Ухвала

від 21.07.2017 по справі 409/184/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Головуючий суду 1 інстанції - Третяк О.Г.

Доповідач - Назарова М.В.

Справа № 409/184/16-ц

Провадження № 22ц/782/535/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2017 року Судова колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Луганської області в складі :

головуючого Назарової М.В.,

суддів Лозко Ю.П., Стахової Н.В.,

за участю секретаря: Подрябінкіна Я.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Луганської області в м. Сєвєродонецьку Луганської області

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії Луганського обласного управління АТ Ощадбанк

на ухвалу Білокуракинського районного суду Луганської області від 02 червня 2017 року

у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії Луганського обласного управління АТ Ощадбанк до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Білокуракинського районного суду Луганської області від 05 травня 2017 року було задоволено заяву ОСОБА_2, з якою вона звернулася до суду 16.03.2017 року, та скасоване заочне рішення від 04.04.2016 року по цивільній справі №409/184/16-ц за позовом ПАТ Державний ощадний банк України до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Договором кредитної лінії №17 від 29.02.2012 року у сумі 3294728,12 грн. та призначено справу до розгляду в загальному порядку на 12.07.2017 року.

17 травня 2017 року позивач звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просив суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на: 1) будівлю цеху столярних виробів, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 2) автомобіль марки LEXUS RX350, чорного кольору, 2012 року випуску, номерний знак НОМЕР_1. Також просив заборонити ОСОБА_2 та її представникам вчиняти будь-які дії та будь-яким способом відчужувати або відступати частку в статутних капіталах ТОВ Фірми Ремік ЛТД , ПП АДРИАНА , ТОВ ДОМЕРО .

Ухвалою судді Білокуракинського районного суду Луганської області від 02 червня 2017 року у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії Луганського обласного управління АТ Ощадбанк про забезпечення позову було відмовлено.

Не погодившись з ухвалою Білокуракинського районного суду Луганської області від 02 червня 2017 року, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що вказана ухвала не відповідає вимогам матеріального та процесуального законодавства, суд першої інстанції неповно з`ясував усі обставини, що мають значення по справі, і у зв`язку з цим постановив незаконну та необгрунтовану ухвалу.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу, посилаючись на доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судовому засіданні скаргу не визнав та вважав її такою, що слід відхилити.

Заслухавши осіб, які з'явилися, доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

У пунктах 1, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову №9 від 22.12.2006 року, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Розглядаючи заяву про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до вимог ст. 210 ЦПК України ухвала суду, що постановляється як окремий документ, повинна складатися з: вступної частини із зазначенням: часу і місця її постановлення; прізвища та ініціалів судді (суддів - при колегіальному розгляді); прізвища та ініціалів секретаря судового засідання; імен (найменувань) сторін та інших осіб, які брали участь у справі; предмета позовних вимог; описової частини із зазначенням суті питання, що вирішується ухвалою; мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу; резолютивної частини із зазначенням: висновку суду; строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження.

Постановляючи ухвалу від 02 червня 2017 року про відмову у забезпеченні позову, суд виходив з того, що він має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

З наведеним не погоджується апелянт.

Проте, відповідно до ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального прав, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

В п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову №9 від 22.12.2006 року зазначено, що питання про забезпечення позову вирішує суддя одноособово або суд у судовому засіданні (залежно від стадії розгляду справи) в день надходження заяви.

Судом першої інстанції у достатній мірі вимоги закону та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України не були враховані при вирішенні питання про забезпечення позову.

Як вбачається з відокремлених матеріалів, які було направлено судом першої інстанції на адресу апеляційного суду, ухвалою Білокуракинського районного суду Луганської області від 05 травня 2017 року було скасоване заочне рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 04 квітня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії Луганського обласного управління АТ Ощадбанк до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та справу призначено до розгляду в загальному порядку на 12 липня 2017 року.

Вказане процесуальне рішення прийнято складом суду (а.с. 46).

Отже, з часу скасування заочного рішення у справі та призначення її до розгляду справа повинна розглядатися саме судом, що виключає винесення з цього часу будь-яких рішень по справі суддею одноособово.

Із заявою про забезпечення позову позивач звернувся 17 травня 2017 року, тобто після того як судом було постановлено ухвалу про скасування заочного рішення та призначення справи до розгляду в загальному порядку.

Однак, як вбачається з оскаржуваної ухвали від 02 червня 2017 року про відмову у забезпеченні позову, вона постановлена суддею одноособово, тобто поза межами судового засідання, за відсутності секретаря судових засідань, без ведення журналу судового засідання у відповідності до вимог ст. 198 ЦПК України, що свідчить про порушення судом встановленого порядку для вирішення даного питання.

Крім того, судом під час винесення ухвали від 02 червня 2017 року вищевказані вимоги закону виконані не були, зміст самої ухвали не відповідає вимогам ст. 210 ЦПК України, висновки суду не вмотивовані належним чином, оскільки посилання в ухвалі на неможливість обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном доданим чином не стосується вирішення питання про забезпечення позову в цілому, не зроблений висновок про невідповідність такого виду забезпечення позову як арешт майна боржника як фізичної особи та інше.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Оскільки, у даному випадку судом першої інстанції порушено порядок вирішення питання про забезпечення позову, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання у встановленому законом порядку.

Оскільки порушений порядок розгляду вказаного питання, колегія суддів не може давати оцінку доводам апеляційної скарги що стосуються суті ухвали.

Керуючись ст.ст. 151, 303, 307, 312 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії Луганського обласного управління АТ Ощадбанк задовольнити частково.

Ухвалу Білокуракинського районного суду Луганської області від 02 червня 2017 року скасувати та направити питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді: