Рішення

від 18.07.2017 по справі 381/2631/16-ц

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (265) 6-17-89, факс (265) 6-16-76, inbox@fs.ko.court.gov.ua

---

2/381/131/17

381/2631/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2017 року Фастівський міськрайонний суд Київської області

в складі:

головуючого судді: Осаулової Н.А.,

за участю секретаря: Криворучко А.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Фастів цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю СБ КАМЕЛОТ про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення в займаній посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення в займаній посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою від 29.06.2017 року справу прийнято до провадження суддею Осауловою Н.А..

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що 25 травня 2016р. при зверненні до відповідача про отримання довідки про заробітну плату за останні 4 місяці роботи, йому стало відомо, що відповідно до наказу №83-К від 03.11.2015 року, його було звільнено за власним бажанням з займаної посади.

Позивач зазначає, що жодної заяви на звільнення не писав, а весь цей час сумлінно виконував свої посадові обов'язки. ОСОБА_1 вважає своє звільнення незаконним та безпідставним, у зв'язку з чим вказаний наказ необхідно скасувати, а позивача поновити на займаній посаді, виплативши йому середній заробіток за час вимушеного прогулу за період 04.11.2015р. по 25.05.2015 р.. Тому звернувся до суду з вказаним позовом.

В подальшому позивач подав заяву про збільшення позовних вимог від 18.07.2017 року, відповідно до якої просив визнати незаконним та скасувати наказ № 83-К від 03.11.2015 року про припинення трудового договору з ОСОБА_1 з посади охоронця; поновити ОСОБА_1 на посаді охоронця ТОВ СБ Камелот з 03.11.2015р.; стягнути з ТОВ СБ Камелот середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 03.11.2015 р. по 18.07.2017 р. в сумі 27997,20 грн.; а також стягнути з ТОВ СБ Камелот на користь позивача витрати понесені за проведення почеркознавчої експертизи у справі в сумі 3963,60 грн..

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити з викладених у позові підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, пояснивши, що на підставі заяви позивача від 03.11.2015 року було винесено наказ №83-К від 03.11.2015 р. відповідно до якого ОСОБА_1 було звільнено з посади охоронця. Вважає винесений наказ законним. Просив відмовити позивачу в повному обсязі.

Вислухавши пояснення позивача, його представника, представника відповідача, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

За умовами ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено та підтверджено в судовому засіданні сторонами, що на підставі заяви позивача від 01.05.2015 р. його було прийнято на посаду охоронця в відділ охорони ТОВ СБ Камелот , про що свідчить Наказ № 23-К від 01.05.2015 р. про прийняття на роботу (а.с. 7).

Відповідно до Наказу № 59-К від 01.09.2015 року ОСОБА_1 було переведено з основного місця роботи по сумісництву на посаді охоронець, з посадовим окладом 1400 грн. (а.с. 8).

Згідно з умовами ст..38 КЗпП, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Якщо після закінчення строку попередження про звільнення працівник не залишив роботу і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою. Він також не вправі звільнити працівника до закінчення строку попередження, якщо той цього не просить, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Пунктом 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992, № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів визначено, що у справах про звільнення за ст.38 КЗпП суди повинні перевіряти доводи працівника про те, що власник або уповноважений ним орган примусили його подати заяву про розірвання трудового договору. Подача працівником заяви з метою уникнути відповідальності за винні дії не може розцінюватись як примус до цього і не позбавляє власника або уповноважений ним орган права звільнити його за винні дії з підстав, передбачених законом, до закінчення встановленого ст.38 КЗпП строку, а також застосувати до нього протягом цього строку в установленому порядку інше дисциплінарне стягнення.

З наявної в матеріалах справи заяви ОСОБА_1 від 03.11.2015 року вбачається, що останній звертається до директора ТОВ СБ Камелот про звільнення його з посади охоронця (а.с. 36).

Як вбачається з Наказу № 83-К від 03.11.2015 р. ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади відповідно до ст..38 КЗпП, на підставі заяви останнього. Вказаний наказ підписаний директором ТОВ СБ Камелот та стоїть підпис навпроти графи з наказом ознайомлений 03.11.2015р. (а.с. 37).

Між тим, не погоджуючись з діями директора, позивач вважає, що з роботи його було звільнено незаконно, оскільки заяву на звільнення він не писав з наказом не ознайомлений, а весь цей час сумлінно виконував свої посадові обов'язки.

Крім того зазначив, в усіх наданих до суду відповідачем наказах міститься не його підпис про ознайомлення, а також усі надані заяви про прийняття на роботу, переведення та звільнення написані іншою особою, а не особисто ним.

З Довідки №3/2016 від 12.02.2016 року, виданої ТОВ СБ Камелот ОСОБА_1, останній, вбачається, що на час видачі вищевказаної довідки, працював на посаді охоронця, його заробітна плата за період роботи з серпня 2015р. по січень 2016 р. складає 2786 грн. 66 коп.. Між тим в графі нарахування заробітної плати за грудень 2015 р. та січень 2016 р. зазначено - відпустка за власний рахунок . Вказана довідка підписана директором ОСОБА_2 та завірена печаткою.

