Постанова

від 17.11.2009 по справі 11/16-09-495

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСП ОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2009 р. Справа № 11/16-09-495

Колегія суддів Одес ького апеляційного господар ського суду у складі:

Головуючого судді: Мир ошниченко М. А.,

Суддів: Бєляновськог о В. В. та Шевченко В. В.,

при секретарі судовог о засідання - Волощук О. О.,

за участю представників :

СПД - фізичної особи - О СОБА_1 - ОСОБА_2,

СПД - фізичної особи - О СОБА_3 - ОСОБА_4,

розглянувши у відкри тому судовому засіданні в м. О деса апеляційну скаргу СПД - фізичної особи - ОС ОБА_1, м. Одеса, на рішення господарського суду Одесь кої області від 14.09.2009 р. у спра ві №11/16-09-495

за позовом СПД - фізичн ої особи - ОСОБА_1, м. Одеса ,

до СПД - фізичної особи - ОСОБА_3, м. Одеса,

про стягнення 17720,96 грн.

та за зустрічним позовом СПД - фізичної особи - ОС ОБА_3, м. Одеса,

до СПД - фізичної особи - ОСОБА_1, м. Одеса,

про стягнення 14763,80 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

06.02.2009 р. (вх. №748) у господарсько му суді Одеської області СПД - фізичною особою - ОСОБА _1 (далі - позивач) пред'явле но позов до СПД - фізичної ос оби - ОСОБА_3 (далі - відпов ідач) про стягнення з відпові дача на користь позивача 15729,6 г рн., процентів від суми авансу у розмірі 78,64 грн., 160 грн. за оплат у держмита, 118 грн. за оплату ІТЗ судового процесу та витрат н а послуги адвоката у розмірі 700 грн. (а.с. 2-3, т.1). Свої вимоги він мотивував наступним.

03.12.2008 р. між позивачем та відпо відачем був укладений догові р оренди нерухомого майна, зг ідно до якого відповідач зда є, а позивач приймає в оренду д ва 5-ти тонних контейнери, які установлені на території сек тору №2, торгове місце №5939 та др угий поверх №59390, площею 8,33 кв.м., к онтейнерного комплексу ТОВ „ Промтоварний ринок 7-ий км”. Зг ідно до п.3 вищевказаного дого вору оренди, орендна плата вс тановлюється у розмірі еквів алентній 2000 дол. США, сплачуєть ся готівкою, в національній в алюті, по курсу на день розрах унку. Орендатор сплачує пере доплатою орендну плату щоміс ячно до 5 числа за поточний міс яць. Позивач виконав умови до говору та вніс обумовлену до говором оренди грошову суму, а відповідач прийняв вказан у грошову суму в якості перед оплати по договору оренди не рухомого майна від 03.12.2008 р. 04.12.2008 р. відповідач відмовився від в иконання договору оренди. У з в'язку з відмовою відповідач а виконати умови договору, вк азаний договір оренди був ро зірваний, а відповідач зобов 'язався повернути внесені за ним гроші. У підтвердження ві дмови відповідача виконати у мови договору оренди від 03.12.2008 р ., розірвання договору оренди та повернення грошової суми , відповідач 04.12.2008 р. оформив вла сноручно письмову розписку, згідно до якої зобов'язувавс я повернути аванс у строк до 06 .12.2008 р. В обумовлений розпискою строк відповідач обов'язки п о поверненню грошової суми н е виконав та ухиляється від в казаного зобов'язання. Згідн о до довідки Одеської філії К Б „Західінкомбанк” ТзОВ за № 01-14/520 від 18.12.2008 р., офіційний курс гр ивні до дол. США, встановлений НБУ на 18.12.2008 р., складає 786,48 грн. за 100 дол. США, що дорівнює 15729,60 грн. з а 2000 дол. США. Три процента за пр острочений термін від суми, п ередбаченої для виплати, на ч ас подання позову складає гр ошову сумі у розмірі 39,32 грн. В о бґрунтування свого позову по зивач також послався на ст.ст . 214,530,625 ЦК України та ст.ст. 20,193 ГК У країни.

Ухвалою господарського су ду Одеської області від 10.02.2009 р. (а.с. 1, т.1) за даним позовом поруш ено провадження та його прий нято до розгляду.

27.02.2009 р. (вх. №4754) позивач надав су ду заяву про забезпечення по зову (а.с. 19-20, т.1), в якій просив на класти арешт на майно відпов ідача - два 5-ти тонних контейн ери, які установлені на терит орії сектору №2, торгове місце №5939 та другий поверх №59390, площе ю 8,33 кв.м., контейнерного компле ксу ТОВ „Промтоварний ринок 7-ий км”, за адресою: Одеська об ласть, 7-ий км Овідіопольської дороги.

27.02.2009 р. (вх. №4755) позивач подав до суду заяву (а.с. 23-24, т.1), в якій уто чнив законодавство на підста ві якого подано позов та посл ався на ст.ст. 20,179,188,193 ГК України.

13.03.2009 р. (вх. №6013) позивач уточнив позов (а.с. 31-32, т.1), в якому вказав , що просить суд стягнути з від повідача на користь позивача 15729,60 грн., проценти від суми ава нсу у розмірі 117,96 грн., 164,39 грн. за о плату держмита, 118 грн. за оплат у ІТЗ судового процесу, 7,75 грн. за оплату розходів по відпра вленню поштою позовних матер іалів відповідачу та витрати на послуги адвоката у розмір і 700 грн.

