Постанова

від 19.07.2017 по справі 914/2999/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2017 року Справа № 914/2999/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.,

суддів: Мачульського Г.М., Коробенка Г.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.04.2017 у справі Господарського суду№ 914/2999/16 Львівської області за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_1 доЖитлово-будівельного кооперативу "Аурум І" простягнення 126 339,07 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: не з'явились; відповідача: не з'явились;

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - Підприємець) звернувся до Господарського суду Львівської області з позовною заявою, у якій просив стягнути на його користь з Житлово-будівельного кооперативу "Аурум І" (далі - Кооператив) 126 339,07 грн. заборгованості, яка складається з: основної заборгованості за договором № 1/004/09-2015 про надання консультаційно-посередницьких послуг від 01.09.2015 у розмірі 95 890,14 грн., штрафу у розмірі 14 383,52 грн., пені у розмірі 10 930,43 грн., 3% річних у розмірі 1 076,80 грн. та інфляційних втрат у розмірі 4 058,18 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Кооперативом умов договору № 1/004/09-2015 про надання консультаційно-посередницьких послуг від 01.09.2015, в частині своєчасної оплати за надані Підприємцем послуги згідно акта виконаних робіт від 02.07.2016 № 016.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.11.2016 позовну заяву Підприємця прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 914/2999/16.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 14.02.2017 (суддя Запотічняк О.Д.) за клопотанням Кооперативу призначено у справі судову експертизу та зупинено провадження до її повернення з висновком експерта з експертної установи.

Вказану ухвалу мотивовано тим, що для встановлення всіх обставин даної справи потрібні спеціальні знання, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про необхідність призначення судової експертизи. На час проведення експертизи суд, керуючись ст. 79 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зупинив провадження у справі. Підставою для призначення у справі судової експертизи слугувало те, що укладений між сторонами договір передбачав надання Підприємцем Кооперативу комплексу консультаційних та агентських послуг і їх ціна окремо у договорі не зазначена і не може бути визначена, виходячи з його умов. Кооперативом заперечується отримання консультаційних послуг з боку Підприємця, тому, з метою з'ясування реальної вартості фактично наданих агентських послуг, у справі необхідно призначити судову товарознавчу експертизу. Окрім того, судом було з'ясовано, що акт виконаних робіт від 02.07.2016 № 016 на суму 95 980,14 грн., на який посилається Підприємець, включає різні періоди нарахування винагороди з 01.01.2016 по 31.01.2016, однак в матеріалах справи наявні два інші акти виконання робіт за вказаний період: акт виконаних робіт від 01.02.2016 № 008 на суму 23 111,25 грн. та акт від 01.02.2016 № 008 на суму 57 250,48 грн., підписання яких Кооперативом заперечується.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.04.2017 (колегія суддів: Хабіб М.І., Зварич О.В., Юрченко Я.О.) ухвалу Господарського суду Львівської області від 14.02.2017 залишено без змін.

Постанову мотивовано тим, що зупиняючи провадження у справі у зв'язку з призначенням судової експертизи, суд першої інстанції діяв у межах наданих йому повноважень та у відповідності до процесуальних норм, при цьому, доводи Підприємця щодо недоцільності та необґрунтованості призначення судової експертизи не були прийняті до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки нормами ГПК України не передбачено можливості оскарження ухвал про призначення судової експертизи.

Підприємець звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій, просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.04.2017 і ухвалу Господарського суду Львівської області від 14.02.2017 скасувати та передати справу на розгляд до місцевого господарського суду. Викладені у касаційній скарзі вимоги Підприємець обґрунтовує посиланнями на обставини справи, зазначає, що при прийнятті оскаржуваних ухвали і постанови судами попередніх інстанцій не було дотримано положень ст. ст. 41-43, 79, 106 ГПК України та не враховано окремих роз'яснень пленуму Вищого господарського суду України.

Відзив на касаційну скаргу Підприємця від Кооперативу до Вищого господарського суду України не надходив, що не перешкоджає перегляду судових актів, які оскаржуються.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм процесуального права при прийнятті ухвали та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Підприємця підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Стаття 79 ГПК України визначає порядок зупинення провадження у справі та його поновлення, частиною першою якої встановлено, що господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави. За приписами п. 1 її частини другої господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадку призначення господарським судом судової експертизи.

З матеріалів справи вбачається, що зупинення провадження у даній справі було обумовлене призначенням у справі судової експертизи.

Оскільки зупинення провадження у справі в даному випадку є наслідком призначення судом експертизи, тому ухвала в частині призначення судової експертизи та в частині зупинення провадження у справі перебувають у нерозривному зв'язку одна з одною. Призначення судової експертизи з одночасним зупиненням провадження у справі є одноактною (нерозривною) процесуальною дією і не може розцінюватись як два самостійних акта - окремо щодо призначення судової експертизи і щодо зупинення провадження у справі. Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною, зокрема у постанові від 20.01.2009 у справі № 24/489.

З огляду на викладене, перегляд самої лише ухвали про зупинення провадження у справі не призведе до усунення обставин, що зумовили неможливість здійснення судом процесуальних дій та розгляду справи по суті (подальше проведення експертною установою судової експертизи), тому, зважаючи на те, що однією з основних засад судочинства є законність, а завданням суду, який здійснює правосуддя на засадах верховенства права - забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, колегія суддів касаційної інстанції вважає можливим і необхідним дослідження обставин вмотивованості та доцільності призначення судової експертизи у справі, як підстави, що обумовлює зупинення провадження.

У зв'язку з наведеним, судом апеляційної інстанції неправомірно не взято до уваги доводи Підприємця щодо недоцільності та необґрунтованості призначення судової експертизи у даній справі.

Статтею 41 ГПК України передбачено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

У розумінні приписів наведених норм судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Недопустимим є порушення перед експертом питань, вирішення яких не спрямовано на встановлення даних, що входять до предмета доказування у справі.

Між тим, ухвала Господарського суду Львівської області від 14.02.2017 про зупинення провадження у справі у зв'язку з призначенням судової експертизи наведеним вимогам не відповідає. Так, при вирішенні питання про зупинення провадження у справі суд в своїй ухвалі належним чином не обґрунтував дійсну необхідність призначення судової експертизи.

Як вбачається зі змісту оскарженої ухвали місцевого господарського суду, на вирішення експерта було поставлено такі питання:

1) Яка дійсна ринкова вартість агентських послуг, обсяг яких визначено в договорі про надання консультаційно-посередницьких послуг №1/004/09-2015 від 01.09.2015, станом на 01.09.2015?

2) Яку частку у загальному розмірі винагороди виконавця, що визначений у договорі про надання консультаційно-посередницьких послуг №1/004/09-2015 від 01.09.2015, становить винагорода за надання виконавцем агентських послуг, виходячи із дійсної (ринкової) вартості цих послуг, що склалась на ринку станом на 01.09.2015?

3) Чи нанесено відтиск печатки Кооперативу печаткою, експериментальні та вільні зразки відтисків якої надані для порівняльного дослідження, в наступних документах:

- Акт виконаних робіт № 008 від 01.02.2016 на суму 23 111,25 грн. (том 3, а.с. 12);

- Акт виконаних робіт № 008 від 01.02.2016 на суму 57 250,48 грн. (том 3, а.с. 13).

4) Чи належить директору Кооперативу ОСОБА_2 підпис, експериментальні та вільні зразки якого надані для порівняльного дослідження, в наступних документах:

- Акт виконаних робіт № 008 від 01.02.2016 на суму 23 111,25 грн. (том 3, а.с. 12);

- Акт виконаних робіт № 008 від 01.02.2016 на суму 57 250,48 грн. (том 3, а.с. 13).

5) Чи належить ОСОБА_1 підпис, експериментальні та вільні зразки якого надані для порівняльного дослідження, в наступних документах:

- Акт виконаних робіт № 008 від 01.02.2016 на суму 23 111,25 грн. (том 3, а.с. 12);

- Акт виконаних робіт № 008 від 01.02.2016 на суму 57 250,48 грн. (том 3, а.с. 13).

