Постанова

від 06.05.2020 по справі 804/3388/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 травня 2020 року

Київ

справа №804/3388/17

адміністративне провадження №К/9901/39379/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Соборному районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.06.2017 (суддя - Прудник С.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2017 (головуючий суддя - Олефіренко Н.А., судді: Білак С.В., Шальєва В.А.) у справі № 804/3388/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Индустриальные технологии до Державної податкової інспекції у Соборному районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Индустриальные технологии (далі - ТОВ Индустриальные технологии ) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Соборному районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській (далі - ДПІ у Соборному районі м. Дніпра) від 11.11.2016 №0000101401.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.06.2017, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2017, позов задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ у Соборному районі м. Дніпра оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.06.2017, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2017 та прийняти нове рішення яким відмовити в позові.

В обґрунтування своїх вимог ДПІ у Соборному районі м. Дніпра посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема, статті 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідач зазначає, що позивачем не підтверджено правомірність формування податкового кредиту за оспорюваною господарською операцією з огляду на відсутність у контрагента позивача необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, ненадання належним чином оформлених первинних документів, що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій з отримання ремонтних робіт від спірного постачальника та їх подальше використання в господарській діяльності.

Позивач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ДПІ у Соборному районі м.Дніпра проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Индустриальные технологии з питань дотримання вимог податкового законодавства України при документальному підтвердженні господарських відносин при придбанні товарів (робіт, послуг) у ТОВ СБС ИНЖИНИРИНГ за період з 01.10.2015 по 31.12.2015, ТОВ БК Олімпія за період з 01.10.2015 по 31.12.2015 та подальшої реалізації їх на адресу контаргентів-покупців, їх реальності та повноти відображення в обліку.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 21.09.2016 №2825/04-63-14-03/31038495, в якому відображено висновок про порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за жовтень 2015 року у сумі 88968 грн., та заниження суми податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 224236 грн.,

Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач посилався на податкову інформацію щодо постачальника позивача, де вказано про відсутність в достатній кількості майна, основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для провадження фактичної господарської діяльності та виконання договірних зобов`язань перед контрагентами, що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій.

На підставі названого акту перевірки 11.11.2016 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000101401, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 224236 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 112118,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що операції по придбанню позивачем підрядних робіт у спірного контрагента є реальними, фактично відбулися, у зв`язку з чим прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення є неправомірним.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні витрат, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Судами встановлено, 21.09.2015 між ТОВ Индустриальные технологии (генпідрядник) та ТОВ БК Олімпія (субпідрядник) укладено договір підряду №210905, предметом якого є виконання ремонтних робіт силами та засобами субпідрядника на об`єктах погоджених з генпідрядником. Згідно п.1.2 договору геппідрядник зобовязується забезпечити субпідрядника будівельним майданчиком.

Судами з`ясовано наявність у ТОВ БК Олімпія ліцензії від 21.09.2015 №35-Л на ведення господарської діяльності з будівництва об`єктів IV і V категорії складності, строком дії з 21.09.2015 по 21.09.2018.

На підтвердження виконання цього договору позивачем надано податкові накладні, платіжні доручення, акти приймання виконаних робіт форми КБ-2в за жовтень 2015 року.

Вказаний договір та виконання зазначених робіт вчинено на виконання договору підряду від 28.03.2015 №14000226, укладеного між ТОВ Индустриальные технологии (підрядник) та ПАТ Єнакієвський металургійний завод , предметом якого є виконання ремонтних робіт, та на виконання договору підряду від 26.03.2014 №14000218, укладеного між ТОВ Индустриальные технологии (підрядник) та ПАТ Єнакієвський металургійний завод , предметом якого є виконання ремонтних робіт. Згідно п.1.3 вказаних договорів сторони допускають залучення підрядником спеціалізованих підприємств (організацій) для виконання окремих об`ємів робіт.

ТОВ Индустриальные технологии на підтвердження виконання договірних зобов`язань за договорами підряду від 28.03.2015 №14000226 та від 26.03.2014 №14000218 надано акти приймання виконаних підрядних робіт.

Також у вересні 2015 року ТОВ Индустриальные технологии в рамках договору підряду від 26.03.2014 №14000218 надані роботи з технічного обслуговування автонавантажників, що підтверджено відповідними актами приймання виконаних підрядних робіт.

Оцінивши подані платником докази за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що ці документи оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій.

ДПІ у Соборному районі м. Дніпра, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його постачальників, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ Индустриальные технологии розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Посилання контролюючого органу на податкову інформацію щодо контрагента позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, правомірно не взято до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей тощо.

Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених робіт, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені іншими особами, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цих осіб. Проте, посадовими особами ДПІ у Соборному районі м. Дніпра під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що господарська операція між позивачем та його контрагентом здійснена відповідно до умов чинного законодавства, реальність якої підтверджується первинними документами, що містяться в матеріалах справи, а відтак з протиправністю прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Соборному районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.06.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2017 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду