Рішення

від 25.07.2017 по справі 927/466/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

?25? липня 2017 року справа № 927/466/17

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Белмікс",

вул. Клінічна, 6, приміщення 209, м. Біла Церква, Київська область, 09100

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Тиниця Агро",

вул. Першотравнева, 69, с. Тиниця, Бахмацький район, Чернігівська область, 16560

Предмет спору: про стягнення заборгованості в сумі 2672247,73 грн.

Суддя І.Г. Мурашко

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність б/н від 21.07.2017, представник

від відповідача: ОСОБА_2 довіреність № 1 від 09.06.2017, представник

Суть спору:

Товариством з обмеженою відповідальністю Белмікс подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю Тиниця Агро про стягнення заборгованості в сумі 2672247,73 грн., з якої 2438620,00 грн. сума основного боргу; 155311,56 грн. сума пені за період з 22.11.2016 по 27.04.2017; 16838,25 грн. сума трьох відсотків річних за той же період та 61477,92 грн. сума інфляційних втрат за той же період. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки від 04.01.2016 за № Б04-04/01/2016.

Ухвалою суду від 22.06.2017 за клопотанням відповідача строк розгляду справи було продовжено на 15 днів до 25.07.2017 (а.с.114, 116-117).

Позивач у судовому засіданні 25.07.2017 позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити заявлений позов в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання 25.07.2017 надав заперечення на позов від 20.07.2017 за № 30 та зазначив, що станом на 20.07.2017 загальна заборгованість відповідача перед позивачем складає 1220470,00 грн., враховуючи часткові сплати проведені відповідачем у період з 11 листопада 2016 року по 10 березня 2017 року згідно платіжних доручень № 146 від 11.11.2016 на суму 100000,00 грн., № 181, 182 від 21.11.2016 на суму 100300,00 грн., № 211, 212 від 25.11.2016 на суму 100000,00 грн., № 237, 238 від 05.12.2016 на суму 99700,00 грн., № 391, 392 на суму 29800,00 грн., № 450, 451 від 17.01.2017 на суму 100000,00 грн., № 483 від 20.01.2017 на суму 49800,00 грн., 517, 518, 522 від 27.01.2017 на суму 160700,00 грн., № 544 від 01.02.2017 на суму 50000,00 грн., № 570, 571 від 03.02.2017 на суму 100350,00 грн., № 610, 611 від 10.02.2017 на суму 100000,00 грн., № 656, 657 на суму 21.02.2017 на суму 99800,00 грн., № 677, 678 від 22.02.2017 на суму 53800,00 грн., № 708 від 27.02.2017 на суму 50000,00 грн., № 777, 778 на суму 200150,00 грн. Враховуючи зазначене, відповідач частково визнав позовні вимоги в частині основного боргу в сумі 1220470,00 грн., пені в сумі 77704,13 грн., трьох відсотків річних в сумі 8344,55 грн. та інфляційних втрат в сумі 63464,44 грн.

Позивач проти доводів відповідача заперечив, вказавши що часткові сплати, на які посилається відповідач, проведені в оплату поставленого товару за спірним договором за більш ранній період. На підтвердження зазначених обставин позивачем надано до матеріалів справи акт звіряння взаємних розрахунків сторін за період 01.01.2017 - 30.03.2017 за договором № Б04-04/01/2016 від 04.01.2016, який підписаний та завірений печатками обох сторін, згідно якого за даними обох сторін заборгованість відповідача станом на 30.03.2017 становить 2438620,00 грн., оборотно - сальдова відомість по рахунку 361 на суму 2438620,00 грн., а також видаткові накладні від 19.07.2016 № 468, від 10.08.2016 № 547, від 18.08.2016 № 592, від 23.08.2016 № 607, від 07.09.2016 № 641, від 14.09.2016 № 666, від 16.09.2016 № 678, від 23.09.2016 № 708, від 03.10.2016 № 732, від 05.10.2016 № 743, від 05.10.2016 № 744, від 13.10.2016 № 775, від 20.10.2016 № 793, від 01.11.2016 № 816, разом з рахунками на оплату від 18.07.2016 № 470, від 09.08.2016 № 554, від 17.08.2016 № 595, від 22.08.2016 № 614, від 06.09.2016 № 646, від 13.09.2016 № 678, від 22.09.2016 № 715, від 15.09.2016 № 690, від 28.09.2016 № 738, від 03.10.2016 № 743, від 12.10.2016 № 781, від 17.10.2016 № 792, від 25.10.2016 № 819 (а.с. 192-221).