Єдиною підставою призначення судової експертизи для з'ясування обставин, що входять до перших двох питань, місцевий господарський суд зазначив довід Кооперативу про те, що ціна агентських та консультаційних послуг окремо у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з умов договору і останній заперечує факт надання Підприємцем консультаційних послуг та визнає лише факт надання агентських.

Між тим, предметом даного судового спору є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості та нарахованих неустойки, 3 % річних, інфляційних втрат у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором від 01.09.2015 № 1/004/09-2015 про надання консультаційно-посередницьких послуг в частині розрахунків згідно акта виконаних робіт від 02.07.2016 № 016.

Обґрунтовуючи свої заперечення проти призначення судової експертизи, Підприємець посилався на те, що умовами зазначеного договору (п.п. 4.10, 12.1) передбачено, що порядок обчислення винагороди може здійснюватись тільки за взаємною згодою сторін шляхом підписання додатків до договору, а всі зміни і доповнення оформляються додатковими договорами. Оскільки матеріали справи не містять доказів укладення сторонами додаткових угод (додатків) в частині зміни порядку чи зміни обчислення винагороди виконавця, посилання відповідача про можливість визначення розміру винагороди в односторонньому порядку та призначення судової експертизи для визначення розміру такої винагороди, як істотної умови договору (ціни), є безпідставним.

Ухвала суду першої інстанції з цього приводу не містить мотивів відхилення доводів та аргументів Підприємця. Ці доводи не перевірені: не прийняті, але і не спростовані. Суд першої інстанції обмежився лише посиланням на обґрунтування призначення судової експертизи, викладене у клопотанні Кооперативу, без надання йому будь-якої оцінки щодо дійсної необхідності встановлення цих обставин в контексті предмету і підстав позову та без з'ясування того чи входять вони до предмету доказування у даній справі.

З огляду на предмет та підстави заявленого в даній справі позову, колегія суддів касаційної інстанції вважає також недоведеною необхідність призначення судової експертизи і для встановлення обставин автентичності підписів та печаток сторін на актах виконаних робіт від 01.02.2016 № 008 на суму 23 111,25 грн. та від 01.02.2016 № 008 на суму 57 250,48 грн., оскільки позовні вимоги було заявлено на підставі іншого акта виконаних робіт від 02.07.2016 № 016.

Ухвала суду першої інстанції не містять обґрунтування дійсної необхідності встановлення цих обставин, а також того, яким чином вони впливають на вирішення спору у справі.

Таким чином, як вбачається з оскаржуваної ухвали, місцевим господарським судом не обґрунтовано дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування та які не можуть бути самостійно з'ясовані судом на підставі наявних матеріалів справи.

В силу вимог п. 3 ч. 2 ст. 86 ГПК України ухвала господарського суду має містити мотиви її винесення з посиланням на законодавство.

Відповідно до ч. 1 ст. 111 10 ГПК України підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку щодо необґрунтованості ухвали Господарського суду Львівської області від 14.02.2017 та необхідності її скасування, як в частині зупинення провадження у справі, так і в частині призначення судової експертизи, яка обумовила саме зупинення провадження.

Суд апеляційної інстанції на наведене вище уваги не звернув, у зв'язку із чим дійшов помилкових висновків щодо правомірності та обґрунтованості ухвали Господарського суду Львівської області від 14.02.2017, її відповідності нормам процесуального права. Відтак, постанова Львівського апеляційного господарського суду від 04.04.2017 також підлягає скасуванню як така, що прийнята з порушення норм процесуального права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне окремо відзначити, що неправомірне зупинення провадження у справі призводить до затягування судового процесу та позбавляє позивача можливості оперативно захистити свої порушені або оспорюванні права та інтереси.

З огляду на наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що постанова Львівського апеляційного господарського суду від 04.04.2017 та ухвала Господарського суду Львівської області від 14.02.2017 підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, а справа з урахуванням викладеного - направленню на розгляд до Господарського суду Львівської області.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 та 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.04.2017 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 14.02.2017 у справі № 914/2999/16 скасувати.

Справу направити на розгляд до Господарського суду Львівської області.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Суддя Г.М. Мачульський

Суддя Г.П. Коробенко