Ухвала

від 20.07.2017 по справі 820/1370/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2017 р.Справа № 820/1370/17 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: П'янової Я.В. , Зеленського В.В.

за участю секретаря судового засідання: Городової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2017р. по справі № 820/1370/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "А4" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "А4", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в яком із урахування уточнень просить суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Харківській області №0000021402 від 04.01.2017 року;

- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Харківській області №0000011402 від 04.01.2017 року в частині збільшення податку на прибуток приватних підприємств на суму 837028, 00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2017р. було задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "А4" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Харківській області №0000021402 від 04.01.2017року.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Харківській області №0000011402 від 04.01.2017 року в частині збільшення податку на прибуток приватних підприємств на суму 837028, 00 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби в Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "А4 (код ЄДРПОУ 31422739, 61057, м. Харків, вул. Римарська, буд. 3/5, кв. 27) судовий збір у розмірі 31 281,15 грн. (тридцять одна тисяча двісті вісімдесят одна) грн. 15 коп.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2017р. та винести нову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, виклав свій погляд на обставини справи, зазначивши, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, в зв'язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2017р. без змін.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 20.07.2017 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу від 02.11.2016 року №2985 Про надання дозволу на проведення документальної планової виїзної перевірки , направлень на перевірку, виданих Головним управлінням ДФС у Харківській області від 11.11.2016р. №6529, №6530, №6531, №6532, №6533. №6534 та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю А 4 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 30.06.2016 року.

За результатами перевірки відповідачем - Головним управлінням ДФС у Харківській області - складено акт №783/20-40-14-02-07/31422739 від 09.12.2016 року Про результати планової виїзної перевірки ТОВ А 4 код ЄДРПОУ 31422739, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 30.06.2016 року .

На підставі висновків викладених в Акті перевірки ГУ ДФС у Харківській області винесено податкові повідомлення-рішення від 04.01.2017 р. №0000021402, від 04.01.2017 р. №0000011402.

Не погоджуючись з висновками, викладеними в Акті №783/20-40-14-02-07/31422739 від 09.12.2016р. про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ А 4 , позивачем подано до податкового органу заперечення від 27.12.2016 року в порядку передбаченому п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України.

Листом ГУ ДФС в Харківській області щодо розгляду заперечень до акту перевірки заперечення було залишено без розгляду у зв'язку зі спливом строку подання заперечень.

Також, не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем подано до Державної фіскальної служби скаргу на вищевказані податкові повідомлення-рішення в порядку, передбаченому п. 56.2 ст. 56 Податкового кодексу України.

За результатами розгляду скарги рішенням ДФС №5861/6199-99-11-01.01.25 від 23.03.2017 року податкові повідомлення-рішення залишені без змін

Підставою для прийняття податковим органом зазначених податкових повідомлень - рішень стали встановлені в Акті перевірки порушення:

- в порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, п. 3 ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського кодексу України від 16.01.2003 №436-IV, п. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні зі змінами та доповненнями, п. 1.2, п. 2.7 Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 Про затвердження положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку встановлено заниження податку на додану вартість всього у сумі 917220 грн., у т.ч.: за січень 2015 року в сумі 89569 грн., за лютий 2015 року у сумі 113419 грн., за березень 2015 року у сумі 93198 грн., за квітень 2015 року в сумі 130758 грн., за травень 2015 року в сумі 63424 грн., за червень 2015 року в сумі 83227 грн., за липень 2015 року в сумі 51171 грн., за серпень 2015 року в сумі 32576 грн., за вересень 2015 року в сумі 53372 грн., за жовтень 2015 року в сумі 102432 грн., за листопад 2015 року в сумі 68700 грн., за грудень 2015 року в сумі 35375 грн., за рахунок завищення сум податкового кредиту на відповідні суми по взаємовідносинам з ТОВ Деміс канц ;

- в порушення пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI з урахуванням змін та доповнень, Положенням (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318 встановлено заниження податку на прибуток всього в сумі 938885 грн., за рахунок:

- заниження фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності відповідно до національних положень бухгалтерського обліку у рядку 02 Декларації з податку на прибуток за 2015 рік в сумі 4586107 грн. за рахунок неправомірного віднесення до собівартості реалізованих товарів, які придбані у ТОВ Деміс канц по договорам №ДК-0098/13 від 17.01.2013 та №ДК-0083/15 від 02.02.2015 за 2015 рік в сумі 4586107 грн.;

- заниження фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності відповідно до національних положень бухгалтерського обліку у рядку 02 Декларації з податку на прибуток за 2015 рік в сумі 64050 грн. за рахунок неправомірного віднесення до собівартості реалізованих товарів товару (папір Maestro standart А4, 80г/м2), собівартість якого сформована в частині проведення операцій з реалізації товарів ТОВ БРОК АЛК , код 30491068, у липні 2015 року;

- заниження фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності відповідно до національних положень бухгалтерського обліку у рядку 02 Декларації з податку на прибуток за 2015 рік в сумі 540709 грн. за рахунок неправомірного віднесення витрат за 2014 рік в сумі 540709 грн., які не були підтверджені актом попередньої планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 від 07.09.2015 №567/20-30-22-01/31422739,

- не віднесення підприємством до різниць, які збільшують фінансовий результат суму витрат від списання дебіторської заборгованості в сумі 25159 грн. з наступними контрагентами: ПП Ійон-Сервіс (код 35586358) в сумі 3638,63 грн., ТОВ Капітан (код 23752470) в сумі 690 грн., ППНВФ Сатерн (код 32028886) в сумі 2222,50 грн., ПП Сочі-М (код 35587325) в сумі 509,95 грн., ТОВ Титул (код 32867296) в сумі 2615 грн., ТОВ БВТП Еребус (код 35859356) в сумі 8869,51 грн., ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) в сумі 2163,47 грн., ПП Регіон (код 31340630) в сумі 4450 грн., яка не відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів належним чином правомірності податкових повідомлень-рішень від 04.01.2017 року №0000021402, №0000011402.

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції та зазначає.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту перевірки №783/20-40-14-02-07/31422739 від 09.12.2016 року, підставами для висновку про заниження позивачем податку на додану вартість та заниження податку на прибуток стало зменшення суми податкового кредиту та нарахування податку на прибуток за операціями з ТОВ Деміс канц та ТОВ БРОК АЛК .

Актом перевірки не заперечується факт укладання договорів між позивачем та його контрагентами.

З акту перевірки не вбачається претензій податкового органу до правового статусу сторін договорів, як платників ПДВ.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ТОВ А 4 (Покупець) укладено договори поставки з ТОВ Деміс канц (Постачальник) №ДК-0098/13 від 17.01.2013 та №ДК-0083/15 від 02.02.2015 в яких Постачальник (ТОВ Деміс канц ) зобов'язується передавати у власність Покупцеві (ТОВ А 4 ) товар, а Покупець зобов'язується приймати цей товар і вчасно здійснювати оплату на умовах даного договору.

Поставки за цими договорами здійснювались на регулярній основі, за заявками. Після отримання заявок товар направлявся від продавця до ТОВ А 4 транспортом продавця і за його рахунок, що передбачено договорами поставки. Згідно п. 3.2 договорів поставки, поставка товару здійснюється на умовах DDP. Згідно умов Інкотермс 2010, при DDP (Delivered Duty Paid) всі витрати у зв'язку з доставкою товару до вказаного у договорі місця покладаються на продавця. Місцем доставки в договорі вказано м. Харків, вул. Кузнєчна, 18.

В матеріалах справи є в наявності копії договорів оренди складських приміщень за адресою м. Харків, вул. Кузнєчна, 17, №9 від 01.06.2015, №9 від 01.06.2016, №8 від 01.02.2015, №23 від 01.02.2015 та зміни до них, якими підтверджено наявність у позивача складських приміщень для зберігання товару.

