Ухвала

від 21.07.2017 по справі 308/5177/17

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

308/5177/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.07.2017 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Дергачової Н.В., при секретарі судового засідання Меркуловій Ю.П., розглянувши заяву позивача - ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі № 308/5177/17 за позовом ОСОБА_1 до першого відповідача - ОСОБА_2, другого відповідача - Ужгородської міської ради та третього відповідача - Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, треті особи які не заявляють майнових вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання рішень Ужгородської міської ради протиправними, визнання недійсним та скасування права власності на земельні ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду із позовною заявою до першого відповідача - ОСОБА_2, другого відповідача - Ужгородської міської ради та третього відповідача - Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, треті особи які не заявляють майнових вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання рішень Ужгородської міської ради протиправними, за якою просить суд:

- визнати протиправним та скасувати п. 1.14 рішення Ужгородської міської ради від 29.11.2016 року VIII сесія VII скликання (3-є пленарне засідання) №478 Про затвердження та відмову у затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, що знаходяться по вул. Українській, 2/1 "а" у м. Ужгород: кадастровий номер 2110100000:58:001:0187 площею 0,0010 га та кадастровий номер 2110100000:58:001:0188 площею 0,0076 га та передачу у власність ОСОБА_2;

- визнати протиправним та скасувати п. 2.8 рішення Ужгородської міської ради від 21.04.2016 року II сесія VII скликання №182 Про надання та відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в частині надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки з подальшою передачею їх у власність ОСОБА_2, а саме:?земельної ділянки площею 0,0086 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул. Українській, 2/1 а ;

-визнати недійною та скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно зареєстроване за ОСОБА_2, що знаходиться в м. Ужгород по вул. Українська, 2/1 "а", а саме земельну ділянку, кадастровий номер 2110100000:58:001:0187 площею 0,0010 га;

- визнати недійною та скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно зареєстроване за ОСОБА_2, що знаходиться в м. Ужгород по вул. Українська, 2/1 "а", а саме земельну ділянку, кадастровий номер 2110100000:58:001:0188 площею 0,0076 га.

За ухвалою від 05.07.2017 року судом було відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Позивачем подана до суду заява про забезпечення позову, за якою вона просить суд: накласти арешт на земельну ділянку, кадастровий номер 2110100000:58:001:0188 площею 0,0076 га. та земельну ділянку, кадастровий номер 2110100000:58:001:0187 площею 0,0010 га, що знаходяться за адресою в м. Ужгород по вул. Українська, 2/1 "а", що передані у власність ОСОБА_2 (ІПН: НОМЕР_1, адреса 88000, м. Ужгород, вул. Українська, 2/1 а ) згідно рішення Ужгородської міської ради.

В обґрунтування заяви заявник позивач зазначила наступне.

Землекористувачі земельної ділянки загального двору у м. Ужгород по вул. Українська, 2 - не надавали згоду на передачу у власність земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:58:001:0187 площею 0,0010 га. та кадастровий номер 2110100000:58:001:0188 площею 0,0076 га., відповідно не погоджували межі земельної ділянки ОСОБА_2.

Не вжиття заходів забезпечення позову може призвести до невиконання майбутнього рішення суду. Існує ймовірність продажу квартири з земельними ділянками.

Розглянувши подану позивачем заяву та матеріали справи суд дійшов до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та Єдиного державного реєстру судових рішень, за ухвалою від 22.04.2015 року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ було касаційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_8 в особі її представника ОСОБА_9 задоволено частково; рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатськоїх області від 20 серпня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 11 липня 2014 року скасоване, а справу за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Ужгородської міської ради, третя особа комунальне підприємство Бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода , про визнання права на самочинно збудоване майно передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому касаційною інстанцією було зазначено, що згідно зі схемою земельної ділянки, на якій розташовано будинок № 2 по вул. Українській у м. Ужгороді, та плану поверхів будівлі, вбачається, що самовільна прибудова розташована на землі загального користування власників квартир, така прибудова значиться під літ А-3 і складається з приміщення № 4 - коридору площею 3,0 кв. м. та приміщення № 5 - ванної кімнати площею 3,6 кв. м.

Ухвалюючи рішення та задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що проведене самочинне будівництво не порушує прав інших осіб, а відтак за позивачем може бути визнано право власності на спірну прибудову.

Проте погодитися з такими висновками судів не можна.

Суду першої так і апеляційної інстанцій, не з'ясували, чи звертався позивач до відповідного органу з питання визнання за ним права власності на самочинне будівництво й чи вирішувалося таке питання у визначеному законом порядку, не перевірили, чи є спірна прибудова приналежністю до основної речі, а саме квартири АДРЕСА_1, чи вона є основною спорудою, з урахуванням чого, не визначилися з тим, у який спосіб і ким повинно здійснюватися узаконення такого об'єкту нерухомості, унаслідок чого в достатньому обсязі не визначилися з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню до них, що призвело до поверхневого вирішення справи.

Крім того, зазначаючи про непорушення прав інших осіб самочинним будівництвом, суди не звернули уваги на заперечення власників інших квартир будинку № 2 по вул. Українській у м. Ужгороді щодо здійснення позивачем самочинного будівництва, тим самим не дотримавши положень ст. 391 ЦК України, та не перевірили строк дії відповідних дозволів на здійснення ОСОБА_2 вказаного будівництва.

За ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21.07.2016 року позовну заяву ОСОБА_2 до виконавчого комітету Ужгородської міської ради, третя особа, - комунальне підприємство Бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода про визнання права на самочинно збудоване майно було залишено без розгляду.

Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підтверджується, що земельні ділянки із кадастровими номерами 2110100000:58:001:0187 та 2110100000:58:001:0188, які є предметом спору у цій справі, на праві приватної власності належать ОСОБА_2.

Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Як зазначено у п. 4 постанови пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого клопотання, оскільки спір у цій справі ще не вирішений судом, зазначені земельні ділянки перебувають у власності відповідача та він не обмежений у їх розпорядженні, відчуження цих земельних ділянок може у подальшому унеможливити виконання рішення суду, тому заяву позивача слід задовольнити.

Керуючись ст.ст. 151, 152, 153, 210, 293 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити.

Накласти арешт на накласти арешт на земельну ділянку, кадастровий номер 2110100000:58:001:0188 площею 0,0076 га. та земельну ділянку, кадастровий номер 2110100000:58:001:0187 площею 0,0010 га, що знаходяться за адресою в м. Ужгород по вул. Українська, 2/1 "а", та перебувають у власності ОСОБА_2 (ІПН: НОМЕР_1, адреса 88000, м. Ужгород, вул. Українська, 2/1 а ).

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Н.В. Дергачова