26.03.2009 р. (вх. №7221) відповідач нада в суду відзив на позов (а.с. 41-42, т .1), в якому просив відмовити у й ого задоволенні, оскільки по зивач вимагав повернути грош ові кошти, сплачені за оренду контейнерів, так як був поган ий попит на товари, що він поча в реалізовувати. Відповідач розписку склав, а коли поверт ав гроші, позивач відмовився повертати контейнери з мето ю подальшої роботи. Договір в ступив в дію 03.12.2008 р. і продовжує діяти. Позивач не вимагає йог о розірвання або визнання не дійсним. Згідно до п.2.3.3. догово ру, орендар може у будь-якій ча с відмовитися від оренди кон тейнерів, попередивши про це орендодавця за 30 днів. Такого попередження не було, тобто п ідстав для розірвання догово ру не має.

16.04.2009 р. (вх. №9310) до суду надійшла заява ОСОБА_5 (а.с. 55, т.1), в які й вона зазначила, що працює на 7-му км, на ІІ площадці „Ангар” №2, та підтвердила, що позивач з 03.12.2008 р. вселився до контейнер у №5939 і готувався там працюват и.

16.04.2009 р. (вх. №9313) до суду надійшла заява ОСОБА_6 (а.с. 59, т.1), в які й вона зазначила, що працює на 7-му км, на ІІ площадці „Ангар” №2, та підтвердила, що позивач з 03.12.2008 р. вселився до контейнер у №5939 і готувався там працюват и.

17.04.2009 р. (вх. №9331) позивач доповни в позов (а.с. 62-65, т.1) та просив суд стягнути з відповідача на ко ристь позивача 15729,60 грн. основн ого боргу, 3% річних у сумі 168,07 гр н., індекс інфляції у сумі 1278,82 гр н., витрати на послуги адвокат а у сумі 700 грн., витрати на посл уги пошти у сумі 21,45 грн., а всьог о 17897,94 грн.

21.05.2009 р. (вх. №12636) позивач знов доп овнив позов (а.с. 88-90, т.1) та просив суд стягнути з відповідача н а користь позивача 15729,60 грн. осн овного боргу, 3% річних у сумі 213 ,32 грн., індекс інфляції у сумі 1 431,4 грн., а всього 17374,32 грн., а також судові витрати: 173,74 грн. - за спл ату держмита, 118 грн. - за сплату ІТЗ судового процесу, 700 грн. - п ослуги адвоката, 40,41 грн. - послу ги Укрпошти та 6,00 грн. - послуги банку, пов'язані з оплатою дер жмита.

19.06.2009 р. (вх. №15193) позивач знов доп овнив позов (а.с. 116-118, т.1) та проси в суд стягнути з відповідача на користь позивача 15729,60 грн. ос новного боргу, 3% річних у сумі 252,1 грн., індекс інфляції у сумі 1517,91 грн., а всього 17498,61 грн., а також судові витрати: 174,99 грн. - за спл ату держмита, 118 грн. - за сплату ІТЗ судового процесу, 700 грн. - п ослуги адвоката, 43,91 грн. - послу ги Укрпошти та 6,00 грн. - послуги банку, пов'язані з оплатою дер жмита.

19.06.2009 р. (вх. №4467) у господарськом у суді Одеської області СПД - фізичною особою - ОСОБА_3 пред'явлено зустрічний по зов до СПД - фізичної особи - ОСОБА_1 про стягнення з поз ивача за первісним позовом н а користь відповідача за пер вісним позовом 14763,8 грн. та відм ову у задоволенні первісного позову (а.с. 125-127, т.1). Свої вимоги в ін мотивував наступним.

Відповідно до п.3.2. договору, орендар прийняв на себе зобо в'язання сплачувати орендну плату передплатою щомісячно до 5-го числа за поточний міся ць. Тобто останнім днем викон ання зобов'язання по сплаті о рендної плати за грудень 2008 ро ку було 04.12.2008 р. Вказане вище зоб ов'язання орендарем виконано не було, а отже мало місце роз ірвання орендарем договору в односторонньому порядку. Ро зписка від 04.12.2008 р. складена ОС ОБА_3 як фізичною особою, а не як СПД, а договір був укладени й між ФОП - ОСОБА_3 та ФОП - ОСОБА_1 У розписці не зазнач ено та і не може бути зазначен о, що ОСОБА_3 зобов'язуєтьс я повернути позивачу за перв існим позовом грошові кошти, оскільки для того, щоб їх пове рнути, треба їх спочатку отри мати, а ОСОБА_3 ні від фізич ної особи ОСОБА_1, ні від СП Д - ОСОБА_1 грошові кошти не отримувала. Розписка була ск ладена ОСОБА_3 на підтверд ження свого зобов'язання пов ернути ОСОБА_7 грошові кош ти у сумі 2000 дол. США не пізніше 06.12.2008 р., але випадково потрапил а до позивача за первісним по зовом, що підтверджується ро зпискою від 06.12.2008 р., якою ОСОБ А_7 підтверджує, що позичені ОСОБА_3 грошові кошти у су мі 2000 дол. США були своєчасно по вернуті останньою ОСОБА_7 06.12.2008 р. Орендар, згідно зі ст. 3 до говору, мав сплатити на корис ть орендодавця до 05.12.2008 р. (тобто останнім днем оплати було 04.12.2 008 р.) орендну плату за грудень 2 008 року в розмірі 2000 дол. США у гр ивні, згідно з курсом валют на день розрахунку. Відповідно до офіційного курсу гривні д о дол. США, встановленого НБУ с таном на 04.12.2008 р., вартість 1 дол. С ША склала 7,3819 грн., тому 2000 дол. СШ А дорівнюють 14763,8 грн. Таким чин ом, відповідач за первісним п озовом, в результаті порушен ня зобов'язання та розірванн я договору в односторонньому порядку позивачем за первіс ним позовом не одержав прибу ток, на який мав право розрахо вувати у разі належного вико нання зобов'язання орендарем , в розмірі 14763,8 грн. В обґрунтува ння зустрічного позову відпо відач за первісним позовом т акож послався на ст.ст. 15,16,526,530,563 Ц К України та ст.ст. 188,193,224,225 ГК Укра їни.

