Постанова

від 05.07.2017 по справі 916/3268/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2017 року Справа № 916/3268/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М., суддівКорсака В.А., Швеця В.О. розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "БС Шіппінг Сервіс ЛТД", м. Одеса на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 01.03.2017 року у справі господарського суду Одеської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕННО-ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ", м. Одеса доТовариства з обмеженою відповідальністю "БС Шіппінг Сервіс ЛТД", м. Одеса простягнення 72 084, 22 грн.

за участю представників

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕННО-ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ" (далі за текстом - ТОВ "ПІВДЕННО-ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "БС Шіппінг Сервіс ЛТД" (далі за текстом - ТОВ "БС Шіппінг Сервіс ЛТД") про стягнення основного боргу з урахуванням інфляції за Договором про організацію перевезення № 015/14 від 03.03.2014 року за надані позивачем та неоплачені відповідачем послуги в розмірі 70 886, 96 грн. та 3 % річних в розмірі 1 197, 26 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 18.01.2017 року залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.03.2017 року позов задоволено: присуджено до стягнення з ТОВ "БС Шіппінг Сервіс ЛТД" на користь ТОВ "ПІВДЕННО-ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ" основний борг за Договором про організацію перевезення № 015/14 від 03.03.2014 року в розмірі 66 679, 88 грн., інфляційні втрати в розмірі 4 207, 08 грн., 3 % річних в розмірі 1 197, 26 грн. та судовий збір.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання за Договором про організацію перевезення № 015/14 від 03.03.2014 року в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги, що стало підставою для стягнення основного боргу та нарахування інфляційних втрат та 3 % річних.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ТОВ "БС Шіппінг Сервіс ЛТД" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 18.01.2017 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.03.2017 року і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

ТОВ "ПІВДЕННО-ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ" до Вищого господарського суду України подано відзив на касаційну скаргу, в якому позивач проти доводів касаційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Сторін згідно з приписами ст. 111 4 Господарського кодексу України належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.03.2014 року ТОВ "БС Шіппінг Сервіс ЛТД" (замовник) та ТОВ "ПІВДЕННО-ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ" (виконавець) укладено Договір про організацію перевезення № 015/14 (далі за текстом - Договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується здійснювати з повною майновою відповідальністю організацію доставки контейнерів з вантажем автомобільним транспортом і приймально-здавальні операції з вантажами у великотоннажних контейнерах.

Діяльність сторін за Договором регламентується чинним законодавством України, відповідними нормативними актами, умовами цього Договору та інструкціями замовника (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору замовник доручає виконавцю перевезення автомобільним транспортом і приймально-здавальні операції з вантажами у великотоннажних контейнерах.

Згідно з п. 2.2 Договору замовник інформує виконавця про термін та маршрути руху перевезень, яка вага контейнеру з вантажем, транзитний час доставки та іншу необхідну інформацію до видачі наряду на перевезення.

В п. 2.6 Договору сторони погодили, що повний розрахунок за перевезення здійснюють при наявності наступних документів: а) оригіналів товарно-транспортних та інших документів, передбачених нарядом на перевезення, документів з відмітками митниці, вантажоодержувача/вантажовідправника та пункту прийому контейнерів; б) актів технічного стану пошкодження контейнерів; в) актів опломбування контейнерів або відмітки про опломбування на зворотному боці наряду на експорт, завірених відправником (при експорті). При невиконанні вищевказаних умов перевезення не оплачується. Нижченаведені додаткові умови є обов'язковими, але не можуть служити підставою для затримки розрахунку за виконану роботу: а) наданої оперативної інформації про виконання наряду на перевезення; б) повернення пломби або її залишків, у випадку виявлення недостачі вмісту контейнера.

Відповідно до п. 3.1 Договору виконавець виконує з повною майновою відповідальністю доручення замовника з організації перевезень автомобільним транспортом контейнерів з вантажем і приймально-здавальні операції з вантажами у великотоннажних контейнерах; зобов'язується в найкоротший термін знайти і забезпечити подачу автотранспорту, з повним пакетом дозвільних документів відповідно до чинного законодавства України.

Положеннями п. 4.1 Договору визначено, що надані послуги з організації перевезення оплачуються замовником в національній грошовій одиниці України шляхом безготівкового переказу вартості послуг на підставі оригіналу рахунку за умови надання оригіналів акту прийому-передачі виконаних робіт, податкової накладної (якщо Виконавець є платником ПДВ), товарно-транспортних накладних з відмітками вантажоодержувача/вантажовідправника, митниці (за необхідності) та документу, підтверджуючого здачу контейнера в пункт прийому.

Згідно з п. 5.1 Договору сторони несуть взаємну відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за Договором.

Відповідно до п. 7.1 Договору усі суперечки та розбіжності за Договором, не вирішені сторонами шляхом переговорів, розглядаються в господарському суді за місцем знаходження відповідача.

В п. 9.1 Договору сторони визначили, що строк дії Договору встановлюється з дати його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2014 року. Договір автоматично пролонгується на кожний наступний календарний рік без підписання додаткової угоди про пролонгацію, якщо жодна зі сторін за 1 місяць до закінчення терміну дії Договору не надішле повідомлення іншій стороні про його розірвання.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов Договору в період з 28.03.2016 року по 17.05.2016 року ТОВ "ПІВДЕННО-ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ" надано ТОВ "БС Шіппінг Сервіс ЛТД" послуги на загальну суму 66 679, 88 грн., що підтверджується відповідними актами здачі - приймання послуг, а саме: актом № ПТК-000346 здачі-прийняття послуг до рахунку ПТК-002828 від 28.03.2016 року на суму 14 388, 50 грн., актом № ПТК-000347 здачі-прийняття послуг до рахунку ПТК-002829 від 30.03.2016 року на суму 12 955, 16 грн., актом № ПТК-000437 здачі-прийняття послуг до рахунку ПТК-002945 від 06.04.2016 року на суму 12 516, 96 грн., актом № ПТК-000556 здачі-прийняття послуг до рахунку ПТК-003103 від 13.05.2016 року на суму 15 187, 74 грн., актом № ПТК-000590 здачі-прийняття послуг до рахунку ПТК-003161 від 17.05.2016 року на суму 11 681, 52 грн., маршрутними картами, міжнародними товарно-транспортними накладними та іншими документами.

Проте, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати за надані послуги, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 66 679, 88 грн., на яку позивачем здійснено нарахування 3 % річних та інфляційних втрат.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, на виконання умов Договору ТОВ "ПІВДЕННО-ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ" надано ТОВ "БС Шіппінг Сервіс ЛТД" послуги на загальну суму 66 679, 88 грн., що підтверджується відповідними актами здачі-приймання послуг, маршрутними картами, міжнародними товарно-транспортними накладними та іншими документами, проте, відповідачем не виконано своїх зобов'язань за Договором в частині повної та своєчасної оплати таких послуг.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В ст. 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 5 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Враховуючи вищезазначені правові приписи, договірні положення та встановлені судами фактичні обставини справи щодо невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань з повної та своєчасної оплати отриманих послуг, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу за Договором про організацію перевезення № 015/14 від 03.03.2014 року в розмірі 66 679, 88 грн., 4 207, 08 грн. інфляційних втрат та 1 197, 26 грн. 3 % річних.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що доводи ТОВ "БС Шіппінг Сервіс ЛТД", викладені в касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм, не спростовують правомірних висновків господарських судів попередніх інстанцій та вже були предметом розгляду в апеляційному господарському суді і обгрунтовано ним відхилені.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.03.2017 року у справі № 916/3268/16 - залишити без змін.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіВ.А. Корсак В.О. Швець