Постанова

від 19.07.2017 по справі 905/3302/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2017 року Справа № 905/3302/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П.- головуючого (доповідача), Дроботової Т.Б., Кравчука Г.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Державного підприємства "Артемсіль" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 24.01.2017 у справі№ 905/3302/15 Господарського суду Донецької області за позовомКолективного підприємства воїнів інтернаціоналістів "Пам'ять" доДержавного підприємства "Артемсіль" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбасвуглеавтоматика"; Міністерства аграрної політики та продовольства України простягнення збитків у розмірі 142 361,69 грн. за зустрічним позовомДержавного підприємства "Артемсіль" доКолективного підприємства воїнів інтернаціоналістів "Пам'ять" провизнання недійсним договору №28/10-18/11-30 на виконання ревізійно-налагоджувальних робіт від 28.10.2005р. з урахуванням всіх додаткових угод та доповнень до нього

У судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача за первісним позовом: не з'явилися;

від відповідача за первісним позовом: Якушев Ю.В. (представник за дов. від 11.07.2017);

від третьої особи-1: не з'явилися;

від третьої особи-2: Пантелеєнко Р.М. (представник за дов. від 10.01.2017);

ВСТАНОВИВ:

Колективне підприємство воїнів інтернаціоналістів "Пам'ять" (позивач за первісним позовом) звернулося з позовом до Державного підприємства "Артемсіль" (відповідач за первісним позовом) про стягнення, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, збитків у розмірі 142 361,69 грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 28.12.2015 по справі №905/3302/15 залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Донбасвуглеавтоматика".

Ухвалою господарського суду Донецької області від 02.02.2016 у справі призначалась судова економічна експертиза.

Державне підприємство "Артемсіль" (позивач за зустрічним позовом) звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до Колективного підприємства воїнів інтернаціоналістів "Пам'ять" (відповідач за зустрічним позовом) про визнання недійсним договору №28/10-18/11-30 на виконання ревізійно-налагоджувальних робіт від 28.10.2005 з урахуванням всіх додаткових угод та доповнень до нього.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 08.09.2016 залучено до участі у справі Міністерство аграрної політики та продовольства України у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Рішенням господарського суду Донецької області від 08.11.2016, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24.01.2017, первісні позовні вимоги задоволені, у задоволені зустрічного позову відмовлено. Суди визнали, що зібрані у справі докази належним чином підтверджують сукупність всіх елементів, необхідних для притягнення відповідача до цивільно-правової відповідальності у вигляді стягнення збитків, передбачених ст.ст.224, 225 Господарського кодексу України та ст.22 Цивільного кодексу України. У задоволенні зустрічного позову відмовлено через недоведенність вимог.

Державне підприємство "Артемсіль" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення яким, у задоволенні первісного позову відмовити у повному обсязі, а зустрічні позовні вимоги задовольнити. Скарга мотивована порушенням судами ст.ст. 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 3, 22, 92, 203, 215, 509 Цивільного кодексу України. Скаржник вказує, що не відмовлявся від виконання позивачем договору, а лише призупинив виконання робіт з утворення комісії для з'ясування обставин належного виконання умов договору з боку контрагента. Скаржник наполягає на тому, що договір №28/10-18/11-30 на виконання ревізійно-налагоджувальних робіт від 28.10.2005 та його доповнення до нього укладені в порушення антикорупційного законодавства та за наявності конфлікту інтересів, тому вважає, що суди безпідставно не застосували до спірних правовідносин положення Закону України "Про боротьбу з корупцією".

Відзивів на касаційну скаргу судом не отримано.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваних судових актів, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

Відповідно до частини 1 статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами норм матеріального і процесуального права.

Судами встановлено, що 28.10.2005 між Державним підприємством об'єднання "Артемсіль" - замовник, та Колективним підприємством воїнів інтернаціоналістів "Пам"ять" - підрядник, був укладений договір на виконання ревізійно-налагоджувальних робіт №28/10-1811-30 (договір), умовами якого сторони погодили вартість робіт і порядок розрахунків, порядок виконання договору. Строк дії договору згідно п. 6.1 договору визначено до 15.01.2017 року.

Згідно п. 6.2 договору сторони домовились, що одностороння відмова від виконання умов договору не допускається. Протягом строку дії договору Підрядник зобов'язаний виконати для Замовника ревізійно - налагоджувальні роботи на суму, не меншу вказаної в п. 2.4 договору, а Замовник зобов'язаний оплатити Підряднику виконані роботи. Сторони підтверджують, що досягли згоди за всіма істотними умовами договору, розміщення умов договору у будь-якому розділі договору не впливає на його тлумачення. Даний договір є правомірним та чинним та створює для сторін права та обов'язки на строк його дії.

Як слідує з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога позивача до відповідача за первісним позовом про стягнення збитків у розмірі 142 361,60грн., а за зустрічним позовом - про визнання недійсним договору на виконання ревізійно-налагоджувальних робіт від 28.10.2005 №28/10-18/11-30 з урахуванням всіх додаткових угод та доповнень до нього.

Підставою первісних вимог визначено порушення відповідачем умов договору починаючи з серпня 2015 року шляхом відмови допускати працівників позивача до об'єктів, на яких згідно Додатку №18 до договору повинні у 2015 році виконуватись роботи за договором, з одночасним укладанням аналогічного договору з іншою підрядною організацією.