Ухвалою господарського су ду Одеської області від 24.06.2009 р. (а.с. 133, т.1) зустрічний позов при йнято до спільного розгляду з первісним позовом.

02.07.2009 р. (вх. №16404) позивач за перві сним позовом надав суду запе речення на зустрічний позов (а.с. 134-136, т.1) та просив відмовити у його задоволенні і стягнут и з відповідача за первісним позовом 15729,60 грн. основного бор гу, 3% річних у сумі 252,1 грн., індек с інфляції у сумі 1517,91 грн., а всь ого 17498,61 грн., а також судові вит рати: 174,99 грн. - за сплату держмит а, 118 грн. - за сплату ІТЗ судовог о процесу, 700 грн. - послуги адво ката, 43,91 грн. - послуги Укрпошти та 6,00 грн. - послуги банку, пов'яз ані з оплатою держмита.

13.07.2009 р. (вх. №17441) позивач за перві сним позовом знов доповнив п озов (а.с. 152-154, т.1) та просив суд ст ягнути з відповідача за перв існим позовом 15729,60 грн. основно го боргу, 3% річних у сумі 283,13 грн ., індекс інфляції у сумі 1708,23 грн ., а всього 17720,96 грн., а також судов і витрати: 177,21 грн. - за сплату де ржмита, 118 грн. - за сплату ІТЗ су дового процесу, 700 грн. - послуги адвоката, 40,41 грн. - послуги Укрп ошти та 6,00 грн. - послуги банку, п ов'язані з оплатою держмита.

Рішенням господарського с уду Одеської області від 14.09.2009 р . (підписане суддею Власовою С . Г. 18.09.2009 р.) як у первісному, так і у зустрічному позовах відмов лено (а.с. 15-19, т.2). У своєму рішенні суд зазначив, що у судовому за сіданні 03.06.2009 р. представник оре ндодавця зазначив, що і поясн ення у судових засіданнях 10 та 27 лютого 2008 року, і пояснення у в ідзиві на позовну заяву, судо м не повинні братися до уваги , оскільки орендодавець їх да вала у неадекватному стані, п ов'язаному з нервовим збудже нням і хвилюванням. Позивач в важає, що неодноразова зміна в поясненнях орендодавця об умовлена не вищевказаними фа кторами, а, навпаки, має на мет і ввести суд в оману з наміром ухилитись від виконання сво їх зобов'язань за договором. С аме ж рішення суд обґрунтува в тим, що єдиним доказом оплат и оренди позивач вважає розп иску відповідача за первісни м позовом (а.с. 10, т.1). Згідно до ст . 36 ГПК України, письмовими док азами є документи і матеріал и, які містять дані про обстав ини, що мають значення для пра вильного вирішення спору. Пи сьмові докази подаються в ор игіналі. Копія розписки „Кос тюченко Елены Анатольевны” н е прийнята судом як належний доказ, по-перше, з огляду на те , що з розписки ОСОБА_3 не вб ачається, кому саме остання з обов'язується повернути грош ові кошти у розмірі 2000 дол. США, по-друге, на підставі чого вон а зобов'язується повернути з азначені кошти, по-третє, саме фізична особа ОСОБА_3, а не СПД - фізична особа - підприєм ець ОСОБА_3 зобов'язується повернути зазначені кошти. Т акож, відповідно до п.3.1. догово ру оренди, орендна плата вста новлюється у розмірі 2000 дол. СШ А, яка сплачується готівкою, в національній валюті по курс у на день розрахунку. Отже, якщ о позивачем за первісним поз овом і було сплачено відпові дачу за первісним позовом ор ендну плату, то вона була спла чена у гривні, як того вимагає укладений сторонами договір . Зважаючи на п.п.1,6 ст. 762 ЦК Украї ни, п.п.2.1.1.,2.1.2. договору, позиваче м за зустрічним позовом не на дані належні докази передачі позивачу за первісним позов ом у користування 2-х контейне рів та оформлення перепусток , без яких, з урахуванням вимог Правил торгівлі на ринках та порядку, встановленому на ТО В „Промтоварний ринок 7-й км”, підписаний обома сторонами д оговір оренди ще не дає оренд арю фактичної змоги користув атись орендованим майном. По зивачем за зустрічним позово м не було надано суду належни х доказів користування позив ачем за первісним позовом ор ендованими контейнерами у гр удні 2008 р., а тому і стягнення ор ендної плати за зазначений п еріод, на думку суду, є безпідс тавним.