Також, у судовому засіданні 25.07.2017 позивачем було подано заяву про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти у розмірі ціни позову в сумі 2672247,73 грн. та судового збору у розмірі 40083,72 грн., які належать ТОВ Тиниця Агро та обліковуються на рахунку № 26005210385013 в АТ ПроКредитБанк , МФО 320984, код ЄДРПОУ 33233246).

Відповідач проти накладення арешту на кошти в сумі 2672247,73 грн. та 40083,72 грн., які обліковуються на рахунку № 26005210385013 в АТ ПроКредитБанк МФО 320984, заперечив, зазначивши , зокрема, що накладення арешту на кошти на рахунку підприємства призведе до повної зупинки його фінансово - господарської діяльності, наслідком якого стане неможливість виконання судового рішення взагалі.

Відповідачем заявлено клопотання про розстрочення виконання судового рішення на сім місяців, починаючи з серпня 2017 року, на підставі ст. 83 Господарського процесуального кодексу України. Відповідач наголосив, що стягнення боргу в повній сумі одразу призведе до повної зупинки діяльності підприємства та подальшого банкрутства підприємства.

Позивач проти розстрочення виконання судового рішення заперечив, посилаючись на відсутність в матеріалах справи належних доказів на підтвердження скрутного матеріального становища підприємства відповідача та вказав на проведення відповідачем розрахунків з іншими контрагентами, зокрема ТОВ Профімікс , за наявності не виконаних грошових зобов'язань перед позивачем за спірним договором.

Розглянувши подані документи і матеріали , заслухавши повноважних представників сторін, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд , -

в с т а н о в и в:

04 січня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Белмікс (надалі - постачальник, позивач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Тиниця Агро (надалі - покупець, відповідач по справі) укладено договір поставки № Б04-04/01/2016, за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача премікси, комбікорми повнораціонні для свиней, білково-вітамінні добавки плюс замінники незбираного молока, інший товар (надалі - товар), у зумовлені сторонами строки, а відповідач зобов'язався прийняти товар і оплатити його на умовах, передбачених договором (п. 1.1 договору).

Ціна за одиницю товару і по позиціях, вказується у видатковій накладній та рахунку-фактурі позивача на кожну окрему партію товару. Ціна товару у видатковій накладній та рахунку - фактурі, зазначається виходячи з домовленості сторін, та є ціною, яку сторони погодили для конкретної партії товару в момент отримання заявки від відповідача. Загальна сума договору визначається як загальна вартість товару, переданого позивачем у власність відповідача згідно видаткових накладних. З моменту підписання договору будь - яке постачання товару відповідачу позивачем вважається здійсненим в рамках даного договору (п.п.4.1-4.2, 4.4 договору).

Прийняття товару по кількості здійснюється на підставі товарно - транспортної накладної. Товар вважається поставленим позивачем та прийнятим відповідачем по кількості та якості з моменту отримання позивачем (перевізником) підписаної відповідачем довіреності на отримання відповідної партії товару, яка відповідає вимогам встановленим чинним законодавством України до довіреності на отримання товарно - матеріальних цінностей (п.п. 2.4 - 2.5 договору).

Перехід права власності відбувається в момент поставки відповідної партії товару, що оформлюється видатковою накладною (п. 2.9 договору).

Даний договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2016 року, але в будь - якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань в повному обсязі. У випадку, якщо за 30 календарних днів до спливу строку дії цього договору жодна із сторін не направить на адресу іншої сторони письмове повідомлення про припинення дії цього договору, договір вважається автоматично пролонгованим на наступний календарний рік. Продовження строку дії цього договору допускається багаторазово у порядку, передбаченому цим пунктом (п. 10.2 договору).

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч. 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться. У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання умов договору поставки від 04.01.2016 за № Б04-04/01/2016 позивачем згідно видаткових накладних № 821 від 01.11.2016 на суму 211250,00 грн., № 846 від 10.11.2016 на суму 76250,00 грн., № 870 від 17.11.2016 на суму 80350,00 грн., № 891 від 25.11.2016 на суму 128900,00 грн., № 919 від 07.12.2016 на суму 93850,00 грн., № 944 від 15.12.2016 на суму 79800,00 грн., № 954 від 16.12.2016 на суму 67500,00 грн., № 969 від 21.12.2016 на суму 119700,00 грн., № 989 від 27.12.2016 на суму 276500,00 грн., № 16 від 16.01.2017 на суму 286000,00 грн., № 45 від 26.01.2017 на суму 79800,00 грн., № 73 від 01.02.2017 на суму 227000,00 грн., № 96 від 15.02.2017 на суму 124000,00 грн., № 119 від 22.02.2017 на суму 214000,00 грн., № 138 від 06.03.2017 на суму 160000,00 грн., № 161 від 16.03.2017 на суму 252000,00 грн., № 176 від 23.03.2017 на суму 45970,00 грн., № 187 від 28.03.2017 на суму 92000,00 грн. (а.с.16, 19, 22, 25, 28, 31, 34, 37, 40, 43, 46, 49, 52, 55, 58, 61, 64, 67) та товарно - транспортних накладних № Р821 від 01.11.2016, № Р846 від 10.11.2016, № Р870 від 17.11.2016, № Р891 від 25.11.2017, № Р919 від 07.12.2016, № Р944 від 15.12.2016, № Р954 від 16.12.2016, № Р969 від 21.12.2016, № Р989 від 27.12.2016, № Р16 від 16.01.2017, № Р45 від 26.01.2017, № Р73 від 01.02.2017, № Р96 від 15.02.2017, № Р119 від 22.02.2017, № Р138 від 06.03.2017, № Р161 від 16.03.2017, № Р176 від 23.03.2017, № Р187 від 28.03.2017 (а.с. 18, 21, 24, 27, 30, 33, 36, 39, 42, 45, 48, 51, 54, 57, 60, 63, 66, 69), було поставлено, а відповідачем в особі ОСОБА_3, який діяв на підставі довіреностей № 26 від 31.10.2016, № 7 від 08.11.2016, № 13 від 16.11.2016, № 24 від 24.11.2016, № 9 від 06.12.2016, № 16 від 14.12.2016, № 18 від 15.12.2016, № 23 від 20.12.2016, № 27 від 26.12.2016, № 4 від 13.01.2017, № 13 від 25.01.2017, № 1 від 01.02.2017, № 19 від 13.02.2017, № 29 від 21.02.2017, № 4 від 03.03.2017, № 14 від 14.03.2017, № 28 від 22.03.2017, № 34 від 28.03.2017 (а.с.17, 20, 23, 26, 29, 32, 35, 38, 41, 44, 47, 50, 53, 56, 59, 62, 65, 68), було отримано товар на загальну суму 2614870,00 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару.

Виходячи з умов договору від 04.01.2016 за № Б04-04/01/2016, а саме пункту 5.1, розрахунок за кожну поставлену партію товару, здійснюється у національній валюті України в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок позивача протягом 21 календарного дня з дати поставки. Пунктом 2.6 договору сторони передбачили, що датою поставки товару на склад відповідача відповідно вважається дата, зазначена у довіреності відповідача на отримання відповідної партії товару, яка підписана його повноважним представником та передана позивачу (перевізнику) у день поставки.

