Ухвала

від 05.10.2017 по справі 826/3930/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3930/17 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

05 жовтня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.

за участі :

секретар с/з Кузик М.А.

пр-к апелянта ОСОБА_9, Ємельянова О.Ю.

пр-к відповідача Кравченко Є.В., Яхнієнко С.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю КЕРТ на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КЕРТ до Головного управління Державної фіскальної служби України у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у м.Києві, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.03.2017 року №0001131402 (форми П ) в частині суми 18 335 932 грн. та №0001141402 (форми Р ).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив ухвалене рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питання дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 30.09.2016 року, за результатами якої складено акт від 10.02.2017 року №41/26-15-14-02-02/33835663.

Відповідачем в акті перевірки зафіксовано наступні порушення:

- п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Податкового кодексу України, п. 5, 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318, п. 10 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 Дебіторська заборгованість , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 року №860/4153), Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704), Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року №996-ХIV, внаслідок чого встановлено завищення ТОВ КЕРТ від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за 9-ть місяців 2016 року на загальну суму 19 545 032 грн. Суть зазначених порушень, на думку перевіряючих, полягає у неправомірному віднесенні товариством до складу інші операційні витрати за 2015 рік суми 19 545 032 грн., як суми безнадійної дебіторської заборгованості, що виникла в період до 1 серпня 2011 року та була списана за даними бухгалтерського обліку товариства протягом 2015 року;

- п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187, п. 198.6 ст. 198, пп. 201.1 і 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження ТОВ КЕРТ податку на додану вартість на загальну суму 1 358 грн. (за травень 2014 року у сумі 93,00 грн., за червень 2014 року - 126,00 грн., за липень 2014 року - 253,00 грн., за вересень 2014 року - 126,00 грн., за липень 2015 року - 760,00 грн.). Суть зазначених порушень полягає у неправомірному віднесенні Товариством до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по податкових накладних, виписаних постачальниками-суб'єктами підприємницької діяльності з ознаками фіктивності - ТОВ Добрі речі і ТОВ Мапа Трейд .

За наслідками перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 06.03.2017:

- за №0001131402 (форми П ), яким зменшило позивачу суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 19 545 032 грн., задекларованого у податковій декларації за 9-ть місяців 2016 року (реєстр. №9200714458 від 25.10.2016 року);

- за №0001141402 (форми Р ), яким визначило позивачу до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 698 грн., в тому числі 1 358 грн. за основним платежем, 340 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції погодився з доводами контролюючого органу про відсутність у ТОВ КЕРК правових підстав для кваліфікації суми 19 545 032 грн. (в тому числі суми 18 118 777 грн.) станом на 01.01.2015 року як суми безнадійної дебіторської заборгованості та списання такої суми з балансу з подальшим перенесенням її до складу витрат за 2015 рік. Крім того, суд першої інстанції вказував про завищення позивачем задекларованих показників податкового кредиту з ПДВ за звітний періоди травень - липень, вересень 2014 року та липень 2015 року, оскільки обсяги господарських операцій з ТОВ Добрі речі і ТОВ Мапа Трейд не підтверджуються наданими до перевірки первинними документами.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 06.03.2017 року №0001131402 (форми П ), яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

В акті перевірки зафіксовано, що ТОВ КЕРТ відповідно до оборотно-сальдової відомості по рахунку 94 Інші витрати операційної діяльності за 2015 рік віднесено до складу витрат дебіторську заборгованість в загальній сумі 19 545 032 грн., що знайшло своє відображення у фінансовому звіті за 2015 рік.

За поясненнями позивача сума витрат в розмірі 19 545 032,00 грн. сформована за рахунок списання безнадійної дебіторської заборгованості на аналогічну суму коштів. У свою чергу, безнадійна дебіторська заборгованість у розмірі 19 545 032,33 грн. сформована з сум дебіторської заборгованості, щодо яких минув строк позовної давності (3 роки).

Позивачем визнано факт неправомірності списання такої заборгованості у сумі 1 426 255,33 грн., оскільки на момент документальної перевірки не була підтверджена документально.