На виконання умов Договору ТОВ Деміс канц відвантажено товар, на що в адресу ТОВ А 4 виписано наступні податкові накладні: від 06.07.2015 року №103, №645; від 08.07.2015 року № 1055,1054, 1053, 1037, 1052, 1051; від 13.07.2015 року № 1576; від 17.07.2015 року № 1977; від 20.07.2015 року № 2317; від 27.07.2015 року № 305, 3060; від 29.07.2015 року № 3382; від 05.08.2015 року №430, 429,428; від 10.08.2015 року №858; від 17.08.2015 року №1640, 17.08.2015 року №1637, №1605, 1924; від 19.08.2015 року №1923, від 20.08.2015 року №2037; від 31.08.205 року №3063; від 01.09.2015 року №62; від 02.09.2015 року №291, 247; від 03.09.2015 року №377; від 07.09.2015 року №735, 736; від 09.09.2015 року №1027,1025; від 10.09.2015 року №1028; від 14.09.2015 року №1528, 1529; від 16.09.2015 №1827; від 21.09.2015 року №2321, 2319, 2585; від 28.09.2015 року №3012,3011,; від 29.09.2015 року №3027; від 30.09.2015 року №3399;від 30.10.2015 року №3933; від 28.10.2015 року №3488,3489; від 20.10.2015 року № 2175, 2173; від 19.10.2015 року №2177, 217; від 15.10.2015 року № 1735; від 12.10.2015 року № 1377, 1376; від 08.10.2015 року № 855, 856; від 07.10.2015 року № 851; від 05.01.2015 року № 546, 545; від 30.12.2015 року № 33974 від 25.11.2015 року № 2777; від 24.11.2015 року № 2465; від 23.11.2015 року 2467, 2466; від 18.11.2015 року № 1989; від 17.11.2015 року №1734,1733; від 16.11.2015року № 1630, 1728, 1729; від 11.11.2015 року № 1111, 1110; від 10.11.2015 року №867; від 09.11.2015 року № 858; від 05.11.2015 року №367; від 04.11.2015 року № 359; від 03.11.2015 року №1203; від 02.11.2015 року № 118; від 16.12.2015 року№1300, 13014 від 14.12.2015 року №1798; від 09.12.2015 року №791, 793, 792; від 07.12.2015 року №558, 557, 556; від 02.12.2015 № 242, 240.

Придбаний товар був повністю оплачений позивачем, що підтверджується наданими до суду копіями платіжних доручень не заперечується відповідачем в акті перевірки.

Транспортування придбаного у ТОВ Деміс канц товару підтверджується наступними товарно-транспортними накладними: від 02.04.2015 року №000016950дг; від 07.04.2015 року №000017845дг; від 09.04.2015 року №000018396дг; від 15.04.2015 року №000019208дг; від 21.04.2015 року №000020436дг; від 23.04.2015 року № 000021199дг; 23.04.2015 року №000021154дг; від 29.004.2015 року №000022629дг; від 13.05.2015 року №000023828дг; від 19.05.2015 року №000025314дг; від 21.05.2015 року №000025932дг; від 26.05.2015 року № 000026800дг; від 28.05.2015 року № 000027302дг; від 09.06.2015 року №000029282дг; від 16.06.2015 року №000030900дг; від 18.06.2015 року №000031595дг, №000031648дг; від 23.06.2015 року №000032569дг; від 25.06.2015 року №000033217дг; від 01.07.2015 року №000034057дг; від 07.07.2015 року №000035286дг; від 09.07.2015 року №000035852дг; від 14.07.2015 року №000036865дг; від 21.07.2015 року №000038128дг; від 28.07.2015 року №000039326дг; від 30.07.2015 року № 000039758дг; від 06.08.2015 року від 06.08.2015 року; від 11.08.2015 року №000042559дг; від 18.08.2015 року №000044276дг; від 20.08.2015 року №0000447441дг; від 01.09.2015 року №000046602дг; від 03.09.2015 року №000047056дг; від 04.09.2015 року №20290019561735; від 08.09.2015 року №000047815дг; від 10.09.2015 року №000048264дг; від 15.09.2015 року №000049063дг; від 17.09.2015 року № 000049517 дг; від 22.09.2015 року №000050265дг; від 24.04.2015 року №000050689дг; від 29.09.2015 року №000051517дг; від 01.10.2015 року №000052017дг; від 000052890 від 06.10.2015 року; від 08.10.2015 року №000053384дг; від 13.10.2015 року №00054260дг;від 20.10.2015 року №000055386дг; від 29.10.2015 року №000057313дг; від 03.11.2015 року №000058199дг; від 05.11.2015 року №0000587711дг; від 10.11.2015 року №000059561дг; від 12.11.2015 року №000060107дг; від 17.11.2015 року №00006098дг; від 19.11.2015 року №000061477дг; від 24.11.2015 року №000062343; від 26.11.2015 року №20400003493815; від 01.12.2015 року №000063775дг4 від 03.12.2015 року №000064345дг; від 08.12.2015 року №000065233дг; від 10.12.2015 року №000065704дг; від 15.12.2015 року №000066653дг; від 17.12.2016 року №000067203.

