Постанова

від 23.05.2007 по справі 8/3-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

23 травня 2007 р.                                                                                  

№ 8/3-06 

Вищий

господарський суд України у складі колегії 

суддів:

Божок В.С.- головуючого,

Костенко Т.Ф. Коробенко Г.П.

розглянувши матеріали касаційної

скарги

Товариства з обмеженою

відповідальністю "Погребищенський райсількомунгосп"

на постанову

Житомирського апеляційного

господарського суду від 20.02.2007

у справі

господарського суду Вінницької

області

за позовом

Суб'єкта підприємницької

діяльності ОСОБА_1

до

Товариства з обмеженою

відповідальністю "Погребищенський райсількомунгосп"

Третя особа, яка не заявляє

самостійних вимог на предмет спорт

Товариства з обмеженою

відповідальністю "Науково- виробнича фірма "Олма"

про

стягнення 34481,64 грн.

в судовому засіданні взяли участь

представники:

від позивача:

ОСОБА_2-дов.НОМЕР_1

від відповідача:

не з'явилися

від третьої особи:

не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 05.01.2006

господарського суду Вінницької області позовні вимоги задоволено частково.

Стягнено з ТОВ

"Погребищинський райсількомунгосп" на користь СПД -ОСОБА_1 - 185987

грн. 94 коп. боргу, 167 грн. 38 коп. - збитків від інфляції гривні, 97 грн. 92

коп. - 3% річних, 188 грн.63 коп. в рахунок повернення державного мита та 64

грн. 55 коп. - вартості сплачених інфляційних послуг.

Позов про стягнення 15402 грн. 06

коп. боргу залишено без розгляду.

В позові про стягнення 138 грн. 62

коп. - збитків від інфляції гривні та 77грн. 72 коп. - 3% річних відмовлено.

Постановою від 20.02.2007

Житомирського апеляційного господарського суду рішення від 05.01.2006

господарського суду Вінницької області 

скасовано в частині залишення позову без розгляду та змінено в частині

сум, щодо яких відмовлено у позові, сум, що підлягають до стягнення та розміру

судових витрат, з прийняттям нового рішення в цій частині.

Викладено резолютивну частину

рішення в наступній редакції: "Позов задоволено частково". Стягнено з

ТОВ "Погребищинський райсількомунгосп" на корись СПД - ОСОБА_1 -

21886,02 грн. боргу, 285,30грн. - інфляційних, 113,06 грн. - 3 % річних, 222,

84 - грн. витрат по сплаті державного мита та 76 грн. 26 коп. - витрат на

інформаційно - технічне забезпечення.

В

решті позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що

відповідно до п.1 ст. 193 Господарського процесуального кодексу України та ст.

523 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним

чином відповідно до умов договору та вимог закону - відповідно до звичаїв

ділового обороту.

Крім того, ст. 625 Цивільного

кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового

зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з

урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3

% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений

договором або законом.

Не погоджуючись з судовими

рішеннями ТОВ "Погребищенський райсількомунгосп" звернулося до Вищого

господарського суду України з касаційною скаргою і просить її скасувати,

посилаючись на те, що судами порушені норми матеріального та процесуального

права, зокрема, ст.ст. 34,36 Господарського процесуального кодексу України, ст.

9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність",

ст.ст. 509, 512, 514, 625 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів, приймаючи до уваги

межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі

фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального

права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним в

задоволенні касаційної скарги відмовити.

Господарським судом встановлено, що

ТОВ "Погребищинський райсількомунгосп", через ОСОБА_3 за

довіреностями НОМЕР_2 та НОМЕР_3 отримано від підприємця ОСОБА_1 за накладними:

НОМЕР_4 матеріалів на суму 6300,00 грн., НОМЕР_5 запчастин на суму 2700,00 грн.

Статтею 1 Закону України "Про

бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що первинний

документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та

підтверджує її здійснення.

У відповідності до ст.9 цього

Закону первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях

і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і

місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та

обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади

осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення,

а також особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу,

яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідальність за

несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку

та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та

підписали ці документи.

Посилання       ТОВ        "Погребищинський       райсількомунгосп"       на невідповідність вказаної дати при

оформленні накладної НОМЕР_5, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки це

було предметом дослідження при розгляді справи господарськими судами попередніх

інстанцій.

Господарські суди дійшли висновку,

що за недоліки в оформленні первинних документів не є підставою для того, щоб

вважати первинні документи -довіреності НОМЕР_6, НОМЕР_7 та накладні НОМЕР_8 та

НОМЕР_9 - неналежними доказами.