Сума ж безнадійної дебіторської заборгованості в розмірі 18 118 777 грн. сформована з сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, яка підтверджена довідками, складеними ДПІ у Шевченківському районі м. Києва за результатами проведених позапланових виїзних перевірок ТОВ КЕРТ з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, але фактично не відшкодована державою та не отримана товариством.

Вказана сума коштів як дебіторська заборгованість по рахунку бухгалтерського обліку 641 Розрахунки з податками за результатами її списання була віднесена до складу витрат.

Списання суми безнадійної дебіторської заборгованості було оформлено ТОВ КЕРТ наступними документами: доповідною запискою економіста з фінансової роботи ТОВ КЕРТ ОСОБА_8 від 15.01.2015 року на ім'я головного бухгалтера Товариства ОСОБА_9, службовою запискою головного бухгалтера ТОВ КЕРТ ОСОБА_9 від 26.01.2015 року на ім'я директора Товариства та наказом директора ТОВ КЕРТ №9/1-ОД від 29.01.2015 року.

Наразі, податковим органом під час проведення перевірки встановлено, що в лютому 2012 року ТОВ КЕРК самостійно відмовилось від залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 Декларації) з податку на додану вартість в лютому 2012 року, що підтверджено декларацією з податку на додану вартість (реєстр. №9013340833 від 20.03.2012 року). А саме Товариство виключило з ряд. 24 Декларації вказану суму податку на додану вартість.

В подальшому, відповідно до актів ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 03.12.2012 року №2051/2220/33835663 про результати планової виїзної перевірки ТОВ КЕРТ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.06.2012 року та ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 31.07.2014 року №711/26-55-22-07/33835663 про результати планової виїзної перевірки ТОВ КЕРТ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2013 року, за наслідками вказаних перевірок факту заниження позивачем залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (24 рядок) в розмірі 18 335 932 грн., який виник за результатами фінансово-господарських операцій протягом 2010 - 2011 років, встановлено не було.

Відповідно до положень пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України (в редакції Закону від 28.12.2014 № 71-VIII) об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Тобто, податок на прибуток розраховується виходячи із бухгалтерського фінансового результату (як різниці між отриманими підприємством доходами та понесеними ним витратами протягом звітного періоду) за НП(С)БО чи МСФЗ, відкоригованого на різниці, передбачені ПК України (як то амортизаційні різниці, різниці, які виникають при формуванні резервів (забезпечень), різниці, які виникають під час здійснення фінансових операцій).

Положення п. 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 Дебіторська заборгованість , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290, визначають безнадійну дебіторську заборгованість як поточну дебіторську заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позивної давності. У свою чергу, дебіторами вважаються юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів.

Положенням 11, 12 вказаного Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 Дебіторська заборгованість передбачено, що виключення безнадійної дебіторської заборгованості з активів здійснюється з одночасним зменшенням величини резерву сумнівних боргів. У разі недостатності суми нарахованого резерву сумнівних боргів безнадійна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги списується з активів на інші операційні витрати. Сума відшкодування раніше списаної безнадійної дебіторської заборгованості включається до складу інших операційних доходів. Поточна дебіторська заборгованість, щодо якої створення резерву сумнівних боргів не передбачено, у разі визнання її безнадійною списується з балансу з відображенням у складі інших операційних витрат.

Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом включає заборгованість фінансових і податкових органів, а також авансові платежі, переплату за податками і зборами, іншими платежами до бюджету та відображається в балансі із виділенням заборгованості з податку на прибуток.

Відповідно до п. 27 П(С)БО № 10 у статті Дебіторська заборгованість за розрахунками бюджетом показується дебіторська заборгованість фінансових і податкових органів, а також переплата за податками, зборами та іншими платежами до бюджету.

Відповідно до пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Статтею 200 ПК України встановлено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків

Так, відповідно до п.200.1 зазначеної статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.2 ст.200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до п. 200.4 ст.200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1 .3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1 .3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації.

Згідно п. 200.6 Податкового кодексу України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Відповідно до п. 200.7 ст. 200 ПК України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Отже, платник податків має право включити суму від'ємного значення з ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню до складу відповідного бюджетного відшкодування та/або до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду. При цьому, залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду відображається в додатку № 2, до відповідної декларації, а розрахунок бюджетного відшкодування відображається в рядку 22 декларації та додатку № 3 до неї.

