Постанова

від 16.06.2017 по справі 804/3388/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2017 р. Справа № 804/3388/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретарі судового засіданняОСОБА_2 за участю сторін: представник позивача представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Индустриальные технологии" до Державної податкової інспекції у Соборному районі м. Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 11.11.2016 р. № НОМЕР_1

ВСТАНОВИВ:

29 травня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Индустриальные технологии (далі - ТОВ Индустриальные технологии , позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Соборному районі м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - ДПІ у Соборному районі м.Дніпра, відповідач), в якому просить суд: скасувати податкове повідомлення-рішення №0000101401 від 11 листопада 2016 року (форми Р )

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ДПІ у Соборному районі м.Дніпра була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Индустриальные технологии з питань дотримання вимог податкового законодавства України при документальному підпритвердженні господарських відносин при придбаннітоварів (робіт, послуг) у ТОВ СБС ИНЖИНИРИНГ за період з 01.10.2015 р. по 31.12.2015 р., ТОВ БК Олімпія за період з 01.10.2015 р. по 31.12.2015 р. та подальшої реалізації їх на адресу контаргентів-покупців, їх реальності та повноти відображення в обліку, за результатами якої складено акт перевірки №2825/04-63-14-03/31038495 від 21.09.2016 р., висновки якого про порушення п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податового кредиту в жовтні 2015 року, та заниження суми податку на додану вартість є хибними, не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв'язку з невірним застосуванням норм податкового законодавства, без належного дослідження наданих позивачем до перевірки первинних документів, у зв'язку із чим податкове повідомлення-рішення №0000101401 від 11.11.2016 р. прийняте на підставі даного акту, є протиправним та підлягає скасуванню (том 1, а.с.4-11).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.05.2017 року відкрито провадження у адміністративній справі, та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні (том 1 а.с. 2).

Представник позивача у судовому засіданні 16.06.2017 року позов підтримав та просив задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві, скасувавши податкове повідомлення-рішення №0000101401 від 11.11.2016.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, мотивуючи тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки позивачем порушено вимоги податкового законодаства - завищено податковий кредит за рахунок віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за господарськими операціями, які не направлені на реальне настання правових наслідків.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю Индустриальные технологии зареєстровано 16.08.2000 року виконавчим комітетом Донецької міської ради та з 01.04.2015 року перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Соборному районі м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області; є платником податку на додану вартість.

Основними видами діяльності позивача за КВЕД є: ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення.

Згідно матеріалів справи судом встановлено, що у період з 01.09.2016 року по 14.09.2016 року на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.77 Податкового кодексу України та відповідно до наказу від 31.08.2016 року № 861, ДПІ у Соборному районі м.Дніпра проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Индустриальные технологии з питань дотримання вимог податкового законодавства України при документальному підтвердженні господарських відносин при придбанні товарів (робіт, послуг) у ТОВ СБС ИНЖИНИРИНГ за період з 01.10.2015 р. по 31.12.2015 р., ТОВ БК Олімпія за період з 01.10.2015 р. по 31.12.2015 р. та подальшої реалізації їх на адресу контаргентів-покупців, їх реальності та повноти відображення в обліку, за результатами якої складено акт перевірки №2825/04-63-14-03/31038495 від 21.09.2016 року (том 1 а.с. 14-73).

Перевіркою встановлено порушення: п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за жовтень 2015 року у сумі 88968 грн., та заниження суми податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 224236 грн., а саме:

- завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за жовтень 2015 року у сумі 88968 грн.,

- заниження суми податку на додану вартість за жовтень 2015 року у сумі 135268 грн.,

- заниження суми податку на додану вартість за листопад 2015 року у сумі 7672 грн.,

- заниження суми податку на додану вартість за грудень 2015 року у сумі 81296 грн

На підставі вказаного акта 11.11.2016 р. контролюючим органом прийнято:

- податкове повідомлення-рішення №0000101401 про збільшення ТОВ Индустриальные технологии суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем - 224236 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 112118,00 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржено позивачем в адміністративному порядку, та рішенням Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №1566/10/04-36-10-01-09 від 07.02.2017 року залишено без змін податкове повідомлення-рішення №0000101401 від 11.11.2016 року.

Рішенням Державної фіскальної служби України №8472/6/99-99-11-01-02-25 від 21.04.2017 року залишено без змін податкове повідомлення-рішення №0000101401 від 11.11.2016 року.

Правомірність винесеного ДПІ у Соборному районі м.Дніпра податкового повідомлення-рішення є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Досліджуючи взаємовідносини ТОВ Индустриальные технологии із контрагентами-постачальниками, які мали вплив на формування податкового кредиту, та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, судом встановлено наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, судом встановлено згідно матеріалів справи, що 21.09.2015 року між ТОВ Индустриальные технологии (генпідрядник) та ТОВ БК Олімпія укладено договір підряду №210905, предметом якого є виконання ремонтних робіт силами та засобами субпідрядника на об'єктах погоджених з генпідрядником. Згідно п.1.2 договору геппідрядник зобов'язується забезпечити субпідрядника будівельним майданчиком (том 1 а.с.74-77).