Судом встановлено, що в наданих до матеріалів справи довіреностях на отримання товарно - матеріальних цінностей (а.с.17, 20, 23, 26, 29, 32, 35, 38, 41, 44, 47, 50, 53, 56, 59, 62, 65, 68) вказано лише дати видачі документів та граничні дати їх дії (строк до якого довіреності є дійсними), окремо дати поставки товару у довіреностях не вказано, а тому, виходячи з умов поставки визначених сторонами в розділі 2 договору, суд дійшов висновку, що датами поставки товару є дати, зазначені у видаткових накладних, що співпадають із датами вказаними у товарно - транспортних накладних.

Враховуючи вищевикладене, граничний строк оплати товару поставленого за видатковою накладною № 821 від 01.11.2016 настав 22.11.2016 (прострочено оплату з 23.11.2016), за видатковою накладною № 846 від 10.11.2016 - 01.12.2016 (прострочено оплату з 02.12.2016), за видатковою накладною № 870 від 17.11.2016 - 08.12.2016 (прострочено оплату з 09.12.2016), за видатковою накладною № 891 від 25.11.2016 - 16.12.2016 (прострочено оплату з 17.12.2016), за видатковою накладною № 919 від 07.12.2016 - 28.12.2016 (прострочено оплату з 29.12.2016), за видатковою накладною № 944 від 15.12.2016 - 05.01.2017 (прострочено оплату з 06.01.2017), за видатковою накладною № 954 від 16.12.2016 - 06.01.2017 (прострочено оплату з 07.01.2017), за видатковою накладною № 969 від 21.12.2016 - 11.01.2017 (прострочено оплату з 12.01.2017), за видатковою накладною № 989 від 27.12.2016 - 17.01.2017 (прострочено оплату з 18.01.2017), за видатковою накладною № 16 від 16.01.2017 - 06.02.2017 (прострочено оплату з 07.02.2017), за видатковою накладною № 45 від 26.01.2017 - 16.02.2017 (прострочено оплату з 17.02.2017), за видатковою накладною № 73 від 01.02.2017 - 22.02.2017 (прострочено оплату з 23.02.2017), за видатковою накладною № 96 від 15.02.2017 - 09.03.2017 (прострочено оплату з 10.03.2017), за видатковою накладною № 119 від 22.02.2017 - 15.03.2017 (прострочено оплату з 16.03.2017), за видатковою накладною № 138 від 06.03.2017 - 27.03.2017 (прострочено оплату з 28.03.2017), за видатковою накладною № 161 від 16.03.2017 - 06.04.2017 (прострочено оплату з 07.04.2017), за видатковою накладною № 176 від 23.03.2017 - 13.04.2017 (прострочено оплату з 14.04.2017), за видатковою накладною № 187 від 28.03.2017 - 18.04.2017 (прострочено оплату з 19.04.2017).

Відповідач порушив умови договору - за поставлений товар своєчасно не розрахувався.

В оплату поставленого товару відповідачем було сплачено 176250,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку позивача, копією платіжного доручення від 10.03.2017 № 778 та рахунком на оплату від 31.10.2016 № 826 (а.с. 84, 169, 207). Решту вартості поставленого товару в сумі 2438620,00 грн. (2614870,00 грн. - 176250,00 грн.), відповідач не оплатив, наявну заборгованість перед позивачем не погасив.

Судом відхилено доводи відповідача про те, що заборгованість за договором поставки від 04.01.2016 за № 04-04/01/2016 складає 1220470,00 грн., враховуючі те, що у період з 11 листопада 2016 року по 10 березня 2017 року відповідачем проведено часткові сплати у відповідності до платіжних доручень № 146 від 11.11.2016 на суму 100000,00 грн., № 181, 182 від 21.11.2016 на суму 100300,00 грн., № 211, 212 від 25.11.2016 на суму 100000,00 грн., № 237, 238 від 05.12.2016 на суму 99700,00 грн., № 391, 392 на суму 29800,00 грн., № 450, 451 від 17.01.2017 на суму 100000,00 грн., № 483 від 20.01.2017 на суму 49800,00 грн., 517, 518, 522 від 27.01.2017 на суму 160700,00 грн., № 544 від 01.02.2017 на суму 50000,00 грн., № 570, 571 від 03.02.2017 на суму 100350,00 грн., № 610, 611 від 10.02.2017 на суму 100000,00 грн., № 656, 657 на суму 21.02.2017 на суму 99800,00 грн., № 677, 678 від 22.02.2017 на суму 53800,00 грн., № 708 від 27.02.2017 на суму 50000,00 грн., № 777, 778 на суму 200150,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що вищеперераховані платежі проведені відповідачем в оплату вартості товару поставленого за спірним договором на підставі видаткових накладних, складених у період з липня 2016 року по жовтень 2016 року, що не увійшли до спірного періоду, що , зокрема, підтверджується оборотно - сальдовою відомістю по рахунку позивача 361 у період з січня 2016 року по червень 2017 року, видатковими накладними від 19.07.2016 № 468, від 10.08.2016 № 547, від 18.08.2016 № 592, від 23.08.2016 № 607, від 07.09.2016 № 641, від 14.09.2016 № 666, від 16.09.2016 № 678, від 23.09.2016 № 708, від 03.10.2016 № 732, від 05.10.2016 № 743, від 05.10.2016 № 744, від 13.10.2016 № 775, від 20.10.2016 № 793, від 01.11.2016 № 816, разом з рахунками на оплату від 18.07.2016 № 470, від 09.08.2016 № 554, від 17.08.2016 № 595, від 22.08.2016 № 614, від 06.09.2016 № 646, від 13.09.2016 № 678, від 22.09.2016 № 715, від 15.09.2016 № 690, від 28.09.2016 № 738, від 03.10.2016 № 743, від 12.10.2016 № 781, від 17.10.2016 № 792, від 25.10.2016 № 819 (а.с.192-220).

Також, заборгованість відповідача в сумі 2438620,00 грн. станом на 30.03.2017 підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків сторін за договором від 04.01.2016 за № Б04-04/01/2016, підписаним та завіреним печатками обох сторін, згідно якого за даними обох сторін заборгованість відповідача станом на 30.03.2017 становить 2438620,00 грн. (а.с. 189)

На момент винесення рішення по справі відповідач за поставлений товар в сумі 2438620,00 грн. не розрахувався, доказів сплати до суду не надав

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом. Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

За приписами ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі. Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.2 договору сторони погодили, що у разі прострочення оплати за поставлений товар, відповідач сплачує позивачу пеню, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожний день прострочення оплати. Для штрафних санкцій передбачених умовами цього договору, термін позовної давності складає три роки. Штрафні санкції за даним договором нараховуються за весь період прострочення виконання зобов'язань (п. 9.3 договору).

Позивачем на підставі п. 6.2 договору, з урахуванням шестимісячного строку встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нараховано в розмірі подвійної облікової ставки НБУ та заявлено до стягнення з відповідача 155311,56 грн. пені за період з 22.11.2016 по 27.04.2017.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Керуючись приписами ст. 625 Цивільного кодексу України, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 16838,25 грн. відсотків річних за період з 22.11.2016 по 27.04.2017 та 61477,92 грн. інфляційних втрат за той же період.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши повноважних представників сторін, перевіривши наданий позивачем розрахунок (а.с.73-76), суд дійшов висновку про задоволення позову в частині основного боргу та інфляційних втрат в повному обсязі в сумі 2438620,00 грн. та 61477,92 грн. відповідно. Позовні вимоги в частині стягнення пені та трьох відсотків річних підлягають частковому задоволенню в сумі 153077,77 грн. та 16598,92 грн. відповідно, враховуючи що позивачем невірно встановлено дати прострочення оплати відповідачем вартості поставленого товару, про що зазначено вище.

Позивачем у судовому засіданні 25.07.2017 було подано заяву про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти у розмірі ціни позову в сумі 2672247,73 грн. та судового збору у розмірі 40083,72 грн., які належать ТОВ Тиниця Агро та обліковуються на рахунку № 26005210385013 в АТ ПроКредитБанк , МФО 320984, код ЄДРПОУ 33233246). В обґрунтування поданої заяви позивач посилається на те, що відповідач ухиляється від виконання своїх зобов'язань за договором поставки від 04.01.2016 № Б04-04/01/2016, і без вжиття заходів забезпечення позову захист порушених прав позивача є неможливим. Так, позивач ствердив, що у період з 21.04.2017 по 12.06.2017 відповідачем було перераховано на користь ТОВ Профмікс кошти на загальну суму 436550,00 грн., що вказує на наявність у відповідача грошових коштів та їх витрачання не для здійснення розрахунків з позивачем.

Відповідач проти накладення арешту на кошти в сумі 2672247,73 грн. та 40083,72 грн., які обліковуються на рахунку № 26005210385013 в АТ ПроКредитБанк МФО 320984, заперечив, зазначивши що накладення арешту на кошти на рахунку підприємства призведе до повної зупинки його фінансово - господарської діяльності, наслідком якого стане не можливість виконання судового рішення по даній справі.

У відповідності до статті 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду .

Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 за № 16 Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову передбачено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Обґрунтовуючи подану заяву про вжиття заходів забезпечення позову позивач посилається на витрачання відповідачем коштів, зокрема проведенням розрахунків з контрагентом ТОВ Профмікс за договором від 12.04.2017 за № 21п/12/04/17.

Як встановлено судом, закупівля за вказаним договором преміксів, комбікормів повнораціонних, білково - вітамінних добавок плюс замінників незбираного молока для свиней, спрямована на забезпечення основної господарської діяльності відповідача, а значить є необхідними, а відтак, не можуть бути розцінені судом як ухилення відповідача від виконання грошових зобов'язань перед позивачем.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 за № 16 Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову передбачено, що адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що у даному випадку арешт коштів може призвести до неможливості функціонування підприємства відповідача через неможливість придбання корму для вирощування свиней (основний вид діяльності відповідача), загибелі цих свиней та як наслідок припинення господарської діяльності відповідачем.

Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти на рахунку ТОВ Тиниця Агро .

Відповідачем у судовому засіданні 25.07.2017 заявлено про розстрочення виконання рішення суду на сім місяців, починаючи з серпня 2017 року . Обґрунтовуючи заявлене клопотання відповідач пояснив, що підприємство працює на неповну потужність, основним видом його діяльності є розведення свиней. Станом на 20.07.2017 підприємство має 560 запліднених свиноматок та 3200 голів молодняку на вирощуванні, що досягне ваги для реалізації у серпні - грудні 2017, тобто на даний момент цикл вирощування худоби на підприємстві не завершений. План надходження кошів від реалізації відгодованої худоби: серпень - грудень 2017 року. Відповідач зазначив про готовність погасити наявну заборгованість частинами згідно наступного графіка: серпень 2017 року - 200000,00 грн., вересень 2017 року - 400000,00 грн., жовтень 2017 року - 400000,00 грн., листопад 2017 року - 400000,00 грн., грудень 2017 року - 400000,00 грн., січень 2018 року - 400000,00 грн., лютий 2018 року - 472247,73 грн. Відповідач наголосив, що стягнення боргу в повній сумі одразу призведе до повної зупинки діяльності підприємства та подальшого банкрутства підприємства.

Позивач проти розстрочення виконання судового рішення заперечив, посилаючись на відсутність в матеріалах справи належних доказів на підтвердження скрутного матеріального становища підприємства відповідача та вказав на проведення відповідачем розрахунків з іншими контрагентами, зокрема ТОВ Профімікс , за наявності не виконаних грошових зобов'язань перед позивачем за спірним договором.

Згідно вимог ч. 6 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Підставою для розстрочення виконання рішення суду можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим у визначений строк. Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення суду, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо звернути стягнення тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, основним видом діяльності відповідача є розведення свиней, що підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (а.с.85-86).

Дослідивши матеріали справи та заслухавши повноважних представників сторін, суд, виходячи з того що основним видом діяльності підприємства відповідача є розведення свиней, цикл відгодовування яких буде завершений лише у серпні - вересні 2017 року, - дійшов висновку, що стягнення боргу в повній сумі може призвести до переривання циклу вирощування молодняку, загибелі свиноматок або реалізації такого молодняку за заниженою ціною, що навпаки може утруднити або взагалі зробити неможливим виконання судового рішення чи призвести до зупинки діяльності підприємства та подальшого банкрутства , а відтак, суд прийшов до висновку про задоволення клопотання відповідача про розстрочення виконання судового рішення.

Заперечення позивача проти розстрочення виконання судового рішення, щодо відсутності доказів скрутного фінансового становища відповідача та наявність у останнього достатніх коштів на проведення розрахунків у період з 21.04.2017 по 12.06.2017 зі своїм контрагентом ТОВ Профімікс за договором поставки від 12.04.2017 за № 21п/12/04/17 на загальну суму 436550,00 грн., судом залишено поза увагою, оскільки оплата за вказаним договором направлена саме на забезпечення основної господарської діяльності підприємства відповідача, а саме, на закупівлю преміксів, комбікормів повнораціонних, білково - вітамінних добавок плюс замінників незбираного молока для свиней, розведення яких є основним видом діяльності відповідача, та спрямована на завершення циклу відгодовування худоби, її реалізації за ринковою ціною, що навпаки, на думку суду, повинно сприяти виконанню судового рішення відповідачем.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам враховуючи вимоги ст. 49 Господарського процесуального кодексу України. Таким чином, на відповідача покладається судовий збір в сумі 40047,65 грн., сплачений позивачем за розгляд заявленого позову.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 49, 66, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Тиниця Агро (16560, Чернігівська область, Бахмацький район, с. Тиниця, вул. Першотравнева, 69, код ЄДРПОУ 33233246 з будь - якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Белмікс (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Клінічна, 6, приміщення 209, р/р № 26002210348194 в АТ «Прокредит Банк» , МФО 320984, код ЄДРПОУ 39574241) - 2438620,00 грн. основної заборгованості, 153077,77 грн. пені, 16598,92 грн. 3% річних, 61477,92 грн. інфляційних втрат, розстрочивши виконання на 7 місяців наступними платежами зі строком пред'явлення наказів до виконання:

до 31 серпня 2017 року - 200000,00 грн. основного боргу;

до 30 вересня 2017 року - 400000,00 грн. основного боргу;

до 31 жовтня 2017 року - 400000,00 грн. основного боргу;

до 30 листопада 2017 року - 400000,00 грн. основного боргу;

до 31 грудень 2017 року - 400000,00 грн. основного боргу;

до 31 січня 2018 року - 400000,00 грн. основного боргу;

до 29 лютого 2018 року - 469774,61 грн., з якої 238620,00 грн. основного боргу, 153077,77 грн. пені, 16598,92 грн. 3% річних, 61477,92 грн. інфляційних втрат.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Тиниця Агро (16560, Чернігівська область, Бахмацький район, с. Тиниця, вул. Першотравнева, 69, код ЄДРПОУ 33233246 з будь - якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Белмікс (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Клінічна, 6, приміщення 209, р/р № 26002210348194 в АТ «Прокредит Банк» , МФО 320984, код ЄДРПОУ 39574241) - 40047,65 грн. судового збору.

4. В решті позову відмовити.

5. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

6. В задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити.

Суддя І.Г. Мурашко