Ухвала

від 07.11.2017 по справі 541/724/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/724/17 Номер провадження 22-ц/786/2286/17Головуючий у 1-й інстанції Городівський О. А. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді: Чумак О.В.

суддів: Бондаревської С.М., Дряниці Ю.В.

при секретарі Ткаченко Т.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 25 липня 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства "імені Зубковського" про стягнення боргу з врахуванням індексу інфляції, пені, 3% річних, розірвання договорів оренди землі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В ИЛ А :

У березні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом до ПП імені Зубковського, посилаючись на те, що вона є власником двох земельних ділянок сільськогосподарського призначення розміром 2,1075 га. з кадастровим номером НОМЕР_2 та розміром 2,3371 га з кадастровим номером НОМЕР_1, які розташовані на території Ярмаківської сільської ради Миргородського району Полтавської області. 15 грудня 2012 року між нею і відповідачем укладено договори оренди землі № 147 та № 148, які зареєстровані 30 січня 2014 року.

15.12.2012 року між нею та відповідачем укладено договори оренди вказаних земельних ділянок за № 147 та № 148, які пройшли державну реєстрацію 30.01.2014 року.

Умовами п.31 договорів передбачено, що орендар зобов'язується прийняти земельну ділянку та приступити до її використання в строки, встановлені цим договором, який буде зареєстрований у відповідності до закону. Умовами п.38 договорів передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором. Умовами п.39 договорів допускається розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку у випадку невиплати орендної плати в повному обсязі до 01.01. поточного року за попередній рік оренди землі (договір вважається розірваним з 01.02. поточного року).

Позивачка зазначає, що ПП Ім. Зубковського виплатило їй орендну плату за 2013 рік, чим підтвердив, що ним було порушено вимоги п.31 договорів, тобто він використав спірні земельні ділянки до дати державної реєстрації договорів, що є підставою для розірвання договорів за умов, передбачених п.38 договору.

Також посилається на те, що згідно п.9 договору орендна плата вноситься орендарем у розмірі 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (43200,97 грн.), що становить на момент підписання договору 3024,07 грн. При цьому позивач вважає, що п.10 договору є не чинним, так як сторони до його реєстрації не визначилися з порядком обчислення розміру орендної плати.

Крім цього, посилаючись на ч.3 ст.21 Закону України Про оренду землі позивач вважає, що розмір орендної плати необхідно коригувати з урахуванням індексу інфляції на момент виплати орендної плати. На цій підставі, із застосуванням відповідних коефіцієнтів інфляції, нею здійснено розрахунок заборгованості по орендній платі, згідно з яким заборгованість по орендній платі по кожному договору оренди в 2014 році становить 771,88 грн., за 2015 рік - 1662,34 грн., а за 2016 рік1413,48 грн. Враховуючи не виплату орендної плати в повному обсязі за вищевказані роки, що є систематичним порушенням умов договору оренди земельної ділянки, вона неодноразово зверталася до відповідача з вимогою щодо розірвання договору оренди землі та повернення їй земельної ділянки. Останній раз лист-повідомлення було направлено 06.03.2017 (отриманий відповідачем 09.03.2017), проте у встановлений позивачем триденний строк з дати отримання листа-повідомлення й до дня подання позову відповідач жодних дій не вчинив, тобто ухиляється від повернення спірної земельної ділянки, що спонукало її звернутися до суду з даним позовом, в якому прохає стягнути з відповідача на її користь суму боргу в розмірі 10094,46 грн., з них сума основного боргу з врахуванням інфляції у розмірі 9240,48 грн., 3% річних у сумі 247,40 грн., пеня в сумі 606,44 грн.

Також позивачка прохала розірвати договори оренди землі № 147, укладені з відповідачем 15.12.2012 на земельну ділянку площею 2,17 га, кадастровий номер НОМЕР_2 та № 148 від 15.12.2012 на земельну ділянку площею 2,3371 га, кадастровий номер НОМЕР_1, які розташовані на території Ярмаківської сільської ради, які зареєстровані реєстраційною службою Миргородського міськрайонного управління юстиції Полтавської області за індексним номером 104801008 та 10445858 відповідно.

13 липня 2017 року ОСОБА_2 подала до суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій остаточно просила суд стягнути з відповідача на її користь 8440 грн. 68 коп. боргу із орендної плати, надавши новий розрахунок, з урахуванням дат виплат орендної плати за період дії договорів оренди.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 25 липня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до Приватного підприємства імені Зубковського про стягнення суми боргу, з врахуванням індексу інфляції, пені, 3% річних, в розмірі 8440,68 грн., та розірвання договорів оренди землі № 147 та 148, укладених 15 грудня 2012 року на земельні ділянки з кадастровими номери НОМЕР_2 та НОМЕР_1, розташовані на території Ярмаківської сільської ради, між ОСОБА_2 та Приватним підприємством імені Зубковського , зареєстровані реєстраційною службою Миргородського міськрайонного управління юстиції Полтавської області за індексними номерами 10480108 та 10445858, - відмовлено.