Судом досліджено ліцензію від 21.09.2015 р. №35-Л ТОВ БК Олімпія на ведення господарської діяльності з будівництва обєктів IV і V категорії складності, строком дії з 21.09.2015 р. по 21.09.2018 р.

Виконання договірних зобов'язань підтверджено актами приймання виконаних робіт за жвотень 2015 року №171 від 22.10.2015 р. (роботи з технічного обслуговування - перефутеровки конвертера №3), №170 від 22.10.2015 р. (роботи з технічного обслуговування печі гаражів розморозки, вогнетривкі вироби), №148 від 20.10.2015 р. (футерування горизонтального стенда розігріву), №147 від 20.10.2015 р. (роботи з технічного обслуговування - перефутеровка сталерозливних ковшів), №146 від 20.10.2015 р. (роботи з технічного обслуговування - перефутеровка поміжних ковшів), №145 від 20.10.2015 р. (роботи з технічного обслуговування чавунних ковшів), №140 від 19.10.2015 р. (роботи з технічного обслуговування - футерування чавуновозів), №75 від 12.10.2015 р. (роботи з технічного обслуговування - вапнякової печі), №33 від 06.10.2015 р. (роботи з технічного обслуговування - автонавантажника), №32 (роботи з технічного обслуговування - автонавантажника).

Розрахунок за вказаним договором здійснено у безготівковій формі, що підтверджено платіжними дорученнями, копії яких наявні в матеріалах справи та виписками з банківського рахунку (том 1 а.с.121-124), заборгованість відсутня, що підтверджено актом перевірки.

За фактом виконання робіт ТОВ БК Олімпія виписано на адресу позивача податкові накладні, копії яких містяться в матеріалах справи (том 1 а.с.132-141).

Представником позивача пояснено, що вказаний договір та виконання означених робіт вчинено на виконання договору підряду від 28.03.2015 року №14000226, укладеного між ТОВ Индустриальные технологии (підрядник) та ПАТ Єнакієвський металургійний завод , предметом якого є виконання ремонтних робіт (том 1 а.с.142-152), на виконання договору підряду від 26.03.2014 року №14000218, укладеного між ТОВ Индустриальные технологии (підрядник) та ПАТ Єнакієвський металургійний завод , предметом якого є виконання ремонтних робіт (том 1 а.с.155-165). Згідно п.1.3 вказаних договорів сторони допускають залучення підрядником спеціалізованих підприємств (організацій) для виконання окремих об'ємів робіт.

ТОВ Индустриальные технологии на підтвердження виконання договірних зобовязань за договорами підряду від 28.03.2015 року №14000226 та від 26.03.2014 року №14000218 надано акти приймання виконаних підрядних робіт (том 1 а.с.171-204).

Також у вересні 2015 року ТОВ Индустриальные технологии в рамках договору підряду від 26.03.2014 року №14000218 надані роботи з технічного обслуговування автонавантажниікв, що підтвердженол відповідними актами приймання виконаних підрядних робіт.

Судовим оглядом наданих перелічених первинних документів, що виступили підставою внесення відповідних записів до документів бухгалтерського та податкового обліку, встановлено, що вони в повній мірі відповідають вимогам ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , тобто містять: назву документа (форми); дату та місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Щодо тверджень податкового органу про оформлення актів приймання-передачі виконаних робіт форми КБ-2в та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми КБ-3, суд зазначає, що зазначені типові форми підлягають обов'язковому застосуванні при проведенні взаєморозрахунків за виконані роботи між замовниками та виконавцями робіт з будівництва, що здійснюються за рахунок бюджетних коштів та коштів підприємств, установ і організацій державної власності. По об'єктах, будівництво яких здійснюється за рахунок інших джерел фінансування, типові форми застосовуються відповідно до умов договору підряду.

Разом з тим слід вказати, що окремі недоліки первинних документів, про які йдеться в акті перевірки, не є достатньою підставою для визнання господарських операцій такими, що реально не відбулися.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Порядок оподаткування податком на додану вартість визначений розділом V Податкового кодексу України.

Статтею 198 Податкового кодексу України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України ).

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 200 Податкового кодексу України визначалося, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цьогоКодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

На підставі викладеного, суд робить висновок, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Із наведеного вбачається, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства та як підтверджує сплату податку на додану вартість у складі ціни товару.

Відповідно до змісту пунктів 201.4 та 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

Згідно з пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

На момент проведення операції з позивачем і виписки податкових накладних ТОВ БК Олімпія було зареєстровано як платник податку на додану вартість, а тому мало повне право виписувати позивачу податкові накладні.

Згідно інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини:

- рух активів у процесі здійснення господарської операції.

- установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

- установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Також, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що зазначено в іншому листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11).

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (далі по тексту - Наказ № 88).

Відповідно до п. 1.2 Наказу № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу № 88).

