Рішення

від 20.06.2017 по справі 917/460/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2017 Справа № 917/460/17

Господарський суд Полтавської області

в складі головуючого судді Кульбако М.М.

за участю представників 15.06.2017:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: ОСОБА_1,

20.06.2017:

від позивача: ОСОБА_2,

від відповідача: ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Фермерського господарства "Зоря-Світлана",

вул. Молодіжна, 1-Б, с. Огуївка, Машівський район Полтавська область, 39432

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава-Сад",

юридична адреса: вул. Облачна, 1, с. Розсошенці, Полтавський район,

Полтавська область, 38751

фактична адреса: вул. Шевченка, 3А, с. Терешки, Полтавський район,

Полтавська область, 38672

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, -

В С Т А Н О В И В:

Фермерське господарство "Зоря-Світлана" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава-Сад" про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою площею 2,8000 га, кадастровий №5324081000:00:032:0004, яка знаходиться в адміністративних межах Заворсклянської сільської ради Полтавського району Полтавської області, посилаючись на порушення відповідачем права позивача на законне користування земельною ділянкою.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 06.04.2017 порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 27.04.2017.

16.05.2017 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який долучений до матеріалів справи (вх. №6316 від 16.05.2017).

Розгляд справи неодноразово відкладався зважаючи на клопотання сторін.

В судому засіданні 17.05.2017 від представників сторін надійшло спільне клопотання про продовження строків вирішення спору. Ухвалою суду від 17.05.2017 вказане клопотання задоволено, продовжено строк розгляду справи на 15 днів.

В судовому засіданні 15.06.2017 оголошено перерву до 20.06.2017.

20.06.2017 позивачем заявлено клопотання про витребування доказів, в якому просить: витребувати у міжрайонного управління у Полтавському районі та м. Полтаві Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області засвідчені належним чином ксерокопії записів з Книги записів державної реєстрації договорів оренди землі про реєстрацію договору оренди землі між ТОВ "Полтава-Сад" та ОСОБА_3, стосовно земельної ділянки площею 2,8000 га, кадастровий номер 5324081000:00:032:0004, яка розташована: Полтавська область, Полтавський район, Заворсклянська сільська рада.

В обґрунтування вказаного клопотання позивач вказує, що має сумніви щодо достовірності наданої інформації (відомостей) згідно листа (вихідний №0-16-0.181-76/123-17 від 04.04.2017) виданого міжрайонним управлінням у Полтавському районі та м. Полтаві Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (дослівно з вказаного клопотання).

Відповідно до статті 38 ГПК України сторона, яка порушує клопотання перед господарським судом про витребування доказів, повинна докладно зазначити: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ.

З огляду на обставини, на які посилається відповідач в обґрунтування заявленого клопотання, суд не вбачає підстав для його задоволення, оскільки в матеріалах справи крім листа, на який посилається позивач, міститься договір оренди землі, укладений між ТОВ "Полтава-Сад" та ОСОБА_3, зміни та доповнення до вказаного договору, які містять відмітки про їх реєстрацію. Крім того, суд зазначає про закінчення строку розгляду справи, встановлений ст.69 ГПК України, що унеможливлює продовження строку розгляду справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 11.10.2016 між ФГ "Зоря-Світлана" та ОСОБА_3, як власником земельної ділянки, було укладено договір оренди землі на земельну ділянку площею 2,8000 га, кадастровий №5324081000:00:032:0004. Договір зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22.11.2016.

Як зазначає позивач, в ході підготовки земельної ділянки до використання у 2017 році ним було виявлено, що спірна земельна ділянка використовується відповідачем на підставі договору оренди землі, укладеного 10.09.2007 між ТОВ "Полтава-Сад" та ОСОБА_3 (з урахуванням змін та доповнень). Відтак, позивач стверджує, що його права, як законного користувача порушені, що і стало приводом для звернення до суду з даним позовом.