Не погоджуючись зі вказани м рішенням, позивач за первіс ним позовом звернувся до Оде ського апеляційного господа рського суду з апеляційною с каргою, в якій просить його ск асувати та прийняти нове ріш ення, яким первісний позов за довольнити, з тих підстав, що с уд першої інстанції вважає, щ о копія розписки „Костюченко Елены Анатольевны” не може б ути прийнята судом як належн ий доказ, у зв'язку з тим, що з са мої розписки не вбачається, к ому саме та на підставі чого ОСОБА_3 повинна повернути г рошові кошти у розмірі 2000 дол. С ША. Але ж ч.2 ст. 43 ГПК України пер едбачає, що ніякі докази не ма ють для господарського суду заздалегідь встановленої си ли. Виходячи з вищевикладено го, цілком очевидно, що якби за значена розписка і була б нап исана з вказівкою, хто саме, чо му, кому та на якій підставі по винен повернути зазначену гр ошову суму, для суду вона все о дно не мала б заздалегідь вст ановленої сили. Це витікає з п риписів ч.1 ст. 43 ГПК України, в я кій зазначено, що господарсь кий суд оцінює докази за свої м внутрішнім переконанням, щ о ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгл яді у судовому процесі всіх о бставин справи в їх сукупнос ті, керуючись законом. У відпо відності до ст. 33 ГПК України, п озивач, в обґрунтування свої х вимог, додав до позовної зая ви, у числі іншого, наступні до кументи: ксерокопію договору оренди від 03.12.2008 р., ксерокопію р озписки відповідача від 04.12.2008 р ., ксерокопію довідки за підпи сом першого заступника дирек тора ТОВ „Промтоварний ринок 7-ий км”, з якої вбачається, що п ерепустка на ім'я ОСОБА_1 н а допуск до зазначених конте йнерів не надавалася, у зв'язк у з тим, він жодного дня не пра цював на вказаному робочому місці. Враховуючи приписи ст . 32 ГПК України, у сукупності з н аданими до позовної заяви пи сьмовими доказами, пояснення позивача є такими, котрі мают ь бути визнаними доказами у с праві, які підтверджують поз овні вимоги орендаря. Тим біл ьш, що у судових засіданнях 10 т а 27 лютого 2009 року відповідач п овністю підтвердила пояснен ня орендаря стосовно того, що вона дійсно 03.12.2008 р. отримала ві д позивача перед підписанням договору оренди гроші у сумі еквівалентній 2000 дол. США в яко сті передоплати за користува ння контейнерами у грудні 2008 р оку, згідно з зазначеним дого вором; позивач відмовився ві д грошей, які вона принесла 04.12. 2008 р., тому що вона принесла сум у значно меншу, ніж отримала в ід позивача; вона дійсно 04.12.2008 р ., оскільки у неї не було при со бі готівки, власноруч написа ла розписку з зобов'язанням п овернути позивачу гроші не п ізніше 06.12.08р. Крім того, у своєму відзиві на позовну заяву від повідач також підтвердила, щ о отримала від позивача грош і за договором оренди, і також підтвердила, що написала роз писку стосовно повернення гр ошів. Слід зазначити, що за сво єю правовою природою відзив на позовну заяву є нічим інши м, як письмовим доказом. На дум ку позивача, неодноразова зм іна в поясненнях відповідача обумовлена не хвилюванням і неадекватним станом, а спроб ою ввести суд в оману з наміро м ухилитись від виконання св оїх зобов'язань за договором . Про який неадекватний стан т а хвилювання може йти мова, як що: судове засідання 10.02.2009 р. від булося більше ніж за 2 місяця в ід зазначених подій, судове з асідання 27.02.2009 р. відбулося майж е за 3 місяця від зазначених по дій, відзив на позовну заяву б уло складено та надано до суд у більш ніж за 3 місяці від заз начених подій. Теж саме стосу ється ствердження відповіда ча щодо розписки, яка нібито б ула складена ОСОБА_3 на пі дтвердження свого зобов'язан ня повернути ОСОБА_7 грошо ві кошти у сумі 2000 дол. США та як а нібито „випадково потрапил а до позивача за первісним по зовом” При цьому, відповідач навіть не став обтяжувати се бе, хоча б мало-мальськи логіч ними поясненнями, щоб дати ві дповідь на такі запитання: як им чином „випадково” могла п отрапити до позивача розписк а, яка по визначенню повинна б ула складатися у присутності ОСОБА_7 (складання розпис ки і передача грошей це завжд и є практично одночасними ді ями)?, яким чином, після того як зазначена розписка опинилас я у ОСОБА_7 (до речі, саме у о станньої вона й мала була б зб ерігатися, як своєрідний гар ант повернення грошей) вона з нову ж таки „випадково” могл а опинитися в орендаря? Саме т ому, що зазначена розписка, по -перше, написана на оборотній стороні попереднього догово ру оренди між позивачем та ві дповідачем, а, по-друге, що вон а (розписка) зберігається у по зивача, тобто саме у тієї особ и, в якої вона і має зберігатис ь у відповідності до суті ціє ї розписки, свідчить про наст упне. Договір оренди від 03.12.2008 р ., укладений між позивачем та в ідповідачем, було розірвано саме за взаємного згодою сто рін, бо інакше відповідач роз писку не написав би. Зазначен а розписка за своєю правовою природою є зобов'язанням щод о повернення грошей, які були отримані відповідачем за до говором оренди. Гроші від поз ивача за договором оренди ві дповідач міг отримати (і отри мав) виключно як СПД-ФО. Отже й повертати ці гроші, у разі при пинення дії договору оренди, вона також повинна була викл ючно як СПД-ФО. І ніяк інакше. І саме тому, не дивлячись на те, що в самій розписці цього не в казано, зазначена розписка б ула складена відповідачем не як фізичною особою, а як СПД-Ф О. Тобто у своїй сукупності ті докази, які позивач надав до с уду, а також ті докази, які над ав відповідач (відзив, поясне ння у судових засіданнях), об'є ктивно підтверджують, що 03.12.09р . на виконання умов договору о ренди позивач передав відпов ідачу гроші у сумі, еквівален тній 2000 дол. США.

