Ухвала

від 14.12.2017 по справі 322/530/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/3456/17 Головуючий у 1-й інстанції: Гасанбеков С.С.

Є.У.№ 322/530/17 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Кочеткової І.В.,

суддів: Маловічко С.В.,

Гончар М.С.,

секретар: Ващенко З.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до фермерського господарства Маншилін В.М. про розірвання договору оренди землі,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 12 липня 2017 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вищевказаним позовом, який в ході розгляду справи доповнював і уточнював.

Зазначав, що 19.12.2014 року померла його мати ОСОБА_5, після смерті якої залишилася земельна ділянка сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Новоіванківської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, загальною площею 4,03 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка з 27.12.2010 року перебувала в оренді у фермерського господарства Маншилін В.М. .

06.06.2016 він отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на вищезазначену земельну ділянку і звернувся до орендаря з вимогою про виплату 5 418 грн. орендної плати. У грудні 2016 року відповідач сплатив йому лише 5000,00 грн., а 418,00 грн. на теперішній час є невиплаченими.

11.03.2017 він направив ФГ Маншилін В.М. лист-повідомлення від 28.02.2017 про дострокове розірвання договору оренди у зв'язку з порушенням істотних умов договору оренди земельної ділянки - несплату орендної плати. Листом від 30.03.2017 ФГ Маншилін В.М. повідомив ОСОБА_3, що порушення умов договору з боку орендаря відсутні, оскільки позивачем отримано орендну плату за земельну ділянку у розмірі 6215,00 грн., із них: сплачено ПДФО - 1118,70 грн.; військовий збір - 96,30 грн., отримано готівкою 5000, 00 грн.

Крім того, на думку позивача, орендар порушує Нормативи оптимального співвідношення культур у сівозмінах в різних природно-сільськогосподарських регіонах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2010 № 164, що призводить до погіршення родючості орендованої земельної ділянки, оскільки засіває земельну ділянку соняшником три роки поспільн.

Також позивач вважає, що недотримання відповідачем сівозмін негативно впливає і на суміжні земельні ділянки, що є прямим порушенням правил добросусідства. Оскільки ОСОБА_3 є також сусідом ФГ Маншилін В.М. на спірній земельній ділянці, позивач вважає, що він має право припинення діяльності відповідача на спірній земельній ділянці, відповідно до ст.ст. 103, 104 ЗК України.

Виходячи з наведеного, та посилаючись на норми ст.ст. 15, 24, 31, 32 Закону України Про оренду землі , ст. 651 ЦК України, ст. 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель , позивач просив суд розірвати вищевказаний договір оренди.

Рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 12 липня 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_3 до фермерського господарства Маншилін В.М. про припинення договору оренди земельної ділянки шляхом його розірвання.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Стаття 308 ЦПК передбачає підстави для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін. За її змістом Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, посилаючись на положення статей 24, 32 Закону України Про оренду землі , пункту д) частини 1 статті 141 ЗК України, зі змісту яких вбачається, що підставою припинення права користування земельною ділянкою являється систематична невиплата орендної плати, виходив з того, що позивачем не доведено систематичність невиплати відповідачем орендної плати і факт факт недотримання сівозміни.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи і вимогам закону.

Встановлено, що 27.12. 2010 року між ОСОБА_7 (орендодавець) та фермерським господарством Маншилін В.М. (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Новоіванківської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, загальною площею 4,03 га, кадастровий номер НОМЕР_1, строк оренди на 10 років з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою.

За погодженням сторін орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 1 806,00 грн. з 01.10 до 31.12 щороку(п. 9 договору), обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється без урахування індексів інфляції (п. 10). Орендна плата може вноситися авансом за декілька років дії даного Договору (п. 11); орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил, у тому числі місцевих правил забудови населених пунктів (п. 29). Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору (п. 41).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 померла, спадкоємцем спірної земельної ділянки є позивач, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 10.06.2016 № 61132969, а також свідоцтвом про право на спадщину за законом від 06.06.2016 № 229.

У грудні 2016 року відповідач сплатив позивачу готівкою орендну плату за Договором в розмірі 5000,00 грн., що визнано сторонами і не підлягає доказуванню, відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України.

У 2016 та 2017 роках відповідач на орендованій за Договором земельній ділянці сіяв соняшник, а позивач у зазначений період, так само, сіяв соняшник на власній земельній ділянці, що межує з орендованою земельною ділянкою. Дані обставини також були визнані сторонами під час судового розгляду і у зв'язку з чим не підлягали доказуванню (ч. 1 ст. 61 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 792 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі від 06.10.1998 № 161-XIV (далі - Закон № 161-XIV).

Згідно зі ст. 13 Закону № 161-XIV в редакції, яка була чинною на момент укладення Договору, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 15 Закону № 161-XIV в редакції, яка була чинною на момент укладення Договору, визначено, що однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Частиною третьою статті 16 Закону № 161-XIV передбачено можливість укладення договору оренди земельної ділянки в порядку спадкування.