Розвантаження отриманого товару здійснювалось власними силами позивача, для чого у штаті підприємства наявні 5 комірників, що підтверджується штатним розкладом за періоди, що перевірялись (т.с.4, а.с. 176-202). Також позивачем було придбано спеціальний навантажувач для здійснення розвантаження і завантаження товарів. На підтвердження придбання навантажувача позивачем надано видаткову накладну №140 від 30.09.2010 року.

Позивачем також надано видаткові накладні, виписані відповідно до умов договору: № 91000012524 від 06 липня 2015 року; № 91000012508 від 06 липня 2015 року; № 91000012894 від 08 липня 2015 року; № 91000012895 від 08 липня 2015 року; № 91000012899 від 08 липня 2015; № 91000012902 від 08 липня 2015 року; № 91000012909 від 08 липня 2015 року; № 91000012910 від 08 липня 2015 року; № 91000013220 від 13 липня 2015 року; № 91000013664 від 17 липня 2015 року; № 91000013855 від 20 липня 2015 року; № 91000014389 від 27 липня 2015 року; № 91000014410 від 27 липня 2015 року; № 91000014637 від 29 липня 2015 року; № 91000014638 від 29 липня 2015 року; № 91000015326 від 05 серпня 2015 року; № 91000015310 від 05 серпня 2015 року; № 91000015311 від 05 серпня 2015 року; № 91000015670 від 10 серпня 2015 року; № 91000016260 від 17 серпня 2015 року; № 91000016244 від 17 серпня 2015 року; № 91000016259 від 17 серпня 2015 року; № 91000016246 від 17 серпня 2015 року; № 91000016503 від 19 серпня 2015 року; № 91000016616 від 20 серпня 2015 року; № 91000017303 від 31 серпня 2015 року; № 91000017339 від 01 вересня 2015 року; № 91000017506 від 02 вересня 2015 року; № 91000017504 від 02 вересня 2015 року; № 91000017645 від 03 вересня 2015 року; № 91000017882 від 07 вересня 2015 року; № 91000017798 від 07 вересня 2015 року; № 91000017878 від 07 вересня 2015 року; № 91000018067 від 09 вересня 2015 року; № 91000018058 від 09 вересня 2015 року; № 91000018087 від 10 вересня 2015 року; № 91000018388 від 14 вересня 2015 року; № 91000018398 від 15 вересня 2015 року; № 91000018570 від 16 вересня 2015 року; № 91000018572 від 16 вересня 2015 року; № 91000018897 від 21 вересня 2015 року; № 91000018895 від 21 вересня 2015 року; № 91000019080 від 23 вересня 2015 року; № 91000019413 від 28 вересня 2015 року; № 91000019433 від 28 вересня 2015 року; № 91000019456 від 29 вересня 2015 року; № 91000019675 від 30 вересня 2015 року; № 91000019674 від 30 вересня 2015 року; № 91000022238 від 30 жовтня 2015 року; № 91000021858 від 28 жовтня 2015 року; № 91000021885 від 28 жовтня 2015 року; № 91000021078 від 20 жовтня 2015 року; № 91000021087 від 20 жовтня 2015 року; № 91000021059 від 19 жовтня 2015 року; № 91000021062 від 19 жовтня 2015 року; № 91000020742 від 15 жовтня 2015 року; № 91000020579 від 12 жовтня 2015 року; № 91000020577 від 12 жовтня 2015 року; № 91000020266 від 08 жовтня 2015 року; № 91000020267 від 08 жовтня 2015 року; № 91000020139 від 07 жовтня 2015 року; № 91000020013 від 05 жовтня 2015 року; № 91000020009 від 05 жовтня 2015 року; № 91000024479 від 30 листопада 2015 року; № 91000024088 від 25 листопада 2015 року; № 91000023962 від 24 листопада 2015 року; № 910000023919 від 23 листопада 2015 року; № 91000023923 від 23 листопада 2015 року; № 91000023595 від 18 листопада 2015; № 91000023408 від 17 листопада 2015 року; № 91000023404 від 17 листопада 2015 року; № 910000023377 від 16 листопада 2015 року; № 91000023378 від 16 листопада 2015 року; № 91000023376 від 16 листопада 2015 року; № 91000022983 від 11 листопада 2015 року; № 91000022982 від 11 листопада 2015 року; № 91000022778 від 10 листопада 2015 року; № 91000022686 від 09 листопада 2015 року; № 91000022428 від 05 листопада 2015 року; № 91000022404 від 04 листопада 2015 року; № 