З рішенням суду не погодилась позивач ОСОБА_2, оскарживши його в апеляційному порядку. У поданій апеляційній скарзі прохає скасувати рішення та ухвалити нове про задоволення її позову, посилаючись на порушення матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та недоведеність обставин справи.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що суд першої інстанції вийшов за межі своїх повноважень та без клопотання будь-якої із сторін надав тлумачення п. 10 Договору. Надав перевагу загальним нормам права та безпідставно застосував до правовідносин норми Податкового кодексу України та Закону України Про індексацію грошових доходів населення . Не врахував умови розділу ІІІ Орендна плата за землю Закону України Про оренду землі а також ту обставину, що відповідачем не доплачено орендну плату згідно умов вказаних договорів, що є підставою для їх розірвання за п. 39.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що скаргу необхідно відхилити, з підстав, визначених ст. 308 ЦПК України.

Згідно ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до норми ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Судом першої інстанції було вірно встановлено, що позивач ОСОБА_2 є власником земельних ділянок площею 2,17 га з кадастровим номером НОМЕР_2, та площею 2,3371 га з кадастровим номером НОМЕР_1, які розташовані на території Ярмаківської сільської ради Миргородського району Полтавської області, що підтверджується копіями державних актів на право власності на земельні ділянки серія НОМЕР_3 та НОМЕР_4 (а.с.6, 7).

15 грудня 2012 року між позивачкою та Приватним підприємством ім. Зубковського Миргородського району укладено договори оренди землі № 147 та № 148, згідно з п.п. 2, 8 яких позивач передав в оренду відповідачу вказані земельні ділянки строком на 5 років, починаючи з дати реєстрації договору (а.с.8-12).

Пунктом 43 договору сторони погодили, що він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Договори оренди землі № 147 та № 148 від 15.12.2012 зареєстровані реєстраційною службою Миргородського міськрайонного управління юстиції Полтавської області у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.01.2014 р. та 30.01.2014 року.

Згідно наданої представником відповідача довідки № 18 від 24.02.2017 року (а.с. 18) та довідки, що міститься в справі на аркуші справи 41, відповідачем ПП ім. Зубковського було нарахована та виплачена орендна плата за кожним спірним договором у 2013-2014 роках в сумі 3024,07 грн., у 2015 році - 3777,25 грн., у 2016 році - 4700,62 грн. за вирахуванням прибуткового податку та військового збору у строк, встановлений договором до грудня місяця.

06 березня 2017 року ОСОБА_2 направила ПП імені Зубковського лист про розірвання договорів оренди землі від 15 грудня 2012 року № 147 та № 148 на умовах п. 39 договору (а.с. 19).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності позивачем та його представником обставин, викладених в обґрунтування позовних вимог, з чим погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Частиною 9 ст.93 ЗК України встановлено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Закон України Про оренду землі є спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі та згідно ст. 13 вказаного Закону передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.3 ЦК України, серед загальних засад цивільного законодавства є свобода договору, яка означає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору, тощо (ст.ст.6,27 ЦК України).

Згідно з нормою ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Нормою ст. 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разу істотного порушення договору другою стороною та інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 409 ЦК України власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.

Згідно зі ст. 15 Закону України Про оренду землі , істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Виходячи зі змісту норми ст. 21 Закону України Про оренду землі , орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексу інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Нормою ч. 2 ст. 23 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Згідно з нормою статті 32 Закону України Про оренду землі , на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст.ст. 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Пунктом 29 договорів оренди встановлено, що обов'язок передати в користування земельну ділянку покладений на орендодавця.

Відповідно до п.20 договору така передача здійснюється у 5-денний строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання передачі.

Пунктом 31 договорів оренди передбачений обов'язок орендаря прийняти земельну ділянку та приступити до її використання в строки, встановлені цим договором, який буде зареєстрований у відповідності до закону.

При цьому строки, в які орендар повинен приступити до використання прийнятої земельної ділянки, договором не встановлені, обмежень щодо початку використання переданої орендодавцем земельної ділянки, яку орендар зобов'язаний прийняти, п.31 договорів не містить.