Ухвалою Одеського апеляці йного господарського суду ві д 05.10.2009 р. прийнято апеляційну с каргу до провадження та приз начено до розгляду на 17.11.2009 р., пр о що учасники процесу, згідно приписів ст. 98 ГПК України, бул и належним чином повідомлені .

Фіксування судового засід ання здійснювалось технічни ми засобами.

Відповідач за первісним по зовом 17.11.2009 р. подав до суду клоп отання про відкладення розгл яду справи на іншу дату, у зв' язку з тим, що адвокат на цю да ту відсутній.

У судове засідання 17.11.2009 р. з' явився представник відповід ача за первісним позовом ОС ОБА_4, який підтримав вищена ведене клопотання.

Судова колегія, враховуючи думку представника позивача за первісним позовом, відхил ила клопотання, оскільки до н ього не було додано доказів, щ о б підтверджували поважніст ь причин, через які адвокат ві дповідача за первісним позов ом не з'явився у судове засі дання 17.11.2009 р., а також, враховуюч и те, що у судове засідання 17.11.200 9 р. з'явився представник від повідача за первісним позово м ОСОБА_4

Представник скаржника (поз ивача за первісним позовом) в усних поясненнях, наданих ап еляційному суду, підтримав с каргу і просив її задовольни ти на викладених у ній підста вах.

Представник відповідача з а первісним позовом просив с уд залишити рішення без змін .

За згодою учасників процес у, згідно ст. 85 ГПК України, в су довому засіданні оголошувал ись лише вступна та резолюти вна частини судової постанов и.

Заслухавши усні пояснення учасників процесу, ознайоми вшись з доводами апеляційної скарги та запереченнями на н еї, дослідивши обставини і ма теріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповід ність викладеним в рішенні в исновкам цим обставинам і до казам, а також перевіривши до держання та правильність зас тосування судом першої інста нції норм матеріального та п роцесуального права, судова колегія дійшла до висновку, щ о апеляційна скарга не підля гає задоволенню, з огляду на н аступне.

Апелянт у скарзі послався н а те, що ч.2 ст. 43 ГПК України пере дбачає, що ніякі докази не маю ть для господарського суду з аздалегідь встановленої сил и. Виходячи з вищевикладеног о, скаржник вважає, що якби роз писка і була б написана з вказ івкою, хто саме, чому, кому та н а якій підставі повинен пове рнути зазначену грошову суму , для суду вона все одно не мал а б заздалегідь встановленої сили. Це витікає з приписів ч. 1 ст. 43 ГПК України, в якій зазна чено, що господарський суд оц інює докази за своїм внутріш нім переконанням, що ґрунтує ться на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судо вому процесі всіх обставин с прави в їх сукупності, керуюч ись законом.

Дійсно, ч.2 ст. 43 ГПК України пе редбачає, що ніякі докази не м ають для господарського суду заздалегідь встановленої си ли.

Однак, судова колегія погод жується з висновком місцевог о суду щодо того, що копія роз писки „Костюченко Елены Анто новны” (а.с. 10, т.1) не може бути пр ийнята як належний доказ, по-п ерше, з огляду на те, що з розпи ски ОСОБА_3 не вбачається, кому саме остання зобов'язує ться повернути грошові кошти у розмірі 2000 дол. США, по-друге, н а підставі чого вона зобов'яз ується повернути зазначені к ошти, по-третє, чому саме фізич на особа ОСОБА_3, а не СПД - ф ізична особа - підприємець ОСОБА_3 зобов'язується пове рнути зазначені кошти.

Такий висновок апеляційна інстанція зробила, виходячи з того, що докази у справі пов инні бути належними, допусти мими, тобто, відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський с уд приймає тільки ті докази, я кі мають значення для справи . Обставини справи, які відпов ідно до законодавства повинн і бути підтверджені певними засобами доказування, не мож уть підтверджуватись іншими засобами доказування. А, вихо дячи зі змісту ст. 32 ГПК Україн и, належними, слід вважати док ази, які містять відомості пр о факти, що мають значення для правильного вирішення спору .

Таким чином, місцевий суд по вністю обґрунтовано встанов ив, що з розписки ОСОБА_3 не можливо зробити висновок пр о її належність до цієї справ и, оскільки вона не містить ви щенаведених важливих ознак, за якими можливо було б зроби ти висновок, що зазначена роз писка видана саме позивачу з а первісним позовом, саме від повідачем за первісним позов ом, тобто СПД, а не фізичною ос обою, у зв'язку з невиконанн ям останнім договору оренди б/н від 03.12.2008 р. (а.с. 11-12, т.1).