Згідно з п. 2.4 Наказу №88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Із зазначеного слідує, що наслідки господарської операції можуть враховуватися суб'єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі при формуванні витрат та податкового кредиту, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність та Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Із змісту статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність також вбачається, що первинні документи обов'язково мають фіксувати факт здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи зазначене вище, судом під час розгляду справи перевірені обставини на підтвердження факту здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а також обставини на підтвердження факту здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, зокрема шляхом установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

Натомість податковим органом не було належним чином досліджено первинну документацію ТОВ БК Олімпія , а висновки ґрунтуються лише на отриманій інформації з інформаційних баз, а також податкової інформації контрагентів ТОВ БК Олімпія , що в свою чергу не мали взаємовідносин з позивачем у перевіряємому періоді.

Як вже судом зазначалось, окремі недоліки первинних документів, про які йдеться в акті перевірки, не є достатньою підставою для визнання господарських операцій такими, що реально не відбулися, якщо з інших документів вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язання платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Суд зазначає, що чинним законодавством не передбачено залежності виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання та не встановлює обов'язку для підприємства здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

Також, стосовно доводів податкового органу щодо сумнівності факту здійснення контрагентом позивача зобов'язань за укладеним договором, що були зроблені за результатами аналізу інформаційних баз податкового органу, аналізу даних податкової звітності та інформації з зовнішніх джерел, а також твердження щодо відсутності основних фондів, трудових ресурсів, виробничих потужностей, транспортних засобів, сировини та матеріалів, суд зазначає наступне.

Чинним законодавством не передбачено необхідної кількості трудових ресурсів, зареєстрованих власних основних фондів, виробничих потужностей, транспортних засобів, сировини та матеріалів, що була би достатньою для фізичної та технічної можливості виконання умов наведених договорів, що виключає залежність даних умов та реальності виконання договірних зобов'язань.

Таким чином, з огляду на характер викладеного висновку щодо сумнівності факту здійснення контрагентом позивача визначеної діяльності, що містить ознаки припущень, відсутності відповідних доказів з боку відповідача щодо неможливості виконання умов договорів та у відповідності до ст. 62 Конституції України, якою визначено, що судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, дані твердження відповідача судом не приймаються.

В даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій та добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.

Також, з огляду на підтвердження позивачем первинними документами реальності здійснення, описаних в акті перевірки операцій, суд не приймає до уваги посилання податкового органу на наявні відомості із баз даних із зазначенням даних стосовно контрагентів позивача, оскільки вказана обставина не є безумовною підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від знаходження його за юридичною адресою, фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Статтею 4 Податкового кодексу України серед основних засад податкового законодавства України визначено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

У зв'язку із цим презюмується, що дії та рішення платника податків вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника - достовірними.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог до оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких первинних документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, які свідчать про обізнаність платника податків про зазначення його контрагентами недостовірних відомостей.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватися на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування таких обставин.

Проте, під час розгляду справи відповідачем таких доказів суду надано не було.

Наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 року у справі № К-12509/08.

Цей висновок також підтверджується рішенням Європейського суду з прав людини у справах «Інтерсплав проти України» (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Суппорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Суд приходить до однозначного висновку, що позивачем були вчинені всі необхідні дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції. Крім того, позивач не зобов'язаний перевіряти наявність у свого контрагента наміру здійснення господарської діяльності, а також фіктивність створення останнього, оскільки дані питання входять до компетенції інших державних органів. Правочини укладалися з юридичною особою, при наявності всіх необхідних документів, а тому позивач жодним чином не міг і не повинен був передбачити дотримання чи недотримання своїм контрагентом вимог податкового законодавства.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем був повністю доведений факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту у розмірі 224236 грн. за господарськими відносинами з наведеним контрагентом, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції Українита діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами та забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність винесеного рішення.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що документи, які були надані для перевірки, відповідають вимогам чинного законодавства, а відтак в повній мірі підтверджують реальність господарських операцій та право позивача на формування податкового кредиту, відсутності належних доказів правомірності прийнятого відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Индустриальные технологии щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0000101401 від 11.11.2016 року - підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем - ТОВ Индустриальные технологии при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 5045,32 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням № 256 від 25.05.2017 року (том 1 а.с.3).

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 5045,32 грн. підлягає стягненню з Державної податкової інспекції у Соборному районі м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 16 червня 2017 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 21 червня 2017 року, про що повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Индустриальные технологии до Державної податкової інспекції у Соборному районі м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0000101401 від 11.11.2016 року - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Соборному районі м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0000101401 від 11.11.2016 року форми Р .

Стягнути з Державної податкової інспекції у Соборному районі м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39545734) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Индустриальные технологии (код ЄДРПОУ 31038495) документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у розмірі 5045,32 грн. (п'ять тисяч сорок п'ять гривень 32 копійки).

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, в порядку та у строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, та набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 21 червня 2017 року.

Суддя (підпис) ОСОБА_1