Разом з тим, позивачем не надані належні докази про наявність у Товариства на початок 2015 року непогашеної суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, в тому числі в якості незарахованої в рахунок зменшення майбутніх податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Відтак, у ТОВ КЕРК відсутні правові підстави віднесення суми 18 118 777 грн станом на 01.01.2015 року як суми безнадійної дебіторської заборгованості та списання такої суми з балансу з подальшим перенесенням її до складу витрат за 2015 рік.

Щодо правомірності податкового повідомлення рішення №0001141402 (форми Р ), яким податковим органом визначено позивачу до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 698 грн., колегія суддів зазначає про наступне.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Згідно зі ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, та визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Тобто, господарська операція пов'язана з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків (як обов'язкова ознака господарської операції) кореспондується з відповідними нормами ПК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів.

Таким чином, для вирішення справи по суті в цій частині слід з'ясувати чи мали господарські операції позивача з його контрагентами реальний характер, та чи відповідали ці операції меті господарської діяльності позивача.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, в період який перевірявся позивач здійснював господарські операції з ТОВ Мапа Трейд та ТОВ Добрі речі

Так, між ТОВ КЕРТ (як покупцем) та ТОВ Мапа Трейд (як постачальником) укладений договір поставки №28/04/14 від 28.04.2014 року, за умовами якого постачальник зобов'язувався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар (продукти харчування) у кількості, якості та асортименті, зазначеними у видаткових накладних, які є частиною цього договору з моменту їх підписання повноважними представниками сторін.

На підтвердження виконання зазначених договорів позивач надав суду першої інстанції копії видаткових накладних №1546 від 28.05.2014, №1792 від 17.06.2014, №1944 від 08.07.2014, №2196 від 29.07.2014 року, №2372 від 02.09.2014 року та податкових накладних №301 від 28.05.2014 року, №228 від 17.06.2014 року, №75 від 08.07.2014 року, №367 від 29.07.2014 року, №19 від 02.09.2014 року, відповідно до яких предметом поставок був рахат-лукум фруктовий, всього на загальну суму 2832,60 грн.

Крім того, у липні 2015 року між ТОВ КЕРК (як покупцем) і ТОВ Добрі речі (як постачальником) укладена усна угода щодо поставки сидіння на загальну суму 4 560,05 грн.

На підтвердження виконання зазначеної угоди позивач надав видаткову накладну №РН-0000021 від 10.07.2015 року та податкову накладну №2 від 08.07.2015 року.

Наразі, надані позивачем видаткові накладні не містять обов'язкових реквізитів первинного документу, а саме: відомостей про посади осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій і правильність їх оформлення, П.І.П. таких осіб.

Крім того, позивачем не надано документацію на підтвердження фактичного виконання умов договору та наявності руху активів у процесі здійснення господарської діяльності, як то доказів обліку отриманого товару, доказів отримання позивачем товару тощо). Відсутні дані бухгалтерського обліку щодо подальшого використання придбаного товару в господарській діяльності взяття на баланс, продаж, списання тощо. Також, відсутні будь-які пояснення щодо способу доставки товару та подальшого його використання в господарській діяльності.

Також, позивачем не надано суду першої та апеляційної інстанції доказів здійснення перерахування грошових коштів в рахунок оплати поставки на виконання вищезазначених зобов'язань (відповідні банківські виписки, платіжні доручення).

Таким чином, позивачем не надано суду достовірних доказів на підтвердження реальності здійснених господарських операцій між ним та зазначеними вище контрагентами та відповідності їх напрямкам господарській діяльності позивача.

Відсутність документів первісного бухгалтерського обліку не дає можливості стверджувати про реальність здійснення господарських операцій за договорами укладеними між позивачем та його контрагентами.

Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що факт реальності виконання господарських зобов'язань за договором не підтверджується об'єктивними доказами та не просліджується за первісною бухгалтерською документацією.

На підставі викладеного, суд першої інстанції вірно вважав прийняте податкове повідомлення-рішення №0001141402 (форми Р ) правомірним.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю КЕРТ - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя А.Б.Парінов

Повний текст виготовлено - 05.10.2017.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.