2017 рокуСправа № 322/530/17

Новомиколаївський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Гасанбекова С.С.,

при секретарі судового засідання Гавриш О.А.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представників відповідача - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: фермерського господарства ОСОБА_3М.

про: розірвання договору оренди землі.

10 травня 2017 року до Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшов вищезазначений цивільний позов, в якому позивач, з урахуванням уточнень, просив суд:

- припинити договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Новоіванківської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, загальною площею 4,03 га, кадастровий номер 2323683500:04:004:0053 від 27 грудня 2010 року, укладений між ОСОБА_5 та фермерським господарством ОСОБА_3М. в особі голови правління ОСОБА_3 шляхом його розірвання.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

27.12.2010 між ОСОБА_5 та фермерським господарством ОСОБА_3М. був укладений договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Новоіванківської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, загальною площею 4,03 га, кадастровий номер 2323683500:04:004:0053, що належала орендодавцеві на праві приватної власності на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗП № 013461, виданого головою Новомиколаївської райдержадміністрації 30.05.2002.

19.12.2014 ОСОБА_5 померла. Після смерті ОСОБА_6 орендар не сплачував орендну плату до моменту визначення спадкоємців та реєстрації права власності.

06.06.2016 ОСОБА_1, син ОСОБА_5 отримав свідоцтво на спадщину за законом на вищезазначену земельну ділянку.

Після отримання свідоцтва на спадщину ОСОБА_1 мав право отримати орендну плату за весь час, після смерті ОСОБА_5, сума орендної плати станом на період сплати 01.10.2016-31.12.2016 склала 5 418,00 грн.

Проте, у грудні 2016 року відповідач сплатив ОСОБА_1 лише 5000,00 грн., а 418,00 грн. на теперішній час є невиплаченими.

11.03.2017 на адресу ФГ ОСОБА_3М. позивач направив лист-повідомлення від 28.02.2017 з додатковою угодою у трьох примірниках про дострокове розірвання договору оренди у зв'язку з порушенням істотних умов договору оренди земельної ділянки.

Листом від 30.03.2017 ФГ ОСОБА_3М. повідомив ОСОБА_1, що порушення умов договору з боку орендаря відсутні, оскільки позивачем отримано орендну плату за земельну ділянку кадастровий номер 2323683500:04:004:0053 в розмірі 6215,00 грн., із них: сплачено ПДФО - 1118,70 грн.; військовий збір - 96,30 грн., отримано готівкою 5000, 00 грн.

Таким чином, за твердженням позивача, відповідач сплатив орендну плату не в повному обсязі, чим порушив істотні умови договору оренди земельної ділянки, а посилання відповідача на сплату ним податків за позивача, на думку останнього, є недоцільними оскільки суперечать нормам чинного законодавства.

Крім цього, позивач посилається на недотримання відповідачем ОСОБА_7 оптимального співвідношення культур у сівозмінах в різних природно-сільськогосподарських регіонах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2010 № 164, що призводить до погіршення родючості орендованої земельної ділянки, оскільки відповідач засіває земельну ділянку соняшником протягом 2015-2017 років.

Також позивач вважає, що недотримання відповідачем сівозмін крім спірної земельної ділянки негативно впливає і на суміжні земельні ділянки, що є прямим порушенням правил добросусідства. Оскільки ОСОБА_1 є також сусідом ФГ ОСОБА_3М. на спірній земельній ділянці, позивач вважає, що він має право припинення діяльності відповідача на спірній земельній ділянці, відповідно до ст.ст. 103, 104 ЗК України.

Виходячи з наведеного, та посилаючись на норми ст.ст. 15, 24, 31, 32 Закону України Про оренду землі , ст. 651 ЦК України, ст. 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель , позивач та його представник просили задовольнити позов та підтримали його у судовому засіданні.

Відповідач надав суду письмові заперечення проти позову, в яких просив відмовити в задоволенні позову повністю у зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог.