Як установлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, вказані земельні ділянки передані позивачем ПП ім. Зубковського 15.12.2012 року, після підписання оспорюваних договорів, відповідно до актів про передачу та прийом земельних ділянок (а.с.10,15), які відповідач почав використовувати та виплачувати позивачці орендну плату.

Підписання позивачем вказаних договорів оренди та їх передача відповідачу до державної реєстрації, яка відбулася 29.01.2014 р. та 30.01.2014 року, свідчить про досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов вказаних договорів оренди, та що волевиявлення позивача було спрямоване саме на передачу земельних ділянок в оренду та отримання орендної плати від відповідача у розмірі і порядку, передбаченому умовами договорів.

Позивачкою не було надано доказів на підтвердження того, що внаслідок використання відповідачем земельних ділянок до державної реєстрації оспорюваних договорів оренди та набрання ними чинності вона була позбавлена значною мірою того, на що розраховувала при укладенні вказаних договорів.

З урахуванням цього та оскільки права та обов'язки за договорами оренди на час його підписання 15.12.2012 року не виникли та не почали діяти, оскільки їх державна реєстрація відбулася у січні 2014 року, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для розірвання вказаних договорів оренди.

Пунктами 8, 11 оспорюваних договорів оренди землі сторони погодили внесення орендарем орендної плати в розмірі 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, у строк до 31 грудня поточного року.

У п. 5 договорів на момент їх укладення сторонами визначено нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Пунктом 10 договорів оренди землі сторони визначили, що обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексації.

Аналіз вищевказаних положень закону та умов оспорюваних договорів свідчить про те, що сторони підписанням оспорюваних договорів оренди дійшли згоди щодо такої істотної умови як орендна плата, яка виплачувалась позивачці ОСОБА_2 відповідачем щорічно пропорційно до збільшення нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Зміни до вказаних договорів щодо розміру орендної плати у відсотках сторонами не вносились. Умови укладених між сторонами договорів оренди землі не містять положень щодо застосування індексів інфляції при внесенні орендної плати. Ними передбачено інше обчислення розміру орендної плати з урахуванням індексації.

Індексація нормативної грошової оцінки земель передбачена ст.289 Податкового кодексу України, згідно з якою для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

З урахуванням цього місцевий суд дійшов вірного висновку про те, що оскільки розрахунок коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки базується на врахуванні індексу споживчих цін, що є основним показником рівня інфляції в державі, додаткового застосування індексу інфляції для обчислення розміру орендної плати немає підстав.

Згідно копій повідомлень Управління Держземагентства у Миргородському районі Полтавської області та Управління Держгеокадастру у Миргородському районі Полтавської області за період чинності спірних договорів оренди вартість однієї земельної ділянки, виділеної за рахунок однієї земельної частки (паю) в межах Ярмаківської сільської ради становила: станом на 01.01.2014 р. - 43200,97 грн., станом на 01.01.2015 р. -53960,71 грн., станом на 01.01.2016 - 64752,85 грн.

Відповідно до умов договору, розмір орендної плати за 2014 рік становить 43200,97 грн. х 7% = 3024,07 грн., за 2015 рік 53960,71 грн. х 7% = 3777,25 грн., за 2016 рік 64752,85 грн. х 7% = 4532,70 грн.

Згідно з наданими відповідачем довідками, достовірність яких позивач та її представник не оспорювали ні в місцевому, ні в апеляційному суді, відповідачем було нарахована та виплачена орендна плата за кожним спірним договором у 2014 році в сумі 3024,07 грн., у 2015 році - 3777,25 грн., у 2016 році - 4700,62 грн. за вирахуванням прибуткового податку та військового збору у строк, встановлений договором до грудня місяця.

Проаналізувавши зазначені документи, суд першої інстанції встановив, що умови оспорюваних договорів оренди землі № 147 та № 148 від 15.12.2012 р. в частині виплати орендної плати відповідачем дотримані повністю, на підставі чого прийшов до вірного висновку про відсутність підстав для застосування санкцій, передбачених п. 14 договору оренди, а також положень ст.625 ЦК України та стягнення боргу з врахуванням індексу інфляції, пені та 3% річних, а також розірвання вказаних договорів оренди землі відповідно до п.39 договорів оренди.

Висновки суду першої інстанції зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного дослідження наданих сторонами доказів, доводів та заперечень сторін, яким судом надана відповідна правова оцінка.

Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів, незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 25 липня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий /підпис/ О.В.Чумак

Судді /підпис/ С.М.Бондаревська

/підпис/ Ю.В.Дряниця

ЗГІДНО: Суддя Апеляційного

суду Полтавської області О.В.Чумак