За визначенням, наведеним у статті 21 Закону № 161-XIV в редакції, яка була чинною на момент укладення Договору, орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону № 161-XIV на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно з пунктом д частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

В матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази невиконання або неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків по внесенню орендної плати за Договором.

В силу приписів частини другої статті 517 ЦК України, боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Судом встановлено, що у грудні 2016 року, після отримання позивачем свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку відповідач сплатив йому оренду плату у розмірі 5000,00 грн., що з урахуванням сплачених орендарем податків і обов'язкових платежів перевищує визначений Договором розмір орендної плати за 3 роки, а саме з 2014 по 2016.

Посилання позивача на неправомірне утримання відповідачем податків з орендної плати суд обгрунтовано визнає помилковим.

Згідно з підпунктом 162.1.3 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України платником податку на доходи фізичних осіб є, зокрема податковий агент.

Відповідно до підпункту 170.1.1 пункту 170.1 ст. 170 Податкового кодексу України податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар. При цьому, дохід оподатковується податковим агентом під час нарахування (виплати) за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу (пп. 170.1.4 п. 170.1 ст. 170 Податкового кодексу України).

За правилом підпункту 1.5 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу, тобто податковий агент (пп. а п. 171.2 ст. 171 Податкового кодексу України).

Отже, відповідач правомірно на підставі вищезазначених положень Податкового кодексу України утримав податок на доходи і військовий збір з орендної плати позивача, що підтверджено наданим відповідачем податковим розрахунком за формою 1-ДФ за 3 квартал 2016 року.

Посилання в апеляційній скарзі на неповне з'ясування фактичних обставин справи є безпідставними.

Судом першої інстанції були досліджені надані сторонами письмові докази про отримання ОСОБА_7 та ОСОБА_3 орендної плати, відсутність заборгованості за договором.

Посилань позивача в апеляційній скарзі на недотримання відповідачем Нормативів оптимального співвідношення культур у сівозмінах, погіршення родючості орендованої земельної ділянки, є безпідставним.

Згідно зі ст. 37 Закону України Про охорону земель , з метою здійснення контролю за динамікою родючості ґрунтів систематично проводиться їх агрохімічне обстеження, видаються агрохімічні паспорти, в яких фіксуються початкові та поточні рівні забезпечення поживними речовинами ґрунтів і рівні їх забруднення.

Обов'язкова агрохімічна паспортизація земель сільськогосподарського призначення передбачена і Законом України Про державний контроль за використанням та охороною земель (ст.ст. 1, 9).

Відповідно до п. 10 Положення про агрохімічний паспорт поля, земельної ділянки, затвердженого наказом Мінсільгосппроду України від 30.11.1993 № 321, чинного на час укладання Договору, наявність паспорта є обов'язковою при передачі земельних ділянок у власність, наданні їх у користування.

Аналогічне положення закріплено у п. 3.5 чинного Порядку ведення агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11.10.2011 № 536, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2011 за № 1517/20255 (далі - Порядок). Пунктом 3.3 Порядку визначено, що агрохімічний паспорт поля, земельної ділянки використовується при розрахунку, зокрема нормативів оптимального співвідношення культур у сівозмінах у різних природно-сільськогосподарських регіонах.

При цьому, згідно з п. 2.1 Порядку, завданням агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення є визначення показників якісного стану ґрунту, їх зміни внаслідок господарської діяльності.

Згідно з ч. 2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Всупереч наведеним нормам процесуального закону, позивачем не наведено жодних посилань на результати агрохімічної паспортизації земельної ділянки, що була передана в оренду відповідачу, а під час судового розгляду зазначено про відсутність агрохімічного паспорту на передану в оренду земельну ділянку, відтак допустимі докази погіршення стану орендованої земельної ділянки внаслідок діяльності відповідача в матеріалах справи відсутні.

Твердження позивача про недотримання відповідачем правил добросусідства (ст.ст. 103, 104 ЗК України) суд обгрунтовано визнав безпідставними, оскільки позивач на власній земельній ділянці, що межує з орендованою відповідачем земельною ділянкою, теж два роки поспіль вирощує соняшник, про що зазначалося вище.

Таким чином, недоведеність обставин, на які посилався позивач в обґрунтування заявленого позову, є підставою для відмови у його задоволенні в повному обсязі.

Таким чином, висновок суд першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову в зв'язку з недоведеністю обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог про припинення права користування земельною ділянкою, є законним та обґрунтованим, а тому судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення суду.

Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, дав належну оцінку наданим доказам в їх сукупності та прийшов до правильного висновку про часткове задоволення позову.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Докази та обставини, на які посилається позивач в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст. ст.307,308,313, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 12 липня 2017 року по цій справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: