Рішення

від 17.07.2017 по справі 922/1429/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2017 р.Справа № 922/1429/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Васильєвой Л.О.

розглянувши справу

за позовом ПП "Віктореал" м. Харків до ТОВ "Харківська роздрібна компанія", м. Харків про стягнення 110380,77 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, довіреність № б/н від 17.05.2017 р.

відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 17-Д від 07.06.2017 р.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Віктореал" (позивач) звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська роздрібна компанія" (відповідач) на свою користь:

- заборгованість за Договором № б/н про надання послуг від 16 листопада 2015 року, за надані послуги за період з листопада місяця 2015 року по березень місяць 2017 року у розмірі 80000,00 грн.;

- заборгованість за Додатковою угодою від 24 травня 2016 року до Договору № б/н про надання послуг від 16.11.2015 року, за надані послуги за 24 травня 2016 року у розмірі 10000,00 грн.;

- пеню внаслідок не виконання грошового зобов'язання за Договором № б/н про надання послуг від 16 листопада 2015 року та Додатковою угодою від 24 травня 2016 року до Договору № б/н про надання послуг від 16.11.2015 року, за надані послуги за період з листопада місяця 2015 року по березень місяць 2017 року в розмірі 7970,66 грн.;

- 3% річних від простроченої суми внаслідок не виконання грошового зобов'язання за Договором № б/н про надання послуг від 16 листопада 2015 року та Додатковою угодою від 24 травня 2016 року до Договору № б/н про надання послуг від 16.11.2015 року, за надані послуги за період з листопада місяця 2015 року по березень місяць 2017 року в розмірі 1 593,58 грн.;

- суму інфляційних втрат від простроченої суми внаслідок не виконання грошового зобов'язання за Договором № б/н про надання послуг від 16 листопада 2015 року та додатковою угодою від 24 травня 2016 року до Договору № б/н про надання послуг від 16.11.2015 року, за надані послуги за період з листопада місяця 2015 року по березень місяць 2017 року в розмірі 2 887,18 грн.;

Ухвалою суду від 04.05.2017 р. було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 23.05.2017 р. о 11:00 год.

23.05.2017 р. судом розгляд справи було відкладено на 09.06.2017 р. о 14:00 год.

Представник відповідача, через канцелярію господарського суду 09.06.2017 р. за вх. № 19007, надав відзив на позов, який судом прийнятий та долучений до матеріалів справи. Згідно відзиву представник відповідача просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за Договором в частині, що перевищує документально підтверджений розмір - 82980,00 грн. При цьому представник відповідача зазначав, що відповідно до підписаного двостороннього акту звіряння взаємних розрахунків за період 01.11.2015 р.-10.04.2017 р. між позивачем та відповідачем сума заборгованості складає 82980,00 грн.; позовні вимоги щодо стягнення пені за період з листопада місяця 2015 року по березень місяць 2017 року є незаконними та такими, що не підлягають задоволенню; позовні вимоги щодо стягнення 3% річних у розмірі - 1 593, 58 грн. та інфляційних витрат у розмірі - 2 887,18 грн. суперечать умовам Договору.

Ухвалою суду від 09.06.2017 р. було продовжено строк розгляду справи № 922/1429/17 по 18.07.2017 р.

У судовому засіданні призначеному на 09.06.2017 р. о 14:00 год. була оголошена перерва до 10.07.2017 р. о 15:00 год.

Представник позивача, через канцелярію господарського суду 07.07.2017 р. за вх. № 22126, надав правове обґрунтування позовних вимог, яке судом прийнято та долучено до матеріалів справи.

Представник відповідача, через канцелярію господарського суду 10.07.2017 р. за вх. № 22295, надав письмові доповнення та додаткові пояснення, які судом прийняті та долучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні призначеному на 10.07.2017 р. о 15:00 год. була оголошена перерва до 17.07.2017 р. о 14:30 год.

Представник позивача, через канцелярію господарського суду 17.07.2017 р. за вх. № 23024 та вх. № 23025, надав письмові пояснення № 1 та № 2, які судом прийняті та долучені до матеріалів справи.

