Постанова

від 05.09.2017 по справі 917/460/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2017 р. Справа № 917/460/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В. , суддя Істоміна О.А. , суддя Пелипенко Н.М.

секретар судового засідання Кохан Ю.В.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність № б/н від 04.10.2016)

відповідача - ОСОБА_2 (довіреність № б/н від 23.08.2017)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фермерського господарства Зоря-Світлана , с. Огуївка, Машівський район, Полтавська область (вх. №2368 П/3) на рішення Господарського суду Полтавської області від 20.06.2017 у справі № 917/460/17

за позовом Фермерського господарства Зоря-Світлана , с. Огуївка, Машівський район, Полтавська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю Полтава-Сад , с. Розсошенці, Полтавський район, Полтавська область

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2017 року Фермерське господарство Зоря-Світлана звернулось до Господарського суду Полтавської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Полтава-Сад про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою площею 2,8000 га, кадастровий № 5324081000:00:032:0004, яка знаходиться в адміністративних межах Заворсклянської сільської ради Полтавського району Полтавської області, посилаючись на порушення відповідачем права позивача на законне користування земельною ділянкою.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 20.06.2017 по справі № 917/460/17 (суддя Кульбако М.М. ) у задоволенні позову відмовлено.

Позивач із даним рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій вважає, що місцевий господарський суд неповно і не вірно з'ясував обставини, що мають значення для справи щодо про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, а викладені у рішенні суду висновки не відповідають обставинам справи. Крім того, позивач вважає, що судом першої інстанції не встановлено, які права позивача порушені, та невірно вирішено питання щодо обставин, якими обґрунтовувалися вимоги позивача щодо усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, невірно оцінено докази і не надано їм належну правову оцінку. За вказаних підстав позивач просить рішення Господарського суду Полтавської області від 20.06.2017 у справі № 917/460/17 скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Судові витрати, понесені позивачем при поданні даної апеляційної скарги позивач просить покласти на відповідача. Скаржник також звернувся до суду з клопотанням про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що на момент подання позовної заяви та винесення оскаржуваного рішення права ФГ Зоря-Світлана , як законного користувача спірної земельної ділянки, є порушеними. Позивач зазначає, що договір оренди землі від 10.09.2007, який укладено між ТОВ Полтава-Сад та ОСОБА_3, не був зареєстрований відповідно до вимог чинного на той час законодавства. Натомість на момент укладення договору оренди землі між ФГ Зоря-Світлана та ОСОБА_3 були відсутні обмеження та обтяження щодо реєстрації права користування (іншого речового права) земельних ділянок з власником землі., а тому ФГ Зоря-Світлана є законним користувачем земельної ділянки, що належить ОСОБА_3 на підставі договору оренди землі.

Також, скаржник посилається на виникнення у нього сумнівів в достовірності наданої інформації (відомостей) згідно листа, виданого Міжрайонним управлінням у Полтавському районі та місті Полтаві Головного Управління Держгеокадастру у Полтавській області № 0-16-0.181-76/123-17 від 04.04.2017, оскільки в цьому листі всупереч положенням статті 18 Закону України Про оренду землі , постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 №2073 Про затвердження Порядку державної реєстрації договорів оренди землі , Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 43 від 04.05.1999 (зареєстр. в Мінюсті України 04.06.1999 за № 354/3647), Міжрайонним управлінням у Полтавському районі та місті Полтаві ГУ Держгеокадастру у Полтавській області вказано інший вид документації, що посвідчує факт вчинення (реєстрації) права оренди - виписки книги реєстрації договорів оренди , в той час як реєстрація договорів оренди землі повинна була бути здійсненою в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2017 призначено суддю-доповідача ОСОБА_4 та визначено для розгляду справи № 917/460/17 склад колегії суддів: головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Істоміна О.А., суддя Пелипенко Н.М.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.08.2017 клопотання скаржника про відновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги задоволено. Прийнято апеляційну скаргу позивача до провадження та призначено до розгляду на 05.09.2017 об 11:00 год.

