Рішення

від 25.07.2017 по справі 541/724/17

МИРГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/724/17

Номер провадження 2/541/549/2017

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25 липня 2017 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

судді Городівського О.А.

з участю секретаря - Ніколаєнко М.В.

позивачки ОСОБА_1 та її представника адвоката ОСОБА_2,

представника відповідача - адвоката ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миргороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства імені Зубковського про стягнення боргу з врахуванням індексу інфляції, пені, 3% річних, розірвання договорів оренди землі,

в с т а н о в и в:

31.03.2017 ОСОБА_1 звернулася до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з позовом до Приватного підприємства імені Зубковського про стягнення боргу по орендній платі з врахуванням індексу інфляції, пені та 3% річних, розірвання договору оренди землі.

На підтвердження позовних вимог позивач зазначив, що вона є власником двох земельних ділянок сільськогосподарського призначення розміром 2,1075 га. з кадастровим номером 5323289600:00:004:0056 та розміром 2,3371 га з кадастровим номером 5323289600:00:004:0058, які розташовані на території Ярмаківської сільської ради Миргородського району Полтавської області. 15 грудня 2012 року між нею і відповідачем укладено договори оренди землі № 147 та № 148, які зареєстровані 30 січня 2014 року.

Умовами п.31 договорів передбачено, що орендар зобов'язується прийняти земельну ділянку та приступити до її використання в строки, встановлені цим договором, який буде зареєстрований у відповідності до закону. Умовами п.38 договорів передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором. Умовами п.39 договорів допускається розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку у випадку невиплати орендної плати в повному обсязі до 01.01. поточного року за попередній рік оренди землі (договір вважається розірваним з 01.02. поточного року).

Позивачка вказує, що ПП Ім. Зубковського виплатило їй орендну плату за 2013 рік, чим підтвердив, що ним було порушено вимоги п.31 договорів, тобто він використав спірні земельні ділянки до дати державної реєстрації договорів, що є підставою для розірвання договорів за умов, передбачених п.38 договору.

Також позивач зазначив, що п.9 договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у розмірі 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (43200,97 грн.), що становить на момент підписання договору 3024,07 грн. При цьому позивач вважає, що п.10 договору є не чинним, так як сторони до його реєстрації не визначилися з порядком обчислення розміру орендної плати.

Посилаючись на ч.3 ст.21 Закону України Про оренду землі позивач стверджує, що розмір орендної плати необхідно коригувати з урахуванням індексу інфляції на момент виплати орендної плати. На цій підставі, із застосуванням відповідних коефіцієнтів інфляції, позивачем здійснено розрахунок заборгованості по орендній платі. Відповідно до даного розрахунку заборгованість по орендній платі по кожному договору оренди в 2014 році становить 771,88 грн., за 2015 рік - 1662,34 грн., а за 2016 рік 1413,48 грн. Враховуючи не виплату орендної плати в повному обсязі за вищевказані роки, що є систематичним порушенням умов договору оренди земельної ділянки, позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою щодо розірвання договору оренди землі та повернення йому земельної ділянки. Останній раз лист-повідомлення було направлено 06.03.2017 (отриманий відповідачем 09.03.2017) але у встановлений позивачем триденний строк з дати отримання листа-повідомлення й до дня подання позову відповідач жодних дій не вчинив, тобто ухиляється від повернення спірної земельної ділянки, що спонукало позивача звернутися до суду з даним позовом, в якому він просить стягнути з відповідача на його користь суму боргу в розмірі 10094,46 грн., з них сума основного боргу з врахуванням інфляції у розмірі 9240,48 грн., 3% річних у сумі 247,40 грн., пеня в сумі 606,44 грн.

Також позивачка заявила вимогу розірвати договори оренди землі № 147, укладений 15.12.2012 на земельну ділянку площею 2,17 га, кадастровий номер 5323289600:00:004:0056 та № 148 укладений 15.12.2012 на земельну ділянку площею 2,3371 га, кадастровий номер 5323289600:00:004:0058, які розташовані на території Ярмаківської сільської ради, укладені між позивачем та відповідачем і зареєстровані реєстраційною службою Миргородського міськрайонного управління юстиції Полтавської області за індексним номером 104801008 та 10445858.