Позивач, через канцелярію господарського суду 17.07.2017 р. за вх. № 23019, надав заяву про збільшення розміру позовних вимог згідно якої просить суд стягнути з відповідача на користь позивача:

- заборгованість за Договором № б/н про надання послуг від 16 листопада 2015 року, за період з листопада місяця 2015 року по березень місяць 2017 року у розмірі 80000,00 грн.;

- заборгованість за Додатковою угодою від 24 травня 2016 року до Договору № б/н про надання послуг від 16.11.2015 року, за надані послуги за 24 травня 2016 року у розмірі 10000,00 грн.;

- пеню внаслідок не виконання грошового зобов'язання за Договором № б/н про надання послуг від 16 листопада 2015 року та Додатковою угодою від 24 травня 2016 року до Договору № б/н про надання послуг від 16.11.2015 року, за надані послуги за період з лютого місяця 2016 року по липень місяць 2017 року в розмірі 12351,50 грн.;

- 3% річних від простроченої суми внаслідок не виконання грошового зобов'язання за Договором № б/н про надання послуг від 16 листопада 2015 року та Додатковою угодою від 24 травня 2016 року до Договору № б/н про надання послуг від 16.11.2015 року, за період з лютого місяця 2016 року по липень місяць 2017 року в розмірі 2121,17 грн.;

- суму інфляційних втрат від простроченої суми внаслідок не виконання грошового зобов'язання за Договором № б/н про надання послуг від 16 листопада 2015 року та Додатковою угодою від 24 травня 2016 року до Договору № б/н про надання послуг від 16.11.2015 року, за період з травня місяця 2016 року по липень місяць 2017 року в розмірі 5908,10 грн.

Також, позивач просить суд стягнути судові витрати по справі з відповідача.

Враховуючи положення ст. 22 ГПК України, господарський суд вважає за необхідне прийняти до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог та розглядати справу з урахуванням цієї заяви.

Представник відповідача, через канцелярію господарського суду 17.07.2017 р. за вх. № 23004, надав письмові доповнення та додаткові пояснення, які судом прийняті та долучені до матеріалів справи. Згідно них представник відповідача просив суд:

- у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за Договором в частині, що перевищує документально підтверджений розмір - 82980,00 грн., відмовити позивачу в повному обсязі;

- у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі в частині, що перевищує - 375,89 грн., відмовити позивачу в повному обсязі;

- у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 3% річних у розмірі - 2121,17 грн. та інфляційних витрат у розмірі - 5908,10 грн., відмовити позивачу в повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні проти наявності суми основного боргу у розмірі 82980,00 грн. не заперечував, в решті позову просив суд відмовити.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

16 листопада 2015 року між ТОВ "Харківська роздрібна компанія" (замовник) та ПП "Віктореал" (виконавець) був укладений Договір № б/н про надання послуг (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору позивач зобов'язувався надати відповідачу послуги по організації взаємодії між Адміністрацією ТЦ "Барабашово" та підприємцями, які здійснюють господарську діяльність на ТЦ "Барабашово", а відповідач зобов'язувався прийняти та оплатити надані послуги.

Пунктами 2.2. та 8.1. Договору передбачено термін його дії з моменту підписання обома сторонами по 16 листопада 2017 року включно.

Згідно п. 2.1. Договору для реалізації мети даного договору на підставі письмової заявки замовника виконавець може здійснювати таки дії:

- роз'яснення підприємцям умов договорів оренди, укладених ними із замовником;

- вирішення виникаючих конфліктних ситуацій з підприємцями при здійсненні господарської діяльності на ТЦ "Барабашово";

- видача письмових висновків;

- усних та письмових консультацій з правових питань, що цікавлять замовника;

- складання проектів необхідних процесуальних та інших документів правового характеру (скарг, заяв, претензій, запитів тощо);

- інформування підприємців про зміни, що плануються та заходи на ТЦ "Барабашово";

- інформування замовника про всі виникаючі загрози, фактори та передумови, здатні вплинути на стабільну роботу ТЦ "Барабашово", приймати участь в усуненні причин виникнення таких негативних факторів чи конфліктів;

- за письмовим дорученням (заявою) замовника - виконання інших дій, пов'язаних з виконанням даного Договору.

