Постанова

від 10.07.2017 по справі 826/3930/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 липня 2017 року 12 год. 56 хв. № 826/3930/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., при секретарі судового засідання Зубенко М.О., за участю: представників позивача - Ємельянова О.Ю., ОСОБА_11, Корх О.С., представника відповідача - Кошарської А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю КЕРТ до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю КЕРТ (надалі - позивач або ТОВ КЕРТ ) з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач або ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить: визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.03.2017 року №0001131402 (форми П ) в частині суми 18 335 932 грн.; визнати протиправними та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 06.03.2017 року №0001141402 (форми Р ).

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю висновків акта ГУ ДФС у м. Києві від 10.02.2017 року №41/26-15-14-02-02/33835663 Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю КЕРТ (код 33835663) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 30.09.2016, валютного законодавства за період з 01.01.2014 по 30.09.2016 . А саме позивач не погоджується з позицією контролюючого органу про порушення Товариством норм п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Податкового кодексу України, п. 5, 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318, п. 10 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 Дебіторська заборгованість , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290. На думку позивача, він мав правові підстави для включення до складу витрат у 2015 році суми безнадійної дебіторської заборгованості, яка складалася з підтверджених державою у 2011 році сум бюджетного відшкодування, заходи примусового врегулювання (стягнення) по яких ТОВ КЕРТ не проводило. Крім того, позивач зазначив, що господарські операції вчинені ТОВ КЕРТ з контрагентами-постачальниками ТОВ Добрі речі і ТОВ Мапа Трейд є реальними та підтверджені всіма необхідними і достовірними первинними документами, що дає позивачу право на включення відповідних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

У призначеному судовому засіданні 10.07.2017 року представники позивача заявлені позовні вимоги підтримали в частині визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 06.03.2017 року №0001131402 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 18 118 777 грн. та визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 06.03.2017 року №0001141402.

Представники відповідача під час розгляду справи проти позову заперечували, посилаючись на доводи наведені в тексті письмових заперечень.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Працівниками ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питання дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 30.09.2016 року. За результатами такої перевірки складений від 10.02.2017 року №41/26-15-14-02-02/33835663 (далі по тексту - акт перевірки).

Згідно висновків цього акта перевірки, відповідач встановив порушення позивачем, зокрема, наступних норм:

- п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Податкового кодексу України, п. 5, 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318, п. 10 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 Дебіторська заборгованість , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 року №860/4153), Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704), Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року №996-ХIV, внаслідок чого встановлено завищення ТОВ КЕРТ від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за 9-ть місяців 2016 року на загальну суму 19 545 032 грн. Суть зазначених порушень, на думку перевіряючих, полягає у неправомірному віднесенні перевіряємим товариством до складу інші операційні витрати за 2015 рік суми 19 545 032 грн., як суми безнадійної дебіторської заборгованості, що виникла в період до 1 серпня 2011 року та була списана за даними бухгалтерського обліку товариства протягом 2015 року;

- п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187, п. 198.6 ст. 198, пп. 201.1 і 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження ТОВ КЕРТ податку на додану вартість на загальну суму 1 358 грн. (за травень 2014 року у сумі 93,00 грн., за червень 2014 року - 126,00 грн., за липень 2014 року - 253,00 грн., за вересень 2014 року - 126,00 грн., за липень 2015 року - 760,00 грн.). Суть зазначених порушень, на думку перевіряючих, полягає у неправомірному віднесенні Товариством до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по податкових накладних, виписаних постачальниками-суб'єктами підприємницької діяльності з ознаками фіктивності - ТОВ Добрі речі і ТОВ Мапа Трейд .

06.03.2017 ГУ ДФС у м. Києві на підставі зазначеного акта перевірки прийняла оспорювані у справі податкові повідомлення-рішення:

- за №0001131402 (форми П ), яким зменшило позивачу суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 19 545 032 грн., задекларованого у податковій декларації за 9-ть місяців 2016 року (реєстр. №9200714458 від 25.10.2016 року);

- за №0001141402 (форми Р ), яким визначило позивачу до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 698 грн., в тому числі 1 358 грн. за основним платежем, 340 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши усні пояснення представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 06.03.2017 року №0001131402 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 18 118 777 грн.

Згідно тексту акта перевірки, перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.01.2015 по 30.09.2016 контролюючим органом встановлено завищення ТОВ КЕРТ від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за 9-ть місяців 2016 року на загальну суму 19 545 032 грн., що було зумовлено наступними порушеннями.

В ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ КЕРТ відповідно до оборо- тно-сальдової відомості по рахунку 94 Інші витрати операційної діяльності за 2015 рік віднесено до складу витрат дебіторську заборгованість в загальній сумі 19 545 032 грн., що знайшло своє відображення у фінансовому звіті за 2015 рік.

З метою отримання від посадових осіб ТОВ КЕРТ письмових пояснень головному бухгалтеру був вручений запит контролюючого органу №1 від 03.02.2017 року з питання відображення суми 19 545 032,00 грн. у складі витрат 2015 року. У своїх письмових поясненнях, оформлених листом №16 від 06.02.2017 року (копія яких наявні у матеріалах справи), ТОВ КЕРТ зазначило, що сума витрат в розмірі 19 545 032,00 грн. сформована за рахунок списання безнадійної дебіторської заборгованості на аналогічну суму коштів. У свою чергу, безнадійна дебіторська заборгованість у розмірі 19 545 032,33 грн. сформована з сум дебіторської заборгованості, щодо яких минув строк позовної давності (3 роки). Сума безнадійної дебіторської заборгованості сформована з сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, яка підтверджена довідками, складеними ДПІ у Шевченківському районі м. Києва за результатами проведених позапланових виїзних перевірок ТОВ КЕРТ з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, але фактично не відшкодована державою та не отримана товариством. Розмір безнадійної заборгованості зі слів позивача підтверджується довідками ДПІ №80/07-214/33835663 від 19.05.2011, №105/07-214/33835663 від 09.06.2011 року, №118/07-214/33835663 від 01.07.2011 року, №137/07-214/33835663 від 09.08.2011 року, №155/07-214/33835663 від 31.08.2011 року, №200/07-214/33835663 від 28.10.2011 року. Списання вищезазначеної суми безнадійної дебіторської заборгованості було оформлено ТОВ КЕРТ наступними документами: доповідною запискою економіста з фінансової роботи ТОВ КЕРТ ОСОБА_6 від 15.01.2015 року на ім'я головного бухгалтера Товариства ОСОБА_11, службовою запискою головного бухгалтера ТОВ КЕРТ ОСОБА_11 від 26.01.2015 року на ім'я директора Товариства та наказом директора ТОВ КЕРТ №9/1-ОД від 29.01.2015 року.

Як вбачається з тексту наданих позивачем копії службової записки від 26.01.2015 року та наказу №9/1-ОД від 29.01.2015 року Про визнання дебіторської заборгованості у сумі 19 545 032,33 грн. безнадійною та її списання , списання суми безнадійної заборгованості вирішено здійснити протягом 2015 року у рівних сумах. При цьому, лише сума заборгованості у розмірі 18 118 777 грн. була визначена позивачем як така, що підтверджена зазначеними вище довідками ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, а решта суми заборгованості (1 426 255,33 грн.) - як сумнівна по рахунку бухгалтерського обліку 6412.

У судовому засіданні 26.06.2017 року представники позивача визнали той факт, що наявність такої заборгованості у сумі 1 426 255,33 грн. на момент документальної перевірки не була підтверджена документально, а тому відповідно списана неправомірно.

Зі тексту акта перевірки вбачається, що така безпідставна списана та віднесена ТОВ КЕРТ до витрат 2015 року сума коштів була помилково визначена в акті перевірки у меншому розмірі, а саме в сумі 1 209 100 грн.

Що стосується суми 18 118 777 грн., то вказана сума коштів як дебіторська заборгованість по рахунку бухгалтерського обліку 641 Розрахунки з податками за результатами її списання була також віднесена до складу витрат. Згідно наданих на перевірки відомостей по бухгалтерському обліку сума в розмірі 18 118 777 грн. кваліфікована ТОВ КЕРК як залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 Декларації), який виник в результаті віднесення суми в розмірі 18 118 777 грн. до податкового кредиту за періоди 2010 - 2011 років, та були задекларовані у деклараціях з податку на додану вартість за відповідні звітні періоди тих років.