Отже, якби розписка була б н аписана з вказівкою, хто саме , чому, кому та на якій підстав і повинен повернути грошову суму, для суду вона, хоча б і не мала заздалегідь встановлен ої сили, але була б належним та допустимим доказом, підтвер джуючим позицію позивача за первісним позовом.

Апелянт також посилається на те, що, у відповідності до с т. 33 ГПК України, в обґрунтуван ня своїх вимог, додав до позов ної заяви, у числі іншого, наст упні документи: ксерокопію д оговору оренди від 03.12.2008 р., ксер окопію розписки відповідача від 04.12.2008 р., ксерокопію довідки за підписом першого заступн ика директора ТОВ „Промтовар ний ринок 7-ий км”, з якої вбача ється, що перепустка на ім'я ОСОБА_1 на допуск до зазначе них контейнерів не надавалас я, у зв'язку з тим, що він жодног о дня не працював на вказаном у робочому місці. Враховуючи приписи ст. 32 ГПК України, у сук упності з наданими до позовн ої заяви письмовими доказами , пояснення позивача є такими , котрі мають бути визнані док азами у справі, які підтвердж ують позовні вимоги орендаря .

З наведеним судова колегія також не погоджується, оскіл ьки у рішенні місцевого суду не зазначено про відсутніст ь перелічених документів. Су д першої інстанції зробив по вністю обґрунтований виснов ок щодо того, що зазначені док ументи не підтверджують пози цію позивача за первісним по зовом, тобто не є беззаперечн ими доказами наявності у від повідача за первісним позово м боргу перед позивачем за пе рвісним позовом.

З довідки за підписом першо го заступника директора ТОВ „Промтоварний ринок” від 11.03.200 9 р. (а.с. 49, т.1) вбачається, що, згід но з Правилами торгівлі на ри нках та порядку, встановлено му на ТОВ „Промтоварний рино к”, між орендарями торгових о б'єктів (контейнерів) та їх в ласниками в обов'язковому п орядку повинно бути укладено договір оренди на торговий о б'єкт (контейнер), на підстав і якого адміністрацією конте йнерного комплексу промринк у видається пропуск на допус к до торгового об'єкту (конт ейнеру). У період з 01.12.2008 р. по 10.03.2009 р . до адміністрації ТОВ „Промт оварний ринок” та адміністра ції контейнерного комплексу не надходив договір оренди, у кладений між позивачем і від повідачем за первісним позов ом, а також пропуск на ім'я по зивача за первісним позовом на допуск до контейнеру, вста новленому на торговому місці №5939+2-й поверх №59390, не надавався, у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 жодного дня не працював на вк азаному робочому місці.

Виходячи з наведеної довід ки, можливо зробити висновок , що пропуск не надавався, перш за все, у зв'язку з тим, що адм іністрації контейнерного ко мплексу промринку не надавав ся договір оренди на торгови й об'єкт, на підставі якого н ею видається пропуск на допу ск до торгового об'єкту (кон тейнеру). Копію договору орен ди мав змогу надати адмініст рації контейнерного комплек су і позивач за первісним поз овом, в якого вона є в наявност і, виходячи з матеріалів спра ви - додатку до первісного п озову.

Крім того, місцевий суд в ос карженому рішенні не вказує на те, що ОСОБА_1 працював н а вказаному робочому місці, н авпаки, відмовляючи у задово ленні зустрічного позову, су д першої інстанції посилаєть ся на те, що йому не було надан о належних доказів користува ння позивачем за первісним п озовом орендованими контейн ерами у грудні 2008 року, а тому п овністю мотивовано вважає ст ягнення орендної плати за за значений період безпідставн им.

Таким чином, саме враховуюч и приписи ст. 32 ГПК України, міс цевий суд, оцінюючи докази, на явні у матеріалах справи, у су купності, не зміг прийняти до уваги пояснення позивача за первісним позовом.

Також, колегія суддів вважа є за необхідне зазначити, що, з гідно до ст. 32 ГПК України, дока зами у справі є будь-які факти чні дані, а ці дані встановлюю ться, серед іншого, таким засо бом, як пояснення представни ка сторони, тобто пояснення н е можуть бути визнані доказа ми у справі, як того вимагає ап елянт, оскільки за допомогою пояснень лише встановлюютьс я дані, які в процесі розгляду справи, якщо суд дійде до висн овку, що вони встановлюють на явність або відсутність обст авин, які мають значення для п равильного вирішення господ арського спору, визнаються д оказами.

Скаржник також посилаєтьс я на те, що у судових засідання х 10 та 27 лютого 2009 року відповіда ч за первісним позовом повні стю підтвердив пояснення оре ндаря стосовно того, що він 03.12. 2008 р. отримав від позивача за пе рвісним позовом перед підпис анням договору оренди гроші у сумі еквівалентній 2000 дол. СШ А в якості передоплати за кор истування контейнерами у гру дні 2008 року, згідно з договором ; позивач за первісним позово м відмовився від грошей, які в ін приніс 04.12.2008 р., тому що сума бу ла значно меншою, ніж отримав від позивача за первісним по зовом; він 04.12.2008 р., оскільки у ньо го не було при собі готівки, вл асноруч написав розписку з з обов'язанням повернути гроші не пізніше 06.12.2008 р. Крім того, у с воєму відзиві, який є письмов им доказом, відповідач за пер вісним позовом також підтвер див, що отримав від позивача з а первісним позовом гроші за договором оренди, і також під твердив, що написав розписку стосовно повернення грошів.

