Рішення

від 01.08.2006 по справі 7/109-77

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/109-77

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ

ОБЛАСТІ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ       

                                                          РІШЕННЯ  

Від  "01" серпня 2006 р.                                                        по справі  № 7/109-77

За позовом Державна станція захисту рослин Волинської області, м. Луцьк

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства "Родючість", м. Ковель

про усунення перешкод в користуванні майном.

Суддя          Шум М.С.

За участю представників сторін:

від позивача: Єфремов В.П., начальник, Смусь В.Л., представник (довіреність №10-04 від 26.01.2006р.)

від відповідача: не з'явився

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представникам позивача було роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні учасникам судового процесу на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України було роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки. Заяв та клопотань від останніх на розгляд господарського суду не поступило.

З метою подання додаткових доказів, в судовому засіданні 31.07.2006р. було оголошено перерву до 01.08.2006р. до 11 год. 45 хв.

Суть спору: позивач – Державна станція захисту рослин Волинської області звернулася в господарський суд із позовом про зобов'язання ВАТ "Родючість" усунути перешкоди в користуванні майном та про припинення користування товариства адмінбудинком (А-2) площею 240,1 м2, гаражем з котельнею (Б-1), площею 146,0 м2, що знаходяться за адресою: м. Ковель, вул. Грушевського, 98-а.

В судовому засіданні 31.07.2006р. позивачем подане клопотання про зміну позовних вимог, та згідно якого просить суд зобов'язати ВАТ "Родючість" усунути перешкоди в користуванні майном шляхом виселення із займаних приміщень, що знаходяться за адресою: м. Ковель, вул. Грушевського, 98-а.

Пред'явлений позов в повному обсязі було підтримано представниками позивача і в судовому засіданні.

Відповідач у відзиві на позовну заяву пред'явлені позовні вимоги заперечив, мотивую тим, що товариство "Родючість" в процесі приватизації придбало майно у держави в особі Волинського регіонального відділення Фонду державного майна України, а тому враховуючи вимоги ст. 388 Цивільного кодексу України Державна станція захисту рослин Волинської області не має права витребувати майно у добросовісного набувача.

Відповідачем також зазначається, що майно належить Міністерству агрополітики України, а тому Державна станція захисту рослин Волинської області не є власником спірного майна та не є користувачем останнього.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, доводи та заперечення представників сторін, господарський суд, - ВСТАНОВИВ: Виконавчий комітет Ковельської міської ради рішенням №236 від19.06.2003р. "Про оформлення власності на житлові будинки, кооперативні квартири, гаражі, установи" оформив право власності за Волинською обласною станцією захисту рослин на адмінбудинок А-2 пл. 240,1 кв.м., гараж з котельнею Б-1 пл. 146,0 кв.м. по вул. Грушевського, 98-А.

Рішенням №325 від 21.08.2003р. "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету міської ради від 12.09.2002р. №455 та від 19.06.2003р. №236" виконавчий комітет Ковельської міської ради вніс зміни до рішення №236 від 19.06.2003р. шляхом викладення п. 18 в такій редакції – "Оформити право власності за Міністерством агрорної політики України на адмінбудинок А-2 пл. 240,1 кв.м., гараж з котельнею Б-1 пл. 146,0 кв.м. по вул. Грушевського,            98-А".

Дані рішення були предметом спору у справі №02/82-11. Господарський суд Волинської області рішенням від 27.01.2005р. у справі 02/82-11 підтвердив законність рішень виконавчого комітету міської ради № 236 від 19.06.2003р. та № 325 від 21.08.2003р. та правомірність реєстрації права власності на спірні об'єкти по вул. Грушевського, 98-а, в м. Ковелі за Міністерством аграрної політики України, оскільки при проведенні реєстрації виконком виходив із тих правовстановлюючих документів, що підтверджували право державної власності на згадані об'єкти. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.04.2006р. рішення від 27.01.2005р. у справі №02/82-11 залишено без змін.

Рішенням від 07.11.2005р. у справі 7/76-91 господарський суд Волинської області визнав недійсними:

- наказ Волинського обласного виробничого об'єднання "Сільгоспхімія" № 88 від 22.10.1987р.;

- акт оцінки майна Ковельського районного виробничого підприємств по підвищенню родючості ґрунтів "Родючість" від 14.02.1994р., затверджений начальником Фонду державного майна України по Волинській області 18.02.1994р.