13 липня 2017 року позивачка подала до суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій зменшила вимоги щодо стягання суми боргу із орендної плати до суми 8440 грн. 68 коп. надавши новий розрахунок, з урахуванням дат виплат орендної плати за період дії договорів оренди.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат ОСОБА_2 І позовні вимоги підтримали повністю, просили їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, та стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати, які складаються із судового збору та витрат на оплату правової допомоги адвоката.

Представник відповідача адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав та в його задоволенні просив відмовити з підстав викладених у письмових запереченнях на позов, згідно з якими, у зв'язку з тим, що на момент укладення спірного договору (15.12.2012) право власності позивача на земельну ділянку не було зареєстроване відповідно до вимог Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , то й право оренди ПП ім.Зубковського цієї земельної ділянки не могло бути зареєстроване. Також відмічено, що згаданим законом не встановлено жодних строків або термінів державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Право власності на земельні ділянки ОСОБА_1 зареєструвала 29 та 30 січня 2014 року. 30 січня 2014 було зареєстроване й право оренди ПП ім.З убковського. Крім цього, зазначено, що з урахуванням правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 18.01.2017 по цивільній справі № 6-2777цс16, договори оренди землі між ПП ім. Зубковського та ОСОБА_1 набули чинності лише з моменту їх державної реєстрації 30.01.2014 і з цього часу почали діяти права та обов'язки сторін по договору. Тому відповідно до ст.17 Закону України Про оренду землі вважається, що позивач передав земельну ділянку в оренду відповідачу з моменту державної реєстрації права її оренди, тобто з 30.01.2014. Всі правовідносини між сторонами до державної реєстрації права оренди відбулися не за цим договором, а тому не можуть бути підставою для його розірвання. З приводу внесення орендної плати з урахуванням інфляції представник відповідача зазначив, що відповідно до ст.21 Закону України Про оренду землі розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Пунктом 10 спірних договорів оренди сторони погодили, що обчислення орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки землі , що відповідає положенням п.10 Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 року № 220.

Отже даним договором передбачено інше обчислення розміру орендної плати за землю з урахуванням індексу інфляції, а тому положення статті 21 Закону України Про оренду землі до спірних правовідносин не застосовуються. Окрім того, індекс інфляції враховується при щорічному обрахунку розміру орендної плати, яка визначається з нормативно грошової оцінки землі, яка обраховується щорічно станом на січень місяць за формулою до якої входить індекс споживчих цін за минулий рік.

На підставі викладеного просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі та стягнути з позивача судові витрати відповідача на оплату допомоги адвоката.

Суд заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши та проаналізувавши письмові докази у справі, приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності з ч.ч.1, 2 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником земельних ділянок розміром 2,17 га. з кадастровим номером 5323289600:00:004:0056, та розміром 2,3371 з кадастровим номером 5323289600:00:004:0058, які розташовані на території Ярмаківської сільської ради Миргородського району Полтавської області, що підтверджується копіями державних актів на право власності на земельні ділянки серія ЯГ № 656226 та ПЛ № 032282 (а.с.6, 7)

15 грудня 2012 року між позивачем та відповідачем укладено договори оренди землі № 147 та № 148, згідно з п.п. 2, 8 яких позивач передав в оренду відповідачу вказані земельні ділянки строком на 5 років, починаючи з дати реєстрації договору (а.с.8-12). Пунктом 43 договору передбачено, що він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Договори оренди землі № 147 та № 148 від 15.12.2012 зареєстровані 29 та 30 січня 2014 року реєстраційною службою Миргородського міськрайонного управління юстиції Полтавської області у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Отже, вказані договори набрали чинності з 29 та 30 січня 2014 року. До даного переконання суд приходить на підставі правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 18.01.2017 року по цивільній справі № 6-2777цс16.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що дії сторін договору, направлені на його виконання до набрання ним чинності, не можна вважати невиконанням обов'язків передбачених договором, оскільки права та обов'язки по договору не почали діяти.