91000022263 від 03 листопада 2015 року; № 91000022241 від 02 листопада 2015 року; № 91000025581 від 16 грудня 2015 року; № 91000025580 від 16 грудня 2015 року; № 91000025413 від 14 грудня 2015 року; № 91000025071 від 09 грудня 2015 року; № 91000025064 від 2015 року; № 91000025072 від 09 грудня 2015 року; № 91000024920 від 07 грудня 2015 року; № 91000024919 від 07 грудня 2015 року; № 91000024918 від 07 грудня 2015 року; № 91000024641 від 02 грудня 2015 року; № 91000024641 від 02 грудня 2015 року; № 91000024640 від 02 грудня 2015 року; № 91000001328 від 26 січня 2015 року; № 91000001327 від 26 січня 2015 року; № 91000001026 від 21 січня 2015 року; № 91000001025 від 21 січня 2015 року; № 91000001037 від 21 січня 2015 року; № 91000000841 від 19 січня 2015 року; № 91000000389 від 14 січня 2015 року; № 91000000387 від 14 січня 2015 року; № 91000000388 від 14 січня 2015 року; № 91000000392 від 14 січня 2015 року; № 91000003317 від 23 лютого 2015 року; № 91000002862 від 17 лютого 2015 року; № 91000002502 від 11 лютого 2015 року; № 91000002503 від 11 лютого 2015 року; 91000002033 від 04 лютого 2015 року; № 91000002074 від 04 лютого 2015 року; № 91000001995 від 04 лютого2015 року; № 91000001858 від 02 лютого 2015 року; 91000003624 від 02 березня 2015 року; № 91000003620 від 02 березня 2015 року; 91000003799 від 04 березня 2015 року; № 91000004175 від 10 березня 2015 року; 91000004174 від 10 березня 2015 року; № 91000004269 від 12 березня 2015 року; № 91000004618 від 16 березня 2015 року; № 91000004620 від 16 березня 2015 року; № 91000004600 від 16 березня 2015 року; № 91000005150 від 23 березня 2015 року; № 91000005162 від 23 березня 2015 року; № 91000005151 від 23 березня 2015 року; № 91000005336 від 25 березня 2015 року; № 91000005327 від 25 березня 2015 року; № 91000005666 від 30 березня 2015 року; № 91000005665 від 30 березня 2015 року; № 91000005840 від 01 квітня 2015 року; № 91000005837 від 01 квітня 2015 року; № 91000005839 від 01 квітня 2015 року; № 91000005861 від 01 квітня 2015 року; № 91000005885 від 02 квітня 2015 року; № 91000006114 від 06 квітня 2015 року; 91000006127 від 06 квітня 2015 року; № 91000006337 від 08 квітня 2015 року; № 91000006338 від 08 квітня 2015 року; № 91000006290 від 08 квітня 2015 року; № 91000006619 від 14 від 2015 року; № 91000006614 від 14 квітня 2015 року; № 91000006805; № 91000007119 від 22.04.2015 року; № 91000007120 від 22 квітня 2015 року; № 91000007121 від 22 квітня 2015 року; № 91000007130 від 23.04.2015 року; № 91000007603 від 28 квітня 2015 року; № 91000007549 від 28 квітня 2015 року; № 91000007615 від 28 квітня 2015 року; № 910000080555 від 12.05.2015 року; № 91000008060 від 12 травня 2015 року; № 91000008659 від 18 травня 2015 року; № 91000008658 від 18 травня 2015 року; № 91000008686 від 19 травня 2015 року; № 91000008684 від 19 травня 2015 року; № 91000008848 від 20 травня 2015 року; № 91000008876 від 21 травня 2015 року; № 91000009185 від 25 травня 2015 року; № 91000009177 від 25 травня 2015 року; № 91000009396 від 27.05.2015 року; №91000009398 від 27 травня 2015 року; № 91000009417 від 28 травня 2015 року; № 91000010193 від 08 червня 2015 року; № 91000010209 від 08 червня 2015 року; № 91000010210 від 08.06.2015 року; № 91000010211 від 08 червня 2015 року; № 91000010776 від 15.06.2016 року; № 91000010763 від 15.06.2015 року; №91000010770 від 15 червня 2015 року; № 91000010966 від 17 червня 2015 року; № 91000010965 від 17.06.2015 року; № 91000010993 від 18.06.2015 року; № 91000011358 від 22 червня 2015 року; № 91000011345 від 22 червня 2015 року; № 91000011554 від 24 червня 2015 року; № 91000011994 від 30 червня 2015 року; № 91000011990 від 30 червня 2015 року.

Між ТОВ А4 та ТОВ БРОК АЛК було укладено договір поставки №203 від 27.07.2015 року, відповідно до якого Продавець - ТОВ А4 , зобов'язується здійснити поставку паперу канцтоварів Покупцеві - ТОВ БРОК АЛК .

На виконання умов договору ТОВ А4 поставило товар на загальну суму 553140 грн.

На підтвердження здійснення господарських операцій позивачем було надано видаткові накладні №24727 від 27.07.2015 і №24729 від 28.07.2015.

Станом на момент розгляду справи товар не був оплачений; з пояснень позивача вбачається, що покупець має намір оплатити поставлений товар. Також позивач пояснив, що не стягує заборгованість в судовому порядку у зв'язку зі значними витратами на процес стягнення без гарантії отримати оплату за товар.

В акті перевірки не досліджено ланцюг поставки Постачальник - ТОВ А4 - ТОВ БРОК АЛК цілком, а лише досліджено поставку товару ТОВ БРОК АЛК і частково - придбання товару ТОВ А4 (в частині взаємовідносин з ТОВ Деміс канц з поставки паперу Lazer Copy A4 на суму 357983,50 грн.). Придбання ж ТОВ А4 паперу на суму 64050 грн. не досліджена підчас перевірки, досліджено тільки подальшу поставку цього паперу ТОВ БРОК АЛК .

Позивачем за вищевказаною операцією з поставки товару відображено зобов'язання з ПДВ в сумі 92190 грн., що підтверджується декларацією з ПДВ за липень 2015 р., розрахунком коригування сум ПДВ до декларації за липень 2015 р., розшифровкою податкових зобов'язань з ПДВ за липень 2015 р. в розрізі контрагентів. Позивачем також відображено дохід від господарської операції, який мав вплив на формування об'єкту оподаткування з податку на прибуток підприємств.