- перелік нерухомого майна, що передається у власність відкритого акціонерного товариства на підставі наказу Фонду державного майна України по Волинській області від 29.03.1994 року № 47 та є його додатком, в частині включення до переліку майна, що підлягає приватизації, адміністративного корпусу площею 233 кв.м. та гаражу на два бокси площею 84 кв.м.,  що знаходяться у місті Ковелі по вул. Грушевського, 98-а.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.02.2006р. рішення від 07.11.2005р. у справі №7/76-91 залишено без змін.

Таким чином судовими актами встановлено, що Регіональне відділення Фонду державного майна по Волинській області здійснювало приватизацію ВАТ "Родючість" відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" від 15.12.1992р. №8-92 і ст. 12 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств". При визначені Переліку нерухомого майна, що передавалось у власність ВАТ "Родючість" регіональним відділенням було помилково включено до Переліку адмінкорпус площею 233 кв.м. та гараж на два бокси площею 84 кв.м. Регіональним відділенням на виконання припису прокуратури Волинської області №07/1-41 3вих. 00 було уточнено Перелік майна, що передається у власність ВАТ "Родючість", згідно з яким адмінкорпус та гараж на два бокси були виключені з Переліку.

Крім цього, судовими актами встановлено також і те, що фактичної передачі майна на підставі наказу ВОВО "Сільгоспхімія" №88 від 22.10.1987р. не відбулося, з балансу майно не знімалося і надалі залишалося державною власністю, якою користувалася Волинська обласна станція захисту рослин.

Відповідно до вимог ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень, ухвал суду. Обов'язковість виконання рішень, ухвал, постанов господарського суду віднесено також до принципів організації і діяльності названого суду. Статтею 115 Господарського процесуального Кодексу України визначено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, які набрали законної сили є обов'язковими на всій території України та невиконання вимог яких тягне за собою відповідальність, передбачену чинним законодавством. Відповідно до ст.ст. 4, 5 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

У відповідності до ст.ст. 48, 49 Закону України "Про власність", право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності. Україна законодавчо забезпечує громадянам, організаціям та іншим власникам рівні умови захисту права власності. Власник може вимагати усунень будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків. Захист права власності здійснюється судовими органами у встановленому законодавством порядку. Положення щодо захисту права власності поширюються також на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на праві повного господарського відання, оперативного управління, довічного успадковуваного володіння або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором. Ця особа має право на захист свого володіння також від власника. Володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом чи арбітражним (господарським) судом.

В силу статей 55, 56 Закону України "Про власність", власник не може бути позбавлений права на своє майно, крім випадків, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України.

Таким чином, об'єкти нерухомості - адмінбудинок (А-2) площею 240,1 м2 та гараж з котельнею (Б-1), площею 146,0 м2, що знаходяться за адресою: м. Ковель, вул. Грушевського, 98-а належать на праві власності Міністерству аграрної політики України. Даного факту відповідач не заперечує.

Відповідно до вимог ст.ст. 387 та 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, а також витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про підставність пред'явлених до ВАТ "Родючість" позовних вимог та необхідність задоволення останніх.

Судом не береться до уваги твердження відповідача щодо неналежного позивача, оскільки п. 5 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права державної власності" №02-5/225 від 02.04.1994р. встановлено, що позивачем за позовом щодо повернення свого майна з чужого незаконного володіння (віндикація) або від добросовісного набувача може бути як власник державного майна, так і юридична особа, яка володіє майном на праві повного господарського відання або оперативного управління (пункт 5 статті 48 Закону України "Про власність").

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати, які поніс позивач пов'язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи господарським судом (сплата державного мита та оплата інформаційно-технічного забезпечення судового процесу), підлягають відшкодуванню у відповідності із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 316, 317, 321, 386-388, 391 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 55, 56 Закону України "Про власність", ст.ст. 35, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Виселити відкрите акціонерне товариство "Родючість" із займаних останнім приміщеннях – адмінбудинку (А-2) площею 240,1 м2 та гаража з котельнею (Б-1), площею 146,0 м2, що знаходяться за адресою: м. Ковель, вул. Грушевського, 98-а.

3. Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Родючість" (м. Ковель, вул. Грушевського, 98-а, код ЄДРПОУ 05487739) на користь Державної станції захисту рослин Волинської області (м. Луцьк, вул. Ковельська, 179, код ЄДРПОУ 00692653) 85 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Суддя                                                  М.С. Шум