Відповідач в акті перевірки відповідач підтвердив факт складання ДПІ у Шевченківському районі м. Києва за результатами проведення позапланові виїзні перевірки ТОВ КЕРТ з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок у банку за звітні періоди січень, березень, квітень, травень, червень і липень 2011 року довідок №80/07-214/33835663 від 19.05.2011, №105/07-214/33835663 від 09.06.2011 року, №118/07-214/33835663 від 01.07.2011 року, №137/07-214/33835663 від 09.08.2011 року, №155/07-214/33835663 від 31.08.2011 року, №200/07-214/33835663 від 28.10.2011 року.

Разом з тим в ході проведеної перевірки (стор. 34 - 35 акта перевірки) було встановлено, що ще в лютому 2012 року ТОВ КЕРК самостійно відмовилось від залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 Декларації) з податку на додану вартість в лютому 2012 року, що підтверджено декларацією з податку на додану вартість (реєстр. №9013340833 від 20.03.2012 року). А саме Товариство виключило з ряд. 24

Декларації вказану суму податку на додану вартість.

Також по ТОВ КЕРТ були проведені планові перевірки, які оформлені актами ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 03.12.2012 року №2051/2220/33835663 про результати планової виїзної перевірки ТОВ КЕРТ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.06.2012 року та ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 31.07.2014 року №711/26-55-22-07/33835663 про результати планової виїзної перевірки ТОВ КЕРТ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2013 року. Зокрема, за наслідками таких проведених перевірок факту заниження позивачем залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (24 рядок) в розмірі 18 335 932 грн., який виник за результатами фінансово-господарських операцій протягом 2010 - 2011 років, встановлено не було.

Дані обставини позивачем в тексті позову, та його представниками у судових засіданнях у справі не заперечувалися та документально не спростовувалися.

Відповідно до норм пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України (в редакції чинній станом до 1 січня 2015 року, в подальшому Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28.12.2014 № 71-VIII дане визначення виключене з цього Кодексу) витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

У період до кінця 2014 року об'єкт оподаткування податком на прибуток визначався у пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України як прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Склад витрат і порядок їх визначення, загальні правила підтвердження таких витрат закріплювався у ст.ст. 138, 139 зазначеного Кодексу. Зокрема, згідно з абз. 1 п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто, наведені правові норми Кодексу дозволяли платнику податку формувати витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що мало підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Починаючи з січня 2015 року відповідно до Закону від 28.12.2014 № 71-VIII правила обчислення податку на прибуток підприємств змінилися, а саме - в основу нарахування податку на прибуток була покладена фінансова звітність підприємств, складена відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку (далі по тексту - НП(С)БО) або міжнародних стандартів фінансової звітності (далі по тексту - МСФЗ) залежно від того, якими стандартами керується те чи інше підприємство.

За змістом пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України (в редакції Закону від 28.12.2014 № 71-VIII) об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Тобто, податок на прибуток розраховується виходячи із бухгалтерського фінансового результату (як різниці між отриманими підприємством доходами та понесеними ним витратами протягом звітного періоду) за НП(С)БО чи МСФЗ, відкоригованого на різниці, передбачені ПК України (як то амортизаційні різниці, різниці, які виникають при формуванні резервів (забезпечень), різниці, які виникають під час здійснення фінансових операцій).

Так, п. 11, 12 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 Дебіторська заборгованість , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290, передбачено, що виключення безнадійної дебіторської заборгованості з активів здійснюється з одночасним зменшенням величини резерву сумнівних боргів. У разі недостатності суми нарахованого резерву сумнівних боргів безнадійна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги списується з активів на інші операційні витрати. Сума відшкодування раніше списаної безнадійної дебіторської заборгованості включається до складу інших операційних доходів. Поточна дебіторська заборгованість, щодо якої створення резерву сумнівних боргів не передбачено, у разі визнання її безнадійною списується з балансу з відображенням у складі інших операційних витрат.

Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом включає заборгованість фінансових і податкових органів, а також авансові платежі, переплату за податками і зборами, іншими платежами до бюджету та відображається в балансі із виділенням заборгованості з податку на прибуток.

Відповідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням визнаються правовідносини, коли одна сторона (боржник) зобов'язана здійснити в інтересах другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання.

За змістом положень Національного положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 року №73 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 року за №336/22868) та Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 Баланс , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1998 року №87 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.06.1999 року за №396/3689), Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 Зобов'язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 року №20 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 року за №85/4306) зобов'язання - заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди.

Зобов'язання відображається у балансі, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення (п. 12 П(С)БО № 2).

Підпунктом 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; б) прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності у неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення; в) прострочена заборгованість осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими; г) заборгованість фізичних осіб, прощена кредитором, за винятком заборгованості осіб, пов'язаних з таким кредитором, та осіб, які перебувають (перебували) з таким кредитором у трудових відносинах; ґ) прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб - заборгованість, яка не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб); д) актив у вигляді корпоративних прав або не боргових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом або припинено як юридичну особу у зв'язку з його ліквідацією; е) сума залишкового призового фонду лотереї станом на 31 грудня кожного року; є) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості; ж) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; з) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією.

Положення п. 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 Дебіторська заборгованість , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290, визначають безнадійну дебіторську заборгованість як поточну дебіторську заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позивної давності. У свою чергу, дебіторами вважаються юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів.

Відповідно до п. 27 П(С)БО № 10 у статті Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом показується дебіторська заборгованість фінансових і податкових органів, а також переплата за податками, зборами та іншими платежами до бюджету.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) на користь платника податку, та строки проведення розрахунків врегулювані ст. 200 ПК України. Зокрема, відповідно до п.п. 200.1 - 200.4, 200.7, 200.10 - 200.13 ПК (в редакції чинній станом на 31.12.2014 року) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Водночас п. 200.6 ст. 200 ПК України передбачено, що платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. Платник податку зберігає право на отримання бюджетного відшкодування коштами у майбутніх звітних (податкових) періодах.

Дослідивши наявні матеріали справи суд встановив, відсутність в них документальних доказів (зокрема, податкових декларацій з письмовим обгрунтуванням перенесення показників ну наступних звітних періодах), що свідчать про наявність у позивача на початок 2015 року непогашеної суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (в тому числі в якості незарахованої в рахунок зменшення майбутніх податкових зобов'язань з податку на додану вартість. Тобто, факт наявності у держави зобов'язань перед позивачем щодо повернення йому сум податку на додану вартість матеріалами справи не підтверджується.

Враховуючи вищенаведене суд погоджується з доводами контролюючого органу про відсутність у ТОВ КЕРК правових підстав для кваліфікації суми 19 545 032 грн. (в тому числі суми 18 118 777 грн.) станом на 01.01.2015 року як суми безнадійної дебіторської заборгованості, списання такої суми з балансу з подальшим перенесенням її до складу витрат за 2015 рік, що в свою чергу вплинуло на результати обрахунку фінансового результату до оподаткування податком на прибуток за 9-ть місяців 2016 року.

Посилання позивача на допущену в тексті акта перевірки арифметичну описку суд відхиляє, так як остання в кінцевому результаті не вплинула ні на кваліфікацію порушення, ні на розмір встановленого за наслідками перевірки завищення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток - 19 545 032 грн.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 06.03.2017 року №0001141402.

Як вбачається зі змісту акта перевірки, ТОВ КЕРК врахувало у складі податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, отриманими від ТОВ Добрі речі (всього ПДВ 760 грн. у липні 2015 року) та Мапа Трейд (всього ПДВ 598,40 грн. за місяці травень, червень і липень 2014 року) за результатами придбання товарів (сидіння, рахат-лукум).