16.05.2017 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказує, що 10.09.2007 року між ТОВ "Полтава-Сад" та ОСОБА_3, як власником земельної ділянки, було укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,8 га, кадастровий №5324081000:00:032:0004 строком на 5 років. Даний договір зареєстрований у Полтавському реєстраційному кущовому офісі Полтавської регіональної філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України", про в державному реєстрі земель вчинено запис від 10.09.2007 за №040754600131. 01.03.2011 між вказаними сторонами підписано зміни та доповнення до Договору оренди, яким продовжено строк дії договору до 31.12.2017. Вказані зміни зареєстровані у відділі Держкомзему у Полтавському районі Полтавської області, про що в реєстрі земель вчинено запис від 05.07.2011 за №532400004000367. Даний договір оренди землі від 10.09.2007 є чинним та діє до 31.12.2017, а тому у позивача відсутні підстави для звернення до суду з позовом про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою площею 2,8 га, кадастровий номер 5324081000:00:032:0004.

Рішення виноситься після перерви оголошеної в судовому засіданні 16.06.2017.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи 11.10.2016 між ФГ "Зоря-Світлана" та ОСОБА_3, як власником земельної ділянки, було укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,8000 га, кадастровий №5324081000:00:032:0004 (а.с. 7-9). Договір зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22.11.2016.

Позивач зазначає, що в ході підготовки земельної ділянки до використання у 2017 році ним було виявлено, що спірна земельна ділянка використовується відповідачем на підставі договору оренди землі, укладеного 10.09.2007 між ТОВ "Полтава-Сад" та ОСОБА_3 (з урахуванням змін та доповнень).

Також, в матеріалах справи наявний договір від 10.09.2007, що укладений між ТОВ "Полтава-Сад" та ОСОБА_3 (як власником земельної ділянки) щодо оренди земельної ділянки площею 2,80 га, кадастровий №5324081000:00:032:0004 строком на 5 років (а.с. 34-37). Даний договір зареєстрований у Полтавському реєстраційному кущовому офісі Полтавської регіональної філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України", про в державному реєстрі земель вчинено запис від 10.09.2007 за №040754600131. 01.03.2011 між вказаними сторонами підписано зміни та доповнення до Договору оренди, яким продовжено строк дії договору до 31.12.2017(а.с. 40). Вказані зміни зареєстровані у відділі Держкомзему у Полтавському районі Полтавської області, про що в реєстрі земель вчинено запис від 05.07.2011 за №532400004000367.

Позивач стверджує, що договір оренди землі, що укладений між ТОВ "Полтава-Сад" та ОСОБА_3 є укладеним, але не вчиненим, тобто останній не зареєстрований у встановленому законом порядку і є нікчемним. Відтак, позивач стверджує, що його права, як законного користувача порушені.

Позивач просить суду заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Полтава-Сад" подальше використання земельної ділянки площею 2,8000 га, кадастровий №5324081000:00:032:0004, яка знаходиться в адміністративних межах Заворсклянської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Норми статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України розкривають зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав.

Статтею 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до статті 152 ЦК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередньо мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Договір оренди землі від 10.09.2007, що укладений між ТОВ "Полтава-Сад" та ОСОБА_3 (як власником земельної ділянки) є чинним та діє до 31.12.2017.

Вказане підтверджуються листом Головного Управління Держгеокадастру у Полтавській області №0-16-0.181-7б/123- 17 від 04.04.2017 (а.с. 41-43).

Доказів протилежного суду не надано.

Враховуючи викладене у позивача відсутні підстави для звернення до суду з позовом про заборону Товариству з обмеженою відповідальністю "Полтава-Сад" у подальшому використанні земельної ділянки площею 2,8000 га, кадастровий №5324081000:00:032:0004, яка знаходиться в адміністративних межах Заворсклянської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими; обов'язком позивача, відповідно до статті 33 ГПК України є доведення (підтвердження) в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів.

Оцінивши усі обставини справи у їх сукупності та перевіривши доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, судом встановлено, що позивач не довів порушення відповідачем (ТОВ "Полтава-Сад) своїх прав і охоронюваних законом інтересів, тому відсутні підстави для правового захисту його інтересів в межах даного спору, з огляду на заявлені позовні вимоги.

При вирішення даного спору судом приймається до уваги те, що під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів і фактами, що є об'єктом судового дослідження. Належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Виходячи із змісту статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Судовий збір відповідно до статті 49 ГПК України покладається на позивача.

На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні позову - відмовити.

2. Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області протягом 10 днів.

Суддя Кульбако М.М.