Пунктом 5.2. Договору було передбачено, що за надані послуги відповідач сплачує позивачу винагороду в сумі 20000,00 грн. щомісячно. Винагорода сплачується щомісячно на підставі підписаного сторонами акту наданих послуг (виконаних робіт), шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок виконавця на підставі рахунку-фактури, наданого виконавцем.

Відповідно до п. 5.3. Договору, винагорода, зазначена у п. 5.2. Договору, підлягає індексації на індекс інфляції без наростаючого коефіцієнту. Виконавець самостійно індексує винагороду на офіційно опублікований індекс інфляції за попередній місяць та зазначає суму винагороди з урахуванням індексації у рахунку-фактурі, який направляється замовнику для перевірки нарахувань та оплати. При цьому, сума винагороди у будь-якому разі не може бути меншою ніж, яка зазначена у п.5.2. Договору.

Згідно п. 7.2. Договору, у випадку прострочення виплати винагороди замовник (відповідач) сплачує виконавцю (позивачу) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочення, від простроченої суми. Також, у даному пункті Договору було зазначено про те, що сторони дійшли згоди, що ніякі другі штрафні санкції, крім пені, до замовника не застосовуються.

Пунктом 7.3. Договору було передбачено, що сплата штрафних санкцій не звільняє сторони від обов'язку виконати свої зобов'язання по договору у повному обсязі.

Судом встановлено, що між сторонами були складені наступні акти здачі-приймання виконаних робіт за Договором:

- від 16.12.2015 р. на суму 20000,00 грн. (за 1/2 листопада - 1/2 грудня 2015 р.);

- від 16.01.2016 р. на суму 20000,00 грн. (за 1/2 грудня 2015 р. - 1/2 січня 2016 р.);

- від 31.01.2016 р. на суму 10000,00 грн. (за 1/2 січня 2016 р.);

- від 29.02.2016 р. на суму 20000,00 грн. (за лютий 2016 р.);

- від 29.03.2016 р. на суму 20000,00 грн. (за березень 2016 р.);

- від 29.04.2016 р. на суму 20000,00 грн. (за квітень 2016 р.);

- від 29.05.2016 р. на суму 20000,00 грн. (за травень 2016 р.);

- від 30.06.2016 р. на суму 20000,00 грн. (за червень 2016 р.);

- від 31.07.2016 р. на суму 20000,00 грн. (за липень 2016 р.);

- від 31.08.2016 р. на суму 20000,00 грн. (за серпень 2016 р.);

- від 30.09.2016 р. на суму 20000,00 грн. (за вересень 2016 р.);

- від 31.10.2016 р. на суму 20000,00 грн. (за жовтень 2016 р.);

- від 30.11.2016 р. на суму 20000,00 грн. (за листопад 2016 р.);

- від 31.12.2016 р. на суму 20000,00 грн. (за грудень 2016 р.);

- від 31.01.2017 р. на суму 20000,00 грн. (за січень 2017 р.);

- від 28.02.2017 р. на суму 20000,00 грн. (за лютий 2017 р.);

- від 31.03.2017 р. на суму 20000,00 грн. (за березень 2017 р.).

Пунктом 4 кожного акту здачі-приймання виконаних робіт, а також п.п. 1.2. та 5.2. Договору було передбачено, що акт є підставою для взаєморозрахунків між сторонами та є невід'ємною частиною Договору.

Також, 24 травня 2016 р. між сторонами була укладена Додаткова угода до Договору та складено акт здачі-приймання виконаних робіт за Договором на суму 20000,00 грн.

У п.4 акту здачі-приймання виконаних робіт від 24.05.2016 р. було зазначено, що він є підставою для взаєморозрахунків між сторонами та є невід'ємною частиною Додаткової угоди від 24.05.2016 р. та Договору про надання послуг від 16.11.2015 р.

Згідно вищевказаних актів здачі-приймання виконаних робіт вбачається, що позивач відповідно до умов Договору свої зобов'язання виконав в повному обсязі.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що відповідач умов Договору не додержувався, грошові кошти за надані послуги сплачував не у відповідності з умовами Договору, про що свідчить банківська виписка по рахунку позивача за період з 01.11.2015 р. до 13.04.2017 р.