Відповідно до ч.3 ст. 43 ГПК Укр аїни, визнання однією сторон ою фактичних даних і обстави н, якими інша сторона обґрунт овує свої вимоги або запереч ення, для господарського суд у не є обов'язковим.

Аналізуючи вищевикладену норму, судова колегія вважає , що надання наведених поясне нь та відзиву відповідачем з а первісним позовом, врахову ючи також пред'явлення ним зустрічного позову, не зобов 'язує суд ґрунтувати свої в исновки щодо вирішення суті спору на таких поясненнях.

Отже, суд не зв'язаний тим, що сторона визнає певні обст авини, а, виходячи з вимог ч.1 ст . 43 ГПК України, зобов'язаний оцінити докази, що спростову ють чи підтверджують ці обст авини, в сукупності з іншими д оказами.

Щодо посилання скаржника н а те, що відзив є доказом, апел яційна інстанція має думку а налогічну тій, яку висловила вище щодо пояснення позивач а за первісним позовом, яке ос танній також вважає доказом.

Також, на думку апелянта, не одноразова зміна в пояснення х відповідача за первісним п озовом обумовлена не хвилюва нням і неадекватним станом, а спробою ввести суд в оману з н аміром ухилитись від виконан ня своїх зобов'язань за догов ором.

Однак, рішення місцевого су ду зовсім не ґрунтується на з азначених поясненнях відпов ідача за первісним позовом щ одо хвилювання і неадекватно го стану. Підставою для відмо ви у задоволенні первісного позову стало правомірне не п рийняття судом першої інстан ції єдиного доказу, наданого позивачем за первісним позо вом, - розписки, як неналежного доказу. Крім того, відмова у з адоволенні зустрічного позо ву також свідчить, що місцеви й суд не погодився з обґрунту ванням вказаного позову, тоб то з позицією відповідача за первісним позовом.

Апелянт вважає, що відповід ач за первісним позовом тако ж спробував ввести суд в оман у, стверджуючи щодо розписки , яка нібито була складена О СОБА_3 на підтвердження сво го зобов'язання повернути О СОБА_7 грошові кошти у сумі 20 00 дол. США та яка нібито „випад ково потрапила до позивача з а первісним позовом”. При цьо му, невідомо яким чином „випа дково” могла потрапити до по зивача за первісним позовом розписка, яка повинна була ск ладатися у присутності ОСО БА_7, яким чином після того як зазначена розписка опинилас я у ОСОБА_7 вона знову „вип адково” могла опинитися в ор ендаря.

На думку судової колегії, зн ову ж таки рішення місцевого суду зовсім не ґрунтується н а зазначених поясненнях відп овідача за первісним позовом , а відмова у задоволенні зуст річного позову свідчить саме про те, що місцевий суд не пог одився з обґрунтуванням вказ аного позову, тобто з позиціє ю відповідача за первісним п озовом.

Крім того, суд апеляційної і нстанції вважає за необхідне зазначити, що скаржник, ствер джуючи, що розписка повинна б ула находитися у ОСОБА_7, я кщо вона була складена ОСОБ А_3 на підтвердження свого з обов'язання повернути їй гро шові кошти у сумі 2000 дол., не над ав суду першої інстанції ори гіналу розписки, на якій базу є свої вимоги, в підтвердженн я того, що він є належним креди тором.

Отже, відсутність у позивач а за первісним позовом оригі налу розписки, відсутність у цій розписці даних, кому, на п ідставі чого ОСОБА_3 зобов 'язується повернути гроші, знову ж таки свідчить про обґ рунтованість висновку місце вого суду щодо визнання копі ї цієї розписки неналежним д оказом у справі.

Скаржник також посилаєтьс я на те, що саме те, що зазначен а розписка, по-перше, написана на оборотній стороні попере днього договору оренди, а, по-д руге, що вона зберігається у позивача за первісним позово м, тобто саме у тієї особи, в як ої вона і має зберігатись у ві дповідності до суті цієї роз писки, свідчить про те, що дого вір оренди від 03.12.2008 р. було розі рвано саме за взаємного згод ою сторін, бо інакше відповід ач за первісним позовом розп иску не написав би; розписка є зобов'язанням щодо повернен ня грошей, які були отримані в ідповідачем за первісним поз овом за договором оренди; роз писка була складена відповід ачем за первісним позовом не як фізичною особою, а як СПД-Ф О, не зважаючи на те, що в розпи сці йдеться про ОСОБА_3 як фізичну особу, оскільки вона отримала гроші за договором оренди як СПД.

З цього приводу судова коле гія зазначає наступне.

По-перше, з матеріалів справ и неможливо встановити того, що розписка написана на обор отній стороні договору оренд и, оскільки у справі містятьс я копії самого договору орен ди, розписки на його звороті т а розписки на окремому аркуш і (а.с. 10-12, т.1), отже очевидно, що зр обити копію з копії розписки можливо на будь-якому аркуші , в тому числі і на звороті коп ії договору.

По-друге, зберігання копії р озписки у позивача за первіс ним позовом не може достемен но свідчити, враховуючи тако ж зміст цієї розписки, про те, що він і є саме та особа, якій ц я розписка надавалася. На дум ку судової колегії, в особи, як ій розписка надана, повинен б ути у наявності її оригінал.