Відповідач надав заперечення на апеляційну скаргу (вх. № 9209 від 04.09.2017), в яких просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів. Відповідач вважає необґрунтованими посилання позивача на положення статті 18 Закону України Про оренду землі , а також на прийняту на його виконання постанову Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 № 2073 Про затвердження Порядку державної реєстрації договорів оренди землі , оскільки на момент державної реєстрації змін та доповнень до Договору оренди землі, а саме станом на 05.07.2011 і вказана норма закону і постанова №2073 втратили чинність. Статтю 18 Закону України Про оренду землі виключено на підставі Закону України Про внесення змін до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень та інших законодавчих актів України від 11.02.2010 № 1878-VI. Згідно пункту 3 прикінцевих та перехідних положень Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень до 1 січня 2013 року державна реєстрація права власності, права користування (сервітут) земельними ділянками, права постійного користування земельними ділянками, договорів оренди земельних ділянок; права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); права забудови земельної ділянки (суперфіцій) проводиться територіальними органами земельних ресурсів. З 08.04.2011 діє указ Президента України Про Державне агентство земельних ресурсів України № 445/2011, згідно пункту 2 та підпункту 17 пункту 4 якого Державне агентство земельних ресурсів України є правонаступником Державного комітету України із земельних ресурсів і відповідно до покладених на нього повноважень здійснює державну реєстрацію земельних ділянок та обмежень у їх використанні. Постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2011 № 974 Про утворення територіальних органів Державного агентства земельних ресурсів (пункт 2) реорганізовано територіальні органи Державного комітету із земельних ресурсів шляхом приєднання до новоутворених територіальних органів Державного агентства земельних ресурсів за переліком згідно з додатком 2. Таким чином, відповідач зазначає, що саме з 17.08.2011 почався процес реорганізації органів Держкомзему у новоутворені органі Держземагенства. Згідно витягу з Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. Головне управління Держземагентства у Полтавській області (код ЄДРПОУ 38439560), яке згідно постанови КМУ №974 повинно було шляхом реорганізації включити в себе Відділ Держкомзему у Полтавському районі, було утворено лише 25.10.2012. Отже, відповідач наголошує, що до закінчення процесу реорганізації та утворення органів Держземагенства, саме на час реєстрації змін до договору оренди землі 05.07.2011 повноваження щодо державної реєстрації прав оренди земельних ділянок здійснювали виключно органи Держкомзему. Відділ Держкомзему у Полтавському районі, станом на 05.07.2011 був єдиним органом земельних ресурсів, який відповідно до пункту 3 прикінцевих та перехідних положень Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень здійснював свої повноваження у Полтавському районі. За таких умов, відповідач вважає, що зміни та доповнення до договору оренди землі від 10.09.2007, якими строк дії договору оренди продовжено до 31.12.2017, зареєстровані у відділі Держкомзему у Полтавському районі Полтавської області про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 05.07.2011 за №532400004000367 були зареєстровані з додержанням усіх вимог чинного на той час законодавства, а сумніви позивача щодо достовірності відомостей листа Держгеокадастру є його власними припущеннями.

Згідно з частиною першою статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Частинами першою та другою статті 101 та пункту 7 частини другої статті 105 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У постанові мають бути зазначені: обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши у судовому засіданні 05.09.2017 уповноважених представників позивача та відповідача, які підтримали свої правові позиції по справі, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Фермерського господарства Зоря-Світлана , с. Огуївка, Машівський район, Полтавська область (вх. №2368 П/3) на рішення Господарського суду Полтавської області від 20.06.2017 у справі № 917/460/17 задоволенню не підлягає, з огляду на нижченаведене.

Матеріали справи свідчать про те, що 11.10.2016 між ФГ Зоря-Світлана та ОСОБА_3, як власником земельної ділянки, було укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,8000 га, кадастровий №5324081000:00:032:0004 (том 1 аркуші справи 7-9).

Даний Договір зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22.11.2016.

В процесі підготовки земельної ділянки до використання у 2017 році позивачем був з'ясований факт, що спірна земельна ділянка вже використовується ТОВ Полтава-Сад на підставі договору оренди землі, укладеного 10.09.2007 між ТОВ Полтава-Сад та ОСОБА_3 (з урахуванням змін та доповнень).

Також, в матеріалах справи наявний договір від 10.09.2007, укладений між ТОВ Полтава-Сад та власником земельної ділянки - ОСОБА_3 щодо оренди земельної ділянки площею 2,80 га, кадастровий №5324081000:00:032:0004 строком на 5 років (том 1 аркуші справи 34-37). Цей Договір зареєстрований у Полтавському реєстраційному кущовому офісі Полтавської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України , про в державному реєстрі земель вчинено запис від 10.09.2007 за №040754600131.

01.03.2011 між ТОВ Полтава-Сад та ОСОБА_3 (власником земельної ділянки) підписано зміни та доповнення до Договору оренди від 10.09.2007, яким продовжено строк дії договору до 31.12.2017 (том 1 аркуш справи 40).

Вказані зміни зареєстровані у відділі Держкомзему у Полтавському районі Полтавської області, про що в реєстрі земель вчинено запис від 05.07.2011 за №532400004000367.

Звертаючись до господарського суду із позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою площею 2,8000 га, кадастровий №5324081000:00:032:0004, позивач зазначив, що підписаний між ТОВ Полтава-Сад та ОСОБА_3 договір оренди землі є укладеним, але не вчиненим, тобто останній не зареєстрований у встановленому законом порядку і є нікчемним. Відтак, позивач стверджує, що його права, як законного користувача порушені.

За вказаних обставин, позов містить вимогу про заборону Товариству з обмеженою відповідальністю Полтава-Сад подальшого використання земельної ділянки площею 2,8000 га, кадастровий №5324081000:00:032:0004, яка знаходиться в адміністративних межах Заворсклянської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що договір оренди землі від 10.09.2007, укладений між ТОВ Полтава-Сад та власником земельної ділянки - ОСОБА_3, є чинним та діє до 31.12.2017, і це підтверджується наявним у матеріалах справи листом Головного Управління Держгеокадастру у Полтавській області № 0-16-0.181-76/123-17 від 04.04.2017 (том 1 аркуші справи 41-43).

Зважаючи на вказане та те, що доказів протилежного позивачем до справи надано не було, місцевий господарський суд визначився, що правові підстави забороняти ТОВ Полтава-Сад у подальшому використовувати спірну земельну ділянку відсутні, а тому у позові повинно бути відмовлено.

З даними висновками суду першої інстанції повністю погоджується колегія суддів апеляційного господарського суду, з огляду на нижченаведене.

Правовідносини щодо оренди земельних ділянок регулюються Законом України Про оренду землі , Земельним кодексом України та Цивільним кодексом України.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 16 Закону України Про оренду землі укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Статтею 17 Закону України Про оренду землі встановлено, що передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

Згідно частини четвертої статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки та орендарем.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач, на підставі договору оренди землі від 10.09.2007 (з урахуванням змін та доповнень) у відповідності до вимог чинного законодавства є орендарем спірної земельної ділянки, яким залишається і на цей час.

Згідно положень статті 31 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи - орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці. Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Позивач не надав до матеріалів справи доказів припинення договору оренди землі від 10.09.2007, укладеного між ТОВ Полтава сад та власником спірної земельної ділянки ОСОБА_3, або доказів визнання його недійсним. Тобто, на даний час зазначений договір оренди землі є чинним, акт про повернення означеної земельної ділянки між відповідачем та ОСОБА_3 не складався, тому у відповідача, відповідно, наявне встановлене законом право орендного використання спірної земельної ділянки, яке до того ж зареєстровано у встановленому чинним законодавством порядку.

Згідно приписів статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

На підтвердження факту існування законного права оренди спірної земельної ділянки відповідачем було надано до суду першої інстанції лист Міськрайонного управління у Полтавському районі та м. Полтаві Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 04.04.2017 за вих. №0-16-0.181-76/123-17, зі змісту якого вбачається, що договір оренди землі від 10.09.2007 укладений між ТОВ Полтава-сад та ОСОБА_3 було зареєстровано у Полтавському реєстраційному кущовому офісі Полтавської регіональної філії ДП Центр ДКЗ при Держкомземі України , про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 10.09.2007 за №040754600131.

Зміни та доповнення до цього договору від 01.03.2011, якими було продовжено дію основного договору до 31.12.2017, також було зареєстровано у відділі Держкомзему у Полтавському районі Полтавської області, про що в Державному реєстрі земель, про що було вчинено запис від 05.07.2011 за №532400004000367 (том 1 аркуші справи 41-43).

Таким чином, відповідач набув право оренди спірною земельною ділянкою у встановленому чинним законодавством порядку, таке право посвідчене і не спростоване у встановленому законодавством порядку.

Записи в Державному реєстрі земель від 10.09.2007 за №040754600131 та від 05.07.2011 за №532400004000367 є чинними та не скасовані.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону України Про оренду землі орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, та усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об'єднаннями та організаціями.

Згідно вимог чинного законодавства, судом при прийнятті рішення про усунення перешкод має бути встановлений факт активних цілеспрямованих дій щодо створення відповідачем таких перешкод.

У відповідності до статті 152 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Враховуючи наявність чинного договору оренди щодо спірної земельної ділянки, укладеного між відповідачем та власником, приписи статті 125 Земельного кодексу України, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про недоведеність позивачем його порушеного права на цю земельну ділянку, і саме відповідачем у справі.

Водночас, позивачем не підтверджено факт самовільного зайняття ТОВ Полтава-сад земельної ділянки площею 2,8000 га, кадастровий №5324081000:00:032:0004, яка знаходиться в адміністративних межах Заворсклянської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Виходячи з наведеного є вірним висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для правового захисту прав та інтересів позивача в межах даного спору, з огляду на заявлені позовні вимоги.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).

Посилання скаржника стосовно наявності у нього сумнівів у достовірності інформації, яка міститься у листі Міжрайонного управління у Полтавському районі та м. Полтаві Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 04.04.2017, ґрунтуються лише на власних припущеннях, в зв'язку з чим ці доводи позивача колегією суддів не приймаються до уваги.