У судовому засіданні 12.07.2017 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши матеріали та з'ясувавши обставини цивільної справи, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши наявні в справі докази в їх сукупності,

встановив:

27 грудня 2010 року між ОСОБА_5 (орендодавець) та фермерським господарством ОСОБА_3М. (орендар) було укладено договір оренди землі (далі - Договір), відповідно до якого:

- орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Новоіванківської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, загальною площею 4,03 га, кадастровий номер 2323683500:04:004:0053, що належала орендодавцю на праві приватної власності на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗП № 013461, виданого головою Новомиколаївської райдержадміністрації 30.05.2002, зареєстрованого за № 3220 (п. 1);

- договір укладено на 10 років з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою (п. 8);

- орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 1 806,00 грн. на рік (п. 9);

- обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється без урахування індексів інфляції (п. 10);

- орендна плата вноситься у такі строки: один раз на рік кожного року з 01 жовтня до 31 грудня, за письмовою заявою орендодавця. Орендна плата може вноситися авансом за декілька років дії даного Договору (п. 11);

- орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил, у тому числі місцевих правил забудови населених пунктів (п. 29);

- перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору (п. 41).

ОСОБА_5 померла 19 грудня 2014 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 19.12.2014 серії І-ЖС № 303990.

Земельну ділянку з кадастровим номером 2323683500:04:004:0053 після смерті ОСОБА_5 успадкував позивач по справі, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 10.06.2016 № 61132969, а також свідоцтвом про право на спадщину за законом від 06.06.2016 № 229.

У грудні 2016 року відповідач сплатив позивачу готівкою орендну плату за Договором в розмірі 5000,00 грн., що визнано сторонами і не підлягає доказуванню, відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України.

У 2016 та 2017 роках відповідач на орендованій за Договором земельній ділянці сіяв соняшник, а позивач у зазначений період, так само, сіяв соняшник на власній земельній ділянці, що межує з орендованою земельною ділянкою. Дані обставини також були визнані сторонами під час судового розгляду у зв'язку з чим не підлягають доказуванню (ч. 1 ст. 61 ЦПК України).

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з наступного.

За правилом ч. 1 ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до частини третьої статті 10 та частини першої статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частиною першою статті 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимогі на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За змістом частин 2 та 4 ст. 60 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини другої статті 792 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі від 06.10.1998 № 161-XIV (далі - Закон № 161-XIV).

Згідно зі ст. 13 Закону № 161-XIV в редакції, яка була чинною на момент укладення Договору, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 15 Закону № 161-XIV в редакції, яка була чинною на момент укладення Договору, визначено, що однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Частиною третьою статті 16 Закону № 161-XIV передбачено можливість укладення договору оренди земельної ділянки в порядку спадкування.

За визначенням, наведеним у статті 21 Закону № 161-XIV в редакції, яка була чинною на момент укладення Договору, орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону № 161-XIV на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно з пунктом д частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Стосовно розміру орендної плати за спірним договором оренди землі, суд зазначає наступне.

За визначенням ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Визначення поняття зобов'язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України, відповідно до якої зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правилами частини першої статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі, сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 14 Закону № 161-XIV передбачено письмову форму договору оренди землі.

Отже, розмір орендної плати за землю може визначатися виключно в укладеному договорі оренди землі, а будь-які усні домовленості сторін договору щодо зміни розміру орендної плати не мають правового значення.

В матеріалах справи відсутні належні докази невиконання або неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків по внесенню орендної плати за Договором.

В силу приписів частини другої статті 517 ЦК України, боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Так, у грудні 2016 року, після отримання позивачем свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку з кадастровим номером 2323683500:04:004:0053, відповідач сплатив позивачу оренду плату в розмірі 5000,00 грн., що з урахуванням сплачених відповідачем податків навіть перевищує визначений Договором розмір орендної плати за 3 роки, а саме з 2014 по 2016.

Позивач не надав суду доказів того, що відповідно до п. 11 Договору, він після смерті ОСОБА_5 письмово звертався до відповідача із вимогою про сплату орендної плати.