Крім того, пунктом 29 договору обов'язок передати в користування земельну ділянку покладений на орендодавця, тобто позивача, і відповідно до п.20 договору така передача здійснюється у 5-денний строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання передачі, а п.31 спірного договору передбачений обов'язок орендаря прийняти земельну ділянку та приступити до її використання в строки, встановлені цим договором, який буде зареєстрований у відповідності до закону. При цьому строки, в які орендар повинен приступити до використання прийнятої земельної ділянки, договором не встановлені, а п.31 договору не містить обмежень щодо того, коли можна починати використання переданої орендодавцем земельної ділянки, яку орендар зобов'язаний прийняти.

Згідно з наявним у матеріалах справи актами про передачу та прийом земельних ділянок позивач передала відповідачу земельні ділянки, зазначені в спірних у договорах, 15 грудня 2012 року (а.с.10,15), тобто вчинила дії, спрямовані на використання земельних ділянок до набрання чинності договорами оренди землі, внаслідок чого отримала за використання земельної ділянки у 2013 році дохід.

Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Частиною 9 ст.93 ЗК України також передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі є Закон України Про оренду землі .

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разу істотного порушення договору другою стороною та інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до статті 32 Закону України Про оренду землі , на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст.ст. 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Оскільки позивачем та його представником під час розгляду справи судом не зазначено та не доведено, що внаслідок використання відповідачем земельної ділянки позивача до набрання чинності договорів оренди землі №147 та № 148 від 15.12.2012 позивач був позбавлений значною мірою того, на що він розраховував при укладенні договору, та, враховуючи те, що права та обов'язки по договору на той час не виникли, вказана обставина не може бути підставою для розірвання договору ні відповідно до закону, ні відповідно до договору.

Щодо вимог позивача про порушення умов договору в частині виплати орендної плати суд вважає наступне.

Підписання позивачем спірних договорів оренди свідчить про досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору та те, що волевиявлення позивача було спрямоване саме на передачу земельних ділянок в оренду та отримання орендної плати в розмірі і порядку, передбаченому договорами.

Отже твердження позивача та його представника про те, що п.10 договорів є не чинний, так як сторони до його реєстрації не визначилися з порядком обчислення розміру орендної плати, є безпідставним. Окрім того відповідно до ст. 204 ЦК України у врегулюванні цивільних правовідносин діє принцип презумпції дійсності договору, відповідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до пунктів 8 та 11 договору оренди землі орендар вносить орендну плату в розмірі 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Орендна плата вноситься до 31 грудня поточного року. На момент укладення договору оренди землі, його сторонами в п. 5 визначено нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Пунктом 10 договору оренди землі визначено, що обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексації. Те, що сторони дійшли згоди щодо цієї умови договору, підтверджується, крім його підписання сторонами, також і отриманням позивачем орендної плати, яка щорічно виплачувалась, пропорційно до збільшення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, при тому, що зміни до договору щодо її розміру у відсотках сторонами не вносились.

Згідно з ст.15 Закону України Про оренду землі однією із істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до ст. 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Індекса?ція - встановлений актами законодавства України механізм підвищення грошових доходів громадян, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати їм подорожчання споживчих товарів і послуг.

Індекс споживчих цін (називається ще індексом інфляції) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які придбаває населення для невиробничого споживання.

Умови укладених між сторонами договорів оренди землі не містять положень щодо застосування індексів інфляції при внесенні орендної плати, як вже було зазначено. Ними передбачено інше обчислення розміру орендної плати з урахуванням індексації. Аналізуючи ці умови договору та зміст понять індексація та індекс інфляції, суд приходить до висновку, що спірними договорами передбачено інше обчислення розміру орендної плати за землю з урахуванням індексу інфляції, а тому положення статті 21 Закону України Про оренду землі до спірних правовідносин не застосовуються. Так як індекс інфляції враховується при щорічному обрахунку розміру орендної плати, яка визначається з нормативно грошової оцінки землі, яка обраховується щорічно станом на січень місяць за формулою до якої входить індекс інфляції за минули рік.