Між тим, з висновку експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи у даній справі від 21.06.2017 року за № 6163/17-32/6164/17-33, вбачається, що підписи в наказах ТОВ СБ Камелот № 23-К від 01.05.2015 про прийняття на роботу, в наказі № 59К від 01.09.2015 про переведення, в наказі № 83-К про припинення трудового договору (контракту) від 03.11.2015 у графі З наказом (розпорядженням) ознайомлений, підпис працівника , a також у заявах від імені ОСОБА_1 від 01.05.2015 року про прийняття на роботу, від 01.09.2015 про переведення та заяві від 03.11.2015 про звільнення виконані рукописним способом, пастами для кулькових ручок без попередньої технічної підготовки. Виконані не ОСОБА_1, а іншою (іншими) особою (особами)(а.с. 136-140).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає доводи позивача обґрунтованими та такими, що знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи. Оскільки, оскаржуваний Наказ про звільнення ОСОБА_1 від 03.11.2015р. винесений відповідачем з порушенням вимог трудового законодавства, тому позовні вимоги в частині визнання вказаного наказу незаконним та скасування підлягають до задоволення.

Між тим, враховуючи те, що наказ № 83-К від 03.11.2017 року визнаний судом незаконний та скасований, суд вважає за необхідне поновити ОСОБА_1 на посаді охоронця ТОВ СБ Камелот .

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Отже, вказані дії відповідач зобов'язаний вчинити в процесі виконання рішення суду.

При вирішенні позовних вимог щодо стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу на користь позивача судом враховано наступне.

Так, ч.2 ст.235 КЗпП України, передбачено, що при винесені рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше ніж за один рік.

Пунктом 31 постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 1992 року N 9 Про практику розгляду судами трудових спорів (частина 5) у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року N 348).

З врахуванням вказаних вимог судом було перевірено та встановлено правильність наданого відповідачем розрахунку сум середнього заробітку за час вимушеного прогулу та встановлено, що відповідно до довідки про доходи від 12.02.2016р. № 3/2016 за вересень 2015р. розмір заробітної плати позивача становить 700,00 грн. із розрахунку 22 робочих дні та в жовтні 2015р. - 733,33 грн. за 21 робочий день (14 жовтня - вихідний день на підставі розпорядження КМУ від 12.11.2014 р. №1084-р). Виходячи із кількості відпрацьованого робочого часу позивач пропрацював у вересні 2015р. 22 робочих дні та 21 робочий день у жовтні 2015 року. Відповідно середньоденна заробітна плата вираховується наступним чином: 700,00 грн. + 733,33 грн. = 1433,33 грн. - сума заробітної плати за два останні місяці, 22 дні + 21 день = 43 дні - кількість робочих днів за два останні місяці, 1433,33 грн. / 43 дні = 33,33 грн. - середньоденна заробітна плата позивача.

Розмір середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 04.11.2015р. по 18.07.2017р., а саме з урахуванням неробочих днів визначених КМУ за розпорядженням № 1155-р від 11.11.2015р. та №850-р від 16.11.2016р.: (у 2015 році листопад - 19 д.; грудень - 23 д.; у 2016 році січень - 19д., лютий - 21д.; березень - 22д.; квітень - 21 д.; травень - 19д.; червень - 20 д.; липень - 21 д.; серпень - 22 д.; вересень - 22 д.; жовтень - 20 д.; листопад - 22 д.; грудень - 22 д.; у 2017 році січень - 20 д., лютий - 20д.; березень - 22д.; квітень - 19 д.; травень - 20д.; червень - 20 д.; липень - 12 д.) становить 427 д. * 33,33 грн. = 14231,91 грн., а тому в цій частині позовні вимоги слід задовольнити частково, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення середня заробітна плата за час вимушеного прогулу в сумі 14231,91 грн.

У відповідності до ст.367 ЦПК України, рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді охоронця в Товаристві з обмеженою відповідальністю СБ Камелот та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць, підлягає негайному виконанню.

У відповідності до ст.88 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судові витрати за проведення судово-почеркознавчої експертизи в розмірі 3963,60 грн. та на користь держави судовий збір в розмірі - 640,00 грн.

Керуючись ст.ст. 38, 235 КЗпП України, ст.ст. ст.ст. 10, 11, 58, 59, 60, 88, 212, 213, 215, 218, 367 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ Товариства з обмеженою відповідальністю СБ Камелот №83-К від 03.11.2015 р. про припинення трудового договору (контракту) з ОСОБА_1 Олександровичемз посади охоронець.

Поновити ОСОБА_1 на посаді охоронця Товариства з обмеженою відповідальністю СБ Камелот з 03 листопада 2015 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СБ Камелот (Код ЄДРПОУ 39504986) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04 листопада 2015 року по 18 липня 2017 року в сумі 14231 (чотирнадцять тисяч двісті тридцять одну) грн. 91 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СБ Камелот (Код ЄДРПОУ 39504986) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 витрати понесені за проведення почеркознавчої експертизи у справі, в сумі 3963 (три тисячі дев'ятсот шістдесят три) грн.60 коп.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СБ Камелот (Код ЄДРПОУ 39504986) на користь держави судовий збір в розмірі 640 грн.00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Фастівський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