В ході проведеної перевірки, відповідачу стало відомо про факт порушення ОВС ВОСА ПДВ ОУ ГУ ДФС у Хмельницькій області кримінального провадження 16.06.2016 року, за ознаками ч. 2 ст. 205 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що 16.06.2016 року до ОВС ВОСА ПДВ ОУ ГУ ДФС у Хмельницькій області надійшла заява за фактом того, що ТОВ Добрі речі зареєстровано без відома та згоди засновника ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_1). В ході досудового розслідування встановлено, що невстановленими особами були зареєстровані на підставних осіб ряд підприємств, а саме: ТОВ Добрі речі (код 38133605) та інші з метою прикриття незаконної діяльності, шляхом використання їх реквізитів та банківських рахунків у злочинних схемах зі створення штучної документальної видимості здійснення фінансово-господарських операцій для незаконного завищення витрат з податку на прибуток та податкового кредиту підприємствам реального сектору економіки. Під час проведення досудового розслідування, допитано засновника ТОВ Добрі речі (код 38133605) засновника ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_1), який підтвердив, що жодного відношення до створення, реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності підприємства ТОВ Добрі речі (код 38133605) не має.

Крім того, стало відомо про порушення ОУ ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві кримінального провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.05.2015 року за №12015040030000292, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України. В ході досудового розслідування встановлено, що невстановленими особами були зареєстровані на підставних осіб ряд підприємств, а саме: ТОВ Мапа Трейд (код 38272321) та інші з метою прикриття незаконної діяльності, шляхом використання їх реквізитів та банківських рахунків у злочинних схемах зі створення штучної документальної видимості здійснення фінансово-господарських операцій для незаконного завищення витрат з податку на прибуток та податкового кредиту підприємствам реального сектору економіки. Під час проведення досудового розслідування було допитано засновника ТОВ Мапа Трейд (код 38272321) засновника ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_2), який підтвердив, що жодного відношення до створення, реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності підприємства ТОВ Мапа Трейд (код 38272321) не має.

Відповідно до норм пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, пп. а п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого ) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У даній податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це: відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Між тим у своєму листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11).

За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин) (далі по тексту - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин)(далі по тексту - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Аналіз вищевикладених норм Закону № 996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11.

Суд встановив, що між ТОВ КЕРТ (як покупцем) та ТОВ Мапа Трейд (як постачальником), в особі директора ОСОБА_9, був укладений договір поставки №28/04/14 від 28.04.2014 року, за умовами якого постачальник зобов'язувався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар (продукти харчування) у кількості, якості та асортименті, зазначеними у видаткових накладних, які є частиною цього договору з моменту їх підписання повноважними представниками сторін.

За даними наданих позивачем видаткових накладних №1546 від 28.05.2014, №1792 від 17.06.2014, №1944 від 08.07.2014, №2196 від 29.07.2014 року, №2372 від 02.09.2014 року та податкових накладних №301 від 28.05.2014 року, №228 від 17.06.2014 року, №75 від 08.07.2014 року, №367 від 29.07.2014 року, №19 від 02.09.2014 року предметом поставок був рахат-лукум фруктовий, всього на загальну суму 2832,60 грн. (в т.ч. ПДВ - 598,40 грн.)

Крім того, у липні 2015 року між ТОВ КЕРК (як покупцем) і ТОВ Добрі речі (як постачальником), в особі директора ОСОБА_10 була укладена усна угода щодо поставки сидіння на загальну суму 4 560,05 грн. (в т.ч. ПДВ - 760,01 грн.), що оформлено видатковою накладною №РН-0000021 від 10.07.2015 року та податковою накладною №2 від 08.07.2015 року.

На підтвердження правомірності формування сум податкового кредиту за вказаними угодами позивач, окрім вказаних вище документів, надав суду копії накладних на переміщення.

Дослідивши та проаналізувавши зміст перелічених вище документів суд встановив відсутність у видаткових накладних обох постачальників обов'язкових реквізитів первинного документу, а саме: відомостей про посади осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій і правильність їх оформлення, П.І.П. таких осіб. За відсутності вказаних даних за наданими видатковими накладними не вдається за можливе і ідентифікувати осіб, які брали участь у поставці товарів.

Крім того, в ході розгляду справи позивач не надав суду документальні докази проведення взаєморозрахунків з контрагентами ТОВ Добрі речі і ТОВ Мапа Трейд (платіжні документи, засвідчені копії виписок банку по особовому рахунку ТОВ КЕРК з відомостями про перерахування сум коштів на користь контрагентів за поставлені товари).