Суд апеляційної інстанції оцінивши наявні в справі докази, відмітив, що матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та контрагентами позивача зобов'язань за спірними правочинами. Копії витребуваних судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, відповідності спірних правочинів вимогам закону відповідачем ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не пред'являлось.

На час укладання та виконання зазначених вище договорів позивач та його контрагенти були зареєстровані як юридичні особи та є платниками податку на додану вартість.

Як підтверджено матеріалами справи, правочини укладені між позивачем та його контрагентами виконано кожною стороною цих договорів, що підтверджується первинними документами, а саме податковими накладними. Сторони претензій одна до одної не мали.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу.

У відповідності до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні відповідають вимогам п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені, (п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. N 318

Отже, в даному випадку умовою визнання витрат на придбання товару, в подальшому реалізованого TOB Брок Алк , є визнання доходу, отриманого в результаті продажу товару.

Згідно ПСБО 15 Дохід : Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов:

покупцеві передані ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив);

підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);

сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена;

є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов'язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена, (п. 5 ПСБО 15 Дохід

Позивачем було визнано дохід від господарської операції з постачання товару 'ГОВ БРОК АЛК ; одночасно були визнані витрати.

Собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 Запаси (п. 10 ПСБО 16 Витрати ), s

Запаси - активи, які: утримуються для подальшого продажу (розподілу, передачі) за умов звичайної господарської діяльності, (п. 4 ПСБО 9 Запаси ).''

Для цілей бухгалтерського обліку запаси включають: товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством/установою з метою подальшого продажу, (п. б ПСБО 9 Запаси )

Придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства/установи за первісною вартістю, (п. 8 ПСБО 9 Запаси )

Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат: ... суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків, (п. 9).

Керуючись викладеним, TOB A4 включило до рахунку Запаси придбаний товар за його первісною вартістю - сумою, сплаченою продавцю.

Згідно п. 86.10 ст. 86 ПК України в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.

Не зважаючи на висновок про ніби то нереальність господарських операцій з поставки паперу TOB Брок Алк , контролюючий орган в акті перевірки не зазначає факт завищення податкових зобов'язань позивача з податку на прибуток в частині завищення доходу від реалізації товару TOB Брок Алк на суму 460 950 гри. Також не зазначено, що у TOB A4 у зв'язку з поставкою товару виникло зобов'язання з ПДВ на суму 92190 гри., яке було відображено у декларації за відповідний період і сплачено до бюджету. У разі визнання господарської операції нереальною в акті перевірки має бути відображений факт завищення зобов'язання з ПДВ, проте це не було зроблено відповідачем.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не було доведено правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень відповідач не подав.

Податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договорів.

Підприємством позивача правомірно відображено в податковій звітності правові взаємовідносини з вищевказаними суб'єктами господарювання.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1 - 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення №168/704).

Пунктом 2.4 Положення №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.16 Положення №168/704, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Разом з цим слід зазначити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Разом з цим колегія судів зазначає, що в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес" АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Тобто позивач не може нести наслідків невиконання постачальниками їх зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Так, відповідачем не було доведено наявності між позивачем та контрагентом позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Відповідачем до суду не надано жодних доказів, що укладені між позивачем та контрагентами у спірних правовідносинах договори в судовому порядку оспорювались, є такими, що набули законної сили, рішення судів з приводу визнання вказаних договорів недійсними.

Колегія судів зазначає, що матеріалами справи було підтверджено реальний характер спірних фінансово-господарських операцій та встановлено відсутність підстав для зменшення позивачу суми податкового кредиту та завищення податку на прибуток.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2017р. по справі № 820/1370/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Чалий І.С. Судді П'янова Я.В. Зеленський В.В.

Повний текст ухвали виготовлений 25.07.2017 р.