Так, загальна сума заборгованості відповідача за Договором становить 90000,00 грн., з яких:

грудень 2016 року - 20000,00 грн.;

січень 2017 року - 20000,00 грн.;

лютий 2017 року - 20000,00 грн.;

березень 2017 року - 20000,00 грн.;

часткова заборгованість за Додатковою угодою - 10000,00 грн.

Щодо акту звіряння взаємних розрахунків за період 01.11.2015 р. - 10.04.2017 р., складеного між сторонами, суд зазначає, що даний акт не може бути прийнятий судом в якості належного доказу в підтвердження розміру заборгованості відповідача, оскільки відповідно до приписів чинного законодавства акт звірки - є документом, за яким підприємства звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами (договором, розрахунками, тощо). Відповідно, акт звірки не може використовуватись як письмова форма визнання боргу. Первинні документи повинні містити дату здійснення господарської операції, суму платежу або суму на яку проведено залік, інші реквізити. Саме такі первинні документи, а не складені на їх підставі акти звірки взаємних розрахунків, виступають належними доказами у підтвердження проведення тієї чи іншої господарської операції, здійснення тих чи інших дій, виконання цивільних прав та обов'язків.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України в постанові від 14.04.2014 р. по справі № 908/3427/13.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

З огляду на вищевикладене суд вважає, що сума заборгованості за Договором № б/н про надання послуг від 16 листопада 2015 року за період з грудня місяця 2016 року по березень місяць 2017 року у розмірі 80000,00 грн. та заборгованість за Додатковою угодою від 24 травня 2016 року до Договору № б/н про надання послуг від 16.11.2015 року за надані послуги за 24 травня 2016 року у розмірі 10000,00 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин позовні вимоги позивача про стягнення 3% річних від простроченої суми внаслідок не виконання грошового зобов'язання за Договором № б/н про надання послуг від 16 листопада 2015 року та Додатковою угодою від 24 травня 2016 року до Договору № б/н про надання послуг від 16.11.2015 року, за період з 01.02.2016 року по 17.07.2017 року у розмірі 2121,17 грн., та інфляційних витрат від простроченої суми внаслідок не виконання грошового зобов'язання за Договором № б/н про надання послуг від 16 листопада 2015 року та Додатковою угодою від 24 травня 2016 року до Договору № б/н про надання послуг від 16.11.2015 року за період з травня місяця 2016 року по липень 2017 року у розмірі 5908,10 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, суд зазначає, що твердження відповідача про неможливість нарахування відповідачу 3% річних та інфляційних витрат з посиланням на п. 7.2. Договору підлягають відхиленню у зв'язку з наступним.

Так, ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, проценти та інфляційні, передбачені ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, а спеціальним видом цивільно-правової відповідальності.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України в Постанові від 17 жовтня 2011 р. у справі 6-42цс11, Постанові від 6 червня 2012 р. у справі № 6-49цс12, Постанові від 24 жовтня 2011 р. у справі №6-38цс11.

Крім того, суд зазначає, що посилання відповідача на те, що всі інфляційні витрати, які були нараховані позивачем впродовж дії Договору, були сплачені відповідачем в повному обсязі, не можуть бути прийняти судом до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем позивачу інфляційних витрат, які були нараховані на загальну суму заборгованості відповідача за Договором у розмірі 90000,00 грн., з яких: грудень 2016 року - 20000,00 грн.; січень 2017 року - 20000,00 грн.; лютий 2017 року - 20000,00 грн.; березень 2017 року - 20000,00 грн.; часткова заборгованість за Додатковою угодою від 24.05.2016 р. - 10000,00 грн.

Щодо стягнення пені у розмірі 12351,50 грн. за період з лютого місяця 2016 року по липень місяць 2017 року суд зазначає наступне.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п.2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобов'язання» ).

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

У п. 2.10. Постанови Пленуму від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобов'язання» Вищим господарським судом України було зазначено, що до вимог про стягнення неустойки застосовується спеціальна позовна давність в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог позивач просить суд стягнути пеню згідно розрахунку станом на 17.07.2017 р., суд приходить до висновку, що позивач міг заявляти позовну вимогу про стягнення пені з 17.07.2016 р. по 17.07.2017 р.