Індексація нормативної грошової оцінки земель передбачена ст.289 Податкового кодексу України, згідно з якою для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

Таким чином, суд вважає, що оскільки розрахунок коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки базується на врахуванні індексу споживчих цін, що є основним показником рівня інфляції в державі, додаткового застосування індексу інфляції для обчислення розміру орендної плати немає підстав.

Як вбачається з копій повідомлень Управління Держземагентства у Миргородському районі Полтавської області та Управління Держгеокадастру у Миргородському районі Полтавської області за період чинності спірних договорів оренди вартість однієї земельної ділянки, виділеної за рахунок однієї земельної частки (паю) в межах Ярмаківської сільської ради становила: станом на 01.01.2014 - 43200,97 грн., станом на 01.01.2015 - 53960,71 грн., станом на 01.01.2016 - 64752,85 грн.

Відповідно до умов договору розмір орендної плати за 2014 рік становить 43200,97 грн. х 7% = 3024,07 грн., за 2015 рік 53960,71 грн. х 7% = 3777,25 грн., за 2016 рік 64752,85 грн. х 7% = 4532,70 грн.

Згідно з довідками відповідача достовірність яких не заперечувалась позивачем у судовому засіданні, відповідачем було нарахована та виплачена орендна плата за кожним спірним договором у 2014 році 3024,07 грн., у 2015 році 3777,25 грн., у 2016 році 4700,62 грн. за вирахуванням прибуткового податку та військового збору у строк, встановлений договором до грудня місяця.

Таким чином, умови договорів оренди землі № 147 та №148 від 15.12.2012, в частині виплати орендної плати відповідачем дотримані повністю, отже підстави для застосування п.п.14, 39 договору оренди і ст.625 ЦК України, тобто стягнення боргу з врахуванням індексу інфляції, пені та 3% річних та розірвання вказаного договору оренди землі відсутні.

Враховуючи викладене, у задоволенні позову слід відмовити.

В зв'язку з відмовою в позові судові витрати, понесені позивачем відшкодуванню не підлягають.

Щодо вимоги представника відповідача про відшкодування понесених відповідачем витрат на оплату його правової допомоги (а.с.46) суд вважає, вони не підлягають задоволенню, так як квитанція до прибуткового касового ордеру не відображає інформації про оплату послуг адвоката саме по даній справі. Квитанція є не номерною, що являється порушенням готівкового обліку, та не містить інформації про єдиний номер справи, по якій надаються адвокатські послуги, містить лише посилання на договір, який представник відповідача пред'явив по іншим 12 (дванадцяти) цивільним справам, які перебувають та перебували у провадженні Миргородського міськрайонного суду і по кожній з них пред'явлено безномерну квитанцію на суму 4000 грн., що позбавляє суд можливості встановити, по якій цивільній справі сплачені дані кошти.

Керуючись ст. ст.10, 11, 26, 42, 56, 60, 61, 79, 84, 88, 212, 214, 215, 218, 360-7 ЦПК України, ст.ст. 629, 651, 792 ЦК України, ст.93 ЗК України, Законом України Про оренду землі , суд,

ухвалив :

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного підприємства імені Зубковського про стягнення суми боргу, з врахуванням індексу інфляції, пені, 3% річних, в розмірі 8440 грн. 68 коп. та розірвання договорів оренди землі № 147 та 148, укладених 15 грудня 2012 року на земельні ділянки з кадастровими номери 5323289600:00:004:0056 та 5323289600:00:004:0058, розташовані на території Ярмаківської сільської ради, між ОСОБА_1 та Приватним підприємством імені Зубковського , зареєстровані реєстраційною службою Миргородського міськрайонного управління юстиції Полтавської області за індексними номерами 10480108 та 10445858.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: О.А. Городівський