Посилання позивача на неправомірне утримання відповідачем податків з орендної плати суд визнає помилковим, з огляду на таке.

Згідно з підпунктом 162.1.3 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України платником податку на доходи фізичних осіб є, зокрема податковий агент.

Відповідно до підпункту 170.1.1 пункту 170.1 ст. 170 Податкового кодексу України податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар. При цьому, дохід оподатковується податковим агентом під час нарахування (виплати) за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу (пп. 170.1.4 п. 170.1 ст. 170 Податкового кодексу України).

За правилом підпункту 1.5 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу, тобто податковий агент (пп. а п. 171.2 ст. 171 Податкового кодексу України).

Отже, відповідач правомірно на підставі вищезазначених положень Податкового кодексу України утримав податок на доходи і військовий збір з орендної плати позивача, що підтверджено наданим відповідачем податковим розрахунком за формою 1-ДФ за 3 квартал 2016 року.

Суд також зазначає про необґрунтованість посилань позивача на те, що внаслідок недотримання відповідачем ОСОБА_7 оптимального співвідношення культур у сівозмінах в різних природно-сільськогосподарських регіонах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2010 № 164, відбувається погіршення родючості орендованої земельної ділянки, з огляду на таке.

Згідно зі ст. 37 Закону України Про охорону земель , з метою здійснення контролю за динамікою родючості ґрунтів систематично проводиться їх агрохімічне обстеження, видаються агрохімічні паспорти, в яких фіксуються початкові та поточні рівні забезпечення поживними речовинами ґрунтів і рівні їх забруднення.

Обов'язкова агрохімічна паспортизація земель сільськогосподарського призначення передбачена і Законом України Про державний контроль за використанням та охороною земель (ст.ст. 1, 9).

Відповідно до п. 10 Положення про агрохімічний паспорт поля, земельної ділянки, затвердженого наказом Мінсільгосппроду України від 30.11.1993 № 321, чинного на час укладання Договору, наявність паспорта є обов'язковою при передачі земельних ділянок у власність, наданні їх у користування.

Аналогічне положення закріплено у п. 3.5 чинного Порядку ведення агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11.10.2011 № 536, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2011 за № 1517/20255 (далі - Порядок). Пунктом 3.3 Порядку визначено, що агрохімічний паспорт поля, земельної ділянки використовується при розрахунку, зокрема нормативів оптимального співвідношення культур у сівозмінах у різних природно-сільськогосподарських регіонах.

При цьому, згідно з п. 2.1 Порядку, завданням агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення є визначення показників якісного стану ґрунту, їх зміни внаслідок господарської діяльності.

Згідно з ч. 2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Всупереч наведеним нормам процесуального закону, позивачем у позовній заяві не наведено жодних посилань на результати агрохімічної паспортизації земельної ділянки, що була передана в оренду відповідачу, а під час судового розгляду зазначено про відсутність агрохімічного паспорту на передану в оренду земельну ділянку, відтак допустимі докази погіршення стану орендованої земельної ділянки внаслідок діяльності відповідача в матеріалах справи відсутні.

Твердження позивача про недотримання відповідачем правил добросусідства (ст.ст. 103, 104 ЗК України) суд визнає безпідставними, оскільки позивач на власній земельній ділянці, що межує з орендованою відповідачем земельною ділянкою, теж два роки поспіль вирощує соняшник, про що зазначалося вище.

Таким чином, недоведеність обставин, на які посилався позивач в обґрунтування заявленого позову, є підставою для відмови у його задоволенні в повному обсязі.

Документально підтверджені судові витрати, понесені відповідачем, у справі відсутні.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 88, 208, 209, 212 - 215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, суд

вирішив:

1. В задоволенні позову ОСОБА_1 до фермерського господарства ОСОБА_3М. про розірвання договору оренди землі - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Запорізької області через Новомиколаївський районний суд Запорізької області.

Суддя С.С. Гасанбеков