Натомість слід зазначити, що лист Головного Управління Держгеокадастру у Полтавській області № 0-16-0.181-76/123-17 від 04.04.2017 носить офіційний характер і є відповіддю на офіційний запит, зроблений підприємством відповідача.

Що стосується доводів скаржника про зазначення в листі № 0-16-0.181-76/123-17 від 04.04.2017 іншого виду документації, що посвідчує факт вчинення (реєстрації) права оренди, а саме виписки книги реєстрації договорів оренди , в той час як реєстрація договорів оренди землі повинна була бути здійсненою в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, колегія суддів зазначає наступне.

Порядок державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок (права оренди) змінювався. При цьому, водночас допускалося існування нормативно-правових актів, що різнилися у регулюванні даних відносин, передбачали різні особливості кожної з дій під час реєстрації договорів оренди.

Так, Порядок державної реєстрації договорів оренди землі було врегульовано: Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 № 2073 Про затвердження Порядку державної реєстрації договорів оренди землі (втратила чинність з 05.08.2011 згідно постанови Кабінету Міністрів України № 791 від 20.07.2011), Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 5 від 17.01.2000 Про затвердження форми Типового договору оренди земельної частки (паю) , Тимчасовим порядком ведення державного реєстру земель, затвердженим наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 174 від 02.07.2003 (зареєстр. у Мінюсті України № 641/7962 від 25.07.2003), Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 174 від 02.07.2003 (втратив чинність з 20.08.2012 згідно з наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 408 від 07.07.2012), Постановою Кабінету Міністрів України № 1021 від 09.09.2009 Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі (втратила чинність з 01.01.2013 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України №1051 від 17.10.2012). З 01 січня 2013 року дане питання регулюється постановою Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру № 1051 від 17.10.2012.

Відповідно до пункту 8 Порядку ведення Поземельної книги, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 1021 від 09.09.2009 одночасно з внесенням відомостей до Поземельної книги робляться записи у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі.

Разом з цим, типовий договір оренди земельної частки (паю), затверджений наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 5 від 17.01.2000 (зареєстр. у Мінюсті України 23.02.2000 за № 101/4322), який є чинним станом на сьогодні, передбачає запис у договорі щодо реєстрації наступного змісту: "Договір зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) ___ ради за №__". В той же час, місцеві ради вже не здійснюють державної реєстрації договорів оренди землі і відбувається реєстрація не договорів оренди, а права оренди.

Європейський Суд з прав людини наголошує, що закон має бути доступний для конкретної особи і сформульований достатньо чітко для того, щоб вона могла передбачити в розумних межах, виходячи з обставин справи, ті наслідки, які може спричинити дія (вимога якості закону , зокрема, справа Корецький та інші проти України та Вінтерверп (Winterwerp) проти Нідерландів ).

У даному випадку власник земельної ділянки та орендар - ТОВ Полтава-Сад виконали законодавчу вимогу державної реєстрації підписаних між ними 01.03.2011 змін та доповнень до Договору оренди землі від 10.09.2007 шляхом звернення до Держкомзему у Полтавському районі Полтавської області, яким 05.07.2011 проведено державну реєстрацію відповідних змін до договору у книзі реєстрації договорів оренди землі із зазначенням номеру реєстрації договору та дати такої реєстрації. Водночас, зареєстровані відділом Держкомзему у Полтавському районі Полтавської області вказані зміни та доповнення до основного договору, посвідчуються вчиненням відповідного запису від 05.07.2011 за №532400004000367 в Державному реєстрі земель.

Таким чином, наведені позивачем доводи не впливають на наявність у відповідача права оренди спірної земельної ділянки.

Позивачем не надано беззаперечних доказів на підтвердження доводів, на які є посилання в апеляційній скарзі, зокрема доказів нечинності договору оренди від 10.09.2007 (зі змінами) між ТОВ Полтава-сад та ОСОБА_3

Частиною першою статті 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно частини другої цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Таким чином, аргументи апеляційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення в апеляційному порядку.

Приймаючи до уваги викладене вище, колегія суддів доходить висновку, що наведені позивачем доводи в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, на їх підтвердження не було надано відповідних доказів, а Господарський суд Полтавської області дав належну юридичну оцінку обставинам справи та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для скасування рішення господарського суду Полтавської області від 20.06.2017 по справі № 917/460/17 відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтями 105, 110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства Зоря-Світлана с. Огуївка, Машівський район, Полтавська область залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 20.06.2017 справі № 917/460/17 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Барбашова С.В.

Суддя Істоміна О.А.

Суддя Пелипенко Н.М.