Господарські суди також врахували,

що факт отримання цінностей відповідачем - ним не заперечується, а також,

підтверджується наявністю відтисків печатки ТОВ "Погребищенський райсількомунгосп"

на вищезазначених накладних НОМЕР_4, НОМЕР_5 та підписами уповноваженої

відповідачем на одержання цінностей особи. Відповідачем не доведено факту

вибуття печатки з його володіння.

Докази здійснення оплати отриманих

цінностей за накладними НОМЕР_8   від

07.08.2003 та НОМЕР_5 від 04.09.2003 в матеріалах справи відсутні.

18.08.2005 підприємець ОСОБА_1 та

ТОВ "НВФ "Олма" уклали договір про відступлення права вимоги, за

яким підприємець ОСОБА_1 набув від первісного кредитора - ТОВ "НВФ

"Олма" право вимоги оплати будівельних матеріалів і запчастин на

загальну суму 25000,00 грн., які були отримані боржником - ТОВ

"Погребищанський райсількомунгосп" за довіреністю НОМЕР_10 через

ОСОБА_4 Пунктом 1.3. даного договору передбачено, що до нового кредитора

переходить також право на стягнення штрафних санкцій за порушення зобов'язання

боржником.

Господарським судом також

встановлено, що на підставі виданої відповідачем довіреності серії НОМЕР_2 на

ім'я ОСОБА_4 на отримання від ТОВ "Олма" цінностей (будівельних матеріалів

та запчастин), відповідачем отримані матеріальні цінності на суму 12473 грн. 58

коп. Докази оплати в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.197 Цивільного

кодексу УРСР (чинного на момент укладення контракту від 08.05.2003) уступка

вимоги кредитором іншій особі допускається, якщо вона не суперечить закону чи

договору.

У відповідності до ч. З ст.512 та

ч.1 ст. 5НОМЕР_5Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні не може

бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Заміна кредитора у

зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено

договором або законом.

Проте, пунктом 9.4. контракту

НОМЕР_11, сторони погодили, що передача   

прав    та    обов'язків    за  

даним    контрактом    третім   

особам допускається тільки за письмовою згодою сторін, однак,

попереднього      погодження     відповідачем      на    

укладення     договору

відступлення права вимоги від 18.08.2005 не було.

Тому, суд апеляційної інстанції

дійшов висновку, що позивач набув права вимоги за договором уступки вимоги лише

щодо заборгованості боржника, що утворилась від неоплати відповідачем

цінностей, що були одержані останнім не за контрактом НОМЕР_11.

Господарський суд встановив, що між

сторонами відбулись інші угоди, які за своє правовою природою є договорами

купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного

кодексу України, за договором купівлі-продажу 

одна  сторона (продавець) передає

або зобов'язується  передати майно

(товар)  у    

власність  другій  стороні  

(покупцеві),   а  покупець  

приймає  або зобов'язується

прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.193 Господарського

процесуального кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином

відповідно до умов договору та вимог закону - відповідно до звичаїв ділового

обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від

зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не

встановлено договором або законом.

Згідно вимог ст. 625 Цивільного

кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на

вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого

індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої

суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом апеляційної інстанції

встановлено, що 19.08.2005 директор ТОВ "НВФ "Олма" повідомив

боржника про відступлення права вимоги заборгованості перед ним новому

кредитору - підприємцю ОСОБА_1

23.08.2005 підприємець ОСОБА_1

звернувся до ТОВ "Погребищанський райсількомунгосп" з листом-вимогою

про перерахування заборгованості в семиденний строк з дня отримання вимоги, яку

відповідач залишив без відповіді та задоволення.

У відповідності до ч.2 ст.530

Цивільного України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не

встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право

вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий

обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок

негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зважаючи на викладене, колегія

суддів вважає, що судом апеляційної інстанції дана правильна юридична оцінка

обставинам справи, тому постанова суду відповідає чинному законодавству України

та обставинам справи і підстав для її скасування немає.

На підставі викладеного, керуючись

ст. 1115, п.1 ст. 1119, ст.11111 Господарського

процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

В

задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову від 20.02.2007

Житомирського апеляційного господарського суду зі справи 8/3-06 залишити без

змін.

Головуючий                                                

В.С. Божок

Судді                                                                        Т.Ф.Костенко

Г.П.Коробенко