За таких обставин господарським судом була перерахована сума пені за період з 17.07.2016 р. по 17.07.2017 р. та встановлено, що її розмір становить 14733,74 грн.

27 лютого 2017 року відповідачем було перераховано позивачу 6720,00 грн. за Договором (номер документа - 181745584, призначення платежу - сплата послуг за листопад 2016 згідно дог. №Б/Н від 16.11.2015 р. без ПДВ).

Враховуючи те, що з матеріалів справи вбачається, що відповідачем послуги за Договором за листопад 2016 р. були сплачені позивачу раніше, а за період з 17.07.2016 р. по 27.02.2017 р. з відповідача підлягає стягненню пеня, господарський суд дійшов висновку, що сплачена відповідачем сума у розмірі 6720,00 грн. підлягає зарахуванню в рахунок погашення пені у відповідності до черговості погашення зобов'язань передбаченою ст. 534 ЦК України. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача пеня у розмірі 8013,74 грн. (14733,74 грн.-6720,00 грн.=8013,74 грн.).

За таких обставин позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором № б/н про надання послуг від 16 листопада 2015 року за період з грудня 2016 року по березень 2017 року у розмірі 80000,00 грн.; заборгованості за Додатковою угодою від 24 травня 2016 року до Договору № б/н про надання послуг від 16.11.2015 року за надані послуги за 24 травня 2016 року у розмірі 10000,00 грн.; пені внаслідок не виконання грошового зобов'язання за Договором № б/н про надання послуг від 16 листопада 2015 року та Додатковою угодою від 24 травня 2016 року до Договору № б/н про надання послуг від 16.11.2015 року, за надані послуги за період з 17.07.2016 р. по 17.07.2017 р. у розмірі 8013,74 грн.; 3% річних від простроченої суми внаслідок не виконання грошового зобов'язання за Договором № б/н про надання послуг від 16 листопада 2015 року та Додатковою угодою від 24 травня 2016 року до Договору № б/н про надання послуг від 16.11.2015 року, за період з 01.02.2016 року по 17.07.2017 року у розмірі 2121,17 грн.; інфляційних втрат від простроченої суми внаслідок не виконання грошового зобов'язання за Договором № б/н про надання послуг від 16 листопада 2015 року та Додатковою угодою від 24 травня 2016 року до Договору № б/н про надання послуг від 16.11.2015 року за період з травня місяця 2016 року по липень 2017 року у розмірі 5908,10 грн.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ст. 49 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо у спорі про відшкодування збитків, завданих господарському товариству його посадовою особою, судові витрати за правилами цієї статті мають бути стягнуті на користь товариства, то вони стягуються на користь учасників (акціонерів) такого товариства, зазначених у частині восьмій статті 28 цього Кодексу, у тій частині, в якій вони понесені цими учасниками (акціонерами). Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позов підлягає частковому задоволенню, господарський суд на підставі ст. 49 ГПК України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору за подання позову до суду у пропорційному розмірі задоволених позовних вимог, яка становить 1590,65 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 530, 534, 549, 611, 625, 628, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська роздрібна компанія" (61038, м. Харків, проспект Льва Ландау, буд. 182, ідентифікаційний код 39783459) на користь Приватного підприємства "Віктореал" (61052, м. Харків, вул. Благовіщенська, буд. 38-Ж, ідентифікаційний код 31555242) заборгованість за Договором № б/н про надання послуг від 16 листопада 2015 року за період з грудня 2016 року по березень 2017 року у розмірі 80000,00 грн.; заборгованість за Додатковою угодою від 24 травня 2016 року до Договору № б/н про надання послуг від 16.11.2015 року за надані послуги за 24 травня 2016 року у розмірі 10000,00 грн.; пеню у розмірі 8013,74 грн.; 3% річних у розмірі 2121,17 грн.; інфляційні втрати у розмірі 5908,10 грн. та судові витрати зі сплати судового у розмірі 1590,65 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині заявленого позову - відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 24.07.2017 р.

Суддя ОСОБА_3