Таким чином, апеляційна інс танція не приймає твердження скаржника щодо розірвання д оговору саме за взаємного зг одою сторін, бо з розписки не в бачається кому, на підставі ч ого і що саме СПД - фізичною о собою - ОСОБА_3 її надано (написано).

Також, судова колегія не пог оджується з твердженням скар жника щодо того, що розписка є зобов'язанням відносно пов ернення грошей, які були отри мані відповідачем за первісн им позовом за договором орен ди, оскільки в матеріалах спр ави не міститься доказів отр имання відповідачем за перві сним позовом вказаної грошов ої суми саме за договором оре нди від позивача за первісни м позовом.

Крім того, враховуючи навед ене, апеляційна інстанція ві дхиляє посилання скаржника н а те, що розписка була складен а відповідачем за первісним позовом не як фізичною особо ю, а як СПД-ФО, зважаючи на те, що в розписці йдеться про ОСО БА_3 як фізичну особу та в мат еріалах справи не міститься доказів отримання відповіда чем за первісним позовом (ні я к СПД, ні як фізичною особою) г рошової суми, еквівалентної 2000 дол. США, за договором оренди від позивача за первісним по зовом.

Отже, аналізуючи наявні в ма теріалах справи докази в їх с укупності, судова колегія ді йшла висновку, що вони не підт верджують, що 03.12.2008 р. на виконан ня умов договору оренди пози вач за первісним позовом пер едав відповідачу за первісни м позовом гроші у сумі, еквіва лентній 2000 дол. США, тобто місце вий суд обґрунтовано відмови в у задоволенні первісного п озову.

Також, судова колегія погод жується з висновком суду пер шої інстанції і про відмову у задоволенні зустрічного поз ову, оскільки у матеріалах сп рави відсутні належні докази передачі відповідачу за зус трічним позовом у користуван ня 2-х контейнерів, так як підп исаний обома сторонами догов ір оренди ще не дає орендарю ф актичної змоги користуватис ь орендованим майном, тобто п озивачем за зустрічним позов ом не доведено користування відповідачем за зустрічним п озовом орендованими контейн ерами у грудні 2008 року, а тому і стягнення орендної плати за зазначений період безпідста вне.

Згідно п.3 Роз'яснення Вищо го арбітражного суду України №02-5/422 від 10.12.1996 р. „Про судове ріше ння” (з наступними змінами та доповненнями), рішення госпо дарського суду повинно ґрунт уватись на повному з'ясуван ні такого: чи мали місце обста вини, на які посилаються особ и, що бе руть участь у процесі, та якими доказами вони підтв ерджуються; чи не виявлено у п роцесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правил ьного вирішення спору, і дока зів на підтвердження цих обс тавин; яка правова кваліфіка ція відносин сторін, виходяч и з фактів, установлених у про цесі розгляду справи, та яка п равова норма підлягає застос уванню для вирішення спору. Т акі ж вимоги до судового ріше ння містяться у Постанові Пл енуму Верховного Суду Україн и №11 від 29.12.1976 р. „Про судове ріше ння”.

Відповідно до ст. 104 ГПК Украї ни, підставами для скасуванн я або зміни рішення суду є: 1) не повне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) н едоведеність обставин, що ма ють значення для справи, які м ісцевий господарський суд ви знав встановленими; 3) невідпо відність висновків, викладен их у рішенні місцевого госпо дарського суду, обставинам с прави; 4) порушення або неправ ильне застосування норм мате ріального чи процесуального права. Порушення або неправи льне застосування норм про цесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, я кщо це порушення призвело до прийняття неправильного ріш ення.

На думку судової колегії, мі сцевий суд повністю встанови в та дослідив фактичні обста вини справи, дав повну та всеб ічну оцінку наявним у ній док азам та правильно застосував норми матеріального права, т обто рішення місцевого суду відповідає вищезазначеним в имогам і підстав для скасува ння цього рішення, передбаче них ст. 104 ГПК України, судова ко легія не вбачає.

Наведені позивачем за перв існим позовом в апеляційній скарзі доводи не спростовуют ь висновків місцевого суду т а не доводять їх помилковіст ь, а тому не можуть бути підста вою для скасування судового рішення.

Будь-яких інших доводів щод о незаконності рішення місце вого суду та допущення ним по рушень норм матеріального та процесуального права, крім в ищезазначених та визнаних ап еляційною інстанцією необґр унтованими та безпідставним и, скаржник не навів.

Перевіряючи, згідно припис ів ст. 101 ГПК України, законніст ь і обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обс язі, тобто не тільки на підста вах, викладених в апеляційні й скарзі, судова колегія не вс тановила будь - яких порушень норм матеріального і процес уального права з боку місцев ого суду і вважає, що зроблені місцевим судом висновки від повідають фактичним обстави нам справи, наявним в ній дока зам та приписам чинного зако нодавства.

Керуючись ст.ст. 99,101-105 ГПК У країни, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарсько го суду Одеської області від 14.09.2009 р. у справі №11/16-09-495 - з алишити без змін, а апел яційну скаргу СПД - фізич ної особи - ОСОБА_1 на заз начене рішення - без задово лення.

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної си ли з дня її оголошення і може б ути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарсь кого суду України.

Головуючий: Мирошниченко М. А.

Судді: Бєляновський В. В.

Шевченко В. В.

Повний текст постанови пі дписано 17.11.2009 р.