Окремо надаючи оцінку твердження представника позивача про використання в господарській діяльності ТОВ КЕРК товарів, отриманих від ТОВ Добрі речі і ТОВ Мапа Трейд (що він обгрунтовує наданими копіями накладних на переміщення), суд враховує наступне.

В силу приписів ч. 3 ст. 9 Закону № 996-ХІV, інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

За змістом положень Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 30.11.1999 № 291, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за № 893/4186, облік руху товарно-матеріальних цінностей, що надійшли на підприємство з метою продажу, на рахунку 28 Товари ведеться. Цей рахунок використовують в основному збутові, торгові та заготівельні підприємства і організації, а також підприємства громадського харчування.

На промислових та інших виробничих підприємствах рахунок 28 Товари застосовується для обліку будь-яких виробів матеріалів, продуктів, які спеціально придбані для продажу, або тоді, коли вартість матеріальних цінностей, що придбані для комплектування на промислових підприємствах, не включається до собівартості готової продукції, що виробляється на цьому підприємстві, а підлягає відшкодуванню покупцями окремо.

Рахунок 28 Товари має такі субрахунки: 281 Товари на складі , 282 Товари в торгівлі , 283 Товари на комісії , 284 Тара під товарами і 285 Торгова націнка . На субрахунках 281 - 284 за дебетом відображається збільшення товарів та їх вартості, за кредитом - зменшення.

Зокрема, на субрахунку 281 Товари на складі ведеться облік руху та наявності товарних запасів, що знаходяться на оптових та розподільчих базах, складах, овочесховищах, морозильниках тощо. На субрахунку 282 Товари в торгівлі ведеться облік руху та наявності товарів, що знаходяться на підприємствах роздрібної торгівлі (в магазинах, ятках, кіосках, у буфетах підприємств громадського харчування тощо). На субрахунку 285 Торгова націнка торговельні, постачальницькі та збутові підприємства при веденні обліку товарів за продажними цінами відображають торгові націнки на товари, тобто різницю між покупною та продажною (роздрібною) вартістю товарів.

Рахунок 90 Собівартість реалізації призначено для узагальнення інформації про собівартість реалізованої готової продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг. За дебетом цього рахунку відображається виробнича собівартість реалізованої готової продукції, робіт, послуг; фактична собівартість реалізованих товарів (без торгових націнок), страхові виплати відповідно до договорів страхування, за кредитом - списання в порядку закриття дебетових оборотів на рахунок 79 Фінансові результати .

Також, для обліку витрат нa придбання або виготовлення власними cилами матеріальних активів, облік яких вeдеться нa рахунку 10 Основні засоби (кpім об'єктів будівництва тa основного стада), - в даному випадку меблів, призначений субрахунок 152 Придбання (виготовлення) основних заcобів .

Дослідивши наявні матеріали справи суд встановив відсутність у них відомостей по субрахункам рахунків бухгалтерського обліку 28 Товари , 90 Собівартість реалізації та 152 Придбання (виготовлення) основних заcобів , які б розкривали інформацію про рух товарно-матеріальних цінностей (товарів, основних засобів) на ТОВ КЕРК , та відповідно формування позивачем витрат за рахунок господарських операцій з ТОВ Добрі речі і ТОВ Мапа Трейд , взяття на облік на підприємстві основних засобів (сидіння), і отримання сум доходів - за рахунок операцій з реалізації цих товарів (продукти харчування) третім особам.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується з висновками контролюючого органу про те, що задекларовані ТОВ КЕРК обсяги господарських операцій з ТОВ Добрі речі і ТОВ Мапа Трейд не підтверджуються наданими до перевірки первинними документами, як такими, що містять недостовірні відомості щодо реалізованих товарів, та як наслідок про завищення позивачем задекларованих показників податкового кредиту з ПДВ за звітний періоди травень - липень, вересень 2014 року та липень 2015 року.

При цьому, суд відхиляє посилання відповідача на обставини фіктивності створення (перереєстрації) ТОВ Добрі речі і ТОВ Мапа Трейд як такі, що не підтверджені належними документальними доказами.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представника позивача стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Частиною другою ст. 94 КАС України визначено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю КЕРТ відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії такої постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку .

Суддя Є.В. Аблов