В основу мотивів зустрічного позову покладені посилання ДП "Артемсіль" про те, що спірний договір укладений з корупційною метою, яка завідомо суперечить інтересам держави, як єдиного власника ДП "Артемсіль", через завищення ціни підрядних робіт.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги містить і стаття 193 Господарського кодексу України.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, неналежне виконання. Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Статтею 614 названого Кодексу унормовано, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, умислу або необережності, якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо доведе, що вжила усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до частин 1, 2 статті 623 цього ж Кодексу боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

За приписами статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За приписами статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки.

Під збитками розуміються витрати, зроблені стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які б управнена сторона одержала у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати, штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток, на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками позивача; 4) вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку зібраним у справі доказам, суди попередніх інстанцій встановили наявність усіх елементів цивільного правопорушення, а саме:

- наявність протиправної поведінки відповідача за первісним позовом , яка полягає в тому, що відповідач відмовився від договору №28/10-18/11-30 в односторонньому порядку прийнявши розпорядження №42 від 11.08.2015 про призупинення робіт за договором з метою перевірки правомірності діяльності позивача за первісним позовом, докази на підтвердження проведення якої не надані, та уклав безпосередньо після цього договір №12/01-03-255 з ТОВ "Донбасвуглеавтоматика", предмет якого є тотожним з предметом спірного договору;

- збитків позивача у вигляді неодержаного доходу, адже, як встановлено за результатами проведеної у справі судової економічної експертизи Колективним підприємством воїнів інтернаціоналістів "Пам'ять" понесені збитки внаслідок відсутності можливості виконувати умови договору у період з вересня 2015 по листопад 2015 у загальній сумі 142 361,69 грн., в тому числі: сума збитків КПВІ "Пам'ять" від простою - 106 756,44 грн., сума неодержаного прибутку - 35 605,44 грн.;

- існування безпосереднього причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача і завданими позивачеві збитками, оскільки збитки виступають об'єктивним наслідком поведінки відповідача, яка полягає в відмові від належного виконання договору, укладанні аналогічного договору з іншим підрядником.

Водночас, судами при розгляді спору встановлено, що згідно службової записки від 11.01.2016 щодо необхідності проведення перевірки, з метою встановлення відповідності вартості та об'єму виконаних підрядною організацією (КПВІ "Пам'ять") робіт та встановлення реального необхідного об'єму та вартості погоджених, але невиконаних підрядних робіт у 2015 році, наказом №5 від 13.01.2016 ДП "Артемсіль" утворено комісію з спеціалістів підприємства та встановлено строк для складання протоколів з викладенням результатів її діяльності до 15.01.2016.

Проте, докази на підтвердження складання таких протоколів з відповідними результатами у матеріалах справи відсутні.

Скаржник посилається на те, що судами не взято до уваги проміжний Акт розслідування, яким перелічено обставини, на яких базуються зустрічні позовні вимоги, та необхідність призначення у справі судової експертизи. Проте, судами встановлено, що у разі відмови у задоволенні вказаного клопотання відповідач мав ініціювати проведення відповідної експертизи самостійно.

З огляду на положення ст. 33 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція визнає, що відповідач мав довести належними доказами протиправність дій позивача чи невідповідність їх умовам договору. Поряд з цим скаржник не надав ані результатів на виконання розпорядження №42 від 11.08.2015р., ані протоколів за наказом №5 від 13.01.2016 року, ані результатів проведення службового розслідування, ані відсутності своє вини у простої.

Щодо касаційної скарги в частині зустрічних позовних вимог, то у їх задоволенні відмовлено через те, що судами не встановлено порушення законодавства в частині отримання прибутків від виконання договору або інших фактів, які б свідчили, що вказаний договір укладений за наявності конфлікту інтересів, всупереч інтересам держави та державного підприємства, а відтак і того, що виконанням договору відповідачу спричинені будь-які збитки. Доводам скаржника, якими він обґрунтовує свої вимоги упродовж всього розгляду спору, надавалась оцінка попередніми судовими інстанціями і вони були мотивовано відхилені.

Як слідує з матеріалів справи, починаючи з 2005 року спірний договір виконувався сторонами, що підтверджується, у тому числі, судовими рішеннями з інших справ щодо стягнення заборгованості на користь підрядника за виконані роботи. Ціна робіт погоджувалась уповноваженими на те спеціалістами належним чином. У справі №30/42 Господарського суду Донецької області, за наслідками двох судових експертиз, не виявлено факти завищення об'єму та вартості виконаних робіт за період з 28.10.2005 по 31.03.2009. Притягнення до відповідальності посадових осіб сторін через укладання спірного правочину з порушенням законодавства судами також не встановлено.

Щодо порушень норм процесуального права, то вони визнаються касаційною інстанцією неспроможними, оскільки тексти судових актів схожі через те, що судами повно встановлено всі обставини даного спору.

За приписами статей 33, 34, частини 2 статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

Оскільки порушень норм матеріального чи процесуального права не виявлено, підстави для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги - відсутні.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.01.2017 у справі №905/3302/15 залишити без змін.

Головуючий суддя: Г.П. Коробенко

Судді: Т.Б. Дроботова

Г.А. Кравчук